С. Й. Татаринов



Сторінка16/26
Дата конвертації11.04.2017
Розмір3.75 Mb.
1   ...   12   13   14   15   16   17   18   19   ...   26

Влітку кожен учень училищ Бахмуту повинен був не тинятися, а відвідувати заняття строю.

15 січня 1910 року А.О. Луцкевича та його учнів цар викликав до Петербургу на огляд «сокольничої гімнастики» в Царське Село. Для поїздки Дума виділила на оплату проїзду учнів 1865 рублів, вчителям і сторожам, що супроводжували їх в поїздці - 250 рублів, на підготовку гімнастики і маршування -190 рублів. Планувалося подати з Воронежу 8 пульманівських вагонів. На вокзалі Луцкевичу передали гроші в сумі 1500 рублів.

Прибувши до Царського Села, перед початком огляду «сокольничої гімнастики» 22 травня 1910 року, голова Бахмутської Думи В.І. Першин вручив хліб-сіль царю Миколі II. Луцкевич отримав чин дійсного статського радника (генерал-майора). На честь цієї події у Бахмутській Думі було встановлено біломармурову дошку із золотим написом.

Для А. Луцкевича поїздка в Царське Село закінчилася трагічно. По Бахмуту пішли плітки про аварію потягу та загибель 40 дітей і юрба батьків увірвалася до дружини Луцкевича за поясненнями. Потім виникла плітка про гроші, нібито видані царем особисто дітям (цар вручив по срібному рублю 1910 року із застібкою). Також звинувачували Луцкевича в тому, що він збирав з батьків учнів по 14 рублів.

На зворотному шляху в Бахмут вихованці, за сприяння військового міністра Сухомлинова, відвідали визначні місця Москви.

Луцкевич продовжував заняття. У лютому 1911 року він зустрівся з імператором Миколою Олександровичем, але влітку 1911 року у Царське Село замість Луцкевича поїхали інші. На захист Луцкевича виступили впливові російські газети «Новое время» та «Знамя». Вони надрукували лист протесту гласного Думи В.В. Ліпчая, що Луцкевич за свої кошти шив навіть чобітки, кітелі та кашкети своїм вихованцям. Міністерська комісія у кінці 1911 року звинуватила Луцкевича в тому, що він за рахунок казенних установ з 1906 по 1909 роки розсилав свої брошури про методику військового навчання та видатні історичні постаті Росії. Влітку 1912 року А.О. Луцкевич передчасно помер.

Бюджет реального училища в 1915 році склав 35 тисяч 125 рублів. Значну частину становили збори за навчання – 19 тисяч 200 рублів. Решта суми покривалася за рахунок земства.

В новому приміщенні реальне училище проіснувало недовго, всього з 1912 по 1919 роки. За цей час було підготовлено і здійснено 6 випусків учнів.

В 1915 році в Бахмут евакуювали Володимир-Волинську чоловічу гімназію ім. Володимира Мономаха, яка стала проводити заняття в приміщенні реального училища в другу зміну.

Наростання революційних подій в країні не обійшло стороною і реалістів. В 1915 році починаються заворушення серед учнів, які виступали проти формалізації і насильства. За активну діяльність і «організацію учнів» І. Бочаров, що вчився у 8 класі, був виключений з училища, засуджений і відправлений на поселення.

До найяскравіших викладачів реального училища слід віднести і О.Л. Кобалевського.

Олександр Лукич Кобалевський народився 8 липня 1890 року в Павлограді Катеринославської губернії. До революції 1917 року він викладав в реальному училищі. Разом з учнями випустив 6 номерів журналу «Проблески» (1916-1917 років). За радянських часів друкував статті по педагогіці в губернському освітньому журналі «Освіта Донбасу» (1922-1924 роки). Працював директором школи імені Орджонікідзе. В 1937 році був незаконно репресований разом з вчителями Лотоцьким, Сатаневичем як «член контрреволюційної української повстанської організації». 29 січня 1938 році був розстріляний НКВС в м. Артемівську. Реабілітований посмертно.

4.8. Єврейські школи

В 1859 році в Бахмуті існувало казенне єврейське училище. В 1889 році купець Першої гільдії Мирон Маркович Заславський став «ініціатором» відкриття Бахмутського громадського єврейського училища, витративши чималі суми на його утримання. В 1893 році для цього було збудоване приміщення по вулиці В.Харківській, 55 вартість якого складала 1000 рублів. Будівництво велось за рахунок купців Заславського, Мерейнеса і Французова. Серед опікунів училища були вдова купця Сангурського Хайма, купець Яків Абрамович, купчиха Марія Остроухова. Завідуючим училища був Лев Леонтійович Геккер, віком 32 років, який закінчив п'ятикласну класичну гімназію. Він утримував матір і двох сестер. Оклад завідуючого складав 800 рублів на рік. Законовчителем був рабин повіту Абрам Розенфельд, віком 52 років. Він був одружений, мав дружину і двох дочок. Його оклад складав 300 рублів на рік.

В єврейське училище приймали хлопчиків. Всього в училищі навчалося 35 учнів. Платня за навчання складала від 5 до 7 руб. на рік. Учень проходив повний курс «залежно від здібностей» за 3 - 4, іноді за 5 років. Училище мало 3 відділення: 2 - з російською мовою викладання, 1 - з єврейською. Учбові плани включали вивчення тих же предметів, що і в міських і церковно-приходських училищах. Один учень суміщав навчання в єврейському училищі з навчанням в чоловічій гімназії.

В 1895 році на утримання училища було витрачено 1260 рублів від товариства допомоги бідним євреям і 500 рублів від зібраного Думою «коробчаного» податку з євреїв.

Учні навчалися по підручниках: «Російська мова» Тихомирова, «Слов'янське право» Павлова, «Пропис» Пуциковича, Атлас «Глобус» Ільїна, «Географія» Смирнова, «Коротка історія» Рождественського, «Задачник» Євтушевського, Малиніна і Буреніна. Училище мало в розпорядженні непогану базу учбово-наочних посібників: географічні, історичні атласи, альбом тварин, підручники восьми найменувань (81 примірник), 4 книги для вчителів.

В Бахмуті в кінці XIX століття було від 3 до 7 приватних єврейських шкіл - хедерів. Хедери вели меламеди-вчителі.

В 1893-1895 роках працювали такі приватні школи: Гітельзона, йому було 52 роки, навчав 8 хлопчиків, платня складала 3 рублі за місяць, оклад вчителя - 300 рублів на рік; Каплуна, 43 років, навчав 12 хлопчиків, платня за місяць складала 2 рублі, оклад вчителя - 400 рублів на рік; Елькіна, 47 років, навчав 10 хлопчиків, платня - 3 рублі на місяць, оклад - 360 рублів на рік; Крупоткина, 35 років, навчав 8 хлопчиків, платня - 2,5 рублі на місяць, оклад - 200 рублів на рік; Кірзнера, 34 років, навчав 13 хлопчиків, платня в місяць - 2,5 рублі, річний оклад вчителя - 400 рублів; Розіна, 40 років, навчав одного хлопчика, платня в місяць - 8 рублів, річний оклад - 100 рублів; Хайтіна, 50 років, навчав 35 хлопчиків, платня на місяць - 75 копійок, річний оклад складав 300 рублів. Приватний хедер Гітельзона відвідували два учні міського училища та один гімназист.

На початку XX сторіччя у Бахмуті працюють однокласні приватні школи Талмуд-Тора для хлопчиків та товариства допомоги бідним євреям для дівчаток. Вчителями в них були чоловіки.

В приватній школі З.І. Баскіної працювало 3 вчителі, які вчили дівчаток; у Брагинського вчилися хлопчики, працювало три вчителі; в школі X.Ш. Гальперіна 3 вчителі навчали хлопчиків і дівчаток.

4.9. Товариство допомоги бідним учням

Перша згадка про Товариство допомоги бідним відноситься до 1889-1890 років. Товариство складалося з 115 дійсних і 2 почесних членів. Його очолював директор чоловічої гімназії О.Д. Мальцев, можливо, він був пов’язаний з власницею приватного пансіону. Серед членів Правління були купчихи О.П. Чехірова, Є.І. Карталова, фабрикантша К.М. Фарке, пивовара І.Г. Адельман, начальниця жіночої гімназії О.С. Горященко, завідуюча Олександрівським училищем Н.О. Шейко, доглядач духовного училища І.В. Ушатський, інспектор-вчитель Вищого народного училища І.Л. Морозов. Ревізійну комісію очолював купець Першї гільдії О.О. Пискунов. Для поповнення своєї каси Товариство організувало в грудні 1890 року танцювальний вечір і два любительські концерти, що дозволило зібрати 208 рублів. Від концертів музиканта Барті у залі прогімназії надійшло 15 рублів. За рік членських внесків збиралося до 360 рублів, по 3 рублі від одного члена. Товариство мало свій капітал в сумі 1614 рублів. На ті часи це були значні кошти. Внески, згідно п. 6 Статуту товариства, складали «не менше 60 рублів» і вносилися частинами в січні, травні і вересні кожного року. 10% внесків Правління вносило в банк для створення резервного фонду.

Товариство виплачувало допомогу учням по 30 рублів і охоронцям по 5 рублів, на опалювання шкіл витрачалося 16 рублів.

В 1890 - 1991 роках 10 учням Вищого народного училища Товариство придбало по парі чобіт і за 5 учнів заплатило по 7 рублів за навчання. Для 15 дівчаток Олександрівського училища купили по парі черевичок і плаття, 5 учнів школи отримали блузи і пару штанів. За навчання в жіночій гімназії шести дівчаткам виплатили по 30 рублів. Серед цих дівчаток була і Олімпіада Вальх, яка потім стане вчителькою гімназії ім. Великої княгині Марії Павлівни. За навчання в духовному училищі за трьох семінаристів було заплачено по 10 рублів за рік.

У 1910 році в Товаристві було 78 членів: 62 «дійсних» і 16 «почесних». Товариство очолювала М.О. Петровська, одержуючи символічний оклад у розмірі 20 рублів на рік. Щорічно правління Товариства складало звіт і випускало його окремою брошурою. Із Звіту правління за 1914 рік стає відомо, що Товариство мало 3401 рублів, членські внески складають 228 рублів. Було пожертвувано всього 5 рублів. Бахмутські купці не дуже прагнули розщедритися на допомогу бідним учням. Джерелами надходжень грошей були добродійні акції.

Товари із своїх магазинів відпускали Браїловський (посуд), Максимаджіян (мануфактура), Мордкович (галантерея), Чехиров, Львов, Шухер, Сорін.

При призначенні допомоги Правління брало до уваги не тільки матеріальне положення, але і успіхи в навчанні і поведінці. Бідні учні також одержували «гарячі сніданки і одяг». В 1913-1914 роках допомогу одержували 18 учнів, в 1914-1916 роках -17. Розмір однієї допомоги складав від 10 до 20 рублів. Трьом учням оплачувалися сніданки в гімназичному буфеті на суму 15 рублів 72 копійки.

Для залучення уваги урядовців і громадськості до діяльності Товариства, його почесним членом був обраний Катеринославський губернатор.

Відповідно до статуту Товариство проводило один раз на рік загальні збори і два засідання правління. Про свої збори правління обов'язково оповіщало справника повіту. Членами Товариства по покликанню і громадському обов'язку були керівники і багато викладачів гімназій, реального училища, урядовців міської Думи і повіту, земських Установ, земських лікарів, вчителів народних училищ, священників. Товариство мало свою ревізійну комісію.

В 80-х роках XIX століття у Бахмуті виникає Товариство допомоги бідним євреям. Його головою був М.Л. Грінер, скарбником Шая Райтпорт, секретарем М. Давидович.

Товариство допомоги бідним євреям також існувало в Єнакієво (Фільшинський, Льовін, Маньковський), Юзівці (Шапіро, Крендель), Костянтинівці (Лангерман, Бергмент, Фрейман).

4.10. Вплив Думи на розвиток народної освіти

Дума Бахмуту, з моменту її створіння в 1866 році, постійно займалася питаннями розвитку мережі учбових закладів, будівництва нових приміщень, відкриття нових учбових закладів. Вивчення документів свідчить, що з кожного питання (про відкриття жіночої гімназії, ремісничого училища, підготовчих класів, розширення учбових закладів) Думі доводилося вести багаторічне, по 2-5 років, листування з опікувачем Одеського учбового округу, Катеринославським губернатором, міністерствами і Правительствуючим Сенатом, Державною Радою Росії. У вирішенні більшості питань Голова В.І. Першин протягом 30 років проявляв завидну наполегливість. Він неодноразово виносив нерозв'язні питання на засідання як Управи, так і на загальні Збори Думи. Завдяки наполегливості В.І. Першина, гласних Думи М.І. Новгородцева і О.І. Горяїнова, міського секретаря М. Гаврилова Бахмут мав різноманітні учбові заклади, про що написано у попередніх розділах цієї книги.

Динаміка зростання учбових закладів у Бахмуті в останній чверті XIX століття мала такий вигляд:

1868 рік - одне міське училище, де навчалося 100 хлопчиків;

1873 рік - одне міське училище - 115 хлопчиків;

1878 рік - два міські училища - 140 хлопчиків;

1883 рік - три міські училища - 140 хлопчиків, 102 дівчаток;

1888 рік - шість міських училищ - 319 хлопчиків, 108 дівчаток;

1893 рік - вісім міських училищ - 420 хлопчиків, 109 дівчаток.

Дума систематично розглядала питання освіти. В 1896 році з бюджету на народну освіту виділялося 12514 рублів, в 1899 році - 17322 рублів. Відповідно до клопотання інспектора народних училищ Дума в 1896 році збільшила платню старшому вчителю Володимирського училища і виділила кошти на будівництво нового будинку Володимирського училища.

В 1899 році серед розглянутих Думою восьмидесяти трьох питань з галузі освіти є такі: про будівництво двокласного приходського училища, про виділення коштів за доповіддю В.І. Першина до свята 100-річчя О.С. Пушкіна, про виділення коштів на споруду нової будівлі чоловічої гімназії, про задоволення прохання Товариства допомоги учням, про ухвалення у бюджеті платні вчителям в сумі 360 рублів на рік, про допомогу і нагороди для вчителів, про стипендії і платню за навчання бідним студентам вищих учбових закладів, про виділення на обмундирування бідним учням міського училища 198 рублів і інші.

На Катеринославській виставці 1910 року Виставковим Комітетом Бахмутській Думі була присуджена Мала срібна медаль «за статистику та народну освіту».

В 1910-1911 роках Дума виділяла на народну освіту 24 тисячі 733 рублі, що складало 17% міського бюджету. Дума субсидувала чоловічу гімназію (6380 рублів), дві жіночі (1000 рублів), ремісниче училище (1250 рублів), вище народне училище (1750 рублів), на школу допомоги бідним учням (300 рублів), єврейську жіночу школу (100 рублів).

В 1912 році Дума витратила на фінансування народної освіти 32 тисячі рублів, що складало 19% бюджету міста. Допомога бідним учням склала 1 тисячу 452 рублі, жіночій школі бідних євреїв - 150 рублів, на продовження «сокольничої гімнастики». в реальному училищі - 312 рублів.

Якщо в 1910-1911 роках в місті з 24,5 тисяч жителів навчалося 1550 хлопчиків і 1263 дівчаток, то в 1912 році вже навчалося 1737 хлопчиків і 1395 дівчаток. В 1912 році загальні витрати на утримання всіх учбових закладів Думою і Земством повіту склали 248 тисяч рублів.

В 1912 році в Бахмуті було 27 тисяч 256 мешканців, із них дітей шкільного віку (8-11 років) – 2726. В середніх учбових закладах навчалися 471 дитина, підлягали навчанню в початковій школі 2255 і зовсім не навчалися 1255 дітей. Дума ухвалює рішення про перехід до загальної початкової освіти на протязі 10 років. До 1922 року, якби не було революцій 1917 року та громадянської війни 1918-1922 років, Бахмут мав би загальну початкову освіту. Нагадаємо, що саме цього досягли в СРСР у 1932 році, тобто на 10 років пізніше.

Авторами проекту переходу до загальної початкової освіти були Голова В.І. Першин і інспектор народних училищ повіту Сергій Михайлович Гуреєв. 28 вересня 1912 року училищна Рада повіту затвердила цю програму.

Середнє навантаження на одного вчителя в початкових школах Бахмуту повинно було складати 50 учнів, або 2 комплекти - класи. Для переходу до загальної початкової освіти необхідно було відкрити додатково 22 комплекти і запросити 37 нових вчителів.

Для всіх типів учбових закладів з бюджету міста виділялося 29 тисяч 906 рублів, тобто 30% річного бюджету, у тому числі на утримання 4 ЦПШ, Олександрівського, Олексіївського, Володимирівського, вищого народного училища – 12 тисяч 311 рублів.

В 1912 році до ведення міністерства народної освіти відносилися 5 однокласних училищ міста: Олександрівське жіноче - 5 вчителів, 266 учнів; Гоголівське чоловіче - 2 вчителі, 128 учнів; Володимирське чоловіче - 2 вчителі, 125 учнів. За рахунок міщанського Товариства і земства повіту фінансувалося Олекіївське чоловіче училище - 2 вчителі, 93 учні.

На кошти Товариства допомоги учням, кошти Думи і земства також існувало училище в якому працювало 13 вчителів і навчалося 744 школярі.

У зв'язку з програмою переходу до загальної початкової освіти згідно «Відомості про допомоги і позики на споруду, розширення або придбання шкільних будівель» з 1913 року Дума планувала будівництво кам'яної одноповерхової будівлі двокласного чоловічого училища в кінці вулиці Великої Харківської. Загальна кошторисна вартість будівництва складала 15 тисяч 193 рублі з виділенням за кошторисом міста 3 тисячі 190 рублів, допомоги земства на 4 тисячі рублів і позики Державного Казначейства на 20 років з погашенням починаючи з 1917 року у розмірі 8 тисяч рублів. Училище повинно було бути здано і введено в експлуатацію в 1917 році.

В 1916 році був затверджений проект будівництва великого початкового училища в Миколаївському приході у вигляді двоповерхової кам'яної будівлі. Дума видала Казначейству, МВС, міністерству народної освіти три зобов'язання по погашенню планованої позики в сумі 46 тисяч рублів на будівництво цього училища.

4.11. Вплив повітового Земства на розвиток народної освіти

Земство завжди виступало з підтримкою ініціатив Думи щодо відкриття нових учбових закладів. В 1866-1867 роках земські Збори стали клопотати про відкриття першої гімназії у Бахмуті. 1 липня 1872 року була відкрита перша чоловіча чотирьохкласна прогімназія. На її утримання Земство виділило субсидію на 2 тисячі рублів на рік. Після того як в 1896 році ця гімназія була перетворена в повну восьмирічну, земство взяло на себе дотацію на 6 тисяч рублів на рік.

В 1886 році земство відзначало, що з 268 селищ 83% або 223 сел не мають шкіл. «Невідкладна задача земства посилити на скільки це можливо свою діяльність щодо найшвидшого відкриття початкових училищ».

Земство було стурбоване тим що «жителі багатьох сіл віддають навчати своїх дітей грамоті місцевим селянам, солдатам, писарям; такі вчителі ходять по дворах, де живуть, там і викладають отроцтву знання грамоти». Платня за навчання одного хлопчика складала 30-50 копійок на місяць або 3 рублі за зиму. Батьки дітей годували вчителя по тижню за кожного учня. Домашнім чином один вчитель навчав від 10 до 25 дітей. Наприклад, в селах Парасковіївка, Білокузьминівка, Ільїнівка, Триполь, Родіонівка дітей грамоті навчали селяни.

З 81171 селян-чоловіків повіту грамотними були 8,4%, з 79315 селянок грамотними були тільки 280 що складало 0,35% від їх кількості. З 22 тисяч дітей навчалися 21% хлопчиків і 1,7% дівчаток.

Відкриття початкових училищ в Бахмутському повіті відбувалося до і після відміни кріпацтва.

В 1843 році початкове училище було відкрито в селі Луганському.

В 1866 році всі початкові училища повіту були передані Бахмутському земству. Почалося щорічне відкриття нових початкових училищ.

В 1870 році початкове училище відкривається в селі Званівка, в 1871 році - в селі Іванівка (Івано-Хрещенське), в 1875 році - в селі Серебрянка. В 1876 році двокласне училище відкривається в селі Покровське, проте в 1878 році через поганий стан будівлі це училище було закрито. В 1883-1884 роках училище в селі Покровське було знов відкрито. В 1884 році в селі Луганське було відкрите жіноче початкове училище.

Сільські училища закривалися не тільки через непристосованість будівель, але і через пожежі. Так, в 1884 році згоріло початкове училище в селі Званівка.

До 1884 року в селах були відкриті 10 чоловічих, 4 жіночих і 26 змішаних училищ. Їх опікунами були 5 дворян і урядовців, 1 священик, 18 селян. В училищах навчалося 2034 хлопчики, 385 дівчаток. Управа повіту відзначала, що завдяки пожертвуванням опікуна Г.В. Мессароша найкращим училищем є Серебрянське.

Динаміка розбудови освіти у повіті була такою:

1868 рік -14 училищ, 601 учень; 1873 рік - 28 училищ, 1400 учнів; 1878 рік - 32 училища, 1767 учнів; 1883 рік - 40 училищ, 2692 учні; 1888 рік - 45 училищ, 3353 учні; 1893 рік - 76 училищ, 5332 учні.

«Вельми часто батьки утримують своїх дітей вдома, потребуючи їх допомоги по господарству.., спів на слух і по нотах викладається майже у всіх училищах». Рада училищ відзначала, що всі вчителі і вчительки повинні одержувати зарплати не менше 240 рублів на рік, проте сільські громади Іванівського, Луганського, Покровського, Серебрянського училищ винні були вчителям, а найбільшу суму в 140 рублів заборгували в селі Покровське. Вчителі скаржилися на свавілля сільських властей, вчительки «розказали декілька випадків образ від осіб влади імущих в сільському товаристві».

За дорученням Ради Міністрів генерал-лейтенант П.І. Томич обстежував початкові школи Слов'яно-Сербського і Бахмутського повітів. В своєму докладі Томич виклав незадоволеність бездіяльністю інспектора народних училищ Бахмутського повіту П. Діомидова і відзначав незадовільний стан шкільних будівель, квартир вчителів, шкільного інвентарю, переповненістю шкіл, яка була в 2-3 рази вище за норму.

«В селі Покровському, віддаленому від Бахмуту в 7-8 верстах, школа розміщується в простій селянській хатині з малими віконцями, в день відвідин мого в ній знаходилося 125 учнів, норма не повинна перевищувати 45, учні сидять на старих зламаних партах, неймовірно тіснивши один одного. Про правильність письма не може бути і мови. В школі всього одна вчителька - Соколовська, завдяки жахливому, немислимому приміщенню розладнала своє здоров'я і лежить в Бахмутській земській лікарні, уражена важким розладом легенів. Її квартира за розміром і вільним доступом в неї холодного повітря нижче за всяку критику».

В 1897 році земство повіту вирішило будувати щорічно по 10 нових шкіл на 60 учнів кожну і асигнувати на це протягом 5 років по 15 тисяч рублів. Вирішення цього питання привело б до збільшення чисельності класів в земських школах з 74 до 140.

До 1904 року було побудовано 55 нових шкільних будівель, де було 179 класів, і навчалося 4740 учнів. Десятирічна програма Земства була перевиконана.

В 1905 році Земство асигнувало на 6 років для будівництва нових шкіл 153 тисячі рублів.

Про турботу Земства щодо розвитку народної освіти свідчать дані «Докладу Бахмутської земської Управи» до 40-річчя створення земства (1905 рік) про виділення грошей з 9 вересня 1905 року на оренду двох приміщень для занять Троїцького двохкласного училища (де займалися 180 учнів) і двох квартир вчителям за клопотанням земського начальника Смекалова; будівництво і відкриття у Бахмуті другої жіночої гімназії.

Вчителька першої чоловічої школи с. Луганське Ганна Осадча просила виділити їй на оплату казенної квартири допомогу від 60 до 125 рублів на рік, як і її колезі вчительці Болгарській. Земство це прохання задовольнило.

Земський електрик І.М. Перлі доповів про проект відкриття IV-го електротехнічного відділення і електромеханічної лабораторії в ремісничому училищі, на що було потрібно 334 рублі. Через недостатнє обгрунтування цього питання Управа йому відмовила.

Управа відклала розгляд питання про відкриття пансіону-гуртожитку для іногородніх учнів чоловічої гімназії оскільки не були «вказані суми асигнувань, немає проекту і кошторису на споруду будівель інтернатів». Довідково, в чоловічій гімназії із 315 учнів було 145 іногородніх, в жіночій із 520 було 159 іногородніх.

Управа дала згоду на додаткове виділення міському трьохкласному училищу 300 рублів на коваля ремісничого відділення і 200 рублів на «придбання матеріалів, інструментів».

Особливу увагу Управа приділяла поліпшенню матеріального становища вчителів. Так, Управа виділила 60 рублів на заохочення Бориса Радковського, що викладав співи в Іванівському і Івано-Хрещенському земських училищах, 240 рублів - на прийом другого вчителя в Григорівську сільську школу, де при штаті 36 учнів фактично було 80, про надбавку вчителю села Олександрополь 70 рублів, про матеріальну допомогу для догляду за хворою шизофренією вчителькою О.M. Васютинською, яка 20 років пропрацювала в земській школі в селі Кодемо, про допомогу 200 рублів на лікування в Криму вчителю Софійського двохкласного училища 28-річного Антона Михайлова, який був самотній і не мав родичів.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   12   13   14   15   16   17   18   19   ...   26

Схожі:

С. Й. Татаринов iconС. Й. Татаринов

С. Й. Татаринов iconК. М. Третьяков с. Й. Татаринов

С. Й. Татаринов iconО. С. Дадашов, С. Й. Татаринов, Н. О. Тутова

С. Й. Татаринов iconПрограма курсу за вибором «Православна культура Слобожанщини»
Батинський А. В., Войтенко Н. М., Воропаєва В. В., Дубініна С.І., Клімова С. В., Костюк І. О., Мацегора З. М., Татаринов М. В., Ухань...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка