Сборник тезисов 5-7 октября 2011 года г. Белая Церковь, Украина содержание клеточная биология растений



Сторінка6/11
Дата конвертації02.04.2018
Розмір1.96 Mb.
ТипСборник
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11

ВНУТРІШНЬОЛІНІЙНА МІНЛИВІСТЬ ГЛІАДИНОВИХ СПЕКТРІВ В ІНТРОГРЕСИВНИХ ЛІНІЯХ М’ЯКОЇ ПШЕНИЦІ ЯК НАСЛІДОК НЕСТАБІЛЬНОСТІ ГІБРИДНОГО ГЕНОМА

Михайлик С.Ю., Антонюк М.З., Терновська Т.К.


Національний Універститет Києво-Могилянська Академія, вул. Сковороди 2, Київ
Чимало генів стійкості до шкідників та хвороб сучасних сортів м’якої пшениці мають чужинне походження. Одним з способів інтрогресії є статева гібридизація між тетраплоїдним компонентом ААВВ м`якої пшениці та близькоспорідненими диплоїдними дикорослими видами з наступною амфідиплоїдизацією та отриманням штучних гексаплоїдів з геномом, де Х – геном диплоїдного виду (Zhirov et al., 1986). Такі геномно-заміщені форми стали джерелом певного розмаїття гексаплоїдних цитологічно сталих ліній м’якої пшениці, геном яких включає чужинний хроматин різного обсягу, гомологічної належності та хромосомної локалізації. Для перевірки генетичної стабільності та автентичності групи лінії — похідних Авродеса (геном AABBSS), Аврозиса (AABBSshSsh) та Авролати (AABBUU), — по кілька представників різних їхніх генерацій, було вивчено за електрофоретичними спектрами гліадинів.

Результати характеризувались двома особливостями: практично не було ліній, електрофоретичний спектр гліадинів яких повторював спектр рекурентного генотипу Аврори або був сумою компонентів, що контролюються геномами А та В Аврори та геномом Х, спектри мали нові компоненти, не притаманні жодній з прабатьківських форм; частина ліній виявилася нестабільною, демонструючи мінливість за гліадиновим спектром як від генерації до генерації, так і у межах однієї генерації. Найвищу частоту внутрішньогенераційної мінливості спектру показали лінії – похідні Авродесу. Частково це можна пояснити наявністю супресора Ph1 у геномі Авродесу, який спричинює рекомбінацію гомеологічних хромосом та, як наслідок, підвищену генетичну мінливість усередині гібридного геному. Проте у геномі ліній цей ген відсутній, що доводиться картиною кон’югації хромосом у М1 мейозу МПК інтрогресивних ліній. Аврозис має у складі геному гаметоцидну хромосому 4Ssh, яка за певних умов викликає розрив хромосом та перекомбінацію їхніх фрагментів, отже, також є джерелом мінливості. Проте генетичною мінливістю характеризуються і ті лінії — похідні Аврозису, відсутність гаметоцидної хромосоми для яких доведено. Одна з причин появи нових компонентів може бути пов’язана з особливістю структури гліадинових генів: до складу структурної частини входять повторювальні мотиви та кодони, що кодують поліглутамінові послідовності, являючи собою за молекулярною сутністю мікросателіти (Anderson, Green, 1997). Обидві особливості можуть бути джерелом мінливості білка за довжиною, якщо при реплікації відбувається проковзуванням ДНК-полімерази, елемент нестабільності, що може виявлятися у гібридному геномі. Крім того, нові компоненти гліадинового спектру у інтрогресивних лініях можуть виникати через дію транспозонів, яка, за сучасними даними, може активізуватися внаслідок геномного стресу, спричиненого внесенням до стабільного геному чужинного генетичного матеріалу (Han et al., 2003). Виключений поліморфізм за компонентами гліадинового спектру, який спостерігається в цитологічно сталих інтрогресивних лініях пшениці, слід розглядати як прояв генетичної мінливості, яка супроводжувала становлення всіх інтрогресивних ліній і в в деяких з них стала перманентним процесом, причину чого слід встановити.

Anderson O. D., Greene F. C. The α-gliadin gene family. II. DNA and protein sequence variation, subfamily structure,and origins of pseudogenes // Theor. Appl. Genet. – 1997. – Vol.95. – P. 59-65.

Han F.P., Fedak G., Ouellet T., Liu B. Rapid genomic changes in interspecific and intergeneric hybrids and allopolyploids of Triticeae // Genome. — 2003. —V. 46. — P. 716–723.

Zhirov E.G., Ternovskaya T.K., Bessarab K.S. Investigation on wheat cytogenetics at Krasnodar Lukyanenko Research Institute of Agriculture // EWAC Newsletter. – Plant Breeding Inst., Cambridge, 1986. - P. 48-52.

Молекулярная генетика растений
ДЕТЕКЦІЯ ГЕНІВ СТІЙКОСТІ (Lr9, Lr19, Lr24) ДО БУРОЇ ІРЖІ В СОРТАХ ОЗИМОЇ М’ЯКОЇ ПШЕНИЦІ УКРАЇНИ

Галаєв О.В., Сиволап Ю.М.

Південний біотехнологічний центр в рослинництві, Одеса, Україна

E-mail: galaev7@rambler.ru
Бура листова іржа є основним шкодочинним захворюванням пшениці в усіх зонах України, що спричиняє недобір врожаю зерна до 30-40 % (Бабаянц та ін., 2004). У боротьбі з бурою листовою іржею застосовуються методи інтегрованого захисту, серед яких створення стійких сортів пшениці є основним (Гешеле, 1978). За даними відділу фітопатології та ентомології Селекційно-генетичного інституту (СГІ-НЦНС) в Україні ефективними генами є Lr9 (інтрогресований в пшеницю з Aegilops umbellulatum), Lr19 і Lr24 (інтрогресовані в пшеницю з Agropyron elongatum).

Застосування біотехнологічних методів, а саме ДНК-маркування значною мірою прискорює селекційний процес і підвищує його ефективність.

Метою дослідження було виявлення генів стійкості до бурої листової іржі Lr9, Lr19 і Lr24 в сортах озимої м’якої пшениці української селекції.

В якості позитивного контролю використовували сорта-носії генів Lr9 - Transfer, Lr19 - Agatha та Lr24 - Agent. Сорта Transfer, Agatha та Agent незалежно від року вирощування і раси патогену виявляли високу стійкість до листової іржі. Об’єктом дослідження були 140 сортів озимої м’якої пшениці різних селекційних установ України. Для тестування сортів пшениці на присутність генів стійкості використано такі маркери: Lr9 – SCS5 (Gupta et al., 2005), Lr19 – Gb (Prins et al., 2001), Xwmc221 (Gupta et al., 2006) і Lr24 – J9 (Schachermayr et al., 1995).

Гени Lr9 і Lr24 не виявлено в досліджених сортах. При використанні маркера Gb в більшості сортів, що характеризуються чутливістю до бурої іржі, детектовано фрагмент ампліфікації 130 п.н., який свідчить про наявність гену Lr19. За допомогою кодомінантного мікросателітного маркеру Xwmc221 не виявили ген Lr19 в 140 сортах озимої м’якої пшениці. Даний факт свідчить про неефективність використання маркера Gb для детекції гена Lr19 в сортах української селекції.

Показано, що сорта-носії ефективних генів Lr9, Lr19 і Lr24 не використовуються в селекції пшениці як донори стійкості до бурої іржі.


Гешеле Э.Э. Основы фитопатологической оценки в селекции растений. - М. – 1978 - 206 с.

Бабаянц Л.Т., Бабаянц О.В., Васильев А.А., Трасковецкая В.А. Расовый состав Puccinia recondite Rob. ex. Desm. f. sp. tritici в степи Украины и сортоустойчивость пшеницы // Збірник наукових праць СГІ. – 2004. - Вип. 6 (46). – С. 279-288.

Gupta S., Charpe A., Koul S., Prabhu V., Mohd Q., Haque Q.M.R. Development and validation of molecular markers linked to an Aegilops umbellulata-derived leaf rust resistance gene, Lr9, for marker-assited selection in bread wheat // Genome. - 2005. - Vol. 48. - P. 823-830.

Gupta S., Charpe A., Prabhu V., Haque Q.M.R. Identification and validation of molecular markers linked to the leaf rust resistance gene Lr19 in wheat // Theor. Appl. Genet. - 2006. - Vol. 113, № 3. - P. 1027-1037.

Prins R., Groenewald J.Z., Marais G.F., Snape J.W., Koebner R.M.D. AFLP and STS tagging of Lr19, a gene conferring resistance to leaf rust in wheat // Theor. Appl. Genet. - 2001. - Vol.103. – P. 618-624.

Schachermayr G., Messmer M., Feuillet C., Winzeler H., Winzeler M., Keller B. Identification of molecular markers linked to the Agropyron elongatum-derived leaf rust resistance gene Lr24 in wheat // Theor. Appl. Genet. - 1995. - Vol. 90. - P. 982-990.



Молекулярная генетика растений
ОЦІНКА МІНЛИВОСТІ ЗРАЗКІВ КВАСОЛІ ЗВИЧАЙНОЇ (PHASEOLUS VULGARIS) ЗА ДОПОМОГОЮ RAPD-МАРКЕРІВ

Головань Л.В., Пузік В.К.

Харківський національний аграрний університет імені В.В. Докучаєва, Харків, Україна
Сучасним напрямком популяційно-генетичних досліджень культурних, а також дикорослих видів є використання різних типів ДНК-маркерів, які дозволяють вивчати мінливість та структуру популяцій, диференціювати колекційні зразки, створювати генетичні карти культур (Артемьева А.М., 2008, Власова А.Б., 2010, Коновалов Ф.А., 2006). З метою вивчення мінливості зразків квасолі звичайної за молекулярними маркерами були використані зразки різних еколого-географічних зон (Україна, США, Франція, Болгарія та Туреччина).

ДНК виділяли з суміші насіння СТАВ методом (Ausubel et al., 1987). Для проведення полімеразно-ланцюгової реакції (ПЛР) використовували 10 довільних праймерів, з яких ОАС-20, OPF-10, OPI-19, OPU-01, OPW-04, OPW-06, OPW-10 та OPZ-04 розроблені фірмою Operon Technologies (США), а Р28 та Р37 у Південному біотехнологічному центрі (Україна). Ампліфікацію ДНК проводили у пробірках з ліофілізованим набором реактивів для ПЛР (GenePak PCR core). Кінцевий об’єм реакційної суміші склав 20 мкл і містив 20 нг ДНК та 0,2 мкМ праймера. Розподіл продуктів ампліфікації проводили методом горизонтального електрофорезу у 1,5% агарозному гелі у присутності бромистого етидію. Рівень поліморфізму визначали у відсотках як співвідношення поліморфних локусів до загальної кількості локусів, які детектуються з використанням кожного праймера.

При використанні 10 праймерів була виявлена достатня кількість продуктів ампліфікації для подальшого аналізу генетичного різноманіття зразків квасолі звичайної. Використані праймери дали можливість виявити поліморфізм між всіма зразками квасолі звичайної. Кожний досліджуваний зразок відрізнявся від інших кількістю фрагментів та їх довжиною. Кількість ампліфіконів варіювала від 7 до 12 для праймерів OPZ-04 та ОАС-20, відповідно. У середньому їх кількість склала 9,8 на один використаний праймер. Розмір продуктів ампліфікації варіював у широких межах: від 100 до 2759 пн. При аналізі електрофореграм також були виявлені унікальні фрагменти, які характерні тільки для певного зразка квасолі звичайної. Вцілому нами ідентифіковано 101 RAPD-локус, з яких 90 були поліморфними. У середньому рівень поліморфізму склав 89%, що є достатньо високим показником.

Таким чином, при вивченні зразків квасолі звичайної різного еколого-географічного походження за допомогою RAPD-аналізу був встановлений високий рівень поліморфізму. Отримана інформація може бути використана для подальших досліджень в області генетики популяцій з метою вивчення особливостей диференціації зразків та у селекційних програмах при підборі батьківських пар для схрещування та контролю господарсько-цінних ознак.


Артемьева А.М., Чесноков Ю.В., Клоке Э. Генетическое разнообразие и внутривидовые филогенетические взаимоотношения культур вида BRASSICA RAPA L по результатам анализа микросателитов // Вестник ВОГиС.- 2008, Т.12, №4.-С. 608-619.

Власова А.Б., Юхимук А.Н., Спиридович Е.В., Решетников В.Н. Сертификация сортов голубики высокой (Vaccinium corumbosum L.) районированных в Беларуси, на основе RAPD- и ISSR- маркеров // Вісник УтГіС.- 2010, Т.8, №2.-С.203-210.

Коновалов Ф.А. Картирование и молекулярно-генетический анализ генов гороха (Pisum sativum L.) :Дис. … канд. биолог. наук.- Москва, 2006.-128с.

Ausubel, F. M., Brent R. et al. Current protocols in molecular biology / John Wiley & Sons. - New York, 1987.- P. 4.3.14.3.3.
Молекулярная генетика растений
ИСПОЛЬЗОВАНИЕ ISSR-МЕТОДА ДЛЯ ВЫЯВЛЕНИЯ ГЕНЕТИЧЕСКОГО ПОЛИМОРФИЗМА СОРТОВ TRITICUM AESTIVUM L.

Бобошина И.В., Боронникова С.В.

ГОУ ВПО «Пермский государственный университет»
На современном уровне развития селекции для ускорения создания устойчивых и высокопродуктивных форм растений большое значение имеет идентификация сортов, сортообразцов и гибридов. Морфологических признаков часто бывает недостаточно для оценки уровня изменчивости, генетического разнообразия и идентификации (Конарев, 2007).

В исследовании по выявлению генетического полиморфизма растений все больше привлекаются данные ДНК-маркирования, полученные на основе полимеразной цепной реакции (ПЦР). Одним из перспективных для изучения полиморфизма ДНК является ISSR-метод (Inter-Simple Sequence Repeats) (Zietkiewicz, 1994), который как маркерная система был успешно применен на различных сельскохозяйственных культурах и зарекомендовал себя как воспроизводимый метод, позволяющий выявлять высокий уровень полиморфизма.

Проведен молекулярно-генетический анализ двух сортов Triticum aestivum L., районированных в Пермском крае: «Горноуральская» и «Иргина». Для выделения ДНК использовали методику A.M. Torres (1993) с незначительными модификациями c использованием в качестве детергента СТАВ. Для проведения амплификации было апробировано 20 ISSR-праймеров, синтезированных в ЗАО «Синтол» (Москва). Температура отжига в зависимости от праймера варьировала от 56 до 64°С. Амплификацию ISSR-методом проводили по стандартной методике (Молекулярная генетика, 2007). Молекулярно-генетический анализ T. aestivum выявил, что наиболее информативными праймерами для данного вида являются 5 ISSR-маркеров. Продукты амплификации разделяли путем электрофореза в 1,7% агарозном геле в 1х ТВЕ буфере, гели окрашивали бромистым этидием и фотографировали в проходящем УФ-свете в системе гель-документации Gel Doc XR (Bio-Rad, USA). Определение длин фрагментов ДНК проводили с использованием программы Quantity One и маркера молекулярного веса (100 bp +1.5 + 3 Кb DNA Ladder) (“ООО-СибЭнзим-М”, Москва).

При молекулярно-генетическом анализе в сорте «Горноуральская» выявлено 48 ISSR-фрагментов. Число ампликонов варьировало от 7 (праймер Х10) до 12 (праймер М1). В сорте «Иргина» выявлено 35 ISSR-фрагментов. Число ампликонов варьировало от 6 (праймеры М27, Х10) до 9 (праймер М1). Длины фрагментов у сорта «Горноуральская» варьировали от 200 пн (праймер Х10) до 1130 пн (праймеры М1, М3, М27), а у сорта «Иргина». – от 130 пн (праймер М1) до 910 пн (праймер М1). Полиморфизм ДНК, выявленный ISSR-методом, у сорта «Горноуральская» составил 91,7%, а у сорта «Иргина» – 74,3 %.

Таким образом, на основании ISSR-анализа полиморфизма ДНК установлено, что сорт пшеницы мягкой «Горноуральская» характеризуется более высоким уровнем генетического полиморфизма, чем сорт «Иргина».
Конарев В.Г. Молекулярно-биологические исследования генофонда культурных растений в ВИРе (1967–2007 гг.). СПб.: ВИР, 2007. 134с.

Молекулярная генетика: учеб.-метод. пособие / под ред. С.В. Боронниковой; Перм.ун-т. – Пермь, 2007. – 150 с.: ил.

Torres A.M. Linkage among isozyme, RFLP and RAPD markers in Vicia faba / A.M. Torres, N.F. Weeden, A. Martin // Theor. Appl. Genet, 1993. V.5. P. 937 –945.

Zietkiewicz E. Genome fingerprinting by simple sequence repeat (SSR)-anchored polymerase chain reaction amplification / E. Zietkiewicz, A. Rafalski, D. Labuda // Genomics, 1994. V. 20. P. 176–183.


Молекулярная генетика растений

МОЛЕКУЛЯРНО-ГЕНЕТИЧНІ МАРКЕРИ В АНАЛІЗІ ГЕНЕТИЧНОЇ СТРУКТУРИ ТА ФІЛОГЕНЕТИЧНИХ ЗВ’ЯЗКІВ ДЛЯ ЗБЕРЕЖЕННЯ РІДКІСНИХ ВИДІВ РОДУ VINCETOXICUM N. M. WOLF.

Демкович А.Є.1, Зубцова Т.В.1, Приваліхін С.М.1, Назаренко Г.С.1, Трубнікова Н.М.2


1Донецький ботанічний сад НАН України

2Інститут невідкладної і відновлювальної хірургії ім. В.К. Гусака АМН України
Розробка сучасної та актуальної стратегії збереження рідкісних та зникаючих видів рослин можлива на основі сукупного систематико-філогенетичного та популяційно-генетичного аналізу. Через відсутність оцінок популяційно-генетичної структури рідкісних та зникаючих видів рослин рекомендації щодо збереження ґрунтуються здебільшого на оцінках вікової та просторової структури популяцій. Остання є вкрай мінливою і не може адекватно свідчити про зміни, котрі відбувалися із видом протягом декількох століть, що є конче необхідним для оцінки статусу виду з позицій заходів щодо його збереження, внесення до Червоної книги. З іншого боку, система категорій багатьох рідкісних та зникаючих видів рослин є складною і не розробленою, іноді немає впевненості в їх систематичному положенні. Ймовірно, що на основі морфологічного аналізу за новий вид можуть прийматися гібриди широкопоширених видів. При цьому сукупності морфологічних ознак замало для того, щоб розв'язати питання про існування гібридогенного виду чи лише гібридів. Також є проблематичним питання неоендемізму та реліктовості певних видів. В цьому випадку надійним показником є популяційно-генетична структура видів, вивчення якої може підтвердити історичні строки існування та міжвидові відмінності. Для родин з поширеним апоміксисом і вегетативним розмноженням, лише використання молекулярно-генетичних маркерів дозволяє оцінити популяційно-генетичну структуру і, завдяки цьому, видовий статус окремих груп. В цьому плані є дуже цікавим рід Vincetoxicum Volf., який містить більше ніж 100 видів, поширених по території Євразії. До нього належать як достатньо розповсюджені, так і рідкісні та зникаючі види. При цьому таксономія роду донині не розроблена. Так рід Vincetoxicum об'єднують із близько спорідненим родом Cynanchum (Gilbert et al., 1995; Hooker, 1883; Yamazaki, 1993). З іншого боку ці два роди можуть відокремлювати (Markgraf, 1972; Ohashi, 1990; Qiu et al., 1989), а на основі кладистичного аналізу хімічних та морфологічних ознак була запропонована альтернативна гіпотеза, за якою Vincetoxicum ближчий до Tylophora ніж до Cynanchum (Liede, 1996). В Україні нараховується близько 15 видів (Mosyakin & Fedoronchuk, 1999), більшість з яких є рідкісними та потребують охорони. При цьому здатність до вегетативного розмноження разом із значним розповсюдженням апоміксису та здатністю до міжвидового схрещування ускладнюють як встановлення таксономічних меж, так і розробку заходів щодо збереження окремих видів. Таким чином, проблема збереження біорізноманіття в Україні на прикладі видів роду Vincetoxicum є важливою для фундаментальної науки.

Використання в якості молекулярно-генетичних маркерів ядерних мікросателітних послідовностей (Maki et al., 2009) для оцінки різноманіття і популяційно-генетичної структури дозволяє уточнити таксономічне положення і водночас є актуальним в практичному плані, оскільки дозволяє оцінити стан популяцій, і виявити ті, що потребують збереження. Використовуючи узагальнені та уточнені популяційно-генетичні дані, та враховуючи просторову структуру популяцій досліджуваних видів, буде поточнено таксономічний стан і розроблено стратегії збереження видів роду Vincetoxicum.



Роботу виконано в рамках досліджень цільової комплексної міждисциплінарної програми наукових досліджень НАН України „Фундаментальні основи молекулярних та клітинних біотехнологій” за темою “Молекулярно-генетичні основи філогенії та збереження біорізноманіття рослин на прикладі видів родів Astragalus L. та Vincetoxicum N.M. Wolf.” (№ ДР 0110U006084).

Молекулярная генетика растений

ИДЕНТИФИКАЦИЯ АЛЛЕЛЬНЫХ ВАРИАНТОВ ГЕНОВ ВЫСОКОМОЛЕКУЛЯРНЫХ СУБЪЕДИНИЦ ГЛЮТЕНИНА У ДИГАПЛОИДНЫХ ЛИНИЙ ГЕКСАПЛОИДНОГО ТРИТИКАЛЕ

Зайцева О.И.

ГНУ «Институт генетики и цитологии НАН Беларуси»

Гексаплоидное тритикале (× Triticosecale Wittm.) (AABBRR), созданное на основании пшеницы и ржи, сочетает ряд благоприятных качеств обоих исходных видов. От ржи тритикале унаследовало устойчивость к наиболее опасным болезням, а от пшеницы высокую урожайность. Однако в настоящее время использование тритикале в пищевой промышленности ограничено, в связи с недостаточно высокими хлебопекарными качествами, которые в значительной степени определяются силой клейковины. Клейковинный полимер (глютен) образован в основном высокомолекулярными и низкомолекулярными субъединицами глютенина, а также мономерными белками глиадинами (Payne et al., 1987). При этом показано, что высокомолекулярные субъединицы глютенина на 47-60% определяют качество клейковины пшеницы (Payne et al., 1987). В этой связи целью работы было проведение молекулярно-генетического анализа аллельного состава глютенин-кодирующих локусов у 18 удвоенных гаплоидов ярового гексаплоидного тритикале, полученных нами в культуре пыльников in vitro.

В результате ПЦР-анализа с доминантными и кодоминантными праймерами к генам высокомолекулярных субъединицы глютенина (Ahmad, 2000; Ma et al., 2003) было показано, что все изученные дигаплоиды характеризуются внутрилинейной однородностью. При этом при анализе частоты встречаемости различных аллелей локуса Glu-A1 у удвоенных гаплоидов было показано, что 14 из них содержали аллель Glu-A1b (77,8%), 4 – аллель Glu-A(22,2%). При оценке качества белка субъединицам 1 и 2*, кодируемым аллелями Glu-A1a и Glu-A1b присваиваются 3 балла. Таким образом, большинство линий (77,8%) содержали субъединицу 2*, придающую зерну хорошие хлебопекарные качества.

В результате ПЦР-анализа по локусу Glu-B1 были выявлены сочетания аллелей Glu-B1a, Glu-B1b и Glu-B1c. Наиболее часто встречался аллель Glu-B1a, кодирующий субъединицу 7, он был обнаружен у 55,6% изученных линий. Частота встречаемости аллеля Glu-B1b (субъединицы 7+8) составила 11,1%, аллеля Glu-B1c (субъединицы 7+9) – 33,3%. Пары субъединиц белков, кодируемых аллелями Glu-B1a, Glu-B1b и Glu-B1c, оцениваются в 1, 3 и 2 балла, соответственно. Таким образом, 8 удвоенных гаплоидов характеризуются наличием благоприятных для качества клейковины аллелей по локусу Glu-B1.

Таким образом, при помощи ПЦР-анализа определен аллельный состав локусов Glu-A1, Glu-B1 у 18 удвоенных гаплоидов гексаплоидного тритикале, полученных в культуре пыльников in vitro. Использование данного подхода позволило установить однородность линий, прогнозировать их хлебопекарные качества, а также отобрать наиболее перспективные по составу высокомолекулярных субъединиц глютенинов удвоенные гаплоиды для дальнейшего использования в селекционном процессе.
Ahmad, M. Molecular marker-assisted selection of HMW glutenin alleles related to wheat bread quality by PCR-generated DNA markers / M. Ahmad // Theor. Appl. Genet. – 2000. – Vol. 101. – P. 892-896.

Multiplex-PCR typing of high molecular weight glutenin alleles in wheat / W. Ma [et al.] // Euphytica. – 2003. – Vol. 134. – P. 51-60.

The relationship between HMW glutenin subunit composition and the bread-making quality of British-grown wheat varieties / Payne P.I. [et al.] // J Sci. Food Agric. – 1987. – Vol. 40. – P. 51–65.
Молекулярная генетика растений
ІДЕНТИФІКАЦІЯ СОРТІВ ПШЕНИЦІ ОЗИМОЇ ЗА ЕЛЕКТРОФОРЕТИЧНИМИ СПЕКТРАМИ ГЛІАДИНУ

Коваленко М.С., Мелешко А.О.

Київський національний університет ім. Т. Шевченка
Оцінка селекційного матеріалу на основі білкового маркеру надає можливість досить швидко і якісно його використовувати для визначення сортової чистоти, відбору і контролю передачі біжіних ознак від батьківських форм до гібридних популяцій. Особливе місце у вирішенні цієї проблеми посідають молекулярно-генетичні маркери, які у пшениці представлені запасними білками, у першу чергу гліадинами. Аналіз алельного складу блоків гліадинів дозволяє визначити генетичну однорідність сорту, його походження, а також прогнозувати хлібопекарські якості зерна (Гаврикова, 2007). Ідентифікація компонентного складу гліадинів надає можливість встановити генетичний потенціал рослини і передбачити її реакцію на дію абіотичних факторів (Созинов, 1985; Благодарова, Литвиненко, Голуб, 2004). Тому метою нашої роботи була ідентифікація компонентного складу блоків гліадинів у сортів та ліній пшениці озимої.

Матеріалом для дослідження слугували 13 новостворених сортів пшениці озимої, а також комбінації схрещування цих сортів. Всі комбінації схрещування на сьогодні є практично сформованими сортами у 7-10 регенерації. Сорти Світанок 1, Тітона та Тронка занесені до Реєстру сортів рослин України з 2004 р. Сорти та лінії створені шляхом індивідуального добору за фізіологічними показниками стабільності продукційного процесу на базі ПССДП «Бор». Оригінатор сортів та ліній – к.б.н. Артюшенко П.М.

Для ідентифікації компонентного складу гліадинів використовували стандартний метод електрофоретичного розділення в поліакриламідному гелі при кислих значеннях рН (Попереля, Асыка, Ключко та ін., 1989) з деякими модифікаціями. Співставлення отриманих електрофореграм проводили за каталогом алельних варіантів блоків гліадинів (Созинов, 1985).

За результатами аналізу компонентного складу блоків гліадинів було виявлено п’ять зразків, яким притаманний внутрішньосортовий поліморфізм. Серед досліджуваних зразків нових блоків гліадинів не виявлено. Електроофрез гліадинів показав значне різноманіття їх складу, а також, що більшість досліджуваних сортів та ліній мають характерний набір гліадинкодуючих алелів. Однак деякі генотипи пшениці мають однакові гліадинові формули, хоча відрізняються за певними ознаками.

Найбільш поліморфними у досліджуваних сортів та ліній виявились локуси Gld 1А, Gld 1D та Gld 6B. Локус Gld 1А представлений в основному блоками Gld 1А7 та Gld 1А4, які зустрічаються у 40 та 23% відповідно. За локусом Gld 1B понад 70% зразків мали блок Gld 1В1. Майже у половини досліджуваних сортів та ліній виявлений блок Gld 1D7, також часто зустрічається блок Gld 1D5. Локуси Gld 6A, Gld 6B та Gld 6D більш, ніж на половину представлені блоками Gld 6A3, Gld 6B5 та Gld 6D1 відповідно.
Благодарова О.М., Литвиненко М.А., Голуб Є.А. Геногеографія алелів гліадин- і глютенінкодуючих локусів українських сортів озимої пшениці і їх зв’язок з агрономічними ознаками // Збірник наук. праць СГІ – 2004. – №6. – С. 124-137.

Гаврикова О.М. Связь между составом белков и технологическими свойствами зерна у сортов озимой мягкой пшеницы: автореферат дис. канд. биол. наук. 03.00.12. – М.: 2007.– 24 с.

Попереля Ф.А., Асыка Ю.А., Ключко П.Ф., Соколов В.М., Трофимов В.А., Сергеев В.В. Определение гибридности семян кукурузы по электрофоретическим спектрам зеинов // Докл. ВАСХНИЛ. – 1989. – № 3. – С. 2-4.

Созинов А.А. Полиморфизм белков и его значение в генетике и селекции. – М.: Наука, 1985. – 272 с.



Молекулярная генетика растений

ИНТРОГРЕССИЯ СПЕЦИФИЧЕСКИХ ЛОКУСОВ ДИКОГО ДИПЛОИДНОГО ВИДА КАРТОФЕЛЯ SOLANUM BULBOCASTANUM В МЕЖВИДОВЫЕ ГИБРИДЫ

Полюхович Ю.В., Воронкова Е.В., Ермишин А.П.

ГНУ «Институт генетики и цитологии НАН Беларуси»

Беларусь, 220072, г. Минск, ул. Академическая, 27; e-mail: E.Voronkova@igc.bas-net.by
Вовлечение в селекционный процесс дикого диплоидного вида картофеля из Мексики Solanum bulbocastanum (1EBN), характеризующегося высоким уровнем полевой устойчивости к фитофторозу, сильно затруднено из-за жестких пре- и постзиготных межвидовых барьеров. Для решения данной проблемы актуальным является разработка новых методов их преодоления. Нами изучалась возможность использования в качестве вида-посредника для вовлечения в селекцию S. bulbocastanum дикого самосовместимого диплоидного вида картофеля S.verrucosum (EBN2). В пестиках этого вида, в отличие от большинства других видов картофеля, отсутствуют S-РНКазы. Благодаря этому при использовании S.verrucosum в межвидовых скрещиваниях в качестве материнской формы не происходит ингибирование роста пыльцевых трубок. При гибридизации между S.verrucosum и S. bulbocastanum в наших экспериментах была достигнута очень высокая для подобных межвидовых скрещиваний эффективность: 22 семян/опыление. Ожидалось, что из-за различий в EBN родительских видов количество гибридных семян должно быть значительно меньше

Данные по всхожести семян, сравнение морфологических признаков исходных родительских видов и гибридных растений, а также показатели функциональной фертильности гибридов в целом подтвердили их происхождение от S. bulbocastanum. Однако для более точного доказательства гибридности сеянцев, а также оценки возможности интрогрессии ценных генов от S. bulbocastanum в селекционный материал нами проводился сравнительный молекулярно-генетический анализ исходных родительских форм и гибридов на их основе. RAPD-анализ с 10 праймерами выявил наличие специфических локусов S. bulbocastanum в продуктах амплификации у 14 из 15 исследованных растений. Представленность специфических для S. bulbocastanum локусов (количество видоспецифических локусов/количество проанализированных локусов×100%) варьировала от 3,92% до 15,38 %. Представленность локусов, которые отсутствовали у родительских форм, была от 1,45% до 13,46%. Из использованных RAPD-маркеров наиболее информативными оказались OPA 15 (590 bp) и OPC-06 (1050 bp), которые были представлены у 10 и 9 гибридов соответственно. Частота встречаемости локусов S. bulbocastanum была выше у тех гибридов, материал для анализа которых был собран в фазу цветения, когда можно было проводить отбор растений, отличающихся от материнского родителя по окраске венчика.

SCAR-маркер RGA2 гена Rpi-blb1 устойчивости к фитофторозу
был обнаружен у 6 из 8 образцов S. bulbocastanum, использованных в работе, и не был выявлен у образцов S.verrucosum. Его наличие было установлено у 4 гибридных сеянцев из 15 проанализированных. Интересно, что все эти сеянцы имели, в отличие от материнской формы, белые или светло-голубые цветки. Кроме того, у этих четырех гибридов наиболее полно были представлены специфичные для S. bulbocastanum RAPD-маркеры.

Таким образом, полученные результаты подтвердили высокую эффективность предложенного метода вовлечения в селекцию ценного генофонда S. bulbocastanum.




Молекулярная генетика растений
ИСПОЛЬЗОВАНИЕ RAPD-АНАЛИЗА ДЛЯ ОТБОРА ПЕРСПЕКТИВНЫХ ОБРАЗЦОВ СРЕДИ АНДРОГЕНЕТИЧЕСКИХ РАСТЕНИЙ-РЕГЕНЕРАНТОВ, ПОЛУЧЕННЫХ В КУЛЬТУРЕ ПЫЛЬНИКОВ ИЗ НЕРЕДУЦИРОВАННЫХ ГАМЕТ

Жарич В.М.

ГНУ «Институт генетики и цитологии НАН Беларуси»

Беларусь, 220072, г. Минск, ул. Академическая, 27;

e-mail: E.Voronkova@igc.bas-net.by
В культуре пыльников тетраплоидного картофеля возможно появление как диплоидных растений-регенерантов, так и растений с измененной плоидностью (тетраплоидов, триплоидов, анеуплоидов) (Воронкова, 1999). Тетраплоидные растения-регенеранты могут представлять селекционный интерес в качестве гаметоклональных вариантов. Однако среди них могут присутствовать как удвоенные дигаплоиды, развившиеся из обычной пыльцы и удвоившиеся в процессе культивирования, так и растения, полученные из нередуцированных гамет. При образовании таких гамет, особенно гамет FDR-типа, рекомбинация генов не сопровождается существенным снижением уровня гетерозиготности, что дает возможность получать из них растения-регенеранты, не уступающие по продуктивности исходному сорту.

Целью работы было изучение с использованием RAPD и ISSR-маркеров изменчивости растений-регенерантов, полученных в культуре пыльников сортов картофеля, формирующих и не формирующих нередуцированные микроспоры, для упрощения отбора перспективных для селекции андроклонов. Было высказано предположение, что андрогенетические растения-регенеранты, происходящие из нередуцированных гамет имеют более высокий уровень сходства с исходным сортом, чем удвоенные дигаплоиды, благодаря чему их можно отбирать на ранних этапах селекции до проведения полевых испытаний.

Материалом для исследования служили 7 популяций андрогенетических растений-регенерантов, полученных в культуре пыльников сортов картофеля с разным уровнем формирования нередуцированных гамет (Аноста, Дубрава, Блакит, Прамень, Луговской, Ласунок, Верас). Они были предварительно оценены по показателям продуктивности, крахмалистости, полевой устойчивости к фитофторозу и парше обыкновенной.

Изучение полиморфизма популяций андрогенетических растений-регенерантов с использованием молекулярных ПЦР-маркеров показало наличие в них большого количества измененных по сравнению с исходными сортами форм. Пороговым для отбора андроклонов, среди которых можно проводить эффективный отбор перспективных образцов, выбран уровень сходства с исходным сортом более 70%. Показано, что дополнительную информацию при оценке уровня сходства с исходным сортом андрогенетических растений-регенерантов предоставляют результаты кластерного анализа, которые могут свидетельствовать о генетической близости к исходному сорту по двум параметрам - по принадлежности к одному кластеру и по наличию между исходным сортом и генотипом, представляющим интерес для селекции, генетической дистанции менее 0,1.


Воронкова Е.В. Гаметоклональная изменчивость у картофеля // “Генетика и селекция на рубеже XXI века”: сборник работ молодых ученых. /под ред.Н.А. Картеля/. Мн: ИПЭ. 1999. с.16-19.


Молекулярная генетика растений
ВЫЯВЛЕНИЕ ПОЛИМОРФИЗМА БОРЩЕВИКА СОСНОВСКОГО (HERACLEUM SOSNOWSKYI) С ПОМОЩЬЮ RAPD, ISSR, REMAP

Соловьева А.И., Долгих Ю.И., Осипова Е.С., Степанова А.Ю., Яворская О.Г.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11

Схожі:

Сборник тезисов 5-7 октября 2011 года г. Белая Церковь, Украина содержание клеточная биология растений iconСборник тезисов научных работ
Стратегічно-інноваційний розвиток суб’єктів економічної системи в умовах глобалізації: Збірник тез ІІ міжнародної науково-практичної...
Сборник тезисов 5-7 октября 2011 года г. Белая Церковь, Украина содержание клеточная биология растений iconМихаил мурашкин записи 2008 года Дніпропетровськ "січ" 2010
В книге «Записи 2008 года» Михаила Георгиевича Мурашкина речь идет об инонаучной картине мира, которая включает в себя религиозное,...
Сборник тезисов 5-7 октября 2011 года г. Белая Церковь, Украина содержание клеточная биология растений iconСборник студенческих сочинений, посвященный 70-ой годовщине Победы нашего народа в Великой Отечественной войне
«Не гасни в сердце, памяти свеча»: сборник студенческих сочинений, посвященный 70-ой годовщине Победы нашего народа в Великой Отечественной...
Сборник тезисов 5-7 октября 2011 года г. Белая Церковь, Украина содержание клеточная биология растений iconСборник студенческих сочинений, посвященный 70-ой годовщине Победы нашего народа в Великой Отечественной войне
«Не гасни в сердце, памяти свеча»: сборник студенческих сочинений, посвященный 70-ой годовщине Победы нашего народа в Великой Отечественной...
Сборник тезисов 5-7 октября 2011 года г. Белая Церковь, Украина содержание клеточная биология растений iconЛ. Г. Авдєєв та ін. К. Іпк дсзу, 2014. 218 с
Международной научно- практической конференции (28 октября 014 г., г. Киев) : в ч. – Ч
Сборник тезисов 5-7 октября 2011 года г. Белая Церковь, Украина содержание клеточная биология растений iconСписок сформирован на основе электронного каталога, который создается с 1996 года
Алфавитный список сформирован на основе электронного каталога, который создается с 1996 года. Он полностью отображает фонд музыкальных...
Сборник тезисов 5-7 октября 2011 года г. Белая Церковь, Украина содержание клеточная биология растений iconОбговорення законодавства 16
Сильная украина объявляет национальный праймериз рейтинговый отбор кандидатов на выборы 15
Сборник тезисов 5-7 октября 2011 года г. Белая Церковь, Украина содержание клеточная биология растений iconСборник задач по начертательной геометрии : учебное пособие / Ю. И. Королев, С. Ю. Устюжина. Спб. Питер, 2008. 320 с
Королев Ю. И. Сборник задач по начертательной геометрии : учебное пособие / Ю. И. Королев, С. Ю. Устюжина. – Спб. Питер, 2008. –...
Сборник тезисов 5-7 октября 2011 года г. Белая Церковь, Украина содержание клеточная биология растений iconКарантин 02. 03. 2018-07. 03. 2018 Учитель початкових класів Пагулич Є. П
Математика сборник заданий с. 28 (1 столбик), с
Сборник тезисов 5-7 октября 2011 года г. Белая Церковь, Украина содержание клеточная биология растений iconХроніка культурного життя області
Дня соборності України «Наша свободная, неделимая, соборная Украина». Тут представлені унікальні фото українського маніфесту та військового...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка