С. Й. Татаринов



Сторінка4/26
Дата конвертації11.04.2017
Розмір3.75 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   26

На розлив на ярмарках 196 286

Збори з роздрібної торгівлі винно-горілчаною продукцією складали з чаркової - 5 рублів, рейнського погребу - 3 рублі, з горілчаного підвалу по 20 рублів, з питного будинку - 5 рублів, з розливу на ярмарку по 1 рублю, з кожного поставу млинів - 1 рубль

Починаючи з реформи управління «питною справою» 1885 року. і до введення державної монополії на обіг спирту в середині 90-х років XIX століття, представники органів земського самоврядування співпрацювали з чинами губернської адміністрації у складі губернського з повітових справ Присутствія. Його очолював губернатор. До його складу входили віце-губернатор, прокурор судової палати, управляючі акцизними зборами і Казенної палати, губернський предводитель дворян, голова губернської земської Управи і міський голова Катеринослава. Члени повітових Присутствій з питних справ виконували свої обов'язки на громадських засадах.

Земства не мали права відкривати заклади з продажу спиртних напоїв. За 1866 рік Бахмутським земством було отримано 3213 рублів з продажу торгових свідоцтв, паспортів, квитків купцям, прикажчикам, на міщанські промисли, візництво, торгівлю на рознос, дріб'язкового торгу.

Спочатку Земські збори не мали права видавати обов'язкові постанови, хоча про необхідність цього писали земські державні діячі.

Тільки 16 червня 1873 року Земства отримали право видавати обов'язкові постанови про заходи боротьби з пожежами та з будівельних справ в сільських поселеннях, а з 9 березня 1879 року отримали право видавати постанови про попередження та припинення епідемій та епізоотій.

Для розуміння політики Олександра III щодо місцевого управління та Земств певне значення має т. з. «Кахановська комісія» 1881-1885 років. Проект нового повітового управління М.С. Каханова полягав у створенні «Присутствія повітового управління», до якого могли входити голова, що призначався міністром внутрішніх справ з трьох кандидатів, які обиралися повітовими Земськими зборами, справник і голова земської Управи. Підлягали ліквідації загальне Присутствіє поліцейського управління, Присутствіє в селянських справах, військове Присутствіє, розпорядчий комітет, училищна Рада. Створювалося фінансове управління. Начальником повіту ставав не справник, а Присутствіє повітового управління, яке складалося наполовину з представників губернських установ, наполовину із земців.

У Положенні про губернські та повітові земські установи 1892 року для губернських Земських зборів було суттєво розширено перелік дозволених постанов (ст.108). Губернські земські збори видавали постанови з питань селянських продовольчих запасів та капіталів.

Ряд питань Бахмутського повіту виносилися на губернські збори. Серед них: прохання писаря канцелярії Бахмутського повіту по військовій повинності Присутствія Григорія Петрова про зарахування його учасником земської імеритальної каси. Прохання зборами відхилено (1898 р. доклад 176).

По клопотанню бахмутського земського техніка Петрова про винагороду його за виконання обов'язків дільничного інженера. Зібрання затверджує висновок ревізійної комісії. Комісія вважає відхилити клопотання Петрова з причини достатнього розміру одержуваної їм винагороди (1900 р. доклад 765, 767).

По клопотанню Бахмутського земського зібрання про надання губернським земством допомоги для збільшення народним вчителям надбавок за стаж кожні п'ять років: збори ухвалили погодитися з висновком губернської управи, клопотання відхилити (1903 р. доклад 771).

Погоджуючись з висновком управи по клопотанню Бахмутського земства про урівняння окладів не шкільних фельдшерів з шкільними, збори ухвалили клопотання відхилити. Негативне відношення до клопотання губернське управління мотивує тим, що шкільні фельдшери мають великі знання, затрачують на свою освіту більше часу і коштів і є більш відповідними помічниками лікарям в порівнянні з фельдшерами (1911 р. доклад 980).

По клопотанню Бахмутського Земства про зміну п. 7 Статуту імеритальної каси губернського земства збори, погоджуючись з висновком управи, ухвалили передати це питання на розгляд найближчих зборів (1911 р. доклад 693), розділяючи думку більшості зборів повітів ухвалили відхилити клопотання Бахмутського повіту (1912 р. доклад 2029, 2031).

Згідно із ст.28 Положення 1890 року вводилося 2 категорії виборців. В установчих зборах брали участь тільки спадкоємні та особисті дворяни, на другому етапі - особи, що мали право обирати та бути обраними до органів земського самоврядування. Голова і члени управи перебували на державній службі, отримували чини.

Однією з реформ 60-х років стала фінансова реформа яка була проведена за участю В.О. Татаринова. Були встановлені сучасні правила складання державного бюджету, переглянуто правові основи контрольно-ревізійної діяльності, введено єдність каси всієї держави.

З 1 січня 1866 року в губерніях були створені контрольні палати. Стаття 5 «Тимчасового положення про місцеві контрольні установи» від 3 січня 1866 року містила норму, що «ревізії місцевих контрольних установ підлягають як дії управлінь, що розпоряджаються кредитами і зборами державних доходів, так і дії кас, що виконують розпорядження цих управлінь». Повітові Земства здійснювали розклад державних податків, зборів та інших обов'язкових платежів. До земських кас, так званих «земських скриньок» де готівкою зберігались капітали земств, казенні кошти не надходили.

Правилами 1893 року земські установи зобов'язувались зберігати кошти в казначействі. Земства перевіряли й ревізували самі себе. До цього могли залучатись губернаторські ревізії.

У фіскальній сфері земське самоврядування перебувало під наглядом податкових інспекторів. Законом від 30 квітня 1885 року до компетенції інспекторів було віднесено обкладання податками об’єктів державного земельного податку. Податкові інспектори перевіряли достовірність кадастрової оцінки земель, здійсненої Земствами, досліджували впорядкованість документів, що визначали статус суб’єктів власності. Податкові інспектори були зобов'язані перевіряти облік і оцінку міського нерухомого майна, яке підлягало державному оподаткуванню.

Земство приділяло велику увагу питанням зв'язку у повіті та стану поштових станцій. На поштових станціях для цих потреб були задіяні 386 коней. На утримання коней витрачалось 37,3 тисячі рублів. Коні використовувалися для поїздок урядовців, поліції, лікарів, перевезення ув'язнених по етапу с. Луганське – м. Бахмут - с. Іванопілля - с. Гришино. О.І. Плещеєв вважав ненормальним, коли селяни села Іванопілля несли арештантську повинність вже 60 років.

Земство також піклувалося про медичне обслуговування населення. Так якщо раніше міська лікарня Бахмуту знаходилася на утриманні військового міністерства, оскільки вона обслуговувала військові етапи і команди які вирушали у Крим і на Кавказ, то в 1866 році ця лікарня була прийнята на утримання земства. Пацієнтів передали лазарету 12 піхотного резервного батальйону. Гласний В.І. Бахирєв по акту прийняв майно лікарні - 35 ліжок і устаткування, білизну, посуд.

Лікарем був Орест Шкляревський, повітовим - Санжаровський. На той час для лікарні однією із проблем була відсутність лазні. Також постало питання, чи не треба скоротити кількість ліжок до 20, а замість того відкрити стаціонари в повіті. Довгі дебати в Земстві привели до рішення асигнувати на лікарню від 6 до 10 тисяч рублів, а в селах Селідово, Торська- Олексіївка і Камишуваха відкрити лікарські пункти з аптеками - на 3 лікарів і 9 фельдшерів.

Земство наполягало на прийомі на роботу тільки лікарів православного віросповідання бо побоювалося приходу лікарів-поляків оскільки в Польщі було повстання. Гласні сперечалися, чи повинен лікар знаходитися при ділянці, чи роз'їжджати по селах? Як аргумент був наведений факт падіння чоловіка з дзвіниці Селідово. Лікар виявився поряд, допоміг травмованому і той видужав.

Лікар повіту Санжаровський розказав гласним, як повитуха приймала пологи. Вона прив'язала мотузку до руки новонародженого і тягнула за неї. Зібрання ухвалило рішення прийняти на роботу 2 акушерок, щоб вони у свою чергу підібрали грамотних дівчат і навчали допомозі породіллям. Для лікарні була проблемою оренда будівлі Лукашова, спадкоємці якого оспорювали заповіт.

У віданні Земства знаходилися казенні магазини, в яких створювався і зберігався резерв зерна на випадок посухи або неврожаю. Земство було стурбоване, наприклад, тим, що в 3-й мировій ділянці замість 20 тисяч чвертів зерна було припасено тільки 5 тисяч. Зважаючи на добрий врожай жита дозволялося замінити резерв озимого зерна ярим.

Важливим напрямком діяльності повітових земств був розвиток народної освіти, що регулювався «Положенням про початкові народні училища» від 14 липня 1864 року. Згідно Положення Земства отримали право піклування про народну освіту в господарському відношенні, право засновувати початкові народні училища з дозволу училищної ради. До складу ради обиралися 2 члени від Земських зборів. Уряд з ідеологічних міркувань намагався обмежити вплив ліберальних ідей на освіту, розсадниками яких вважалися земства.

За законом від 19 липня 1864 року єпископ і губернатор визначали розвиток початкової освіти в губернії. Земські управи відшукували кошти, відкривали нові училища, які, як відзначав М.В. Білоконь, принципово відрізнялись від тих,які були зовсім недавно , коли мандруючих дяків в селах в багатьох випадках змінили відставні солдати та унтери.

В.І. Ульянов-Ленін писав, що головним завданням інспекторів училищ було «відтиснення земства від дійсного завідування народної освітою».

В інструкції міністерства народної освіти від 1871 року було більш деталізовано компетенцію інспекторів, що зачіпала інтереси земств. Інспектори втручалися в призначення народних вчителів. 25 травня 1874 року був прийнятий і виданий закон, згідно якого училищні ради повинні були здійснювати заходи щодо розширення початкової народної освіти, а також здійснювати «моральне спрямування» навчання.

З 1866 року почалася підготовка до відкриття в м. Бахмуті 4-х класної прогімназії а також шкіл в повіті. На цей проект виділялося 11,6 тисячі рублів. Вчителів для сільських шкіл не вистачало. Для вирішення цього питання земство знайшло вихід: залучати до роботи в якості вчителів сільських священиків і дияконів, а також відкрити при Катеринославській семінарії вчительське відділення. Йшлося і про те, що, одержуючи оплату від земства в 15 рублів сріблом за навчання, священик не повинен був брати платню з селян. Не маючи грошей для оплати за навчання своїх дітей, селяни вимушені були припиняти їх навчання. Підтвердженням цьому є свідчення селян. Так, староста Юрін наводив приклад, що в с. Гришино, селяни забрали дітей зі школи не маючи грошей для оплати за навчання. Враховуючи ці обставини гласний Ф.І. Плещеєв запропонував асигнувати на сільські школи в 1867 році 2036 рублів.

Проблемою того часу також була кількість свят, що відзначалися в селах. Гласні були проти триденних гулянь на Трійцю, на Петра і Павла. Мали місце випадки, коли сільські начальники у деяких селах штрафували селян за роботу в святкові дні. За розповідями гласних С. Шультіна, Ф. Плещеєва, відзначали такі свята: Полу-Петра, Русалчин Великдень, Івана Купала і священики це заохочували. Сільський староста Камеристий не міг переконати своїх селян скоротити дні свят. Тому І.О. Карпов, як голова земського зібрання, звернувся до Катеринославського єпископа з проханням про покарання священиків, які заохочують зайві свята в селах.

Земці були стурбовані нерівномірністю подушної податі селян. Так, в Новоселівці селяни платили 16 рублів з ревізької душі (це була величезна сума податі на рік), в той час як у Варварівці платили 3 рублі.

За пропозицією Бахирєвих земство ухвалило рішення про присутність гласних при наймі будинків для військових команд в Бахмуті, про звільнення від рекрутської повинності старших синів у віці до 21 року, до досягнення цього віку молодшим сином.

Дискусію викликало питання допомоги поліцейському управлінню. Гласні виділили управлінню 800 рублів, оскільки поліція реально допомагала земству.

Земство приділяло велику увагу питанням утримання і ремонту доріг. За пропозицією Ф. Плещеєва була здійснена градація всіх доріг повіту з урахуванням їх ширини на «великі чумацькі», «малі чумацькі» і путівці. Серед питань які розглядало земство були ремонт Сапатова мосту у м. Бахмуті. Утримання цього мосту віднесли до бюджету м. Бахмут. Утриманя мосту в селі Луганське також здійснювалось за кошти земства.

Таким чином, за перший рік діяльності Бахмутського Земства були визначені основні напрямки його роботи. Перш за все це були розвиток освіти, медицина, землеустрій, зв'язок і транспорт, допомога сільському господарству, визначення методів формування бюджету, видів платежів.

В 1888 році Земство повіту провело 4 пленарні засідання. Серед розглянутих питань найцікавішим є розгляд порушень допущених при будівництві Голіцинівської лікарні. Земство збільшило число фельдшерів і платню їм, спростило порядок видачі рецептів на безкоштовні ліки, списало недоїмки селянам, запланувало будівництво мостів в селах Покровському, Іванохрещенському і Деконському, встановило порядок страхування худоби від чуми. З приводу відкриття нових шкіл в селах земство ухвалило рішення, що громади повинні «влаштувати на власні гроші відповідні будівлі для училищ і прийняти на свій рахунок утримання вчительського персоналу до 120 рублів на рік, опалювання і освітлення будівлі, найм сторожа, саму будівлю ні в якому випадку не використовувати окрім школи». З приводу того, хто мав право викладати в сільських училищах і одержувати додаткову винагороду при стажу роботи не менше 5 років, Земство вирішило «під словами педагогічна освіта слід рахувати вчителів, що закінчили курс у вчительській семінарії і в середніх учбових закладах».

Контрреформа кінця 80-х і початку 90-х років XIX століття з 1889 року ввела посаду повітового земського начальника.

В 1895 році Бахмутська земська Управа провела 26 колегій на яких розглянула 169 питань. Головою управи був дійсний статський радник О.О. Карпов, членами колегії були І.І. Фенін і І.Р. Ковальський. Секретарем Управи був О.О. Близнюков, у нього був помічник і 4 писарі. За рік до управи надійшло вхідних паперів - 3771, вихідних було - 3060. Члени колегії по черзі вели прийом громадян кожен по 10 днів. У повіті налічувалося 225 тисяч жителів.

Цікаві джерела надходжень до бюджету повіту в 1895 році:

  • повітовий земський збір - 120 тисяч рублів;

  • губернський - 17,5 тисяч рублів;

  • на влаштування торгових місць - 872 рублів;

  • збір на ліквідацію ярів - 2400 рублів;

  • мита і гербові збори.

С.Ю. Вітте з середини 90-х років увів спиртову монополію. Були утворені громадські повітові Комітети опіки народної тверезості.

З 1890 по 1913 роки до Катеринославських губернських зборів на найбільший термін обиралися С.В. Бахирєв, В.І. Карпов, В.І. Першин. Вони працювали по 5-8 скликань.

В 70-ті роки у ряді Земств виборні кампанії формалізувалися, склад управ не змінювався з триріччя в триріччя, а земські посади стали ділитися між кланами.

Істотний крок одержавлення земських посадовців зробила контрреформа 1890 року Згідно статей 117 і 124 голова і члени управи були на державній службі, одержували чини і ордени. «Служба гласних признається повинністю (ст. 89), за невиконання визначається відоме покарання» (ст. 46 Укладення про покарання). З 1890 року дисциплінарна відповідальність встановлювалася губернатором або губернським по земських справах Присутствієм (ст. 134, 138). Спочатку для звільнення члена управи було достатньо особистої заяви. З 1890 року звільнення обов'язково проводилося з відома губернатора або міністра внутрішніх справ (ст. 125). У окремих випадках МВС отримало право самостійного звільнення з посади члена земської Управи.

«Введення земських установ в систему державних закладів дало чудову формальну підставу для того, щоб складу земських управ було надано право державної служби і щоб вони були перетворені на виборних коронних урядовців» - відзначав Б.Б. Веселовський. «Бюрократизація Земства разом з тим закрила доступ до відповідних земських посад величезній масі осіб, що не користуються правом державної служби». З 1890 року кандидат на голову Управи був зобов'язаний мати класний чин.

В обрані населенням земські збори потрапили чиновники, у зв'язку з чим збори не уникнули бюрократизації.

У додаток до Положення 1890 року МВС видало 53 роз'яснення, що суперечили закону. Зникла законодавча норма про таємні вибори на селянських з'їздах «...без обов'язкового застосування закритого балотування кулями».

Політичні ігри міністерств були приховані і проводились без жодних правил. Це було пов'язано з відсутністю парламенту. МВС виконувало роль головного законотворчого міністерства.

З 1890 року земську Управу повіту очолював Карпов Олександр Олександрович, який 11 років, до цього був Предводителем дворянства. За 4 роки до революції управу очолював М.В. Рутченко. Предводителями дворянства повіту були Карпов В.І. - IX, X скликання (5 років), Карпов О.О. - X, XI скликання (3 роки), Бантиш О.Ф. - XI, XII, XIII скликання (7 років, Карпов К. І.- XIY, XY, XYI скликання (9 років).

За довгий період свого існування земські установи формалізувалися бо існували апатія населення до земської справи, розчарування частини земських діячів в своїй діяльності.

Дворянська опіка складалася із засідателів - колезький реєстратор Іван Миколайович Маркович, дворянин Микола Олександрович Добрянський. В 1910 році від Бахмутського повіту в засіданнях Катеринославського губернського земського зібрання на 45 черговій сесії мали право брати участь Бахирєв Сергій Васильович, Карпов Віктор Іванович, Котляревський Микола Костянтинович, Пестерєв Володимир Петрович, Рутченко Олександр Володимирович, Ауербах Сергій Олександрович. Вершиною діяльності Бахмутського земства став період напередодні і на початку Першої світової війни (тобто через 50 років після початку роботи земства в 1865-1866 роках).

В 1914 році управа складалася із інженера-промисловця М.В. Рутченка, надвірного радника І.І. Погорєлова, штабс-капітана М.П. Пестерєва, колезького реєстратора В.К. Корчиці, колезького реєстратора М.Г. Стеклера, селянина І.В. Піддубного. За рік було проведено три земські зібрання: планове - в жовтні і екстрені - в лютому і серпні.

Управа провела 54 засідання, розглянувши 3122 питання. В структуру управи входили канцелярія, бухгалтерія, технічне, агрономічне і санітарне відділення, каси дрібного кредиту. Управа мала шкільний музей, книжковий і залізний склади. Всього в Управі працювало 78 урядовців. Серед них були лікарі, ветеринари, інженери по дорогах і меліорації, агрономи, садоводи, «уповноважені» по переселенню до Сибіру і Казахстану і т.д.

Дім Управи перебудовувався. Були встановлені автономні електростанції в управі і лікарні, проведена електрика в інфекційне відділення по вул. Маріупольській. На той час 1 кВт. час енергії коштував 20 копійок.

В 1914 році земельні ресурси повіту складали більше ніж 828 тисяч десятин. За півстоліття відбувся їх перерозподіл. Дворянські землі зменшилися до 95 тисяч десятин. Селяни володіли 520 тисячами десятин землі, купці - 17,9 тисяч десятин, німці-колоністи - 12 тисяч десятин землі. Місту Бахмут належало 2325 десятин землі.

26 лютого 1914 року на екстреному засіданні Земства було розглянуто 70 питань. Серед них :

  • ветеринарія - про спорудження служб при бахмутській бойні;

  • земська пошта - про Государево-Байракський пункт;

  • промисловість - про гарантії позик на створення цегляних заводів, про шосирування доріг і будівництво мостів через річки Кривий Торець і Самару, про спорудження телефонних станцій в містах Попасне, Лисичанськ і Дебальцеве, про тарифи та установку електростанції в будівлі управи;

  • звіт каси дрібного кредиту - допомога і стипендії селянину художнику А. Скорику; виділення 270 рублів. на лікування вчительки Гуденко; допомога сім'ям загиблих землекопів-будівельників дамби в Камишевасі; допомога дітям удови телефоніста Приходька.

Найбільша кількість розглянутих питань були пов'язані з медициною і освітою.

Також Земство розглядало питання про будівництво лабораторії в Бахмутській лікарні і будинків Старо-Михайлівської і Андріївської лікарень, про сплату акушерці Корсунського пункту фельдшеру Проніній 180 рублів, про надбавку фельдшерам і фармацевтам бахмутської аптеки, про виділення квартирних грошей молодшому персоналу Бахмутської лікарні, про нагородження фельдшерів Лугинова і Макарова, про відшкодування витрат на ліки для жителів Ізюмського повіту та інші.

В 1900 році була створена Комісія по введенню загальної початкової освіти в повіті. На протязі 6 років перед революцією Комісію очолював дійсний статський радник і камергер Двору Миколи ІІ, Предводитель дворянства Бахмутського повіту - К.І. Карпов. У складі комісії були В.О. Плещеєв, М.Ф. Плещеєв, С.В. Бахирєв, М.Р. Степанов. За час роботи Комісія розглянула 80 докладів і повідомлень.

В 1913 році було добудовано 6 і введено в експлуатацію 12 нових будівель шкіл. В 1914 році планувалося відкрити ще 19 нових будівель шкіл.

Школи також будувалися і на гроші підприємств. Так, управляючий «Бахмутської соляної копі» Друшель побудував школу і платив зарплату вчителю, «щоб полегшити боротьбу за існування матерям сімейств, глави яких пішли на війну».

Проблеми народної освіти складали третину всіх розглянутих питань. Серед них були питання про введення загального початкового навчання в повіті (голова Комітету - директор реального училища М.Р. Романов), про будівництво в 1914 році нових шкіл, про добудову Бахмутського реального училища, про відкриття 2-х нових районних музеїв наочних посібників, про прогресивні надбавки вчителям, про каналізацію у фізкабінеті реального училища, про розподіл коштів сільським товариствам на будівництво, утримання шкіл і вчителів, про ремонти.

Серед проблем народної освіти, які турбували Земство був санітарний стан шкіл. Так, на вимогу з'їзду лікарів повіту земство придбало на 818 рублів 240 термометрів для шкільних класів, 280 «плювальниць», 135 умивальників з милом і рушниками. Вирішувалося питання підвищення заробітної платні вчителям. В школах з 50 учнями було збільшено зарплатню законовчителям-священикам до 60 руб. на рік.

Земство забезпечувало школи підручниками. На їх придбання було виділено від 75 до 175 рублів на комплект (50 учнів). Після закінчення навчального року учні повинні були здавати підручники «в справному вигляді». У разі псування підручників їх вартість оплачували батьки, а учні виключалися зі шкіл.

Земство планувало відкрити у Бахмуті вчительську семінарію імені 300-річчя Дому Романових на 4 класи і 200 слухачів. В 1914-1915 роках на будівництво семінарії планувалося виділити 25 тисяч рублів, а на її утримання - 30 тисяч рублів Іновірці повинні були складати 10 відсотків від всіх слухачів семінарії.

В Бахмуті також була необхідність відкриття 2-х класного підготовчого училища і гуртожитку на 100 учнів. До училища приймалися особи, які досягли шістнадцятирічного віку. За кошти Земства утримувалися 20 земських стипендіатів. Їм виплачували стипендію в розмірі 120 рублів на рік.

В повіті розвивалася мережа вищих початкових училищ, які були розташовані в Бахмуті, Юзівці, Єнакієво, Яковлівці. Також планувалося відкриття училищ в Дмитріївці, Попасній, Авдіївці, Гришино, Дебальцево.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   26

Схожі:

С. Й. Татаринов iconС. Й. Татаринов

С. Й. Татаринов iconК. М. Третьяков с. Й. Татаринов

С. Й. Татаринов iconО. С. Дадашов, С. Й. Татаринов, Н. О. Тутова

С. Й. Татаринов iconПрограма курсу за вибором «Православна культура Слобожанщини»
Батинський А. В., Войтенко Н. М., Воропаєва В. В., Дубініна С.І., Клімова С. В., Костюк І. О., Мацегора З. М., Татаринов М. В., Ухань...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка