Сценарій математичного ранку до 140-річчя від дня народження



Скачати 183.52 Kb.
Дата конвертації29.04.2017
Розмір183.52 Kb.
ТипСценарій





Володимир Левицький – основоположник математичної культури нашого народу.
Сценарій математичного ранку

до 140-річчя від дня народження

Володимир Левицький – основоположник математичної культури нашого народу.
Сценарій математичного ранку до 140-річчя від дня народження
Хто поборе математичну символіку і вдумається

в глибокі царини математичного світу, той відкриє

в ній такий ідеальний світ і таку величаву поезію,

і стільки естетики і краси, як в ніякій іншій науці.

Володимир Левицький.

Вступне слово вчителя. «Основоположник математичної культури нашого народу» – так назвав Володимира Левицького академік Михайло Кравчук. І мав на це право, бо саме В. Левицький піднімав у Галичині небосхил математичної культури на українському грунті. Він перший написав чисто фахову статтю з математики українською мовою, був незмінним редактором першого українського наукового часопису з природничих наук, перший підготував і опублікував матеріали до української термінології з математики, фізики, хімії, перший згуртував навколо себе математиків-українців для наукової роботи ... А у скількох справах і починаннях, пов'язаних з розвитком і освітою українського народу, брав безпосередню участь професор В. Левицький ... 31 грудня 2012 року виповнюється 140 років від дня народження цієї визначної людини. Саме йому і присвячений наш сьогоднішній математичний вечір.

Звучить пісня на слова Лесі Любарської. Тернопіль – перлина моя

(поетична. збірка «Душі моєї джерело», Тернопіль, 2007).

 

Знов мене повертає дорога,


До батьківського свого порогу,
Де кохання мого засвітилась зоря.
Мій Тернопіль – перлина моя.

Приспів:

Тернополе мій,


Міста кращого в світі не знаю.
Тернополе мій,
Де б не був я – тебе пам'ятаю.
Пишні парки й сади,
І алеї в каштанах зелених,
І пісні солов'їв,
Це у серці довіку у мене.
Я Тернополем йду вечоровим,
Дорогим і таким загадковим.
Скільки було розлук, та я знаю одне:
Рідне місто чекає мене.

Приспів

Коли був я в розлуці з тобою,


Моє серце не знало спокою.
Ти – колиска дитинства мого золота,
Пісня матері тиха й свята.

Приспів

    І ведучий. Народився Володимир Левицький у Тернополі в останній день 1872 року у старій священицькій родині.   Коли Володимирові минуло п'ять років, померла мати.


ІІ ведучий. Луків Микола. Маленький горбик чорної землі...


Маленький  горбик  чорної  землі,
Скорботний  кущ  червоної  калини,
Скороминущі  сльози  і  жалі –
І  все...  Нема  серед  людей  людини.
Жила  вона  у  світі  як  могла,
Надіялася,  вірила,  любила.
Втирала  піт  солоний  із  чола,
А  підсумок –  оця  сумна  могила.
Дивлюсь  на  тихе  колихання  трав,
Вслухаюсь  у  пташине  щебетання,
Переді  мною  та  межа  остання,
Яку  ніхто  ще  двічі  не  долав.
І  крають  душу  роздуми  сумні:
Змиритись  можна,  зрозуміти –  ні. 

І ведучий. Тоді родина Левицьких переїздить до Золочева. Там у п'ять з половиною років Володимир іде до першого класу чотирирічної народної школи, так званої «штуби». У 1882 році. він вступає до Золочівської гімназії, в котрій закінчує чотири класи.   

ІІ ведучий. Далі продовжує навчання в Тернопільській гімназії, про що згадує у мемуарах: 
Володимир Левицький. Математики в Тернополі вчили мене великі учителі, педагоги, що розвинули в мені охоту до «цариці усіх наук». Се був директор доктор Дністрянський, а по його відході до Львова професор Плешкевич. Тому нічим дивного, що я, який побивався між замилуванням до філології і математики, вибрав вже в VI класі математику і остав їй вірний на все».

Звучить Пісня про Тернопіль на слова Степана Бутрин)

(газета «Вільне життя», від 11 грудня 2001 року).

Найкраще місто – рідний Тернопіль,


В ньому проходить моє життя.
Пам’ятне все тут, серцеві миле:
Вулиці, парки, спів солов’я.

Приспів:

Рідний Тернопіль, милий Тернопіль!


Всі тебе люблять, і недарма.
Міста такого, як наш Тернопіль,
В світі, напевно, друзі, нема.
Місто вечірнє сяє вогнями,
Щиро вітає молодь свою.
Озеро синє хвилями грає,
Квітнуть каштани, наче в раю.

Приспів

Ти моє щастя, ти моя доля,


Зоряний Всесвіт, що є без меж.
Тебе я завжди щиро кохаю —
Будь же й для мене приязним теж.

Приспів

Роки проходять, в просторі тануть,


Наче на сонці рання роса.
Але ніколи хай не зів’яне
Нашого міста ніжна краса.

Приспів

   І ведучий.  Влітку у 1889 року Левицькі переїздять до Львова, Володимир записується до польської гімназії Франца Йосифа, яку закінчує з відзнакою у 1890 році, і вступає до Львівського університету. Про ті часи він пише.



Володимир Левицький. Усі відраджували мене записуватися на філософський факультет, а особливо на математику (бо тоді для кандидатів були дуже сумні гороскопи дістати учительську посаду),— однак еще в гімназії стало моєю мрією посвятитися математичним студіям, і цю мрію перевів я в дію з повною свідомістю.

 Катруся Матвійко
.  Піду в математики! (з Internet)

Піду в математики, вірші писатиму цифрами!


Шукатиму рими у коренях, навіть в іксах.
Та графік параболи просто поставлю епіграфом.
І душу ховатиму в мінусах. Може, в плюсах.
Піду в математики! Точність там, чіткість увічнені.
Безпристрасний рух різних ліній, без слів і принад.
А буде душа розриватись від болю і відчаю,
Візьму на папері і виведу: ігрек квадрат!

   І ведучий.  В університеті В. Левицький слухає лекції Ю. Пузини, О. Фабіана, Б. Радзішевського з математики і фізики. Професор Ю. Пузина, колишній учень геніального К. Т. В. Веєрштрасса, працював із студентами і після лекцій, пропонуючи їм нову літературу і різні теми для наукової роботи. В. Левицький писав в мемуарах:



Володимир Левицький. Йому завдячую те знання математики, яке маю дотепер: завдяки йому пізнав я усі модерні теорії і методи, завдяки йому набрав я замилування до праці та охоти до самостійних дослідів.

ІІ ведучий. Після закінчення університету В. Левицький слухає курс теорії груп Лі і теорії ймовірностей у молодого, але вже відомого тоді доцента політехніки К. Жоравського, згодом професора Краківського університету.

 І ведучий. У цей час він багато працює, засиджується над математикою далеко за північ. За чотири роки навчання В. Левицький встиг перечитати основні наукові роботи А. Пуанкаре, історію математики Г. Кантора в 3-х томах. Тоді ж він пише першу свою оригінальну працю «Про симетричні вираження вартостей функцій mod m», яку опублікував польською мовою у збірнику «Prace matematyczno-fizyczno».

   ІІ ведучий. 11 травня 1893 року  відбувалися загальні збори наукового товариства імені Шевченка (НТШ), на котрих було утворено математично-природописно-лікарську секцію, директором якої обрано Івана Верхратського. До складу секції входило 54 чоловіки, серед них троє математиків: Петро Огоновський, Володимир Левицький і Клим Глібовицький.  Вже на п'ятому засіданні секції молодому випускникові університету В. Левицькому було доручено укласти українську фізичну і математичну термінологію. За півроку він встигає підготувати матеріали до термінології з механіки.

    ІІІ ведучий.  Після закінчення університету у вересні 1894 року В. Левицький отримує місце помічника вчителя математики в академічній українській гімназії у Львові, а у травні 1895 року – повну учительську кваліфікацію з математики і фізики для середніх шкіл з українською і польською мовами викладання.



ІУ ведучий. Блаженний день, коли зробив ти вибір
Служінню дітям присвятить себе:
Нагодувати їх духовним хлібом,
Зерно в душі посіяти святе...

Хто сіє і хто жне — радіти будуть разом,

Але без сіячів не буде зовсім жнив.

І вивчена з дітьми одна біблійна фраза

У їх житті багато зробить див.

Підручники, конспекти і малюнки,

Журнали, списки, бесіди, батьки,

Проблеми, навантаження, стосунки,

Сміливі мрії й перші помилки —

Учительським все серцем пережито

У мріях, у думках, у почуттях

І Господу розказано в молитвах,

І все це стало напрямом життя.

Дитяче серце – у твоїх долонях,

Допитливе, відкрите і просте,

Тобі довірив Бог його наповнить

Святим зерном, що згодом проросте.

І стане нивою зеленою з роками,

І принесе багатий урожай!

Ти сій і там, де не земля, а камінь,

Сій щедро і тоді, коли буває жаль.

Твої усі недоспанії ночі –

Це кожної дитини майбуття.

Коли на тебе схожим бути хтось захоче –

Ти недарма прожив своє життя.

(Лариса Козинюк. Слово вчителю. Християнський духовно-просвітницький часопис. 3/2009)

ІІІ ведучий. У жовтні цього ж року він йде на рік до війська, а по закінченні служби отримує звання офіцера і продовжує викладацьку діяльність уже в Тернопільській гімназії. У червні 1896 року В. Левицький стає дійсним вчителем, що було досить високим щаблем у ієрархії посад Австро-Угорської імперії.

    ІУ ведучий.  Професор М. Грушевський пропонує йому переїхати до Львова для роботи в НТШ, та В. Левицький продовжує учителювати в гімназії.



ІІІ ведучий. Мій любий учителю, ти вчив мене
І вів у край незвіданий і сповнений краси.
Ти дав мені, що міг, вогонь той не зітлів,
Що був розпалений у серденьку тобою.
За руку взяв і вивів в дивний світ,
В країну знань і незбагненних мрій.
„Дивись!” – сказав і розгорнув ту долю –
Сторінки книжки чарівні...
Нема кінця і краю захопленням душі,

Дитячим сподіванням, надіям, вірі і красі.


Тож розпали вогонь сильніш, залиш
Глибокий світ пізнань і вдячність невимовну.
Мій любий вчителю, ти тільки знай:
Любов до тебе житиме завжди,
У будь-яку годину, будь-де ти пам’ятай:
Закладений тобою скарб в нас житиме віки.

( Ольга Самолюк."Вчителю, перед твоїм ім'ям схиляюсь я..." . Internet: lg-lim.blogspot.com)


ІУ ведучий. В цей час він багато читає з різних ділянок знань, пише і друкує наукові статті українською, польською та німецькою мовами. Про свою педагогічну роботу він пише так: 

Володимир Левицький.  Я дбав про живий і ясний виклад, про естетичне писання на таблиці, про добрі прозорі рисунки, та що найважливіше – не допускав ніколи до найбільшого ворога в школі – нудьги.

ІІІ ведучий. Тут же, в Тернополі, 1899 р. В. Левицький одружується зі своєю своячкою Софією Левицькою.

Звучить пісня на слова Степана Бутрина. Ой, дівчино з Тернопілля.

(поет. збірка «Я те сказав, про що ніколи не мовчать», Т. 2005, «Підручники і посібники»)

За горою сіло сонце –


Вечір наступає.
У садочку гарний хлопець
Дівчину чекає.

Приспів:

Ой, дівчино з Тернопілля,


Ти завжди прекрасна.
В тебе врода бездоганна,
Як ніченька ясна.

Очі твої, мов волошки,


Й світять, наче зорі.
Коси змієчкою в'ються,
Як хвилі у морі.

Приспів.

Личко твоє рум'яненьке,


Брови, як шнурочок,
Губи твої солоденькі,
Голос, мов дзвіночок.

Приспів.

Поберемось ми з тобою,


Зіронько кохана.
Ти для мене, мов голубка,
Безмежно жадана.

Приспів.

    ІУ ведучий.  На Х засіданні математично-природописно-лікарської секції, що відбулося у лютому 1897 р., М. Грушевський вносить пропозицію видавати окремий друкований «Збірник», редакторами якого стають: І. Верхратський та В. Левицький. 25-літній В. Левицький редагує статті з математики, фізики і хімії.

    ІІІ ведучий. У VII томі «Записок» НТШ (1895 р.) В. Левицький після статті «Еліптичні функції модулеві» друкує «Додатки до термінології математичної», які містили 69 термінів, поданих у вигляді українсько-німецького словника. Це була перша публікація українських математичних термінів.

   ІУ ведучий.  Результатом багаторічної роботи В. Левицького була публікація у VIII томі «Збірника» (1902 р.) матеріалів до математичної термінології. Вони складалися з двох частин (елементарної і вищої математики) і охоплювали близько двох тисяч термінів.     Матеріали математичної термінології В. Левицького стали основою для створення наступних термінологічних словників і полегшили написання нових підручників та фахових статей.

    ІІІ ведучий. На початку 1900 р. В. Левицький склав з відзнакою два докторські іспити з математики та філософії і відразу ж подав прохання до цісаря про призначення промоції «sub auspicius Imperators». Право на це мав лише той, хто всі іспити від першого класу гімназії склав з відзнакою, родичі котрого мали заслуги перед державою і хто відбув військову службу. У випадку призначення промоції кандидат діставав від цісаря дарунок – переважно діамантовий перстень, стипендію, а сам кандидат мав забезпечену наукову кар'єру. Промоція мала відбутися восени 1901 р. Та проти В. Левицького як українця було висунуто іншу кандидатуру нічим не примітного хіміка Негруша. Перевагу, зрозуміло, віддали останньому. З цього приводу В. Левицький писав: 

Володимир Левицький. Се була невдача, що у великій мірі зменшила шанси моєї будучої наукової кар'єри.

    ІУ ведучий.  В 1899 р. утворюється національно-демократична партія (М. Грушевський, В.Левицький, В. Охримович, Д. Савчак, І. Франко). Одним із пунктів практичної політики нової партії було створення українського університету у Львові. Завдяки старанням О. Барвінського для потреб цього університету кільком українцям було призначено Державну стипендію і відпустку в наукові центри. Серед них і В. Левицькому, котрий студіював математику у Геттінгені у 1901 р. Провчився він у Геттінгені лише один семестр, незважаючи на його спокійну і творчу атмосферу, бо був там з дружиною, котра нудьгувала без українського товариства. В. Левицький писав:



Володимир Левицький. Хто знав тоді у Геттінгені щось про українців? Одні думали, що ми кроати, другі вважали нас мадярами, а лиш одному професору Кляйнові не було чуже ім'я нашої нації.

ІІІ ведучий. Тому, коли товариш В. Левицького доктор. І. Копач запросив їхати на студії до Берліна, він під впливом дружини і з бажанням побачити щось нове згодився.

    ІУ ведучий.  Там він провчився з 1901 по 1903 рік. Але Берлін не оправдав надії молодого вченого. Адже там у більшість професорів жила старими ідеями своїх «зоряних» часів, про що В.Левицький писав: 



Володимир Левицький. В Берліні з викладачів математики, крім одного Ландау, з яким увійшов я в ближній контакт, не зискав я в дійсности нічого. Однак праця в університетській бібліотеці і величавій надворній бібліотеці, де була література всього світу, дала мені достатню компензату за маловартні виклади колишніх берлінських математичних майстрів».

    ІІІ ведучий. На той час В. Левицький є автором понад 30 наукових статей, котрі в основному відносилися до теорії аналітичних функцій. Зокрема, теорії еліптичних функцій присвячено цикл його найбільш значних робіт. Так на основі функціонально-алгебраїчного підходу ним вивчалась теорія аналітичних інваріантів диференціальних рівнянь та їх групові властивості. Ці праці стали вагомим внеском у загальну теорію інтегрування в квадратурах, яку активно розвивали в Європі французька і німецька школи у зв'язку з проблемою Рімана. Відзначимо, що проблема Рімана була успішно розв'язана лише у 1980 р. групою японських математиків під керівництвом професора Міко Сато. Цей факт яскраво свідчить про глибоку математичну інтуїцію В. Левицького, його творчий дар відчувати найактуальніші математичні проблеми і сміливо їх досліджувати.

   ІУ ведучий.   Після закордонного стажування В. Левицький повертається до Львова і у вересні 1903 р. займає посаду вчителя 5-ї державної гімназії, де працює до першої світової війни.

Анна Вейн: Львів, Я люблю тебе. Клуб поезії


www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id

Вогонь  душі  розпалює  надію,


Що  ти,  повік,  не  згаснеш  ні  на  мить.
Щоб  завше  був  таким,  я  щиро  мрію,
На  твоїх  вулицях  життя  кипить.
Спішить  трамвай  бруківкою  старою.
Грайливих  днів –  привітна  метушня.
Чарує  Львів  величною  красою,
Тому,  для  мене  свято  тут –  щодня.
Мереживо  із  вуличок  вузеньких,
Кав’ярень  особливий  аромат.
Хвилює  щирий  сміх  дітей  маленьких…
Тут  кожен  наче  вірний   друг  і  брат.

Величні,  браві  леви-охоронці,


Прадавню  його  Вежу  стережуть,
Їм  очі  п'янко  сліпить  з  меду  сонце
Осіннім  листям  роки  промайнуть…
Бракує  слів  мені  щоб  розказати,
Як  щиро,  я  закоханий  у  Львів,
Словами  я  не  можу  описати,
Своїх  яскравих,  ніжних  почуттів…

   У ведучий.  У 1903—1914 рр. наукова діяльність В. Левицького розвивається в основному у напрямку популяризації знань і педагогічно-дидактичному. Він друкує багато статей в «Учителі», «Нашій школі», «Економісті», перекладає наукові роботи, в основному з німецької.

    УІ ведучий. У передвоєнний період В.Левицький плідно працює над створенням українських підручників. У 1906 р. виходить перша, а у 1908 р. друга частина «Алгебри для вищих кляс шкіл середніх». І хоч авторами цих книжок числяться П. Огоновський і В. Левицький, в дійсності майже всю роботу В. Левицький зробив сам. У рецензії на підручник директор гімназії С. Матвіяс писав: «Повна все і всюди гармонія між теорією, яку репрезентує д-р. В. Левицький, і практикою, яку, безперечно, заступав Петро Огоновський. Сердечна дяка належиться, без сумніву, авторам так від учеників, як і від учителів, як також від руського громадянства». У надзвичайно короткий термін, за 7 місяців, В. Левицький пише солідний підручник (672 с.) «Фізика для вищих кляс», що побачив світ у 1912 р. Тривалий час це був один з найкращих підручників з фізики. У 1924 р. його перевидали.

    У ведучий. У 1914 р. В. Левицький їде працювати до Відня у міністерство освіти. Але почалась війна, і його як офіцера призивають до війська. Майже відразу у Карпатах він потрапляє до російського полону, який відбував у степах Пензенської губернії.



Богдан Лепкий. До рідного краю(Богдан Лепкий. Поезії. Київ. «Радянський письменник». 1990).

О мій рідний безталанний краю!


Чи побачу я тебе? Не знаю.
Вечір – зорі – трави – срібні роси.
Де не ступиш – пахнуть сінокоси.
Йдеш, як в казку, й сам ти мов із казки,
Повний туги і щирої ласки.
Повний ласки, що, мов та водиця,
Через край із серця твого ллється.
Сам не знаєш, де ти й звідкіля ти?
Люди – браття, а природа – мати.
О мій рідний безталанний краю!
Чи побачу я тебе? Не знаю...

УІ ведучий. У 1918 р. він повертається до Львова і працює інспектором середніх шкіл. У 1920/1921 навчальному році викладає в Українському таємному університеті. У 1923 р. проти всіх урядовців-українців, що викладали в таємному університеті, влада наказала розпочати дисциплінарне слідство. Тому вже у 1923 р. В. Левицький змушений припинити роботу в університеті.

   У ведучий.  28 березня 1921 р. після майже восьмирічної перерви відбуваються перші збори членів Наукового Товариства ім. Т. Шевченка. В. Левицького обирають до керівництва НТШ, крім того, він очолює математично-природописно-лікарську секцію і термінологічну комісію, входить у видавничу, друкарську та фізіографічну комісії.

   УІ ведучий.  У 1925 р. налагоджується зв'язок НТШ з Всеукраїнською академією наук (ВУАН). Членами НТШ обираються київські математики Д. Граве, М. Кравчук, М. Крилов, М. Куренський. Особливо велика приязнь і дружба була між Володимиром Левицьким і Михайлом Кравчуком, які стільки зробили для співпраці українців з обох берегів Збруча. У листі від 30.10.1927 р. М. Кравчук писав до В. Левицького: «Ви (і в цій справі перший) підносите важливе та цікаве питання: про вивчення історії математичної думки на Україні. Хотілося б, щоб Ви зробили початок, бо маєте легку руку. Вашу ласкаву пропозицію – вмістити моє ім'я поруч Вашого над заміткою про формулу Стірлінга вважаю для себе за велику честь і приймаю з глибокою подякою. Буду радий, коли доведеться ще десь бути Вашим співробітником».

   У ведучий. 1927 р. В. Левицький за рекомендацією академіка М. Крилова був обраний членом «Societe mathematigue de France». Коли у Києві 1929 р. заходилися організовувати Математичне товариство, Михайло Кравчук висунув Володимира Левицького на звання почесного члена товариства, і його було одноголосно обрано разом з Д. Граве, М. Криловим, Г. Пфейфером.     Восени 1929 р. М. Кравчук висунув кандидатуру В. Левицького до ВУАН, але ця кандидатура не пройшла.



УІ ведучий. З цього приводу В. Левицький писав до академіка Степана Рудницького:

Володимир Левицький. Львів, 20. 12.1929. Дорогий Пане Товаришу! Чи пам'ятаєте єще, як клали основи під будову математично-природописно-лікарської секції НТШ та як боролися в ім'я свободи гадок і думки проти деспотичного режиму в товаристві, якого netimaratio було «по сему быть»? Пам'ятаєте? А нині? Ще одно вам пригадую. В один чудовий весняний вечір вертали ми з далекої тури роверами та стали відпочивати в Солонці, 13 км від Львова, в глибокім проваллі. Сонце вже заходило – на небі заясніла вечірня пурпура, а в цілій природі воцарилася глибока тишина... І тоді задумались ми оба, і Ви сказали: «Боже, який Ти величний! А однак що з Тебе люди зробили!» І сей спомин насуває мені паралелю між Вами, тодішнім ентузіастом, а нинішнім ученим великої міри, що щастя світа добачає там, де нема свободи думки та свободи совісті, там, де як анахронізм вертає погляд, що alfa, omega о всього є лиш матерія, яка піддана під скальпель глибоких дослідів розпливається щораз більше в нім та відкриває нам нові шляхи духовного світогляду! Та ще одно. Скажіть мені, будь-ласка, чи 1) одинокою кваліфікацією в члени наукової установи має бути як в Європі лиш заслуга в науці, чи приналежність партійна? 2) чи найвища-наукова установа в хвилі, коли з п'єдесталу науки сходить до речника партійних рішень, не тратить через те свого наукового престижа та не сходить до ролі політичного віча? 3) чи справді лиш в спілці з рад. союзами можливий е розвиток науки – свобідної, ясної, необмеженої усякими доктринами? 4) чи культура, що відкидає найвищі цінності думки, як Христа, Платона. Паскаля, Канта і пр., є справді Культурною, а не поворотом до темного середньовіччя, що також оперувало догмами, за які люди «невіруючі» ішли на костер, а чи нинішні святі, що Ви їх величаєте, та від якого на Вашу гадку щойно почалася наука, не стають догмою для вашого ясного колись світогляду? Рад би почути відповідь на ті питання. Щиро до Вас прихильний, др. В. Левицький.

    У ведучий. Та відповіді отримано не було.

    УІ ведучий.  М. Кравчук неодноразово запрошував В. Левицького на роботу до Києва на будь-яких умовах, та він відмовлявся. І цим уникнув гіркої долі своїх товаришів М. Чайковського та академіка С. Рудницького, які у 30-х рр. переїхали до УРСР і були репресовані. Така ж доля спіткала і М. Кравчука, котрий загинув за колючим дротом.

Богдан Лепкий. Вірш «Браття, лишіть мене» (Богдан Лепкий. Поезії. Київ. «Радянський письменник». 1990).
Браття, лишіть мене, лишіть мене в спокою,

Нехай я сам собі далекий шлях верстаю,

І називайте ви мій хід мандрівкою пустою,

Я все-таки піду, куди іти бажаю.

Аж втомлений самотньою ходою,

Коли спічну в таємнім темнім гаю, –

О тобі снитиму, мій любий рідний краю.

О тобі снитиму. Та не такім, як нині,

Лиш, як колись, коли мій сон здійсниться.

Про гори снитиму, високі гори сині,

Там, де орел-беркут з вітрами гордо б’ється,

Про ріки, що пливуть свобідно по долині,

Про лан, що рівно всім колоссям колоситься,

Про люд розумний, гарний… В самотині

Позвольте, най цей сон мені колись присниться.

   У ведучий. З 1924 р. В. Левицький працює фаховим інструктором математики та фізики в гімназіях, що належать до Львівської національної округи, одночасно віддає багато сил роботі в НТШ. Вже з 1926 по 1932 р. В. Левицький стає заступником голови НТШ, а з 1932 по 1934 — і головою НТШ. Після 1934 р., через погіршення стану здоров'я, він йде з керівництва НТШ і стає на чолі математично-природописно-лікарської секції. В. Левицький був редактором «Збірника» від першого (1897 р.) і до останнього, 32 тому (1939 р.).

      УІ ведучий.  В. Левицький бере участь у створенні різного роду педагогічних товариств, зокрема в організованому у 1927 р. Товаристві прихильників освіти у м. Львові, в якому був головою фізико-математичної секції, в організації та проведенні шістьох з'їздів українських природників, інженерів та лікарів. Під його редакцією і в його перекладах на українську мову вийшло чимало праць різних зарубіжних авторів. Редагований ним «Збірник» давав можливість виступити перед науковою громадськістю багатьом молодим дослідникам.

    УІ ведучий. У тридцятих роках В. Левицький редагує математичні і фізичні матеріали для Української загальної енциклопедії. Тоді ж видає кілька популярних брошур у бібліотечці «Самоосвіта», присвячених історії науки, астрономії, фізиці.

     У ведучий. З жовтня 1939 р. В. Левицький працює спочатку в новоствореному Львівському педінституті, а з 1940 р. — у Львівському державному університеті ім. І. Франка, де в 1941 р. йому було присвоєно звання професора. За час роботи в університеті викладав курси диференціальних рівнянь, теорію функцій комплексного змінного.

    УІ ведучий. 14 липня 1956 р. В. Левицького не стало. В газеті некролог так і не з'явився. Та й згодом не часто згадували про визначного галицького математика, бо В. Левицький стояв на державницьких позиціях. Він розумів, що для побудови незалежної України необхідно мати фахівців з усіх галузей знань, а особливо з природознавства. Завдяки результатам своєї праці В. Левицький назавжди залишиться в історії української культури як основоположник математичної культури нашого народу.


У ведучий. Пасічник помер – не стало бджіл.

Садівник пішов – не стало саду.

Є любов у гронах винограду,

В кожнім русі є її наділ.

Серця ритм пульсує у зерні,

І пелюстка доброту ввібрала..


УІ ведучий. Іскра, що злетіла із кресала

Засвітилась зіркою мені.

Слід в житті лишає кожен свій.

І ніщо не можна повторити.

Чи зумів задумане здійснити

В безмірі жадання і надій?

Слід в житті лишає кожен свій…




(Володимир Вихрущ. «Академія». Газета Тернопільської академії народного господарства. Спецвипуск, 4 березня 2004)

Звучить пісня Тараса Петриненко «Україно, Україно»
Дороги іншої не треба

Коли зорить Чумацький шлях.

Я йду від тебе і до тебе

По золотих твоїх стежках.

Мені не можна не любити,

Тобі не можна не цвісти.

Лиш доти варто в світі жити,

Поки живеш і квітнеш ти.


Приспів:
Україно, Україно,

Після далечі доріг

Вірне серце твого сина

Я кладу тобі до ніг.


Поки кохаєм до нестями,

Іще не скоро наш кінець,

Ми, може, нашими серцями

Запалим тисячі сердець.

Ще свічка наша не згоріла.

Ще наша молодість при нас.

А те, чи варте наше діло,

То скажуть люди, скаже час.


Приспів:

Біографічні матеріали взяті з публікації:



Хобзей П.К. Основоположник математичної культури нашого народу./Аксіоми для нащадків. Упорядник Олег Романчук. Львів. «Меморіал». 1992.


Поділіться з Вашими друзьями:

Схожі:

Сценарій математичного ранку до 140-річчя від дня народження iconДо 90-річчя від дня народження
Михайло Івасюк: 1917-1995: До 90-річчя від дня народження М. Г.Івасюка Біобібліогр покажчик. Чернівці, 2007. 81 с
Сценарій математичного ранку до 140-річчя від дня народження iconДо 75-річчя від дня народження та
Професор Іван Тихонович Горбачук: Біобібліографічний покажчик: до 75-річчя від дня народження. – 2-е вид., допов. / Упоряд.: Ю. А....
Сценарій математичного ранку до 140-річчя від дня народження iconДо 140 річчя з Дня народження Соломії Крушельницької

Сценарій математичного ранку до 140-річчя від дня народження iconДо 75 -річчя від дня народження
С 50 Кузьма Смаль: біобібліогр покажчик (до 75-річчя від дня народження). Чернівці, 2009. 28 с
Сценарій математичного ранку до 140-річчя від дня народження iconДо 65-річчя від дня народження
Г 96 Юхим Гусар: біобібліогр покажчик (до 65-річчя від дня народження). Чернівці, 2010. 40 с
Сценарій математичного ранку до 140-річчя від дня народження iconСценарій вечора «Леся Українка потужний духовний світоч: До 145-річчя від дня народження\ »
Сценарій вечора «Леся Українка – потужний духовний світоч: До 145-річчя від дня народження» –19
Сценарій математичного ранку до 140-річчя від дня народження iconМетодичні рекомендації щодо відзначення 140-річчя з дня народження Соломії Крушельницької

Сценарій математичного ранку до 140-річчя від дня народження iconДо 120-річчя від дня народження
З-14 Дмитро Загул: біобібліог покажчик (до 120-річчя від дня народження). Чернівці, 2010. 24 с
Сценарій математичного ранку до 140-річчя від дня народження iconДо 75-річчя від дня народження Біобібліографічний покажчик
Олександер Шугай : до 75-річчя від дня народження : біобібліографічний покажчик / Сумська обл універс наук б-ка; уклад. О. М. Малиш....
Сценарій математичного ранку до 140-річчя від дня народження iconПилип кислиця до 70-річчя від дня народження
Пилип Кислиця : до 70-річчя від дня народження : біобібліографічний покажчик / Сумська обл універс наук б-ка; уклад. О. К. Линник....


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка