Сценарій про життя і творчість видатного співака Сценарій: Ірина Гуреш Редактор: Володимир Квітневий



Скачати 109.76 Kb.
Дата конвертації16.03.2018
Розмір109.76 Kb.


ЛЬВІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ОБЛАСНИЙ ЦЕНТР НАРОДНОЇ ТВОРЧОСТІ І КУЛЬТУРНО-ОСВІТНЬОЇ РОБОТИ

ІВАН КОЗЛОВСЬКИЙ – ЗОЛОТИЙ ТЕНОР УКРАЇНИ

(сценарій про життя і творчість видатного співака)

Сценарій: Ірина Гуреш


Редактор: Володимир Квітневий

Львів – 2012

У приміщенні народного дому розгорнута виставка літератури, фотографій, публікацій з газет і журналів про Івана Козловського та визначних постатей – оперних співаків, диригентів, композиторів, з котрими дружив та працював Іван Семенович.

В глибині сцени – портрет визначного співака., обрамлений вишиваним рушником. Сцена, як і оселя співака, прикрашена його улюбленими колосками пшениці та жита.
Ведуча: Історія української музики багата іменами славетних співаків – О. Мишуга, М. Менцінський, С. Крушельницька, Б. Гмиря, А. Солов’яненко, О. Петрусенко, Д. Гнатюк та багато інших. На цьому зірковому тлі яскравим світлом сяє ім’я Івана Семеновича Козловського.

Іван Козловський один із тих унікальних постатей, які йдуть непрямими шляхами, але в кінці життя можуть повторити Шевченкове: «у нас нема зерна неправди за собою»… Попри складні біографічні обставини, він наполегливо працював і приніс славу для України.


Ведучий: Народився Іван Семенович Козловський 24 березня 1900 р. у селі Мар’янівці, неподалік Білої Церкви. У сім’ї Козловських було двоє дітей Іван та Федір. Мати співака Ганна Косінська – із збіднілих шляхтичів. Батько їхній, хоч заробляв на життя шевством, та був музикантом-самоуком, грав на весіллях, й мріяв про кращу долю синів.
(Звучить звукозапис пісні «Де ти бродиш, моя доле»

муз. Марка Кропивницького, у виконанні Івана Козловського)

Ведуча По Київщині тоді ходили ченці, слухали дітей півчих для церковних хорів. Обидва Козловських мали чудові голоси. Батько віддав їх до навчання у Києво-Печерську лавру, коли Івану було сім років, а Федору – дванадцять.

У Михайлівському Златоверхому монастирі Іван разом з братом навчався і співав у церковному хорі впродовж десяти років.


Ведучий Та доля розвела їх у 1919 році, молодими парубками. За дорученням Симона Петлюри хор Олександра Кошиця виїхав на гастролі до Америки. Федір поїхав з колективом, а Іван Залишився на Україна. В цей час Україну окупували більшовики і хор на батьківщину не повернувся.

Довгі десятиліття через «залізну завісу» брати Козловські не бачилися й навіть не листувалися. Федір Семенович згодом став священиком поблизу Нью Йорку. Це була велика таємниця Івана Семеновича, про яку він не міг говорити навіть з найближчими друзями. Його ніколи не випускали за кордон в розвинені країни, щоб він там не залишився жити і працювати.


(Хор виконує пісню «Чуєш брате мій»

слова Б. Лепкого. муз. народна)
Ведуча Чомусь здається, що саме це неповернення брата й штовхнуло 19-річного юнака до «нерозумного». На перший погляд, кроку: Іван Козловський відразу після закінчення Київського музично-драматичного інституту, (він навчався на курсі Олени Муравйової), йде служити в Червону Армію. Пізніше це юнацьке рішення врятувало Козловського від репресій.
Ведучий: Служив Іван Козловський в інженерних військах, у Полтаві. Слава про особливий голос червоноармійця швидко поширилась містом, і одного разу адміністрація місцевого оперного театру запросила співака підмінити хворого артиста в опері Ш. Гуно «Фауст». З того часу, Козловський часто співав на сцені Полтавської опери.
Ведуча: Після закінчення служби в армії, в 1923 р. Іван Козловський на запрошення дирекції Харківської опери переїжджає до тодішньої української столиці. Там же, в Харкові, Козловський бере участь у спектаклі «Наталка Полтавка» Харківського народного театру, в якому одну з ролей зіграв Панас Карпович Саксаганський, а Козловський – роль Петра.

В іншій виставі цього ж творчого колективу – «Запорожець за Дунаєм» - Саксаганський виконав роль Карася, а Козловський – Андрія.

Панас Карпович подарував молодому Козловському фотографію з надписом: «Західна культура значима, цікава, але прославляйте слов’янську нашу культуру, глибоку за думкою, виразну за формою». Саме цей вислів корифея і став своєрідним девізом усього творчого життя Івана Семеновича. Той драматичний вишкіл який здобув ще зовсім юний Козловський, пізніше став талановитому співакові у великій пригоді – всі критики одностайно відзначали виразний драматизм виконання Козловським оперних партій і, особливо, пісень та романсів.
(У звукозаписі звучить уривок із опери «Запорожець за

Дунаєм» - діалог Карася та Андрія.)
Ведуча: Коли директора Харківської опери Бориса Арканова було призначено керувати Свердловською оперою, Іван Семенович отримав пропозицію дебютувати на сцені Ленінградського театру
опери та балету (колишньої Маріїнки) або співати в Свердловському периферійному театрі. Вдячність та людяність, властиві його натурі, виявились в цьому виборі молодого співака: «Я зв’язаний моральним зобов’язанням з Аркановим, який свого часу дав мені можливість стати солістом Харківської опери» - відповів Іван Семенович на запросини столичного театру.
Ведучий: Проте, все що не діється – на краще. Саме на уральській сцені молодий співак став зіркою. Менш ніж за рік співак підкорив уральського слухача, й усі вистави за його участю проходили з обов’язковим аншлагом.

«Периферійні театри, - говорив пізніше митець, - пробуджують творчість, дають більший простір, навіть спонукають до дерзання, що і в творчому відношенні дуже корисно, й окуповується у майбутньому в самому позитивному розумінні… Щоправда, існує небезпека захльостування пересічністю… Мене обминула ця доля, бо на моєму шляху зустрілися люди, які не занижували, а виховували смак, підтримували прагнення постійного неспокою та професійного росту. Я завжди з вдячністю згадую Полтаву, Харків, Свердловськ».


Ведуча: Восени 1925 року на афішах Большого театру в Москві вперше було надруковане ім’я Івана Семеновича Козловського. Він прийшов до театру яскравою зіркою, і більше сорока років зберігав статус зірки першої величини однієї з найпрестижніших оперних сцен світу.
Ведучий: Співак усе своє життя був і залишився свідомим українцем, великим знавцем української музики, активним її пропагандистом, відомим виконавцем українських народних пісень.
(Ансамбль виконує народні пісні з репертуару Івана Козловського:

«Ой, у полі криниченька», «Засвистали козаченьки»,

«Ой, зійди, зійди, ясен місяцю»)
Ведуча: У репертуарі, у виборі друзів, у поведінці був патріотом своєї Батьківщини. Він був знайомий з багатьма українськими митцями, зокрема, Миколою Лисенком, Павлом Саксаганським. На Різдво ходив колядувати до Володимира Короленка. Дружив з Марією Заньковецькою, Іваном Паторжинським. Анатолієм Солов’яненком. А Олександра Довженка, Бориса Гмирю та Максима Рильського вважав побратимами.

Коли Довженка, після повісті «Україна в огні», піддали гострій критиці, багато друзів відвернулися від нього, а Козловський – ні. Він і після смерті видатного кінорежисера регулярно відвідував довженкову могилу – не забував віддавати шану другові.


Читець: Читає вірш «Іванові Козловському» М. Рильського
«Іванові Козловському»

Спасибі щире вам, артисте,

За Ваші образи й пісні,

В яких палає серце чисте,

Мов цвіт черешні навесні
Спасибі! Вірний син народу,

Ви до народу несете

Мистецтва життєдайну воду,

Краси зоріння золоте.


Самі творець своєї школи,

Ви заповіти зберегли,

Що від Садовського Миколи,

Від Саксаганського взяли.


Мистецька Ваша путь єдина,

Талант Ваш крила простира

До Ленського та Лоенгріна

Від простодушного Петра.


Нехай же квітне, як природа,

Як ваша пісня весняна,

У рідному сімействі згода,

У світі –мир і тишина.

Макс. Рильський
Ведучий: Навіть живучи у Москві, вдома Козловський любив спілкування українською мовою. Щоразу приходячи у Большой театр, молився Богу, не зважаючи на криві погляди парторгів і стукачів. Яких у Большому працювало чи не більше, ніж артистів. А у 1960-ті роки Іван Козловський насмілився заспівати зі сцени у Москві українські колядки та щедрівки, заборонені тоді атеїстичною владою
(У звукозаписі звучать українські колядки у виконанні

І. С. Козловського

- «Добрий вечір тобі» (з Є. Охотніковою та Л. Олешковичем);

«По всьому світу» (з Р та К Лісіциан);

«Іде звізда чудна».)
Ведуча: Співак свідомо сповідував відоме апокрифічне гасло вітчизняного патріота-мецената Є. Х. Чикаленка: «Любити Україну треба не лише до глибини душі, але й до глибини кишені. Будучи людиною доволі заможною, І. С. Козловський ніколи не забував і завжди підтримував своїх земляків. А в його рідній Мар’янівці на Київщині коштом славетного співака постала спеціалізована музична школа. Благородну справу, якій Іван Семенович віддав чимало сил та енергії, а також власних коштів, продовжує по смерті співака благодійний фонд «Прем’єра». Створений у 1995 році, що носить його ім’я.
Ведучий: Цитата племінника

«Він жив творчістю і не уявляв собі іншого шляху, - розповідає племінник артиста Віктор Феліксович Муравицький.

– По своїй натурі був людиною гостинною, тому за життя не мав жодної ощадної книжки. Пам’ятаю, коли до нього додому прийшла відома актриса Юлія Борисова, то була дуже здивована, бо думала, що у Івана Семеновича вся квартира, як вона сказала, в кришталях. А в нього все було по простому. Він, наприклад, дуже любив колоски жита чи пшениці і вони стояли майже в кожному кутку квартири. А ще, був людиною віруючою і ніколи не сідав за стіл не прочитавши молитву. Пригадую, коли Україну визнали Незалежною державою, він відразу надіслав телеграму з привітанням, бо був не байдужим до цієї події. Її зачитали тоді на одній із сесій Верховної Ради України.»
Читець: читає вірш «Білі клавіші»Галини Чубач

«Білі клавіші»

І. С. Козловському

Білі клавіші, звідки ви знаєте.

Що душа моя звукам відкрита?

Білі клавіші, нащо ридаєте.

Коли моря слізьми не долити?
Білі клавіші, звідки ви чули,

Хто це вам нашептав серед ночі,

Що душа викликає минуле,

А минуле – вертатись не хоче?


Білі клавіші, що ви зробили,

Що накоїла ваша сваволя?

Скільки мрій молодих прилетіло!

Скільки маків посходило в полі!

Білі клавіші білими пальцями…

Білі скроні у мого музики…

Тиха пісне співучої нації,

О, яка ти для світу велика



Ганна Чубач
(У виконанні соліста звучать пісні з репертуару І. С. Козловського:

«Повій, вітре на Вкраїну» (сл. С. Руданського, муз. Л. Александрової)

та «Стоїть гора високая» (сл. Л. Глібова, муз. народна)
Ведучий У 1954 р, будучи лауреатом найвищих державних нагород, Козловський залишив Большой театр. Проте він продовжував виступати як концертний виконавець. Крім того, протягом декількох років І. С. Козловський залишився художнім керівником організованого за його ініціативою в 1938 році Державного ансамблю опери.
Ведуча: Іван Семенович не був щасливим в особистому житті. Розлучившись з першою дружиною, він зв’язав життя з актрисою Г. Сергеєвою (1914р. – 2000р), яка народила йому двох дочок, та на схилі літ його покинула, так що Іван Семенович доживав свої дні зовсім самотній. Та й розлука з братом, котрий став священнослужителем в Америці, далась взнаки. Тільки один раз, наприкінці 60-х років Федора Козловського пустили в СРСР. Після піввікової розлуки брати обнялися – і знову роз’їхалися по різних континентах. Довгі десятиліття через «залізну завісу» брати Козловські не бачилися й навіть не листувалися. Аж ось Федір, проходячи повз музичну крамницю в Нью-Йорку, раптом почув чудову українську пісню. Голос виконавця здався йому знайомим… братовим? Забіг у крамницю, попросив платівки. На них англійською було написано Ivan Kozlovskiy й зазначено, що той – соліст Большого театру у Москві. Таким чином Федір отримав вісточку про брата.
Ведучий: Іван Семенович Козловський – народний артист СРСР, уже після розпаду Радянського Союзу – народний артист України та Росії, лауреат Шевченківської премії (1990 р). Той, що увійшов у число 20 найкращих тенорів ХХ століття. Він прожив 93 роки, в основному в Москві, проте ніколи не забував своє рідне село – Мар’янівку. Тут він народився, вчився співати й потім казав, що свій голос узяв «від мар’янівських верб».
Ведуча: Співак все життя намагався віддячити Мар’янівці. Пробив через бюрократичні перепони будівництво тут середньої школи, лікарні, дороги до села від траси Київ – Одеса, наполіг, щоб запустили автобусний маршрут із столиці. Мар’янівським дітям організував відпочинок у таборі «Артек». Довгий час мріяв про спеціалізовану музичну школу, та відкрити її було важко, через те, що село невеличке. Однак таки домігся бажаного. Подбав про вчителів. Надіслав у село два роялі, на одному з яких концертував Сергій Рахманінов; закупив інструменти для духового оркестру.
Ведучий: Сільська садиба, в якій мешкав артист – сьогодні музей, який постав тут за ініціативою вчителів школи естетичного виховання. «Вже сонце низенько… Моє серденько» - чути голос соліста Большого театру. У хатині – чергова екскурсія, тож увімкнули програвач. Садибу реставрували у 1989 р. Згодом Кабмін прийняв постанову про створення музею, який запрацював тут офіційно з 1994 року. Односельчани допомагали його облаштувати разом з доньками Івана Семеновича, котрі передали в музей деякі експонати – сценічні костюми, фотографії, та інші особисті речі співака. Інтер’єр музею-садиби типовий: ікони у кутку, рушники на фотографіях, швейна машинка «Зінгер». А навколо садиби – яблуневий сад, далі дубовий гай, над річкою Протокою – верби.
(Звучить у звукозаписі пісня «Мені однаково»

у виконанні І. С. Козловського під супровід оркестру

Большого театру (сл. Т. Шевченка муз М. Лисенка)
Ведуча Іван Семенович заповів поховати себе в рідній Мар’янівці, сам вибрав місце для могили – але цю останню волю митця не було виконано: його поховали на Новодівочому кладовищі у Москві.
Ведучий: Благородну справу, якій Іван Семенович віддав чимало сил та енергії, а також власних коштів, продовжує по смерті співака благодійний фонд Івана Козловського «Прем’єра», створений у 1995 році Завдяки старанням доньки Анни Іванівни та президента фонду Бели Руденко 24 березня 2004 р відбулась презентація подвійного компакт-диску з українськими творами у виконанні Івана Семеновича.
Ведуча: А у 2005 році депутати Печерської адміністрації м. Київа прийняли рішення розпочати реконструкцію сквера ім. Козловського і встановити у сквері бронзовий бюст артиста. Цей бюст був створений родинним тандемом у складі члена Національної спілки художників України Миколи Зноби та його уже покійного батька, народного художника України, академіка Академії мистецтв України Валентина Зноби.

Віткриття пам’ятника Іванові Козловському відбулось 8 серпня 2008 року.



Ім’ям Івана Семеновича Козловського названа музична школа у Москві. А на Україні після смерті артиста на його вшанування були випущені поштова марка і пам’ятна монета.

(У виконанні хору звучить «Заповіт»

на сл. Т. Г. Шевченка)



Поділіться з Вашими друзьями:

Схожі:

Сценарій про життя і творчість видатного співака Сценарій: Ірина Гуреш Редактор: Володимир Квітневий iconСценарій: Наталія Ярка Редактор: Володимир Квітневий
Сцена святково оформлена. В центрі – портрет юної Лесі Українки в обрамленні вишиваних рушників, декоративних віночків з польових...
Сценарій про життя і творчість видатного співака Сценарій: Ірина Гуреш Редактор: Володимир Квітневий iconСценарій мистецького заходу про життя і творчість
Святково оформлена сцена. Основними елементами оформлення є фотопортрет Марусі Чурай. Під ним дати життя /1625 – 1653/ І напис
Сценарій про життя і творчість видатного співака Сценарій: Ірина Гуреш Редактор: Володимир Квітневий iconСценарій виховного заходу до 200-річчя від дня народження
Закріпити знання учнів про життя І творчість Т. Г. Шевченка, сприяти вихованню національної самосвідомості учнів
Сценарій про життя і творчість видатного співака Сценарій: Ірина Гуреш Редактор: Володимир Квітневий iconСценарій про життя І творчість Соломії Крушельницької організація роботи віталень народних домів
Для успішної діяльності культурно-освітніх закладів важливе значення має робота по впровадженню нових форм культурного обслуговування...
Сценарій про життя і творчість видатного співака Сценарій: Ірина Гуреш Редактор: Володимир Квітневий iconТарас шевченко в моєму житті сценарій круглого столу
Войцехівська Ірина Станіславівна – заступник директора з виховної роботи, спеціаліст вищої категорії, викладач-методист
Сценарій про життя і творчість видатного співака Сценарій: Ірина Гуреш Редактор: Володимир Квітневий iconСценарій "червона шапочка"
Ведучий: Стоп, стоп!! Ну що це, насправді? Завчасно лізуть на сцену, псують сценарій. Де ведуча? Чому ви дозволили цим тинейджерам...
Сценарій про життя і творчість видатного співака Сценарій: Ірина Гуреш Редактор: Володимир Квітневий iconСценарій виховного заходу для учнів 5-6 класів Мета
Мета: розширити уявлення дітей про особистість Марка Твена, його творчість; розвивати творчі здібності; закріпити знання за змістом...
Сценарій про життя і творчість видатного співака Сценарій: Ірина Гуреш Редактор: Володимир Квітневий iconСценарій виховного заходу у формі радіопередачі «Твоє життя твій вибір»
Мета: озброєння учнів знанням про шкідливість тютюнопалінням, алкоголю, наркотиків. Формування у них правильних поглядів на соціальне...
Сценарій про життя і творчість видатного співака Сценарій: Ірина Гуреш Редактор: Володимир Квітневий iconСценарій усного журналу «Тернопіль, Тернопіль казка, в якій ми живем». Перед початком свята звучать пісні про Тернопіль (магнітофон)
Сценарій усного журналу «Тернопіль, Тернопіль – казка, в якій ми живем»
Сценарій про життя і творчість видатного співака Сценарій: Ірина Гуреш Редактор: Володимир Квітневий iconСценарій усного журналу: Підготувала учитель хімії, заступник директора з виховної роботи
Шановні друзі, сьогодні ми зібрались з нагоди 300 – річчя від дня народження Михайла Васильовича Ломоносова – видатного ученого,...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка