С. Й. Татаринов



Сторінка13/26
Дата конвертації11.04.2017
Розмір3.75 Mb.
1   ...   9   10   11   12   13   14   15   16   ...   26

Глини ,як магніт, притягували до себе підприємців-дворян, купців. Особливо посилився цей процес в 1912 - 1913 роках у зв'язку з бурхливим розвитком промисловості Півдня Росії і Донбасу. Так, в 1914 році дворянка О.М. Липська вела розробку вогнетривкої глини біля станції Часів Яр. Видобуток глини сягав 700 тисяч пудів на суму 25 тисяч рублів. В 1911 році функціонували також гіпсовий кар'єр Б.В. Шапіро з Катеринослава і кар'єр кварцового піску біля Віролюбовки, який належав Р. Мінцу. Ф.І Плещеєву належали кар'єри кварцового піску і вогнетривкої глини. В 1913 -1915 роках на землі Миколаївського сільського товариства і дворянки Феніної виникло підприємство барона Е.Е. Бергенгейма - «Товариство по виробництву вогнетривкої цегли, гончарних, теракотових і інших виробів». Правління знаходилося в Харкові. Це була стара харківська фірма. Вона ще виробляла гончарні і кислототривкі вироби, керамічні труби, глиняні плити для тротуарів. В 1887 році підприємство було удостоєно Малої срібної медалі в Харкові, Малої золотої медалі в 1893 році в Петербурзі, Великих срібних медалей в 1894 році у Воронежі і в 1995 році в Одесі, Великої срібної медалі в Орлі, Великої золотої медалі в 1896 році в Нижньому Новгороді і Гран Прі в 1900 році в Петербурзі.

В 1897 році у Костянтинівці було засновано Торецьке товариство вогнетривів. Його правління знаходилося в Харкові. Товариство виробляли цеглу та черепицю. В.Д. Лейхт керував вогнетривким заводом товариства «Альфонс Кустодіст» в селі Яковлівка.

У 1910 році Катеринославський відділ Російського Імператорського технічного Товариства нагородив Володомирівське Анонімне Товариство керамічних та вогнетривких виробів Великою срібною медаллю «за якість цегли для металургійних заводів». Велика срібна медаль Виставкового Комітету також була вручена за якість продукції.

4. РОЗВИТОК НАРОДНОЇ ОСВІТИ

4.1. Приходські школи

Військова реформа Петра I передбачала створення в кожному гарнізоні Циферних шкіл, в яких вчили грамоті, письму, арифметиці і закону Божому дітей міщан і солдатів. Царю були потрібні солдати, які б знали тільки ази грамоти, щоб «кожний знав свій маневр». Цілком зрозуміло, що після переводу в 1711 році в Бахмут військового гарнізону, арсеналу і Троїцького собору з фортеці Таганрог, у місті з'явилася і перша гарнізонна школа, яка розміщувалася у форштадті. В школі навчалося від 15 до 25 хлопчиків. В 1711 році в Бахмуті ще навчалися мистецтву гри на гобоях - дерев'яних духових інструментах, 38 церковних причетників з міста Воронежу.

В 1721 році з турецького полону у фортецю Бахмут прийшов вчитель Георгій Раменський, який близько 20 років вчителював у місті Стара Затора в Болгарії. Георгій Раменський помер у Бахмуті в 1731 році. У нього залишилися сини, які також були бахмутскими вчителями.

В другій половині XVIII століття почав здійснюватися «прожект» В.М. Татищева про відкриття приходських шкіл, де «дітей читати і писати навчати, щоб від ста не менше жителів чотирьох навчалося. За навчання церковникам визначити за кожну дитину, якого читати і писати вивчити, по рублю, а буквар та дошку, на чому писати, папери повинен дати віддаючий в навчання. За цим можна сподіватися, що у нас учених скрізь буде достатньо».

Якщо в Росії в цей час було 76 приходських шкіл, то в Бахмуті їх було дві: при Покровській церкві священика Іона Лук'янова і при Троїцькій церкві.

В 1759 році фортецю Бахмут відвідав єпископ воронезький Кирило. Він оглянув не тільки храми, але і приходські школи.

Після смерті настоятеля Покровської церкви І. Лук'янова його наступник Семен Башинський привласнив собі «шкільну хату з сіньми». В 1771 році С. Башинский помер від чуми. В 1772 році церковна школа при Покровській церкві була перетворена на духовну семінарію. В неї перейшли учні Воронезької семінарії «трактувати латинського діалекту». Прихід і семінарію очолив священик Андрій Башинський, який закінчив Харківський колегіум. Саме тому в цей час Бахмут відвідав Г.С. Сковорода, який викладав у Харкові.

Відповідно до Статуту 1804 року царський уряд дозволив відкривати училища у великих селах повіту. Вони повинні були «готувати юнацтво для училищ повітів і дати дітям землеробського і інших станів знання, зробити їх у фізичних і етичних відносинах кращими». В Бахмутському повіті в 1809-1815 роках приходські училища були відкриті в двадцяти двох селах.

22 лютого 1810 року приходське училище відкрилося в слободі Покровській. В ньому навчалося 30 хлопчиків. 15 вересня 1812 року приходське училище відкрилося в селі Луганське. В ньому навчалося 25 хлопчиків. 10 червня 1815 року приходське училище відкрилося в селі Сріблянка, а 15 червня 1815 року - в селі Зайцеве.

Учні приходських училищ вивчали Закон Божий, чотири правила арифметики, читання і чистописання, сільське домоводство. Вчителем приходського училища був, як правило, священик місцевої церкви. Кошти на їх утримання надходили від самооподаткування селян кожної волості. В середньому це складало 165 рублів на рік. Залишок грошей ішов на ремонт і опалювання будівлі училища. Селяни неохоче віддавали дітей і платили гроші на утримання училищ.

Поступово до 40-х років XIX століття в Бахмутському повіті кількість приходських училищ скорочувалася.

1 вересня 1808 року в Бахмуті доглядач, колезький реєстратор П. Золотарьов, в придбаному на свої кошти будинку, відкрив двокласне повітове училище. Пантелеймон Золотарьов придбав для училища земельну ділянку розміром 40 на 23 сажні, що дозволяло в майбутньому добудовувати будинок училища.

При відкритті училища було пожертвувано векселями 1500 рублів; П. Золотарьов - готівкою 30 рублів, 105 книг і портрети Петра I, Катерини II в позолочених рамах вартістю 340 рублів; інші пожертвували «книгами, ландкартами і іншими речами на 400 рублів»; колезький асесор Хромов подарував портрет Імператора Олександра I; генерал-лейтенант Батилкін дав пару биків на 104 рублі і вніс гроші на потреби училища. Великі пожертвування зробили поміщик капітан Слов'яно-Сербії Іван Тимофійович Долінський, бахмутский купець Другої гільдії Федір Лашин. Училище відкрив предводитель повітового дворянства, командир гвардійського полку Іван Родивонович Депрерадович.

В училищі навчалося в першому класі 11 хлопчиків і 10 дівчаток, в другому класі – 14 хлопчиків. В 1812 році в училищі уже навчалося 64 учні.

Викладалися такі предмети: Закон Божий і священна історія, граматика і чистописання, арифметика, загальні географія і історія, початкові правила геометрії, фізики, елементи технології і малювання. В училищі протоієрей Федосєєв викладав Закон Божий «без окладу по його бажанню», вчитель, губернський реєстратор Михайло Шмаков (був із дворян) вів предмети в першому класі.

З 1812 по 1848 роки почесним доглядачем училища був колезький радник Олексій Миронович Іванов, поручик Бахмутського гарнізону, нагороджений орденами Володимира і Анни. В 1822 році почесний доглядач Іванов придбав для училища новий дерев'яний будинок із службами.

В 1828 році був виданий новий Статут учбових закладів: термін навчання в повітовому училищі встановлювався три роки, вводилися російська історія і креслення.

На утриманні Магістрату знаходилися одна школа і один лікувальний притулок - записав в журналі міністерства внутрішніх справ директор Департаменту поліції таємний радник Штер.

На початку 30-х років при повітовому училищі відкривається підготовчий клас. На утримання училища Катеринославська губернська канцелярія виділяла до 1250 рублів на рік. Ішли пожертвування від міського магістрату – 84 рублі, міського товариства - 49 рублів, почесного доглядача – 22 рублі. До 1846 року заробітна платня завідуючого училищем складала 300 рублів на рік, двох вчителів - по 250 рублів, священика – 75 рублів, вчителя малювання - 75 рублів.

Щорічно чисельність учнів зростала. Якщо в 1836 році навчалося 84 учні, то в 1850 році - 105, а в 1855 році - 115.

В 1876 році міський голова І.С. Педанов клопотав перед міністерством народної освіти про перетворення початкового училища в 3-класне міське.

4.2. Приватні школи та училища

Чоловічий пансіон Кука існував в Бахмуті як приватний учбовий заклад за програмою повітового училища. З 1844 року Олена Кук відкрила жіночий приватний пансіон за програмою училища.

10 грудня 1843 року вдова урядовця дванадцятого класу Ольга Акімова відкрила початкову школу для дівчат за програмою приходського училища. В пансіоні навчалися Закону Божому, російській граматиці, арифметиці, чистописанню, рукоділлю. Приймалося до 20 дівчаток, платня складала від 15 до 20 рублів сріблом на рік. Ольга Акімова подала Катеринославському губернатору документи про освіту, благонадійність і доброчинність. Пансіон Акімової проіснував з 1844 по 1846 роки.

В 1850-1856 роки існував жіночий пансіон Мальцевої за програмою училища повіту.

6 травня 1856 року опікун Одеського учбового округу направив міністру освіти клопотання про відкриття в Бахмуті дружиною титулярного радника Леонтиною Реннер приватного жіночого пансіону за програмою училища. Пансіон повинен був мати 3 класи. В ньому викладалися Закон Божий з катехізисом і священною історією, російська мова і граматика, арифметика, загальна і російська історія, загальна і російська географія, французька і німецька мови, чистописання, малювання, креслення, музика, танці і рукоділля. В листопаді 1857 року Л. Реннер дозволили збільшити набір дівчат з 30 до 50 вихованок. Міністр народної освіти Норов наказав приймати дівчаток у віці від 7 до 12 років. Платня за пансіонера складала 150 рублів на рік, напівпансіонеру – 75 рублів. Повних пансіонерів було 15 дівчат. Навчання в пансіоні тривало від 3 до 6 років. Колезький радник з губернського Правління вказував, що цей «заклад корисний для дітей дворян, урядовців».

З 11 по 20 червня 1856 року Катеринославський губернатор розглядав питання про відкриття в Бахмуті, дружиною губернського секретаря Софією Дмитрашкиною, приватної жіночої школи. З урахуванням благонадійності і доброчинності господині дозвіл на відкриття приватного пансіону був даний. Приватна жіноча школа складалася з одного класу з трирічним курсом навчання. Приймалися 15 дівчаток від 7 до 11 років з платнею за навчання від 30 до 50 рублів сріблом на рік. Як правило, це були діти бідних урядовців, купців і міщан. В школі С. Дмитрашкиної викладалися закон Божий, читання і письмо, перша частина арифметики, танці і рукоділля. Закон Божий вів священик, учбові предмети - господиня приватної школи.

4.3. Церковно-приходські школи(ЦПШ)

У другій половині XIX століття у зв'язку із загальною реформою освіти значна увага приділялася розвитку мережі церковно-приходських шкіл і училищ.

В 1891 році в місті Бахмуті було 4 церковно-приходські школи: Кирило-Мефодіївська при Троїцькому соборі, Покровська, Благовіщенська і Миколаївська. За ухвалою думи від 28 жовтня 1891 року на 4 церковно-приходські школи з міського бюджету виділялися на придбання учбово-наочних посібників по 50 рублів щорічно.

В 1889 році у зв'язку із запитом про стан церковно-приходських шкіл в Бахмутському повіті, Губернське Правління повідомляло генерал-прокурора Синоду про те, що «церковні училища існують тільки на папері, а в єстві їх зовсім немає».

Відомості про церковно-приходські школи Бахмутського повіту вкрай уривчасті. В 1883 році відкрилася ЦПШ в селі Кодемо. В школі вчилося 34 хлопчики і 28 дівчаток, вчителями були священик Павло Пустовойтов і його дружина, яка закінчила єпархіальне жіноче училище. Вона вчила дітей читанню, письму, арифметиці. В 1891 році в ЦПШ села Луганське в церковному приміщенні вчилося 72 хлопчики. В цій школі викладали священик Григорій Федоровський і псаломщик Григорій Федотов, який мав звання вчителя. В 1892 році відкривається ЦПШ в селі Берхівка, де вчилося 40 хлопчиків і 12 дівчаток. Школа мала невеликий будинок з кімнатою для вчительки Любові Тушинської, яка закінчила чотири класи бахмутської гімназії і отримала свідоцтво народного вчителя. В 1892 році в ЦПШ села Званівка священик Василь Косуль і вчителька Олександра Самойлова навчали 21 хлопчика і 7-х дівчаток. Вчителем співу був псаломщик Сімеон Мізенко.

В 1893 -1894 роках в повіті працювали такі ЦПШ:

  • Благовіщенська: 39 дівчаток навчала одна вчителька; випуск - 4 школяри.

  • Ільїнівська: відкрита в 1892 році; один вчитель навчав 39 хлопчиків і 11 дівчаток.

  • Берхівська: один вчитель навчав 19 хлопчиків і 3-х дівчаток.

  • Луганська: один вчитель навчав 26 хлопчиків.

  • Карлівська: відкрита в 1890 році; один вчитель навчав 41 хлопчика і 9-х дівчаток.

  • Кодемська: була без постійних вчителів; навчалися 28 хлопчиків та двоє дівчаток.

  • Привільська школа письменності: відкрита в 1882 році; один вчитель навчав 25 хлопчиків та двоє дівчаток.

В своїй учбовій роботі ЦПШ керувалися Статутом 1884 року, а школи писемності - Статутом 1891 року. Завідування ЦПШ покладалося на одного з приходських священиків, що стежили за навчанням, харчуванням учнів і зберіганням шкільного майна. В кожному благочині був окружний спостерігач, що відвідував школу не менше двох разів на рік. Відділення повітового Єпархіального Правління забезпечувало школи навчальними посібниками, книгами, зошитами і олівцями, призначало вчителів і опікунів. Законовчитель і вчитель предметів повинні були мати атестат духовної семінарії або духовного училища, свідоцтва, видані училищною радою Єпархії, педрадами народних училищ або гімназій, дозволи опікунів.

Вчителі ЦПШ і шкіл грамоти мали таку освіту: 6 закінчили духовні семінарії, 9 - духовні училища, 1 - міське училище, 2- двокласне училище, 4 - сільські школи, 4 - домашня освіта, 6 - не мали свідоцтва на звання вчителя.

Річні оклади по 30 рублів отримували два вчителі, від 50 до 70 рублів - п'ять вчителів, від 80 до 180 - п'ять вчителів. Із семи вчительок отримували по 100 рублів - дві, по 150 – 200 рублів - чотири, 300 рублів - один. Місячна платня за одного учня складала від 15 до 50 копійок, річна від 75 копійок до 2 рублів. З цієї платні встановлювали оклади вчителю або вчительці.

Із всіх ЦПШ Бахмутського повіту власні приміщення мали вісім шкіл. 4 школи орендували приміщення, 16 шкіл розташовувалися в церковних сторожках і 4 школи були в приватних квартирах. Із цього можно зробити висновок, що навчання в ЦПШ велося у вкрай складних умовах, в одному класі займалися діти різного віку.

В 1885 році відкрилася Кирило-Мефодіївська школа при Троїцькому соборі по вулиці Магістратській, 14. В 1895 році протоієрей Петро Рубанов побудував навпроти Троїцького собору двоповерхову будівлю ЦПШ. В кінці XIX століття завідуючим і законовчителем був П. Рубанов, вчителем - Полікарп Петрушевський, який не закінчив духовну семінарію. Його оклад становив 180 рублів на рік. У викладанні використовувалися «Буквар» Лубенця і Попова, «Книга для читання» Поліванова. В бібліотеці ЦПШ налічувалося до трьохсот книг для учнів, 15 посібників для вчителів, 80 книг для позакласного читання. На уроках використовувалися посібники: 30 картин із священної історії, географічний глобус і 1 карта. Все це говорить про низьке матеріально-технічне забезпечення учбового процесу і про бідність школи.

В 1912 -1916 роках завідуючим школи був священик Анатолій Курилов. Він закінчив духовну академію і мав стаж роботи в ЦПШ 24 роки. Другим законовчителем був священик Мотузов. В деякі роки його підміняв священик Борис Данилов. В цій школі, що вважалася зразковою, досить часто мінялися вчителі-предметники. Так, в 1912 році в школі працював Григорій Кармазін, який закінчив двокласне училище, мав стаж роботи 2 роки. В 1914 році його змінив вчитель Микита Шубін, який викладав ще військовий стрій і гімнастику. В 1915 році дітей навчав вчитель Микита Черненко, стаж якого становив 14 років. В 1915-1916 роках в школі працювали вчительки Марія Кудрявцева, яка закінчила гімназію та Варвара Сергеєва, яка теж закінчила гімназію. Обидві, окрім шкільних предметів, вели ще і рукоділля. В 1914 - 1916 роках співи вела Леоніда Королькова.

З 1887 до 1916 року завідуючим Покровською церковно-приходською школою був настоятель Покровської церкви Платон Микитович Шумов, який закінчив духовну семінарію. Школа була змішаною і в ній навчалися хлопчики і дівчатка. В 1901 році Покровську ЦПШ відвідав єпископ Катеринославський. Він оглянув нову будівлю школи, збудовану протоієреєм П. Шумовим. Головний класний зал мав 9 вікон. З учнів старшої групи іспит перед єпископом складали четверо дівчаток, які на російській мові читали статтю «Петро Великий», хлопчик читав вірш «Подвиг Сусаніна». Діти читали прозу «значно краще, твердо знали титули Імператора, матері, дружини і спадкоємця». Всього в цій школі було 120 учнів.

В 1912-1916 роках вчителями в Покровській ЦПШ були: дружина статського радника Ганна Рождественська, яка закінчила єпархіальне жіноче училище, мала стаж роботи 13 років, додатково викладала співи; Ганна Бережна, вдова священика, закінчила Бахмутську гімназію і викладала 3 роки, додатково вела рукоділля; дочка настоятеля церкви Калерія Шумова, яка закінчила єпархіальне училище і працювала 1 рік.

Під час повені 1912 року будівля Покровської ЦПШ була пошкоджена. Це змусило П. Шумова її «розширити, прибудувати клас».

В 1889 році. була відкрита Благовіщенська церковно-приходська школа. В 1894 році бахмутський купець Іван Григорович Кузякін побудував двоповерхову будівлю школи вартістю 5 тисяч рублів з трьома класними кімнатами, канцелярією і квартирою для вчительки (так званий Богородний будинок по Благовіщенському провулку, 6). З моменту відкриття школи до 1912 року нею завідував настоятель Благовіщенської церкви Йосип Лохвицький, який закінчив духовну семінарію. В 1895 році в цій школі вчителювала Наталія Андріївна Воскобойникова, двадцяти двох років. Її оклад становив 200 рублів на рік. Бібліотека школи була дуже мізерною: 16 підручників, всього 333 екземпляри, один посібник для вчителя.

В 1912-1916 роках Благовіщенською ЦПШ завідували: в 1913 році - священик Пилип Максименко, в 1915-1916 роках - Віктор Глазунов. Основною вчителькою була Євдокія Цеверкова, яка закінчила гімназію і мала стаж роботи сім років. В 1912 році в школі працював ще один вчитель - Григорій Кармазін, в 1915 році працювала вчителька Євгенія Шокотко, в 1916 році - молода вчителька Антоніна Балабанова. В цій школі в 1912-1916 роках співи викладав регент Благовіщенської церкви Гаврило Антонович Макогон, який закінчив міське народне училище і мав стаж педагогічної роботи 29 років.

В 1891 році була заснована Миколаївська церковно-приходська школа. В 1912-1916 роках завідуючим школою був настоятель Миколаївської церкви Стефан Стефанов, який закінчив духовну семінарію і мав стаж роботи 7 років. Вчителем шкільних предметів був Аким Мудрик, який закінчив єпархіальне училище і мав 9 років педагогічного стажу.

В 1900 році була збудована одноповерхова цегляна будівля школи. Ця школа призначалася тільки для хлопчиків і кількість учнів коливалася від 50 до 65. Стефан Стефанов одночасно був законовчителем в цій школі і в першій жіночій гімназії імені Великої Княгині Марії Павлівни.

Деякі ЦПШ мали своїх опікунів. Так Кирило-Мефодіївська школа мала своїм опікуном однойменне Братство міста Бахмуту і купця Другої гільдії Олександра Бадодіна. Опікуном Миколаївської ЦПШ був міщанин Микола Панфілов.

В 1912 році міська Дума Бахмуту вирішила ввести додатково «другі вчительські комплекти до Кирило-Мефодіївської і Благовіщенської церков».

В 1912-1914 роках чотири ЦПШ Бахмуту фінансувалися ще й міністерством віросповідань. В них працювало 5 вчителів і навчалося 256 дітей.

До 1903 року в Бахмутському повіті було 23 ЦПШ, в яких навчалося 569 хлопчиків і 147 дівчаток, 8 шкіл писемності, де навчалося 246 хлопчиків і 27 дівчаток. Питаннями життєдіяльності училищ і приходських шкіл займалася училищна Рада повіту, яка розташовувалася на вулиці Соборній в будинку Чайки. Раду очолював Предводитель дворян повіту камергер К.І. Карпов. Серед членів Ради були надвірний радник директор народного училища М.І. Картамишев, священик Благовіщенської церкви П. Максименко, купець Першої гільдії Г.С. Лобасов.

Інспекторами народних училищ повіту в 1910-1914 роках були урядовець шостого класу Григорій Миколайович Тимофєєв (перший район) і керуючий справами Ради училищ повіту надвірний радник Сергій Михайлович Гуреєв.

На утримання ЦПШ міністерством віросповідань, земством повіту виділялися наступні суми: на зарплату законовчителів – 1030 рублів, школам писемності – 312 рублів. На підтримку чистоти у всіх школах - 300 рублів, надходила допомога від єпархіального Братства - 100 рублів, від церков – 1866 рублів, від волосних і сільських Правлінь – 715 рублів, від приходських опікунів – 425 рублів, від земства і міського товариства – 225 рублів, від різних благодійників - 560 рублів. Загальна платня за навчання складала в ЦПШ повіту 121 рубль, тобто трохи більше одного рубля з учня на рік.

Цікавим є опис ЦПШ і учбового процесу в них, зроблений на початку XX століття єпископом Катеринославським.

З 12 жовтня 1901 року єпископ Агапіт обстежував школи Бахмутського і Слов'яносербського повітів. Ці події він описує так: «погода сприяла подорожі: було сухо і тепло, але пил, що в неймовірній кількості збивався екіпажами і піднімався вітром, сильно докучав. Люди, коні, екіпажі покривалися товстим шаром пилу і набували своєрідного сірого кольору. В Бахмутському повіті впродовж літа і осені не було жодного дощу, поля мали сумний вигляд, ніде не було видно ні зеленої травички, ані озимих сходів... Всіх церков було оглянуто шістдесят... Зустрічали мене при дзвонах і великою кількістю народу з хлібом-сіллю».

В селі Покровське, окрім земської, існували ще дві «досить багатолюдні школи грамоти» (Брянцевська - на 60 учнів, Покровська - на 70 учнів). Читали учні Святе Письмо по-різному: «один погано, інший краще, третій добре, випробування Закону Божого справило сприятливе враження».

26 жовтня 1901 року єпископ прибув до міста Бахмут. В Троїцькому соборі й Кирило-Мефодіївській школі при ньому влаштували іспит третьому відділенню з п'ятнадцяти учнів: «читали дев'ятий розділ Євангелія від Іоанна», відповідали на питання, «хто поруйнував царство Іудейське», «про сон Навуходоносора і його значення», «які друзі були у Данаїла і з якого приводу вони згадуються?». Учні цієї школи «співали зустріч» в церкві при кладовищі. В Миколаївській ЦПШ було цього дня 47 учнів, перевіряли знання дванадцяти учнів старшої групи. Висновок єпископа - «читання загалом незадовільне... одні прагнули читати швидко, але при цьому помилялися, помітні часті й грубі помилки в наголосах», першокласники «молитву за царя знали не всі». Тут же в церкві опинилися учні земської школи і «непогані знання Закону Божого показали». Будівлю Благовіщенської жіночої ЦПШ єпископ оглянув, на першому поверсі відвідав притулок «немічних старих». Старші учениці (60 дівчат) читали десятий розділ Євангелія від Іоанна, статтю «Розповіді про імператрицю Катерину II» з книги Одинцова, відповідали на питання про титули і прізвище Миколи II, про першого царя цієї династії, про першого імператора Росії. В притулку єпископ оглянув дві кімнати, де знаходилися дванадцять стареньких і зайшов до кухні для огляду обіду, що готувався. 27 жовтня 1901 року єпископ відвідав Володимирське чоловіче училище і Олександрівське жіноче училище. Іспит складали учні-хлопчики. Єпископ був присутній на уроках у духовному училищі, відвідав чоловічу і жіночу гімназії, трикласне народне училище. В ремісничому училищі оглянув учбові майстерні і магазин виробів учнів.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   9   10   11   12   13   14   15   16   ...   26

Схожі:

С. Й. Татаринов iconС. Й. Татаринов

С. Й. Татаринов iconК. М. Третьяков с. Й. Татаринов

С. Й. Татаринов iconО. С. Дадашов, С. Й. Татаринов, Н. О. Тутова

С. Й. Татаринов iconПрограма курсу за вибором «Православна культура Слобожанщини»
Батинський А. В., Войтенко Н. М., Воропаєва В. В., Дубініна С.І., Клімова С. В., Костюк І. О., Мацегора З. М., Татаринов М. В., Ухань...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка