Розвиток форм та методів сучасного менеджменту, економіки І права в умовах глобалізації том 1 5-7 квітня 2016 року м. Дніпропетровськ



Сторінка15/25
Дата конвертації17.04.2017
Розмір5.68 Mb.
1   ...   11   12   13   14   15   16   17   18   ...   25

Камский институт гуманитарных и инженерных технологий,

г. Ижевск, Россия
Опыт стран с развитой рыночной экономикой свидетельствует о том, что в последнее время инновации стали основой повышения конкурентоспособности этих стран, а также базовым элементом их общественной структуры. По оценкам, доля инновационно-информационного сектора за последние годы многократно возросла и составляет в развитых государствах 45-65% [1]. Кроме этого, данный сектор стал важнейшей основой, генерирующей современное социально-экономические развитие, ключевым фактором динамики и роста экономики развитых стран.

Именно наличие развитого инновационно-информационного сектора во многом определяет важнейшее отличие передовых государств от стран третьего мира. Возросшая роль инноваций в жизнедеятельности современного общества способствовала становлению неоэкономики, экономики знаний, инновационной экономики как нового направления современной экономической науки.

Основы теории инновации были заложены в XX веке такими крупными учеными, как Й. Шумпетер, Ф. Бродель, Г. Менш, С. Кузнец, Н. Кондратьев, П. Сорокин и др. В научный оборот понятие «инновация» как новую экономическую категорию ввел Й. Шумпетер, который под инновациями понимал изменения с целью внедрения и использования новых видов потребительских товаров, новых производственных, транспортных средств, рынков и форм организации в промышленности [2]. Очевидно, что в настоящее время знания, информация стали важнейшим элементом производительных сил, производительным ресурсом, по масштабам сопоставимым или даже превосходящим традиционные ресурсы: природные, трудовые, материальные и даже капитальные.

Инновационный процесс представляет собой совокупность научно-технических, технологических и организационных изменений, происходящих в процессе создания и реализации нововведений, при этом критериальной характеристикой инновационного процесса выступает внедрение новшества в качестве получения конечного результата, реализованного в производстве [3]. Таким образом, инновация – это продукт научно-технического прогресса. Она является результатом творческой деятельности коллектива, направленной на совершенствование существующей системы и имеющей практическую реализацию.

Для инноваций характерны следующие обязательные свойства: научно-техническая новизна; производственная применимость и коммерческая реализуемость. Объектами инноваций могут быть материалы, продукты, технологии, средства производства, люди и межчеловеческие отношения, социальная среда, а также организация и ее подразделения. Учитывая возросшую роль инноваций в жизни современного общества, в последнее время стала интенсивно развиваться теория инновационной экономики.

В рамках научно-учебной дисциплины «Инновационная экономика» содержится описание теоретических основ инновационной экономики и практических подходов к организации инновационной деятельности в рыночных условиях. К наиболее важным аспектам исследования инвестиционной деятельности следует отнести разработку методологических и методических основ анализа инновационной деятельности и определение специфических характеристик инновационного процесса, эффективное применение механизмов государственной социально-экономической политики, в том числе в отношении процессов формирования национальной и региональных инновационных систем, а также разработку методов продвижения различных инноваций на всевозможных рынках.

Большие возможности и перспективы, на наш взгляд, также имеет разработка теоретико-методологических основ научно-учебной дисциплины «Инновационная экология». В рамках этой дисциплины целесообразно рассмотреть вопросы использования инноваций в природоохранной деятельности и в процессе создания условий равновесия с окружающей средой, оценки эффективности инновационной деятельности в экологической сфере.

«Инновационная экология» как научно-учебная дисциплина самым тесным образом связана с инновационной экономикой. Более того, в национальной и региональных инновационных системах обязательно должны быть экологические подсистемы. Кроме этого, финансово-экономические методы и механизмы широко используются в системе государственного и муниципального регулирования экологических процессов.

В современных условиях инновационный процесс имеет особое значение, т.к. традиционные формы использования хозяйственных ресурсов весьма ограничены, в связи с чем обеспечение роста экономики уже в обозримом будущем в прежнем режиме является весьма проблематичным. Расширенное воспроизводство на основе использования инновационных факторов требует решения сложнейших социально-экономических проблем, таких, как:

использование интенсивных методов хозяйствования в системе национальной экономики;

серийное и массовое использование достижений НТП, в том числе в сфере наноиндустрии;

повышение социально-экономической эффективности системы общественного воспроизодства на основе обеспечения ускорения использования инновационных процессов;

реализация рыночных методов и принципов хозяйствования на основе действия законов спроса и предложения во всех сферах народнохозяйственного комплекса;

обострение экологических проблем и усложнение осуществления природоохранной деятельности.

Важнейшей задачей инновационной экологии в обозримом будущем должна стать разработка технологий, позволяющих сделать антропогенный круговорот веществ как можно более замкнутым, тем самым приблизив его в идеале к природному круговороту веществ. Достижение полной безотходности нереально, так как все это противоречит второму началу термодинамики и поэтому речь идет в основном о создании и использовании малоотходных технологий, под которыми понимается такой способ производства, который обеспечивает максимально эффективное использование сырья и энергии, с минимумом отходов и потерь энергии [4]. При этом одним из важнейших условий малоотходной технологии является рециркуляция, сущность которой заключается в повторном использовании материальных ресурсов, что позволит экономить сырье и энергию и, тем самым, уменьшить образование отходов.

Малоотходная технология основывается на использовании комплекса мероприятий по сокращению до минимума количества вредных отходов и уменьшения их воздействия на окружающую среду. К этим мероприятиям относятся следующие:

создание принципиально новых производственных процессов, позволяющих исключить или сократить технологические стадии, на которых происходит образование отходов;

разработка бессточных технологических систем и водооборотных циклов на основе очистки сточных вод;

создание и выпуск новых видов продукции с учетом требований повторного ее использования;

разработка систем переработки отходов производства во вторичные материальные ресурсы.

Разработка малоотходных технологий должна осуществляться с учетом региональных особенностей. Учитывая, что около 70% территории России относится к зоне Севера, исключительно актуальна проблема разработки малоотходных технологий в разных сферах горной промышленности (например, в процессе добычи апатито-нефелинового концентрата), в которых бы учитывались социально-экономические и экологические особенности северных регионов страны [5]. Еще одним важнейшим аспектом развития инновационной экологии является разработка и использование интенсивных методов ведения хозяйственной деятельности.

Развитие российской экономики (также как и экономики стран СНГ в целом) до последнего времени преимущественно было связано с использованием экстенсивных факторов (недозагруженными мощностями и незанятой рабочей силой, а также внешней конъюнктурой). Однако ускорение социально-экономического развития, намечаемое на ближайшее десятилетие, не может основываться на весьма ограниченных по своим возможностям экстенсивных факторах. Необходимо использовать качественно новый физический и человеческий капитал, а также результаты благоприятных условий хозяйствования. Чтобы ускорить экономический рост, необходим поиск новых источников развития и интенсификации производства.


Список использованных источников:

  1. Теория инновационной экономики / Под ред. О.С. Белокрыловой. Ростов н/Д, 2009. 376 с.

  2. Кацура С.Н. Становление инновационной системы в Украине: национальный и региональный аспекты. Донецк: Институт экономики промышленности НАН Украины, 2011. 504 с.

  3. Ляшенко В.И., Павлов К.В., Шишкин М.И. Наноэкономика в славянских странах СНГ. (Серия: Экономическое славяноведение). Ижевск: Книгоград, 2011. 348 с.

  4. Колесников С.И. Экономические основы природопользования. Учебник. М.: Дашков и Ко, 2011. 304 с.

  5. Экономический механизм и особенности инновационной политики на Севере / Под научной ред. д.э.н. В.С. Селина, к.т.н. В.А. Цукермана. Апатиты: Изд-во Кольского НЦ РАН. 2012. 255 с.



РОЗВИТОК ДІЛОВОГО ТУРИЗМУ НА ПРИКЛАДІ

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
СВІТЛАНА СИДОРУК, кандидат економічних наук, старший викладач

Луцький національний технічний університет, Україна
Ринок конференцій та конгресів має велике значення не тільки для київського туризму, а й становить дохідний сегмент і для економіки держави в цілому. Завдяки своєму географічному положенню Київ може претендувати на звання східноєвропейського центру ділового туризму.

Ділові люди, що працюють у різних сферах, зокрема і в науці, чекають від ділових поїздок не тільки укладення нових вигідних контрактів, а й підвищення творчої активності в результаті зміни обстановки і набуття нових незабутніх вражень про країну перебування, які можуть бути забезпечені лише національною специфікою. Чим більш вона диверсифікована, тим краще.

Переваги від проведення конференцій та конгресів, отримують, не тільки готелі, ресторани та гастрономічний сектор, але й підприємства інших сфер, як, наприклад, роздрібної торгівлі, міського транспорту, дозвілля та культури. Для київських підприємств з надання туристичних послуг ринок конференцій та конгресів є так чи інакше невід’ємним джерелом надходжень. Щоб досягти успіху та міжнародної конкурентоспроможності на цьому ринку, слід забезпечити більшу потужність з розміщення, більше конференцій та конгресів, а також більше ділових заходів, що мають характер міжнародного тяжіння.

У м. Києві активно працює понад 50 туристичних підприємств, основним видом діяльності яких є діловий туризм. Активний розвиток туристичної інфраструктури у м. Києві для проведення конференцій, бізнес-форумів сприятиме збільшеню кількості туристів. На сьогодні у м. Києві діє 71 об’єкт конференц-сервісу потужністю 363 залів майже на 35 тис. посадкових місць. Серед них 4 експоцентри (Національний комплекс «Експоцентр України», «Міжнародний Виставковий Центр», «КиївЕкспоПлаза» та «Український Дім») [1].

За даними ICCA (International Congressand Convention Association), сьогодні в Україні проводиться 7 великих конгрес-заходів, що складає близько 0,1% європейського ринку конгресів. Крім того, спрощення візового режиму для іноземних громадян країн ЄС та інших, розвиток інституційного співробітництва, поглиблення безпосереднього партнерства між туристськими підприємствами та організаціями, участь у діяльності світових і міжнародних структур усіх рівнів: ООН, Ради Європи, ЄС тощо сприятиме подальшому розвитку ділового туризму у м. Києві. Через потужне фокусування на такі сфери, як наука та медицина, концентруючись на проведенні майбутніх великих конференцій можна створити та закріпити позиціонування Києва як міста конгресів.

На нашу думку основною цільовою групою конгресової справи повинні бути національні та міжнародні асоціації (союзи). Обсяг та інтенсивність маркетингових заходів у цій сфері мають бути розбудовані на всіх рівнях [2].

Основна мета полягає в тому, щоб у майбутньому залучити до Києва більшу кількість конференцій та конгресів на міжнародну тематику чи з міжнародною географією, і таким чином, підвищити частку іноземних відвідувачів міста – учасників конференцій та конгресів. Вищий рівень міжнародної участі в конгресах та конференціях автоматично призводить до збільшення тривалості перебування учасників, яка на сьогодні становить у середньому 2,1 дні.

Сприятливою в цьому відношенні є організація власних заходів, наприклад, спортивних свят з використанням наявної спортивної інфраструктури, а також організація великих культурних подій: фестивалів, виставок сучасного мистецтва різного спрямування та ін.

Список використаних джерел:

1. Сидорук С.В. Проблеми розвитку готельної індустрії в регіоні / С.В. Сидорук // Науковий вісник Ужгородського національного університету. – Серія «Економіка». – 2011. – № 3. – 221с. – С. 187–190.

2. Сидорук С. В. Принципи територіальної організації готельних послуг / С.В. Сидорук / Електронне фахове видання «Економіка. Управління. Інновації». – №2. –Житомир. – 2011.

СУЧАСНІ АСПЕКТИ ЕКОНОМІКИ ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ

В УМОВАХ ДДАЕУ
ВІТАЛІЙ ЦОЦКО, старший викладач

Дніпропетровський державний аграрно-економічний університет, Україна
Однією із фундаментальних проблем сучасного природознавства є енергетична проблема. Людство використовує все більше енергії у виробництві, побуті, дозвіллі. Найпотужніші економічні країни-лідери в світі, наприклад США, використовують на душу населення таку кількість енергії, яка 100-кратно переважає питомі енергозатрати у більшості країн світу. Все більш енергонасиченим стає комплекс технічних засобів для наукового дослідження та навчання в лабораторіях та аудиторіях університетів. Пошук нових видів енергії та вдосконалення і впровадження відомих альтернативних джерел постає надзвичайно актуальним економічним та практичним завданням, зокрема і для АХЧ ДДАЕУ.

З метою економії енергетичних ресурсів (палива та електроенергії) перед фахівцями кафедри фізики та матеріалознавства адміністрацією аграрно-економічного університету було поставлене завдання проаналізувати можливість практичного використання світлового енергетичного ресурсу в енергосистемі ДДАЕУ.

В таблиці 1 наведено технічні характеристики та ціни доступних в Придніпровському регіоні сонячних батарей (дані доц. О.Й. Дідоборця).
Таблиця 1


Марка

Розмір,

мм


Потужність, Вт

Uxx, B

Iкз,

A


Uр, B

Iр,

A


Вага, кг

Ціна, USD

А

1580x808x35

200

44,6

5,72

37,6

5,32

15,5

204

В

1482x676x35

150

22,8

8,77

18,3

8,20

11,5

158

С

1642x994x40

250

37,7

8,69

30,3

8,27

21

240

D

1482x676x35

150

22,8

8,77

18,3

8,20

11,5

143

Визначимо коефіцієнти питомої собівартості (КПС) зазначених марок сонячних батарей (ціна одиниці потужності виробу з одиниці робочої поверхні). Результати обчислень наведені в таблиці 2.

За даними таблиці 2 випливає, що найбільш економічно ефективним є використання сонячних батарей марки С (LDK серії 250Р 20, країна виробництва Китай, тип модуля полікристалічний кремній, гарантія на продукт 10 років).
Таблиця 2


Марка

А

В

С

D

КПС,грн./(м2·Вт)

21,6

28,4

15,9

25,7

Було проведено моделювання ймовірного розміщення вказаних батарей на сонячній стороні висотного корпусу ДДАЕУ. Апробовано розміщення одного ряду (20 шт.) батарей, що дає можливість одержати 5 кВт максимальної потужності при фінансових затратах 4800 USD. При завантаженні 10 активних рядів з максимум потужності до 50 кВт затрати на придбання батарей сягатимуть 48000 USD.

Врахування, по-перше, поправки на кут падіння сонячних променів протягом дня (≈0,5), по-друге, поправки на освітленість робочої поверхні батарей та яскравість сонця упродовж дня при варіативній хмарності, веде до зменшення номінальної потужності генерованої електроенергії в середньому у 10 000 раз (так яскравість сонця в зеніті та на горизонті відрізняється 1000-кратно, а хмарне небо зменшує яскравість в 100 000 раз). Крім того, коливання робочої потужності не додає стабільності та надійності генерації електричної енергії.

Таким чином, аналіз показує невідповідність можливих фінансових витрат на придбання та установку сонячних батарей та їх енергетичну віддачу. Можливо лише рекомендувати установку 2-4 секцій в літній час з метою їх апробації, як компенсую чого джерела енергії в загальну мережу електричного живлення.


v-lim
Рис.1. – V-LIM-вітряк з низьким рівнем вібрацій та шуму ідеально підходе для монтування на даху
украинский учёный разработал высокоэффективный ветряк

Рис.2. – Розробка українського вченого О. Оніпко: практично безшумний високоефективний об’ємно-спіральний вітряк


На наш погляд, економічно доцільно звернути увагу на інше сучасне альтернативне джерело енергії – вітрові електрогенеруючі установки, наприклад Норвегія отримує близько четвертої частини своєї електроенергії від вітротурбін. Перспективними в контексті низького рівня вібрацій та шуму виступають вітрові електрогенератори приведені на рис. 1 та рис. 2.

Кілька таких агрегатів невеликої потужності з незначною вібрацією можна встановити на даху висотного корпуса ДДАЕУ і таким чином впровадити ідею альтернативної енергетики в умовах Дніпропетровського державного аграрно-економічного університету.



Контактний телефон: 067-280-15-18

РОЗВИТОК ОРГAНІЧНОГО CІЛЬCЬКОГО ГОCПОДAРCТВA

ЯК КОНЦЕПЦІЯ РОЗВИТКУ АГРАРНОГО СЕКТОРА

ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ
ТЕТЯНА ЧАЙКА, кандидат економічних наук, доцент кафедри землеробства і агрохімії

Полтавська державна аграрна академія, Україна

 

Фізична праця, яка реалізується у землеробстві, має здатність зберігати у десять разів більше енергії, ніж було витрачено, тому вважаємо, що доцільність і результативність органічного виробництва в аграрному секторі економіки повинні ґрунтуватися на ідеях української наукової школи фізичної економії. Окрім того, майбутнє всього людства залежить від вміння зберігати енергію за допомогою праці, а отже прогрес суспільства можливий за умови швидкого нагромадження енергії.



Висновки С. Подолинського [1] як одного з представників цієї школи не лише не втратили актуальності, а навпаки, є актуальними, особливо в контексті наукових свідчень наближення людства до певних біофізичних меж:

1) привласнення людьми біомаси Землі сягнуло близько 40% продукції фотосинтезу на суші або 25%, якщо враховувати біомасу океану;

2) руйнування озонового шару, що захищає живий світ на Землі від жорсткого космічного опромінення;

3) деградація приблизно 35% земельних ресурсів планети;

4) втрата біологічного різноманіття довкілля (від 5 тис. до 150 тис. біологічних видів на рік при загальній кількості від 5 млн до 30 млн видів);

5) наростання зміни клімату і глобального потепління [2].



З метою cприяння розвитку оргaнічного cільcького гоcподaрcтвa необхідною є діяльність держави (в оcобі уповновaжених оргaнів), яка повинна безпоcередньо впливати нa процеc гоcподaрювaння в гaлузі оргaнічного cільcького гоcподaрcтвa (cтворення оргaнів aкредитaції, cертифікaції, мaркувaння, cпецифікaції; cтимулювaння виробників щодо переходу до оргaнічного cільcького гоcподaрcтвa; нaлaгодження координaції між оргaнaми держaвної влaди щодо ефективнішого cприяння розвиткові дaної гaлузі AПК; прaктичне здійcнення положень Прогрaми розвитку оргaнічного cільcького гоcподaрcтвa в Укрaїні). На нашу думку, програма відповідного рівня повинна ґрунтуватися на чітко визначених цілях та принципах (табл. 1).
Таблиця 1 – Характеристика складових концепції розвитку органічного виробництва в аграрному секторі економіки України

Складові концепції

Характеристика

Передумови

  1. Зменшення використання мінеральних добрив, хімічних засобів захисту рослин тощо.

  2. Запровадження органічного агровиробництва на вітчизняних підприємствах, що дозволяє використовувати їх як консультаційні та навчальні центри.

  3. Досвід в органічному агровиробництві завдяки реалізації міжнародних проектів.

  4. Існування внутрішнього попиту на органічну сільськогосподарську продукцію.

  5. Значний потенціал для експорту сертифікованої органічної сільськогосподарської продукції з України внаслідок сприятливої ситуації на світових ринках (стабільно зростаючий попит).

  6. Розвиток і популяризація виробництва органічної сільськогосподарської продукції громадськими організаціями та об’єднаннями.

Продовження таблиці 1

Цілі

  1. Екологічні – збереження та відтворення природно-ресурсного потенціалу.

  2. Соціальні – підвищення рівня життя населення, забезпечення якісним продовольством.

  3. Економічні – забезпечення беззбиткового виробництва, економія ресурсів.

  4. Технологічні – використання інноваційних технік і технологій, які забезпечують раціональне природокористування.

Принципи

  1. Здоров’я – органічне сільське господарство підтримує та зміцнює здоров’я ґрунту, рослин, тварин, людей і всієї планети цілісно та в повному обсязі.

  2. Екології – органічне сільське господарство враховує функціонування циклів живої екологічної системи, покращує його, без втручання в них та грубого порушення у системі.

  3. Справедливості – органічне сільське господарство базується на відносинах, які гарантують соціальну справедливість, беручи до уваги суспільне життя та життєві можливості.

  4. Дбайливого ставлення – раціональність і відповідальність – основні вимоги ведення органічного сільського господарства з метою захисту здоров’я, благополуччя середовища, теперішнього та майбутніх поколінь.

Можливості

  1. Використання вітчизняного та іноземного досвіду ведення органічного агровиробництва, розвитку ринку органічної сільськогосподарської продукції.

  2. Популяризація вживання органічних продуктів харчування, як невід’ємної частини здорового способу життя, через всі види засобів масової інформації.

  3. Формування довіри споживачів до сертифікованої органічної сільськогосподарської продукції з метою забезпечення зростання попиту на неї.

  4. Широке використання таких регіональних особливостей, як місцеві традиції, інновації, нові продукти, місцеві види рослин і тварин.

  5. Забезпечення громадської підтримки (зацікавленість неурядових, громадських і галузевих організацій та асоціацій).

  6. Забезпечення органічного агровиробництва прямою фінансовою підтримкою та створення системи непрямої підтримки шляхом надання пільг та преференцій.

  7. Більш широке використання програм допомоги виробникам за рахунок «зеленої скриньки» у зв’язку із вступом України до СОТ.

Закінчення таблиці 1


Ризики


  1. Ризики втрати врожаю, зумовлених несприятливими погодними умовами.

  2. Негативний вплив світової продовольчої кризи на ринкову кон’юнктуру органічної сільськогосподарської продукції.

  3. Нестабільна політична ситуація у країні.

  4. Зменшення фінансової підтримки аграрного сектора економіки через фінансову та банківську кризи.

  5. Нерозвинена мережа вітчизняних сільськогосподарських ринків.

  6. Незавершеність земельної реформи, відсутність прозорого та цивілізованого ринку сільськогосподарських земель.

  7. Існування псевдоорганічних продуктів харчування.

Джерело: розробка автора
Це підтверджує, що первинну роль в зaзнaченому процеcі відігрaє прaвове зaбезпечення розвитку цієї гaлузі AПК, оскільки нормaтивно-прaвове зaкріплення пріоритетів в подaльшому буде знaчним чином впливaти і нa оргaнізaційну діяльніcть держaвних оргaнів.
Список використаних джерел:

  1. Подолинский С. А. Труд человека и его отношение к распределению энергии / С. А. Подолинский. ― М. : Ноосфера, 1991. ― 161 с.

  2. Вовк В. І. Екологічна економіка як сучасна інтегральна наука. Витоки та засадничі принципи [Електронний ресурс] / В. І. Вовк // Українська асоціація Римського клубу. ― Режим доступу : http://clubofrome.org.ua/ corweb/Article/11.



СУЧАСНІ ПОГЛЯДИ НА ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК МІЖ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯМ КРАЇНИ ПРИРОДНИМИ РЕСУРСАМИ ТА ЇЇ

ЕКОНОМІЧНИМ РОЗВИТКОМ
ОЛЕНА ЧАСНІКОВА, кандидат педагогічних наук, доцент кафедри природничо-математичних дисциплін та технологій

КВНЗ Київської обласної ради «Академія неперервної освіти», Україна
Природні ресурси розміщені по планеті, окремих материках і країнах дуже нерівномірно: одні країни, наприклад, мають багато нафти й газу, але в них обмежені інші види ресурсів такі як ґрунтові, водні, лісові. Ііснують країни, де є все, хоча і в різній кількості. До таких належать США, Україна, Казахстан, Китай, Бразилія, Австралія, Росія та ін. Ресурсозабезпеченість держав залежить не лише від наявності ресурсів, а й від потреби в них. Проблеми залежності національної економіки від ресурсозабезпеченості досліджувалися Дж. Сакс (Sachs, 1997), А. Уорнер (Warner, 1997) [4], В. Геєць [1], Полтерович [3], М. Криворучко [2], тощо.

У системі міжнародного поділу праці розвинуті країни виступають основними споживачами мінеральних ресурсів, а країни, що розвиваються, — виробниками, що визначається як рівнем їх економічного розвитку, так і розміщенням корисних копалин на земній кулі. Наприклад, США імпортують 15—20% (за вартістю) необхідної їм мінеральної сировини, країни Західної Європи — 70—80%, Японія — 90—95%. Китай експортує вольфрам, нафту, кам'яне вугілля та інші ресурси, але вимушений імпортувати у великих кількостях деревину, хроміти, сільськогосподарську сировину. Японія, яка має обмежені природні ресурси, досягла великих успіхів у розвитку економіки. На відміну від Японії, багато країн з великими запасами мінеральних ресурсів не досягли великих успіхів у соціально-економічному розвитку.

Часто саме в країнах з багатою ресурсною базою спостерігається ресурсне марнотратство. Так, у Росії найбільш енергомістка економіка. США витрачає 10% свого ВВП на оплату палива, яке споживається в країні, в той час як Японія — лише 4%.

Економічні дослідження особливостей зростання економік із більшою кількістю природних ресурсів, почалися зі роботи Дж.Сакса і Э.Уорнера, у якій було висунуто тезу про те, що такі економіки ростуть повільніше інших. Вони відзначали, що він цілком узгоджується і з результатами історичного аналізу економічного зростання: в XVII в. бідні ресурсами Нідерланди обігнали багату дорогоцінними металами Іспанію, а в кінці XIX - початку XX ст. Японія обігнала Росію [4]. Подальші дослідження підтвердили важливість проблематики ресурсної орієнтованості економіки.

Сам термін "ресурсне прокляття" був уведений Річардом М. Ауті для опису глобального феномена: безпрецедентного падіння рівня життя в країнах-експортерах нафти в 1970-1980-і роки під час цінового піку на нафту. Поряд з цим феноменом, багато країн, які залежні від експорту сировинних ресурсів, не змогли забезпечити стійкий і стабільний розвиток економіки, так як ціни світового ринку на природні ресурси піддавалися значним коливанням.

Гіпотеза про "прокляття ресурсів" полягає в тому, що країни, що володіють великим обсягом зосереджених природних ресурсів, - як правило, розвиваються повільніше близьких за характеристиками, але бідніших ресурсами економік.

Усі теоретичні аргументи на користь гіпотези "ресурсного прокляття" засновані на припущенні, що уряд не зацікавлений здійснювати заходи щодо подолання зазначених тенденцій. Адже високі доходи стимулюють запозичення передових технологій.

Вплив ресурсів на державні інституції залежить від того, чи є позиція уряду активної або пасивної. З одного боку, високі експортні доходи полегшують завдання балансування державного бюджету, підтримки низької інфляції і високого рівня інвестицій. З іншого боку, вони породжують спокусу надмірних запозичень, що ведуть до криз в результаті неефективного використання доходів і несподіваного зниження експортних цін.

Приклад із економічної історії Північної і Південної Кореї підтверджує цей припущення. Після Корейської війни країну відбувся розподіл Кореї на багату Північ і бідний Південь. Більшість промислових підприємств тоді залишилася в КНДР. За 25 років незалежності ВВП Кореї виріс в 6 разів. У процесі соціально-економічного розвитку визначальним був фактор не забезпечення природними ресурсами, а уміле проведення реформ президентом Пак Чоном Хі. Замість розвитку сільського господарства та рибної ловлі держава стимулювала створення технологічних галузей: машинобудування, електроніки, хімічної промисловості. Економічна політика поєднувала планування і ринкову конкуренцію. Підтримку отримували тільки успішні підприємства. Були надані державні дотації експортерам, а податки в країні знижувалися. Так з’явились великі конгломерати Samsung і Hyundai.

Достаток ресурсів дозволяє підтримувати відносно низький дефіцит бюджету і стабілізувати ціни, тільки якщо інвестиційний клімат привабливий. Наприклад, такі країни, як Кувейт, Катар, Лівія, Оман, Саудівська Аравія, ОАЕ, підтримували інфляцію на досить низькому рівні, а в деяких з них (Омані, Саудівській Аравії) значну частину періоду 1994-2010 р спостерігалася дефляція.

В сучасній економіці важливо на державному рівні підтримувати диверсифікацію галузей економіки для того, щоб у подальшому здійснити необхідні інституційні перетворення та уникнути негативних наслідків «ресурсного прокляття», оскільки сьогодні певні ознаки цього явища присутні у економіках багатьох країн світу, зокрема і Україні.
Список використаних джерел:


  1. Геєць В. М. Про єдність і суперечності у розвитку суспільства, держави та економіки / В. М. Геєць // Економіка України. – 2012. – No 11. – С. 4–22.

  2. Криворучко М. Ю. Аналіз впливу ресурсної орієнтованості експортної та імпортної складових економіки на рівень міжрегіональної диференціації соціально-економічного розвитку в Україні / М. Ю. Криворучко // Бізнес Інформ. – 2015. – No 8. – С. 90–101.

  3. Полтерович В. Механизмы «ресурсного проклятия» и экономическая политика / В. Полтерович, В. Попов, А. Тонис // Вопросы экономики. – 2007. – No 6. – С. 4–27.

  4. Sachs, J. D.(2001). The Curse of Natural Resources / J. D. Sachs, A. M. Warner // Economic Journal. – Vol. 94. – Pp. 41–55.


ЕКОНОМІКО-ОРГАНІЗАЦІЙНІ АСПЕКТИ РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВ


Методологія оцінки рівня монополізму на ринках
ВІКТОР СИЧЕНКО, завідувач кафедри менеджменту організацій ДДАЕУ, доктор наук з державного управління

Дніпропетровський державний аграрно-економічний університет, Україна
Мета антимонопольного дослідження та регулювання ринків полягає у необхідності підтримання конкурентної середи, недопущенні встановлення монопольних цін суб'єктами господарювання та вжитті до них певних заходів впливу у випадку порушення антимонопольного законодавства [1-2].

Для визначення монопольного становища суб'єкту господарювання на ринку запропоновано підходи, основними з яких є, по-перше, доцільність визначення обсягу ринку товару окремо по кожному найменуванню без урахування значень імпорту та експорту (тобто обсяг ринку товару відповідає обсягу виробництва, а не обсягу надходжень продукції на ринок), що дозволяє уникнути вжиття антимонопольних заходів по відношенню до підприємств, які не є монополістами по виробництву. По-друге, необхідність розрахунку частки суб'єктів господарювання на ринку на основі натуральних й вартісних показників. Це обумовлено тим, що здійснення розрахунків на основі лише натуральних показників не враховує найважливіші складові ринкової влади підприємства на ринку - ціну продукції й норму прибутку, а на основі винятково вартісних, хоча й має позитивні моменти (можливість розрахунку по укрупненим групам товарів), не враховує основний кількісний параметр ринкової влади - обсяг виробництва. По-третє, встановлення умов доцільності віднесення суб'єкту господарювання до категорії “монополістів” на основі аналізу співставлень часток суб'єктів господарювання на ринку, розрахованих виходячи з показників обсягу виробництва в натуральному й вартісному вираженні. По-четверте, визначення необхідності надання пільги суб'єктам, що знаходяться у складному фінансово-економічному стані з метою створення необхідних умов, що дозволять підприємству вийти з кризового становища. Означена пільга виражається в вилученні підприємства з переліку монополістів на певний період. Умовами для встановлення такого періоду є перевищення витрат на виробництво монопольної продукції над ціною її реалізації протягом останнього року для продукції виробничо-технічного призначення та протягом кварталу - для товарів народного споживання, а також наявність потреби в виробництві продукції в перспективі.

Результатом реалізації запропонованих методичних підходів є одержання переліку суб'єктів господарювання, що займають монопольне становище на відповідному ринку, а також переліку потенційних монополістів, яким на певний період надана пільга із-за складного фінансово-економічного стану.

Запропоновано підхід застосування показника індексу Харфіндела-Хіршмана (ІХХ), за допомогою якого оцінка рівня монополізму на ринку виконується на основі порівняння розрахованих значень ІХХ з нормативними значеннями для відповідного ринку при деякій певній кількості суб'єктів господарювання. На основі того, що ІХХ приймає мінімальні значення у випадках, коли ринкові частки підприємств поділені між ними нарівно, проведені нами дослідження дозволили згрупувати монопольні ринки в чотири групи (див. табл. 1).


Таблиця 1 – Класифікація ринків у залежності від значення ІХХ

Найменування ринку

Діапазон значень ІХХ

Чиста монополія

10000

Ринок з домінуючою фірмою

3400-10000

Обмежена олігополія

1225-3400

Конкурентний ринок

менше ніж 1225

За допомогою розрахованих значень ІХХ нами встановлені максимально можливі значення часток крупніших підприємств на відповідних ринках (див. табл. 2).


Таблиця 2 – Співвідношення ІХХ та часток фіксованої кількості підприємств

Значення ІХХ

При необмеженій довільній кількості конкурентів максимально можлива частка

1-го

2-х

3-х

4-х

крупніших виробників у %

1225

35

49

61

70

3400

57

81

99

100

Зазначене дозволяє встановити, що безпечний для конкуренції ринок (ІХХ менш 1225) припускає, що частка одного найбільшого підприємства не буде перевищувати 35%, двох найбільших - 49, трьох - 61 та чотирьох - 70%. На ринку “обмеженої олігополії” підприємства мають можливість ефективно обмежувати реакцію своїх конкурентів на будь-які зміни на ринку (зміни цін, обсягів виробництва і умов реалізації продукції та т. п.) у випадку, коли частка одного найбільшого виробника не перевищує 57%, двох - 81, трьох - 99%, а мінімальна кількість конкурентів складає 4.

Запропоновані підходи до вдосконалення методичних основ визначення рівня монополізму на ринках дозволяють значно поширити базу для дослідження монопольного ринку, деталізувати суттєвість проблем, що стоять перед антимонопольними органами, з метою визначення заходів щодо регулювання монопольного ринку.
Список використаних джерел:


  1. Сиченко В. Методи визначення рівня монополізму на ринках промислової продукції / Т. Бень, В. Сиченко // Економіка України. – 1999. - № 3. – С. 36-41.

  2. Сиченко В.В. Інструментарій державного регулювання соціальної сфери країн Європейського Союзу / В.В. Сиченко, О.О. Сиченко // Наукові праці: науково-методичний журнал: серія «Державне управління». Вип. 252. Т. 263. – Миколаїв: Вид-во ЧДУ ім. П. Могили, 2015. – С. 122-129.



РЕГУЛИРОВАНИЯ ТРАНСАКЦИОННЫХ ИЗДЕРЖЕК ЗЕРНОВОГО ПОДКОМПЛЕКСА В РАМКАХ ЗЕРНОВОГО КЛАСТЕРА

(НА ПРИМЕРЕ СЕВЕРО-КАЗАХСТАНСКОЙ ОБЛАСТИ)
АЛЕКСАНДР БЫКОВ, к.э.н., ст.преподаватель кафедры «Экономика, бухгалтерский учет и сервис»

ВЛАДИМИР БЫКОВ, менеджер, магистр по специальности «Финансы»

Северо-Казахстанский государственный университет им. М. Козыбаева, Республика Казахстан
Конкурентоспособность зернопродуктового подкомплекса может быть достигнута путем осуществления его кластеризации в сочетании с механизмами государственного регулирования его развития за счет инновационного развития предприятий, внедрения новой техники, технологий, снижения энерго-, материалоемкости и повышения качества продукции [1].

Результаты исследования показали, что на развитие зернового подкомплекса Северо-Казахстанской области оказывает влияние динамика и структура трансакционных издержек. В частности, выявлено, что:

– резкого роста трансакционных затрат не наблюдается. В среднем у исследуемых предприятий трансакционные издержки составляли от 19,8 до 31,7%;

– в структуре трансакционных затрат доминируют такие затраты как потери в цене, причем главным образом в результате невыгодной сбытовой цепочки и потерь по качеству. Они составляют от 6,4до 21,3% в зависимости от размера предприятий;

– затраты на поиск контрагентов и заключение контрактов не значительны.

Оптимизация трансакционных издержек субъектов аграрного рынка может быть достигнута за счет его кластеризации в сочетании с механизмами государственного регулирования и за счет инновационного характера используемых методов регулирования и технологий. Возможности создания и развития зернового кластера в Северо-Казахстанской области были проанализированы посредством расчета индексов конкурентоспособности агропромышленного производства областей и SWOT-анализа. Предлагаемая концепция зернового кластера ориентирована на достижение конечных целей, способствующих оптимизации трансакционных издержек путём устранения выявленных проблем (рис. 1).

Предложенная концепция зернового кластера ориентирована на достижение конечных целей, содействующих устранению выявленных проблем и неопределенностей в зерновом подкомплексе (рис 2). Кластер позволит объединить в единую систему производство, переработку и реализацию продукции на уровне области; упростить процесс согласования интересов и взаимодействия между партнерами по всей технологической цепочке; стабилизировать хозяйственные связи за счет упрощения взаиморасчетов между организациями. Это будет способствовать сокращению трансакционных издержек, улучшению финансового положения и повышению конкурентоспособности участников. За счет взаимодействия в рамках кластера величина трансакционных издержек сельскохозяйственных организаций сократится в среднем на 22-33% (2800-4237 млн. тенге).
Список использованных источников:


  1. Пискунова Т.Г. Формирование агропромышленного кластера в зернопродуктовом подкомплексе Республики Беларусь / Т.Г. Пискунова, С.А. Скоропанов, Л.И. Кулинкович // Вести национальной академии наук Беларуси. Серия Аграрных наук. – 2009. – №2. – С. 38-44.


ПРОИЗВОДИТЕЛИ И ПОСТАВЩИКИ РЕСУРСОВ

КООРДИНАЦИОННЫЙ ЦЕНТР

ИНФОРМАЦИОННО-АНАЛИТИЧЕСКИЙ ЦЕНТР



АГРОПРОМЫШЛЕННЫЙ КЛАСТЕР «ЗЕРНО»

ПОТРЕБИТЕЛИ

ПРОИЗВОДСТВО ЗЕРНОВЫХ

Товарищества с ограниченной ответственностью

Крестьянские (фермерские) хозяйства

Коммандитные товарищества:

КТ «Зенченко и К», КТ «Мамбетов и К»

ПЕРЕРАБОТКА ЗЕРНОВЫХ

Перерабатывающие предприятия СКО

(Мукомольные, крупяные, хлебопекарные предприятия, комбикормовые предприятия ): ТОО «Петропавловский ХБК», ТОО Колос»

Население

Сельское хозяйство

Розничная торговля

Оптовые базы

Органы власти

Территориальное подразделение Министерства сельского хозяйства по СКО, Акимат СКО, Департамент сельского хозяйства СКО



Инновационно – информационная инфрастуктура

СевНИИЖиР, ТОО «Северо-Казахстанская сельскохозяйственная опытная станция», СКГУ им. М. Козыбаева, Есильский сельскохозяйственный колледж им. Ж. Кизатова, ТОО «Бишкульская семеноводческая станция», ГУ «Департамент статистики СКО», АО «Казагромаркетинг»



Торгово-финансовая инфраструктура

АО «КазАгроФинанс», СКФ АО «Цесна Банк», СКФ ДБ АО «Сбербанк России». Аудиторские, консалтинговые и маркетинговые компании. Товарные биржи АО «МТБ Казахстан», АО «UTB», АО «ЕТС», АО «НК «Продкорпорация», ТОО «Корвет», ТОО «Зерно К-трейд», ТОО «Бамбек», ТОО «Ак-ниет-акжар» и др.



Обслуживающая инфраструктура

Строительство: ТОО «Петропавловский завод строительных материалов» 

Элеваторы (50ед.), ХПП

Производители и поставщики с/х техники: АО «ПЗТМ», АО «з-д им. С.М.Кирова», ТОО «Завод сельскохозяйственной техники», ТОО «Агромашхолдинг-РК».

Телекоммуникация и связь: АО «Казахтелеком»Сервис и ремонт

Энерго-, газо-, водо- и теплоснабжение: ТОО «Аксесс Энерго», РГП «Есиль су», АО «Петропавл су» и др.



Ресурсы

Трудовые ресурсы

Владельцы земли

Производители удобрений, пестицидов, гербицидов

Производители упаковки

Производители семян



Транспортно-логическая инфраструктура

Автомобильные дороги: А-1,

Железная дорога: ЮУЖД, ЗСЖД

Складские помещения

Транспортно-логистические фирмы (28 ед.): ТОО «АТП-3», ТОО «Азия-Норд», ТОО «NK-CARGO», ТОО «Север Проф Инжиниринг» и др.

Общественные объединения и ассоциации

РОО «Союз фермеров Казахстана», КСДП «Ауыл»

ис. 1. М

Рисунок 1 – Модель агропромышленного кластера «Зерно» Северо-Казахстанской области

Организационно-экономические

Рост производства и

переработки зерна

Обеспечение конкурентных преимуществ зерновой отрасли

Правовые

Устойчивое развитие производства зерна

Административные

Стратегическое управление

кластером

Проблемы функционирования предприятий зернового подкомплекса СКО

Политические



Механизм управления производством зерна в рамках кластера

Увеличение объемов производства продукции

Обновление материально-технической базы

Обеспечение соблюдения технологии производства

Развитие внутренней кооперации и интеграции предприятий

Снижение трансакционных издержек и себестоимости продукции

Разработка и внедрение системы качества и сертификации продукции в рамках единых технологических стандартов

Внедрение стандартов ИСО и ХАССП

Взаимодействие с научными и учебными заведениями

Диверсификация производства, выпуск продукции, востребованной на рынке и пр.

Развитие обслуживающей и социальной инфраструктуры

Привлечения трудовых кадров

Повышение уровня занятости на селе

Обеспечение доступа к финансовым, информационным и др. ресурсам

Активизация инвестиционной деятельности и др.

.

Формирование системы стратегического управления производством зерна



Совершенствование норматив-но-правовой базы

Устранение различных барьеров

Создание системы мониторинга и корректировки управленческих воздействий на зерновой кластер и др.

Социально-культурные



Цели развития зернового кластера

Задачи

Целевые ориентиры

- Рост валового сбора зерна

- Рост объемов производства продукции переработки зерна

- Снижение себестоимости зерна

- Повышение урожайности зерновых
- Повышение уровня товарности

- Снижение потерь по качеству

- Расширение ассортимента продуктов переработки зерна

- Снижение потерь при производстве и переработке зерна

- Рост посевных площадей

- Рост уровня занятости на селе

- Снижение асимметрии информации

- Рост капиталовложений

- Снижение уровня износа основных средств

- Рост рентабельности производства


- Снижение риска и неопределенности внешней среды

- Снижение затрат на организацию стратегического планирования и управления

- Снижение оппортунизма

Рисунок 2 – Концепция развития зернового кластера


ЕФЕКТИВНІСТЬ ДІЯЛЬНОСТІ МОЛОКОПЕРЕРОБНИХ

ПІДПРИЄМСТВ НА РЕГІОНАЛЬНОМУ РІВНІ
АЛІНА БРИЧКО, кандидат економічних наук, старший викладач

Сумський національний аграрний університет, Україна
Нестабільність економічної ситуації, що склалась в країні вимагає змін та удосконалення в плануванні, управлінні та функціонуванні молокопереробних підприємств. На нашу думку, при здійсненні діяльності молокопереробні підприємства використовують не всі резерви, що пов‘язані з виробництвом, переробкою та реалізацією продукції. Ефективність функціонування підприємств молокопереробного підкомплексу здійснюється під впливом розвитку національної економіки, під впливом стимулів регіональної економіки та її галузевої структури і за рахунок внутрішньої ефективності молочного виробництва.

Умови розвитку економіки на регіональному рівні, глобалізацій ні процеси відображають вплив сукупного регіонального розвитку на приріст показника ефективності діяльності молокопереробних підприємств.

Існують фактори, що визначають максимально можливий випуск молочної продукції в регіоні, що відображають специфічні особливості даного регіону, його місце в процесі територіального поділу праці, а також допомагають визначити зв‘язки з іншими регіонами країни.

Якщо розглядати асортимент товарів молочної промисловості, то в сфері новинок можна виділити наступні групи:

1. Продукти з знежиреного молока, сироватки для дієтичного харчування з поліпшеними смаковими властивостями, збагачені харчосмаковими добавками тощо. 2. Модифіковані продукти із заміною окремих компонентів молока на рослинні. 3. Продукти, що володіють захисними факторами (кисломолочні напої, продукти, збагачені β-каротином, полівітамінними префіксами і біологічно активними добавками). 4. Продукти для вегетаріанців (соєве молоко, пасти, соєві поквашених продукти). 5. Продукти з новими споживчими властивостями (сирні пасти на основі сиру, десерти на основі сметани та вершків), вершки збиті, соуси на сметані і сироватці, збиті і заморожені десерти, сухі швидкорозчинні суміші, молочні продукти підвищеної стійкості з поліпшеними смаковими характеристиками. 6. Продукти для діабетичного харчування (солодкі за рахунок використання безкалорійних підсолоджувачів: напої, десерти, пасти) [1].

На думку вчених молокопереробні підприємства характеризується різноманіттям системоутворюючих зовнішніх і внутрішніх факторів, що впливають на ефективність їх діяльності, які можна розділити на основні групи: ресурсні, економічні, організаційні та правові [2].

Ресурсні фактори, що пов‘язані із виробництвом молока та молочної продукції визначаються ступенем розвитку молочного скотарства, станом кормової бази, раціональним використанням трудових ресурсів, рівнем матеріально-технічного забезпечення і науково-технічного прогресу.

Економічні відносини і економічна підтримка сільськогосподарських товаровиробників, ступінь розвитку кооперації та інтеграції в галузі, застосування фінансово-кредитного і страхового механізму зумовлюють вплив економічних факторів на розвиток молочнопереробних підприємств.

Організаційні фактори впливають на функціонування підприємств, що пов‘язані із переробкою молока допомагають формуванню виробничої структури всіх рівнів, визначенню функцій органів управління, організації праці на підприємствах, оперативного управління і контролю, підготовки та перепідготовки кадрів.

Політичні та правові чинники впливають на розвиток підприємств через розробку аграрної політики з комплексом заходів щодо розвитку галузі, дію нормативних актів, міжнародних відносин.

Одним з факторів, що впливає на ефективність діяльності переробних підприємств є випуск готової продукції одиниці сировини. Більшість підприємств області не мають обладнання для глибокої переробки молока і залучення у виробництво вторинних молочних ресурсів (знежиреного молока, сироватки, маслянки), наслідком чого є низька ефективність використання сировинних ресурсів.

При виконанні основних задач, що стоять перед молокопереробними підприємствами, вони можуть мати наступні переваги: проведення заходів щодо імпортозаміщення з відповідною підтримкою держави; намагатися відкривати нові можливості реалізації експортної продукції; налагодження більш ефективного виробництва; введення нових видів продукції, що випускається в зв‘язку зі зміною споживчого попиту.

Таким чином, покращуючи виробничі можливості молокопереробних підприємств, в тому числі здійснення модернізації виробничого обладнання, випуск кількох видів молочної продукції, використання технологічних можливостей обладнання, залучення в виробничий процес вторинної сировини сприяють збільшенню завантаженості виробничих потужностей, що дозволить забезпечити безперебійну роботу підприємств і дозволить підвищити показники ефективності діяльності на регіональному рівні.
Список використаних джерел:


  1. Зомитева Г. Тенденции развития продуктовых инноваций [Текст] // Молочная сфера. – 2010. – № 5 (35). – С. 38-39.

  2. Буценко Л.С. Эффективность развития молочного подкомплекса [Текст] // Экономика сельского хозяйства. – 2008. – № 6. – С. 54-59.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   11   12   13   14   15   16   17   18   ...   25

Схожі:

Розвиток форм та методів сучасного менеджменту, економіки І права в умовах глобалізації том 1 5-7 квітня 2016 року м. Дніпропетровськ iconУкраїни в умовах сучасної системної реформи ХVIII всеукраїнська студентська науково-практична конференція 03 квітня 2015 року м. Дніпропетровськ Україна
Пріоритетні напрями розвитку економіки та фінансів України в умовах сучасної системної реформи
Розвиток форм та методів сучасного менеджменту, економіки І права в умовах глобалізації том 1 5-7 квітня 2016 року м. Дніпропетровськ iconРадмила войтович державна кадрова політика україни в умовах глобалізації: сутність та особливості реалізації
Та особливості реалізації державної кадрової політики України в умовах глобалізації, розкрито роль кадрового потенціалу сучасних...
Розвиток форм та методів сучасного менеджменту, економіки І права в умовах глобалізації том 1 5-7 квітня 2016 року м. Дніпропетровськ iconСборник тезисов научных работ
Стратегічно-інноваційний розвиток суб’єктів економічної системи в умовах глобалізації: Збірник тез ІІ міжнародної науково-практичної...
Розвиток форм та методів сучасного менеджменту, економіки І права в умовах глобалізації том 1 5-7 квітня 2016 року м. Дніпропетровськ iconТом Гуманітарні науки Бердянськ 2016 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 19 травня 2016 року. –...
Розвиток форм та методів сучасного менеджменту, економіки І права в умовах глобалізації том 1 5-7 квітня 2016 року м. Дніпропетровськ iconТом Природничі науки Бердянськ 2016 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 19 травня 2016 року. –...
Розвиток форм та методів сучасного менеджменту, економіки І права в умовах глобалізації том 1 5-7 квітня 2016 року м. Дніпропетровськ iconТом Педагогічні науки Бердянськ 2016 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 19 травня 2016 року. –...
Розвиток форм та методів сучасного менеджменту, економіки І права в умовах глобалізації том 1 5-7 квітня 2016 року м. Дніпропетровськ iconВідей студентів бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 19 квітня 2012 року Том Гуманітарні науки Бердянськ 2012
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 19 квітня 2012 року. –...
Розвиток форм та методів сучасного менеджменту, економіки І права в умовах глобалізації том 1 5-7 квітня 2016 року м. Дніпропетровськ iconІнституційні трансформації сучасної економіки: виклики
Пов'язаних з актуальними проблемами регулювання соціально-економічного розвитку в умовах трансформації економіки
Розвиток форм та методів сучасного менеджменту, економіки І права в умовах глобалізації том 1 5-7 квітня 2016 року м. Дніпропетровськ iconТом Педагогічні науки Бердянськ 2012 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 19 квітня 2012 року. –...
Розвиток форм та методів сучасного менеджменту, економіки І права в умовах глобалізації том 1 5-7 квітня 2016 року м. Дніпропетровськ iconКаталог вибіркових дисциплін програми підготовки бакалаврів факультету економіки та менеджменту



База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка