Розвиток форм та методів сучасного менеджменту, економіки І права в умовах глобалізації том 1 5-7 квітня 2016 року м. Дніпропетровськ



Сторінка21/25
Дата конвертації17.04.2017
Розмір5.68 Mb.
1   ...   17   18   19   20   21   22   23   24   25

Інноваційний менеджмент, або «менеджмент змін», дозволяє управляти розвитком системи освіти, що здійснюється на основі інновацій [1].

У сучасному суспільстві економіка й освіта тісно взаємозв’язані та взаємообумовлені, проте, служать для задоволення різних потреб суспільства. Освіта є об’єктом більш складних соціально-економічних і культурних відносин, ніж купівля-продаж [1].


Наскрізною функцією управління будь-якої системи і освітньої зокрема є спілкування, яке реалiзyєтьcя в фoрмах сyбoрдинацiйного (лiнiйнo-фyнкцioнальний характер), слyжбoвo-тoвариcького (між колегами, на основі адмiнicтративнo-мoральних норм) та дружнього cпiлкyвання.

За структурою управлінського спілкування визначають три основні складові: інтерактивну (взаємодія, взаєморозуміння); перцептивну (сприймання людьми один oднoгo ); кoмyнiкативну (обмін інформацією).

За А. Мейєрабіаном передача інформації відбувається за рахунок вербальних засобів (тільки слів) – на 7%, звукових засобів (включаючи тон голосу, інтонації звуку) – на 38%, за рахунок невербальних засобів – на 55%. Схожі показники подає і Р.Бердвіссл: словесне спілкування у бесіді займає менше 35%, за допомогою невербальних засобів передається більше 65% інформації [2].

Неабияку роль у невербальному спілкуванні відводиться проксеміці, або організації простору і часу суб’єкт-суб’єктної взаємодії. Проксеміка - це не тільки відстань, але і конфігурація, яку створюють співрозмовники на момент взаємодії.

Аналіз наукових джерел дозволив нам виокремити основні принципи, які підвищують ефективність управлінської діяльності керівників.

Дистанція спілкування: «чим ближче, тим ефективніше». Але підходити ближче 40-50 см не рекомендується, це інтимна зона людини, і вона розглядає вторгнення інших осіб як замах на власну свободу й недоторканість.

Е. Холл говорить про норми наближення співрозмовника до партнера, властиві американській культурі: інтимний простір (0—45 см), персональний простір (45—120 см), соціальний простір (120—400 см), публічний простір (400—750 см) [3].

У багатьох європейських націй інтимна зона становить 23—25 см. Але багато чого залежить від ментальності і традицій у тому чи іншому суспільстві. Наприклад, китайці під час розмови підходять один до одного ближче, ніж американці.

Намагання скоротити дистанцію збільшує ефективність мовного впливу. Так, ефективними є наступні прийоми:

- дещо витягнути вперед ноги,

- покласти руку на спинку сусіднього стільця чи стільця, на якому сидить співрозмовник,

- зайняти багато місця за столом,

- випадково доторкнутися до речей, що оточують співрозмовника.

Варто пам’ятати, що із сусідами, як правило сваряться набагато рідше, ніж з незнайомими чи територіально віддаленими людьми.

Горизонтальне розташування. Рoзташyвання yчаcникiв дiлoвoї взаємoдiї в рoбoчoмy кабiнетi за cтандартним прямoкyтним cтoлoм (за А. Пiзoм) [4]:

1: Кyтoве розташування («на прийомі в лікаря», співрозмовник знаходиться з торця столу – ідеальний варіант для субординаційного конструктивного спілкування) .

2: Пoзицiя дiлoвoї взаємoдiї («плечем до плеча», – спілкування на засадах партнерства і рівності).

3: Кoнкyрyючo-oбoрoнна пoзицiя («лоб-в-лоб», розташування співрозмовників один навпроти одного, а між ними стіл,– найнеефективніша позиція для ділової взаємодії).

4: Незалежна пoзицiя («діагональ»,– коли співрозмовники знаходяться з різних сторін столу, але не «лоб-в-лоб», а по діагоналі; мають достатньо особистого простору і не заважають один одному).

Практика роботи у системі післядипломної педагогічної освіти засвідчує, що, по-перше, із проксемікою добре знайомі практичні психологи закладів освіти, і абсолютно це поняття є новим для інших категорій педагогічних працівників (у тому числі для керівників дитячих і загальноосвітніх навчальних закладів); по-друге, такі знання педагогам потрібні для ефективнішої роботи з людьми (батьками школярів, колегами, учнями, адміністрацією, громадськістю тощо). Самі керівники закладів освіти стверджують, що з моменту застосувань у практичній управлінській діяльності проксемічних знань, ділові відносини стали більш ефективними і результативними.



Вертикальне розташування: «чим вище, тим ефективніше». Високі люди здаються авторитетнішими за тих, хто має невисокий зріст. Можливо, саме тому царі у казках сидять на тронах і носять корони, їх і називають «ваша високість», «ваша величність»; військові носять високі шлеми та фуражки.

Практика роботи показує, що уважніше аудиторія слухає доповідача, який вийшов із-за столу, аніж того, хто говорить, сидячи за столом.



Місце спілкування: «закон темного кута». У темному, тісному приміщенні з низькою стелею простіше переконувати, ніж у великому і світлому. Цей прийом, буває, застосовується, коли потрібно «натиснути», схилити до якоїсь думки, поквапити із «прийняттям рішення».

Приналежність території: «мій дім – моя фортеця».

Начальник викликає – демонстрація сили, дистанції, тиску.

Розмова на нейтральній території – це рівність.

Розмова на території співрозмовника ефективна, коли прихід до нього є несподіваним, без попередження – гостю в нас не прийнято відмовляти [5].



Отже, організація простору в управлінському спілкуванні є особливо цінною. На відміну від слів, невербальні сигнали завжди щирі, адже вони спонтанні, несвідомі. Ми переконані, що запорукою успішного спілкування між людьми є не тільки їхні мова і мовлення. Уміння читати і застосовувати знаки невербальної системи спілкування допоможуть досягти успіху не тільки в діловій сфері, але і в повсякденному житті.
Список використаних джерел:

  1. Сідоров С. Інноваційний менеджмент у сучасній школі [Електронний ресурс]. / С. Сідов – Освіта України, 2016. - Режим доступу:

http://ru.osvita.ua/school/method/31166/

  1. Психология и этика делового общения: Учебник для вузов / В.Ю. Дорошенко, Л.И. Зотова, В.Н. Лавриненко и др.; Под ред. проф. В.Н. Лавриненко. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Культура и спорт, ЮНИТИ, 1997. – 279 с.

  2. Организация пространства общения [Електронний ресурс]. – LearnManage. Изучаем менеджмент - Режим доступу:

http://www.learnmanage.ru/lmans-603-1.html

  1. Пиз А. Новый язык телодвижений. Расширенная версия / Алан Пиз, Барбара Пиз. – М.: Эксмо, 2005. – 416 с.

  2. Бондаренко В.В. Риторика / В.В. Бондаренко – Харків: Вид-во ХНАДУ, 2008. – 121 с.

ДОСВІД ОРГАНІЗАЦІЇ МЕТОДИЧНОЇ РОБОТИ У НАШІЙ КРАЇНІ
СВІТЛАНА МАЙДАНЕНКО,кандидат педагогічних наук, доцент

КВНЗ «Дніпропетровський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти», Україна
Постановка проблеми. Сучасні тенденції розвитку України, демократизація суспільства ставлять перед вітчизняними педагогами нові завдання, одним з яких є вдосконалення процесу підвищення рівня професійної підготовки вчителів. Виходячи з цього, професійна діяльність педагогів розглядається як уміння впроваджувати нові типи стосунків між вчителем і учнем, нові «технології» опанування знаннями, нову прозорість навчального процесу. Визначені тенденції актуалізують потребу наукового дослідження організації методичної роботи, яка налагоджує, корелює і допомагає професійній освіті вчителів.

Аналіз останніх досліджень. Багато науковців розглядають проблему організації методичної роботи в школі (Ю.К.Бабанський, Н.П.Волкова, В.І.Кудзоєва, Т.С.Рабченюк та інші). Зазначимо, що причому має місце досить неординарний підхід щодо визначення самої суті цього поняття. Одні автори розглядають це поняття як форму організації підвищення професійності вчителів (Ю.К.Бабанський, Н.П.Волкова, В.І.Кудзоєва, Т.С.Рабченюк та інші), як умову розвитку педагогічної творчості педагогів (Т.О.Берсенєва, Л.Б.Білієнко, Н.В.Дудниченко, В.В.Загвязинський, С.П.Максимюк, Є.Г.Повар), як допомогу у формуванні наукової організації навчального процесу (Г.Азаріашвілі, В.Головінов і В.Головінова, І.П.Жерносек, В.Д.Зотова, О.Є.Остапчук), як засвоєння досягнень науки і передового досвіду (Г.Є.Гребенюк, О.Д.Деменцев, І.П.Жерносек, Ф.В.Касабаєва, К.П.Кіндрат, Ф.О.Красовський, Р.Ф.Кулдавлєтов, В.Т.Лозовецька, М.Д.Нікандров, Є.Д.Петрова та інші); інші – як організацію підвищення кваліфікації та атестації педагогічних працівників (Т.Р.Абдулаєв, О.О.Автомонова, В.І.Бондар, Х.І.Золотар, С.П.Мануйленко, О.М.Овдієнко).

Мета статті. У статті вперше виділяємо основні етапи розвитку підвищення професійної діяльності вчителів у нашій країні. Надаємо характеристику кожному етапу. Особливу увагу приділяємо інноваційному періоду.

Виклад основного матеріалу дослідження. Опрацювання вітчизняних джерел з питання організації методичної роботи і насамперед тих, що відображають історичні етапи розвитку організації методичної роботи в закладах освіти та частково – психологію управління педагогічним колективом з питань підвищення рівня професійної діяльності, а також узагальнення власного педагогічного досвіду автора, дало можливість виділити чотири основних етапи з вирішення проблем організації методичної роботи у нашій країні. Хронологічно, на наш погляд, їх можна розподілити на так:

І етап – «Початковий» (з початку 20-х і до середини 60-х років ХХ століття), характеризується зародженням та розвитком організації методичної роботи в закладах освіти. Така назва пояснюється тим, що вперше з’являються методичні рекомендації щодо управління процесом організації методичної роботи в закладах освіти. Зокрема, робота І. Векслєра «Колективна методична робота учительства в школі 2-го ступеня» (1925) є однією з найперших, у якій автор пропонує теми для методичних засідань. Цей підхід є новим для того часу і досить перспективним. Автор одним з найперших у нашій країні запропонував плановану роботу викладачів з питання підвищення їх кваліфікації [1].

Подальші публікації цього періоду теж були спрямовані на озброєння вчителів методами навчання і на визначення «центру» методичної допомоги. Наприклад, Є.Заруді (1937) у своїх працях наводить зразки оформлення методичних кабінетів, визначає їх функцію в діяльності вчителя. Автор висуває ідею запровадження методичних кабінетів у процес навчання. Є.Заруді писав: «Створення методичного кабінету для педагогів є умовою використання наочності у підвищенні знань учнів» [3, с.23].

У цей період простежується намагання дослідників визначити певну систему в організації методичної роботи. Хоча поняття “система методичної роботи” у науковій літературі не має однозначного визначення. Одні автори використовують його як упорядковану діяльність в організації методичної роботи (Х.І.Золотар, Є.І.Зоріна, С.Х.Чавдарова); інші дослідники використовують це поняття як взаємодію складових її об’єктів, у результаті чого виникають нові інтегральні якості, не притаманні до цього жодному з об’єктів (Л.М.Дмітрієва, Є.Заруді). Проте всі автори зазначають, що система методичної роботи спрямована активізувати викладача на розвиток педагогічної професійності [2;3].

Як свідчить аналіз педагогічної літератури цього періоду, методична робота була покликана найперше безпосередньо впливати на якість навчального процесу, покращувати його.



2 етап «Централізовано-управлінський» (із середини 60-х і до середини 70-х років ХХ століття), ознаки якого визначаються будовою ієрархічних структурних компонентів в організації методичної роботи.

Провідну роль відіграє управління основними елементами структур методичної роботи, а також централізована діяльність інститутів післядипломної педагогічної освіти у визначені змісту методичної роботи. Такий підхід до організації методичної роботи обумовив виникнення нової форми підвищення професійності викладачів, яку позначаємо поняттям «методична служба».

Нагальна необхідність такої роботи зумовлена тим, що домінуючий на той час ідеологічний підхід до пояснення і розв’язання педагогічних задач був централізований. Проблеми в організації методичної роботи вирішувалися через моделювання ієрархічних структур в управлінні підвищення педагогічного досвіду вчителів. За своєю будовою вона нагадує модель методичної роботи, що була запропонована на початку 60-х років.

Зазначимо, що у визначеному нами другому етапі управління методичною роботою у закладах освіти, організація цього процесу орієнтована командно-адміністративним принципом і не враховує соціально-психологічний клімат у праці вчителя.



3 етап – «Класичний» (з 70-х до середини 90-х років ХХ століття), характеризується злагодженою структурою управління процесом організації методичної роботи (елементи його структурних компонентів залишаються і до сьогодні).

В цей період форми організації методичної роботи досить динамічні, але вони організовані за принципом традиційної стратегії навчання. На цьому етапі вже простежуються позитивні рішення у цій галузі педагогічної освіти. Зокрема вдосконалюються колективні, групові та індивідуальні форми методичної роботи, впроваджуються наукові досягнення, уточнюються і доповнюються поняття «методична служба», «методична робота» і зроблено акцент на розвитку творчого потенціалу кожного викладача.



4 етап – «Інноваційний» (із середини 90-х років ХХ століття і по теперішній час). Особливість цього етапу пов'язана зі зміною філософії освіти в Україні, із тенденціями інтеграції освіти України з європейським співтовариством, із «перебудовою» світогляду вчителів щодо зміни традиційної організації навчання на інноваційну.

Характерною особливістю цього етапу ми відзначаємо активне намагання психологів і педагогів поєднати свої зусилля у вирішенні ряду проблем з організації та управління підвищенням кваліфікації педагогів в умовах ступеневої професійної освіти. У цей період розробляється комплекс нових проблем, пов’язаних із якісно новим, інноваційним підходом до розуміння сутності організації методичної роботи. Серед них можна виділити такі основні: 1. Аналіз соціального управління у педагогічній діяльності в перехідний період та реформування системи освіти в Україні згідно з Болонським процесом. 2. Розуміння педагогічного менеджменту в управлінні навчальним процесом, у тому числі й методичною освітою. 3. Аналіз психологічних чинників та детермінанту діяльності молодого вчителя. 4. Обґрунтування психологічних механізмів та умов розвитку особистості вчителя 5. Розробка інноваційної освіти дорослих. 6. Дослідження управління з позиції системного підходу і насамперед з позицій управління професійною перепідготовкою і підвищенням кваліфікації викладачів та керівників навчальних закладів. 7. Дослідження психологічних основ управління людськими ресурсами на базі закладів освіти. 8. Дослідження інноваційних педагогічних технологій та особливостей колективної навчальної діяльності.

З’являються наукові публікації, в яких автори порушують проблему зміни в організації методичної роботи, підкреслюють значимість кадрового складу педагогічного колективу [5].

Інноваційний етап в організації методичної роботи спрямований на діяльність із підготовки вчителів до особистісно-зорієнтованого навчання, до розвитку педагога як самодостатньої особистості, творчого суб’єкту педагогічної діяльності, підготовленого до діалогічного демократичного спілкування. У руслі цієї спрямованості полягає гуманістична спрямованість організації методичної роботи.

Ми відзначаємо, що проблема організації методичної роботи в інноваційному періоді, розглядається через такі напрямки. 1. Створення єдиної загальної тематики обов’язкової для всіх форм методичної роботи, відповідно до цілей і завдань розвитку освітнього закладу. 2. Використання диференційованого підходу в оцінці результативності методичної роботи кожного викладача відповідно до його кваліфікації. 3. Організація планування проміжних і кінцевих результатів методичної роботи з обраної проблеми. 4. Запровадження теоретико-педагогічного й методичного всеобучу педагогічного колективу у формі постійно діючого методичного семінару. 5. Проведення відкритих занять, які є добровільно обраною формою демонстрації результатів педагогічного пошуку.

Нагадаємо, що саме у ці роки був зроблений крок у розвитку формування нової свідомості педагога про сутність його діяльності – перехід від «технічно-функціональної» організації методичної роботи до гуманістичної, коли проблема людських стосунків виступила на перше місце. Наш висновок підтверджує таке:



  1. Здійснюється якісно новий підхід до підвищення педагогічної освіти викладачів у закладах освіти: розробляються нові програми з урахуванням наукових досягнень; упроваджуються нові форми методичної роботи («Школа молодого вчителя», «Паспорт педагога-новатора» тощо); удосконалюються такі функції методичної роботи як організаційно-педагогічна, пошуково-дослідна.

  2. Визначена роль і місце методичної роботи в структурі навчальних закладів. Методична робота в закладах освіти розглядається як важлива ланка в безперервній освіті вчителів. При цьому особливість методичної роботи полягає у тому, що викладачі беруть участь у ній без відриву від виконання своїх обов’язків.

  3. Зроблено науково обґрунтований аналіз існуючих моделей методичних служб, змісту методичної роботи, напрямків її діяльності, механізму управління і тенденцій розвитку методичної роботи.

Проте, слід вказати, що в організаційному плані методична робота нині не завжди відповідає сучасним вимогам розвитку української національної освіти, не забезпечує повною мірою подолання суперечностей між рівнем знань і вмінь педагогів відповідно до сучасних вимог системи підготовки фахівців у контексті Болонської декларації. Методична робота потребує нового наукового рішення з удосконалення запровадження в практику навчальних закладів досягнень психолого-педагогічної науки і передового педагогічного досвіду. Як свідчить теоретичний аналіз педагогічної літератури, досі залишається не вирішеною проблема стимулювання викладачів щодо підвищення рівня своєї кваліфікації. Саме цим ми можемо пояснити недостатній рівень ефективності методичної роботи у закладах освіти і, як наслідок, недостатню творчу активність педагогічних кадрів та існування особистісних суперечок.

Важливим показником інноваційної стратегії навчання є гуманістична спрямованість освітніх інноваційних процесів. Хоча ці питання й розглядалися раніше, проте вони ще потребують глибокого наукового дослідження для остаточного вирішення. Безумовно, що гуманізація займає центральне значення в організації діяльності вчителя, але вчитель ще не готовий реалізувати цей принцип у своїй діяльності.

Висновки з даного дослідження і перспективи подальших розвідок у даному напрямку. Таким чином, підсумовуючи вищевикладене, зазначимо, що інноваційний етап в організації методичної роботи, з нашої точки зору, спрямований на діяльність із підготовки викладачів до особистісно-зорієнтованого навчання, до розвитку його як самодостатньої особистості, творчого суб’єкту педагогічної діяльності, підготовленої до діалогічного, демократичного спілкування. Саме в цьому і полягає, на нашу думку, гуманістична спрямованість педагогічної діяльності вчителя. Підготовлений до інноваційної стратегії навчання викладач спроможний організувати навчальний процес, в якому будуть здійснюватися: а) психолого-педагогічні умови розвитку вільної особистості, здібної до саморегуляції та усвідомленої особистісної відповідальності; б) педагогічне управління створенням продуктивних ситуацій з розвитку ініціативи у всіх учасників навчального процесу.

Подальших наукових пошуків потребує виявлення мотивації активної участі педагогів у методичній роботі.


Список використаних джерел:

    1. Векслер И. Коллективная методическая работа учительства в школе 2-й ступени / И. Векслер. – М., 1925. – 68 с.

    2. Дмитриева Л.Н. Содержание и формы работы педагогического кабинета/ Л.Н. Дмитриева. – М., 1962. – 24 с.

    3. Заруді Е. Методичний кабінет на допомогу вчителеві І-ІV кл./ Е. Заруді // Радянська школа. - 1937. – №5. – С.19 - 28.

    4. Майданенко С.В. Організація методичної роботи в педагогічному училищі в умовах реалізації ступеневої професійної освіти вчителя: дис. канд. пед. наук / С.В. Майданенко. – Кривий ріг, 2007.

    5. Методичні служби України: проблема управління, професійна підготовка: навч.-метод. посібн. / за ред. Г.С. Данилова. – К.: ІЗМН, 1997.


ТЕХНОЛОГІЧНЕ ПРОЕКТУВАННЯ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ
ОКСАНА МАРИНОВСЬКА, доктор педагогічних наук, доцент, завідувач кафедри менеджменту та освітніх інновацій

Івано-Франківський обласний інститут пісдядипломної педагогічої освіти, Україна
Проектування теорії менеджменту інновацій – це, у першу чергу, розроблення концепції дослідження, що буде розкривати спосіб розуміння проектувальником шляхів вирішення виявлених ним суперечностей засобами відповідної системи, технології або методики управління тощо. Ефективність концептуальної гіпотези дослідження перевіряється у ході дослідно-експериментальної роботи (наказ Міністерства освіти і науки України від 03.07.2013 р., № 887 “Про проведення дослідно-експериментальної роботи на базі Верховинської загальноосвітньої школи І−ІІІ ступенів Верховинської районної ради Івано-Франківської області).

Реалізація технологічного підходу в управлінській діяльності зумовлена потребою побудови процесу інноваційного розвитку школи за критеріями раціональності, економії часу й ресурсів, ефективності. Як показує практика, велика кількість нововведень не завжди забезпечує якість розвитку школи, оскільки більшість з них часто впроваджуються безсистемно, з порушенням концепту, без належного осмислення їхнього цільового призначення тощо. Отже, є потреба відбирати їх відповідно до напряму модернізації традиційної системи школи в інноваційну.

Під інноваційним розвитком загальноосвітнього навчального закладу розуміють “процес керованих інноваційних змін педагогічної системи школи, її компонентів (освітнього, дидактичного, виховного, управлінського, матеріально-технічного тощо) або їх структурних елементів, які приводять до якісно нового рівня освітньої діяльності, значно поліпшують результати роботи навчального закладуˮ [2, с. 23].

Під технологічним проектуванням інноваційного розвитку загальноосвітнього навчального закладу розуміємо діяльність, що передбачає застосування технології проектування змін у школі засобами інновацій (освітніх, навчальних, виховних, управлінських), що задають вектор її інноваційного розвитку відповідно до обраного напряму модернізації [1, с. 12]; сутнісною ознакою такої діяльності є цілеспрямована активність суб’єктів освітнього процесу на реалізацію концепції змін, що забезпечують розвиток інноваційного потенціалу організації.



Концепція технологічного проектування інноваційного розвитку школи включає п’ять розділів: загальні положення, стратегічні цілі розвитку (місія, мета й завдання), концепція змін (методологічний, теоретичний, технологічний концепти), напрями модернізації (визначають спрямованість змін, що забезпечують керованість та системність інноваційного розвитку конкретної школи відповідно до її підсистем – дидактичної, виховної, управлінської, методичної), механізм реалізації концепції змін (технологія проектування інноваційного розвитку школи та відповідний діагностичний інструментарій).

Концепція змін представлена через методологічний, теоретичний, технологічний концепти. Концепція розкриває спосіб розуміння процесу технологічного проектування інноваційного розвитку ЗНЗ, теоретично обґрунтовує зміни, що забезпечують бажаний стан розвитку школи.

Методологічний концепт передбачає вибір теоретико-методологічних підходів для розроблення теорії і практики технологічного проектування в школі та науково-педагогічних принципів дослідження. Виокремлено сутнісні ознаки системно-синергетичного, антропологічного, аксіологічного, андрагогічного, технологічного, акмеологічного, середовищного підходів, що науково обґрунтують доцільність здійснення такої діяльності. Розкрито науково-педагогічні принципи концепції. До них віднесено загальні педагогічні принципи (гуманізації та демократизації, цілісності та системності, наступності й неперервності, інтеграції науки і практики, інноваційності), що узгоджуються із специфічними (морально відповідального вибору інновації, персоналізації процесу освоєння інновації та впровадження у практику, технологізації управління інноваційними процесами в школі, синергетичної взаємодії керуючої та керованої підсистем), які розкривають специфіку дослідження.

Теоретичний концепт містить визначення базових понять дослідження: «технологічне проектування», «технологія проектування інноваційного розвитку загальноосвітнього навчального закладу». Розкрито зміст, структуру понять «технологічне проектування інноваційного розвитку ЗНЗ», «готовність педагогів до технологічного проектування інноваційного розвитку ЗНЗ», визначено їх критерії, показники, коротко схарактеризовано рівні.

Технологічний концепт представлений технологією проектування інноваційного розвитку школи як відкритої системи, до складу якої входять технологія розроблення прогностичної моделі, програма управління інноваційною діяльністю в школі, технологічна матриця та відповідний діагностичний інструментарій.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   17   18   19   20   21   22   23   24   25

Схожі:

Розвиток форм та методів сучасного менеджменту, економіки І права в умовах глобалізації том 1 5-7 квітня 2016 року м. Дніпропетровськ iconУкраїни в умовах сучасної системної реформи ХVIII всеукраїнська студентська науково-практична конференція 03 квітня 2015 року м. Дніпропетровськ Україна
Пріоритетні напрями розвитку економіки та фінансів України в умовах сучасної системної реформи
Розвиток форм та методів сучасного менеджменту, економіки І права в умовах глобалізації том 1 5-7 квітня 2016 року м. Дніпропетровськ iconРадмила войтович державна кадрова політика україни в умовах глобалізації: сутність та особливості реалізації
Та особливості реалізації державної кадрової політики України в умовах глобалізації, розкрито роль кадрового потенціалу сучасних...
Розвиток форм та методів сучасного менеджменту, економіки І права в умовах глобалізації том 1 5-7 квітня 2016 року м. Дніпропетровськ iconСборник тезисов научных работ
Стратегічно-інноваційний розвиток суб’єктів економічної системи в умовах глобалізації: Збірник тез ІІ міжнародної науково-практичної...
Розвиток форм та методів сучасного менеджменту, економіки І права в умовах глобалізації том 1 5-7 квітня 2016 року м. Дніпропетровськ iconТом Гуманітарні науки Бердянськ 2016 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 19 травня 2016 року. –...
Розвиток форм та методів сучасного менеджменту, економіки І права в умовах глобалізації том 1 5-7 квітня 2016 року м. Дніпропетровськ iconТом Природничі науки Бердянськ 2016 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 19 травня 2016 року. –...
Розвиток форм та методів сучасного менеджменту, економіки І права в умовах глобалізації том 1 5-7 квітня 2016 року м. Дніпропетровськ iconТом Педагогічні науки Бердянськ 2016 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 19 травня 2016 року. –...
Розвиток форм та методів сучасного менеджменту, економіки І права в умовах глобалізації том 1 5-7 квітня 2016 року м. Дніпропетровськ iconВідей студентів бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 19 квітня 2012 року Том Гуманітарні науки Бердянськ 2012
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 19 квітня 2012 року. –...
Розвиток форм та методів сучасного менеджменту, економіки І права в умовах глобалізації том 1 5-7 квітня 2016 року м. Дніпропетровськ iconІнституційні трансформації сучасної економіки: виклики
Пов'язаних з актуальними проблемами регулювання соціально-економічного розвитку в умовах трансформації економіки
Розвиток форм та методів сучасного менеджменту, економіки І права в умовах глобалізації том 1 5-7 квітня 2016 року м. Дніпропетровськ iconТом Педагогічні науки Бердянськ 2012 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 19 квітня 2012 року. –...
Розвиток форм та методів сучасного менеджменту, економіки І права в умовах глобалізації том 1 5-7 квітня 2016 року м. Дніпропетровськ iconКаталог вибіркових дисциплін програми підготовки бакалаврів факультету економіки та менеджменту



База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка