Сценарій виховного заходу «Моє село колиска мого дитинства»



Скачати 291.8 Kb.
Дата конвертації29.03.2018
Розмір291.8 Kb.
ТипСценарій виховного заходу

Сценарій виховного заходу

«Моє село — колиска мого дитинства»

Мета:  розширити і поглибити поняття громадянськості, розвивати в дітей прагнення бути свідомим громадянином, патріотом України; виховувати  любов до рідної землі, свого села, прагнення своєю працею примножувати здобутки українського народу; розвивати в учнів уміння бачити й цінувати красу, зміцнювати почуття національної гордості, повагу до звичаїв і традицій рідного народу; ознайомити учнів з історією свого краю, побутом села, декоративно-прикладним мистецтвом на основі місцевого матеріалу; розвивати навички роботи з речовими джерелами історичних знань.

Оформлення сцени: книжковий куток з краєзнавчою лутературою, стенд «Мандрівка Миньковеччиною» — фотопанорама села з висоти пташиного польоту, українські національні вишивки.

Хід свята

І.


Йду рідним селом де панує і буяє весна, де весело шепочуть з вітром рідні тополі. А онде, понад річкою, пишається своєю дивною вродою калина.

ІІ.


Молода і щаслива, йду своєю вулицею, а матуся-верба ласкава простягла до мене свої золотисті руки… А ось дідів сад зустрічає мене своїм ніжним цвітом. Ось і моя біла хата, де чекають мене рідні. Усе це – моя батьківщина, рідна, священна земля моїх дідів і прадідів.

І.


Тут я народився і виріс, тут уперше побачив синь українського неба і золоті розлоги пшеничних ланів. Тут ходжу до школи, тут навчився розуміти добро і зло. Тут вимовили найперші святі слова: мама, тато, Бог, Україна, хліб, любов, праця, віра…

ІІ.


Шановна громадо! Дорогі гості, батьки і діти! Ми радівітати вас на нашомусвяті.
І.

Щасливі ми, що народились і живемо на такій чудовій, багатій, мальовничій землі – в нашій славній Миньковеччині. Тут жили наші прадіди, діди, тут живуть наші батьки – тут корінь роду українського, що сягає сивої давнини.

ІІ.

Скільки ніжних, ласкавих, поетичних слів придумали люди, щоб висловити свою гарячу любов до краю, де народились і живуть.


Відео «Туристичні ландшафти України. с. Миньківці»
Ласкаво просимо, гості у світлицю

Де пісня й звичаї живуть

Де пахнуть волошки, чорнобривці

Де рушники візерунками цвітуть.


Хай пісні дзвінкі лунають

Щоб посмішок навкруги багато було

Бо кожен тут сьогодні знає

Що Миньківці – найкраще село!


Серед полів село моє чудове,

Там на світанні запахи медові,

Теплом вітрів овіяні поля,

і в цьому краї народилась я.


Я пишаюсь рідним краєм:

Виноградом, садом, гаєм,

Гарним урожаєм

Родом тата, родом мами.

Людьми рідної землі,

Хто, мов паростки малі,

Рік коріння проростив…

Й хто народом краю став.

Я пишаюсь краєм рідним,

Хочу бути його гідним,

Оберегом родоводу –

Миньковецького народу.


Нехай цвітуть про тебе співи

Тебе люблю без краю я.

Мій край веселий і щасливий

Миньковеччино моя.


Доброго дня, дорогі друзі!

Доброго настрою, радісного свята всьому нашому славному краю, нашим прекрасним людям, Вам, учасники свята!


Добридень всім, кого сюди

Стежина привела.

Ми будемо сьогодні відзначати

Чудове свято – день села.


День рідного села -

Де ви з’явилися на світ,

Де ясні зорі вечорові

І вишень білосніжний цвіт.


Добрий день вам, славні люди!

Творці небувалого, світлого дня.

Хай поле врожайне вам піснею буде,

Врожаї хай щедрі вам родить земля.


В добру пору, в добрий час

Ми вітати раді вас.

Хай добре справи йдуть у вас

Повсякденно й повсякчас.


Вас сьогодні щиро ми усіх вітаєм

Вам сьогодні шлем ми теплі ці слова.

Вам, односельчани, земний уклін,

Здоров′я і наснаги

Хай посилає бог усім.
Загубилось в долині село

Закрохмалене в бархатний іній

Хочу, щоб завжди тут щастя було

І по всій моїй Україні !

Тут червоніють калинові китиці

Я люблю мої рідні МИНЬКІВЦІ!



І.

Моє село, мій рідний край, чарівний і прекрасний. Як не любити те місце, де перше побачив сонце, відчув подих землі, де мені відкрився світ життя.



ІІ.

Добрий дух рідної оселі, її тепло й затишок - запорука щасливої долі людини. Родинне гніздо - батьківська домівка, найдорожче місце для кожної людини, а особливо для дитини.



І.

Стоїть, заціловане всіма вітрами, колиска любові і пісня душі.

Тут стелеться легко дорога до мами, стежина дитинства веде в спориші.

ІІ.

Пісенний мій краю, любов моя вічна. Тут пам'ять козацька і слава батьків. Так хочеться довше дивитися в вікна, вдивлятися в очі своїх земляків.


І.

З поклоном синівським тобі побажаю,селянського щастя не втратити суть. Хороших пісень і рясного врожаю,лелеки ж побільше хай діток несуть.



ІІ.

Мої натруджені земляки мають час перепочити. А нам час сказати про них добре слово, запросити всіх на свято — День села, адже йому сьогодні – 610 років.



І.

Села, як і люди, мають свої біографії. У кожного вона своя. Тільки в селі людина може так близько спілкуватися із природою, розуміти її душею.


Історія села

Історія Миньковець (1407-2017) - 610 років

1407 литовський князь Вітовт віддавав своєму двоюрідному братові Ягайлові східну частинину Поділля.

20 жовтня 1407 року – Ягайло видав грамоту на володіння Миньківцями.

У 16-17 столітті чималими землями на Поділлі володіють польські шляхтичі.

Внаслідок частих нападів на початку 18 століття Миньківці було спустошено.

1772 рік- ВойцихСцибор-МархоцькийкупивЯрмолинецькийключ (землі)

У 1782 – Сцибор обміняв Ярмолинці на Миньківці і подарував землі племіннику Ігнацію Сцибору Мархоцькому, який створив Миньковецьку державу.

До Миньковецького ключа входили села: Мислиборж, Городище, Катеринівка, Антонівка, Кружківці, Отроків, Хапанівка, Притулія, Тимків, Побуйна, Сивороги, Сеферівка.

Як справжня держава, вона мала свої кордони, позначені стовпами.

Тут випускали власні гроші, існував цех ткачів, судова система на горі Бельмонт друкарні, великі базари.

1 січня 1795 року – на вселюдному збранні був підписаний акт, що починався словами:

«Ми жителі спадоємних володінь: Мислиборж, Городище, Катеринівка, Антонівка, Кружківці, Отроків, Хапанівка, Притулія, Старик, Тимків, Побуйна, Побуянка, Сивороги, які складають Миньковецьку державу, що знаходиться в Ушицькому повіті Подільської губернії, зібравшись усі разом для вироблення і встановлення відомих законів… прийшли до висновку, що найвище благо…- це ВОЛЯ.»

З 1802 року в Миньківцях діяло дві єврейські друкарні.

У 1888 році власті розпорядилися і перенесли недільні базари на вівторок. Так є і понині.

1905- у Миньківцях нараховувалось 450 дворів та 4000 мешканців.

В 1917 році Миньківці перейшли до рук селянських депутатів.

12 липня 1941 року німецькі окупанти захопили Миньківці.

28 березня 1944 року – Миньківці звільнено.

1950 – у Миньковецькому районі 3500 мешканців, з них – 1300 євреїв.

27 січня 1959 року – Миньковецький район було ліквідовано і приєднано до Дунаєвецького району. ( Існував район 20 років)

У 2001 році – проживало 1480 чоловік

У 2006 – 1388 мешканців

2005 рік – 1305 жителів села

2017 рік – 1000 жителів

У селі є школа, храм Св. Михаїла, дитсадок, амбулаторія, поштове відділення, магазини, костьол, меблевий цех.

Дуже хочеться, щоб наше мальовниче село зі своєю славною історією процвітало.
Пісня «Село, моє село»

Наталя Май

Пахне яблуками вечір. дощик сіє
І дзвенять пісні лелечі край села
повертаюся додому і радію
Коло хати черемшина розцвіла /2р/
Приспів:
Село моє,село, то татова криниця,
Там у гніздечках журавлі.
Село моє, село, мені ночами сниться
Найкраще місце на землі.

Проіграш.


Здрастуй хато, я до тебе повертаюсь


Під вікном пахуча м’ята губить лист
Десь хлопчина на баяні дзвінко грає
І серденько завмирає, як колись.

Приспів.

Проіграш.
(речетатив):
Село, моє рідне село
Там живуть мої тато і мама, мої друзі
Там пролягла моя перша стежина
Так хочеться додому...

Приспів.


ІІ.

Я дякую долі за те, що народилася у цьому благословенному краї, у цьому райському куточку землі, за те, що де б я не була, серцем завжди лину до отчого порогу, до рідної хати, до найдорожчих людей. Біля хати - різнобарвні квіти, на порозі - усміхнена мама, в хаті - тепло і затишно, а я - не доросла людина з життєвим досвідом, а маленьке дівча, залюблене в красу миньковецького краю.



І.

Село наше красиве і квітуче. Але все ж справжньою їх окрасою є люди. Ми бачимо їх щодня, вони живуть поруч, вони скромні і працьовиті. Вони не звикли до слави, але їх щоденна праця, життя — то джерело людської мудрості і самовідданості.



ІІ.

Реальним фактором економічного, соціального та культурного розвитку села завжди була і є школа.



І.

Школа – це своєрідний оберіг села і теплий вогник для дітей і дорослих.


Школо наша, школо,
Приголуб нас, мила,
Пригорни усіх нас,
Як голуб підкрила.
Ти нас всіх научиш,
Як у світі жити,
Як зло оминати,
Як добро чинити.
Бджілоньки — на квіти,
Дітоньки — до школи,
Там збирають мудрість,
Як мед в полі бджоли.
Школа - школа. Вулик гомінливий.
Дружній і веселий рідний дім.
Кожний з нас отут щасливий,
Бо живе, вчиться і творить в нім.
Школа - наш дім, що зітканий з проміння,
З любові, радості та веселкових мрій,
Що зігріває цілі покоління.
Це - храм добра, утвердження надій.
Школа - школа!
Вулик ти дитячий.
Ну а, діти, як бджолиний рій,
Вчаться тут і йдуть сюди терпляче,
І беруть початок з нього свій.
Бо всім відомо, що без школи,
без знань, що мусиш там набуть,
Не станеш у житті ніколи
Тим, ким з дитинства мрієш буть.
Історія про школу

Історія школи починається з 1860 року.

У1860–1882роках в містечку Миньківцях діяла школа грамоти, в якій навчалося близько 30 хлопчиків та дівчаток. 

1882 року — міністерське однокласне народне училище.

У 1898 році було відкрито школу для дівчаток.

У 1899 році на кошти громади був збудований будинок для молодших класів. У селах, що були приписані до миньковецької парафії, шкіл не було.

Станом на1930рік у Миньковецькому районі було уже 34 школи.

1936 року школа одержала нове приміщення, яке було збудоване на місці костьолу.

Наприкінці 50-х років XX ст. у селі з вищою освітою налічувалося 45 осіб, з середньою — 619.

Діяли середня загальноосвітня трудова політехнічна школа з виробничим навчанням, в якій навчалося 518 учнів.

Перший випуск учнів з середньою освітою відбувся в 1937 році.

У наш час у селі діє навчальний заклад I—III ст. по закінченню якого надається атестат про середню освіту.


Пісня «Річка моя, річечка»

Між крутими берегами котить хвилю річка

В ній купався сивий вечір і чорнява нічка
Грає річка, як музика чиста і глибока

Що з тобою розвела нас по два різні боки


Річка, річка-річенька камінці на дні

Як же перескочити на той бік мені

Річка, річка-річенька голуба вода

Як тебе окликнути врода молода


Грає річка мов музика чистим сріблом листя

Берег дивиться на берег а між них так близько


А за тими берегами є чаклунка юна

Я гукаю виглядаю та нема відлуння


Річка, річка-річенька камінці на дні

Як же перескочити на той бік мені

Річка, річка-річенька голуба вода

Як тебе окликнути врода молода


Моє село!Яке ж воно красиве!

Воно одне таке на цілий світ.

Пшеничним колоском буяють ниви

Чарує веснами садів вишневий цвіт.

Річка хвилює пісню колисанки,

Шепочуть віттям верби та ясени

Моє село! Його пісні й світанки

Візьму з собою в пам'ять назавжди .


Серед лісів село моє чудове

Там на світанні запахи медові,

Теплом вітрів овіяні ліси,

а в цьому краї народились ми.

Стоїть, заціловане всіма вітрами,

Колиска любові і пісня душі.

Тут стелеться легко дорога до мами

Стежина дитинства веде в спориші.

Пісенний мій краю, любов моя вічна

Тут пам’ять козацька і слава батьків.

Так хочеться довше дивитися в вікна,

Вдивлятися в очі своїх земляків.


Миньківці лагідні і милі

Водночас величні і прості.

Ви мене з дитинства полонили,

Ви навчили радості й доброти.


Я зросла, не знаючи печалю,

Мов трава безжурна, степова,

Тут мене з дитинства колисали

Шепіт нив і тиша лісова.


Тут знайшов я розуму і сили,

Ця прекрасна, лагідна земля

Дивним зіллям серце напоїла,

Щось мені у спадок віддала.


Багато святинь є у тебе

І найзаповітніших місць…

Хата моя, біла хата

Рідна моя сторона

Пахне любисток і м’ята

Мальви цвітуть край вікна.

Хата моя, біла хата

Казка тепла й доброти.

Стежка від тебе хрещата

В’ється в далекі світи.



Пісня «Музика рідного дому»

Від Києва до Львова, від Криму до Карпат

Земля моя чудова цвіте, як зелен сад,

Дніпрова хвиля синя дзвенить, немов струна,

Для мене, Україно, ти - пісня і весна!
Приспів:

Музика, музика,

Музика рідного дому,

Дай мені радості, радості,

Клич мене знову!

Тут мої мамо і тато, |

Тут моя пісня крилата |

Жде мене, жде мене! | (2)


Десь там за небокраєм країни, наче рай,

Але для мене раєм залишиться мій край.

Дарує горобина рубіни край вікна,

Як мати, Україно, для мене ти одна!


Хай доля ласкава буде у вас,

Дарує щасливі літа,

Здоров’я міцного, чистого неба

І просто людського тепла

Щоб наше село розросталось і квітло

Завжди, щоб дзвеніла тут пісня крилата,

Гули новосілля, весілля, родини

І радості й щастя було в нас багато.

Щоб кожному з нас усміхалася доля

Господь дарував наснагу і сили .

Щоб ми проживали у дружному колі

І працею славили наші родини.


Що значать квіти в нашому житті…

Вони нас вчать любові й доброті,

Вони дають наснагу і натхнення,

Вони дарують радість сьогодення.

Що значать квіти в нашому житті…

Рожеві, білі, ніжно-голубі.

Даруємо коханим їх ми людям,

Плекаємо, ростимо і голубим.


Якими барвами наповним світ,

Нехай вони нас радують усіх.

Хай кольором наповниться життя,

Адже відомо – світ тримає лиш краса.


Вікторина «Чи знаєш ти свій рідний край»

  1. Назва села походить від того, що

А. Чужинці досить часто минали село, яке було заховане у глибокій долині.

Б. За однією із легенд село заснував якийсь Минько.

В. Тут жило плем’я миньківчан.


  1. Грота — це:

А.Штучно створені підземні ходи за околицею села.

Б. Походить від грунтової дороги.

В. Від того, що тут жило багато людей, які любили грати на музичних інструментах.


  1. Назва місцевості Торговиця походить від:

А. Місце, де зараз відбувається базар.

Б.Площа, де недавно продавали велику рогату худобу і свині.

В. Суперечки, торги між людьми.


  1. Місце, між селами Городиськи і Катеринівка називається Фігура, бо:

А. Там колись стояв дерев’яний стовп для спостереження за місцевістю.

Б. На цьому місці полюбляла зустрічатися молодь із цих двох сіл і веселилась — водила хороводи з різними фігурами.

В.Тут стояв межовий знак земель двох сіл.


  1. Копанка — це:

А. Яма, яка виникла від того, що забрали землю.

Б. Штучна водойма, де люди полощуть одяг та ін.

В. Молоді хлопці б’ють один одного по ногах.


  1. Бельмонт —

А. Місце над підвищенні, де колись був замок графа Мархоцького.

Б. Це найдовша вулиця у селі.

В. Старовинна назва села.


  1. Міщани —

А. Жителі центру і околиць села Миньківці.

Б. Жителі навколишніх сіл.

В. Жителі центру (євреї).


  1. Кривуля —

А. Погано написані букви у зошиті.

Б. Частина дуже звивистої дороги

В. Дитина, яка постійно із усіх кривиться.


  1. Ключі —

А. Старовинна назва села.

Б.Журавлі, що пролітають над селом.

В. Струмінь води, що здіймається вгору.


  1. Вал —

А. Вода в річці Ушиця під час розливу.

Б. Повалені дерева під час великого вітру.

В. Земляні укріплення на південь від села.


  1. Чорний кут знаходиться в

А. с. Миньківці

Б. с. Городиськи

В. с. Катеринівка


  1. Річка Біла це —

А. Річечка, яка тече з с. Глібічок.

Б. Ліва притока р. Ушиці.

В. Річечка, яка тече з Малопобіянського ставу у р. Ушиця.


  1. Місце на західній околиці села у яру називається

А. Кринички

Б. Вишеньки

В. Пасіка


  1. Звіринець —

А. Місце в північно-західній частині села, де раніше знаходився заказник графа.

Б.Ліс, в якому водилося багато звірів.

В. Територія села, де досить часто люди сварилися між собою.
Проводячи вікторину, ми ще раз переконалися у тому, як важливо знати всі куточки нашого села і сусідніх населених пунктів для розуміння і повнішого осмислення історії рідного села, краю і нашої Батьківщини.
Гуморески

Павло Глазовий
Гумореска "Хитра макітра"

  

На базарі молоко продавала тітка



І поставила рядком хлопця-малолітка.

— Стій отут і ні на крок не відходь від мами.—

Підійшов до них дідок з довгими вусами.

Не торгуючись купив молока півлітра

І хлоп'яті підморгнув:

— В мене є макітра.

Виллю в неї молоко й кип'ятити стану.

Буде мало, то доллю ще й водиці з крану.

— А навіщо доливать? — хлопченя спитало.

Мама й так води в бідон налила немало.



Гумореска "Радіолюбитель"

  

Заснув татко на дивані, зігрітий обідом,



Хропе, сопе, свище носом, аж чути сусідам.

А синочок слухав, слухав, приглядався скоса,

Потім підбіг до батечка і крутнув за носа.

— Що ти, капоснику, робиш? — здивувалась мама.

Виключаю, бо у татка погана програма.
Гумореска "Чудний школяр"

  

Двох онуків дід старий



Посадив на руки

Та й розказує казки.

Слухають онуки.

Раптом меншенький спитав:

— А скажіть, дідусю,

Ви ходили в перший клас?

— Та ходив, Павлусю.

— От був номер! — малюки

Сміхом залилися,—

Як до школи ви прийшли

З бородою й лисі.
Гумореска "Табель"

 

Питається сина батько Опанас: 


— Ну так де ж твій табель за дев'ятий клас? 
— На деньок у мене попросив Марат. 
— А чого це раптом? 
— Каже, напрокат. 
Учиться він класно, на «чотири» й «п'ять». 
Хоче моїм табелем предків полякать.
Гумореска "Лелека"

  

Із родильного будинку повернулась мати.



— Тобі, синку,— пита батько,— сестру показати?

— А звідкіль вона взялася? — сердиться хлоп'ятко.

— Нам приніс її лелека,— фантазує татко.

Хлопчик дивиться спідлоба, крутить головою.

— Звідкіля ж у нас лелеки візьмуться зимою?

Всі лелеки полетіли в Африку далеку.

Краще, татку, ти спочатку принеси лелеку.
Гумореска "Душа і тіло"
 От біда! Накоїв шкоди пустунець синок.

Татко врізав нижче спини, знявши поясок.

Той у сльози. Батько просить:

— Годі сльози лить.

Ну не плач, бо вже у мене аж душа болить.—

Та синочка це, як видно, мало утіша.

— Тут болить у мене дужче, ніж твоя душа.
Пісня «Запитаю»

Запитаю я у вишні,

Що маминою зветься,

Запитаю у калини,

Оспіваній не раз,

Запитаю я у річки,

Що по долині в'ється,

Запитаю я у стежки,

Запитаю в перелаз.
Приспів:

Чому так добре спиться

В батьківському домі?

Чому так добре спиться

В рідній стороні?

Чому дитинство сниться,

Сни мої казкові?

Чом затишно і легко

Стало знов мені?
Запитаю я в барвінку,

Що зелено плететься,

Запитаю я у клена,

Що росте біля води,

Запитаю в зелен гаю,

Чому душа сміється?

Запитаю я у дуба,

Край лісу що стоїть.


Чому так добре спиться

В батьківському домі?

Чому так добре спиться

В рідній стороні?

Чому дитинство сниться,

Сни мої казкові?

Спитаю в зелен саду,

Хай скаже він мені.

І мені сказав зелен сад:

Тут мого дитинства зорепад,

Тут моя рідня, моє село,

Тут моє пісенне джерело!


Запитаю я у літа,

Що нас теплом зігріє,

Щедру осінь запитаю,

Запитаю у зими,

Навесні спитаю в цвіту:

Чому душа радіє,

Коли в нашій рідній хаті

Всі разом знову ми!?!


Приспів.
Запитаю я... Запитаю я... |

Запитаю я... Запитаю я... |

Запитаю, запитаю, запитаю я... | (2)

Мати спить, над колискою сина схилившись,

Певно, пісню малому співала.

А тепер, як приспала його, утомившись

край його і сама задрімала.
Бережімо наших мам. Першоцвіти життя –

Наші добрі та лагідні неньки.

Перший подих і погляд,і серцебиття -

Все від них перейшло нам, маленьким.

Над колисками нашими мудрість людську

У піснях вони нам дарували.

І в дорогу життя — у широку таку —

Ми від них перші кроки ступали.


І просили вони, щоб барвінок поліг

Перед нами в далекій дорозі.

А як ми повертались додому з доріг -

Зустрічали на ріднім порозі.


Нам вони віддали все,що тільки могли,

Нас теплом зігрівали в морози...

То чому вже тепер,коли ми підросли,

В їх очах можна бачити сльози?


Все б віддав я за те,аби зникла та мить,

Коли діти не чують,не бачать,

Що у їхньої матінки серце болить,

Як вона через них гірко плаче.

Не робімо ж їм боляче,бо й каяття

Не лікують їм душі,стареньким.

Бережім наших мам. Першоцвіти життя –

Наші добрі та лагідні неньки.


Як душа заболіє думками,

Про усе, що давно відцвіло,

Я вернусь польовими стежками

пригорнутись до тебе, село.

Ми тут виросли, й помисли чисті

понесли у життя від землі.

Ми не стали своїми у місті,

ми серця залишили в селі.


На сивих горбах зацвіла материнка,

де юність далека піснями гула.

Чого зажурилася, мила глибинка,

моя Батьківщина мала?


І хлібом, і цвітом, і прадідом -дідом,

Гріє душу село, моє рідне село.

Моя отча земля, моя батьківська хата,

де із давніх давен гріло серце Добро.


Ну ось ми про все вам розповіли

Пора вже прощатись, кінчається свято

Бажаємо вам у добрім здоров’ї прожити,

Й наступного свята на той рік діждати.


Хай ніжні трелі солов’я доносяться з діброви,

Хай ваші родичі, сім’я будуть живі, здорові.

Хай господь бог благословить святковий стіл у хаті,

І хай ніхто не боронить, щоб ви були багаті.

Хай буде мирним небокрай, хай сонце в небі сяє.

І чарка й шкварка й коровай, і хай душа співає.

Хай лине пісня над селом, хай колосяться ниви.

Комори повняться добром, і будьте ви щасливі!

Миньковецька свята земля –

Ти наша мати, наша доля…

Щоб колосилися хліба

Ми зустрічаєм в полі зорі.

Хай дух козацький не згаса,

Не меркне хліборобська слава,

Хай розквітає і зроста,

Наш отчий край, наша держава.


Розквітни у щасті, роде наш красний

Як море без чайки, так дім без хазяйки.

Як без коріння стебло, так і без гурту село!

Без гурту- громади нема і поради.

А слово до слова – і вийде розмова.

Частіше додому вертайтесь

До рідних країв

І радість в душі відчувайте

Відлуння дитячих тих днів
Ще раз вітаємо усіх зі святом, святом рідного села, святом сільської родини.

Хай усім добре ведеться, щасливо живеться, щедро родить нива, і цвітуть сади!


На рушник розшитий

Хліб кладемо з сіллю,


Щоб легкі дороги

Славили Україну,


Щоб у нашій праці

І в гучнім весіллі


Шанували в світі

Над усе людину!


Вже скінчилось свято, і прощатись нам пора.

Ми бажаєм односельцям


Разом.
Щастя, миру і добра.
Пісня «Із сиром пироги»
Служив козак у війську,

Мав років 23,

Любив козак дівчину

І з сиром пироги.


Приспів.

Чи з сиром, чи в сметані,

Чи з білої муки,

Хороші чи погані,

Аби лиш пироги.

Ой, чули, чули, чули,

Ой, чули, чули, ви.

Хороші чи погані,

Аби лиш пироги.
З-за гори кам’яної

Напали вороги,

Взяли собі дівчину

І з сиром пироги.

Приспів.
Козак гірко заплакав:

«Ви, страшні вороги,

Візьміть собі дівчину

– Віддайте пироги!»

Приспів.
А то були мисливці,

Зовсім не вороги,

Взяли собі дівчину

І з сиром пироги.



Приспів.
А зараз усіх гостей гостинно запрошуємо на святковий ярмарок!





Поділіться з Вашими друзьями:

Схожі:

Сценарій виховного заходу «Моє село колиска мого дитинства» iconСвято "Моє село" «моє село найкраще місце на землі» Звучить українська музика
Села, як І люди, мають свої біографії. У кожного вона своя-неповторна. В херсонській області у Нововоронцовському районі розташоване...
Сценарій виховного заходу «Моє село колиска мого дитинства» iconСценарій виховного заходу до 200-річчя від дня народження
Закріпити знання учнів про життя І творчість Т. Г. Шевченка, сприяти вихованню національної самосвідомості учнів
Сценарій виховного заходу «Моє село колиска мого дитинства» iconКонкурс на кращий сценарій виховного заходу
«Хто попереджений, той захищений», саме так говорить французьке прислів’я сьогоднішня акція – це попередження всім про болючу рану...
Сценарій виховного заходу «Моє село колиска мого дитинства» iconСценарій виховного заходу до дня села
Йду рідним селом де панує І буяє весна, де весело шепочуть з вітром рідні тополі. А онде, понад річкою, пишається своєю дивною вродою...
Сценарій виховного заходу «Моє село колиска мого дитинства» iconСценарій виховного заходу у формі радіопередачі «Твоє життя твій вибір»
Мета: озброєння учнів знанням про шкідливість тютюнопалінням, алкоголю, наркотиків. Формування у них правильних поглядів на соціальне...
Сценарій виховного заходу «Моє село колиска мого дитинства» iconСценарій відкритого виховного заходу
Ведуча: Адже свято любові, свято найкращого почуття, яке окрилює, дає сили І натхнення, радість І захоплення. Завдячуючи якому продовжується...
Сценарій виховного заходу «Моє село колиска мого дитинства» iconСценарій виховного заходу для учнів 5-6 класів Мета
Мета: розширити уявлення дітей про особистість Марка Твена, його творчість; розвивати творчі здібності; закріпити знання за змістом...
Сценарій виховного заходу «Моє село колиска мого дитинства» iconСценарій відкритого виховного заходу присвяченого Дню народження Т. Г. Шевченка на тему
Мета: ознайомити учнів із життям І творчістю Т. Г. Шевченка; продемонструвати красу й чарівність Шевченкового слова; розвивати пам'ять,...
Сценарій виховного заходу «Моє село колиска мого дитинства» iconСценарій відкритого виховного заходу «Дякую, мамо, за життя!»
Матері, її значення в житті кожної людини; розвивати творчі, декламаторські, акторські, вокальні, танцювальні здібності учнів, культуру...
Сценарій виховного заходу «Моє село колиска мого дитинства» iconСценарій виховного заходу "10 найвідоміших жінок України"
Отже, давайте знайомитися із 10 найвідомішими та найвпливовішими жінками в історії нашої країни. 10 місце у рейтингу найвідоміших...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка