Роки. Події. Люди



Сторінка3/23
Дата конвертації09.04.2017
Розмір2.79 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   23

(за матеріалами обласного архіву)


Н. Товстопят, головний бібліотекар

відділу інформаційно–

бібліографічних послуг та

краєзнавства

Розвиток міста Кіровограда (Єлисаветграда) у другій половині 19 століття відзеркалено у найрізноманітніших

виданнях.

Генерального штабу, статистики підполковник А. Шмідт”, описуючи наше місто у 1863 році, зазначав: „...є в місті шляхетний клуб та книжкова лавка”.

Єлисаветградське благородне зібрання заснували у 1859 році у будинку Самохвалова, через рік зібрання перевели у друге приміщення, а будинок Самохвалова придбав Соколов-Бородкін (вул. Леніна, 6).

У 1867 році, за ініціативи Єлисаветградського поліцмейстера Олександра Родкевича, в Єлисаветграді з’явилось ще й громадське зібрання.

Як зазначено в „Историческом очерке...” О. М. Пашутіна „Одночасно із заснуванням Єлисаветградського громадського зібрання була утворена при ньому і громадська бібліотека.”



Спочатку зібрання розміщувалось на Великій Перспективній вулиці, згодом, 1869 року, на Двірцевій вулиці купцем Дашевським був збудований і зданий в аренду дім спеціально призначений для громадського зібрання. В 1872 році цей дім був викуплений зібранням, а наступного року надстроєний другий поверх, що дало можливість клуб і бібліотеку зібрання перевести в верхній поверх.”

На той час в місті існують два клуби: шляхетне та громадське зібрання і бібліотека.

Приміщення Єлисаветградського громадського зібрання знаходилося по вулиці Двірцевій (за радянських часів там розміщувався Будинок культури імені Жовтня виробничого об’єднання „Червона зірка”. Будинок зруйновано в 90-х роках 20 століття).

Меморіальна дошка на будинку повідомляла, що у ньому з 1869 до 1883 року виступав аматорський театральний гурток, заснований І. Карпенком-Карим і М. Кропивницьким, а в 1875 році тут уперше було поставлено „Вечорниці” П. Ніщинського.

„Энциклопедический словарь Ф. А. Брокгауза й И. А. Эфрона” (1894 р.) розповідає „...в місті 9 книжкових лавок, три бібліотеки”.

Серед Єлисаветградських бібліотечних закладів того часу відомі – приватна бібліотека з досить невеликим книжковим фондом, бібліотеки й читальні зали громадськості: дворянська, військових клубів, товариств прикажчиків тощо1.

Водночас у місті, що нараховувало близько 70 тисяч населення, зовсім не було постійно діючої щоденної безкоштовної народної читальні. Проблеми щодо її відкриття неодноразово порушувалися, обговорювалися в місцевій періодиці. Думка щодо цього виникла і в „Єлисаветградському товаристві поширення грамотності та ремесел” (створеному 1873 р.), яке розташовувалося у власному будинку на розі вулиць Двірцевої та Інгульської (сьогодні тут приміщення ощадбанку).

1883 року його члени висунули ідею порушити клопотання щодо влаштування бібліотечних установ для ремісників повіту; 1885 р. один з фундаторів товариства – М. Ф. Федоровський – запропонував заснувати Кирило-Мефодіївську бібліотеку морально-релігійного спрямування на ознаменування 1000-річчя від дня народження слов’янських просвітителів.

1889 року „Єлисаветградське товариство поширення грамотності та ремесел” звернулося до Міністерства внутрішніх справ з ходатайством про відкриття бібліотеки, яке було відхилене.

26 березня 1894 року ревізійна комісія Товариства у доповіді загальним зборам висловила думку – відкрити безкоштовний бібліотечний заклад. Результатом обговорення стало схвалення загальними зборами рішення щодо відкриття в місті саме такої, безкоштовної, народної бібліотеки-читальні, підпорядкованої „Єлисаветградському товариству поширення грамотності та ремесел”.

Проект статуту майбутнього закладу розробив відомий громадський діяч, етнограф, археолог П. З. Рябков, згідно з „Правилами про народні бібліотеки-читальні та порядку нагляду за ними”, затвердженими Міністерством внутрішніх справ 15 травня 1890 року.

Мета нового закладу: „Надати всім бажаючим мешканцям міста та його околиць користування книгами, журналами й газетами вдома та в читальному залі”. Завідування його справами покладалося на членів бібліотечної ради та її опікуна. До обов’язків членів ради входило складання описів фондів і пошуки коштів для їхнього поповнення, можливість звертатися до місцевого керівництва з клопотаннями щодо дозволу на придбання книг та видань, не передбачуваних урядовими правилами. Громадські, станові й інші зібрання, які вносили щорічно на утримання бібліотеки не менше 100 крб., могли обирати до її ради свого представника. Опікун закладу відповідав за його стан перед урядом.

Думка про відкриття бібліотеки не зникала і в 1897 році була виражена в листі на ім’я міського голови О. М. Пашутіна, в якому висловлювалося прохання щодо створення бібліотеки1.

2 лютого 1899 року було відкрито Єлисаветградську публічну бібліотеку.

19 марта этого же года библиотека начала функционировать при обыкновенном каталоге библиотек. Причем каждый отдел имел большие недостатки. Особенно в научных отделах. Скудность книг из-за бедного финансирования, хотя все запросы старались удовлетворить2.

Статистичні дані тих років не збереглися і називаються приблизно: читачів у перші роки було 516 чоловік, книг - близько 2572 примірників.

Гортаючи сторінки „Дела Елисаветградской Городской Управы об отводе городского места (по Петровской улице, рядом с мужской гимназией) для постройки специального здания под библиотеку (1910 год)”3 ми дізнаємося, що „библиотека начала свою просветительную деятельность 11 лет тому назад. В настоящее время она обслуживает население следующим образом: пользуется библиотекой свыше 1000 абонентов, книговыдача до 45 000, посещение – 41 000. Книг на 1909 год 10 473 тома”.

«Дирекция просит выделить место для постройки специального здания под библиотеку по Петровской улице (против Ингульской), рядом с мужской гимназией, мерою 10 на 15 сажен. Дирекция позволяет себе указать при этом, что Херсон, Николаев и другие города, размером не больше Елисаветграда, давно уже имеют прекрасно оборудованные собственные здания библиотек, построенные при широкой поддержке местных городских управлений.

Для ведений переговоров по предмету ходатайства дирекция уполномачивает своего представителя А. Ф. Якубовского.»

Але Єлисавеградська міська управа, розглянувши на своєму засіданні 15 травня 1910 року ходатайство Дирекції Єлисаветградської Публічної бібліотеки про відведення місця по Петровській вулиці, поруч з чоловічою гімназією, для будівництва спеціального приміщення бібліотек, постановила: „предоставитъ таковое на благоусмотрение Городской Думы”.

Міська Дума в свою чергу постановила: „Ходатайство Дирекции Общественной библиотеки отклонить”.

Розташовувалась Єлисаветградська публічна бібліотека в одноповерховому будиночку поруч з ремісничою управою на розі вулиць Двірцевої та Інгульської (сьогодні на цьому місці розташований банк).

Будинок був власністю „Єлисаветградського товариства поширення грамотності та ремесел”, якому підпорядковувалась бібліотека-читальня. За цим будиночком далі по Двірцевій вулиці розміщувалась Реміснича управа, потім будівля Громадського зібрання (міський клуб).

Після Жовтневої революції, у 1920-х роках, у будинку на розі вулиць Інгульської та Двірцевої була створена і розміщена перша загальнодоступна міська бібліотека, яка з 1939 року стала обласною універсальною науковою бібліотекою ім. Н. К. Крупської, а з 1984 року в цьому приміщенні розташувалася Кіровоградська обласна бібліотека для юнацтва ім. О. М. Бойченка.

Власне бібліотекою ця будівля стала за радянських часів, а до революції 1917 року – це приватний будинок.

За однією з версій, цей колишній житловий будинок споруджено в 1890-х роках, хоча в „Историческом очерке...” О. М. Пашутіна зазначено, що вже під час маневрів в серпні 1888 року „командуючий казанского военного оруга.... был расквартирован в доме П. Ф. Долинского на Дворцовой улице”.

Автор проекту невідомий. Перший господар будинку – колишній ротмістр Л. Ф. Долинський.

12 лютого 1898 року ротмістр Л.Ф.Долинський просить дозволу у Міської управи побудувати кам’яний флігель у дворі його будинку по вулиці Інгульській, а також продолжить дом свой до соседа на 4,5 аршина. Дозвіл було отримано1.

21 березня 1900 року ротмістр Леонід Федосійович Долинський просить Єлисаветградську Міську Управу затвердити план і дозволити „предполагаемую пристройку” до будинку, але план не зберігся2.

Як використовується будинок невідомо, а дворові будови здаються в оренду.

Вже в 1907-1908 рр. будинок стає власністю братів Марущаків Йосипа та Василя Митрофановичів. Селяни Лозоватської волості Єлисаветградського повіту володіють 1872 десятинами землі в селі Олександрівка та 250 десятинами в селі Лозоватка.

Будинок на розі вул. Інгульська/Двірцева оцінено в 10500 рублів.

В період з 1909 по 1914 рр. ніяких добудов чи перепланувань будівлі не проводилось.

В ці роки в будинку Марущака проживали інші особи.



Долинський Петро Феодосійович (1857 р. н.) та його старший брат Леонід Феодосійович (1854 р. н.) - потомствені дворяни, обоє свого часу закінчили Єлисаветградське юнкерське училище, ротмістри, були членами Єлисаветградського товариства поширення грамотності та ремесел.

Петро Феодосійович мав ще будинок на Петровській вулиці, який в 1899 р. продав і поселився у власній садибі в селі Обознівка Грузчанської волості Єлисаветградського повіту зі своєю дружиною Вірою Ігнатівною, яка мала власний будинок на вулиці Інгульській.

Леонід Феодосійович володів землею в Лелеківці, нині це стара Балашівка.

Брати Долинські володіли не лише будівлею на розі вулиць Інгульської та Двірцевої, вони мали спиртзавод, який виробляв якісну продукцію, винокурню та ін.

Михайлівська (Кірова) вулиця була центром винокурної промисловості. Тут, на розі вулиць Михайлівської та Болотної (нині Пролетарської), розташовувався цілий виробничий комплекс братів Долинських, який включав винокурний та спиртовий заводи, паровий млин, бондарний цех, кузню, склади, контору, квартиру для сторожа та казарми для робітників. Нині в цьому приміщенні розмістився ВАТ „Кіровоградський завод гідравлічних машин „Цукрогідромаш”.

За даними фонду 20 опис 1 № 708 стор. 44 „Недвижимое имущетво по г. Елисаветграду 1917-1920 гг.” Долинський Леонід Феодосійович проживав на вулиці Михайлівській, а Долинський Петро Феодосійович по вулиці Безпопівській (Гоголя).





Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   23

Схожі:

Роки. Події. Люди iconОсобливості вивчення основ терії ймовірностей у 6-му класі за новим державним стандартом
Ключові слова: методика навчання математики, індивідуальне навчання, випробування І події; неможливі, достовірні та випадкові події,...
Роки. Події. Люди iconПрограма кандидата на посаду директора кам’янець-подільського індустріального коледжу ільєва олексія івановича
Все, що з’явилось у вашому житті, І люди, І події стали реальні лише тому, що ви їх намалювали. І саме від вас залежить, що робити...
Роки. Події. Люди iconМузеї Львова: події, колекції, люди : матеріали науково-практичної конференції, Львів, 30—31 жовтня 2014 року / Львів. іст музей; ред кол.: О. Роман (відп ред.), О. Перелигіна, І. Полянська; відп за вип

Роки. Події. Люди iconДумки над історичним портретом Г. П. Кравченка
Мета: Схарактеризувати події, що відбулися в нашому краї в роки війни. Розкрити героїзм мешканців нашого краю. Виховувати учнів у...
Роки. Події. Люди iconУкраїна в 20-ті 30-ті роки ХХ століття
Україні у 20-ті роки. Українізація здійснювалася в певних, дозволеним центром межах. Рушійною силою у справі українізації став Наркомат...
Роки. Події. Люди iconЗавдання для учасників ІІ етапу Всеукраїнської учнівської олімпіади з історії
Запишіть у таблицю найважливіші, на Вашу думку, історичні події, від дати яких у 017 р виповнюється вказана в таблиці кількість років....
Роки. Події. Люди iconПовідомлення про якісь події, що розгортаються в часі. Загальна схема розповіді така: початок дії; розвиток подій; кінець події
Класифікація текстів за сферою використання, метою, структурними особливостями. Види текстів у діловому, професійному мовленні. Тексти...
Роки. Події. Люди iconТема: СРСР у роки “відлиги ” (1953-1964рр.) та “застою” (1964 1985 рр.) Мета: навчальна
М. Хрущова та розкрити роки правління Л. Брежнева; розглянути особливості дисидентського руху в СРСР
Роки. Події. Люди iconНе можуть бути всі панами,мусять бути й люди
«Не можуть бути всі панами,мусять бути й люди» (Компаративний аналіз комедій «Мартин Боруля» Івана Карпенка-Карого та «Міщанин-шляхтич»...
Роки. Події. Люди iconПлан Юнні роки Здобуття популярності
Наступні роки Рембрандт працює в Лейдені, здобувши репутацію майстра біблійних І міфологічних сцен. У 1631 переїжджає в Амстердам,...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка