Розділ Основні віхи життєвого шляху Джека Лондона Розділ «Джек Лондон, деньги, любовь, страсть»



Скачати 400,11 Kb.
Сторінка1/3
Дата конвертації10.10.2017
Розмір400,11 Kb.
  1   2   3


Зміст
Вступ

Розділ 1. Основні віхи життєвого шляху Джека Лондона

Розділ 2. «Джек Лондон, деньги, любовь, страсть»

Розділ 3. Поява та новизна Північних оповідань

Розділ 4. «Мартін Іден» як автобіографічний роман Джека Лондона

Розділ 5. У чому ж трагедія Мартіна Ідена?

Висновки

Література

Вступ
Дивно, до жорстокості парадоксально складалась літературна доля Джека Лондона. Коли його ім’я стало всесвітньо відомим, репортери намагались зобразити його життя як наочне підтвердження закону «рівних можливостей», відкритих в американському суспільстві перед кожним: ось хлопець з робочого класу зміг досягти всього, про що людина може лише мріяти. Забували, що оповідання, які зробили його знаменитим, припадали пилюкою в десятках редакцій і, перед тим як побачити світ на сторінках третьосортних журналів, таких як чиказький «Чорний кіт», були відсторонені авторитетними видавцями та рецензентами. Забували про роки невизнання, відчаю, голоду, нелюдської напруги, за які ще потрібно було розплатитися.

Сама історія його піднесення, його неймовірного успіху приваблювала дуже багатьох сучасників та й пізніших біографів Лондона більше, ніж написані ним книги. Легенда про надзвичайний талант, з переможною легкістю від вершини до вершини, подавляла в їхній свідомості гірку істину, про яку письменник нагадав в «Мартіні Ідені» : пробитися вдається лише самим наполегливим, і на цю безкінечну боротьбу витрачається все – слава вінчає не тріумфатора, а ту людину, що затратила всі дані їй сили.

Для Мартіна Ідена колесо фортуни повернулось надто пізно: визнання прийшло до людини, що перебувала в полоні апатії і відчувала огиду до друкарської машинки та паперу. Лондон боровся до кінця. Навіть в самі безплідні для нього як художника роки, з під його пера виходили глибоко виношені, дійсно новаторські сторінки. Але траплялось це дедалі рідше. Накопичений досвід допомагав Лондону триматися, але для письменника, від якого чекали нового слова, це була хитка опора. В результаті, темп божевільної погоні за удачею, що постійно вислизала від нього, виснажив його.

Предметом вивчення даної роботи є творчий шлях Джека Лондона на основі роману «Мартін Іден», перекладеного російською мовою та дослідження подібності між автором і героєм роману.

Об’єктом аналізу став життєвий шлях письменника, відбиток його особистого досвіду в творах, їх глибокий зміст. Відображення широкого спектру відчуттів та переживань Джека Лондона у автобіографічному романі «Мартін Іден».

Мета дослідження в тому, щоб з’ясувати:



  • факти біографії і знайти їх відображення у творчості;

  • особливості написання північних оповідань;

  • вплив кліматичної відмінності на стосунки людей, їхні характери та ритм життя;

  • взаємозв’язок життя людини та природи;

  • схожість між Джеком Лондоном та Мартіном Іденом.

Наукову новизну вбачаємо в дослідженні фактів біографії письменника та їх відображення у творчості автора, співставленні доль Джека Лондона та Мартіна Ідена.

Обсяг та структура курсової роботи: курсова робота складається зі вступу, основної частини, яка в свою чергу поділяється на п’ять розділів , висновку та списку використаної літератури. Загальний обсяг роботи складає 38 друкованих сторінок, з них основного тексту 34 сторінки.

Розділ 1. Основні віхи життєвого шляху Джека Лондона
Джек Лондон прожив нелегке, сповнене важкої праці, злиднів, але водночас, якщо абстрагуватись від його трагічної смерті, і щасливе життя: він виборсався з жебрацтва і невідомості, щоб досягнути великої слави і багатства, про які можна лише мріяти (3.с.206).

Справжнє ім’я письменника – Джон Гріффін Чейні. Він народився у Сан–Франциско, місті вдалих ділків, збанкрутілих авантюристів, столиці моряків, шукачів золота, гірників, залізничників. Це було романтичне місто, яке ще не підкорилося одноманітному розкладу налагодженого добропорядного побуту, а в повітрі був відчутний аромат п’янкого, незвичного, казкового, захоплюючого світу, котрий так вабив сюди людей з усіх кінців Америки в пошуках багатства та кращої долі ( 5. с. 17 ).

Джек не знав батька, його вихованням займався вітчим, людина, яка пройшла важким життєвим шляхом. Вітчим був теслею, але дуже хотів бути фермером, роками заощаджуючи на усьому, збирав гроші, ставав власником землі, але швидко банкрутів і знов мріяв про землю, відкладаючи цент за центом. А тим часом малий Джек розвозив лід у паби, працював у кегельбані, продавав на вулицях газети (4. с. 8.).

Що таке злидні та важка повсякденна праця, Джек Лондон довідався змалку: ще відвідуючи початкову школу, маючи всього десять років, він став єдиним годувальником сім’ї, оскільки його вітчима тяжко скалічив поїзд. Продаючи газети, він згодом писатиме так: «У десять років я уже продавав на вулицях газети. Кожний цент я віддавав сім’ї і, йдучи до школи, кожного разу соромився своєї шапки, черевиків, одягу. Я вставав о третій ранку, щоб іти по газети, а потім не додому, а до школи. Після школи - вечірні газети…» Потім йому пощастило знайти роботу на консервному заводі, де він вистоював біля машин по шістнадцять – двадцять годин. «Одного разу, - згадуватиме пізніше Лондон, - я вистояв біля машини тридцять шість годин…» Через багато років письменник писатиме про рабську прикутість до машини в оповіданні «Відступник» (3. с. 206).

Дитячі роки запам’яталися Лондону постійно переслідуючим його почуттям голоду та першим знайомством з книгою. Він рано почав читати і читав все, що спадало на очі. Здебільшого це були романи про «бідних добропорядних попелюшок», які у фіналі неодмінно виходили заміж за мільйонерів, та траплялися і твори класиків – і ці яскраві враження від справжньої літератури не згасли в його свідомості протягом усього життя. Після роботи він приходив додому і починав читати: читав жадібно ввечері, зранку, вночі все, що було під рукою. Лондон був природженим романтиком, з дитинства в йому жив дух подорожей та спрага пригод, тому згодом, у шістнадцять років, він став плавати матросом на вітрильнику, через два роки пішки та на товарних потягах перетнув Америку(4.с.8-9).

Перша літературна спроба Джека Лондона датується 12 листопада 1893 року – саме в цей день одна з газет міста Сан – Франциско опублікувала його нарис «Тайфун біля японських берегів», навіяним морським досвідом письменника і сповнений морської романтики. Лондонові пророкують блискуче майбутнє, і він, одержавши 20 доларів премії за нарис, вирішує серйозно зайнятися літературною працею. Він багато пише, але редакції газет та журналів не поспішають друкувати його твори (3. с.207).

А потім був Клондайк. Джек Лондон приїхав туди на початку серпня 1897 року. Недовге полярне літо наближалося до кінця, а до селища Доусон, де були родовища золота, дістатися можна було лише по ріках, які вже починали вкриватися кригою. Та «золота лихоманка» кликала вперед. Зима наздогнала Лондона у злитті рік Юкон та Стюарт. Там він провів з півроку, глибоко й назавжди пройнявшись поезією та романтикою Півночі. Золота він не знайшов ані унції, але знайшов інше – свою письменницьку тему, своїх героїв (4.с.8-9).

Діставшись додому, він сів писати, розсилав рукописи, та вони поверталися з відмовами. Так він прожив довгі два роки. Не було грошей, доводилось голодувати, та напружуючи усі сили, боротися з відчаєм. З несамовитою завзятістю він працював, і зумів добитися визнання, його твори починають виходити у світ, приносячи автору успіх та славу (6. с. 17).

Перші оповідання про Північ відкрили читачу нове світосприйняття, новий життєвий простір, де стикалися закони цивілізації та закони дикої природи. Лондон залишав своїх героїв сам – на – сам з собою і давав змогу випробувати себе в боротьбі з обставинами, які не рідко загрожували самому їхньому існуванню. Він повернув високий зміст поняттям мужності, волі, честі, стійкості, справжній чоловічій дружбі. Північ стала найсуворішим випробуванням можливостей, закладених в людині. Письменник раз за разом доводив, що в найтяжчих ситуаціях людина не безпомічна – все вирішують її духовні якості та моральна позиція (4. с. 9).

Лондон працював на фабриці, кочегаром. Втративши врешті – решт роботу, Джек Лондон стає безробітним і волоцюгою. Разом з іншими безробітними він бере участь у поході до Вашингтона, за що був заарештований і відсидів місяць у тюрмі. Там він побачив «жахливі безодні людського приниження». Про свої мандри він розповість згодом у збірці нарисів «Дорога».

Поневіряння безробітного допомогли Лондонові глибше зрозуміти життя, вплинути і на його світоглядні засади. Згадуючи свої мандри письменник писав: «Я опинився на дні, у прірві, у відхідку людства, в задушному льосі, на смітнику нашої цивілізації. Збурений, я почав думати, і наша складна цивілізація постала переді мною в усій своїй голій простоті. Все життя зводилось до питання про їжу та житло. Щоб добути їх, кожен що – небудь продавав. Крамар продавав взуття, політик – своє сумління, представник народу – не без винятків, звісно, - народну довіру; і майже всі торгували своєю честю…Усе було товар, і всі люди – продавці й покупці.» Таке бачення життя згодом приведе до соціалістичних теорій і симпатій до робітничого люду (7. с.16 ).

Звільнившись з тюрми, Лондон наполегливо продовжує писати, але відчуває брак знань. І так само наполегливо починає працювати над своєю освітою: багато читає, за два роки опановує програму середньої школи і вступає до Каліфорнійського університету. Провчившись в університеті один семестр, Лондон змушений кинути навчання і піти працювати в пральню, щоб заробити на життя (3.с.207-208).

Оповідання, що увійшли до циклу «Північних оповідань», Лондон почав друкувати в газетах і журналах з січня 1898 р. і вже наступного року завоював собі авторитет. У ранніх оповіданнях Лондона виявилися його захоплення тодішніми науково–природничими теоріями, зокрема теорією Спенсера, який намагався на основі праць Ч.Дарвіна осмислити та пояснити розвиток суспільства як природну боротьбу за виживання в стилі дарвінської боротьби видів: серед людей, як і серед звірів, виживають ті, хто від природи сильніший фізично і розумово. Теорію Спенсера розвинув далі Фрідріх Ніцше, наблизивши її до умов суспільства і обґрунтувавши власну теорію сильної особистості – «надлюдини». І хоч Лондон відкидав розумом ніцшеанську «надлюдину», однак у своїй творчості він віддавав їй належне. Досвід прожитих років переконував письменника в правильності концепцій і теорій Ч.Дарвіна, Спенсера, Ніцше, адже його власне життя було боротьбою за те, щоб посісти ліпше місце в суспільстві. Тапер він переконується, що подібна боротьба точиться у всьому світі, де сильніший диктує свою волю слабшим (3.с.208.).

Літературний успіх приносить Лондону суттєві грошові прибутки, він має змогу подорожувати до Південної Африки, Англії, на Далекий Схід. Лондон пише численні нариси про свої враження і спостереження, багато говорить про класову боротьбу, схвально відгукується про російську революцію 1905 р., мріє про перемогу робітників (8. с.12 ).

У 1097 р. Джек Лондон здійснив свою заповітну мрію: вирушив у подорож на власній яхті «Снарк». Подорож тривала майже два роки.

Це був час творчого розквіту Лондона. Він написав свій найкращий роман «Мартін Іден», де змалював трагічну долю митця, талановитого вихідця з низів суспільства, а також роман «Залізна п’ята», численні оповідання про життя на островах Тихого океану. Після плавання Лондон стає дуже знаменитим письменником. Перед ним запобігають, до нього підлещуються. Але його вже не приваблює світська суєтність, він мріє про ідилічне сільське життя, будує ранчо в знаменитій Місячній долині в Каліфорнії.

У цей період творчості Джек Лондон змальовує романтичну патріархальну утопію в романах «Місячна долина» та «Маленька пані великого дому»; захоплюється містичними теоріями про подорожі безсмертної людської душі через століття в романі «Міжзоряний мандрівник» (3.с.209).

Лондон пішов з життя у віці 40 років, дуже рано розтративши себе та проживши коротке, але бурхливе життя. Та до створеного його талантом літератури поверталася так часто і черпали з його досвіду так щедро, що більшість його творів є сучасними й сьогодні (4.с.10).


Розділ 2. «Джек Лондон, деньги, любовь, страсть»
За своє недовге життя Джек Лондон відчув і байдужість законодавців літературних мод, і популярність, якою до нього не користувався жоден американський письменник, і біль майстра, що відчував, як слабне рука. Він встиг написати дивовижно багато. «Черепахи Таскана», остання книга, яку автор ще тримав в руках, була сорок третьою за рахунком, і ще сім чекали своєї черги у видавництві «Макмілан». В архіві письменника збереглися тисячі сторінок не виданої ще прози, репортажів, планів (2. с.235).

І все це за якихось вісімнадцять років роботи, методичної – п’ять сторінок щодня – і надзвичайно інтенсивної, ніби якась сила керувала ним, приковувала до робочого столу, змушувала писати ще і ще, щоб бути лідером перегонів, стати найвідомішим.

Такого ритму не міг витримати і самий міцний творчий організм. Самоповторення, штампи, беззмістовні оповідання і цілі книги виявлялись невідворотними. Гірше того – потік, очевидно такий повноводний, ставав мілкішим, а спостерігачі, зачаровані його стрімкістю, висували припущення, що він ніколи і не був глибоким. Склалось шаблонне уявлення про Лондона як письменника поверхневого, розважального, ледве не міщанського, і його з легким серцем викреслили з «серйозних» історій літератури (9. с.4-5 ).

Викреслили в Америці. Лондон як і раніше користувався визнанням за її межами, особливо в Росії. Його прекрасне оповідання «Любов до життя» дуже сподобався Леніну. Про Лондона тепло відгукувалися Горький, Купрін, Леонід Андрєєв. Він і сьогодні залишається у нас самим популярним, самим улюбленим з письменників – американців. І річ тут не лише в привабливості його книг. Лондон близький нам як людина, що любила і пропагандувала російську культуру (1. с.6).

Але нехай не зникне за деревами ліс, за промахами – піднесення. Один з близьких друзів Лондона, дочка емігрантів з Росії Анна Струнська, яка в 1905 році присилала письменнику детальні листи з революційного Петербурга, що стали в нагоді при роботі над «Залізною п’ятою», згадує : « Он заплатил слишком дорогую цену за то, что получил… Его успех оказлся трегедией его жизни». Уточнимо, не скільки власні ілюзії, скільки підкорююча його система буржуазного підприємництва в мистецтві, була причиною творчої драми Лондона, - можливо, самою тяжкою в історії американської літератури. Як не згадати героя того ж оповідання «Любов до життя»: на кораблі, що підібрав його – коли він став шматком живої матерії, що врятувався лише завдяки неймовірним зусиллям волі, він робив запас сухарів та інспектував кладочки з провізією, тому що його мучила невідступна пам’ять про голод. І Лондона до кінця днів переслідували видіння його ранніх років, коли він віддавав під заставу свій єдиний костюм, а поштар кожного ранку приносив йому пакети з рукописами і резолюціями чергового редактора: « Не підходить» (1.с.7).

Лондон був першим американським письменником, який відкрито заявив, що визнає лише один шлях вирішення корінних суспільних питань – революцію та перехід до соціалізму. В юності Лондон прочитав «Комуністичний маніфест», що перевернув усе його уявлення про життя; десятиліттями він був тісно пов’язаний з робочим рухом, як ніхто інший з літераторів Заходу зрозумів грандіозний історичний сенс першої російської революції і створив «Залізну п’яту», від якої поспішили відмежуватися не лише видавці Лондона, але і більшість його товаришів по Соціалістичній партії, які все ще знаходились у владі реформістських ілюзій. І разом з тим пристрасне, багаторічне захоплення «соціалістичним дарвінізмом» Герберта Спенсера, який поширював закони еволюції на суспільне життя; завороженість мальовничими, романтичними пасажами Фрідріха Ніцше, в яких німецький мислитель прославляв «бунтаря від природи», який кидає виклик хиткому, анемічному світу, де «стадный инстинкт толпы» всевладний (10.с.118).

Маяковський точно сформулював той погляд на Лондона, який сформувався у масового читача. «Вы говорили: «Джек Лондон, деньги, любовь, страсть» - це рядки з «Хмаринки в штанях», написаного, коли Лондона знали ледве чи не виключно по його північним новелам.

Але, крім «грошей» та «пристрасті», був ще «Мартін Іден», була «Залізна п’ята», були новели північного та полінезійського циклів, багатьом з яких судилось довге життя в мистецтві. Є один безпомилковий критерій створених художником цінностей – час. Якщо витвір мистецтва володіє справжньою значимістю, він повинен не просто сприйматись через багато десятиліть після свого створення. Він повинен сприйматися по-новому, бо з ходом часу в ньому проступають такі грані сенсу, які не могли бути поміченими сучасниками і виявились лише з накопиченням нового, більш складного та ідейного змісту. Кращі книги Лондона витримали цю перевірку.

Щоб підкріпити такий висновок, навіть немає необхідності посилатись на те, що досвід Лондона не пройшов безслідно для найвідоміших американських письменників ХХ століття – ні для Хемінгуея, ні для Фіцджеральда, ні для Стейнбека, ні для Вулфа, свідомо чи несвідомо доторкались до нього в своїх творчих пошуках.

Достатньо просто повернутися до цих книг. Зачитані в дитинстві до дірок, вони нерідко потім роками стоять на книжковій полиці, чекаючи нового покоління підлітків. А якщо, ставши дорослими, ми знову відкриваємо їх, то частіше всього – для того, щоб почерпнути заряд енергії, мужності, наполегливості, ожививши романтичне відношення до життя, яке колись виховував у нас суворою романтикою лондонський художній світ.

Навчати справедливості та стійкості у випробуваннях – одна з благородних цілей мистецтва. Цій меті служили книги Лондона, і в кожному, хто їх читав, залишається відблиск їхнього світла, навіть якщо сьогодні ми цього не усвідомлюємо (11. с.14 ).

Однак до класиків для юнацтва він був віднесений надто рано. Він набагато складніший. В його книгах відкривається сьогодні щось дуже співзвучне нашому часу – епосі науково – технічної революції, космічних польотів, тривог за майбутнє планети. І близьким, співзвучним виявляється не лише коло проблем, що хвилювали Лондона, деякі зовсім не втратили своєї актуальності, але і сам склад образного мислення, саме лондонівське сприйняття людини, природи, світу.

Ф.- Л. Паті писав про Лондона: «Никакой другой американский писатель не жил жизнью, которая вполне выражала бы его время». Це був зовсім не комплімент, на думку Паті, Лондону якраз не вистачало дистанції, погляду з боку, з досягнутої генієм вершини. Паті був водночас правим і неправим. Лондона, дійсно, не можливо було відірвати від його епохи, якою визначені його творчі пошуки – і плідні, і безперспективні. Але точно так само Лондона неможна «замкнути» в рамках його часу, як замкнути в рамках трьох єдностей світ класицистичної трагедії. Лондон виривається з цих кордонів, він передбачає колізії, які в повній мірі виявляються лише через багато десятиліть після його смерті, передчуває напрям художніх пошуків.

Сьогоднішнього читача все більше дивує в Лондоні надзвичайно сильне та стійке відчуття «світу за горизонтом» - величезного, мальовничого, який захоплює можливостями, який лежить десь за буденним горизонтом і манить до себе, змушує знову і знову кидати налагоджений побут і «шляхом пригод» відправлятись на пошуки справжнього життя. Сам Лондон згадував, що цей «простягнутий за горизонтом світ» він відкрив для себе ще хлопчиком на полицях міської бібліотеки Оукленду, де проживала його родина. Але відкриття відбулось, мабуть, все – таки раніше, і Конрад, Мелвілл, Толстой, якими зачитувався в юності Джек, лише допомогли усвідомити ту ранню цікавість до іншого життя, до незнаних людей, країн – як творчу цікавість. А підживлювало цю цікавість саме життя (12.с.9-10).

З дитинства Лондон знав лише бідність, вона була постійним супутником його юності, проведеної на фабриках, на товарних поїздах, яким подорожували тисячі людей, на суворій Півночі, звідки він вибирався кочегаром торгового корабля. «В п’ятнадцять років, - пише він в автобіографії, - я був мужчиною, рівним серед мужчин»(2.с. 235).

З початком письменницької кар’єри, потяг до «світу за горизонтом» став і основним художнім мотивом, і домінантою лондонівської поетики, яка рішуче не зводилась до правдивого зображення оточення Лондона.

Науково – технічна революція в її сучасній формі лише починалась, і все – таки Лондон якимось особливим даром, передбачив тугу за втраченим великим світом, тугу за зруйнованою гармонією та єдністю природи, яка через кілька десятиліть захопить мільйони людей. Він безпомилково передбачив, що планета буде безповоротно «стискатись» і на землі покритій містами, залізними дорогами, телеграфними та телефонними комунікаціями, люди геть інакше відчують єдність всього живого і навчаться по – новому цінувати створений самою природою порядок, який вони безоглядними удосконаленнями поставили на межу катастрофи (13.с.10).

Він раніше інших почув той «голос предків», яки закликає жителів величезних столиць наполегливо вишукувати ще збережені десь н а карті « нецивілізовані» куточки, підніматись на гірські вершини по небезпечним, ще ніким не пройденим шляхам. Прагнути хоча б штучно відновити природну близькість до природи, втрата якої, як виявилось, не компенсується ніякими, навіть самими приголомшливими, досягненнями технічного прогресу.

І ось це відчуття розриву між людиною та природою, а разом з тим – наростаючими потребами людини в щоденному, багатогранному та живильному спілкуванні з природою, з її жителями, з усім зникаючим світом природного життя – на рідкість інтенсивно та повно передано в північних оповіданнях Лондона, його повістях про собак, деяких новелах останніх років, чим і визначається неперевершена художня цінність(1.с.11).
Розділ 3. Поява та новизна Північних оповідань

лондон творчість оповідання

Коли перші північні оповідання стали з’являтися в друці, читачів вразила їх новизна, незвичайність вираженого в них художнього світосприйняття. Їм не знаходилось відповідників в тодішній американській літературі. В ті роки найбільшою популярністю користувались романи про добрих продавців, що в фіналі ставали дружинами мільйонерів, і романи про стовідсоткових американців, що знищують індіанців, щоб в результаті завоювати прихильність ангелоподібної дівчини, якій герой неодмінно рятує життя, перед тим як вести її до аналою. У Лондона теж іноді з’являлись «блакитні» героїні і неправдоподібні пристрасті, але це були лише надлишки творчого росту. Наповнені романтикою «Біле мовчання» чи «Мудрість сніжного натовпу» не були схожими на анемічні квіти запізнілого романтизму, що проросли на ґрунті масової американської белетристики (14. с. 18 ).

Не менш сильно відрізнялись вони по своєму образному устрою і від поетики справжньої літератури того часу – від поетики Твена. Чи Генрі Джеймса, чи натуралістів: Френка Моріса, Хемліна Гарленда. На останньому порівнянні слід затриматися. Натуралізм збагатив літературу соціологією, світ героїв наповнився у Норіса відголосками суспільної боротьби. Це були реальні творчі досягнення. Але естетика натуралізму приваблювала і суттєві надлишки – особистість виявлялась пов’язаною соціальними протиріччями, неволею. Персонажі виглядали психологічно одномірними, а то і геть одноманітними – їх долі від початку до кінця незалежними від особистості умовами життя, соціальними обставинами, перед якими людина була безсильною.

Сприйнявши у натуралістів завойовану ними для літератури чіткість соціального бачення, Лондон розійшовся з натуралізмом в головному – в концепції людини. Він звільнив особистість з лещат визначеності. Він залишив людину наодинці з саму з собою і дав їй можливість випробувати себе в найтяжчій боротьбі з обставинами, які загрожують її існуванню. Він повернув високий сенс поняттям, які для натуралістів були майже пустим звуком, - поняття відповідальності, дружби, волі, честі.

Своїми книгами він знову й знову доводив, що і в найтяжчих обставинах людина не беззахисна – вирішують її духовні якості, її моральна позиція. Її воля чи безволля. Людяність чи власна користь. Відчуття морального боргу чи бажання розбагатіти будь – якою ціною (1. с.11-12).




Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3

Схожі:

Розділ Основні віхи життєвого шляху Джека Лондона Розділ «Джек Лондон, деньги, любовь, страсть» iconДжек Лондон «Жага до життя»
Джека Лондона, допомогти зрозуміти зміст твору, сильний характер головного героя
Розділ Основні віхи життєвого шляху Джека Лондона Розділ «Джек Лондон, деньги, любовь, страсть» iconТема. Джек Лондон. «Любов до життя». Особливості сюжету та ідеї оповідання. Мета
Мета. Дати короткі відомості про життя та творчість Джека Лондона, відображення життєвого досвіду в тематиці творів; розкрити суть...
Розділ Основні віхи життєвого шляху Джека Лондона Розділ «Джек Лондон, деньги, любовь, страсть» icon"фразеологічні звороти з морською термінологією у морських оповіданнях джека лондона"
Розділ Теоретичні аспекти вивчення творчості Дж. Лондона, історія вивчення творчості Дж. Лондона
Розділ Основні віхи життєвого шляху Джека Лондона Розділ «Джек Лондон, деньги, любовь, страсть» iconДжек Лондон. «Жага до життя». Особливості сюжету та ідеї оповідання
Мета: ознайомити учнів із творчістю американського письменника Джека Лондона; з'ясувати особливості творчої манери письменника на...
Розділ Основні віхи життєвого шляху Джека Лондона Розділ «Джек Лондон, деньги, любовь, страсть» iconДжек Лондон Портфоліо письменника Джек Лондон
Батьки. Мати Флора Уеллман походила із заможної уельської родини, була розумною І начитаною дівчиною, яка закінчила коледж, училася...
Розділ Основні віхи життєвого шляху Джека Лондона Розділ «Джек Лондон, деньги, любовь, страсть» iconШолом-Алейхем. Віхи життєвого І творчого шляху письменника. Відображення у його творах долі єврейського народу
Мета: простежити основні віхи життя та творчості письменника, його зв’язки з єврейською та українською літературами; сприяти формуванню...
Розділ Основні віхи життєвого шляху Джека Лондона Розділ «Джек Лондон, деньги, любовь, страсть» icon«А літа стрілою пролітають, забирають все добре з собою»
Мета: поглибити знання з біографії письменника, з’ясувати основні віхи його життєвого І творчого шляху, розширити культурний кругозір,...
Розділ Основні віхи життєвого шляху Джека Лондона Розділ «Джек Лондон, деньги, любовь, страсть» iconПрактична граматика
М. М. Гавриш (розділи 1, 5), О. П. Дмитренко (розділ 10), Л. М. Курченко (розділ 4), Т. А. Микал (розділи 3, 7), Н. Г. Приходько...
Розділ Основні віхи життєвого шляху Джека Лондона Розділ «Джек Лондон, деньги, любовь, страсть» iconІнформація про його сім’ю; адреса учня. ІІ розділ «Мій девіз» ІІІ розділ «Портфоліо документів»
Цей розділ містить у собі перелік олімпіад, конкурсів, заходів, науково-дослідницьких, проектних та інших робіт з природничих дисциплін...
Розділ Основні віхи життєвого шляху Джека Лондона Розділ «Джек Лондон, деньги, любовь, страсть» iconЛекція Життєвий шлях особистості. Поняття життєвого шляху особистості Події як вузловий момент життєвого шляху
Анциферова Л. И. Особистість у важких життєвих умовах: переосмислення, перетворення ситуацій І психологічний захист. – Психологічний...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка