Розвиток форм та методів сучасного менеджменту, економіки І права в умовах глобалізації том 1 5-7 квітня 2016 року м. Дніпропетровськ



Сторінка13/25
Дата конвертації17.04.2017
Розмір5.68 Mb.
1   ...   9   10   11   12   13   14   15   16   ...   25

ЕКОЛОГІЧНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ ЯК ІНСТРУМЕНТ РАЦІОНАЛЬНОГО ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ



АНДРІЙ ДОВГАНЬ, кандидат географічних наук, доцент

КВНЗ Київської обласної ради «Академія неперервної освіти», Україна
Економіка природокористування – це розділ економічної науки, що почав формуватися у 60-70-х рр. ХХ століття, і спрямований на обґрунтування більш раціонального та комплексного використання природних ресурсів у результаті господарської діяльності людини, з метою запобігання їх виснаження і екологічної безпеки. Основним чинником цього стало усвідомлення вченими і практиками факту обмеженості природних ресурсів, небезпеки збереження екстенсивного («техногенного») типу розвитку продуктивних сил, необхідність проведення природовідновних робіт у значних масштабах.

Предметом економіки природокористування є соціально-економічні відносини, що виникають у процесі видобутку, переробки, споживання і використання природних ресурсів у виробничій і невиробничій діяльності людини.

Основними напрямками дослідження в рамках економіки природокористування є: природно-ресурсний потенціал; екологічний менеджмент; розробка методів раціонального природокористування; економічне забезпечення природоохоронних заходів; державне регулювання природокористування.

Загальну мету економіки природокористування можна визначити як розробку методів, прийомів і способів раціонального використання природних ресурсів у господарській діяльності людини для забезпечення екологічної безпеки.

Основними завданнями економіки природокористування є:


  • виявлення та аналіз основних проблем сучасного природокористування;

  • розробка основних принципів взаємодії виробничої та невиробничої діяльності людини з навколишнім середовищем;

  • оптимізація взаємовідносин між природно-ресурсною базою і соціально-економічним розвитком суспільства;

  • пошук методів господарювання, що забезпечують підтримання природної рівноваги;

  • розробка методів оцінки ступеня впливу природокористування на стан навколишнього середовища;

  • удосконалення методики визначення шкоди, що завдається навколишньому середовищу нераціональним природокористуванням;

  • визначення і характеристика джерел фінансування природоохоронної діяльності;

  • формування системи нових суспільно-економічних відносин, що дозволяють здійснити структурну перебудову національного господарства на базі ресурсо- та енергозбереження, впровадження безвідходних і маловідходних технологій [1].

Сьогодні в Україні питання екобезпечної політики розглядається більше як боротьба із забрудненням навколишнього природного середовища, за раціональне використання природних ресурсів. Але життя вимагає нового підходу до еколого-економічної політики держави як системної екологізації господарського комплексу та зменшення антропогенного тиску на природне середовище. Дана стаття присвячена питанням можливості використання екологічного менеджменту для підвищення рівня екологічної безпеки та загальної безпеки життєдіяльності населення.

Менеджмент (англ. management – управління) означає поєднання різних форм та методів управління певною системою з метою її ефективного функціонування [2]. Він передбачає управлінську та координуючу діяльність певного органу з метою визначення мети, шляхів її досягнення та узгодження діяльності державних органів, господарських об’єктів, громадських організацій тощо. Це і сукупність принципів, методів, засобів і форм управління певним процесом, системою з метою підвищення ефективності їх функціонування. Принципи екологічного менеджменту – це певні положення, правила, ідеї, які реалізують суб’єкти менеджменту.

Важливою складовою екологічного менеджменту є управління безпекою життєдіяльності. Воно передбачає створення таких моделей управління екологічними процесами, які б дозволили в майбутньому адекватно реагувати на негативний вплив навколишнього середовища на інтереси (параметри життєдіяльності) населення.

Такі моделі управління є важливим інструментом формування умов для прогнозування розвитку взаємозв’язків у системі "людина – суспільство – навколишнє середовище". Управління передбачає планування, тобто створення та прийняття довготривалих управлінських рішень для підготовки діяльності людини в прогнозованому майбутньому. За умови застосування планування та екологічного менеджменту вся система розвивається комплексно, охоплюючи всі її компоненти. При цьому формується кінцева мета, яка охоплює стратегічні, тактичні, а також оперативні цілі, які дають можливість формувати відповідний план прояву компонентів екологічної системи (рис. 1).

Рис. 1. – Модель процесу управління безпекою життя і діяльності населення
Стратегічні плани стосуються загальних цілей роботи, а також необхідних для неї ресурсів.

Тактичне планування створюється для організації діяльності людей в рамках визначених стратегічних цілей. Воно стосується переважно діяльності людини та організацій.

Оперативні цілі та планування вирізняються чіткою спеціалізацією і локалізацією діяльності, а також обмеженим часовим інтервалом. Вони є первинними ланками управління, які забезпечують ефективну реалізацію зазначеного проекту.

Екологічна безпека, як відомо, складна система, функціонування якої забезпечується правовими, економічними, соціальними, організаційними та інформаційними ресурсами.

Звичайно, стратегічні питання гарантування екологічної безпеки життєдіяльності населення мають бути забезпечені відповідною нормативно-правовою базою. Вона є правовою основою управління екологічною безпекою (рис. 2).

Рис. 2. – Схема управління екологічною безпекою
У питанні успішного здійснення провідних засад екологічної безпеки важлива роль відводиться створенню дієвої організаційної системи управління екологічною безпекою.

Для реальної оцінки екологічної ситуації, розробки програм та заходів щодо зменшення або усунення негативних наслідків життєдіяльності населення для навколишнього середовища, а також удосконалення природокористування та покращення екологічної ситуації на сучасному етапі виникла нагальна потреба у формуванні продуманої системи моніторингу навколишнього середовища. Така система має бути одним із важливих сегментів управління екологічною безпекою та одночасно одним з механізмів контролю і регулювання стану навколишнього середовища.

Згідно із Законом України “Про Загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 роки” (від 21.09.2000 р. №1989-ІІІ), в країні створено систему спостереження за змінами компонентів довкілля в межах екологічної мережі з метою своєчасного виявлення негативних тенденцій у її стані, оцінки можливих наслідків таких змін, прогнозування, запобігання негативним процесам, пом’якшення наслідків негативних впливів [3; 4].

Раціональне природокористування передбачає не тільки дослідження наслідків впливу процесів життєдіяльності людини на навколишнє природне середовище, а й запровадження ефективного економічного механізму регулювання екологічних відносин. Важливе місце тут посідають питання визначення економічних прийомів у загальній системі екологічного менеджменту. Як показує досвід розвинутих країн (США, Німеччина, Японія та ін.), у даному питанні економічні важелі дозволяють досить ефективно вирішувати питання захисту та відновлення природного середовища.

Виходячи з вищезазначеного, зауважимо, що подальший ефективний розвиток України неможливий без створення ефективної стратегії еколого-економічного розвитку суспільства, проведення екологічної реформи, удосконалення природоохоронного законодавства, дотримання принципів раціонального природокористування, ефективної екологічної освіти населення. Як переконують світові тенденції забезпечення сталого розвитку, питання екобезпечного розвитку людини є визначальним у системі безпеки життєдіяльності населення [1].

Серед наріжних завдань екологічного менеджменту можна виділити:



  • координацію діяльності різних органів та установ природоохоронної сфери;

  • створення регіональних еколого-інформаційних баз даних стану навколишнього середовища;

  • вивчення стану навколишнього середовища та екологічне районування території;

  • розробка регіональних програм природокористування відповідно до особливостей їх економічного та соціального розвитку.

Екологічний менеджмент реалізується такими заходами:

  • розробка сучасного еколого-економічного менеджменту як політики застосування сучасних методів раціонального природокористування;

  • формування законодавчої бази з проблем екологічної безпеки;

  • проведення ефективної державної еколого-економічної політики;

  • створення стратегії гарантування екологічної безпеки;

  • підвищення ефективності управління державних органів у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Виконання завдань щодо раціонального господарського використання природних ресурсів повинно поєднуватися з максимально можливим збереженням навколишнього середовища за допомогою скорочення забруднюючої впливу народного господарства на навколишнє середовище, а також проведення відповідних природовідновних заходів.
Список використаних джерел:

  1. Екологічний менеджмент: Зб. наук. пр. / За ред. В. А. Гайченка. — К.: МАУП, 2006. – 266 с.

  2. Яцура В. Основи менеджменту: Підручник. – Львів: БаК, 2001. – 624 с.

  3. Яремчук І.Г. Економіка природокористування. – К.: Пошуково-видавн. агентство «Книга пам’яті України»; Видавн. центр «Просвіта», 2000. – 431 с.

  4. Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища". – К.: Парламент. вид-во, 1999. – 56 с.


УСЛОВИЯ И ФАКТОРЫ ВЛИЯЮЩИЕ НА РЫБНОЕ ХОЗЯЙСТВО

СЕВЕРО-КАЗАХСТАНСКОЙ ОБЛАСТИ
ПАВЕЛ ДМИТРИЕВ, к.б.н., доцент, зав. кафедрой «География и экология»

ИВАН ФОМИН, магистр, преподаватель кафедры «География и экология»

ТАТЬЯНА НАЗАРОВА, магистр, преподаватель кафедры «География и экология»

ВЕРОНИКА ГЛИНСКИХ, магистрантка специальности 6М060800 «Экология»

СКГУ им. М. Козыбаева, Республика Казахстан

МАРАТ ЕСЕМСЕИТОВ, зам. руководителя «Северо-Казахстанская территориальная инспекция лесного и охотничьего хозяйства Комитета лесного и охотничьего хозяйства Министерства сельского хозяйства РК»
В Северо-Казахстанской области насчитывается более 2328 озер с площадью водного зеркала более 4525 км кв. В том числе не менее чем в 1500 водоемах имеются рыбные ресурсы, в основном карась. Озера отличаются по своим гидрологическим, гидрохимическим показателям, зарастаемости, кормовой базе, составу ихтиофауны [1].

Гидрологический режим озер Северо-Казахстанской области характеризуется неустойчивостью как внутри года, так и по годам. Основное и резкое пополнение водой в году происходит весной за счет талых вод. К осени обычно уровень снижается за счет испарения, частично компенсируемый летними осадками. В зимнюю межень – уровень воды низкий, толщина льда в суровые зимы может достигать в среднем 70-80 см, максимум - до 120 [4].

Большие колебания уровенного режима озера наблюдаются и во внутривековом ходе: многоводные годы чередуются с маловодными. Внутривековые колебания уровня озера связывают с климатическими флуктуациями, с периодами повышенной или пониженной увлажненности региона. Учеными, занимающимися этим вопросом, прослежены подобные колебания с конца ХVII века. За это время отмечено 7 периодов повышенного стояния уровней, перемежающихся с периодами низкого их стояния. Каждое озеро с его водосбором – единая природная система. В каждом озере своя вода, свой сложный органический мир, сложные взаимодействия между организмами, между организмами и минеральным веществом. Многочисленные озера СКО относятся преимущественно к малым водоемам [2]. Вследствие плоского рельефа величина удельных водосборов (отношение площади водосбора к зеркалу воды) мала, чаще варьирует в пределах 2-5, особенно в Кызылжарском, Мамлютском и Жамбылском районах и редко превышают 150-600 га. Водосборы подверглись повсеместной распашке - часто 80-90 % их составляет пашня. Нераспаханные водосборные площади используются в качестве пастбищ. В обоих случаях озера подвержены физическому, химическому и биологическому загрязнению, ведущему в основном к их эвтрофированию, вызывающему заморные явления. Дефицит, загрязнение, эвтрофирование озер - одна из основных экологических проблем области [3].

Маловодные заросшие водоемы очень слабо или вовсе не осваиваются рыбным промыслом, т.к. для занятия промыслом рыбаку необходимо зарегистрироваться в налоговом органе, как индивидуальному предпринимателю. Однако затраты рыбака на регистрацию, оплату всевозможных налогов не окупаются добычей мелкого карася и его реализацией в связи с отсутствием рынка сбыта и крайне низкой ценой реализации, дороговизной ГСМ.

Другой основной проблемой малых озер является обмеление, пересыхание пойменных водных объектов вследствие отсутствия весеннего притока вод со стороны реки Есиль, а также малоснежностью зим в последние годы. Главный водоток области Есиль относится к типу рек с исключительно снеговым питанием, дающим более 80 % годового стока, отмечается отсутствие ярко выраженного весеннего половодья на протяжении ряда лет. В связи с перечисленными проблемами, природными условиями и факторами пойменные озера промерзают, а рыбные ресурсы подвержены зимним заморам. На основании изложенного выше следует, что в замороопасных водоемах лимитировать вылов нецелесообразно.

Рыбоводство складывается из ряда процессов: подбора водоемов, их мелиорации, вселения молоди ценных видов и т.д., которые должны выполняться достаточно квалифицировано и добросовестно.

Для определения возможности выращивания рыбы в том или ином водоеме необходимо провести его разностороннее исследование. Следует определить площадь водоема, его глубины, интенсивность зарастания жесткой и мягкой водной растительностью, химизм воды, кормовую базу, состав ихтиофауны. Кроме этого необходимо предусмотреть возможность обводнения, а также определить объем необходимых мелиоративных работ [6].

Умеренное развитие водной растительности является положительным фактором жизни водоема. В рыбохозяйственном отношении водную растительность принято делить на жесткую и мягкую. К жесткой или надводной растительности относятся прибрежные осоки, тростник, камыш, рогоз и др. Она образует обычно вокруг водоемов пояс различной ширины. Мягкая растительность целиком растет в воде. К ней относится ряска, различные виды рдестов, кубышка, кувшинка, стрелолист и др.

При гидрохимическом анализе воды наиболее важное значение имеет определение солености, активной реакции среды, содержания органических веществ и растворенного в воде кислорода, особенно в зимний период.

По степени солености озера СКО можно разделить на: пресные (до 1 г/л), солоноватые (до 5 г/л), соленые (до 10 г/л), горько-соленые (до 40 г/л), самосадочные (более 40 г/л). Наиболее продуктивны солоноватые водоемы, так как концентрация биогенных веществ в них обычно превышает таковую в пресных озерах. Выше и биомасса продуцентов – водорослей и, как следствие, консументов первого и второго порядка, т.е. мирного и хищного зоопланктона.

От качества и величины кормовой базы зависит вид выращиваемой рыбы и плотность зарыбления. Основными компонентами кормовой базы любого водоема является зоопланктон и зообентос.

Выращивать рыбу можно как в озерах, так и в различного рода прудах, водохранилищах [7]. Водоемы могут различаться по площади, глубинам, минерализации, зарастаемости, кормовой базе, составу ихтиофауне.

По отношению к речной системе озера могут быть пойменными и материковыми.

В зависимости от глубины, зарастаемости, характера грунта, питания озера можно разделить на три группы: незаморные (с глубинами 3-4 м и более, с плотным песчаным дном, слабой зарастаемостью); периодически заморные (с глубинами 2-3 м), заморы на которых могут возникать в суровые, многоснежные зимы; заморные (с глубинами до 2, 2,5 м, с илистым дном, значительной зарастаемостью).

В незаморных и периодически заморных водоемах состав ихтиофауны может быть весьма разнообразен; в заморных водоемах – обычно обитают золотой и серебряный караси и гольян. В солоноватых озерах гольян отсутствует или численность его невелика.

Назаморные водоемы могут быть использованы для многолетнего выращивания рыбы, замороопасные – для однолетнего выращивания с интенсивным отловом товарной рыбы в осеннее-зимний период. Периодически заморные озера в зависимости от метеорологических условий в зимний период могут быть использованы в многолетнем или однолетнем режиме.

В тоже время в Северном Казахстане уделяется большое внимание выращиванию ценных видов рыб (карпа, сиговых и др.) Для этого есть все условия: большое количество водоемов, производственная база для получения посадочного материала.

К настоящему моменту многие рыбохозяйственные водоемы закреплены за природопользователями. Подготовлены биологические обоснования для рыбопродуктивных водоемов, их число насчитывает 263. Развитию рыбного хозяйства Северо-Казахстанской области в значительной степени способствует закрепление водоемов за пользователями на длительный срок, так как природопользователи стараются вести хозяйство на водоеме не только как потребители, но и вкладывать средства в развитие рыбного хозяйства.

Кроме озер на территории области имеется значительное количество небольших водохранилищ и прудов. Площадь их обычно невелика, глубины до 3-4м. Вода чаще пресная, зарастаемость не высокая, кормовая база развита слабо.

В естественных условиях количество рыбной продукции ограничено кормовыми ресурсами водоема, или так называемой естественной рыбопродуктивностью. Естественная рыбопродуктивность суммарный прирост рыбы, достигшей нормативной массы, полученной с единицы площади за один вегетационный сезон за счет естественной кормовой базы водоема [8].

На периодически заморных водоемах для предотвращения гибели рыбы зимнего замора необходимо проводить аэрацию воды. Начинать ее необходимо при снижении содержания растворенного в воде кислорода при выращивании сиговых – 3-4 мгО/л, при выращивании карпа – 2-3 мгО/л.

В качестве аэратора иногда применяют механическое устройство, состоящее из вала, к которому прикреплены металлические лопасти, приводимые в движение электродвигателем, заключенным в водонепроницаемый корпус. В результате интенсивного перемешивания воды она насыщается атмосферным воздухом.

Широкое распространение получила аэрация инжекторной подачей воздуха под давлением в толщу воды с помощью подвижных компрессорных установок. Насыщение воды осуществляется через распылитель - резинотканный рукав с большим количеством отверстий.

В ряде хозяйств применяют дождевальные установки, с помощью которых закачиваемая насосом струя направляется в воздух. При этом происходит адсорбция кислорода водой во время нахождения ее в воздухе, падение в водоем, бурление и увлечение пузырей воздуха на глубину.

Наиболее простым и дешевым способом аэрации, применяемым на небольших водоемах, является бурение во льду многочисленных лунок (чем больше, тем лучше), в которые вставляют снопики из тростника. Через пустоты в стебле воздух диффундирует в воду. Простое бурение лунок не дает никакого эффекта, поскольку лунки быстро затягиваются льдом и атмосферный воздух не попадает в воду.

Рыбохозяйственные водоемы, которые по морфометрическим, гидрохимическим и гидробиологическим характеристикам подходят для разведения ценных пород рыб, можно порекомендовать зарыбление сиговыми породами рыб, а также карпом. Однако в случае обитание в озере хищной ихтиофауны (ротана, окуня, щуки) процент промыслового возврата значительно снижается.

Промысловая мера рыб (допустимые к вылову минимальные размеры рыб) в см.: сазан (карп) – 24, судак – 32, карась – 14, линь – 20, язь – 20, лещ – 20, щука – 42, налим – 42, ряпушка – 16, рипус – 22, пелядь – 26, сиг – 30, рак – 9; плотва – 19, окунь – 12.

На мелководных, небольших замороопасных рыбохозяйственных водоемах, на которых невозможно выращивать ценные породы рыб и ихтиофауна которых представлена в основном карасем необходимо проводить работы по переселению карася из других водоемов, в соответствии с их биопродуктивностью. Что способствует обновлению популяции карася, предотвращает инбридинг и позволит сократить популяцию тугорослой рыбы.

Можно внедрять комбинированные формы рыбоводства. Одним из методов комплексного использования водоемов является совместное выращивание рыбы и водоплавающей птицы, в частности уток. При этом выход рыбы и утиного мяса может быть выше, чем при ведении хозяйства в монокультуре. Выгул уток обеспечивает удобрение водоема органическими веществами и способствует повышению естественной рыбопродуктивности. По воздействием утиного помета меняется характер водной растительности: грубая надводная растительность заменяется мягкой [9].

Утки и рыба не конкурируют за пищу и полнее осваивают кормовые ресурсы водоема. Утки являются прекрасными биологическими мелиораторами: поедают мягкую подводную и плавающую на поверхности воды растительность, молодые побеги жесткой растительности, предотвращая зарастание водоема; очищают водоемы от неиспользуемой рыбами фауны: головастиков, лягушек, жуков, личинок беспозвоночных животных и др.

Кроме того должна проводиться охрана рыбных запасов. В Северо-Казахстанской области охрана рыбных запасов заключается в обеспечении оптимальных условий для жизнедеятельности рыб (предотвращение загрязнения водоемов, их зарастания, эвтрофирования, заиления и т.п.) и рациональном промысле.

К наиболее тяжелым последствиям для рыбного населения может привести попадание в водоем ядохимикатов. Так, в оз.Пестром неоднократно гибла рыба при авиаобработке близлежащих территорий, когда ветром яды сносились на озеро. Складирование ядохимикатов на берегах водоемов может привести к их смыву в озеро и гибели рыбы (оз.Белое - Айыртауского района, оз.Сергино - Кызылжарского района и др.) [5].

В целях предупреждения загрязнения, зарастания, заиления водоемов, ухудшения условий обитания водных животных и птиц в соответствии с Водным Кодексом РК устанавливаются водоохранные зоны и полосы, прилегающие к акватории водоемов, на которых действуют особые условия пользования. Ширина водоохранных зон в зависимости от площади водоема колеблется от 300 до 500 м; ширина водоохранных полос зависит от вида угодий, прилегающих к водоему (пашня, луга, кустарники и т.п.) и от уклона к берегу водоема и может меняться от 55 до 100 м.

В пределах водоохранных зон запрещается размещение и строительство складов для хранения ядохимикатов, удобрений и иных объектов, отрицательно влияющих на качество воды, производство строительных, дноуглубительных, взрывных работ, авиаобработка сельхозкультур, санитарная обработка и купка скота и т.д. На территории водоохранных полос требования еще более жесткие. Здесь запрещается распашка земель, выпас скота, рубка древесно-кустарниковой растительности, применение ядохимикатов и пестицидов, устройство постоянных стоянок автотранспорта, летних лагерей для скота и т.п [5].

Рациональный промысел подразумевает лов рыбы на водоемах в сроки и орудиями, установленными органами рыбоохраны согласно действующих Правил рыболовства. Запрещается ловить рыбу в период нереста (кроме рыбоводных целей), использовать ячею в орудиях лова меньше установленной и т.д.

Таким образом, можно сделать следующие выводы:



    1. Северо-Казахстанская область богата разнообразными природными ресурсами, которые служат важнейшей основой развития экономики. Физико-географические и геолого-структурные особенности территории обусловили специфические условия для формирования значительных ресурсов как поверхностных так и подземных вод.

    2. Заниматься рыбным бизнесом пока экономически невыгодно и прежде всего потому, что подавляющее большинство водоемов области мелководные, глубиной до 2,5 метров. Они подвержены зимним заморам, и сохранить в них ценные виды рыбы (карпа, сиговых) довольно сложно. Но, тем не менее, осваивать эти водоемы необходимо. В замороопасных водоемах лимитировать вылов нецелесообразно.

    3. Рыбохозяйственные водоемы, которые по морфометрическим, гидрохимическим и гидробиологическим характеристикам подходят для разведения ценных пород рыб, можно порекомендовать зарыбление сиговыми породами рыб, а также карпом. Однако в случае обитание в озере хищной ихтиофауны (ротана, окуня, щуки) процент промыслового возврата значительно снижается, рекомендуется первоначальный ее отлов.

Список использованных источников:



  1. Белецкая Н.П. Дмитриев П. С. Фомин И. А. Современное состояние озер Северо-Казахстанской области. Пособие. ISBN Петропавловск: ИПО СКГУ им. М. Козыбаева, 2014. 153 с.

  2. Белецкая Н.П. Генезис озерных котловин Приишимья // Вестник Московского университета. №6, 1971, С. 63-68.

  3. География Северо-Казахстанской области // под ред. Профессора В.И. Дробовцева. – Петропавловск: СКГУ им. М. Козыбаева, 2009. – 125 с.

  4. Дмитриев П. С. Фомин И. А. Актуальные аспекты мониторинга озер Северо-Казахстанской области. Республиканская научно-практическая конференция «Развитие науки и образования-основа стратегии "Казахстан-2050"», посвященной 75-летию академика АН КазССР М.А. Айтхожина, Петропавловск, СКГУ им. М. Козыбаева, 29 апреля 2014, -С.107-111.

  5. Дмитриев П. С. Фомин И. А. Возможности ГИС-технологий при мониторинге экологической обстановки озер Северо-Казахстанской области. «Экологический мониторинг и биоразнообразие» Научный журнал, ISSN 2308-0159, №1, Ишим, 2013. - С. 119-122.

  6. Дмитриев П. С. Фомин И. А. К вопросу о современном состоянии и значении озер Северо-Казахстанской области. Материалы международной научно-практической конференции «Козыбаевские чтения-2013: Казахстан в мировых культурно-цивилизационных процессах» 15 ноября 2013, Петропавловск, СКГУ им. М.Козыбаева, -С. 158-162.

  7. Дмитриев П. С. Фомин И. А. Особенности гидрологии и экологическое состояние Сергеевского водохранилища Северо-Казахстанской области. «Экологический мониторинг и биоразнообразие» Научный журнал, ISSN 2308-0159, №1, Ишим, 2013. - С. 133-136.

  8. Коломин Ю.М. Рыбы Северного Казахстана. – Петропавловск, 2006. С. 48-50.

  9. Шашуловский В.А., Макаров С.Н., и др., Рекомендации по выращиванию товарной рыбы. – Саратов, 2008. – 26 с.




Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   9   10   11   12   13   14   15   16   ...   25

Схожі:

Розвиток форм та методів сучасного менеджменту, економіки І права в умовах глобалізації том 1 5-7 квітня 2016 року м. Дніпропетровськ iconУкраїни в умовах сучасної системної реформи ХVIII всеукраїнська студентська науково-практична конференція 03 квітня 2015 року м. Дніпропетровськ Україна
Пріоритетні напрями розвитку економіки та фінансів України в умовах сучасної системної реформи
Розвиток форм та методів сучасного менеджменту, економіки І права в умовах глобалізації том 1 5-7 квітня 2016 року м. Дніпропетровськ iconРадмила войтович державна кадрова політика україни в умовах глобалізації: сутність та особливості реалізації
Та особливості реалізації державної кадрової політики України в умовах глобалізації, розкрито роль кадрового потенціалу сучасних...
Розвиток форм та методів сучасного менеджменту, економіки І права в умовах глобалізації том 1 5-7 квітня 2016 року м. Дніпропетровськ iconСборник тезисов научных работ
Стратегічно-інноваційний розвиток суб’єктів економічної системи в умовах глобалізації: Збірник тез ІІ міжнародної науково-практичної...
Розвиток форм та методів сучасного менеджменту, економіки І права в умовах глобалізації том 1 5-7 квітня 2016 року м. Дніпропетровськ iconТом Гуманітарні науки Бердянськ 2016 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 19 травня 2016 року. –...
Розвиток форм та методів сучасного менеджменту, економіки І права в умовах глобалізації том 1 5-7 квітня 2016 року м. Дніпропетровськ iconТом Природничі науки Бердянськ 2016 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 19 травня 2016 року. –...
Розвиток форм та методів сучасного менеджменту, економіки І права в умовах глобалізації том 1 5-7 квітня 2016 року м. Дніпропетровськ iconТом Педагогічні науки Бердянськ 2016 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 19 травня 2016 року. –...
Розвиток форм та методів сучасного менеджменту, економіки І права в умовах глобалізації том 1 5-7 квітня 2016 року м. Дніпропетровськ iconВідей студентів бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 19 квітня 2012 року Том Гуманітарні науки Бердянськ 2012
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 19 квітня 2012 року. –...
Розвиток форм та методів сучасного менеджменту, економіки І права в умовах глобалізації том 1 5-7 квітня 2016 року м. Дніпропетровськ iconІнституційні трансформації сучасної економіки: виклики
Пов'язаних з актуальними проблемами регулювання соціально-економічного розвитку в умовах трансформації економіки
Розвиток форм та методів сучасного менеджменту, економіки І права в умовах глобалізації том 1 5-7 квітня 2016 року м. Дніпропетровськ iconТом Педагогічні науки Бердянськ 2012 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 19 квітня 2012 року. –...
Розвиток форм та методів сучасного менеджменту, економіки І права в умовах глобалізації том 1 5-7 квітня 2016 року м. Дніпропетровськ iconКаталог вибіркових дисциплін програми підготовки бакалаврів факультету економіки та менеджменту



База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка