Сценарій про життя І творчість Соломії Крушельницької організація роботи віталень народних домів



Скачати 205,22 Kb.
Дата конвертації22.10.2017
Розмір205,22 Kb.
ТипСценарій

ЛЬВІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ОБЛАСНИЙ ЦЕНТР

НАРОДНОЇ ТВОРЧОСТІ І КУЛЬТУРНО-ОСВІТНЬОЇ РОБОТИ


Сценарій про життя і творчість Соломії Крушельницької


ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОТИ

ВІТАЛЕНЬ НАРОДНИХ ДОМІВ
(методичні поради)

Уклала: М. Грицик

Редактор: В. Квітневий

Львів – 2013

Для успішної діяльності культурно-освітніх закладів важливе значення має робота по впровадженню нових форм культурного обслуговування населення.

Серед таких форм особливої уваги заслуговують клубні вітальні. Робота по їх створенню в закладах культури області ведеться давно. Це окремі салони спеціально обладнані для проведення змістовних невеликих заходів, які не завжди вдається провести у залах на 400 – 600 посадочних місць.

Цю форму запозичили та успішно застосовують і бібліотечні працівники, обладнуючи вітальні в бібліотеках.

З року в рік кількість віталень у закладах області зростає. Змістовно працюють вітальні при Сокальському, Жовківському, Миколаївському, Радехівському, Сколівському, Перемишлянському районних і сільських народних домах.

Практика переконує, що втілення ідеї створення віталень у закладах культури має велике значення для поліпшення всієї виховної роботи і культурного обслуговування різних вікових груп населення.

Сучасний народний дім повинен стати другою домівкою для населення. Треба домогтися, щоб у кожному була привітна кімната, де людина могла б відвідати народний дім і за чашкою чаю послухати музику, поезії, поговорити з товаришем, переглянути свіжу пресу. Клубні вітальні якраз і проявили себе однією з таких нових цікавих форм, які відповідають сучасним культурним запитам різних верств населення. Вітальні сприяють:



  • організації вільного часу громадян з метою виховання всесторонньо розвинутої особистості;

  • підвищенню естетичної культури людей, розвитку їх художньо-творчих інтересів, спілкування в години дозвілля;

  • поліпшення ідейно-естетичного і морального виховання молоді, формування художніх смаків, розвитку творчих здібностей.

Слід відзначити, що вітальня народного дому є однією з форм виховної роботи розрахованої і на індивідуальне культурне обслуговування кожного окремого відвідувача. Водночас треба підкреслити те, що вітальня не підмінює роботу народного дому, а лише доповнює її.

Тематичні вечори, концерти, вистави, усні журнали, лекції та інші масові заходи, розраховані на широку аудиторію, слід проводити у залі для глядачів. Проведення спеціально підготовлених заходів виправдано тільки у випадках:



  • коли вони спеціально розраховані на невелику аудиторію (вечори-зустрічі);

  • коли вони потребують поглибленого сприйняття, аналізу (заняття шкіл культури, бесіди-концерти, диспути, вікторини, юридичні консультації);

  • коли вони розраховані на співучасть відвідувачів (дитячі ранки, вечорниці, різноманітні виставки, засідання любительських об’єднань, вечори ігор);

  • коли вони побудовані на використанні технічних засобів, які не зручно проводити у великому залі (перегляд слайдів, відеофільмів).

Форми роботи клубної вітальні варто доповнити зустрічами з авторами літературних творів, художниками, музикантами, майстрами декоративно-ужиткового мистецтва, ветеранами праці, лікарями, юристами, депутатами та ін.

Цікава, змістовна робота клубних віталень у значній мірі залежить від керівника-організатора, який забезпечує їх роботу.

Виконавцем цієї ролі повинна бути людина високої культури, обдарована хистом спілкування. Оскільки керівники віталень не тільки організовують спілкування, а й проводять камерні тематичні заходи, вони повинні мати і навички декламатора, масовика, пропагандиста.

Характер спілкування у великій мірі залежатиме від середовища в якому воно відбувається.

Затишок і художнє оформлення вітальні створюють святковий і піднесений настрій.

Організація виховних заходів у вітальнях – це ще й значна економія енергоресурсів народних домів.

Отже, вітальня оформляється в окремій просторій кімнаті або фойє, відділеному художньо-оформленою стінкою від загального вестибулю. Інтер’єр доповнюють сучасні меблі, м’які крісла, журнальні столики, книжкові шафи, світильники, килимові вироби, піаніно, телевізор, магнітофон, музичні установки, відеоапаратура. Обов’язковим для віталень є наявність чайного і кофейного посуду, творів живопису і декоративно-ужиткового мистецтва, живі квіти.

Сценарій музичного заходу – «Славетне ім’я».
У пропонованому сценарії можлива незначна імпровізація, наприклад, докладніша розповідь про окремі твори та пісні, можливі доповнення учасників заходу після прослуховування програми. Тут все залежатиме від вміння «господині» вітальні створити невимушену обстановку. В кінці бесіди варто поділитися враженнями стосовно всього почутого.

Бесіди такого характеру будуть мати більше емоційне забарвлення, якщо окремі епізоди творчої біографії співачки та виконання нею творів ілюструватимуться відповідними фото-слайдами чи відеофільмами.

У розповіді про життя і творчу діяльність

Соломії Амвросіївни Крушельницької

беруть участь ведучий і ведуча.


Ведуча-господиня. Сьогодні наша розповідь про Соломію Крушельницьку.

На екрані слайд-портрет С. Крушельницької.

У когорті славетних імен світової музичної культури одне з чільних місць належить українській співачці Соломії Крушельницькій. У своєму тріумфальному поході по сценах Європи, Америки й Африки, в часи великих суспільних потрясінь, вона завжди була з рідним народом, жила його передовими ідеями, болями й сподіваннями, стала гордістю його мистецького літопису. Це була не просто співачка-примадонна.


Перед талантом артистки схиляли голови найвидатніші музиканти ХІХ століття – Джакомо Пуччіні, Артуро Тосканіні, Ріхард Штраус. Нею пишалися Іван Франко, Михайло Павлик, Василь Стефаник, Ольга Кобилянська, Микола Лисенко.

І хто б подумав, що із невеличкого села Білявинців, що біля Бучача на Тернопільщині, яскравим світлом спалахне самобутній і неповторний талант, який стане окрасою театрів світу, підніметься в рівні з такими велетами мистецтва, як Федір Шаляпін, Тітто Руффо, Маттіа Батістіні.


Ведучий Дід С. Крушельницької, який при народженні своїх внуків мав звичку сам надавати їм імення, ніби вгадав долю своєї четвертої онуки, що з’явилась на світ 23 вересня 1872 року, назвавши її рідкісним ім’ям Соломія (з італійської – «моє сонце»).

Батько Соломії Амвросій, вродливий і досить здібний чоловік, та життєво не практичний, був священиком і не пожинав достатків. Сім’я Крушельницьких жила спочатку в Білявинцях, Осівцях, потім – у Петликівці, Тисові. Мати майбутньої співачки Теодора, дочка галицького поета Григорія Савчинського, жінка вольова, енергійна, була стрижнем родини. На ній тримались дім і господарство. Вона любила поезію, музику, грала на фортепіано і доглядала дітей, а їх у сім’ї було восьмеро, потроху навчала музиці..

Здібності у Соломії проявились рано. З шести років вона почала займатись на фортепіано, дуже любила співати, дивуючи всіх своїм чарівним голосом. Дівчина у дванадцять років виступала солісткою у хорі «Руської бесіди» на концерті (у м. Тернополі), присвяченому Т. Шевченкові, а в чотирнадцять – диригує хором, який організував її батько в селі Білій.

«Руська бесіда» - це було товариство української інтелігенції, засноване в 1861 році у Львові. Його осередки діяли у багатьох містах Галичини і мали завдання організовувати хори, бібліотеки, аматорські театри, словом займалися просвітницькою діяльністю. Ось у такому хорі й розпочала свою концертну діяльність Соломія.

Вже в ранній юності голос її, за спогадами сучасників, був міцний, м’який і чистий.
На екрані –-слайд-фото С. Крушельницької в юності.
Ведуча Над усе на світі дівчина любила музику, спів і прагнула до них усім своїм єством. Її мрія вдосконалювати талант здійснилася в 1891 році, коли, всупереч існуючим тоді в Галичині упередженням до професії артистки, батько на позичені гроші відправив Соломію на навчання у Львівську консерваторію. По вокалу вона потрапляє у клас відомого професора Валерія Висоцького, по класу фортепіано – до професора Владислава Вшелячинського. До занять співом додались лекції з загальноосвітніх предметів, танцю, руху.
На екрані – слайд-фото С. Крушельницької – студентки.

А якою радістю для Соломії було відвідання вистав Львівського оперного театру! Тут вона знайомиться з видатним українським співаком Олександром Мишугою, який стає для неї зразком сценічної майстерності. Ще студенткою консерваторії Соломія бере участь у концертах музичного товариства «Боян», разом із Мишугою виконує солоспіви до «Кобзаря» Миколи Лисенка, соло в кантаті «Хустина» Генрика Топольницького на слова Тараса Шевченка. Відомий композитор і критик Станіслав Людкевич називає її славетною співачкою поряд із загальновизнаними корифеями українського вокалу Олександром Мишугою та Модестом Менцінським. Соломія користується популярністю у публіки.

Консерваторію С. Крушельницька закінчує у 1893 році з відзнакою і відмінною характеристикою голосових та артистичних даних і того ж року дебютує на сцені Львівської опери в ролі Леонори у «Фаворитці» Гаетано Доніцетті та Сантуцци в опері «Сільська честь» Пьєтро Масканьї.
Ведучий Небагатьом із співаків таланило удостоюватись високої похвали критики вже з самого початку діяльності, здобувати симпатію публіки. Соломія Крушельницька була чи не щасливим винятком: «Голос видатний, отже, навіть для більшої сцени відповідний, свіжий, металічний, м’який, з прекрасною ліричною барвою, - писала газета «Діло» за 1893 р. № 73 (про Крушельницьку в ролі Леонори в опері Доніцетті) – чиста і певна інтонація, рівне вступання і паузи, певність в ансамблях… Виспівання партії було якнайстараннішим, точним, з прагненням до класичності…»
Ведуча Жага до вдосконалення майстерності впевнює співачку у потребі не зупинятись у досягнутому.

Повороти долі людської часто вирішує випадок. На початку 90-х років у Львівському оперному театрі гастролювала відома італійська співачка Джемма Беллічіоні. Ближче познайомившись з Соломією Крушельницькою вона пройнялася до юної співачки і її таланту великою симпатією, розказала про переваги італійської вокальної школи і запросила до себе в Мілан продовжити навчання. Для цього потрібні були великі кошти. Та чи могло це зупинити людину справжнього таланту і твердої волі?!

І знову ж на позичені гроші цього разу поїздка в Мілан. За рекомендацією Джемми Беллічіоні Соломія потрапляє до класу прекрасного педагога, професора Фаусти Креспі, яка перш за все зайнялася перестановкою її голосу із меццо-сопрано на лірико-драматичне.
На екрані – слайд-фото Соломії Крушельницької з Фаустою Креспі.
Крушельницька поринає в роботу, навчання. Прагнучи бути в курсі всіх актуальних справ своїх земляків, вона вступає в тривале листування з Михайлом Павликом, якого ще у Львові їй відрекомендували як прогресивного громадського діяча, друга Івана Франка. Саме Павлика на довгий час Соломія обирає своїм духовним наставником. Вона пише йому з надією: «Ви мене потішаєте, щоби я не журилася браком образовання, гірка доле моя! Та що то поможе журитися, а от що можу, поки молодість служить, та цілою душею хочу зарвати світ науки, а що не зможу, по мені другі будуть учитися…»

«В мене відвага велику ролю відіграє. Друга на моїм місці не уміючи язиків світових, ані би не рушилася за поріг, а я приїхала ось де, ані трошки не журюся, що заледве два слова по-волоськи знала, та от за тих пару місяців вже говорю і читаю книжки.»

У цьому зізнанні артистки вся сила її натури й оптимізму, воля до життя, уміння віч-на-віч зустрічати несподіванки фортуни. Властивий їй дух непокірливості ви відчуєте у народній пісні «Через сад-виноград», яку співачка дуже любила і часто виконувала, взявши її з рідного дому, як талісман, як грудочку рідної землі на щастя.
Звучить народна пісня «Через сад-виноград»

у виконанні Соломії Крушельницької
Ведучий У Мілані С. Крушельницька з успіхом виступає на концертах музично-драматичної школи, виконує арії оперної класики. Живе надзвичайно скромно, бо дошкульно дається взнаки матеріальна скрута. Батько наважується звернутися за грошовою дотацією для неї до Галицького сейму, але стикається з холодною байдужістю і відмовою. І знову добрий геній Джемми Боллінчіоні! Вона відрекомендовує Соломію багатій англійці міс Александер, пристрасній любительці музики. А та, послухавши спів Соломії, вирішує на свій кошт допомогти талановитій співачці закінчити студії з вокалу. Цей гуманний жест Соломія оплатить сторицею, і добродійці Александер ніколи не доведеться шкодувати про нього.

Першим жорстоким випробуванням життя був для Крушельницької 1894 рік (у «» роки), коли вона приїхала з Мілана до Львова, заключивши контракт з оперою, щоб поліпшити складне матеріальне становище великої родини, взяти під опіку важкохворого брата Антона.

Особисті труднощі ускладнювались недоброзичливим ставленням до неї театрального середовища, яке не прощало співачці таланту, видимих великих перспектив, студій за кордоном і навіть зміни голосового амплуа – із меццо сопрано на сопрано драматичне. Однак це лише гартувало її вольову натуру, робило її скупою на слова і щедрою на діло. Усвідомлювала, що публіка все одно на її боці, а це основне! За піврічний період праці у Львівській опері вона виступила в головних ролях у дев’яти операх.
Ведуча Це були партії у найбільш популярних і любимих публікою операх таких, як: «Фауст» Ш. Гуно, «Аїда» Дж. Верді, яку Крушельницька й сама надзвичайно любила, «Бал-маскарад» і «Трубадур» того ж Верді, «Галька» і «Страшний двір» С. Монюшка, «Африканка» Дж. Майєрбера. І все це у «» роки. Якими ж мали бути пам'ять і розум юної артистки!?
Ведучий Але критика цього разу під час виступів у Львові швидше ладна була дошукуватись недоліків у здобутій співачкою італійській школі, аніж визнати достоїнства її співу. На інтриги й плітки Соломія не зважала. «Хай там громи б’ють на мене, я беруся за роботу, бо лише нею всій біді зроблю кінець!»

Восени 1894 року Соломія знову їде до Мілана і продовжує заняття співом у Фаусти Креспі. Звідти вона пише М. Павликові: «Як приїду де за пару літ до Львова… то мене публіка не впізнає. Витримаю до кінця і переконаю всіх песимістів, що й руська душа є здібна обняти хоч би найвищий вершок в артистизмі тай тим самим потягну других за собою…»


Ведуча Сталося як гадалось. Вже у 1895 році після виступів С. Крушельницької і в «Гугенотах» Дж. Майєрбера, і «Кармен» Ж. Бізе критики змушені були визнати «справжній артистичний талант» співачки, в якому є «щось загадкове, свіже і незвичайне» її прекрасний голос, який доповнюється досконалою грою, шляхетною поставою, особливою принадністю.

Невгамовний темперамент у пізнанні скеровує інтереси співачки на осягнення нових оперних напрямків, зокрема, музики Ріхарда Вагнера. Не завадить нагадати – ще на початку ХХ століття Крушельницька була визнана кращою виконавицею творів цього композитора. Співачка вважала, що в Італії хіба за сто літ зрозуміють цю пречудову музику! А тому для володіння нею поїхала спеціально до професора Гансбахера у Відень.

Вагнер був близький по духу вольовій натурі співачки, природі її широкого голосового діапазону, імпонував їй розмахом своєї драматургії, можливостями розкрити її драматичний талант. Після Дж. Верді по кількості розучених опер Р. Вагнер посів друге місце в репертуарі співачки. Наука у Відні ознаменувала для неї повернення фортуни. С. Крушельницьку запрошують до Краківської опери, де на той час у місті вирувало театральне, мистецьке життя. У Кракові Соломія Крушельницька знайомиться з Василем Стефаником, який вивчав медицину, і його другом художником Іваном Трушем, який навчався у школі «красних мистецтв». З Стефаником дружба зав’язалась міцна й тривала. Любили вони одне одного і, без сумніву, кожен схилявся перед талантом іншого. Цих двох обдарованих людей порівнювали з планетами, які не мали перетину.
Ведучий Краків співачка зачаровує виконанням ролі Ельзи у вагнерівському «Лоенгріні» - жінки, яка живе у світі ідеальних уявлень, не знаючи ні зла, ні жорстокості. У молодої актриси нема відбою від шанувальників її краси, таланту.

На екрані – слайд-фото С. Крушельницької в ролі Ельзи

з опери «Лоенгрін» Ріхарда Вагнера.

«Незважаючи на те, що вчорашній день був багатий на цікаві театральні вистави, - писала краківська газета «Кур'єр цодзєнни» (Кур’єр щоденний) – опера Вагнера «Лоенгрін» у Великому театрі зібрала численну публіку. Диригував оперою Спетріно…

Крушельницька від моменту першої появи на сцені захопила аудиторію майстерним виконанням своєї ролі, яку вивчила ідеально. Ми можемо стверджувати, що своєю грою артистка сотворила абсолютно завершений образ… Крушельницька володіє прекрасним голосом… Її спів йшов у парі з майстерною грою…»
Ведуча Роки 1896 – 1897 дуже щасливі для співачки дебютами на сценах італійських театрів у Кремоні, Пармі, Зара, Трієсті в операх «Манон Леско» Дж. Пучіні, «Бал-маскарад» і «Сила долі» Дж. Верді, «Гугенотах» Дж. Майєрбера. Італійська критика визначала її «зіркою співу», що так яскраво запалала на мистецькому небосхилі Апеннінського півострова, осяявши його артистичним мистецтвом і надзвичайно красивим голосом.»

На екрані проектуються слайди-фото С. Крушельницької

в ролі Амалії з опери «Бал маскарад» Дж. Верді.

У тих же роках (з листопада по березень) вона запрошена на гастролі до Одеського театру, де справляє справжній фурор виконанням головних партій в операх «Отелло» Дж. Верді, «Тангейзер» Р. Вагнера, «Дочка кардинала» Ф. Галеві.

Гастролі співачки сягають за межі Європейського континенту. У 1897 році протягом пяти місяців Крушельницька з великим успіхом виступає на сценах Південної Америки в Сантьяго, Бергамо, Пармі. У 1898 році вона вступає до Варшавської опери, де співає до 1902 року.

Кульмінацією цього періоду стає виступ артистки на 500-й виставі «Гальки» С. Монюшка, що перетворилася на велике свято культурної громадськості Варшави, а для С. Крушельницької – на всеціле визнання її таланту. Тут у всій повноті виявилась щедра і широка натура співачки, яка вирішила свій успіх поділити з першою виконавицею «Гальки» Валерією Ростковською. Вона запросила вже усіма забуту артистку в окрему ложу на ювілейну постановку опери, давши урок «етизму» мистецькій громадськості, яка безболісно міняла свої кумири.


Ведучий «…Крушельницька – це велика артистка у вокальному мистецтві, - писав відомий критик Антоні Сигетинський. Вона завжди справляє величезне враження на своїх слухачів, які у музичних звуках можуть докладно відчути настрій, почуття, вираз думки, акцент слова. Що вчора робилося на виставі нема потреби додавати…» (з рецензії від 15.03.1899 року – «Слова»). Інша газета доповнювала: «Після великої арії на прекрасну Гальку посипався із близьких до сцени верхніх лож справжній дощ фіялок, троянд, конвалій, так що підлога сцени перетворилася в різнобарвний килим… З обох сторін сцени люди несли героїні вечора подарунки; прегарну подушку із стародавньої коштовної матерії. По середині подушки – коробка, в якій були брошка і сережки з перлів та діамантів… Знизу подушки звисали блідо-голубі шарфи, на яких золотими літерами були вишиті написи: «Наша зірка Соломія Крушельницька незрівнянна Графиня, Галька, Аїда, Сантуцца, Балландина, Рахіль, Мімі, Елеонора, Амалія, Дездемона, Валентина, Леонора.» (Варшава, 14 березня 1899 року).
Ведуча Блискучі успіхи С. Крушельницької під час її праці на варшавській сцені деякі примадонни й газетярі не раз прагнули затьмарити дрібними інтригами й плітками, снуючи їх навколо особистого життя співачки, її національних переконань, яким вона ніколи не зраджувала, її незалежного характеру, який багатьом був не до вподоби. Але сила її таланту усе переборювала! Прогресивна польська інтелігенція ставилась до артистки з великою шанобою.
Ведучий На варшавській сцені С. Крушельницька виступала із знаменитим італійським співаком Маттіа Баттістіні, що гастролював тоді у Варшаві. Обох їх у 1899 році запрошує на гастролі Петербурзький театр, де вони блискуче співають в ролях Татьяни й Онегіна в опері «Євгеній Онєгін» П. І. Чайковського.
На екрані – фото С. Крушельницької в ролі Татьяни

в опері «Євгеній Онєгін» П.. І. Чайковського.
Ведуча У Маріїнському театрі Крушельницька виступає у складі блискучої італійської трупи – Баттістіні, Карузо, Арімонді, Тутрацціні і навіть на цьому фоні петербурзька критика називає її «винятковим феноменом на мистецькому небосхилі… Слова, почуті з уст співачки, залишаються в кожного у серці, в пам’яті назавжди.»
Ведучий Саме в Росії, де вона співала протягом кількох сезонів, Крушельницька здобула репутацію «жінки – Шаляпіна». З цим співаком вона зустрінеться аж у 1907 році в міланській опері «Ла Скала», і спогад про те, як великий співак пропонував їй руку й серце, залишиться на все життя Соломії. Це була чарівлива, але нездійсненна мрія, принесена в жертву тій праці, якій артистка себе присвятила.

На схилі віку вона скаже: «Не знаю, як би я тоді у щасливий момент погодилась об’їхати весь світ з великим співаком, чи було б моє життя змістовніше. Я занадто пізно зрозуміла, що зміст життя не тільки в тому, щоби здійснювати свої плани.»


Ведуча Її тріумфальний похід по світу продовжувався. Після перших же виступів у паризькій опері в «Лоенгріні» Р. Вагнера критика, яку важко було чимось здивувати, писала: «Який правдивий творчий талант… Незрівнянна, обдарована величезним голосом з могутнім звуком – то ніжним, то трагічним, - Крушельницька є безперечно однією з найбільших артисток сучасної доби.»

Всю душу, тугу за рідним краєм, за нездійсненними мріями, принесеними на вівтар мистецтва, артистка вкладала в ролі своїх героїнь, життям яких жила на сцені.


Ведучий Соломія Крушельницька була всебічно обдарованою, освіченою, сповненою артистичного такту; вона вільно володіла кількома мовами. Рівно добре виконувала оперні партії російською, польською, німецькою, англійською. Італійською, французькою, іспанською мовами. Прекрасно грала на фортепіано, любила імпровізувати. Сама розучувала партії опер, улюблені камерні твори. Мала чудову пам'ять – протягом двох днів могла розучити партію будь-якої опери.

Майже легендарною стала історія відродження Крушельницькою опери Дж. Пуччіні «Баттерфляй», що після першої постановки в «Ла Скала» зазнала ганебного провалу. Пуччіні, загальновизнаний маестро, автор «Богеми» і «Тоски», глибоко страждав, але не переставав вірити в силу свого дітища про зворушливу любов ніжної Чіо-Чіо-сан і її трагічну долю. Пуччіні береться за доробку опери, а тим часом знаменитий диригент «Ла Скала» Артуро Тосканіні підказує композитору, що є прекрасна співачка іноземка Соломія Крушельницька, яка могла б врятувати «Баттерфляй». Крушельницька починає працювати над роллю, подає деякі свої пропозиції композитору щодо голосових партій опери. Через три місяці після гучного провалу в Мілані «Чіо-Чіо-сан» з’являється знову на сцені. Приходить успіх.


Ведуча Якщо Джакомо Пуччіні увечері 28 травня 1904 року хвилювався стоячи за кулісами театру, то що мала відчувати співачка!

«Публіка, - згадувала Соломія Амвросіївна, - закидала нас квітами, скандувала, кричала від захоплення. Пуччіні буквально влетів до моєї гримувальної з величезним букетом квітів. Він дякував мені за цей успіх. Ми міцно обнялися, розцілувалися і від радості розплакались…»

Повернувшись додому, щасливий композитор з усією повнотою почуттів підписав співачці свій портрет: «Найпрекраснішій і найчарівнішій Баттерфляй. Джакомо Пуччіні. Торре дель Лаго 1904 р.»

Послухаймо арію Чіо-Чіо-сан з однойменної опери Дж. Пуччіні у виконанні Соломії Крушельницької.


Звучить арія Чіо-ЧІо-сан.

На екрані відповідне фото.
Ведучий З того часу «Чіо-Чіо-сан» стала одним із найулюбленіших творів світового оперного репертуару.

Нова справжня перемога прийшла до співачки в Буенос-Айресі, куди 1906 року вона приїхала на гастролі з Артуро Тосканіні і дебютувала в операх «Валлі» Альфредо Каталані та «Валькірії» Ріхарда Вагнера. С. Крушельницька стала найулюбленішою співачкою аргентинської столиці.

Наступними її роботами спільно з Тосканіні були дуже складні і новаторські опери «Електра» Ріхарда Штрауса та його ж «Соломея». Співачка дивувала і критику, і публіку тією легкістю, з якою вона перевтілювалась з одного образу в інший. Вона з однаковим успіхом виконувала Баттерфляй і Аїду, Гальку і Валькірію, Кассандру і Лорелею.

Для співачки не було нічого недоступного. Це привело до «появи символу Крушельницької», - писав Родольфо Челлетті в книзі «Великі голоси». Елегантна, освічена, приваблива, Крушельницька вважалася втіленням слов’янської краси. Слава про неї йшла по всіх країнах Заходу…


Ведуча Та де б вона не бувала Соломія завжди пам’ятала про свій рідний край, про велику родину, якій постійно допомагала матеріально. Незважаючи на величезні мистецькі успіхи, життя Крушельницької проходило за суворим режимом, підпорядковане виснажливій сценічній праці. Не без іронії співачка згадувала: «Я була одним із кілець механізму оперного турне… Величезним недоліком моєї «універсальної» туристичної освіти було те, що я не бачила малих міст, нічого не знала про величезні простори землі, на яких жили мільйони простих людей. Моє життя в столицях нагадувало життя у золотій клітці.»

Не випадково так тягнуло її до рідного гнізда, куди вона приїздила, даючи концерти в Галичині. Не випадково прагнула передати естафету свого мистецтва котрійсь із сестер. Її улюбленицею була наймолодша Емілія, що теж володіла добрими голосовими даними. Соломія створила всі умови для навчання сестри в Італії. Однак, важка хвороба зламала Емілію, водночас ставши справжньою трагедією для Соломії.


Ведучий Свою глибоку тугу, самотність душі вона забувала на сцені. З рідним краєм Соломію завжди зв’язували улюблені народні пісні, з якими вона прагнула знайомити людей різних континентів.

«Ці пісні, - згадувала італійська поетеса Сибілла Алерамо, - співачка виконувала з особливою пристрастю. Ці пісні короткі, але Крушельницька співала їх з рідкісним пориванням уся переповнена щастям. І вже не мало значення, що ми не розуміли слів. З виразу обличчя, з усмішки артистки можна було прочитати, що це слова якогось сп’яніння здорового і сильного, і були зв’язані слова тих пісень простим і гордим ритмом».


Ведуча Послухаймо у виконанні Соломії Крушельницької українську народну пісню «Ой, летіли білі гуси понад став».
Звучить пісня.

У 1909 – 1910 роках Крушельницька виступає в Неаполі, у 1910 – у Буенос-Айресі, де співає цілий сезон і де її називають улюбленицею публіки. Того ж року Соломія одружується з адвокатом, мером міста Віареджо Цезаре Річчоні.

Остання прем’єра співачки в ролі Федори в однойменній опері улюбленого композитора І. Піцетті відбулася в «Ла Скала» у 1915 році.

Соломія Крушельницька прощалася з оперною сценою, маючи в доробку понад 60 блискуче виконаних партій у різнопланових операх.

В репертуарі С. Крушельницької були найрізноманітніші за формами й жанрами твори композиторів різних епох і народів.

С. Крушельницька завжди вводила до своїх виступів твори українських композиторів С. Людкевича, М. Лисенка, О. Нижанківського, А. Вахнянина, Д. Січинського та інших. Закінчувала концерти українськими народними піснями.


Ведучий Наприкінці двадцятих років неодноразово виступаючи з концертами в Америці, С. Крушельницька не забула й про своїх земляків-робітників, що емігрували в пошуку кращої долі, рятуючись від нужди й голоду в тодішній Галичині. Для них Соломія влаштувала спеціальний концерт у робітничому районі Нью-Йорка в Українському робітничому домі.

На екрані афіша сольного концерту С. Крушельницької в Нью-Йорку.

Концерт перетворився на справжнє свято українського робочого люду за океаном, зібравши близько півтори тисячі слухачів. Як звичайно, серед інших творів лунали українські народні пісні: «Вівці мої, вівці», «Через сад-виноград», «Ой, де ти ідеш», «Ой, летіли білі гуси».


У запису звучать пісні у виконанні С. Крушельницької.

Ведуча Творчі сили довго слугували співачці. У шістдесят років С. Крушельницька, влаштувавши концерт у театрі Гольдоні, у Венеції, знову удостоюється найвищої похвали критики.

У 1939 році С. Крушельницька їде на батьківщину. «Своїми успіхами на великих оперних сценах світу, - сказала Соломія, - я завдячую своєму рідному співучому народові, його невмирущій пісні-чарівниці. Це вона мене вивела на широку дорогу мистецтва. І повірте, мені дуже прикро, що я так мало зробила для нашого народу…»


Ведучий 1944 року С. Крушельницьку запрошено викладачем вокалу до Львівської консерваторії. З часом їй присвоєно звання професора та заслуженого діяча мистецтв УРСР. Педагоги консерваторії, студенти оточили її справжньою любов’ю і теплотою.
Ведуча Незважаючи на похилий вік Соломія Амвросіївна була оптимісткою, вражала працьовитістю, силою волі. Останній сольний концерт її відбувся у Львівській філармонії на 77 році життя.

«Коли ця літня, сива, як голуб, жінка вийшла на сцену, її обличчя ніби опромінилось внутрішнім блиском, властивим їй благородством і ніби цілком перемінилося. З гордо піднятою головою вона співала сильним голосом, який ніби нехтував її роками. Вміння захопити пристрастю свого співу, що завжди заворожував людей, не покинуло її і зараз. Під склепінням залу пролунала пісня «Краю родимий, село родиме, вас я вітаю місця любимі». Замість оплесків спочатку почулись схлипування, а потім переповнений до останку зал зірвався бурхливими оплесками».


Ведучий Соломія Амвросіївна Крушельницька, видатна співачка, педагог, громадянин, померла 16 листопада 1952 року у Львові.

На екрані слайд-фото С. Крушельницької.

Природа наділила Соломію Крушельницьку надзвичайно щедро: блискучий, незрівнянний голос, чарівна врода, високий інтелект, витончений смак, струнка скульптурна постава. І всім тим вона зуміла скористатись напрочуд розумно, зусиллям волі і титанічної праці, досягнувши найвищих рубежів виконавської майстерності.
Ведуча «Крушельницька жила, щоб облагороджувати людей, - влучно сказала про неї українська письменниця Ірина Вільде, - щоб возвеличити правду мистецтва. Вона гідно репрезентувала мистецтво нашого народу в широкому світі у дуже важкий для нього історичний час. Вона співала гімн рідному краю! Безсмертна наша Соломія!»

Використана література:

М. Головащенко. На вершині світової слави. С. Крушельницька. Українки в історії., К.: «Либідь», 2004., с. 248.

Крушельницька Соломія. Спогади. Матеріали. Листування. Вступна стаття. К.: Музична Україна, 1978 – 1979.

Марта Грицик

провідний методист Львівського

державного обласного центру народної



творчості і культурно-освітньої роботи



Каталог: wp-content -> uploads -> 2014
2014 -> Біографія: Максим Рильський
2014 -> Спортивна слава україни (довідково-інформаційний матеріал для лекторсько-просвітницьких груп народних домів про спортсменів Героїв України)
2014 -> Управління культури, національностей та релігій київської облдержадміністрації київська обласна бібліотека для юнацтва «Світлий шлях духовного прозріння»
2014 -> Святе Письмо Старого та Нового Завіту / перекл о. Івана Хоменка, Львів: «Місіонер» убт «Свічадо», 2007 (1-е вид.: Рим: видавництво оо. Василіян, 1963). Барщевський Т. П’ятикнижжя конспект
2014 -> Тема. Джон Кітс- англійський поет-лірик. Сонет «Про коника та цвіркуна»
2014 -> Програма навчальної дисципліни
2014 -> Конкурсу за обраним фахом Галузь знань 02 «Культура і мистецтво» Спеціальність 025 «Музичне мистецтво»
2014 -> При мзс україни


Поділіться з Вашими друзьями:

Схожі:

Сценарій про життя І творчість Соломії Крушельницької організація роботи віталень народних домів iconОстанній період сценічної діяльності Соломії Крушельницької: спроба аналізу
Через це дослідження останнього періоду сценічної діяльності Соломії Крушельницької пов’язане з певними труднощами. Крім того, творча...
Сценарій про життя І творчість Соломії Крушельницької організація роботи віталень народних домів iconСценарій про життя і творчість видатного співака Сценарій: Ірина Гуреш Редактор: Володимир Квітневий
Львівський державний обласний центр народної творчості І культурно-освітньої роботи
Сценарій про життя І творчість Соломії Крушельницької організація роботи віталень народних домів iconМузично-меморіальний музей Соломії Крушельницької у Львові Матеріальні пам’ятки музичної культури України: аспекти дослідження, збереження І популяризації Матеріали Наукових читань до Дня пам’яті Соломії Крушельницької, Львів
Матеріальні пам’ятки музичної культури України: аспекти дослідження, збереження І популяризації : Матеріали Наукових читань до Дня...
Сценарій про життя І творчість Соломії Крушельницької організація роботи віталень народних домів iconДо 140 річчя з Дня народження Соломії Крушельницької

Сценарій про життя І творчість Соломії Крушельницької організація роботи віталень народних домів iconМетодичні рекомендації щодо відзначення 140-річчя з дня народження Соломії Крушельницької

Сценарій про життя І творчість Соломії Крушельницької організація роботи віталень народних домів iconУрок літератури рідного краю у 10 класі з досвіду роботи учителя української мови та літератури
Тернопілля Соломії Крушельницької, розвивати естетичний смак, навички зв’язного мовлення, почуття гордості за славетну землячку;...
Сценарій про життя І творчість Соломії Крушельницької організація роботи віталень народних домів iconСпортивна слава україни (довідково-інформаційний матеріал для лекторсько-просвітницьких груп народних домів про спортсменів Героїв України)
Україна – держава із добре сформованими давніми спортивними традиціями як у любительському так І професійному спорті
Сценарій про життя І творчість Соломії Крушельницької організація роботи віталень народних домів iconСценарій мистецького заходу про життя і творчість
Святково оформлена сцена. Основними елементами оформлення є фотопортрет Марусі Чурай. Під ним дати життя /1625 – 1653/ І напис
Сценарій про життя І творчість Соломії Крушельницької організація роботи віталень народних домів iconЖиттєвий подвиг співачки з Тернопілля (Усний журнал)
На сцені портрет Соломії Крушельницької. В центрі два журнальні столи, за якими сидять двоє ведучих
Сценарій про життя І творчість Соломії Крушельницької організація роботи віталень народних домів iconB1/2 це нова частина підручника для молоді та дорослих, яка завершує рівень в комунікативному курсі
Тематика цього підручника цікава та актуальна: організація відпочинку та туристичні подорожі, професійне життя, пошук нової роботи...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка