Розвиток форм та методів сучасного менеджменту, економіки І права в умовах глобалізації том 1 5-7 квітня 2016 року м. Дніпропетровськ



Сторінка4/25
Дата конвертації17.04.2017
Розмір5.68 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   25

КАЙЗДЕН – ІННОВАЦІЙНА СТРАТЕГІЯ

УСПІШНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ
ВІКТОРІЯ КУЦАК, студент

Науковий керівник: к.е.н., доцент Бойко Є.О.



Національний університет кораблебудування ім. адмірала Макарова, Україна
Японська філософія кайдзен в сучасному бізнес-суспільстві стрімко набирає свої оберти. І справді, успіх сучасних компаній залежить від їх прагнення до довгострокової перспективи, злагодженості роботи колективу і їх рівня кваліфікації.

Термін «кайдзен» перекладається як зміна на краще. Підприємства, які слідують філософії кайдзен прагнуть не тільки до вдосконалення всього потоку цінностей, а й до вдосконалення окремих бізнес-процесів, і до усунення втрат [3].

Японський підхід організації бізнесу ґрунтується на постійних невеликих поліпшення, які не вимагають великих витрат, але в перспективі ведуть до суттєвих поліпшень результатів. Підприємства, що використовують філософію кайдзен прагнуть задіяти в процес вдосконалення весь персонал. За поліпшення потоку відповідають менеджери, за поліпшення окремих процесів - робочі, об'єднані в команди.

Основні ідеї кайдзен виклав Імаі Масаакі, який вважається батьком Кайдзену. Основні з них:

• «Кайдзен виходить з того, що немає підприємства без проблем. Кайдзен допомагає вирішити ці проблеми шляхом розвитку такої культури праці, коли кожен працівник не штрафується за проблему, а ручається, що вона буде усунена»;

• «Кайдзен-стратегія грунтується на визнанні того, що менеджмент, метою якого є отримання прибутку, повинен ставити своїм завданням задоволення клієнта і його вимог»;

• «Кайдзен - це стратегія вдосконалення, орієнтована на клієнта»;

• «Кайдзен виходить з того, що вся діяльність підприємства в результаті повинна вести до підвищення задоволеності клієнта. При цьому розрізняється філософія внутрішнього і зовнішнього клієнта» [1].

Кайдзен зосереджує свою увагу на поступове поліпшення процесів, але це не означає поліпшення тільки заради поліпшення. Результат для кайдзен важливий, але і процес його досягнення - значить нітрохи не менше.

На практиці для реалізації системи кайдзен необхідно дотримуватися наступних принципів:



  1. Організація робочого місця - для правильної організації робочого місця застосовуються відповідні інструменти управління, які отримали назву 5S методологія. До них входять 5 ключових елементів :

  • Seir – акуратність;

  • Seiton – порядок;

  • Seiso – чистота;

  • Seiketsu – стандартизазія;

  • Shitsuke – дисципліна.

  1. Усунення невиправданих втрат - в системі кайдзен розглядаються сім видів втрат або сім «muda»:

  • Рухи - непродуктивні та зайві рухи збільшують час виконання операцій і їх складність;

  • Очікування - зайве час очікування виконання операцій призводить до збільшення циклу виробництва;

  • Технологія - неправильно організована технологія процесів призводить до неузгодженості дій;

  • Транспортування - великі відстані, переміщення з місця на місце, підйом і опускання в процесі виробництва збільшують невиробничі витрати;

  • Дефекти - на виправлення дефектів йдуть витрати матеріалів і праці;

  • Запаси - зайві запаси матеріалів додають вартість до продукції, але не дають цінність;

  • Перевиробництво - продукції вироблено більше, ніж передбачено планом.

  1. Стандартизація - це процес стандартизації роботи. Стандартизація створює основу для стабільної роботи, проте стандарти повинні бути змінені при зміні як зовнішнього, так і внутрішнього середовища. В системі кайдзен процес стандартизації не закінчується ніколи. Стандарти постійно удосконалюються. Удосконалення стандартів виконується по циклу PDCA : Плануй> Роби> Перевіряй> Впливай>Плануй

М. Імаі представив кайдзен як «стратегію-парасолька», яка є сукупністю величезної кількості методів оптимізації виробництва і підвищення ефективності виробництва. Вона містить в собі :

- Орієнтацію на споживача;

- Тотальний контроль якості;

- Роботизацію і автоматизацію;

- Дисципліну на робочому місці;

- Підвищення якості та продуктивності;

- Прагнення до виробництва «нуль дефектів» і тд.

Співробітники японських компаній, що практикують кайдзен, реалізують десятки пропозицій в рік щодо поліпшень, що значно вище за аналогічний показник в великих компаніях інших розвинених країн. Такий підхід до роботи автоматично підвищує ефективність праці, і є інструментом саморозвитку співробітників. Це вірний шлях до створення культури самоосвіти [2]!

Сьогодні традиційний менеджмент, як і раніше орієнтований на кардинальні перетворення та інновації для досягнення технологічних проривів, наприклад, це і нове обладнання, і інформаційні (комп'ютерні) системи. Це суттєві зміни для компаній, тому саме на них зосереджено основну увагу керівників. З таких позицій зазвичай кайдзен розглядається як доповнення до перетворень для збільшення ефекту. Але насправді, ефект від постійних удосконалень в сумі можна порівняти з впровадженням інновацій, а витрати - менше у багато разів. Правильний підхід до практичної реалізації і прихильність кайдзен доводить, чому японські компанії не зупиняються у своєму прагненні до зростання та розвитку, і на наш погляд, може дозволити будь-якому вітчизняному підприємству отримати стійкі результати в підвищенні ефективності бізнесу і, головною умовою залишається - не зупинятися на досягнутому рівні.

Важливо розуміти, кайдзен - це не «модна штучка» на півроку, не просто набір певних дій та заходів, які застосовуються без цілі. Кайдзен – це довготривала інноваційна стратегія, яка вимагає постійних покращень від кожного співробітника, незалежно від його функціональних обов’язків та посади.


Список використаних джерел:

1. Имаи Масаакі - Кайдзен: ключ до успіху японських компаній - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://royallib.com/read/imai_ masaaki/kaydzen_klyuch_k_uspehu_yaponskih_kompaniy.html#0

2. Кайдзен - довгострокова стратегія японського менеджменту, В'ячеслав Марков і Павло Рабунец. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.leaninfo.ru/2010/06/11/kaizen-dolgosrochnaya-strategiya-yaponskogo-menedzhmenta/

3. Кайдзен. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.up-pro.ru/encyclopedia/kaizen-sistema.html



ОСОБЛИВОСТІ СОЦІАЛЬНО ВІДПОВІДАЛЬНОЇ ПОВЕДІНКИ

АГРАРНИХ ПІДПРИЄМСТВ ХЕРСОНЩИНИ
ІРИНА ОСАДЧУК, кандидат сільськогосподарських наук, доцент

ДВНЗ «Херсонський державний аграрний університет», Україна
Останнім часом в Україні актуалізуються практичні та теоретичні аспекти соціальної відповідальності підприємств, що пов’язано з підвищенням значущості нефінансових факторів сталого розвитку, таких як соціальна стабільність і екологічна безпека, та з процесами глобалізації, що посилюють вплив великих компаній на економічний розвиток.

Наразі соціальна відповідальність становить значну сферу інтересів науковців та практиків. У тому чи іншому аспекті проблеми відповідальності торкалися мислителі різних часів: Платон, Аристотель, Конфуцій, І. Кант, К. Маркс. Не залишилася ця проблема, але уже у вигляді проблеми соціальної відповідальності, осторонь уваги таких зарубіжних вчених як: С. Баклі, А. Крейн, Д. Маттіа та інших. У вітчизняних наукових дослідженнях застосовуються різні теоретико-методологічні підходи до визначення поняття «соціальна відповідальність». І хоч серед наукових доробок є ті, в яких висвітлюються напрями соціальної відповідальності підприємств 1, ми не знайшли серед них таких, в яких би розглядалися особливості соціально відповідальної поведінки аграрних підприємств Херсонщини.

Мета дослідження: вивчити особливості соціально відповідальної поведінки аграрних підприємств Херсонщини.

У ході теоретичного дослідження встановлено, що на сьогодні не існує єдиного підходу до розуміння поняття «соціальна відповідальність». Так, згідно до визначення запропонованого «Зеленою книгою» Європейської комісії, під соціальною відповідальністю підприємств розуміється концепція, що дозволяє впроваджувати в повсякденну діяльність комерційних підприємств соціальні та екологічні аспекти, а також добровільно враховувати їх при взаємодії із стейкхолдерами [2]. Інше визначення соціальної відповідальності знаходимо у Р. Хачатурова та Р. Ягутяна: «дотримання суб’єктами суспільних відносин вимог соціальних норм» 3. Х.Р. Гальчак вважає, що «соціальна відповідальність може розглядатися як напрям дій щодо розвитку компетенції, лояльності й ефективності роботи персоналу у поєднанні із задоволенням потреб і очікувань інших, зацікавлених у діяльності підприємства груп: власників, споживачів, бізнес-партнерів, громадськості» 4. Згідно з визначенням «Концепції національної стратегії соціальної відповідальності бізнесу в Україні» соціальна відповідальність – це «відповідальність організації за вплив рішень і дій на суспільство, довкілля шляхом прозорої та етичної поведінки, яка: сприяє сталому розвиткові, у т.ч. здоров’ю і добробуту суспільства; зважає на очікування заінтересованих сторін; відповідає чинному законодавству і міжнародним нормам поведінки; інтегрована у діяльність організації та практикується в її відносинах» 5. 

Результати проведених нами теоретичних та емпіричних досліджень дозволяють стверджувати, що в цілому агробізнес в Україні не можна назвати соціально відповідальним. Однак, він не лише на словах, а й на ділі здатен виявляти і частина його уже демонструє соціально відповідальну поведінку 6.

Проведене у ході емпіричного дослідження опитування 100 керівників аграрних підприємств Херсонщини, у тому числі й фермерів, показало, що 73 % з них декларують своє позитивне ставлення до різних аспектів соціальної відповідальності, а 14 % - нейтральне. Однак, при створенні власного переліку мотивів діяльності аграрного підприємства, 57% керівників з позитивним ставленням до соціальної відповідальності сформулювали лише один мотив діяльності, який прямо вказує на бажання здійснювати соціально відповідальні вчинки. Цей мотив - «Визнання територіальною громадою соціально відповідальної позиції підприємства». Та під час ранжування мотивів, запропонованих керівникам підприємств у вигляді переліку з семи мотивів (розробленого нами на основі зроблених раніше самими респондентами переліків), вони цей мотив поставили на передостаннє місце. Тож зрозуміло, що далеко не всі керівники аграрних підприємств, які заявляють про своє позитивне ставлення до соціальної відповідальності, дійсно готові діяти соціально відповідально. Насправді більше половини досліджуваних підприємств не приймає безпосередньої участі навіть у підтримці соціально-економічного розвитку сільських територій, на яких вони діють. Особливо це стосується невеликих сільськогосподарських підприємств та традиційних фермерських господарств.

Встановлено, що основним напрямом соціально відповідальної поведінки аграрних підприємств Херсонщини є підтримка соціально-економічного розвитку сільських територій, на яких вони розташовані. Однак, найбільш поширеними є такі їх соціально-відповідальні вчинки, які не потребують значних капіталовкладень, наприклад: поточний ремонт приміщень дитячого садка, школи, церкви, сільського клубу, часткова заміна в них старих вікон на сучасні пластикові, озеленення території села, поповнення лісосмуг молодими саджанцями, розгортання власною технікою снігу на вулицях, організація та проведення спільно з жителями села, які не є працівниками підприємств, суботників з метою прибирання вулиць тощо.

З’ясовано, що кількість проведених аграрними підприємствами Херсонщини соціально відповідальних заходів дещо підвищується в урожайні, прибуткові роки, і знижується через нестабільну економічну та політичну ситуацію, примушування до благодійності з боку владних структур. Наприклад, районна влада одного з районів Херсонської області у неврожайний 2013 рік примусово надавала традиційним фермерським господарствам (з розміром землекористування до 50 га) статус «шефа» школи чи дитячого садка та ще й змушувала звітувати про результати благодійної діяльності.

Виявлено прямий зв’язок між ухилянням агробізнесу від соціально відповідальної поведінки і загостренням соціальних проблем сільського населеного пункту, в якому цей бізнес розміщується. При цьому слід зазначити, що 73 % сільського населення Херсонщини вже не очікує допомоги держави, але 54 % з них називає конкретні розміри благодійної допомоги (від 500 грн до «нехай зроблять капітальний ремонт дитсадка»), яку на їх думку, мають надавати аграрні підприємства школі, дитсадку, пенсіонерам, іншим жителям села і т.д. Часто можливості цих підприємств не відповідають завищеним вимогам селян. При цьому ступінь інформованості селян про розміри і види соціально відповідальної поведінки тих чи інших аграрних підприємств залишає бажати кращого. Так, достатній рівень поінформованості про соціально відповідальну поведінку місцевого агробізнесу продемонструвало лише 32 % опитаних жителів сіл Херсонщини.

Не зважаючи на непрості українські реалії, серед аграрних підприємств Херсонщини є й такі, що не залишаються осторонь не лише проблем сільської громади села, а й проблем своїх працівників, навколишнього середовища, споживачів продукції, яку вони виробляють, інших стейкхолдерів, і здатні соціально відповідально поводитися. Вони турбуються не лише про фінансові результати своєї діяльності, а й про те, яким чином ці результати досягаються. Керівництво таких підприємств розуміє, що підприємство може розвиватися тільки тоді, коли соціальна відповідальність буде органічним доповненням до господарських операцій. Тому ці підприємства створюють робочі місця для людей з обмеженими можливостями, забезпечують роботою своїх працівників, вчасно виплачують їм заробітну плату, надають відпустки, преміюють, використовують похвалу і конструктивну критику, створюють умови для підвищення кваліфікації, кар’єрного зростання, допомагають у вирішенні проблем із житлом тощо. Керовані такими лідерами підприємства є соціально відповідальними перед своїми працівниками, що значно підвищує продуктивність праці і надає більше можливостей стримувати плинність кадрів, адже люди вважають за краще працювати в організаціях, цінності яких збігаються з їх власними.



Встановлено, що саме підприємства, які є соціально відповідальними перед своїми працівниками, зазвичай є піонерами і соціально відповідальної поведінки стосовно навколишнього середовища. Найпростіші приклади – встановлення у найбільш популярних місцях сіл урн для сміття, створення сільських сміттєзвалищ, ведення органічного землеробства на земельних ділянках, розташованих поблизу населених пунктів.

Отже, в Україні ще не сформувалася національна модель соціальної відповідальності агробізнесу, а підтримці соціальної відповідальності підприємств, які діють в аграрній сфері, не приділяється належна увага ні з боку держави, ні з боку місцевої влади, ні з боку суспільства. Сьогодні більшість аграрних підприємств Херсонщини намагається накопичувати капітал для власного розвитку, відсуваючи потреби суспільства в цілому та сільської громади на другий план. Їх соціально відповідальна поведінка часто зводиться до одиничних соціально відповідальних вчинків. Та навіть у реалізації соціально відповідальної поведінки підприємств, які розуміють, що довіра суспільства дуже важлива для розвитку успішного, довгострокового, прибуткового бізнесу, і демонструють таку поведінку стосовно персоналу, територіальної громади, навколишнього середовища, відсутня системність.



Змусити аграрні підприємства діяти соціально відповідально неможливо. Для цього необхідно: забезпечити здійснення державного інвестування у підвищення зацікавленості цих підприємств у даній сфері, в просування ідей соціальної відповідальності, у виховання і розвиток соціально відповідальних особистостей, у підготовку фахівців у галузі управління, які матимуть відповідні компетентності, достатні для ефективного виконання завдань такого характеру; всіляко підримувати і розвивати екологічне, етичне, інформаційне інвестування у соціально відповідальну поведінку підприємств; створити умови для їх прибуткової діяльності. Адже тільки прибуток та глибока переконаність керівників і співробітників аграрних підприємств Херсонщини у тому, що організації, які є соціально відповідальними, мають довгострокову перспективу, позитивний імідж, кращу інвестиційну привабливість, кредитоспроможність, стратегічну стійкість і ділову репутацію на вітчизняних та іноземних ринках, здатні забезпечити їх системну соціально відповідальну поведінку.
Список використаних джерел:

  1. Олександренко І.В. «Напрями соціальної відповідальності підприємств» [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.rusnauka. com/13NBG_2015/Economics/10 191784. doc.htm.

  2. Березіна О. Ю. Теоретичні підходи до визначення поняття «корпоративна соціальна відповідальність» / О. Ю. Березіна // Вісник Житомирського державного технологічного університету. Серія: Економічні науки. – Житомир : ЖДТУ, 2010. – Вип. 3 (53). – Ч. 1. – С. 223–225.

  3. Московский экономический журнал [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://qje.su 2/2015.

  4. Х.Р. Гальчак. Соціальна відповідальність як напрям покращення соціального розвитку підприємств. http://www.vuzllib.su/articles/ 1930/1.html.

  5. Проект «Концепція національної стратегії соціальної відповідальності бізнесу в Україні»

  6. Осадчук І.В., Ярмоленко В.В. Особливості вияву соціальної відповідальності агробізнесу в українських реаліях // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції «Проблеми інвестування та формування інвестиційного клімату в АПК» (м. Полтава, 29-30 жовтня 2015 року). – Полтава : РВВ ПДАА, 2015. – С. 112 - 115



УПРАВЛІННЯ ОСНОВНИМИ ВИРОБНИЧИМИ ЗАСОБАМИ

ПІДПРИЄМСТВА
НАТАЛІЯ ВОДЯНА, магістрант

Дніпропетровський державний аграрно-економічний університет, Україна
Підвищення ефективності використання основних засобів підприємств є одним з основних питань у період переходу до ринкових відносин. Від вирішення цієї проблеми залежить фінансовий стан підприємства, конкурентоспроможність його продукції на ринку. Основні засоби – це матеріальні цінності, що використовуються у виробничій діяльності підприємства понад один календарний рік з початку введення їх в експлуатацію Основні засоби підприємства включають основні виробничі засоби й невиробничі основні засоби.

Виробничі основні засоби є частиною основних засобів, яка бере участь у процесі виробництва тривалий час, зберігаючи при цьому натуральну форму. Вартість основних виробничих засобів переноситься на вироблений продукт поступово, частинами, у міру використання. Поновлюються основні виробничі засоби через капітальні інвестиції. Невиробничі основні засоби – це житлові будинки та інші об'єкти соціально-культурного й побутового обслуговування, які не використовуються у господарській діяльності і перебувають на балансі підприємства. Відтворюються вони тільки за рахунок прибутку, який залишається в розпорядженні підприємства. Незважаючи на те, що невиробничі основні засоби безпосередньо не впливають на обсяг виробництва, збільшення цих засобів пов'язане з поліпшенням добробуту працівників підприємства. Це в кінцевому рахунку позитивно позначається на результатах діяльності підприємства, на зростанні продуктивності праці

Співвідношення окремих груп основних виробничих засобів становить їх структуру. Поліпшення структури основних виробничих засобів, передовсім підвищення питомої ваги активної їх частини, сприяє зростанню виробництва, зниженню собівартості продукції, збільшенню грошових нагромаджень підприємства. Для обчислення амортизаційних відрахувань основні засоби поділяють на такі групи: Група 1 – будівлі, споруди, їхні структурні компоненти, передавальні пристрої; Група 2 – автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього; меблі; побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, включаючи електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичної обробки інформації; інформаційні системи; телефони, мікрофони та рації; різне конторське обладнання, устаткування та приладдя; Група 3 – інші основні засоби, не включені до груп 1 і 2, а саме: робочі машини й устаткування, вимірювальні й регулюючі прилади. Підприємству не байдуже, в яку групу основних виробничих засо­бів укладати кошти. Воно заінтересоване в оптимальному підвищенні питомої ваги машин, устаткування, тобто активної частини основних засобів, які обслуговують процес виробництва і характе­ризують виробничі можливості підприємства.

У процесі господарської діяльності кругообіг основних виробничих засобів проходить три стадії. На першій стадії відбувається продуктивне використання основних виробничих засобів та нарахування амортизаційних відрахувань. На цій стадії основні виробничі засоби в процесі експлуатації зношуються й нараховується сума зносу. Вона є підставою для списання суми амортизаційних відрахувань на витрати після завершення процесу виробництва. На першій стадії кругообігу основних виробничих засобів втрачається споживна вартість засобів праці, їхня вартість переноситься на вартість готової продукції. На другій стадії відбувається перетворення частини основних виробничих засобів, які перебували в продуктивній формі, на грошові кошти через нарахування амортизаційних відрахувань. На третій стадії в процесі виробництва відбувається поновлення споживної вартості частини основних виробничих засобів. Це поновлення здійснюється заміною зношених основних виробничих засобів на нові за рахунок нарахованого зносу основних засобів.

Просте відтворення основних виробничих засобів здійснюється у двох формах:

- заміна зношених або застарілих основних виробничих засобів;

- капітальний ремонт діючих основних засобів.

За простого відтворення у кожному наступному циклі відбувається створення основних виробничих засобів у попередніх обсягах та з однаковою якістю. Джерелом фінансування заміни зношених основних засобів є нарахована сума амортизації. За розширеного відтворення кожного наступного циклу здійснюється кількісне і якісне зростання основних виробничих засобів. Джерелом фінансування таких змін є використання частини створеного додаткового продукту. Необхідність оновлення основних виробничих засобів за рин­кових відносин визначається передовсім конкуренцією товарови­робників. Саме конкуренція спонукує підприємства здійснювати прискорене списання основних виробничих засобів з метою на­громадження фінансових ресурсів для наступного вкладання засобів у придбання більш прогресивного устаткування, впровадження нових технологій та іншого поліпшення основних виробничих засобів. Для забезпечення відтворення основних виробничих засобів важливе значення має вивчення їхнього стану та використання. Стан і використання основних виробничих засобів є важливим фактором підвищення ефективної діяльності підприємства. У процесі виробництва основні засоби зношуються фізично і старіють морально. Ступінь фізичного зносу основних засобів визначається в процесі нарахування амортизації. Цей процес можна розглядати в кількох аспектах: По-перше, як метод визначення поточної оцінки не зношеної частини основних засобів. По-друге, як спосіб віднесення на готову продукцію одноразових витрат на основні засоби. По-третє, як спосіб нагромадження фінансових ресурсів для за­міщення виведених з виробничого процесу основних засобів або для вкладання засобів у нові виробництва. Показники стану й ефективності використання основних засобів можна об'єднати в три групи, які характеризують: 1) забезпечення підприємства основними засобами; 2) стан основних засобів; 3) ефек­тивність використання основних засобів. До показників, які характеризують забезпеченість підприємства основними засобами, належать: фондомісткість, фондоозброє­ність, коефіцієнт реальної вартості основних виробничих засобів у майні підприємства. Фондомісткість є величиною зворотною до фондовіддачі. Цей показник дає можливість визначити вартість основних засобів на одну гривню виробленої продукції і характеризує забезпеченість підприємства основними засобами. За нормальних умов фондовід­дача повинна мати тенденцію до збільшення, а фондомісткість – до зменшення.




Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   25

Схожі:

Розвиток форм та методів сучасного менеджменту, економіки І права в умовах глобалізації том 1 5-7 квітня 2016 року м. Дніпропетровськ iconУкраїни в умовах сучасної системної реформи ХVIII всеукраїнська студентська науково-практична конференція 03 квітня 2015 року м. Дніпропетровськ Україна
Пріоритетні напрями розвитку економіки та фінансів України в умовах сучасної системної реформи
Розвиток форм та методів сучасного менеджменту, економіки І права в умовах глобалізації том 1 5-7 квітня 2016 року м. Дніпропетровськ iconРадмила войтович державна кадрова політика україни в умовах глобалізації: сутність та особливості реалізації
Та особливості реалізації державної кадрової політики України в умовах глобалізації, розкрито роль кадрового потенціалу сучасних...
Розвиток форм та методів сучасного менеджменту, економіки І права в умовах глобалізації том 1 5-7 квітня 2016 року м. Дніпропетровськ iconСборник тезисов научных работ
Стратегічно-інноваційний розвиток суб’єктів економічної системи в умовах глобалізації: Збірник тез ІІ міжнародної науково-практичної...
Розвиток форм та методів сучасного менеджменту, економіки І права в умовах глобалізації том 1 5-7 квітня 2016 року м. Дніпропетровськ iconТом Гуманітарні науки Бердянськ 2016 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 19 травня 2016 року. –...
Розвиток форм та методів сучасного менеджменту, економіки І права в умовах глобалізації том 1 5-7 квітня 2016 року м. Дніпропетровськ iconТом Природничі науки Бердянськ 2016 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 19 травня 2016 року. –...
Розвиток форм та методів сучасного менеджменту, економіки І права в умовах глобалізації том 1 5-7 квітня 2016 року м. Дніпропетровськ iconТом Педагогічні науки Бердянськ 2016 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 19 травня 2016 року. –...
Розвиток форм та методів сучасного менеджменту, економіки І права в умовах глобалізації том 1 5-7 квітня 2016 року м. Дніпропетровськ iconВідей студентів бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 19 квітня 2012 року Том Гуманітарні науки Бердянськ 2012
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 19 квітня 2012 року. –...
Розвиток форм та методів сучасного менеджменту, економіки І права в умовах глобалізації том 1 5-7 квітня 2016 року м. Дніпропетровськ iconІнституційні трансформації сучасної економіки: виклики
Пов'язаних з актуальними проблемами регулювання соціально-економічного розвитку в умовах трансформації економіки
Розвиток форм та методів сучасного менеджменту, економіки І права в умовах глобалізації том 1 5-7 квітня 2016 року м. Дніпропетровськ iconТом Педагогічні науки Бердянськ 2012 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 19 квітня 2012 року. –...
Розвиток форм та методів сучасного менеджменту, економіки І права в умовах глобалізації том 1 5-7 квітня 2016 року м. Дніпропетровськ iconКаталог вибіркових дисциплін програми підготовки бакалаврів факультету економіки та менеджменту



База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка