С. Й. Татаринов



Сторінка20/26
Дата конвертації11.04.2017
Розмір3.75 Mb.
1   ...   16   17   18   19   20   21   22   23   ...   26

Стоматологічну допомогу населенню Бахмуту надавали 7 дантистів (з них 3 чоловіки і 4 жінки), 6 дантистів були приватними. В повіті працювало 14 стоматологів і дантистів.

Серед проблем повітової Управи було забезпечення і ветеринарного благополуччя, боротьба з епізоотіями. В 1899 році в Бахмуті на існуючих тимчасових бійнях був встановлений «правильний санітарний нагляд за здоров'ям забитої худоби для продовольства місцевих жителів». Ветеринарними лікарями повіту служили В.К. Червінський, Х.А. Бедросьянц. В штаті Думи був ветеринарний лікар Г.П. Благов. Ветеринарний лікар С.Д. Штукарев завідував міською бойнею.

В 1916 році в Бахмутському повіті налічувалося 35 земських лікувальних установ на 447 ліжок. Червоний Хрест мав 412 ліжок.

5.4. Аптечна справа

З 1836 року аптеки були відкриті при міській і тюремній лікарнях.

В 1871 р. лікарський інспектор губернського управління Бойченко склав акт обстеження аптеки, яка належала вдові провізора Ганні Цельднер і Марії Жабокрітській - дружині підпоручика. Завідючим аптеки був провізор Павло Карлович Лебен, помічником провізора працював Яків Абрамович Абрамов, учнем - Ілля Жабокрітський. Ганні Цельднер належала ще одна аптека у Бахмуті.

В 1872 році в аптеці Цельднер і Жабокрітської змінився провізор. На цю посаду був прийнятий Костянтин Пушкарьов.

Цельднер і Жабокрітській належало аптечне відділення при бахмутській лікарні. В 1871 році було відпущено 76 рецептів на 42 рублі і отримано від роздрібної торгівлі 52 рублі.

В 1873 році в Катеринославській школі фельдшерів вчився син власниці аптеки Жабокрітської. Його борг перед школою за оплату навчання складав 224 рублі, але Катеринославське губернське Земство цей долг Жабокрітській пробачило.

В 1873-1874 роках Марія Цельднер продала одну із своїх аптек провізору Мельхору. В цій аптеці був провізор, помічник провізора, учень. Як відзначав лікарський інспектор Рейс «шафи в рецептурній дуже старі». За рік аптека відпустила 1927 рецептів на 2620 рублів, дохід від роздрібної торгівлі склав 1205 рублів.

В 1874-1875 роках помічник губернського лікаря Рейс і лікар повіту Нахтман Кривц в акті обстеження аптек відзначали існування аптеки дружини підпоручика Марії Павлівни Жабокрітської. Провізором був Костянтин Аполлонович Пушкарьов, його помічниками були Ілля Жабокрітський і Ілля Нечипоренко, учнем - Віталій Жабокрітський. За рік аптека відпускала 3687 рецептів на суму 4193 рублі. Жабокрітській також належало аптечне відділення бахмутської лікарні, де за рік було відпущено 93 рецепти на суму 84 рублі.

На початку XX століття у Бахмуті було 4 аптеки. В 1910 -1914 роках аптеки належали Д.Я. Межеровському, А.Я. Зільберману, М. Розенбергу, В.Г. Гальперіну.

В містах і селищах повіту налічувалося 12 аптек, в селах - 16. Вони належали підприємствам, купцям, провізорам, міщанам, поміщикам, помічникам провізорів.

Власники бахмутских аптек широко рекламували свої заклади в довідкових виданнях Катеринославської губернії. Провізор «старобахмутської аптеки» Д.Я. Межеровський повідомляв, що після викупу аптеки у М. Гуревича, він обладнав хіміко-бактеріологічний кабінет і запустив «завод мінеральних і шипучих вод». Провізор М.Г. Розенберг виконував хіміко-бактеріологічні дослідження «сечі, мокроти, молока..., стерилізацію молока, перев'язувальних засобів».

5.5. Установи громадської опіки

17 березня 1901 року в Бахмуті був відкритий перший дитячий притулок. Він розташувався в двоповерховому кам'яному будинку по вулиці Садовій, 10. Прийом до притулку почався у 1903 році. Приймали дітей у віці від 6 до 14 років. Як правило, це були діти з сіл Бахмутського повіту, які втратили своїх батьків із-за неврожаю і голоду 1901 року. В притулку дітей навчали читанню, письму, арифметиці, сільськогосподарським навичкам, столярній справі. Дівчатка вчилися рукоділлю і вмінню готувати їжу.

Опікункою дитячого притулку була дружина Предводителя повітового дворянства Тамара Прокофіївна Карпова, помічницею опікунки була дружина купця Марія Георгіївна Лобасова. Директором притулку був за сумісництвом міський голова В.І. Першин. Священик Благовіщенської церкви Іоанн Мотузов вів Закон Божий. Медичну допомогу вихованцям притулку надавали земські лікарі Вольдемар Альбертович Бервольф і Митрофан Васильович Ковтуненко. На початку січня 1909 року в притулку знаходилися 48 хлопчиків і дівчаток. На 1 січня 1910 року в притулку вже було 52 дитини.

В умовах наростаючої економічної кризи Дума у травні 1916 року ухвалює рішення про відведення другому Миколаївському відділенню опіки ім. графа Ф.Е. Келлера місце для споруди дитячого притулку поряд з Олександрівською школою. Зрозуміло, що здійснити ці плани не вдалося.

Для захисту спадкових прав сиріт, вирішення питань опіки над майном у Бахмуті працював міський Сирітський суд. Він розміщувався в будівлі на Торговій площі. Головою суду був І. Новородцев. До його складу також входили члени Думи Г.І. Чехиров і М.М. Єкимов.

До 1895 року міська богадільня для пристарілих розміщалася у дерев'яному будинку, потім в новому кам'яному будинку на Кладовищенській площі, який був збудований купцем Кузякіним. В 1896 році в богадільні проживало 7 чоловіків і 7 жінок, 2 жінки залишалися вдома «по хворобі». Працювали економка і куховарка. На утримання богадільні Дума виділила 855 рублів. Для опалювання було використано 160 пудів вугілля на 128 рублів.

Доходи богадільні поповнювалися за рахунок «кухля пожертвувань». В 1896 році під час церковних свят богомольці і жалісливі люди вкинули до нього дрібними грошами 29 рублів 50 копійок. В 1899 році в цьому притулку проживало 20 душ, 3 жінки обслуговувалися вдома.

До початку XX століття в міських притулках перебувало 85 осіб.

В 1909 році Дума заснувала «Надіїнську богадільню» в селах Ільїнівці і Берхівці. Це було зроблено на гроші, які заповіла генеральша Надія Іллівна Мажна. В Азово-Донському банку був її ящик з діамантами. Для оцінки коштовностей викликали оцінювача Володіна із Харкова. Після оцінки діаманти продали за 8 тисяч рублів. Гроші надійшли на рахунок богадільні. До складу опікунської Ради входило 6 осіб. Раду очолював О.О. Карпов, опікунами були Е.П. Прокопович і М.К. Апаренко, управляючим господарством був І.І. Маркович, секретарем - В.В. Ліпчай. Опікунська Рада провела 10 засідань. Богадільня мала 300 десятин землі, які давали прибутку 3425 рублів на рік, а загальні витрати складали 11,1 тисяч рублів.

На 1 січня 1913 року в богадільні доглядалося 8 чоловіків і жінок, на 1 січня 1914 року - 25 «призрєваємих».

В 1912 році було витрачено 12,9 тисяч рублів на придбання матраців, ковдр, простирадл. Столяр Вітковський виготовив шафу, шафки, стіл, табурети, дроги, іконостас для церкви. Підприємці Павлов, Браїловський, Луганов, Глейзер, Херсонський подарували для богадільні різне майно.

В 1913 році на утримання притулку виділили 16 тисяч рублів. Побудували церкву, баню, пральню, комору. Також купили коня, бричку, сани, збрую, бочку для води.

Біля Часів Яру в селі Миколаївка М.Ф. Плещеєв також заснував притулок, в якому утримувалися 72 хлопчики-сироти. В будівлі приюту були обладнані спальні, два класи, кімната для вечірніх занять і гри, столярна і ковальська майстерні, їдальня. Притулок мав струнний і духовий оркестри. Приютське господарство мало 90 га землі.
6. РОЗВИТОК КУЛЬТУРИ У ПОВІТІ

6.1. Бібліотечна справа

До найстаріших установ культури Бахмуту слід віднести бібліотеки.

Згадка про першу бібліотеку відноситься до 1747 року, коли був споруджений кам'яний Троїцький собор, в якому було багато книг. Серед книг можна відзначити Євангеліє видання 1701 року, дароване бахмутським купцем Прокопієм Фоміним. Купець А.І. Першин також подарував бібліотеці Євангеліє в оправі із срібла вагою 11 фунтів 44 золотники (тобто 4,5 кг.) зі вставками з каміння. В 1875 році протоієрей А.В. Лисенков перераховує серед рідкісних книг дві четьї-мінеї видання 1724 року із зображеннями святих певного місяця, книгу «Пролог» 1702 року, Синодик 1728 року видання з ликами царів і ієрархів церкви. В бібліотеці були й «Прочие книги позднейшей печати».

Не виключається можливість існування бібліотеки Колегіуму (семінарії) при Покровській церкві; книги могли бути і у одного з відомих священиків Бахмуту XVIII століття Іоанна Лук'янова.

В другій половині XIХ століття у зв'язку з відкриттям церковно-приходських шкіл при них також з'являються бібліотеки. Так, краєзнавець О.М. Залепугін в газеті «Вечірній Донецьк» (15.12.1977 року) писав, що одна з перших бібліотек у Бахмуті відкрилася в 1864 році (каталог «Бібліотеки для читання Марії Василівни Вартмінської»).

В 1883 році інформацію про приватну бібліотеку у Бахмуті було поміщено в газеті «Катеринославський листок».

В 1896-1897 році у Бахмуті був відкритий Народний Дім, де також була бібліотека, якою завідувала М.В. Ковтуненко. В 1902 році на Торговій площі було збудовано новий Народний Будинок. Вартість будівництва складала 30 тисяч рублів. В будинку були: зал на 500 глядачів, сцена для виступу театральних труп, чайна тверезості, в двох кімнатах була розміщена бібліотека Лейбової, в якій налічувалося 20 тисяч книг. Бібліотека також отримувала 9 щомісячних і 8 щотижневих газет і журналів. В 1902 році в бібліотеці було 407 читачів, із них 274 чоловіки і 133 жінки. За рік читачам було видано 18 721 книга. Наприклад, книги Майн Ріда прочитали 1 278 чоловік, Жюль Верна – 1 113, третіми за популярністю були книжки М.В. Гоголя. Бібліотека пані Лейбової була платна. Зберігся звіт Думи за 1894 рік, де є спеціальний розділ «Опис бібліотек і читачів, не рахуючи бібліотек шкільних, на 01.01.1894 року». В звіті і описі вказані розміри внесків і вартість читання книг і журналів.

В 1887 році у початкових училищах повіту було 38 бібліотек для учнів і селян. В 1888 році директор народних училищ губернії поставив перед губернським Земством питання про необхідність асигнувати 20 тисяч рублів на бібліотеки при земських сільських училищах. Вчительські бібліотеки були при 44 училищах - вони мали 1 450 книг, 7 715 газет і журналів.

Питанням відкриття бібліотек-читалень при школах Бахмутська земська Управа стала займатися тільки на початку XX століття.

В 1899 році Катеринославське земство на честь 100-річчя з дня народження О.С. Пушкіна вирішило відкрити в усіх повітових містах бібліотеки для вчителів. Бахмутське земство і жителі міста, бажаючи гідно вшанувати пам'ять геніального поета, вирішило відкрити в місті бібліотеку імені О.С. Пушкіна. Дума на своєму засіданні від 22 лютого 1899 року виділила на вшанування пам'яті поета 300 рублів. В цьому ж році бібліотека прийняла перших відвідувачів і стала називатися «Пушкінською вчительською бібліотекою». Вона призначалася для вчителів земських шкіл повіту.

Збереглася доповідь земської Управи, в якій в 114 пункті «Про народні бібліотеки-читальні» говориться, що «минулого року Зібрання ухвалило відкрити при 14 земських школах народні бібліотеки-читальні». Бібліотеки розташовувалися як при школах, так і в окремих приміщеннях. Самостійні народні бібліотеки знаходилися у віданні міністерства внутрішніх справ, а народні бібліотеки, що розташовувалися при школі - у віданні міністерства народної освіти. «Кімната для народної бібліотеки-читальні повинна бути абсолютно ізольованою від класів і мати окремий вхід». «Це робить неможливим відкриття бібліотек-читалень при існуючих школах. Управа виходить з особливою доповіддю про пристрій окремих кімнат при школах, що тільки будуються, і про прибудови до старих. До того ж Управа просить для 14 бібліотек-читалень асигнувати на оренду приміщень по 120 рублів на кожну, 1 680 рублів на сторожів, які постійно знаходитимуться при цих приміщеннях, 1 680 рублів на сплату винагороди вчителям за роботу в бібліотеках протягом 3-х годин, щорічно по 120 рублів кожному».

З 1905 року за пропозицією Комісії із загального навчання Земство щорічно асигнує 50 руб. на підписку педагогічних журналів для вчителів і деяких інших журналів по декілька екземплярів для хат-читалень.

В 1909 році «Народна газета Бахмутського земства» у великій статті «Значення народних читалень» відзначала розвиток цього процесу у повіті, але: «бажано, щоб земство звернуло більш серйозну увагу на склад книг в існуючих бібліотеках і постаралося поповнити тими виданнями, в яких понад за все має потребу наше селянство, мають близьке відношення до народного життя».

В 1912 році на сторінках «Народної газети» розвернулася дискусія земського діяча Моторного і вчителя О. Друяна про користь і мету земських бібліотек-читалень, а також про необхідність створення народних будинків з чайними. «Справа освіти страждає не від того, що бібліотеками завідують вчителі, а від того, що завідувати їм нічим», - писав О. Друян. Нагадаємо, що вчителю приплачували 10 рублів на місяць за завідування бібліотекою. Моторний пропонував на цю мізерну суму приймати окремо бібліотекарів.

В 1911 році завідуючий шкільним відділом Г.О. Філь запропонував на сесії Земства перейменувати Пушкінську вчительську бібліотеку в «Бібліотеку службовців повіту». В 1912 році бібліотека налічувала 828 томів художньої літератури і 1003 томи педагогічних видань, виписувала журнали «Вісник знань», «Нива», додаток до журналу «Нива» і багатотомні видання творів російських письменників-класиків, декілька газет, протягом року «Народну газету Бахмутського земства». Пушкінська бібліотека земських службовців вважалася найкращою в повіті; вона мала значний внесок в культурне життя повіту. Через 12 років після відкриття бібліотеки значна частина її книг і журналів стали непридатними для використання. У зв'язку з цим земська Управа розпорядилася списати з бібліотеки 1008 томів і продати їх на макулатуру. В бібліотеці залишилося 828 томів, з них 150 томів періодичних видань.

В 1912 році Катеринославське губернське земство виділило для Пушкінської бібліотеки 300 рублів. В подальші три роки бібліотека значно поповнилася різноманітною літературою. В 1912 році «залишилися невикористані 100 руб., відпущені губернським земством».

До 1 січня 1914 року у земській бібліотеці було 19 томів по богослов’ю, 555 - по логіці, педагогіці, філософії, народній освіті, 113 - з історії і географії, 88 томів біографій, 58 - по економіці, юриспруденції, 169 - по природознавству, 1295 найменувань художньої літератури, 164 - по історії, літератури і критиці, 71 довідник, 102 підручники народних училищ, 16 книг з історії мистецтва і 117 книг для дітей. В земській бібліотеці до початку Першої світової війни налічувалося 3 494 томи.

В 1913-1914 роках Пушкінську бібліотеку службовців Земства відвідувало 270 читачів.

Місцева газета з гіркотою відзначала, що Пушкінська бібліотека закрита для широкої публіки, міська Гоголівська бібліотека абсолютно незадовільна, а інших бібліотек громадського користування в місті немає».

В 1909 році по всій Росії урочисто відзначали 100-річчя з дня народження М.В. Гоголя. В Бахмуті на сторінках «Народної газети Бахмутського земства» була розміщена біографія М.В. Гоголя і матеріали про письменника. В газеті від 6 квітня 1909 року писалося: «Гоголь - це письменник наших думок і почуттів». 20 лютого 1909 року відбулося засідання Думи присвячене святкуванню ювілею М.В. Гоголя. Відзначивши, що «Гоголь мав і довго матиме широке суспільне значення, Управа вважає, що пам'ять геніального письменника повинна бути відзначена в такій формі, яка носила б в собі виховно-просвітницьку ідею, мала б суспільний характер, стала надбанням всіх верств населення і завжди б нагадувала про велику людину». Дума вказувала: «...пам'ятником М.В. Гоголю була б бібліотека, в якій так має потребу 24-тисячне населення Бахмуту і відсутність якої - прогалина в духовному житті городян». 20 лютого 1909 року Дума одноголосно ухвалила «на честь 100-річчя з дня народження М.В. Гоголя відкрити на доходи міста бібліотеку з безкоштовним кабінетом для читання, присвоїти їй назву «Бахмутська міська ім. М.В. Гоголя бібліотека», для її фінансування позичити з місцевого запасного капіталу 3000 рублів; доручити Управі розробити Статут бібліотеки і умови роботи абонементу; майбутня бібліотека відкриє свої двері перед читаючим міським населенням в травні або в червні 1909 р. ». Всю весну йшла підготовка до відкриття бібліотеки. В червні 1909 року бахмутська публічна бібліотека ім. М.В. Гоголя почала обслуговувати читачів. За діяльністю і утриманням бібліотеки стежив спеціальний Бібліотечний комітет, головою якого обрали в. о. голови Думи Миколу Івановича Новгородцева. Читання книг і журналів у бібліотеці було платним: за читання книг по I розділу, тобто за читання чотирьох книг - 8 рублів на рік. Велику допомогу бібліотеці надало Земство.

17 січня 1911 року Катеринославський губернатор не затвердив головою Комітету Гоголівської бібліотеки М.І. Новгородцева, тому Дума обрала на цю посаду В.В. Шабашева. 18 лютого губернатор кандидатуру Шабашева затвердив. До складу Комітету бібліотеки входили за посадою міський Голова, директори учбових закладів, інспектори народних училищ. 11 жовтня 1912 року педагогами було піднято «питання про дозвіл учням читати в Гоголівській бібліотеці під спостереженням їх начальників».

В 1912 році в Гоголівській бібліотеці виписували такі періодичні видання як «Російське слово», «Новий час», «Тиждень», «Південний край», «Вісник Європи», «Російська думка», «Сучасний світ», «Російське багатство», «Вісник знань», «Природа і люди». В 1912 році земство виділило «замість потрібних 300 рублів - 100 рублів».

27 листопада 1913 року для Гоголівської бібліотеки в друкарні Дерковського був виданий каталог книг вартістю 350 рублів. З цього приводу між головою ревізійної комісії Д.Д. Ревякіним і головою бібліотечного Комітету В.В. Шабашевим виник конфлікт через несанкціоновані Думою витрати.

В 1914 році до складу бібліотечної Комісії входили: голова - дійсний статський радник В.В. Шабашев, Ф.Є. Єрицпохов (секретар Управи повіту, редактор «Народної газети»), М.Ф. Вараксін (власник чавуноливарного заводу), Г.С. Лобасов, кандидатами С.Ж. Штукарев (купець), П.Є. Петрушевский (доглядач тюрми), Д.Д. Ревякін (купець), В.В. Ліпчай (урядовець Думи). Восени 1915 року в Думі відбулися вибори голови і членів опікунської Ради Гоголівської бібліотеки.

В грудні 1915 року в газеті «Бахмутське життя» читач В. Дем'янов писав, що «населення, службовці і робітники не мають нагоди нею користуватися.., вона у всі свята абсолютно закрита.., під свята закривається о другій годині дня. Єдиний день під свята, коли робота закінчується на заводах в 5 годин вечора і робочі мають нагоду запастися книжкою для святкового читання безкоштовно, почитати цікаву газету». Читач пропонував в свята відкривати бібліотеку з 11.оо до 14.оо і перед святами відкривати в 7 годин вечора. Книгами бібліотеки користувалися не тільки городяни, але і арештанти. Восени 1913 року доглядач арештного дому П.Є. Петрушевський звернувся в Думу і Управу про відпуск книг для ув’язнених на суму 200 рублів.

В 1912-1914 роках земство повіту виділяло на розвиток бібліотечної справи 2300 рублів.

В січні 1915 року в газеті «Бахмутське життя» було опубліковано звернення. «Нас просять звернути увагу на відсутність в бібліотеці імені Гоголя карти військових дій, що представляє велику незручність для читачів, змушених вдаватися до допомоги енциклопедичного словника».

В 1916 році земство вирішило будувати в Шахівці народний будинок з бібліотекою і музеєм, для чого було виділено 5 тисяч рублів позики і 1000 рублів допомоги від губернського земства.

Земство в період Першої світової війни продовжило розвиток бібліотечної справи у повіті. В травні 1916 року земська бібліотечна мережа для більш ніж 500 тисячного населення повіту, складалася з бібліотеки службовців земства в Бахмуті (близько 4500 книг) і 27 бібліотек-читалень в селах і містах повіту. Для порівняння вкажемо, що кількість земських шкіл в цей час перевищувала 120.

Дума активно реагувала на знаменні дати в історії російської літератури. В жовтні 1910 року Дума «в ознаменування 100-річчя з дня народження великого критика Белінського» заснувала стипендію його імені для учнів реального училища і придбала портрет поета в міську бібліотеку.

В жовтні 1914 року, у зв'язку з 100-річчям з дня народження М.Ю. Лермонтова, Дума вирішила помістити портрет поета в міській бібліотеці, відслужити панахиди в міських школах, звільнити учнів від занять, «влаштувати читання пам'яті поета і роздати учням брошури про М.Ю. Лермонтова».

В Бахмуті існувала бібліотека-читальня «Опіки народної тверезості», яка до червня 1912 року одержувала такі періодичні видання як «Нива», «Голос Москви», «Росія», «Російська правда», «Сільський вісник».

В Бахмуті існували й інші бібліотеки. Про це свідчить замітка в газеті «Бахмутське життя» в якій розповідається про бібліотеку Комерційного клубу і про те, що на її утримання було асигновано 300 рублів на рік. Автор статті відзначає, що гроші були виділені, але бібліотекар «... не зумів їх витратити і залишив майже 250 рублів, а бібліотека і дотепер залишається в хаотичному безладному стані».

На початку XX століття багато кого хвилювало питання збереження книг в бібліотеках. В 1914 році в газеті «Бахмутська копійка» розміщена замітка про те, що нерідко взяті з бібліотек книги повертаються читачами в спотвореному вигляді, «вирвані сторінки, зроблені помарки і відмітки, з книг деяких авторів вирвані найцікавіші місця собі «на пам'ять». «Донецьке слово» відзначало, що в бібліотеці-читальні «Опіки народної тверезості» багато книг теж пошкоджується «читачами-вандалами, такими суб'єктами несуться цілі книги за пазухами, а газети і журнали в кишенях. І все це у присутності сторожів і читаючої публіки... Для боротьби з таким злом книги і журнали тримають під замками, прикріплюють їх ланцюгами до столів і полиць».

6.2. Музично-драматична культура

Початок музичної освіти бахмутян заклали Адель і Марія Мерейнес, які були випускницями Віденської консерваторії по класу фортепіано.

8 січня 1903 року Адель Мерейнес відкрила приватну музичну школу, де відповідно до Статуту, затвердженого МВС, викладалися такі предмети як гра на фортепіано, скрипці, віолончелі і на духових інструментах, співи соло, хорові, теорія і історія музики. Курс навчання продовжувався від 3 до 5 років. Музичні курси мали на меті підготовку учнів до публічного сольного і хорового виконання музичних п'єс. Музичною школою влаштовувалися домашні і публічні вечори. В Статуті курсів А. Мерейнес відзначимо цікаві пункти: особи різної статі навчалися окремо, платня за навчання встановлювалася за згодою засновницею курсів, прийом учнів проходив протягом всього року, для вступу музичної підготовки не вимагалося.

В 1900 році купці, урядовці, інтелігенти Бахмуту вирішили створити музично-драматичне товариство. Серед його засновників були В.І. Першин, Г.С. Лобасов, М.Ф. Чернявський, П.О. Жиров, викладачі учбових закладів і земські лікарі. Клопотання Думи з цього питання і статут товариства у той час потрібно було представляти губернатору, а потім міністру внутрішніх справ Росії. Віце-губернатор Князевич писав до Петербургу, що метою товариства є «розвиток музичної, літературної і драматичної освіти, проводити час з користю і задоволенням». З статуту відомо, що «членам дозволяється збиратися для читання книг, періодичних видань, виконання музичних і драматичних творів, влаштовувати публічні концерти, спектаклі, літературні вечори, дозволені законом видовища». У друкарнях І. Гріліхеса, І. Дерковского друкувалися книжки «Звітів» і «Журнали засідань загальних зборів товариства».


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   16   17   18   19   20   21   22   23   ...   26

Схожі:

С. Й. Татаринов iconС. Й. Татаринов

С. Й. Татаринов iconК. М. Третьяков с. Й. Татаринов

С. Й. Татаринов iconО. С. Дадашов, С. Й. Татаринов, Н. О. Тутова

С. Й. Татаринов iconПрограма курсу за вибором «Православна культура Слобожанщини»
Батинський А. В., Войтенко Н. М., Воропаєва В. В., Дубініна С.І., Клімова С. В., Костюк І. О., Мацегора З. М., Татаринов М. В., Ухань...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка