Робоча програма навчальної дисципліни „ Реконструкція та реставрація садово-паркових об’єктів" напрям підготовки: 090103 "Лісове І садово-паркове господарство" спеціальність 09010303 «Садово-паркове господарство»



Сторінка4/4
Дата конвертації09.03.2018
Розмір0.72 Mb.
ТипРобоча програма
1   2   3   4

2. Завдання та методи відновлення старовинних та сучасних ландшафтних об'єктів.

Основні завдання проведення відновлювальних робіт на територіях парків-пам’яток, історичних ландшафтних об’єктів та сучасних паркових комплексів:

1. Відновлення духу і характерну парку на час його розквіту із збереженням цінних композиційних елементів, ландшафтних утворень, композиційних рішень, дендрологічних угрупувань, які з’явилися у продовж функціонування об’єкту.

2. Пристосування парку до умов сучасної соціальної ситуації, раціональне його використання для організації відпочинку потенційних відвідувачів, проведення науково-дослідних робіт (слайд 11).

Основні методи відновлення паркових комплексів або окремих його елементів:

Реконструкція;

Реставрація;

Консервація;

Відтворення. (слайд 12)
3. Класифікація ландшафтних об'єктів.

Важливою умовою збереження та раціонального використання ландшафтних об’єктів та старовинних парків є визначення їх нового функціонального призначення, як основну передумову їх раціонального використання у культурному, навчально-виховному і науковому аспектах суспільного життя. Характер використання повинен відповідати культурно-історичний та естетичній цінності. Існуючі ландшафтні об’єкти можуть бути розподілені в залежності від містобудівельних, стильових, ландшафтно-композиційних особливостей, культурно-історичної цінності та степені збереженості (слайд 13). Однак цей розподіл є досить умовним та може бути доповнений залежно від особливостей об’єкту.

Залежно від містобудівельних особливостей:

за розташуванням – міські, сільські і поза населеним пунктом (слайд 14);

за величиною – малі (до 10 га); середні (від 10 до 30); великі (більше 30 га).

за функціональним призначенням та використанням – парки-музеї; ботанічні сади, місця відпочинку населення, парки рекреаційних установ, меморіали та ін.

Залежно від стильових особливостей:



за архітектурно- планувальним рішенням – регулярні і пейзажні; пейзажні з елементами регулярного планування; (слайд 17)

за часом створення - ХVIII ст.; кінець ХVIII ст. – початок ХІХст.; середина ХІХст.; кін.ХІХст.- поч.ХХст. сучасні. (слайд 18)

Залежно від ландшафтно – композиційних особливостей



за ландшафтними умовами – на рівнинах, на пагорбах, у каньйонах, на овражних територіях;

за композицією - панорамні, глибинні, центричні, осьові, променеві, кільцеві, зірчасті, змішані;

за складом насаджень - на основі місцевої флори, з обмеженими застосуванням екзотів, з широким застосуванням екзотів. (21)

Залежно від культурно-історичної, естетичної, дендрологічної цінності старовинних парків та розташованих на його території елементів: найбільш цінні парки – державного значення;



цінні парки місцевого значення;

інші старовинні парки. (слайд 22)

Залежно від ступеня збереження планувальної структури та композиції ландшафтного об’єкту і елементів ландшафту, насаджень водних систем, архітектурних споруд:



об’єкти та парки, що добре збереглись – парки з добре збереженою планувальною структурою та головними елементами композиції, незначними випадами деревостану та незначними пошкодженнями водних систем та архітектурних споруд,

об’єкти та парки, задовільного стану - парки з фрагментарно збереженою планувальною структурою, частково порушеними просторовими зв’язками та масштабними співвідношеннями і мають не менше 50% збережених насаджень, водних систем та архітектурних споруд, що задовільно збереглися,

об’єкти та парки, що збереглись незадовільно - парки, в яких збереглись окремі, структурно не пов’язані між собою елементи композиції, є значні випадки деревостану, і сильно пошкоджені архітектурні та композиційні елементи.


4. Принципи проведення робіт по відновленню садово-паркових обєктів.

При проведенні робіт із відновлення парків необхідно дотримуватися таких принципів:

- композиція ландшафтного парку обов’язково базується на особливостях природних умов місцевості;

- пейзажі парку і архітектура споруд повинні знаходитися в композиційній єдності;

- основним об’ємним і просторовим елементом формування паркової композиції повинна бути рослинність;

- перше первісне відновлення необхідно робити тоді, коли парк є невід’ємною частиною існуючого палацового комплексу. Зазвичай достатньо відобразити характер паркової структури, співвідношення відкритих і закритих просторів, рельєфу, основного видового склад рослинності, характер планування, квіткове оформлення, малі архітектурні форми;

- основою визначення відновлювальних заходів є оцінка парку за різними групами чинників, що відіграють важливу роль для прогнозування цілеспрямованості парку. Аналіз результатів натурних обстежень, історичних, літературних, іконографічних матеріалів їх узагальнення, дає можливість сформувати комплексну характеристику об’єкту на основі якої визначаються принципові напрямки відновлення або реформування парку.


Лекція 2. Основні напрями і послідовність проведення передпроетних досліджень.
1. Завдання передпроектних досліджень об’єкту.

2. Оцінка сучасного стану об’єкту.

3. Комплексна оцінка об’єкту.
1. Завдання передпроектних досліджень об’єкту.

Основними завданнями передпроектних досліджень є:



  • дослідження історичного аспекту створення і розвитку об’єкта, на основі архівних документів, іконографічних, картографічних та історичних матеріалів;

  • оцінка та аналіз сучасного стану території об'єкту на основі натурного обстеження та письмових матеріалів;

  • оцінка містобудівельної ситуації – існуючих та в історичному аспекті;

  • визначення кліматичних умов регіону розміщення об’єкту;

  • вивчення основних вимог проведення ландшафтних робіт на території об’єкту залежно від його статусу; історичного і культурного значення, функціонального призначення, розташування у планувальній структурі населеного пункту та інших чинників;

  • систематизація отриманих даних та створення комплексної оцінки об’єкту;

Дослідження історичних та архівних матеріалів дає уявлення про час створення та перебудов об’єкту, інформацію щодо архітекторів і власників, періоду його розквіту.

Картографічні матеріали – це плани території об’єкту різних періодів його існування – карти, схеми (кадастрові, ґрунтові, геодезичні та ін.).

Іконографічні джерела – це фотографії, малюнки, гравюри, картини, літографії, які відображають певний період існування об’єкту або окремої його частини.

Письмові документи – це описи об’єкту, матеріали інвентаризації насаджень, ревізійні матеріали, економічні матеріали (примітки до планів, рахунки, кошториси на проведення робіт), мемуари сучасників, спогади старожилів, статті в пресі, іноді художні твори. Проте, останнє джерело повинно використовуватись помірковано, тому що опис, зроблений письменником, здебільшого є вже не документальним, а дійсністю, що пропущена крізь призму художнього сприйняття митця.

Натурне обстеження об’єкту є дуже важливим для вирішення питанням, адже лише після його проведення можна робити висновки щодо його відновлення, перспективи розвитку в сучасному середовищі, функціонального призначення.


2. Оцінка сучасного стану об’єкту.

Оцінка сучасного стану об’єкту передбачає проведення таких етапів:

1. Визначення кліматичних умов регіону розташування об’єкту;

2. Проведення натурного обстеження (дослідження загальної структури парку, визначення кордонів існуючої рослинності і відкритих просторів, виявлення загальної композиції парку, розміщення будівель і малих форм та ін.) включає великий обсяг робіт, які досить часто потребують використання знань спеціалістів різних галузей: дендрологів, архітекторів, ґрунтознавців, істориків, археологів, геодезистів, фітопатологів.

Натурні обстеження рекомендується проводити у такому порядку:

а) мікрокліматична характеристика об’єкту;

б) характеристика мікрорельєфу;

в) характеристика ґрунтів;

г) інженерно - геологічна характеристика;

д)археологічне обстеження території метою якого є виявлення паркових елементів (встановлення історичних форм рельєфу і алейно-дорожної мережі, обстеження і фіксація історичної рослинності, картографування, гідротехнічне обстеження водних устроїв, визначення розмірів малих форм існуючих архітектурних елементів);

е) оцінка сучасної планувальної структури та функціонального використання парку;

є) інвентаризація насаджень;

ж) обстеження водойм;

з) виявлення архітектурних елементів;

и) оцінка санітарно-гігієнічного стану.

2. Архітектурно-ландшафтна оцінка території об’єкту (аналіз виявлених паркових форм (огляд взаємозв’язку паркових елементів, аналіз їх структури, встановлення видових побудов, оптичних ефектів, історії розвитку парку).

3. Оцінка містобудівельних умов місця розташування об’єкту та його зв’язки з найближчим оточенням.

4. Підведення підсумків обстеження та проведення необхідних робіт по уточненню даних обстеження (облік визначних місць класичного парку (складання паспорту на парк в цілому, таксації паспортизація окремих визначних форм рослинності, паспортизація малих архітектурних форм, водойм і інженерних споруд рекомендації з використання парку).

5. Формування комплексної оцінки об’єкту.

Така послідовність може змінюватись в залежності від обставин; деякі дослідження проводяться одночасно і узгоджуються між собою. Інколи, при виконанні одного із пунктів обстеження, виявляються питання, які вимагають повернення до вже проведених даних та їх корегування.

Підосновою аналітичного методу є ретельно виконаний геодезичний план місцевості з нанесеними на нього горизонталями. Це дозволяє бачити на місцевості ділянки рельєфу явно антропогенного походження, що дає можливість виділити вали, партери, гірки і інші деталі історичних парків. Цей метод, звичайно, потребує від дослідника високої кваліфікації і клопіткого вивчення.

Застосування графоаналітичного методу особливо цінне при створенні проектів охоронних зон для парків. Цей метод (чи метод ізогіпс) полягає в тому, що на основі геодезичного плану виконується тоновий план місцевості з позначенням основних вертикалей та орієнтирів, а потім з основних видових точок і у межах видових зв’язків-коридорів виконуються розрізи рельєфу, які показують немов би "матеріальну основу" цього зв’язку. Розрізи, в свою чергу, дозволяють нанести на план території, "чутливі" до забудови. Вони-то і стають основою проекту охоронних зон ландшафту.

Метод аерофотозйомки дає результати у максимально короткий термін. Знімок виконується з літака, висота польоту якого точно фіксується (для проведення знімку у відповідності з реальним масштабом). Цей метод не може, звичайно, надати вичерпні дані для реставрації рельєфу і застосовується як супутній іншим методам. Також можуть бути використані знімки з супутника.

Археологічні дослідження . Вони важливі при дослідженні культурного шару старовинного об’єкту. При цьому можуть бути знайдені рештки старої доріжки чи алеї, залишки споруд, малих архітектурних форм, дренажних систем, що дасть можливість скорегувати уявлення про минуле об’єкту. Багато секретів біографії парку приховуються в культурному шарі ґрунту парка. Зрозуміло, підняти весь культурний шар ґрунту в парку нереально. Тому доводиться обмежуватися ділянками, де вірогідність отримати бажаний результат є найвищою. Перш за все це стосується ділянок навколо малих архітектурних форм, видових майданчиків, дамб, а також ділянок на яких, згідно історичних джерел знаходились важливі елементи парку. Порядок і об'єм розтинів міняються відповідно до отриманих результатів археологічних робіт. Результати розтину культурного шару і проведені загальнопаркові дослідження дозволяють визначити цінну структуру паркової території, відокремити особливо цінні території від зони археологічних розкопок і менш цінної території. Виявлення останньої необхідне для розміщення тут, необхідних матеріалів, устаткування, тимчасових споруд енергопостачання і т.д.

Оцінка сучасної планувальної структури та функціонального використання парку. Оцінка планувальної структури парку включає вивчення розміщення входів, транзитного й прогулянкового руху відвідувачів і їх розподіл по функціональним зонам, відповідність ширини алей і величини площадок інтенсивності відвідування, зручність зв’язків транзитних і розподільчих алей між входами і спорудами, доцільність використання особливостей рельєфу для організації видових точок та композиційних акцентів, узгодження планувальної структури парку з розміщенням зелених насаджень, водойм, галявин, споруд.

Оцінка функціонального використання парку являє собою перевірку співвідношення площ функціональних зон, взаємного впливу одна на одну. Важливим показником функціональності парку є відвідуваність, оцінити рівень якої можна в результаті встановлення таких показників:



  • періоду найбільшого рекреаційного навантаження парку;

  • періодичність зміни відвідування протягом дня;

  • рекреаційні навантаження на 1 га території парку кожної зони;

  • ділянки надлишкового рекреаційного навантаження і ділянки помірного рекреаційного навантаження;

  • контингент відвідувачів та його зміна протягом дня.

Інвентаризація насаджень. Одним з найбільш цінних компонентів парків є рослинність. Обстеження, визначення таксаційних показників, санітарного стану, декоративних якостей є важливим критерієм для ландшафтної оцінки території об’єкту. Обстеження насаджень починається з загального огляду, під час якого складається загальне враження про стан дерев і кущів, визначається маршрут, за яким буде проводитись обстеження.

Крім існуючих дерев і кущів на даний період, наносять також пні відживших чи зрізаних дерев. При необхідності виконують план насаджень за санітарним станом, віковою групою, або за видовим складом. Якщо насадження прилеглих територій є невід’ємною частиною ландшафту також проводиться їх обстеження.



Інвентаризація насаджень у парках-пам’ятках садово-паркового мистецтва, старовинних, дендропарках та ботанічних садах має проводитись більш ретельно з урахуванням великого значення існуючої рослинності. Для цього береться план виявленої структури парку з сіткою квадратів, в якій проводиться прив’язка дерев, які представляють інтерес при їх таксації. Таксацію можна проводити і за допомогою прив'язочних вісей, кожну з яких проводять через два зафіксованих орієнтири. Цим вісям можна надавати графічну композицію у вигляді паралельних ліній, променів або вільної фігури. Прив’язка дерев проводиться у два етапи: спочатку відстань від орієнтиру до точки на вісі, від якої під прямим кутом вимірюється ордината до дерева. На сітці квадратів прив’язка виконується по двох ординатах.

Обстеження архітектурних елементів. Після проведення перерахованих обстежень можна перейти до виявлення малих архітектурних форм у парках. Виявлення паркових споруд розбивається на два етапи:

  • на першому етапі обстежуються ділянки парку, де могла знаходитися архітектурна форма. Такі ділянки попередньо намічаються на плані парку, виходячи з особливостей його ландшафту, алейно-дорожньої мережі, загальноприйнятих у кінці XVIII – на початку XIX століття принципів розташування паркових будівель і існуючих архівних і літературних даних про парк.

  • на другому складається схема розміщення виявлених малих архітектурних форм і проводиться обстеження місця розташування кожної з них. Розкривається культурний шар ґрунту, уточнюється характер, розміри і деталі споруди, збираються аналоги, зондується територія навколо місця розміщення малої форми з метою пошуку можливо розкиданих частин споруди і наявного навколо нього благоустрою.

При пошуку бесідок необхідно обстежувати перетини алей, вершини пагорбів, окраїни галявин, верхні берми відкосів, острови. При пошуку мостів необхідно зондувати непів острівки, особливо якщо вони є з двох протилежних берегів водойми, берега рукавів, які відходять від ставу, закінчення алей, які виходять на водойми, перетини доріжками і алеями оврагів . Майже всі мости робились з установкою несучих споруд на кущі паль, і їх залишки можна виявити при зондуванні.

Оцінка санітарно-гігієнічного стану території парку здійснюється підчас натурних обстежень. У процесі оцінювання визначають стан повітряного середовища, рівень шуму, стан водойм і наявність заболочених ділянок. Якщо санітарно-гігієнічні характеристики парку не відповідають діючим нормативам, необхідним є визначення причини цієї невідповідності. Ними можуть бути:

  1. Неправильне функціональне зонування або озеленення;

  2. Невідповідне умовам вертикальне планування ділянки і її інженерна підготовка;

  3. Недотримання нормованих розривів між промисловими підприємствами й парком;

  4. Відсутність захисних насаджень або інших захисних засобів вздовж меж примикання парку до промислових зон, транспортних магістралей або ін.


Архітектурно-ландшафтна оцінка території об’єкту виконується для отримання даних при натурному обстеженні об'єкту про історію його формування та розвитку. В ході такого аналізу повинні бути визначені естетичні якості окремих ділянок об’єкту, візуальні зв’язки всередині території та зовнішні: основні композиційні вузли, акценти, вісі, співвідношення площ відкритого, напіввідкритого та закритого простору (порівнюється сьогоднішній стан та історичні дані). Категорію ландшафту встановлюють залежно від наявності і якості складових його компонентів – виразності рельєфу, зелених насаджень, водойм. Метою встановлення категорій ландшафту є визначення шляхів використання природних компонентів або напрямків їх перетворення в процесі ландшафтної реконструкції. У результаті оцінки можуть бути виділені ландшафти чотирьох категорій.

  1. Ландшафти першої категорії, що мають найбільший естетичний рівень, повинні мати всі природні компоненти – виразний пластичний рельєф, природне водне дзеркало, розвинені рослинні угруповання, які відрізняються високими декоративними якостями.

  2. Ландшафти другої категорії характеризуються більш низькими архітектурно-естетичними якостями його компонентів – слабо вираженим рельєфом, що наближається до рівного; випадково розташованими рослинними угрупованнями, які вимагають проведення реконструктивних робіт, або представлені надто молодими насадженнями, наразі не здатними організувати простір парку, водоймою, що потребує очищення та ін.

  3. Ландшафт третьої категорії являє собою маловиразні території з низькими архітектурно-естетичними якостями. До цієї категорії відносять території з рівнинним рельєфом, слабко рослинністю, або цілковитою її відсутністю насаджень. Такі території потребують проведення серйозних заходів, спрямованих на створення рельєфу, водних пристроїв. Організацію нових зелених угруповань, реконструкцію існуючих та ін.

  4. До ландшафтів четвертої категорії відносять ділянки з найнижчими естетичними, біологічними та екологічними показниками. Вони потребують найбільш складних та трудомістких заходів відновлення

Оцінка архітектурної організації парку включає:

  • характеристику існуючого функціонального використання;

  • аналіз планувальної структури;

  • аналіз архітектурно-просторової структури;

  • виявлення щільності відвідувачів на 1 га, ємності споруд;

  • характеристику елементів благоустрою й культурно-пебутового обслуговування.

Результати проведених досліджень повинні фіксуватися на схемі, що включає також і ті території за межами парку, що є частиною його пейзажів.
3. Комплексна оцінка об’єкту.

Комплексна оцінка вивчення старовинного об’єкту складається на основі попередніх окремих оцінок – історично-культурних, архітектурних, ландшафтних, містобудівельних та ін. Вона проводиться з метою обґрунтування можливостей та доцільності відновлення об’єкту використання його території. Важливою складовою комплексної оцінки є організація композиційної побудови парку, аналіз якої базується з трьох основних оцінок:

- ступеня впорядкованості й взаємозв’язку складових просторів (простих, складних, замкнутих, відкритих) парку, відповідність цих просторів величині парку. Результати оцінки визначають масштабний лад композиції парку;

- умов орієнтації й сприйняття, розміщення елементів благоустрою, головних і другорядних об’єктів. Результати оцінки виявляють ступінь його психологічного комфорту;

- простороутворюючих властивостей паркової композиції. Результати оцінки визначають силует парку при його сприйнятті з міста, домінанти паркового середовища, великі композиційні вузли й умови їх сприйняття.

Загальну оцінку композиційного рішення парку, що поєднує результати трьох груп оцінок. На основі всіх згаданих оцінок встановлюється загальна функціональна спрямованість парку та співставляється з рекреаційною оцінкою і на основі отриманих розбіжностей визначається напрям та об’єм реконструкції парку та загального композиційного рішення.

Аналіз виявлених паркових елементів слід почати з вирішення загальнопаркових питань:

- встановлення межі заповідних, меморіальних зон;

- визначення межі охоронної зони об’єкту;

- основні елементи ландшафтної композиції;

- ділянки території, що потребують різних підходів до їх відновлення.

- біоценологічні відносини, що склалися на об’єкті;

- пригнічуючи фактори зовнішнього впливу на об’єкт в цілому та на окремі його елементи;

- відповідність паркових елементів щодо їх функціонального використання;

- композиційні зв’язки між природними елементами та спорудами об’єкту;

- взаємозв’язок ландшафтного середовища об’єкту з зовнішнім оточенням.

- встановлення періоду найбільшого розквіту парка;

- встановлення ступеня дії на парк заходів, що намічаються по схемі районного планування;

- вибору оптимальних видових точок в екстер'єрі і інтер'єрі парка;

- зіставлення характеру паркових просторів (розміри закритих, відкритих, напіввідкритих ландшафтів і їх взаємозв'язку);

- огляд впливів різних авторів, що працювали в парку, на цілісність його сприйняття;

- співвідношення забудованих територій і незабудованих паркових територій;

- визначення ступеня придатності парка для своєчасного використання і ін.

Навіть з цього невеликого переліку проблем видно, що методика досліджень повинна у кожному конкретному випадку зважати на специфіку поставленого завдання. Так, для вибору оптимальних видових точок може підійти графоаналітичний метод з використанням отриманих при натуральному обстеженні матеріалів-замальовок, фотофіксажу, умовних схем, наприклад «Схема історико-архітектурної оцінки», «Схему ландшафтно-просторової оцінки». Для визначення ж ступеня придатності парка для подальшої експлуатації або необхідності термінових відновлювальних робіт необхідні вже екологічні, економіко-статистичні методи і т.д.

Комплексність аналізу обумовлена самим розвитком парка. Адже деякі зміни, накопичуючись кількісно, викликали в результаті і якісні зміни. Вивчення взаємообумовленості явищ, що відбуваються в історичному парку, важливе і для передбачення подальшого його розвитку після виконання робіт по відновленню естетичного рівня елементів. Методи виконання їх, так би мовити, технологічний процес, і кінцева спрямованість зовсім не байдужі для екологічної рівноваги парка. Помилки можуть привести до втрат цінної спадщини.
Лекція 3. Створення передпроектної документації
Підведення підсумків обстеження та проведення необхідних робіт по уточненню даних обстеження повинні бути відображені в спеціальних документах. Передпроектна документація містить повну характеристику стану відновлюваного об’єкту і включає:

1. Уточнене архітектурне – планувальне або архітектурно – реставраційні завдання з чітко сформульованою призначенням відновлюваного об’єкту та характером його використання в подальшому, з перспективним розрахунком відвідуваності та в порівнянні з її сучасною відвідуваністю.

2. Вичерпну історичну довідку, до якої повинен бути доданий зібраний графічний матеріал по історії створення та розвитку об’єкта, вказаний період його розквіту, дана оцінка послідуючих нашаровувань, зроблений висновок про те, чи слід враховувати ці нашаровування та чи слід, то яким чином, обґрунтований вибір періоду, на якій вирішено відновити об’єкт. В деяких випадках історична довідка видається замовником.

3. Історичний план періоду, на який відновлюється об’єкт.

4. Опорний план та опорний дендроплан, який характеризує сучасний стан.

5. Сумісні плани планування, розміщення споруд та насаджень (періоду, на який відновлюється об’єкт, та сучасного стану).

6. Ситуаційний план.

7. Перспективний план розвитку району, в якому знаходиться об’єкт.

8. Схема затверджених меж відновлюваного об’єкту з нанесенням меж охоронної зони, якщо вони розроблені.

9. Транспортна схема з вказаними зупинками всіх видів транспорту в районі відновлюваного об’єкту на перспективу, запроектовані переходи та місця паркування схеми пішохідних потоків.

10. Будівельний паспорт об’єкту – вихідні дані на проектування.

11. План гідросистеми.

12. Фотофіксація існуючого стану об’єкту по всім видам з прив’язаним до плану тачок фіксації.

13. Висновок автора проекту та користувача об’єкту щодо своєчасності і послідовності проведення всіх видів робіт по відновленню об’єкту або обґрунтовані необхідності проведення в теперішній час тільки частини робіт та віднесення на перспективу. В кожному індивідуальному випадку цей список може бути доповнений необхідними матеріалами.


Лекція 4. Основи реконструкції, відтворення та формування насаджень на території житлової забудови

  1. Основи реконструкції садів і парків

  2. Принципи побудови ландшафтної композиції та формування рослинності

  3. Підпір асортименту деревних рослин для урбанізованих ландшафтів

  4. Склад проектної документації

1.Основи реконструкції садів і парків

Планувальна організація й ландшафтна композиція садово-паркових об’єктів, створених у середині ХХ ст. має істотні недоліки. Міські парки займають великі площі, є багато профільними, перевантаженими житловою забудовою та спорудами культурно-просвітнього призначення. Незосереджене розміщення об’єктів на території парку без дотримання принципів зонування часто призводить до виникнення дискомфортних умов середовища, поганої орієнтації відвідувачів на території тим самим знижуючи роль парку як основної ланки міської системи озеленення. Об’єкти, що мають велику кількість відкритих територій ускладнюють завдання створення комфортних мікрокліматичних умов для відпочинку, негативно впливають на прилеглі зони, вимагають особливого режиму експлуатації. Ландшафти, які зазнають підвищеного рекреаційного навантаження поступово втрачають стійкість, естетичні якості композиції зелених насаджень. Таким чином проведення реконструкції потребують СПО, загальний благоустрій території яких, малі архітектурні форми, паркові споруди, елементи наочної агітації фізично і морально застаріли. Іншою причиною реконструкції парку може бути зміна його розмірів. Внаслідок збільшення або зменшення розмірів парку реконструкція може проводитись у двох напрямках:

- планувальна організація нової ділянки не вимагає змін на території сформованого парку, а підпорядковується їй, утворюючи зв'язок з існуючою дорожньо-стежковою мережею (як основою планувальної організації). Нова ділянка може бути вирішена у зовсім іншому стильовому напрямку, однак має гармонійно поєднуватись з існуючою територією парку. У деяких випадках паркові території збільшуються за рахунок включення у їх структуру порушених ландшафтів, що доповнює завдання реконструкції завданням рекультивації, відновлення втрачених якостей.

- передбачає повну зміну планувальної структури сформованого парку, ландшафтну реконструкцію зелених насаджень, рельєфу, водойм або інших елементів із включенням нової ділянки в загальну композицію. Це відбувається, якщо приєднані ландшафти викликають заміну всієї спрямованості парку. Прикладом може бути приєднання берегових територій, що обумовлює створення нової функціональної зони – пляжної або водного спорту.

Зменшення території парку рідко є причиною повної реконструкції всього об’єкту, а застосовується тільки для зменшених мікрозон. Як правило у такому випадку передбачається часткова реконструкція зелених насаджень з метою створення закінчених композицій, а також фрагментальна зміна дорожньо-стежкової мережі.

Існують такі види реконструкції:

1. Повна або часткова ландшафтна реконструкція із збереженням функціонального змісту, планувальної основи й зовнішнього благоустрою. В цьому випадку реконструктивні заходи спрямовані лише на переформування насаджень. Такий вид реконструкції застосовується якщо функціональна спрямованість парку, зонування й зміст зон, архітектурно-планувальна організація, елементи благоустрою й інші штучні компоненти паркового середовища задовольняють всі вимоги відвідувачів і запити міста.

2. Ландшафтна реконструкція парків із частковою або повною зміною елементів зовнішнього благоустрою. ЇЇ проводять, якщо елементи зовнішнього благоустрою фізично або морально застаріли, їх номенклатура й кількість не задовольняють вимоги відвідувачів, а функціональне призначення парку і його планувальна структура не потребують перебудови.

Часткова реконструкція парку може бути викликана зміною містобудівельної ситуації. У такому випадку може виникнути потреба створення нових паркових входів, що буде вимагати трасування алей і доріжок, введення додаткових елементів благоустрою.

3. Повна реконструкція парку припускає зміну планувальної основи, корінну реконструкцію існуючого ландшафту або його окремих компонентів, створення штучних елементів ландшафту, заміну елементів зовнішнього й інженерного благоустрою, винос з території парку споруд та штучних елементів, що не відповідають новим функціям парку. Така реконструкція може бути викликана різними причинами:

- незадовільною первісною планувальною організацією;

- перенасиченням функцій;

- відсутністю чіткого функціонального зонування й непогодження їх з ландшафтними особливостями;

- виникненням великої кількості небажаних перетинів потоків відвідувачів;

- скороченням або заміною функцій парку.

Всі види реконструкції, з метою економії, допускають максимальне збереження й використання в новому рішенні існуючих планувальних вузлів, дорожньо-стежкової мережі, вертикального планування, інженерних комунікацій, елементів ландшафту.


2. Принципи побудови ландшафтної композиції та формування рослинності

Вигляд сучасного парку являє собою культурний ландшафт, у якому зелені насадження в сукупності з водоймами, архітектурними спорудами, об’єктами благоустрою формують середовище, близьке до природного. Розглядати будову ландшафтних композицій насаджень, які необхідно реконструювати необхідно таким чином – виявлення природних особливостей насаджень, побудова композиції всього зеленого ансамблю. Основним принципом побудови ландшафтних композицій є максимальне зображення природного ландшафту й посилення його функціональних і художніх характеристик. Основою будь-якого паркового ландшафту є наступні компоненти: поодиноко цінні дерева, групи дерев або кущів, масиви, галявини, рядові посадки, квітники й газони. При реконструкції насаджень необхідно керуватись такими принципами побудови ландшафтних композицій:



  • формування загального задуму, основної ідеї паркового ансамблю й встановлення основного мотиву, що підпорядковує собі всю композицію насаджень, які мають реконструюватись;

  • виключення далеких парковому середовищу елементів ландшафту;

  • введення нових елементів рослинності;

  • максимальне використання ландшафтних можливостей території, виявлення й підкреслення зеленими насадженнями природних переваг ділянки;

  • створення в композиції зелених насаджень контрасту або гармонії зовнішніх і внутрішніх пейзажів;

  • встановлення оптимального співвідношення між відкритими і закритими просторами;

  • послідовне розкриття композицій і простору;

  • організація сприйняття простору шляхом створення композиційної рівноваги – правильного членування простору, досягнення масштабності окремих компонентів насаджень і домірності частин, використання закону контрастів та ефекту несподіванки, розміщення рослинних акцентів, застосування принципу чергування вражаючих картин з паузами або інтервалами.

Композиційно-художні можливості паркових насаджень розкриваються у формі, розмірі й співвідношеннях відкритих і закритих просторів. У процесі реконструктивного відновлення або створення зелених насаджень виключаються всі далекі даному середовищу рослинні елементи, не типові даному пейзажу, що перебувають у композиційному протиріччі з оточуючим ландшафтом. Введення нових елементів рослинного середовища в ландшафт має вводитись не порушуючи існуючу композицію виглядати природно, зберігати й посилювати кращі особливості ділянки. Проектування зелених насаджень має бути спрямоване на більш повне використання ландшафтних можливостей території, максимальне виявлення й підкреслення зеленими насадженнями природних переваг ділянки рельєфу, наявності водних джерел, водойм, рослинних груп, що склалися на даний час і т.д.

Асортименти деревних видів для озеленення житлових територій умовно можна підрозділити на наступні категорії:

- основний (або ландшафтноутворюючий), що становить фітоценотичну структуру ландшафту житлової території;

- видовий склад обумовлений стійкими, що добре зарекомендували себе в озелененні видами місцевими рослин за участю акліматизованих іноземних видів.

При проектуванні рослинності варто виділяти повільно зростаючі види, що відрізняються своєю довговічністю й швидкорослі, які можуть мати гнітючий вплив на повільно ростучі.

Додатковий асортимент видів які не є самостійними елементами через невеликі розміри, а доповнюють ландшафтні композиції; до асортименту додаткових видів можна віднести: горобину звичайну, глід Віргінський, черемху дрібнопільчасту, вишню пенсільванську, яблуню, грушу уссурійську, види багатьох чагарників.

В окрему категорію можна виділити асортимент декоративних рослин, що відіграє роль у формуванні мікро ландшафту, оформлення окремих ділянок житлової території (при будинкові смуги, майданчики відпочинку, перетинання доріжок тощо); до рослин цієї категорії асортименту можна віднести як декоративно-листяні, так і красиво квітучі: яблуню сливолисту, яблуню рясноквітучу, яблуню Надзвецького, черемху Віргінську, декоративні чагарники – спіреї, дерен строкатолистий, бузок та ін., а також, хвойні різних форм – форми туї західної, ялини канадської, ялівців. Ці види застосовауються як «оздоблювальні», що підкреслюють той або інший елемент композиції саду житлової забудови.

Заходи по догляду за реконструйованими насадженнями зводяться до виконання наступних операцій:

- обрізка й омолоджування як стимулювання життєздатності старіючих рослин; обрізка старих гілок, пагонів, створення відповідної форми (природної або штучної) приводить до посилення росту коріння; частина дерев і чагарників висаджується «на пень» на самому початку робіт; через 2-3 роки утвориться поросль, що може бути вилучена при проведенні посадок нових рослин;

- відновлення родючості ґрунту здійснюється на підставі результатів ґрунтового обстеження території (наявність гумусу, основних елементів харчування) шляхом, насамперед, розпушування й фрезерування витоптаних ділянок; внесення органічних і мінеральних добрив по відповідних нормах: фосфорні й калійні добрива, азот вносять безпосередньо перед посадкою рослин і посівом газону.
Лекція 5. Особливості проведення консервації, реконструкції, реставрації старовинних парків


  1. Консервація садово-паркових об’єктів та їх елементів

  2. Реконструкція об’єктів садово-паркового мистецтва

  3. Особливості проведення реставраційних робіт класичних та пейзажних парків

 

1. Консервація садово-паркових обєктів їх елементів

Поняття консервація означає збереження парку в тому вигляді, в якому він знаходився на момент обстеження. На перший погляд завдання здається нескладним. Проте виникає багато труднощів, пов'язаних, наприклад, із встановленням а хоч би зменшенням шкідливої дії наявних негативних чинників. Так, якщо парк знаходиться в зоні шкідливих виробничих викидів, загазованості, необхідно терміново виконати лісозахисні посадки хоч би з боку шкідливого впливу. Лісозахисні смуги приймаються шириною у два-три ряди дерев і кущів з щільною кроною. Відстань між рядами приймається в три метри. Одна захисна смуга здатна понизити швидкість вітру на відстань майже півкілометра на 50 відсотків. Середні ряди в такій смузі засаджені високими деревами з щільною кроною: ялинами, кленами, липами. Бічні ряди складаються з високого чагарнику: бузку, спіреї, бузини. У крайні ряди висаджують низький чагарник: шипшину, калину, смородину.

Консервація рельєфу проводиться з врахуванням його пересіченості. На рівнинних ділянках закладаються виїмки, вимоїни, ями. На полянах і лужках рельєф очищається від бур’янистої рослинності, хвощів, лопуха, чортополоху. Усуваються причини заболочування території. Проводиться стабілізація наявних дорожніх покриттів. У вибоїни підсипається гравій, щебінь. Проводиться окювечування доріг. Зміцнюються відкоси боулінгринів і видових гірок. Відновлюються поверхневі дренажі.

На пересіченому рельєфі при консервації зміцнюються відкоси, підпірні стінки, терас. Влаштовуються кювети для відведення поверхневих вод у водоймища. Якщо є відкоси завдовжки більше 10 м, то упоперек схилу влаштовуються канави – перехоплювачі ливнестоків. Укріплення відкосів можна виконувати обдернуванням, трав'яними килимами, грунтовкривними рослинами. Підпірні стіни і сходи очищають від бур’янистої рослинності, щоб припинити руйнування від коріння, що розвивається. Закладаються пом'ятою глиною або бетоном вибоїни і каверни. Верх підпірної стінки покривають водонепроникним шаром: бітумом або рідким склом. По верху підпірних стін і сходів робиться канава-перехоплювач для відведення верховодки, відновлюється дренажна система.

Роботи з консервації історичних рельєфів парку ведуться вручну або засобами малої механізації. Пропуск землерийної техніки в парк, що підлягає консервації, повинен бути заборонений, тому на дорогах, що ведуть в такий парк, влаштовуються стовпи або канави, здатні затримати транспорт.

Одночасно з консервацією рельєфу можна проводити і консервацію рослинності. При консервації рослинності проводяться наступні першочергові заходи:

- забороняються рубки не пов'язані з роботами консервації,

- проводиться вирізка сухих гілок, вершин, сучків, здійснюється лікування деревостану, закладення тріщин, дупел, механічних пошкоджень,

- обробка рослин отрутохімікатами для знищення шкідливих комах (обов'язково з санкції ентомолога),

- прибирання дерев, уражених захворюваннями, які не можливо вилікувати і вони загрожують падінням на більш цінні екземпляри,

- дренаж заболоченої навколо дерева території шляхом пристрою кільцевих канав, що не шкодить корінню.

У число основних рубок, які доводиться виконувати при роботах з консервації, входить пристрій вентиляційних коридорів. Покращення провітрювання старого парку є першочерговим завданням, оскільки від перезволоження призводить до багатьох форм захворювань деревостану, прискорюється старіння лісу. Збільшенню вологості сприяють:

- гігроскопічна здатність дерев (вбирання вологи з повітря),

- змочування дерев дощем, снігом, повінню,

- випадання капілярної вологи від різкого перепаду температур і туманів.

Вентиляційні коридори слід робити уздовж пануючого напряму вітрів. Як коридори можуть бути використані існуючі просіки після їх відповідного розчищення.

До інших можливих при консервації рубок відноситься вирубка в радіусі звалу малоцінної рослинності, яка загрожує падінням пошкодженню цінних дерев.

В період консервації рослинності парків проводяться заходи щодо захисту дерев від шкідливих комах. Такі роботи проводять станції захисту рослин. Існує декілька видів спеціальних препаратів, якими обробляється рослинність: маслянисті препарати, наприклад, кам'яновугільна смола (масляниста рідина темного кольору); мінеральні препарати, наприклад, фтористий натрій у вигляді білого порошку, розчину або замазки з додаванням вапна; емульсійні препарати, що наносяться на поверхню дерев за допомогою спеціальних розпилювачів.

Основною метою робіт при консервації водоймищ є: запобігання розмиву берегів, зниження рівня води, подальше запливання водоймищ і їх заростання. При захисті берегів від розмивів в історичному парку не можна застосовувати сучасні матеріали: бетон, пластмасу, залізобетон. Матеріали повинні бути природними. Про те, як їх застосовувати, говорив ще А.Т.Болотов: ".Не погано осипи пагорбів і берегів, ставків і інших вод одягати камінням, надаючи кладці природного вигляду різноколірними каменями. Якщо немає каменів різного кольору, то їх можна обпалити на вогнищі або в печі. Найбільше потрібно найбіліші камені. Деякі з них роздовбати і всю дрібницю забити в порожнечі і проміжки, що залишаються в кладці великих каменів. Щоб кладка не була схожа на льохову, камені необхідно викладати довільно. Знизу стінка - товстіша, зверху - тонша, і нахилена назад. Для запобігання зайвому заростанню водоймищ при консервації, окрім їх притінення, можуть застосовуватися і біологічні заходи. Наприклад, розведення білого амура або товстолобика - риб, водоймищ, що активно поїдають рослинність.

Подальші роботи по консервації паркових споруд можуть мати таку спрямованість:

- збереження споруд в тому вигляді, в якому вони опинилися на початок відновних робіт,

- часткове відновлення споруд на підставі безперечних даних, що є про них,

- повна реставрація споруд у відповідності з сучасною методикою реставраційних робіт.

Деякі старі споруди в класичних парках до цих пір експлуатуються за прямомим призначенням, не дивлячись на їх явно незадовільний стан. Це - мости, сходи, підпірні стінки, дамби, греблі. Серед таких споруд можна назвати Білий міст і греблю в Алмазово, Шепіловськую дамбу в Царіцино, сходи і мости в Средниково, підпірні стінки в Анненгофе, огорожі в Гребнево, сходи в Івановському і т.д.




  1. Реконструкція об’єктів садово-паркового мистецтва

Реконструкція – одна з форм пристосування пам'ятки до нових умов існування. В деяких випадках в історичних парках можливі і реконструктивні роботи. Звичайно, такі роботи бажано проводити на менш цінних об'єктах тому, що реконструкція пов'язана з певною переробкою, перебудовою. У біографії історичних парків різні перебудови відбувалися неодноразово, деякі об'єкти навіть перебудовувалися по декілька разів. Реконструкція паркових елементів проводилась з різних причин: через зміни художніх смаків, у зв'язку з новою утилітарною необхідністю, в результаті зносу, старіння паркових елементів, внаслідок військових дій, природнокліматичних дій, революційних подій і т.д.

Основним початковим чинником, що впливає на спрямованість реконструкції рельєфу історичного парку, є збільшення навантаження на його території від потоків відвідувачів. Для прийому такого навантаження необхідний розвиток доріжок або збільшення їх протяжності, а розширення поперечного профілю. У кожному парку потрібно ухвалювати конкретні рішення залежно від реального розміщення рослинності, характеру рельєфу, розташування паркових споруд і т.д. Головне, звичайно, щоб розвиток алейно-дорожної мережі не спричинив за собою загибель цінних дерев. Сам рельєф при реконструкції необхідно доводити до стану повсюдної доступності: зменшувати площі незручних ділянок, крутих відкосів, не використовуваних ярів. При реконструкції рослинності слід розчищати територію парка від смітного самосіву, проводити рубки проріджування деревостану для поліпшення його бонітету, регулярно проводити санітарні рубки і рубки для створення красивих узлісь і силуету масивів. При реконструкції необхідно передусім велику увагу необхідно на проводення протипожежних заходів.

Проводячи реконструкцію малих архітектурних форм, необхідно враховувати і природні умови їх найближчого оточення. При цьому потрібно керуватись загальними, характерними для даного парку принципам розміщення малих архітектурних форм, специфіці їх зв'язків з планувальною структурою парка, виявляти найбільш значні композиційні вузли, домагатись створення комфортностних, відповідності сучасним санітарно-гігієнічним вимогам і естетичним уявленням. Закінчуючи розмову про реконструкцію, доводиться відзначити, що ця форма відновлення історичних парків стає все більш "популярною".


  1. Особливості проведення реставраційних робіт класичних та пейзажних парків

Реставрація класичних парків і їх елементів стає все більш насущною необхідністю охорони цієї прекрасної архітектурної спадщини. Завданням реставрації класичних парків є створення такого паркового середовища, в якому сучасна людина могла б відчути дух минулого. Крім того необхідно вирішити і питання про спосіб проведення реставраційних робі: або способом повної і одноразової зміни рослинності, або способом поступової заміни: дерев, які гинуть з метою збереження документального характеру саду або парку - їх окремих дерев, "живих свідків" минулого.

У зв'язку з проблемою відновлення регулярного парку виникає необхідність художньої характеристики його на різних стадіях розвитку. На першій з цих стадій - становлення і вдосконалення регулярних форм - парк цілком підкоряється волі його автора, у всьому видно " грубоощутітель ная правильність , що створюється в хладі розміреної чистоти і охайності...".

Друга стадія починається спочатку вільним розвитком деревних крон, що звішуються химерними масами над стриженими поверхнями. Потім ці маси змикаються у вигляді зведень над вузькими алеями і невеликими боскетними майданчиками.

Найправильніше було б прийняти за основу для відновлення парка другу стадію його розвитку, ту, для якої характерне поєднання діяльності природи і людини і в якій ще немає ознак неминучої загибелі.

З таким підходом до реставрації регулярного парку можна було б погодитися з обліком ще і того, як буде парк використовуватися після реставрації. Найдоцільніше в Підмосков'ї відреставрований регулярний парк використовувати в якості музею регулярного садово-паркового російського мистецтва . І тоді краще орієнтуватися на його першу стадію. У разі використання парка як рекреації краще орієнтуватися на його другу стадію.

Реставрація пейзажних парків

Здійснення реставрації і подальшої експлуатації пейзажних парків, безумовно, простіше. Пейзажні парки значно довговічніші регулярних. Вони не залежать такою мірою, як регулярні парки, від стрижки, хоча, в окремих випадках, стрижка зелені могла бути і в них. Пейзажний парк навіть і у стадії "вмирання" не втрачає своїх декоративних властивостей. Ширшим може бути і пристосування парків. Проте і в реставрації пейзажних парків є свої складнощі. Реставратор пейзажних парків повинен знати теоретичні роботи в області паркобудівництва другої половини ХVIII – початку XIX століть, володіти не меншою досвідченістю, а ніж садівники тих часів, і глибоко входити в їх індивідуальні задуми.

Будь-яка реставрація малої архітектурної форми, яка має фундамент, повинна супроводжуватися його посиленням. При цьому можуть застосовуватися і сучасні матеріали, Для реставрації ж надземних частин споруди можливе застосування тільки тих матеріалів, з яких воно було свого часу створене.

Всі малоцінні нашарування на малу архітектурну форму: перебудови, надбудови, додавання - повинні бути видалені. Виключення можуть складати лише ті з них, які самі являють історичну, пізнавальну або культурну цінність і не суперечать ідеї реставрації.

Виконуючи реставрацію малої архітектурної форми, необхідно відтворити і її найближче оточення. Це необхідно, оскільки місця для розміщення паркових споруд були глибоко продумані. Враховується характер рельєфу, наявність водоймища, його розмір, форма, навколишня рослинність. Тому реставрація малої архітектурної форми без урахування навколишнього її середовища не може вважатися науковою реставрацією.
Лекція 6. Методи відновлення зелених насаджень парків-памяток садово-паркового мистецтва.

1. Відновлення регулярних об’єктів та їх елементів

2. Особливості відновлення пейзажних об’єктів
1. Відновлення регулярних об’єктів та їх елементів

У регулярних композиціях, об'ємно-просторове рішення яких підпорядковане строгій геометрії, спостерігається чітке ділення на відкриті і закриті простори. Відкриті простори оформлені партерами, зеленими килимами, каналами, водними дзеркалами, фонтанами. Вони проектуються на одночасне перебування великої кількості відвідувачів, вирішені у великому масштабі, що протиставлений камерному масштабу закритих просторів, розрахованих на перебування в них відносно невеликої кількості відвідувачів і являють щільні посадки дерев і кущів або гаю - боскети. Першорядним завданням проектування є відновлення колишнього об'ємно-просторового рішення, тобто розчленовування композиції на відкриті і закриті простори.

Специфіка відновлення регулярних об'єктів полягає в тому, що найбільший ефект можна отримати за умови проведення робіт відразу на всій території з повною заміною старих дерев на молоді. На практиці такий метод можна рекомендувати для невеликих об'єктів. У великих парках повний знос дерев може бути застосований тільки у виняткових випадках. В основному ж для великих парків слід в проекті передбачати поетапне здійснення відновних робіт з таким розрахунком, щоб парк протягом всього часу проведення робіт не втрачав декоративного вигляду. У тих випадках, коли на всій території зберігаються життєздатні дерева, потрібно стежити за тим, щоб вони були розташовані симетрично по відношенню до композиційних осей. Тому, приступаючи до роботи над проектом, слід виявити особливо цінні екземпляри або групи дерев, які потрібно обов'язково зберегти, і, базуючись на них, вибрати композиційний прийом включення існуючих дерев у відновлювану композицію.

Оскільки всі регулярні композиції побудовані з типових елементів, що повторюються в різних варіантах, розглянемо основні з них.


2. Особливості відновлення пейзажних об’єктів

Пейзажні об'єкти, так само як і регулярні, побудовані на чергуванні і зіставленні відкритих і закритих просторів. Принципова різниця галявини в тому, що в пейзажних композиціях всім елементам надаються гранично природні форми і контури. До відкритих просторів в них відносяться галявини, луги, водні поверхні, до закритих - гаї і масиви дерев. Від взаємного розташування відкритих і закритих просторів, від їх величини і пропорцій залежить виразність пейзажних композицій.

Не дивлячись на те, що основною метою при будівництві пейзажних є використання кращого, створеного природою, самі парки жодною мірою не є природними або, як іноді говорять, натуральними. Пейзажні парки побудовані по певних законах ландшафтного мистецтва і являють собою твори такі ж рукотворні, що і регулярні парки.

Специфічною особливістю пейзажних парків є та обставина, що з часом вони стають все більш привабливими. Якщо регулярний парк красивий, коли дерева знаходяться в розквіті, а під час переходу їх до старіння починається процес деградації, то пейзажний парк особливо красивий, коли дерева досягають величезних розмірів, крони і стовбури стають найбільш живописними і вся композиція в цілому набуває дещо романтичного характеру. Тому природно, що підхід до відновлення регулярних і пейзажних об'єктів повинен бути різним. До останніх практично не застосуємо метод зносу на всій території об'єкту існуючих дерев при проведенні навіть великих реставраційних робіт.



У роботі над відновленням пейзажних об'єктів можна виокремити два напрями:

1. Необхідність в проведенні великих реставраційних робіт зведена до мінімуму в результаті повсякденного професійного нагляду, здійснюваного відповідальним органом або особою, у розпорядженні якого є штат, що забезпечує всі необхідні роботи по відновленню ландшафтних елементів, водної системи, архітектурних споруд і малих форм. Це дає можливість підтримувати співвідношення відкритих і закритих просторів, специфічні особливості в рішенні відкритих просторів, зберігати панорами і перспективи, що відкриваються з видових точок.

Для професійної підтримки об'єкту відповідальній особі необхідно мати проект, дендросхему і таксаційний опис парку періоду розквіту. На проекті слід показати охоронну зону, а якщо об'єкт великий - то в крупнішому масштабі проекти його районів. Корисно зробити схему з вказівкою основних видових точок і напряму перспектив, що відкриваються з них, перспектив, що пов'язують райони між собою, а також перспектив, що виходять за межі об'єкту. Особливу увагу потрібно звернути на поєднання архітектурних споруд, малих форм, скульптури, гідроспоруд і розміщених в безпосередній близькості від них дерев і кущів.

У разі внесення до композиції яких-небудь корективів повинна проводитися фотофіксація до і після намічених робіт. Крім того, слід вести журнал із записами всіх змін, що вносяться, і поточного відходу. Періодично може виникати необхідність в розробці проектних пропозицій на рішення окремих ділянок або районів.
Лекція 7. Адаптація парків до сучасних умов
В даний час пройшли перевірку деякі сучасні функції старовинних парків. Найбільш відповідними з них є:

1. Використання парка в якості музею садово-паркового мистецтва;

2. Розміщення в парку і його спорудах різних установ культури і науки;

3. Включення парків в систему туризму.

Таке використання не суперечить архітектурно - планувальній структурі парків і при правильній організації здатне продовжити їх активне, діяльне життя. Раціональне використання історичних парків дає відчутний не тільки соціальний, але і економічний ефект, і цей ефект буде тим більшим, чим повніше будуть вони використовуватися. Окрім економічного ефекту, історичні парки здатні надавати і культурно- естетичний, світоглядний ефект.

Цінність пам'ятки садово-паркового мистецтва в сучасній структурі цінностей пам'яток природи, історії і культури займає особливе місце. Ця структура наочно ілюструє, що охорона історичних парків – важливе завдання державних органів і громадських організацій.

Кращою формою використання історичних парків є їх музеєфікація. Про те, що ця форма розвинена недостатньо, про свідчить досвід існуючих музеїв, створених на основі класичних парків (два в Москві і шість в області) в яких спостерігається надмірне рекреаційне навантаження. Музейні функції виконують ще півтора десятки парків, де організовані екскурсійні відвідини, і всі решта відомі парки, активно відвідувані неорганізованими туристами.

У зв'язку з цим необхідно відзначити бажану розселювальну ситуацію навколо експозиційних центрів. Відмічено, що відвідування пам'яткиа зростає із збільшенням тимчасового населення – відпочиваючих туристів. Пам'ятники таких зон володіють як би підвищеними можливостями рентабельного використання в екскурсійних цілях. Отже, створювати музейну експозицію в заміських парках особливо доцільно у разі поєднання їх із зонами, призначеними для рекреації, і системою туристичних трас.

В усякому разі, вирішуючи проблему використання історичного парку, потрібно пам'ятати, що його територія повинна мати жорстке функціональне обмеження. Відсутність функціонального обмеження веде до загибелі парка, навіть незалежно від його розмірів. Це особливо наочно ілюструють парки, що опинилися в оточенні нових житлових районів з численним населенням (Коломенское , Шматковий, Кузьмінки, Царіцино), З цього виходить, що при плануванні нового житлового району не можна приймати за основу його озеленення історичний парк. В цьому випадку необхідний "буферний" парк або зона, що фільтрує відвідувачів, Великого розповсюдження набуло використання парків для розміщення установ відпочинку: санаторіїв, будинків відпочинку, дитячих таборів відпочинку, профілакторіїв, суспільних парків. Такі функції виконують парки Валуєво, Ольгово, Вузьке, Відрада, Яропольци, Поріччя, Петрово-дальнє, Братцево, Биково і багато інших. Розвитку цієї форми використання буде, вочевидь, служити і робота, що проводиться, в області укрупнення системи розселення в Московській області.

Особливо велике значення для нової структури населеного пункту можуть мати зони відпочинку з так званим повсякденним або епізодичним відвідуванням. Потрібно враховувати можливість включення таких зон відпочинку при виборі центру нового селища, при складанні генплану. Ці зони можуть бути не тільки місцем, де можна організувати культурне дозвілля населення, політико-освітню роботу і оздоровчі заходи, вони також будуть зеленими акумуляторами свіжого повітря, які безпосередньо впливають на мікроклімат в поселенні, мають сприятливий вплив на здоров’я мешканців.

Ще один приклад - це садиби на річці Пахрі в межі міста Подольська-Дубровіци і Івановське. Відстань між ними навряд чи перевищує два кілометри. В обох садибах збереглися як споруди, так і парки з посадками липи, модрини, дуба і інших порід. Крім того, по правому берегу Пахри вони пов'язані чудовим сосновим бором. Річка Пахра після впадання в неї річки Десни достатньо повноводна і чиста. Створення тут зони відпочинку, яка зеленим клином входить прямо в центр Подольська, покращує мікроклімат повітряного басейну міста.

Цікаві прийоми зв'язку ділянки садиби з оточуючим ландшафтом. Це або доріжка, що йде по периметру і перетворює край паркової ділянки в кромку лісу, потім переходить в поле, поляну або луг. Або доріжки, що уходять в оточення лісу, і стежки, що поступово втрачаються в його чагарниках і просіках. Цей момент значно полегшує завдання створення на базі садиби того або іншого масштабу зони відпочинку.

Необхідно наголосити на тому, що використання садиб під зони масового відпочинку вимагає від органів охорони великої уваги до цих територій. Тільки інспекціями і інструкціями тут обійтися не можна. У практиці підтримки громадського порядку за останні роки широко застосовується залучення широкої громадськості. Вочевидь, і охорона зон відпочинку повинна використовувати аналогічні методи.

Адаптація парків до сучасних умов повинна пропонувати і використання споруд, що знаходяться на їх територіях. Питання використання споруди не можна вирішувати у відриві від використання території ділянки, в якій вона знаходиться, у відриві від ландшафту і рослинності навколо нього. У цьому плані створення зон відпочинку на базі садиб також прогресивно, бо в зоні відпочинку територія парку буде використовуватися мало не менш активно, ніж самі споруди. Охороняти - це не означає відреставрувати або законсервувати пам'ятник і нікого до нього, не підпускати. Охороняти - означає правильно використовувати. Для цього слід ще і кваліфікувати основні споруди, що зустрічаються в історичних парках, це: головні корпуси, церкви, господарські споруди, павільйони.


Додаток до НМК для заочної форми навчання


Календарно-тематичний план

вивчення дисципліни “реконструкція і реставрація садово-паркових об’єктів”







п/п

Назва теми

Кількість годин

Курсовий проект

Всього

Лекційні заняття

Лабораторні (практичні) заняття

Самостійна робота студентів




1.

Вступна лекція - історичний досвід реконструкції парків. Завдання та методи відновлення

37

4

-

50

10

2.

Основні напрями і послідовність проведення передпроетних досліджень. Створення передпроектної документації

Ландшафтна реконструкція міських садів і парків.



38

4

6

20

3.

Особливості проведення консервації, реконструкції, реставрації старовинних парків

60

4

6

36

10




Разом

150

12

12

86

40


Тема 1.

Лекція 1. Вступна лекція – історичний досвід реконструкції парків. Завдання та методи відновлення

1. Короткий огляд історичного досвіду та сучасні тенденції проведення реставрації та реконструкції ландшафтних об'єктів. Основні завдання проведення відновлення садово-паркових об’єктів.

2. Задачі та методи відновлення старовинних та сучасних ландшафтних об'єктів.



3. Класифікація ландшафтних об'єктів.

4. Принципи проведення робіт по відновленню садово-паркових обєктів.

Лабораторні заняття. Складання паспорту об’єкту

1. На основі історичних даних провести перед проектне вивчення території об’єкту.

2. Результати дослідження об’єкту внести в паспорт.

3. Накреслити схему або план об’єкту в минулому.

4. Провести аналіз стану об’єкту на теперішній час та всановити межі об’єкту.

5. Скласти відомість асортименту дендрофлори об’єкту.


Лекція 2. Основні напрями і послідовність проведення передпроетних досліджень. Створення передпроектної документації. Ландшафтна реконструкція міських садів і парків.

  1. Завдання передпроектних досліджень об’єкту.

  2. Оцінка сучасного стану об’єкту.

  3. Комплексна оцінка об’єкту.

  4. Склад передпроектної документації.

  5. Основи реконструкції садів і парків

  6. Принципи побудови ландшафтної композиції та формування рослинності

  7. Підпір асортименту деревних рослин для урбанізованих ландшафтів

  8. Склад проектної документації

Лабораторні заняття. Обстеження ландшафтного об’єкту, інвентаризація рослинності за декоративними угрупованнями, складання відомостей. Складання схеми комплексного аналізу. Складання директивного плану реконструкції садово-паркового об’єкту.

1. Провести подеревну інвентаризацію кожного виду за декоративними рослинними угрупуваннями.

2. Провести обстеження санітарного стану, декоравтиних якостей, таксаційних показників насаджень об’єкту.

Самостійна робота. Провести комплекс передпроектних досліджень парку-пам’ятки садово-паркового мистецтва

1. Визначити складові комплексної оцінки.

2. Виокремити основні та другорядні складові комплексної оцінки для певного виду об’єкту.

3. На основі проведених оцінок побудувати схему комплексної оцінки ділянки.



Лекція 3. Особливості проведення консервації, реконструкції, реставрації старовинних парків

1. Консервація садово-паркових об’єктів та їх елементів

2. Реконструкція об’єктів садово-паркового мистецтва

3. Особливості проведення реставраційних робіт класичних та пейзажних парків

4. Відновлення регулярних об’єктів та їх елементів

5. Особливості відновлення пейзажних об’єктів

6. Адаптація парків до сучасних умов



Самостійна робота. Розробити проект відновлення парку-пам’ятки садово-паркового мистецтва

1. Проаналізувати історію створення та стадії розвитку об’єкту за допомогою іконографічних, письмових, архівних та картографічних матеріалів;

2. Визначити період розквіту парку, тобто час, який необхідно відтворити (зберегти) в ході проведення відновлювальних робіт;

3. Проаналізувати сучасний стан за допомогою літературних джерел, фото матеріалів, інформації, доступної в мережі Internet, під час натурного обстеження (по можливості);

4. На основі передпроектних досліджень створити:

- Схему історико-архітектурного або культурно-історичного аналізу на якому зазначити – найбільш цінні архітектурні елементи, які підлягають збереженню, реставрації, консервації; архітектурні елементи, які порушують загальну композиційну ідею парку; найбільш цінні інженерні споруди; малоцінні інженерні споруди, зони історичного планування різних періодів та інше, залежно від необхідності.

- Схему композиційно-просторового аналізу, складовими якої є основні композиційні акценти, збережені перспективи, порушені перспективи, точки панорамного огляду, закриті простори, відкриті простори, напіввідкриті.

- Схему ландшафтного аналізу, на якій зазначаються рівнини, пагорби, заліснені території, галявини, схили та інші елементи ландшафту.

5. На основі передпроектних досліджень та створених схем сформувати комплексну оцінку об’єкта, на якій зазначити ділянки, що підлягають збереженню (консервації), реставрації, відтворення насаджень, ділянки, які підлягають реконструкції та переплануванню, найбільш цінні видові точки, композиційні вісі. Комплексна оцінка має містити текстову частину, в якій необхідно викласти основні положення дерективного плану та аргументацію висновків комплексної оцінки.

6. Розробити план реконструкції території на основі проведених передпроектних досліджень на якому зазначити основні роботи по відновленню;

7. Пояснювальна записка до плану реконструкції із обґрунтуванням прийнятих рішень та положень;

8. Розробити плани реконструкції (реставрації, відтворення або консервації) окремих паркових елементів (партерів, боскетів, алей, масивів та ін.). Кількість обраних елементів для виконання завдання має становити не менше трьох;








Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4

Схожі:

Робоча програма навчальної дисципліни „ Реконструкція та реставрація садово-паркових об’єктів\" напрям підготовки: 090103 \"Лісове І садово-паркове господарство\" спеціальність 09010303 «Садово-паркове господарство» iconАгропромисловий комплекс, лісове І садово-паркове господарство, ветеринарія
...
Робоча програма навчальної дисципліни „ Реконструкція та реставрація садово-паркових об’єктів\" напрям підготовки: 090103 \"Лісове І садово-паркове господарство\" спеціальність 09010303 «Садово-паркове господарство» iconПрограма проходження навчальної практики для студентів 4 курсу факультету лісового господарства
Робоча програма навчальної практики з дисципліни «Основи композиції І топіарне мистецтво» для студентів 4 курсу за спеціальністю:...
Робоча програма навчальної дисципліни „ Реконструкція та реставрація садово-паркових об’єктів\" напрям підготовки: 090103 \"Лісове І садово-паркове господарство\" спеціальність 09010303 «Садово-паркове господарство» iconРобоча програма навчальної дисципліни паблік рілейшнз (назва навчальної дисципліни) напрям підготовки 030507
Розробники: Буряк Р.І. д е н., доцент, професор кафедри маркетингу та міжнародної торгівлі
Робоча програма навчальної дисципліни „ Реконструкція та реставрація садово-паркових об’єктів\" напрям підготовки: 090103 \"Лісове І садово-паркове господарство\" спеціальність 09010303 «Садово-паркове господарство» iconРобоча програма навчальної дисципліни історія англійської літератури ХХ століття напрям підготовки 020303
Робоча програма нормативної навчальної дисципліни «Історія англійської літератури ХХ століття» для студентів за напрямом підготовки...
Робоча програма навчальної дисципліни „ Реконструкція та реставрація садово-паркових об’єктів\" напрям підготовки: 090103 \"Лісове І садово-паркове господарство\" спеціальність 09010303 «Садово-паркове господарство» iconРобоча програма навчальної дисципліни історія політичної думки україни
Робоча програма навчальної дисципліни для студентів з галузі знань 0301 – соціально-політичні науки, напряму підготовки 030104 політологія,...
Робоча програма навчальної дисципліни „ Реконструкція та реставрація садово-паркових об’єктів\" напрям підготовки: 090103 \"Лісове І садово-паркове господарство\" спеціальність 09010303 «Садово-паркове господарство» iconРобоча програма навчальної дисципліни історія філософії 19-20 ст
Робоча програма навчальної дисципліни для студентів 4 курсу філософського факультету, які навчаються за напрямом підготовки 020301...
Робоча програма навчальної дисципліни „ Реконструкція та реставрація садово-паркових об’єктів\" напрям підготовки: 090103 \"Лісове І садово-паркове господарство\" спеціальність 09010303 «Садово-паркове господарство» iconРобоча програма навчальної дисципліни вв. 03 – Біогеографія
Робоча програма навчальної дисципліни «Біогеографія» для студентів за напрямом підготовки 040106 «Екологія, охорона навколишнього...
Робоча програма навчальної дисципліни „ Реконструкція та реставрація садово-паркових об’єктів\" напрям підготовки: 090103 \"Лісове І садово-паркове господарство\" спеціальність 09010303 «Садово-паркове господарство» iconРобоча програма навчальної дисципліни 14 Історія фізики напрям підготовки 040203. Фізика
Робоча програма Історія фізики для студентів за напрямом підготовки 040203. Фізика
Робоча програма навчальної дисципліни „ Реконструкція та реставрація садово-паркових об’єктів\" напрям підготовки: 090103 \"Лісове І садово-паркове господарство\" спеціальність 09010303 «Садово-паркове господарство» iconРобоча програма навчальної дисципліни фпн. 09 Філософія психології
Філософія психології. Робоча програма навчальної дисципліни для студентів за напрямом підготовки 0301 – соціально-політичні науки,...
Робоча програма навчальної дисципліни „ Реконструкція та реставрація садово-паркових об’єктів\" напрям підготовки: 090103 \"Лісове І садово-паркове господарство\" спеціальність 09010303 «Садово-паркове господарство» iconРобоча програма навчальної дисципліни «Історія української культури»
Робоча програма навчальної дисципліни для студентів за напрямом підготовки 040301 «Прикладна математика», спеціальністю 60403 «Прикладна...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка