Сценарій літературного вечора до 80-річчя



Скачати 79,68 Kb.
Дата конвертації05.10.2017
Розмір79,68 Kb.
ТипСценарій

Сценарій літературного вечора до 80-річчя від дня народження Ліни Костенко

«Я вибрала Долю собі сама…»
Епіграф: Поетів ніколи не був мільйон.

Не кожен з них був засновником.

Розбійником був Франсуа Війон,

А Гете, Вольфганг, сановником.

Були серед них дипломати, купці,

Сангвініки і холерики.

Були різночинці, лорди, ченці,

Лунатики і венерики.

Хто коми вживав, хто писав без ком.

Блондином був чи брюнетом.

Героєм, співцем, мудрецем, диваком.

Але жоден поет не був непоетом.



1 учень (ведучий) (1ч. а) : Сьогодні літературний вечір присвячений 80-річчю від дня народження відомої української поетеси, громадського діяча і просто сильної, красивої жінки - Ліни Костенко.

2 учень (1ч.а) : Народилася Ліна Василівна Костенко 19 березня 1930 року в місті Ржищеві на Київщині в родині вчителів. Батьки з ранніх літ прищеплювали дитині високі моральні, етичні та естетичні смаки, подавали літературні, фольклорні та історичні взірці для наслідування.

1 учень (1ч. б) : Усе життя Ліна перед собою мала приклад батька – Василя Костенка, поліглота-самородка, педагога від Бога, який міг на найвищому рівні викладати всі предмети у школі. Батько знав 12 мов, вільно почувався в усіх науках, тому чи не всі їх у школі викладав.

2 учень (1ч. б) : Духовний досвід його та матері, їх стоїцизм, загартований в пеклі випробувань, донька засвоювала, переплавляла в собі змалку. Вплинули на характер і світогляд дівчинки також і родинні легенди.
1. * * * 2. * * *

Люблю легенди нашої родини, Мій дід Михайло був храмостроїтель.

Писати можна тисячу поем. Возводив храми себто цілий вік.

Коли були ще баба молодими, Він був чернець, з дияволом воїтель,

Вони були веселі, як Хуррем. Печерник, Богоугодний чоловік.

Вони в житті не сердилися й разу. Він був самітник. Дуже був суворий.

І діти гарні, й любий чоловік. Між Богом-чортом душу не двоїв.

Але якщо вважали за образу, - І досі поминають у соборах:

Тоді мовчали страшно і навік. Храмостроїтель Михаїл.

(звучить мелодія пісні «Рідна мати моя» і учень читає вірш)
3. Мати

Вона була красуня з Катеринівки. Навколо ж орачі та сіячі.

Було у неї п’ятеро вже нас. Уваживши ту мрію дивовижну,

Купляла нам гостинчика за гривеник, Приходив небо малювати шуряк.

Топила піч і поралась гаразд. Вона сказала: - Перестань, бо вижену.

Ходила в церкву, звісно, як годиться. У тебе, - каже, - небо, як сіряк.

Гладущики сушила на тину. Якийсь художник у роки голодні

Така була хороша молодиця Зробити небо взявся за харчі.

І мала мрію гарну і чудну. Були у нього пензлі Боговгодні,

У ті часи, страшні, аж волохаті, - Став на ослін, одсунув рогачі.


- 1 -

Коли в степах там хто не воював, - У нього й хмари вигинались зміями,

От їй хотілось, щоб у неї в хаті Уже почав і сонце пломінке.

На стелі небо хтось намалював. Вона сказала: - Ні, ви не зумієте.

Вона не чула з роду про Растреллі. Злізайте, - каже. – Небо не таке.

Вона ходила в степ на буряки. Вона тим небом у тій хаті марила!

А от якби не сволок, а на стелі – Вона така була ще молода!

Щоб тільки небо, небо і зірки. Та якось так – то не знайшлося маляра.

Уранці глянеш – хочеться літати. Все якось так – то горе, то біда.

Вночі заснеш у мужа на плечі. І вицвітали писані тарелі,

Де б маляра такого напитати? І плакав батько, і пливли роки, -

Коли над нею не було вже стелі,

А тільки небо, небо і зірки.
1 учень (2ч.) : Коли Ліні виповнилося 6 років, сім’я переїхала до Києва. Звідси однієї страшної доби й вхопив «чорний ворон» батька на цілих десять років. Маленька Ліна тоді ще й не уявляла, що таке бути дочкою «ворога народу», вона просто не могла змиритися в душі, за що і чому її такого доброго, розумного, інтелігентного татка так безцеремонно і грубо відірвали від неї і матері.

2 учень (2ч.) : А потім була війна. Евакуація. Страшні, сумні біженські мандри.
4. * * *

Мій перший вірш написаний в окопі, Мені б ще гратись в піжмурки і в класи,

На тій сипкій од вибухів стіні, В казки літать на крилах палітур.

Коли згубило зорі в гороскопі А я писала вірші про фугаси,

Моє дитинство, вбите на війні. А я вже смерть побачила впритул.

Лилася пожежі вулканічна лава, О перший біль тих не дитячих вражень,

Стояли в сивих кратерах сади. Який він слід на серці залиша!

І захлиналась наша переправа Як невимовне віршами не скажеш,

Шаленим шквалом полум’я й води. Чи не німою зробиться душа?!

Був білий світ не білий вже, а чорний. Душа в словах – як море в перископі,

Вогненна ніч присвічувала дню. І спомин той – як відсвіт на чолі…

І той окопчик – як підводний човен Мій перший вірш написаний в окопі.

У морі диму, жаху і вогню. Він друкувався просто на землі.

Це вже було ні зайчиком, ні вовком –

Кривавий сніг, обвуглена зоря!

А я писала мало не осколком

Великі букви, щойно з букваря.
1 учень (3ч.) : У повоєнні роки Ліна почала відвідувати літературну студію при Спілці письменників України. У 16 літ юна поетеса вже мала перші публікації.

2 учень (3ч.) : Після закінчення середньої школи поступила у Київський педагогічний інститут. Але через деякий час дівчина залишила цей навчальний заклад і подала документи в Московський літературний інститут. Дипломною роботою Ліни Костенко стала чесна і глибоко громадянська збірка віршів «Проміння землі» (1956).
5. Доля

Наснився мені чудернацький базар: - А може, візьму?

Під небом, у чистому полі, - Ти собі затям, - сказала вона суворо. - Для різних людей, для щедрих і скнар, За мене треба платити життям, Продавалися різні Долі. А я принесу тобі горе.

Одні були царівен не гірш, - То хто ж ти така? Як твоє ім’я?

А другі – як бідні Міньйони. Чи варта такої плати?

Хто купив собі Долю за гріш. – Поезія – рідна сестра моя.

А хто – і за мільйони. Правда людська – наша мати.

- 2 -

Дехто щастям своїм платив. І я її прийняла, як закон.

Дехто платив сумлінням. І диво велике сталось:

Дехто – золотом золотим. Минула ніч. І скінчився сон.

А дехто – вельми сумнівним. А Доля мені зосталась.

Долі-ворожки , тасуючи дні, Я вибрала Долю собі сама.

До покупців горнулись. І що зі мною не станеться -

Долі самі набивались мені. У мене жодних претензій нема

І тільки одна відвернулась. До Долі – моєї обраниці.

Я глянула їй в обличчя смутне,

Душею покликала очі.

- Ти все одно не візьмеш мене, -

Сказала вона неохоче.
1 учень (4ч.) : 1958 року вийшла нова збірка – «Вітрила», а далі третя – «Мандрівки серця» (1961). У 1963 році поетеса подала у видавництво четверту книгу своїх поезій – «Зоряний інтеграл». Але вихід збірки радянська цензура спочатку затримала, а потім заборонила взагалі.

2 учень (4ч.) : У 1972 році Ліна подала нову збірку – «Княжа гора». І знову – безкомпромісну, і - знову чесну, і – знову високохудожню. І знову заборонили, і знову не видали… Лише 1977 року виходить наступна збірка поетеси «Над берегами вічної ріки», а до того 16 років мовчання, 16 років вимушеної ізоляції від читачів за правду і непокору.

6. * * *

Не треба думати мізерно.

Безсмертя є ще де-не-де.

Хтось перевіяний, як зерно,

У ґрунт поезії впаде.

Митцю не треба нагород,

Його судьба нагородила.

Коли в людині є народ,

Тоді вона уже людина.
1 учень (5ч.) : На початку 80-тих побачила світ збірка поезій «Неповторність» і роман у віршах «Маруся Чурай». У 1987 році Ліна Костенко отримала Державну премію України імені Т. Шевченка. А далі збірки: «Сад нетанучих скульптур», «Бузиновий цар» (для малят), «Вибране», «Інкрустації». Премія імені Франческа Петрарки.
2 учень (5ч.) : З особливою любов’ю і ніжністю торкається поетеса дерев, трав, квітів, милується красою осіннього саду, лісу, підмічає деталі, на які заклопотаний міський житель не звертає уваги, бо йому ніколи зупинитися і подивитися на розквітлу айстру, на спустілий сад, на сонний ліс7. * * *

Осінній день, осінній день, осінній! Останні айстри горілиць зайшлися болем.

О синій день, о синій день, о синій! Ген килим, витканий із птиць, летить над полем.

Осанна осені, о сум! Осанна. Багдадський злодій літо вкрав, багдадський злодій.

Невже це осінь, осінь, о! – та сама. І плаче коник серед трав – нема мелодій.
1 учень (6ч.) : Ліна Костенко зверталась до багатьох тем, це і тема кохання, поета і поезії, призначення людини, тема війни, рідної мови, тема Чорнобиля тощо. І про що б вона не писала , її поезії зачаровують своєю неповторністю, глибиною, ліризмом, змушують замислитись, здавалося б, над простими речами. (Виходять 3 учнів і читають поезії).

- 3 -

8. * * *

Страшні слова, коли вони мовчать, Хтось ними плакав, мучивсь і болів,

Коли вони зненацька причаїлись, Із них почав і ними ж і завершив.

Коли не знаєш, з чого їх почать, Людей мільярди і мільярди слів,

Бо всі слова були уже чиїмись. А ти їх маєш вимовити вперше!

Все повторялось: і краса, й повторність.

Усе було: асфальти й спориші.

Поезія – це завжди неповторність,

Якийсь безсмертний дотик до душі.

9. Світлий сонет

Як пощастило дівчинці в сімнадцять, Вона росте ще, завтра буде вищенька.

В сімнадцять гарних, неповторних літ! Але печаль приходить завчасу.

Ти не дивись, що дівчинка сумна ця. Це ще не сльози – це квітуча вишенька,

Вона ридає, але все як слід. Що на світанку струшує росу.

Вона в житті зіткнулась з неприємністю:

Хлопчина їй не відповів взаємністю.

І то чому: бо любить іншу дівчину,

А вірність має душу неподільчиву.
Ти не дивись, що дівчина сумна ця.

Як пощастило дівчинці в сімнадцять!


10. * * *

Атомний Вій опустив бетонні повіки. Загидили ліси і землю занедбали.

Коло окреслив навколо себе страшне. Поставили АЕС в верхів’ї трьох річок.

Чому Звізда-Полин упала в наші ріки?! То хто ж ви є, злочинці, канібали?!

Хто сіяв цю біду і хто її пожне? Ударив чорний дзвін. І досить балачок.

Хто нас образив, знівечив, обжер? В яких лісах іще ви забарложені?

Яка орда нам гідність притоптала? Що яничари ще занапастять?

Якщо наука потребує жертв, - І мертві, і живі, і ненароджені

Чому ж не вас вона перековтала?! Нікого з вас довіку не простять!
2 учень (6ч.) : «Мене не можуть люди не почути…» - слушно сказала поетеса. Поезія Ліни Костенко – матеріал для глибоких роздумів небайдужої людини, до того ж освіченої, здатної до самовдосконалення, до філософського осмислення буття. І ми переконалися в цьому!..
11. * *

Життя іде і все без коректур. Щоб ті ліси не вимерли, як тур,

І час летить, не стишує галопу. Щоб ці слова не вичахли, як руди.

Давно нема маркізи Помпадур, Життя іде і все без коректур,

І ми живем уже після потопу. І як напишеш, так уже і буде.

Не знаю я, що буде після нас, Але не бійся прикрого рядка.

В які природа убереться шати. Прозрінь не бійся, бо вони як ліки.

Єдиний, хто не втомлюється, - час. Не бійся правди, хоч яка гірка,

А ми живі, нам треба поспішати. Не бійся смутків, хоч вони як ріки.

Зробити щось, лишити по собі, Людині бійся душу ошукать,

А ми, нічого, - пройдемо, як тіні, Бо в цьому схибиш – то уже навіки.

Щоб тільки неба очі голубі



Цю землю завжди бачили в цвітінні.
(Звучить музика…)
Каталог: upload -> Images%202
upload -> Рекомендована література
upload -> Зарубіжна література
upload -> Ніжинського обласного педагогічного ліцею Масючок Катерина, Матраєв Максим, Мішаков Руслан Дитячі роки
upload -> Бібліотека вищашко ла анотований огляд періодичних видань за 011 рік Випуск київ 2012
Images%202 -> Іван Малкович. «Із янголом на плечі»
Images%202 -> Тема: Євген Гуцало. “Сім’я дикої качки”. Твір про людину І світ довкола неї. Мета: Поглибити знання школярів про життєвий І творчий шлях Є. Гуцала, ознайомитися з його твором «Сім’я дикої качки»


Поділіться з Вашими друзьями:

Схожі:

Сценарій літературного вечора до 80-річчя iconСценарій літературного вечора, присвяченого 79-й річниці від дня народження В. Стуса Ведуча І
Сценарій літературного вечора, присвяченого 79-й річниці від дня народження В. Стуса
Сценарій літературного вечора до 80-річчя iconСценарій літературного вечора «в то время я гостила на земле…» До 125-річчя з народження Анни Ахматової Мета
Мета: відзначити річницю з дня народження Анни Ахматової, розповісти молодому поколінню про біографію поетеси, акцентуючи увагу на...
Сценарій літературного вечора до 80-річчя iconСценарій вечора «Леся Українка потужний духовний світоч: До 145-річчя від дня народження\ »
Сценарій вечора «Леся Українка – потужний духовний світоч: До 145-річчя від дня народження» –19
Сценарій літературного вечора до 80-річчя iconСценарій літературного вечора: «Десною зачарований» " я син свого часу І весь належу сучасникам своїм"
Учень №2 (батько). Так, звиніть, се мій хлопець, чи, сказати б, ребятьонок меншенький
Сценарій літературного вечора до 80-річчя iconСценарій літературного вечора «Великий українець»
Обладнання: портрет М. Гоголя, виставка книг письменника різних років видання, виставка ілюстрацій до творів Гоголя
Сценарій літературного вечора до 80-річчя iconСценарій вечора, присвяченого 150-річчю від дня народження Б. Грінченка Борис Грінченко

Сценарій літературного вечора до 80-річчя iconСценарій літературного заходу для дітей з нагоди відзначення 185-річчя від дня народження
У фойє Народного дому оформлена книжкова виставка творів поета й байкаря Леоніда Глібова. Членами дитячого мистецького об’єднання...
Сценарій літературного вечора до 80-річчя iconСценарій математичного вечора для учнів 8-х класів, присвячений 120-річчю з дня народження найвизначнішого українського математика ХХ сторіччя Михайла Пилиповича Кравчука

Сценарій літературного вечора до 80-річчя iconСценарій вечора-вшанування пам’яті талановитого лірика
Пропонуємо до вашої уваги черговий випуск видання «Письменники, діячі культури – ювіляри…року»
Сценарій літературного вечора до 80-річчя iconСценарій вечора зустрічі випускників
Ведучий все дуже просто: День закоханих! Я, наприклад, подарунок для своєї дівчини вже при приготував


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка