Сценарій свята 2012) ( Звучить мелодія пісні «Из чего же, из чего же…» відкриваються куліси, на сцені діти. Діалог)



Скачати 184.26 Kb.
Дата конвертації15.03.2018
Розмір184.26 Kb.

Ювілей школи

(сценарій свята 2012)

(Звучить мелодія пісні «Из чего же, из чего же…» відкриваються куліси, на сцені діти. Діалог)

Голос за лаштунками

Справа була ввечері,

Робити було нічого,

Хто співав, а хто мовчав,

Толя ніжкою махав.
Раптом всім сказала Оля: d:\(d) data\фото 2012-2013\150-річчя школи\img_6935.jpg

- Ювілей сьогодні школі!

Вже аж 10 років має,

Ніби квітка розквітає!


Тут обурився Сергій:

- Ні, не так, не 10 їй.

Моя мама вчилась тут,

Потім був ще й інститут.

Далі я ще народився,

В цій же школі опинився.

Отже, їй не 10, точно,

Знаю я це остаточно!


- А татусь мені казав,

Що піонером в школі став,

Їй п’ятдесят тоді було,

Святкувало все село!

Поважні гості були тут,

На честь школи був салют!

Тихо мовила Наташа:

- Тут училась бабця наша,

А бабусі 50.

Значить, школі 60.



(діти починають шуміти, сваритися)

- Стоп! Не треба сперечатись!

В цьому треба розібратись.

(виходить учитель)

Що за шум і що за гам?

Як не соромно всім вам?

Руку краще підіймайте,

Що не ясно – запитайте.
- Де стояла наша школа?

- Хто учився тут до нас?

- Хто усі ці дяді, тьоті?

- Привітать прийшов хто нас?


- Запитань багато в вас.

Розібратись прийшов час.

Ви на свято завітайте

І історію пізнайте!



(Звучать фанфари,виходять ведучі)

Ведучий 1: Добрий вечір, дорогі друзі! У цей вересневий день нас зібрало дійсно особливе свято – День народження школи!

Ведучий 2: Ми раді вітати у залі випускників і учнів, вчителів, які навчали колись і навчають зараз, почесних гостей, вітаємо всіх, хто прийшов сьогодні на зустріч зі свою юністю.

(звучить пісня «В первый погожий сентябрский денек…», виконується вальс)
Ведучий 1: Школо – імениннице, рідна, дорога!

Скільки пережито разом,

Скільки пройдено доріг…

Скільки поколінь чим часом

Вийшло через твій поріг.
Ведучий 2: Тож історія своїм наказом,

В цю осінню вересневу днину,

Нам велить збирати разом

Всю велику шкільну родину.



(звучить пісня «Рідна школо, ковпаківська школо» у виконанні хору учнів)

Ведучий 1: На нашому ювілеї ми раді бачити почесних гостей __________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Ведучий 2: Право відкрити урочистий вечір ми надаємо нашому шкільному дзвонику, що більше ніж століття 1 вересня скликає дітвору у чудову подорож країною Знань.

(Звучить дзвоник. На екрані слайд «Перший дзвінок багатьох років», який закінчується видом приміщення школи)

(виходить учениця, читає строки вірша, який супроводжується показом слайдів про вчителів школи – презентація « Колектив сьогодні»)
Ученица: Ось школа, в якій затишно всім,

А це наш шеф: мудра і строга,

Яка направляє на вірну дорогу,

Душу вкладає, оновлює другий наш дім –

Школу, в якій затишно всім!
А це директор, якому до всього є діло,

Навчальним процесом керує уміло.

Створює гарний настрій без слів –

У школі, в якій затишно всім!


Ось завучі наші, постійно в турботі,

В навчальній, позакласній, науковій роботі.

Планують, щоб в рейтингу першою була

І всі призи в районі здобула

Школа, в якій затишно всім!
А це вчителі початкової школи,

Які закладають у дітях основи:

Науки, життя, поведінки і слова,

Навчають добру і любові до всіх

У школі, в якій затишно всім.
А це кафедра фізики і математики:

Відкривають з учнями нові закони й галактики.

Кожен з них – своєї науки провайдер,

Хочуть створити шкільний адрон ний колайдер.

Знання дають для тих, кого шістсот сімдесят сім

У школі, в якій затишно всім.


А це вчителі словесності:

Хоч викладають різні мови –

Та живуть у єдності.

Словом сіють добре і вічне,

І проблеми вирішують одвічні:

Любов і добро, що ідуть передусім –

У школі, в якій затишно всім.
А це кафедра суспільних наук:

Коли беруть указку до рук –

Мандруючи країнами, через епохи і віки,

То знань потужний пласт закладають на роки

Лиш для знань, а не для утіх

У школі, в якій затишно всім.


А це кафедра дисциплін природничих,

Щоб розв’язати вузол проблем виробничих

Вони в свої часи дозвілля,

Проектами покращують довкілля.

Щоб безпечно жилося в нім,

Як у школі, де затишно всім.


Праця, музика і фізкультура –

виховують загальну культуру.

Працюють вчителі тут творчо, естетично,

Інтелігентно і етично.

Показують приклад нам усім

У школі, де затишно всім.


А це технічний персонал:

Приміщення миють, в їдальні готують,

Автобуси водять і вправно друкують,

Лабораторні швидко підготують,

Вночі майно нам збережуть

І порядок наведуть

У школі, де затишно всім.
А це – найголовніші жителі

Цієї прекрасної обителі,

Це ті, хто вдихає в неї життя

І дарує віру у майбуття,

Для кого ми живемо і працюємо,

Засіваємо ниву добра.

Це діти, що населяють цей дім,

Школу, в якій затишно всім.



Ведучий1: Ювілейная дата – 150 років – чим не подія?!

150 років – це рубіж, висока сходинка, на яку необхідно було піднятися.


Ведучий 2: Сьогодні ми пропонуємо усім разом зібрати із пазлів Школу, в якій затишно всім.

Ведучий1: Слово для привітання і право закласти перший пазл – фундамент школи, ми надаємо голові Котелевської районної державної адміністрації Корост Тетяні Михайлівні та голові районної ради ради Тимошенку Василю Петровичу

(Пісня «Знов дзвінок лунає малиново» у виконанні ансамблю дівчат))
Ведучий 2: Школа…

Це слово відгукується світлим спомином.

Школа – це класні кімнати, залиті сонцем, списана крейдою дошка, загублений щоденник, перша закоханість, вимогливі вчителі, батьківські нотації…
Ведучий 1 : А пам’ятаєте, як здорово лунав шкільний дзвоник з останнього уроку! Ура! Книги летіли в портфель, як птахи. Вхідні двері переможно гриміли салютом, а в шкільному парку тихо сипала золотим листям береза. Двір, самотня лава – пам’ять, згадки…

(фото презентація)



Ведучий 2: А починалося все так: 16 вересня 1862 року у слободі Котельва була відкрита перша у волості школа. Це було двокласне сільське училище Міністерства народної освіти з п’ятирічним терміном навчання. Її першими учнями стали діти бідняків. За рішенням громади для школи купили будинок разом із великим фруктовим садом у помістного дворянина, вихідця із козацької старшини Аполона Михайловича Матушинського за 5000 карбованців. Пізніше у ньому розміщувалися і шкільна їдальня, і буфет, і інтернат, і бібліотека. Журнал засідань Охтирського повітового земства повідомляє: «У 1883 році Котелевське училище відвідувало більше 100 хлопчиків та 30 дівчаток. Навчальний рік закінчило тільки семеро, найгірше засвоюється учнями «Закон Божий».
Ведучий 1:1888рік. Як свідчать записи у протоколах засідань Охтирського повітового земства «приміщення училища й для такої кількості учнів – тісне, від чого є крайня необхідність його розширити». Котелевська громада подбала про розширення шкільного приміщення і у цьому році було закінчено будівництво нового приміщення для школи (сьогодні тут працюють гуртки районного центру дитячої та юнацької творчості).

Ведучий 2: 1918 рік. Двокласне училище змінило назву і зміст роботи. Відтепер це вища навчальна школа із строком навчання сім років. Про це ми дізнаємося із записів одного з перших випускників школи відомого котелевського літописця Сави Миколайовича Шила.

Ведучий 1: 1934 рік – відкрито восьмий клас і надано статусу середньої.

Ведучий 2: 1937 рік – перший випуск 10 класу. Документ про середню освіту отримали 22 котелевці. Відразу після закінчення школи Товма Наталія, Гризодуб Дмитро, Бородай Тамара, Голуб Іван та Поповченко Катерина були призначені на учительську роботу. Решта випускників поїхали продовжувати навчання в середні та вищі навчальні заклади Полтави, Харкова, Києва.

Ведучий 1: 1955 рік. Знову новосілля. Учні та вчителі Першотравневої середньої школи отримали в подарунок новозбудоване двоповерхове приміщення, де і до нині комфортно почуває себе наша малеча – учні початкових класів. Школу зводили два роки. Цеглу возили з Деревок, де розбирали Казанську церкву. Коли рили котлован – знайшли авіабомбу. Довелося викликати саперів.

Ведучий 2: 1957 рік. У школи нове ім’я – Котелевська середня школа №1. Вона переходить на одинадцятирічне навчання. У старших класах запроваджується виробниче навчання. Поряд із загальноосвітньою підготовкою учні вивчають одну із спеціальностей: плодоовочівник, тваринник, рільник, механізатор, садовод.

Ведучий1: 1962 рік. У школі свято – ювілярші 100 років. У її стінах здобуває освіту 648 учнів 1-11 класів. Вона має добре обладнані кабінети: фізичний, хімічний, природничий, краєзнавчий, спортзал, бібліотеку. При школі працює інтернат, група продовженого дня. У розпоряджені учнів духовий оркестр, піаніно, два трактори, одна автомашина. Школі є ким гордитися. Серед її випускників робітники, колгоспники, лікарі, інженери, науковці, митці.

Ведучий 2: Влітку 1967 року група учнів школи за відмінне навчання завоювала право поїхати до столиці України місто Київ. У ході цієї поїздки діти зустрілися з Сидором Артемовичем Ковпаком. На барельєфі навчального закладу знову зміни – відтепер Котелевській середній школі №1, постановою Ради Міністрів Української РСР від 12 січня 1968 року присвоєно ім’я її знаменитого випускника Сидора Артемовича Ковпака.

Ведучий 1: 1984 рік. Введено в експлуатацію нове триповерхове приміщення, де відчули себе господарями учні 5-10 класів.

Ведучий 2: 1994- 1995роки – з ініціативи директора Коновала Михайла Івановича та його заступника з науково-методичної роботи Штанько Тамари Михайлівни ведеться підготовка до зміни статусу навчального закладу. У Котельві з’являється перша школа-гімназія.

Ведучий 1: 1999 рік – черговий етап змін. Відтепер ми Котелевський навчально-виховний комплекс №1 імені С. А.Ковпака.

Ведучий 2: 2005 рік. Нове тисячоліття, нове мислення. Науково-технічний прогрес не стоїть на місці. Його основи закладаються саме в юному віці, тому бажання реформ в освіті, наполеглива праця вчительського і учнівського колективів дала нам право отримати статус гімназії.

Ведучий 1: Своє 150-річчя найстаріший навчальний заклад Котелевщини, Котелевська гімназія №1 імені С.А.Ковпака, з ініціативи меценатів - голови районної державної адміністрації Корост Тетяни Михайлівни та голови районної ради Тимошенка Василя Петровича, зустрічає в капітально відремонтованому двоповерховому приміщенні, обладнаною за останнім словом техніки шкільною їдальнею, відреставрованою актовою залою, сучасними енергозберігаючими вікнами, світлими коридорами.

Ведучий 2: Невпізнанно змінилася наша друга домівка за ці 150 років. Історія школи багата визначними подіями, серед яких було багато щасливих митей, але були і трагічні…

(виходить пара – хлопець у костюмі, дівчина – у бальній сукні. Тихо звучить мелодія пісні «Когда уйдем со школьного двора»)



Дівчина: Сьогодні нам лягли дороги дальні,

Цвітуть зірки і вабить висота.

У школі вальс відлунює прощальний,

Над залою окрилено зліта…



Хлопець: Притихне клас у буйному цвітінні,

Замруть гілки, хитнувшись на стіні.

Нехай в одну зіллються наші тіні

В відчиненім, освітленім вікні.



Голос за лаштунками: Вони сьогодні з світлою печаллю

Ступили всі через шкільний поріг.

Хай буде їм бентежний вальс прощальний

Провісником незвіданих доріг.

Можливо, в той єдиний неповторний день, це мало бути так…(пара кружляє у вальсі). Але скоріше за все в ті далекі роки це було значно простіше: скромнішими були сукні дівчат, трішки поскрипував довоєнний патефон, та радість від цього не була меншою.

залі темнішає, на екрані з’являються кадри кінофільму про війну)

«Наш випускний вечір почався 21 червня 1941 року, а бал закінчився о 5 ранку 22 червня. Коли ми верталися додому після зустрічі світанку, Київ уже бомбили фашисти». Із спогадів випускника 41 року)



Ведучий 1:Ти, земле наша, рідная, святая!

Ти, Батьківщино любо, золотая!

Це знову напад, з ворогом двобій!

Ти чуєш, нене! Ми йдемо на бій!



Ведучий 2: І вони пішли…Перші випуски 10-го класу Котелевської середньої школи №1 та вчителі стали на захист своєї Вітчизни.

(інсценізація пісні «До свидания, мальчики») d:\(d) data\фото 2012-2013\150-річчя школи\img_6984.jpg
Ведучий 1: Гребінник Михайло – випускник школи, загинув на фронті.

Щербак Борис – випускник школи, загинув на фронті.

Кривуша Микола , заступник директора, вчитель фізики – загинув на фронті.

Кисловод Василь, учитель історії – загинув на фронті.

Голуб Іван , учитель російської мови і літератури, повернувся з війни інвалідом.
Ведучий 2: У глибокій пошані ми схиляємо голови перед випускниками та вчителями школи, які загинули в роки Великої Вітчизняної війни і тими, хто пройшов через горнило війни, викував перемогу.

Ведучий 1: Молоденькі сади ми посадим на кручі,

Яворами прикрасим дорогу походу.

Де окопи, траншеї і рани пекучі –

Яблунева веселка поклониться в воду.

Без нужди і печалі народяться діти,

І дівчата натчуть білосніжні полотна,

І в залізні, ясні, дорогі заповіти

Не вплететься війна, пожарами скорботна.



Ведучий 2: За час існування нашої школи шість поколінь котелевців були її учнями, зроблено 75 випусків учнів, які отримали середню освіту.

Ведучий 1: Але в народі говорять: «Всяка школа славиться не числом, а славою своїх учнів». Одним із перших її випускників був знаменитий партизанський генерал С.А.Ковпак. У котелевській першій навчалися люди, які нині мають наукові ступені, працювали в посольствах різних країн, розбудовували нашу державу у післявоєнний період та в роки незалежності, працюючи в промисловості та сільському господарстві. Багато серед випускників учителів та лікарів.

Ведучий 2: Наш навчальний заклад йде в ногу з часом. А допомагають нам у цьому спеціалісти та методисти районного відділу освіти.

Ведучий 1: Право закласти другий пазл Школи ми надаємо начальнику відділу освіти Котелевської райдержадміністрації Кашанському Михайлу Володимировичу.

(танець)

Ведучий 2: Бути директором – відповідально.

Ведучий 1: Бути директором – важко.

Ведучий 2: Бути директором – почесно.

Ведучий 1: Директор у школі – це вчитель.

Ведучий 2: Директор у школі – це психолог.

Ведучий 1: Директор у школі – це мати і батько.

Ведучий 2: Директор у школі – це завгосп.

Ведучий 1: Директор у школі – це артист.

Ведучий 2: Директор у школі – це дипломат.

Ведучий 1: За 150 років через наш навчальний заклад пройшло не одне покоління учнів, учителів і, звичайно, директорів. Усі вони були різні за характером, темпераментом, поглядами й уподобаннями та об’єднує директорів усіх поколінь – велика відповідальність, що лягала на плечі того, хто брав на себе відповідальність за три колективи людей одночасно: дітей, учителів і батьків.

Ведучий 2: Ось вони – директори Котелевської першої

  1. Федченко Йосип Матвійович

  2. Овсій Василь Антонович

  3. Малик Олексій Іванович

  4. Тимошенко Семен Михайлович

  5. Продан Василь Іванович

  6. Свирид Михайло Панасович

  7. Товма Василь Титович

  8. Вертелецький Андрій Дмитрович

  9. Наріжна Єфросинія Андріївна

  10. Євтушенко Марія Дмитрівна

  11. Луценко Василь Іванович

  12. Яременко Надія Яківна

  13. Рахманов Сергій Іванович

  14. Сальник Марія Іванівна

Ведучий 1: Право закласти третій пазл Школи ми надаємо Плахотній Валентині Іванівні, яка очолювала педагогічний, учнівський та батьківський колективи з 1985 по 1987 рік, Коновалу Михайлу Івановичу, який 16 років вів наш шкільний корабель розбурханим морем країни Знань, Даценко Лідію Василівну, яка давала лад у навчальному закладі з 2003по 2009 рік та Петренку Сергію Леонідовичу, який очолює Котелевську гімназію нині.

(виступ директорів)



(пісня «Подяка вчителям»)
Ведучий 2: Скільки суму в слові «ветеран», але стільки ж поваги і тепла. Трепетна юність, розважлива молодість, мудра досвідченість – кращі роки життя подаровані школі.

Ведучий 1: Ветерани педагогічної праці! Прийміть слова вдячності від своїх молодших колег за приклад самовідданої праці, мудрі поради, щирість взаємин.

Ведучий 2: Шановні ветерани, від сьогодні ми хочемо присвоїти вам високе звання – почесний гість Котелевської гімназії №1

Ведучий 1: На знак поваги, любові і вдячності прийміть ці квіти і наш музичний дарунок.

(Пісня «Вчителю»)

Ведучий 2: Закласти четвертий пазл Школи ми запрошуємо на сцену ветерана педагогічної праці, заступника директора гімназії Штанько Тамару Михайлівну.

Ведучий 1: Прекрасний у нас сьогодні ювілей, але навіть у свято серце може сповнитись печалю, бо все менше з нами тих, з кого починалася школа…Замітає сніг сліди, що ведуть до школи. Заліковує серце рани, залишені в пам’яті тими, хто вже ніколи не повернеться …

Ведучий 2: Учителю! Навіть через багато років,запалене вами, не погасне світло. І серце буде молодим, поки вогонь священний в дружбі з ним. Моя душа від всяких негараздів це світло збереже. Воно допоможе у житті не раз, учителю, у справах продовжити вас. Бо полум’я, цей жар вогню, навіть через багато літ, не погасне у вікні.

(звучить пісня «Возвращайтесь» - Бут І. Презентація)

Ведучий 1: Наша школа є партнером державних та соціальних служб, органів місцевого самоврядування, колективних сільськогосподарських підприємств. І сьогодні на святі присутні представники багатьох із них.

Ведучий 2: Тож закласти п’ятий пазл Школи ми хочемо запросити заступника голови районної державної адміністрації, випускницю Котелевської середньої школи №1 1982 року Шевченко Валентину Іванівну.

(танець)

Ведучий1:Про наш навчальний заклад можна сказати, що у нього славне минуле, достойне теперішнє і прекрасне майбутнє.

Ведучий 2: Школа по праву гордиться своїми педагогами, і багато хто з них колись був її учнем.

Ведучий 1: Сьогодні вони в залі: Даценко Лідія Василівна, Махова Наталія Григорівна, Куницька Надія Василівна, Бондаренко Ніна Степанівна, Буць Тетяна Сергіївна, Тимченко Наталія Михайлівна, Деримарко Наталія Василівна, Лисенко Тетяна Михайлівна, Козін Світлана Іванівна, Глущенко Галина Олексіївна, Глущенко Віталій Іванович, Кальченко Ольга Миколаївна, Довгуша Володимир Володимирович, Олефіренко Ірина Володимирівна, Терес Валентина Василівна, Сальник Ольга Іванівна, Лійко Світлана Володимирівна, Крамаренко Валентина Станіславівна, Правдюк Сергій Михайлович, Біленька Людмила Анатоліївна, Біленко Людмила Олександрівна, Лучанінова Лариса Валеріївна, Шеремет Тетяна Миколаївна, Борківець Наталія Анатоліївна, Морівець Вікторія Станіславівна, Петренко Олександра Сергіївна.

Це майже половина педагогічного колективу.



Ведучий 2: Тож закласти шостий пазл Школи запрошується на сцену заступник директора з науково-методичної роботи, випускниця котелевської першої Сальник Ольга Іванівна.

Ведучий 1: Скажіть, мені, будь –ласка,

Може статись,

Що вчитель також здатен закохатись?
Ведучий 2: Звичайно, може! Адже це не диво,

Бо все людське і вчителю властиве!

Тож зараз (чую вже чиїсь зітхання)

У нас на святі пісня про кохання.



(Пісня у виконанні Корост А.В.) Ведучий 1: За свій життєвий шлях, наша імениниця дала путівку в життя більше ніж 10 тисячам випускників. Усі вони розлетілися по світу білими лебедями. Але щороку у червневі дні поспішають учні Котелевської першої у її стіни на зустріч з юністю, щоб віддатися далеким спогадам про роки шкільної дружби, перше кохання, щоб зустрітися з тими, хто десять чи одинадцять років дарував свої знання і турботу.

Ведучий 2: І сьогодні, в ювілейні дні освідчитись в коханні своїй школі поспішають уже сивочолі її випускники. Ми запрошуємо на сцену випускницю 1954 року Свирид (Голуб) Людмилу Олексіївну.

(пісня Пюра Ірина)

Ведучий 1: Не менш талановиті і сьогоднішні випускники школи. Тож ми запрошуємо на сцену наймолодше покоління навчального закладу – учнів 11 класу.

(читається вірш-посвята школі і звучить пісня)

Ведучий 2: Тож школа наша - славний родовід,

Це батько, мати, прадід твій і дід,

Це берегиня роду і життя,

В родині кожній щастя берегла

І дарувала свічу пам’яті усім,

Щоб шанували край свій, рід і дім.



Ведучий 1: Котелевська перша – це цілий родовід. Не одне покоління односельців пройшло через наш навчальний заклад: навчалися самі, потім привели сюди дітей, а згодом і внуків.

Ведучий 2: Тож ми запрошуємо на сцену закласти сьомий пазл Школи випускницю, маму двох наших учнів, голову ради гімназії Кислюк Тетяну Олександрівну.

Ведучий1 : Всі різні, але й однакові з тобою,

На струнах сонця ще тримається наш міст,

У ріках днів усе спливає за водою,

Та не забудь, що ти є гімназист.



Ведучий 2: Пройдем стежки...

В одне сузір’я зорі стануть.

За громом - блискавки, дощі, за вітром – свист...

Колись зустрінемось. Минулим гляну...



І зрозумію по очах: ти – гімназист!

Ведучий 1:Добігає кінця наша зустріч. Маємо надію, ви не жалкуєте , що відірвалися від справ і прийшли сюди, щоб ще раз зануритися в атмосферу шкільного дитинства.

(звучить пісня «У ритмі серця»)

(у кінці пісні директор виносить іменинний торт, вітає ще раз зі святом і запрошує скуштувати торт) d:\(d) data\фото 2012-2013\150-річчя школи\img_7017.jpg



Поділіться з Вашими друзьями:

Схожі:

Сценарій свята 2012) ( Звучить мелодія пісні «Из чего же, из чего же…» відкриваються куліси, на сцені діти. Діалог) iconСценарій випускного вечора (Подорож на шкільному потягу «Дитинство Юність» )
Звуки вокзалу: оголошення диспетчера, звучить відповідна мелодія, 2 ведучих у ролі машиніста І його помічника
Сценарій свята 2012) ( Звучить мелодія пісні «Из чего же, из чего же…» відкриваються куліси, на сцені діти. Діалог) iconСвята та розваги «Ой, весела в нас зима»
Звучить весела музика. Вихователь заводить дітей до залу. Діти зупиняються біля стільчиків
Сценарій свята 2012) ( Звучить мелодія пісні «Из чего же, из чего же…» відкриваються куліси, на сцені діти. Діалог) iconАпарат верховної ради україни
Инфляция, долги по зарплате, аукционы, рынок зерна… или От чего зависит бюджетный климат регионов 8
Сценарій свята 2012) ( Звучить мелодія пісні «Из чего же, из чего же…» відкриваються куліси, на сцені діти. Діалог) iconКонцерт до 8 березня у школі. Звучить легка, весняна музика. Ведечий 1
Діти вручають жінкам листівки з квітами. Звучить музика На сцену виходять 5 учнів 8класу з білими шарфиками на плечах
Сценарій свята 2012) ( Звучить мелодія пісні «Из чего же, из чего же…» відкриваються куліси, на сцені діти. Діалог) iconЗвучить бардівська пісня. Урок узагальнення та систематизації знань
Мета: Ознайомити з історією виникнення бардівської пісні, надати знання про видатних виконавців бардівської пісні, розглянути характерні...
Сценарій свята 2012) ( Звучить мелодія пісні «Из чего же, из чего же…» відкриваються куліси, на сцені діти. Діалог) iconСценарій випускного вечора "В гостях у казки"
Вед Добрий вечір, дорогі наші діти, учителі, батьки, гості. Сьогодні ми зібрались з нагоди особливого свята, якого немає в жодному...
Сценарій свята 2012) ( Звучить мелодія пісні «Из чего же, из чего же…» відкриваються куліси, на сцені діти. Діалог) iconСценарій усного журналу «Тернопіль, Тернопіль казка, в якій ми живем». Перед початком свята звучать пісні про Тернопіль (магнітофон)
Сценарій усного журналу «Тернопіль, Тернопіль – казка, в якій ми живем»
Сценарій свята 2012) ( Звучить мелодія пісні «Из чего же, из чего же…» відкриваються куліси, на сцені діти. Діалог) iconЛекція (тези) Лекція (тези) предмет І метод економічної теорії бранил Гомера, Феокрита
Все знают, чего не должно быть, и все знают, что должно быть. Перехода не знает никто
Сценарій свята 2012) ( Звучить мелодія пісні «Из чего же, из чего же…» відкриваються куліси, на сцені діти. Діалог) iconЗвучить «Елегія» М. Лисенка Учитель. «Від часу Шевченкового «Поховайте та вставайте, кайдани порвіте»
На сцені – прикрашений вишитим рушником портрет Лесі Українки. Під портретом плакат із словами
Сценарій свята 2012) ( Звучить мелодія пісні «Из чего же, из чего же…» відкриваються куліси, на сцені діти. Діалог) iconЗвучить мелодія
Боже Слово, через яке вона краще пізнає Бога, І божий Закон, в якому виражена Його воля, І молитва, якою з ним розмовляє … Мила їй...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка