„Самарський бір



Скачати 201.38 Kb.
Дата конвертації03.11.2017
Розмір201.38 Kb.


Є на світі така сторона

Що тепер уявляється раєм,

Де Самара ліси розтина

І зійшлися степи з небокраєм.

Є на світі така сторона,

Золотими дощами омита,

Де холодні криниці без дна,

Де я можу душею спочити

О. Тараненко

Учнівський проект „Я – ровесник незалежної України” за напрямком „Природа очима душі”

Тема „Самарський бір”

Робота членів гуртка „Охорона природи”

8-9 кл СЗШ №1

м. Новомосковськ,

Дніпропетровська обл..

Зміст.


І. Вступ. Самарський бір – перлина Присамар’я

ІІ. Основна частина



  1. Біографія Самарського бору

  2. Рослинний світ Присамар’я
    2.1. Дерева та кущі
    2.2. Трав’яні рослини
    2.3. Лікарські рослини

  3. Тварини Самарського лісу
    3.1. Птахи
    3.2. Звірі
    3.3. Акліматизація тварин

  4. Річка Самара – душа і мати реліктової природи.

  5. Заповідні території Новомосковського району

ІІІ. Висновки

І. Вступ.

Самарський бір – перлина Придніпров’я.

В короні природних багатств нашого краю перлиною Придніпров’я можна назвати Самарський бір. Метою проекту є дослідження історії та особливостей дивовижного острівця Степової України – Самарського бору. Ця перлина Придніпров’я – справжній дарунок сучасникам та майбутнім поколінням українців. Розташований він в долині річки Самари (лівої притоки Дніпра) на лівому її березі. Річка опоясує зелений масив гігантською петлею – Лукою з південного сходу, півночі і частково з заходу. Назву Самарський бір ця територія отримала історично.

Правий беріг Самари в цьому районі піднімається крутими схилами і переходить в Надсамарські степи, що піднімаються над рівнем моря до 140 м.

Самарський бір входить до складу Присамарського природного комплексу. Цей найбільший за площею на Дніпропетровщині цілісний природний об’єкт гідний статусу біосферного заповідника або національного парку.

Вивченням природи Присамар’я займались його перші дослідники – В. В. Докучаєв, І. Я. Акінфієв, О. Л. Бельгард, А. П. Травлєєв, Г. М. Висоцький та інші відомі вчені. Зараз тут працює комплексна експедиція Дніпропетровського національного університету та обласного товариства охорони природи.

Площа Самарського бору становить більше 150 000 гектарів. Його центральна, підвищена піщана частина, борова тераса, вкрита сосновим лісом різного віку. По западинах серед сосон часто зустрічаються оточені заростями з листяних порід лісові озера і болота. Багато з них до осені пересихають. Багато – численні лісові галявини іноді досягають кількох гектарів. Далі борова тераса переходить в нижчу заплавну частину. Ця прирічна частина лісу вкрита листяними породами дерев. Вона тягнеться вздовж річки на десятки кілометрів, наче опоясує центральну хвойну частину річки. На півдні та південному сході до лісового масиву прилягають солончаки заплави Самари, а також Солоний лиман, - унікальне озеро, що має заповідний режим.

ІІ. Основна частина

1. Біографія лісу.

Самарський бір (за даними пилкового аналізу) існує не менше десяти тисяч років і є корінним типом рослинності.

Багато вчених розглядає Новомосковський бір як релікт льодовикового періоду. Територія сьогоденного Присамар’я змінювалася протягом тисячоліть, змінюючи флору і фауну. Був час, коли її вкривали безжиттєві кам’янисті горби, що зникли під впливом підземних сил, вітрів, дощів. Приходило море і знову відступало. (Про це свідчать поклади осадових порід). Піднімалася по долинах річок і боліт пишна тропічна рослинність, що потім під хвилями моря перетворювалася в поклади кам’яного вугілля. Наступав з півночі величезний льодовик і відступав, не витримуючи боротьби на кордоні тепла і холоду. Саме межею танення гігантського льодовика пояснюють сучасні вчені надзвичайну різноманітність рослинного покрову Самарського бору. Один із корифеїв науки про ліси академік Висоцький так писав про наш бір :” В ньому зібрано, як у фокусі , так багато розсіяних в природі променів, що, вивчаючи його, можна пізнати дуже багато; сусідство видів вказує, що тут на невеликій відстані зібрана вся клавіатура від „басів” до „дисконтів”. Багато видів при самарської флори ростуть на най південніших природних точках свого поширення, наприклад сосна звичайна, вільха, береза.

В цілому Самарський бір, не дивлячись на своє степове походження, є зібранням цілого ряду північних рослинних видів та їх сполучень. Це, наприклад, лишайникові сухі бори, зеленоманника з плавуном, торф’яні болота, вкриті березняком та чахлою сосною. В заплаві Самари формуються вільшаники з унікальною для півдня колекцією папороті. На крутих правих берегах Присамар’я можна побачити ліси з унікальною рослинністю, ділянками ковилових степів з усім комплексом степової флори. На лівобережжі широко поширені різні види дібров: бересто-ясеневі, бересто-чорнокленові, липо-ясеневі, в’язо-ясеневі. А Солоний лиман з прилеглою рослинністю солонцювато-солончакового типу! Яке розмаїття ландшафтів, яке

багатство природи!

2. Рослини Самарського бору.

2.1 Дерева і кущі

І все ж таки головна прикраса Самарського бору – це сосни та дуби. Присамарський сосновий бір є найпівденніший в межах України. Про велику цінність цього своєрідного острова типово північної рослинності, ніби вкрапленого в зону степів, писало багато вчених ще в ХІХ столітті. В Присамар’ї можна зустріти як непоказне рідколісся на вершинах піщаних горбів, так і історичні кучеряві красуні-сосни. Багато ділянок соснового бору узяті під охорону закону. Це, перш за все, орлівщанські вікові сосни. Кілька десятків дерев сосни звичайної у віці 100 – 130 років досягають висоти більше 20 метрів і мають півметра в діаметрі. Є сосни віком 150 років і висотою майже 30 метрів. Поряд з віковими деревами шумлять сотні гектарів нових хвойних насаджень.

Цікаві відомості про бір можна знайти у члена Товариства дослідників природи при Харківському імператорському університеті І. Я. Акінфієва (1895): „За кількістю лісів Новомосковський повіт належить до найбагатших в Єкатеринославській губернії... Найцікавіше місце нашого повіту, , що викликає гордість не тільки повіту, але і всієї губернії – соснові бори лівого берега Самари. Соснові ліси знаходяться на 150 – 200 сажнів від ріки і оточені товстим кільцем чорнолісся, перед яким переважає дуб, який досягає тут гігантських розмірів. Екземпляри в півтора і два аршини у діаметрі тут рідкість.... сім років тому в урочищі барині Євецької зрубаний один з таких гігантів, у дуплі якого знайдено скелет людини у стоячому положенні. Очевидно, нещасний знайшов собі смерть, сховавшись у дуплі від негоди або переслідування..” якщо вікові сосни ростуть переважно в Орловщині, то вікові дуби зустрічаємо також в районі сіл Вільне, Андріївка, Василівка, Євецько-Миколаївка, Підлісне, Всесвятське. Деякі столітні кремезні рослини дуба черешкового (дуба звичайного) мають, навіть свою історію. Є дуб пам’яті В. І. Леніна, який залишили не зрубаними в суворі січневі морози в день, коли дізналися про смерть улюбленого вождя... На одному із столітніх дубів біля села Всесвятського в роки Великої Вітчизняної війни партизани обладнали пост спостереження. Тепер цей віковічний красень - партизанський пост оголошено пам’ятником природи.

В Самарському бору дуб звичайний чудово уживається із своїми звичайними супутниками – ясенем зеленим, кленом (гостролистим, ясенеподібним, польовим, явором), берестом, в’язом (звичайним та перисто-гіллястим), липою дрібно листковою, вільхою, тополями (тремтячою, чорною та сріблястою), вербами, білою акацією. В сосновому бору деревна рослинність цікаво чергується з ділянками піщаного степу і болотами, де на килимі мохів ростуть рідкі сосонки, а також осики і берізки (пухнаста та бородавчата).

З кущів в Самарському борі зустрічаються ліщина, бересклет (бруслина), свидина, терен, глід, аморфа, акація жовта, жостер (крушина), бузина, жимолость, таволга (спірея), шипшина.

2.2. Трав’янисті рослини.

Багатство ландшафтів зумовлює розмаїття трав’янистих рослин. З перших прогалинок під ласкавими променями весняного сонечка до перших приморозків восени зелений килим вкриває благодатну землю Присамар’я.

Особливої уваги та охорони потребують самарські первоцвіти. Члени екологічного гуртку СЗШ №1 досліджували поширення первоцвітів на екологічній стежці лісу, що прилягає до Самари в районі м. Новомосковська і виявили достатньо сумну картину. Деякі ранньоквітучі рослини ще радують нас веселими барвами. Це ряст Галлера та порожнистий, пшінка, анемона лісова. Але сумно ховаються за ними поодинокі рослини проліски довголистої, фіалки дивної, тюльпана дібровного, зірочок (гусячої цибулі). Десь далеко в глибину Самарського бору заховався сон широколистий, підсніжник білий, рябчик російський, мати-й-мачуха, первоцвіт весняний, конвалія травнева, горицвіт весняний та інші перші вісники весни. Єдине добре, що зробили для них люди – це занесли їх до Червоної книги. Але, на жаль, цей крок зовсім не заважає іншим людям знаходити їх і тисячами знищувати, продаючи на ринках.

Квітуче різнотрав’я характерне для всіх мікроландшафтів Самарського бору. Близько 1500 видів трав’янистих рослин вкривають сонячні лісові галявини, смарагдові луки, ковилові схили, злакове степове різнотрав’я, береги лісових озер, болота, солончаки Солоного лиману з приморською і напівпустельною флорою. Яке багатство і різноманітність!

Лікарські рослини.

Вражає розмаїття лікарських трав. Ось деякі з них: конвалія травнева, звіробій, фіалка трикольорова, собача кропива, чистотіл, череда, суниця лісова, шавлія, цмин піщаний, енотера, полин, спориш, подорожник, оман високий, кульбаба, Петрів батіг, мати-й-мачуха, хвощ, сокирхи чабрець, материнка і багато інших.

Для охорони лікарських трав на території Самарського бору та прилеглої до нього території створені ботанічні заказники: балка Бандурка, де росте хвощ великий, що занесений до Червоної книги України, Камарівщина та балка Ягідна з чудовим розмаїттям лікарських трав. Прикрасою дібров Самарського лісу є червонокнижні рослини: дзвоники персиколистий, кропиволистий та інші, осман високий, бран душка різнокольорова, обхідні – зозулинець та любка, плаун булавоподібний, папороті – щитняк чоловічий, стараусеве перо та багато інших. Практично всі рідкісні рослини Дніпропетровської області зустрічаються в Присамар’ї.

Чи зрозуміємо ми, яким природним багатством володіємо? Чи зможемо зберегти його для майбутніх поколінь?

Тваринний світ Самарського бору.

Птахи.


Унікальна різноманітність ландшафтів визначає виключне розмаїття міст існування тварин. Багаторічні дослідження Самарського бору довели, що у складі його пташиного населення, поряд з суто степовими видами, є багато форм, що не властиві степовій полосі. З 150 видів гніздових та 60 видів пролітних, залітних та зимуючих птахів, що зустрічаються в Дніпропетровській області, Самарському бору орнітологи Дніпропетровського державного університету під керівництвом доцента О. О. Губіна виявили місця гніздування 118 видів лісових та водно-болотяних птахів. Така населеність лісу свідчить про стародавність його походження та надзвичайну складність.

З типово лісових мешканців найчастіше можна зустріти сіру чаплю, горлицю звичайну, великого строкатого дятла, чорного і співочого дроздів, солов’я, вивільгу, зозулю, горихвістку, мухоловку, ластівку, синиць, повзиків, одуда, грака та багато інших. А ось хижаки – чорний шуліка, кібчик, боривітер зустрічаються достатньо рідко.

Частіше птахи будують гнізда в дібровах з кущатим підліском, поближче до голубої стрічки Самари. Переважають тут соловей східний, вівсянка звичайна, горобець польовий, зяблик, горлиця, шпак, дрозд чорний, зозулі, звичайна дрилелюча (козодой). В сосновому лісі кількість пернатих незначна, але для нього характерна наявність сірих журавлів, що занесені в Червону книгу України. Мешкає він на відкритих просторах боліт та заболочених луках. Нерідкий на Присамар’ї і білий лелека. Цей птах здавна довіряє людям і часто влаштовує гніздо саме біля них. На Присамар’ї за попередніми розрахунками кількість лелечиних гнізд досягає 300 (щільність на 1 квадратний кілометр – 6,4 ).

Ще зовсім недавно переліски, галявини та степові ділянки Самарського лісу у великій кількості оселяли сірі куріпки. Але одразу, по оцінці орнітологів, ці птахи знаходяться в найбільш скрутному положенні. І хоча полювання на них по області заборонено, чисельність цього птаха не підвищується. Причина - ліквідація степових ділянок та кущів, повна оранка полів. На жаль, стрімко зменшується кількість і іншого представника куриних – перепілки.

Багата і різноманітна орнітофауна багаточисельних плавнів Самари та її приток, маленьких озер в лісовій чащі. Достатньо багато річкових качок. Це крижень, сіра качка, чирки, лиски, водяні курочки. Багато чисельну групу складають ниркові качки. Вони відрізняються від річкових не тільки коротшою шиєю і більшою головою, а і засобом добування їжі. Якщо річкові качки мешкають на мілководді, то нирки годуються на глибших місцях, пірнаючи до самого дна.

Серед пернатих, що мешкають біля води найбільш поширені чаплі. основний корм цих птахів – дрібна рибка. Але часто сіра чапля успішно полює в степу на мишей, полівок, ховрахів, коників, жуків. Крім сірих, зустрічаються жовта, білі мала і велика чаплі. Майже всі вони гніздуються колоніями. Орнітологічним заказником місцевого значення визначена Василівська колонія сірих чапель.

В родині чапель є і птахи-індивідуалісти. Це перш за все бугай. Цей достатньо великий птах веде нічний спосіб. Він застигає в нерухомості вертикально серед очерету і помітити його дуже важко. Свою назву бугай отримав за глухий гучний крик, подібний до реву справжнього бугая. Як і сірий журавель, в Червону книгу України занесені сіра гуска, кулики-ходуличники та чоботар (шилодзьобка). З кожним роком зменшується кількість цих обережних рідкісних птахів, все менше місця для влаштування гнізд залишає їм людина.

Крім старожилів, в Самарському лісі мешкають і новосели. Єдиний вид пернатих, що прижився в Присамар’ї – це фазани. Завезені ці чудові птахи були в 1959 році з Кримського фазанарію. „Холодна гора” в кількості 100 птахів. фазани прижилися і почали розмножуватися. Але, на жаль, на той час ніхто не подбав про організацію охорони цих птахів від хижаків. Навіть навпаки: саме в ці роки з Далекого Сходу було завезено для акліматизації і єнотоподібного собаку. В результаті фазани зникли. Чисельність їх відновилася лише після створення розплідника для фазанів, який в наш час випускає для спортивного полювання до тисячі пернатих красенів кожного року.

Сумніша доля спіткала завезену в 1971 році з Алтаю бородату куріпку. Вона була випущена на території Новомосковського лісництва. Але подальша доля цього досліду невідома.

Слід окремо сказати про хижих птахів Присамар’я, чисельність яких сильно знизилась. В густих заростях лісів та узлісь на вершині сухого дерева робить своє гніздо скопа. Цей віртуозний і цікавий птах, що полює на риб став надзвичайно рідкісним в наших краях. Поряд з колонією сірих чапель неподалік нинішньої Василівської дачі у тихій заплаві річки Самари ще трапляється сокіл-балабан. Сокіл обережний і лякливий. Пернатий хижак гніздиться серед чисельних „будов” чапель. Займає чужі гнізда: сірих ворок, воронів, канюків та інших птахів. Облюбовує розріджені місця інший лісовий птах – осоїд. Прилітає він до нас на Присамар’я пізно, що пов’язане з особливостями харчування (головним чином – личинки перетинчастокрилих комах, звідки й назва птаха).

З дрібних соколів в самарському лісі зустрічаються два види – постільга (боривітер) і кібчик. Вони живляться гризунами, чим приносять надзвичайну користь природі.

Найкрупнішим птахом наших лісів і гаїв є пугач. Пугачі – осілі птахи. Як і всі типові хижаки, вони дивляться різноманітними тваринами – від дрібних миловидних гризунів до качок, куріпок і зайців. Пугач – цар ночі, лісовик – став повсюдно рідкісним. Це наша найбільша сова, символ дрімучості і глухомані взята під охорону закону.

Численнішою стала у нас вухата сова. Цей птах значно менший за пугача, але теж є запеклим ворогом миловидних гризунів. Лише за одну ніч він може знищити до 20 гризунів, частину яких він відкладає про запас.

Дрібні сови без пір’яних пучків над очима називають сичами. Це дуплогніздники. До лісових сов належать сіра і яструбина сови. Усі ці птахи живляться мишами, комахами, дрібним птаством... ось як описує „Пташиний парад” П. Ю. Гарбуз, що його спостерігав у старому вербовому гаю біля села Евецько-Миколаївка Новомосковського району.

„У той день сонце здіймалося із-за пагорба, пахло польовими квітами і вологою землею. У цьому місці завжди таємниче і хороше. Прикрасою того ранку були, звичайно хижі птахи. Вони сиділи на сухих верхівках верб, крупні, небоязкі, біблійськи спокійні. Я нарахував їх більше 20 і збився, тому що в небі несподівано з’явився незвичайний пташиний парад. Чорні круки, кібчики, степові орли, канюки, шуляки, постільги та багато інших хижих птахів шугали в небі. Очей не можна було відірвати від дивного, неквапливого хороводу. Ні криків, ні помахів крилом. Крупні птахи зграєю висіли в небі, описуючи центричні кола над якоюсь цяткою, що приваблювала їх. Цією мішенню був крупний дикий козел, який невідомо з яких причин потрапив у мілку криницю і загинув. найпершим до козла наблизились чорні круки. Вони у природі першими кидаються на здобич. Їм же при розподілі дістається і кращий шматок. І ніхто в ієрархії стерв’ятників цьому не перечить – сміливість і кмітливість шануються усіма, навіть червоним шулікою. Ці сильні птахи підступають до жертви слідом за вороном і поводяться ніби господарі – сила при розподілі враховується. Червоному шуліці та крукові перепадає частенько жива здобич. Меншій братії - яструбам – рештки та кістки жертви. Шуліка – професійний стерв’ятник, він чекає чиєїсь смерті. Приблизно раз на 15 днів доля посилає йому ситий обід. І коли вже він добрався до нього0 їсть жадібно, галасливо, сперечається за кожний шматок. Кібчикам та постільзі на бенкеті дістаються недоїдки – сухожилля, шкіра та кістки.

Не дуже приємне видовище – бенкет цієї братії, але вони – благодійники життя – санітарна служба природи. Добре налагоджена служба. Я залишив схованку, коли від козла не лишилося й сліду. Птахи відпочивали, але вся компанія піднялася одразу, як тільки вгледіла людину. За якісь дві-три хвилини небо над головою було розмальоване темнувато-бурими та попелясто-сірими силуетами. Ковзаючи по колу, птахи здіймались все вище і вище. Згодом їх можна було розгледіти лише в бінокль...”

Звірі.

Фауна наземних хребетних Самарського бору також має в своєму складі, поряд з чисто степовими видами, цілий ряд тварин лісової зони. Ссавці представлені в лісі 28 видами і підвидами. Тут мешкають майже всі рідкісні і зникаючі види тварин Дніпропетровської області. Багато з них занесені в Червону книгу України.



Старожилами є лисиці, лісові куниці, видри, зайці-русаки. В байрачних лісах правого берега зустрічаються борсуки. Особливо багата армія куницевих: ласки, тхори, куниці, горностаї, борсуки. Найдрібніша з родини – ласка. Вона винищує мишей, полівок і цим приносить велику користь..

Горностай схожий на ласку, тільки в півтора рази довший. Обоє звірів сміливі і кровожерливі. Вони майстерно добувають різних шкідливих сільському господарству гризунів.

Лісова куниця живе в старих хвойних лісах. Вона добре лазить по деревах і може довго не опускатися на землю, пересуваючись по гілках на далеку відстань. Лісова куниця має цінне якісне хутро, тому є ліцензованим для полювання видом.

Неабияке значення для лісів і степів мають тхори. Жовтий водиться в степах і поїдає чимало миловидних гризунів та ховраків. Чорний – в лісах усього Присамар’я. нині ці обидва види тхорів взято під охорону.

Присамарський борсук – порівняно невеликий, ніколи не досягає розмірів українського борсука, довжина якого перевищує 80 см. Ці неповоротливі хижаки живуть у великих норах, які інколи мають кілька входів. Взимку вони сплять міцним сном і, навіть, можуть не помічати лисицю, як а також ховається тут від морозів. Борсук достатньо потайна тварина – майже три чверті свого життя він проводить у норі. У нас на Присамар’ї борсук зустрічається в крупних масивах соснового лісу, поблизу заплав малих річок та віддалених озер і ставків, на узліссях, серед чагарників, по ярах і балках степів.

Акліматизація звірів.

Був час, коли в лісах Присамар’я мешкали зубри і благородні олені, носороги і мамонти. До узлісся із степів підходили сайгаки, тури і дикі коні - тарпани. Більшість цих тварин зникли з наших лісів. Та ж доля чекала і лосів, диких кабанів, козуль. І лише після Великої Вітчизняної війни в результаті великої роботи по акліматизації багато з цих тварин знову стали типовими мешканцями.

Лосі – найкрупніші тварини, що живуть в лісах Дніпропетровщини. В Новомосковські ліси перші лосі зайшли з північних районів України в кінці шестидесятих років. З 1969 року вони прописалися тут постійно, і зараз їх тут більше сорока особин. Це оптимальна кількість в умовах Степу, тобто не більше однієї тварини на тисячу гектарів лісу.

В 1960 році з Уссурійського краю було завезено 30 диких кабанів. В наш час тварини розселилися по всій території області і з 1965 року стали основним об’єктом промислової та спортивно-ліцензійної охоти. Привільно почувають себе у наших лісах і рижі європейські кабани, що забрели сюди з північних районів України. Завдяки дивній властивості швидко пристосовуватися до будь-яких природних умов і чорний уссурійський і рижий європейський дикі кабани прекрасно почувають себе як в глухих урочищах Присамар’я, так і в безпосередній близькості від міст. Вдень кабани відлежуються у густих кущах чи заростях очерету біля боліт та озер, а як стемніє, виходять на пошуки їжі. Самки дуже ретельно турбуються про своє потомство і не виходять від логова до тих пір, поки поросята не зможуть слідувати за матір’ю. в цей час до свині підходити небезпечно: вона може накинутися на людину і навіть загризти до смерті.

Іще один переселенець – ондатра. Вона вперше була випущена в угіддя області біля Магдалинівського району ще в 1945 році. Потім в різний час більше 700 звірків було випущено в різні водойми Придніпров’я. ондатра добре прижилася і природним шляхом розселилася на всіх районах області. Але, на жаль, в останні роки їх чисельність набагато знизилася – вони стали об’єктами „промислу” браконьєрів.

В 1938 і 1940 роках в деякі озера Самарського лісу було випущено більше 60 хохулей. Але, на жаль, вони не прижилися. Війна завадила проведенню робіт по акліматизації на потрібному рівні. Не прижився і плямистий олень. Частина завезених тварин загинула, частина перекочувала в спокійніші лісові угіддя області.

Але не завжди рішення про акліматизацію тварин достатньо виважене і передбачливе. Прикладом став єнотоподібний собака, завезений в 1947 році з Далекого Сходу. В Самарському лісі він став небажаним хижаком, знищуючи зайчат, яйця і пташенят куріпок, качок та інших промислових птахів. Завезли в наш край всього 5 звірків. В чому ж справа? А в тому, що у сусідній області було завезено більше семи сотень цих особин. Єнотоподібні собаки там добре прижилися, стали швидко розмножуватися (в кожному приплоді – до десяти цуценят) і розселятися, не рахуючись, звісно, з межами областей.

За останніх двадцять років на Подніпров’ї помітно збільшилось поголів’я козуль. Нині їх тут щорічно відстрілюють по ліцензіях 300-350 голів. В наш час козуля майже повсюди осіла. Трав, кущів і дерев, які поїдає тварина, багато. Лише на Присамар’ї зареєстровано близько 120 назв рослин. З усіх козуль Подніпров’я саме наші при самарські найбільш пристосовані до окультуреного ландшафту, звідси, певно, й найвища їх чисельність.

Річка Самара – душа і мати реліктової природи.

А що ми знаємо про саму степову красуню Самару, що дає життя нашому самарському бору та всім його мешканцям?

Є на північно-західних відрогах Донецького кряжу маленьке озеро біля села Степанівна. Багато підземних джерел живить його, а воно само дає життя річці Самарі. Поки ще це невеличкий струмок, що покидає батьківську хату. довгий шлях в 311 кілометрів чекає наш струмок. Поступово міцнішає він, поспішаючи через землі Донецької, Харківської і дніпропетровської області. І ось вже блакитноока струнка красуня-річка виходить назустріч Дніпру. До неї приєднуються малі і більші річки-подружки: Зелена, Бик, Бичок, Тернівка, Вовча, Самарчук, піщанка, Кільчень...

Самара – річка степова, а отже – статечна з повільною течією, долина майже повсюди широка, з низькими берегами, до яких підступає безкрайній степ. Місцями берега вкриті перелісками, а нижче Павлограда до річки підступають лісові масиви. Саме тут в неї впадають Самарчук і піщанка, і саме ці місця називають „чарівним Присамар’єм”.

З обіймів дібров та борів Самара виривається лише тільки за Новоселівкою і розливається до самого Дніпра широкими блакитними плесами.

Біля Павлограду, де Вовча впадає в Самару, утворилася широка заплава з розкиданими по ній невеличкими озерами. Тут біля села Булахівка за останні роки значно збільшилася кількість гніздуючи сірих гусей, а також таких рідкісних видів птахів, як шилодзьобка, ходуличник та сірий журавель, що занесені в Червону книгу України.

Зарубіжні дослідники України, які побували в наших краях ще за козацьких часів, писали: „... риби в Самарі та лісових озерах стільки, що весло зануриш у воду і воно стоятиме”. Зараз такого багатства, звичайно, немає, але до сих пір іхтіофауна річки та плавнів різноманітна і багата. Водяться тут щуки, окуні, судаки, сазани, карасі, лини, лящі, соми, плітки, густіра, в’язі, білизна, тарань, краснопірки. Це – старожили. Прижилися і новосели – білі амури та товстолобики.

Всі, хто побував на Присамар’ї на рибалці, приїжджав по гриби чи просто відпочити в лісовій прохолоді, з захопленням кажуть: „Велику щедрість проявила природа до вашого краю”.

Заповідні території Новомосковського району

Надзвичайно мальовничі на Присамар’ї озера. В більшості своїй вони невеликі, часто без назв, а інколи - овіяні легендами століть. Щедра наша земля не тільки своєю природою, а і сивою історією.

На узліссі соснового бору біля села Знаменівка Новомосковського району розлилося на десятках гектарів найбільше в Дніпропетровській області озеро „Солоний лиман”, що являється державним заказником. Дійсно, вода в ньому така солона, що видовий і кількісний склад живих організмів в ній обмежений до мінімуму. Старожили розповідають, що і озеро, і ліс, і тисячі гектарів землі навколо належали колись поміщику, що займався вівчарством. Перед кожною стрижкою овець він наказував купати їх в озері. Вовна після цього ставала на диво еластичною та м’якою. В 20-ті роки минулого століття після проведення досліджень були виявлені цілющі властивості грязей лиману та води мінеральних джерел, якими багата земля навколо озера.

Особливої охорони потребують острови Солоного лиману. Тихі, із бідною солончаковою рослинністю, вони кожної весни стають місцем гніздування багатьох пернатих. А серед них – і рідкісні червонокнижні ходуличника та шилодзьобка.

Багаті тутешні місця і мінеральними джерелами. Великі і маленькі, тихі і говірливі, вони живлять лісові озера, збігаються з крутих гір та пологих берегів Самари та її приток до води , щоб пуститися в далеку путь до Чорного моря. Підземні води – ще одне багатство Присамар’я. дві третини всіх запасів підземних вод Дніпропетровщини приходиться на Дніпровський артезіанський басейн, де розташоване і Присамар’я.

Унікальність реліктової природи краю гідна для створення в цій

місцевості національного парку або біосферного заповідника.

Для збереження рідкісних реліктових ландшафтів, зникаючих видів рослин, тварин створена ціла мережа природно-заповітних територій і окремих пам’яток природи. Вони охороняються законами України. На Дніпропетровщині таких об’єктів більше сотні, майже третина з них знаходиться в Новомосковському районі.

І. Заказники державного значення.

1. Балка бандурка – ботанічний заказник. Єдине місце на Дніпропетровщині, де росте реліктова рослина – хвощ великий.

2. Комарівщина – ландшафтний заказник

3. Солоний лиман – (охоронна зона) – ландшафтний заказник, озеро з острівцями в долині Самари, де є мул і ропа з лікувальними властивостями. Навколо озера – цінні види солончаків та приморської флори. Гніздування багатьох птахів, серед яких ходуличник – вид, занесений до Червоної книги Украї=ни.

ІІ. Природно-заповідний фонд місцевого значення



  1. балка Ягідна – ботанічний заказник, де ростуть цінні лікарські рослини: астрагал, горицвіт, звіробій та інші.

  2. Василівська колонія диких чапель – орнітологічний заказник, місце масового гніздування цих рідкісних птахів.

  3. Новостепанівський ентомологічний заказник – ділянка зі степовою та чагарниковою нектароносною рослинністю, сприятливими умовами для гніздування диких бджіл і джмелів.

  4. Новоселівський лиман – загально зоологічний заказник.

ІІІ. Пам’ятки природи



Поодинокі стоячі віковічні сосни

с. Орлівщина



Орлівщанські дубові високопродуктивні насадження

с. Орлівщина



Віковий дуб

с. Андріївка, Новомосковський військлігосп



Вільнянські вікові дуби

с. Вільне



Сторічні дубові насадження природного походження

с. Вільне



Дуб пам’яті Леніна

с. Василівка, Новомосковський війсьлісгосп



Вікові дуби, штучні дубові насадження

с. Вільне



Сторічні дубові насадження Василівської лісової дачі

с. Вільне



Ділянка вікових дубів

с. Підлісне

Висновок.

Ознайомлюючись глибше з рідним краєм вражаєшся, якими щедротами наділила природа наш край. природа відкрита людині, щира і беззахисна перед нею. Чи зможемо ми зберегти цю красу і відкритість, захистити від байдужого ока і безжалісної руки?

Зможемо, якщо будемо ретельно досліджувати її.

Зможемо, якщо є в нашому серці любов і милосердя.



Література.

  1. „Экологические основы природопользования” Грицак Н. П., Шпак Н. В., Нестеренко В. Л. И др. Под ред. Н. П. Грицан.

  2. „Заповідна природа Дніпропетровщини”. Методично-довідковий посібник, Дніпропетровськ, 2000

  3. В. М. Петренко „Самарський бор. Путеводитель ”. Днепропетровск,-„Промінь”, 1981

  4. А. Липка „Присамар’я”, нариси. Дніпропетровськ, УкО ІМА-прес, 1999

  5. П. Ю. Гарбуз „Присамар’я моє, Присамар’я”, краєзнавчі нариси. Дніпропетровськ, „Промінь”, 1989

  6. П. Папученко, К. Обухова „І.Жемчужина Придніпров’я”, „Днепровская панорама”, 6.10.1992.


Каталог: uploads -> editor
editor -> Тема. Адам Міцкевич. «Кримські сонети». Тл: сонет Мета
editor -> Методичні рекомендації щодо викладання української мови та літератури в навчальних закладах в 2016/2017н р
editor -> Тема. Олександр Олесь (О. Кандиба). Життя І творчість, світоглядні Переконання. Прагнення гармонії людини й природи, майстерність у відтворенні настрою І почуття в поезіях «З журбою радість обнялася»,
editor -> Па́уль Цела́н нім. Paul Celan; справжнє ім'я Пауль Анчель
editor -> Креативний підхід вчителя до підготовки уроків читання
editor -> Розділ 1 Загальні відомості
editor -> Урок №3 Тема. Гійом Аполлінер як чільна постать європейського авангарду
editor -> Тема. Шекспірівський театр. Трагедія «Гамлет»: її філософсько-етична проблематика. Особливості конфлікту, зображення світу у творі. Мета


Поділіться з Вашими друзьями:

Схожі:

„Самарський бір iconГолобуцький володимир Олексійович
Голобуцький володимир Олексійович (15(28). 07. 1903, с. Великий Бір Суразького повіту Чернігівської губернії – 21. 01. 1993, м. Київ)...
„Самарський бір iconМарія познанська. Вірші, які не старіють. Анна Передєльських Володарська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №2
Вітчизна невіддільні. У кожного з нас залишився в серці дорогий куточок, де минуло дитинство: зелена левада, сонячний сосновий бір,...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка