Сценарій виховної години у 2 (6) класі «Я берегтиму тебе, мамо» Монастирська Надія Михайлівна



Скачати 148,83 Kb.
Дата конвертації24.10.2017
Розмір148,83 Kb.
ТипСценарій

Підгайці – 2015
Сценарій виховної години

у 2 (6) класі
«Я берегтиму тебе, мамо»

Монастирська Надія Михайлівна,

учитель української мови та літератури Підгаєцької гімназії
Я берегтиму тебе, мамо

Мета: виховувати в учнів почуття любові, шани, поваги до рідної матері, матері України та Божої Матері.

Матері Божій,

Матері земній, матері Україні

Присвячується…


Воістину небесна і земна,

Заквітчана і терном, і барвінком,

Свята і грішна, рідна, чарівна,

Повіки будь,

Повіки слався, жінко.
Одного разу Бог вирішив створити…маму.

Шість днів та ночей він роздумував і експериментував. Та ось з’явився ангел і каже:

Ти стільки часу витрачаєш на неї!

Так… Але чи ти читав вимоги замовлення? Вона повинна складатися з 180 рухомих частин, які можна було б при потребі замінити, її поцілунок має лікувати все — від зламаної ноги до розчарування в коханні, також вона мусить мати шість пар рук.

Ангел похитав головою і недовірливо запитав:

Шість пар рук?

Не в руках проблема, — відповів Бог, — а в трьох парах очей, що вона повинна мати.

Аж стільки! — скрикнув ангел.



Бог ствердно кивнув. Потім додав:

Одну пару, щоб бачити через зачинені двері, коли питає: “ Що ви там робите, діти? ”, навіть якщо вона вже знає, що вони роблять. Іншу пару на потилиці, щоб бачити те, чого не мала бачити, але що має знати. Ще іншу пару, щоб таємно сказати синові, який потрапив у халепу: “Розумію, сину, і люблю тебе”.

Господи, — сказав ангел, — вже пізно, йди відпочивати.

Не можу, — відповів Господь. — Вже майже закінчую.



Ангел поволі обійшов навколо моделі матері.

Надто ніжна, — сказав, зітхаючи.

Але витривала! — відповів Господь із запалом. — Ти не можеш уявити собі того, що може зробити чи перетерпіти мати.

Вміє думати? — спитав ангел.

Не тільки думати, а вміє також дуже добре користуватися своїм розумом і пристосовуватися до обставин.

Тоді ангел схилився над моделлю і доторкнувся пальцем до її обличчя.

Тут щось стікає, — сказав здивовано.

Так, це — сльоза, — відповів зі смутком Бог.

А для чого вона? — спитав ангел.

Щоб висловити радість, смуток, розчарування, біль.

Господи, Ти — справді геній! — вигукнув захоплено ангел.



Тихим меланхолійним голосом Бог прошепотів:

Правду кажучи, це не я створив… ту… сльозу.


Ведучий. Мати — всьому початок. Мати — берегиня роду, домашнього вогнища Саме вона є тією ниточкою, яка єднає всю родину. Вам, любі наші матері, щастя земного, здоров'я доброго, хай горе обминає родини ваші, а Матір Божа вас оберігає.
Ведуча. У травні, коли прокидається від сну природа, коли дзвенить у блакиті пісня жайворонка, теплий весняний вітер приносить Свято матері
МАТИ

Чуєте, хто там? З дороги!

Мати іде молода,

Очі від щастя вологі,

Горда і рівна хода.

Гляньте, яка величава,

Скільки надії в очах!

Сина, як щастя, як славу,

В люди несе на руках.

Ні, їй немає зупину,

Їй поступається все,

Гляньте: майбутню Людину

Радісна мати несе.

Скільки у серці любові!

Квітне для неї земля!

Чуєте - тихше розмови!

Спить на руках немовля.

Найбільший скарб (за твором Євгенії Ярошинської)

/Звучить уривок української пісні Н. Яремчука „Чуєш, мамо“. На сцені інтер’єр селянської хати – ліжко, лава. Сидить Марина і шиє. Біля неї грається її дочка Орися/
Автор. Дуже давно, жила в однім селі вдовиця Марина зі своєю дочкою-одиначкою Орисею. Вона заробляла собі на пожиток шиттям та тканням; була дуже побожна і добра, бо біднішим від себе роздавала те, що їй лишилось з заробітку.
Марина. (гладить дочку по голові) Я не змарнувала сього дня, а працювала і добре чинила.
Автор. Але одного разу Марина занедужала і не могла кілька тижнів заробляти; тому й не дивниця, що за якийсь час минувся останній крейцер у скрині. Тоді насилу вона встала з постелі і поволоклася до сусідів.
/Марина спочатку лягає на ліжко, потім ледве встає і підходить до сусідів/
Марина. Сусідоньки, ви ж знаєте, що я вам допомагала не раз в біді, поможіть й мені тепер, бо я хвора і не можу нічого заробити.
/Сусіди розводять руками. Звучить тривожна музика. Сумна Марина повертається додому, журиться/
Орися. Нащо ви їм так багато доброго робили, коли вони такі невдячні?
Марина. (сумно усміхаючись) Чи мала я покинути їх у біді? Я не робила добре задля подяки…
/Падає на ліжко/
Орися. (плачучи на колінах біля ліжка) Матінко, не умирайте,о, не умирайте, не покидайте мене сиротою на сім світі.

/Марина лежить, не ворушиться. Орися плаче. Потім витирає очі, задумується/

Орися. (пригадуючи) Мама не раз розказувала мені про лісового царя. Оповідала, що він добрих людей любить і їм допомагає. Але спочатку треба піти до нього опівночі й постукати тричі в ту скалу, де він мешкає, а тоді він не пожалує своєї помочі. Я знаю, де та скала. (Встає) Ой, як серденько сильно б’ється в грудях. Я піду, буду просити помочі для своєї матінки, що ж сама робитиму на білому світі? (Рішуче) Ні, ні, моя матінка не умре! /Звучить грізна музика. Орися виходить/
/Входить Орися, тричі стукає. Звучить зачаровуюча музика. Орися розглядає з цікавістю кімнату, що була з кришталю. Посередині – довгий кришталевий стіл – дівчатка, святково одягнені – з кріслами. На столі – купи золота, дорогих каменів, коралів, перлів. У кінці столу сидить старий чоловік в довгій білій одежі. На голові у нього – діамантова корона, а в руках – золота палиця/
Лісний цар. Чого тобі треба, людська дитинко?
Орися. (Здійнявши руки вгору) Добрий царю і пане, моя матінка така дуже хвора. А до того не маємо що їсти…
Лісний цар. А чому ви не заощаджували? Та ж ви мали добру роботу.
Орися. Бо матінка давала біднішим від себе, та тому у нас тепер нема нічого в хаті. Але я хотіла б вічно самий чорний хліб їсти, лиш аби моя матінка виздоровіла.
Лісний цар. (встає) Ти добра дитина, і хочу тобі допомогти. Але можу лиш одно бажання сповнити. Можу зробити тебе багатою або твою маму уздоровити. Подивись кругом себе. З цих усіх скарбів можеш собі брати, скільки сама хочеш. Тоді зможеш для своєї матері ліки купити, хліба для неї, молока, ба ще багато інших речей, про котрі ти навіть не знаєш.
/Звучить зачаровуюча музика. Орися задумується, дівчатка-перла манять її до себе, Лісний цар киває головою. З’являється Совість/
Совість. Для хворої матінки: отже, твоя матінка ніколи не виздоровіє…
/Орися заперечує головою/
Перла. Бери , бери! Бери , бери!
Совість. Та хіба в тебе справді нема серця в грудях чи скарби так тебе зачарували?
Орися. Матінко! Матінко! (хапається за серце)
Перла. Бери, бери! Бери, бери! (все голосніше і голосніше)
Орися. (падає на коліна) Славний царю, затримай собі всі свої скарби, а поверни здоров’я моїй матусі: я буду тоді найбагатшою у світі.
Лісний цар. (усміхаючись) Ти витримала пробу. Коли ж твоя мати для тебе – найбільше щастя, то вона буде здорова. А що ти цими скарбами погордила, то нехай ваша праця буде для вас щастям.
/Цар ударив палицею об землю. Звучить зачаровуюча музика. Орися, наче летить, підбігає до материного ліжка/

Марина. (прокидаючись) Як добре я спала. Цей сон мене так покріпив. Мені здається, я тепер одужаю.


Орися. Так, ви одужаєте, матусю! (горнеться до матері)
/Чути стук у двері. Заходить сусідка з глечиком молока. Орися відчиняє/
Сусідка. Я вам принесла молоко і буханець хліба.
Орися. Дякую.
/Сусідка виходить. Орися повертається до матері/
Орися. Матусю, це сусідка принесла. (дає молоко матері, щоб вона напилася)
Автор. За якийсь час прийшла вдовиця цілком до здоров’я, так що могла разом з Орисею працювати, а роботи мали досить, та й не один гріш затримався в скрині, але не один пішов все-таки на підмогу біднішим. Часами згадувала Орися про скарби Лісного царя.
Марина. (обнімаючи Орисю) Такі скарби можуть дуже легко розійтися, але в праці лежить багатство, котре ніколи не можна змарнувати. Хто хоче працювати, той знайшов найбільший скарб. Я такий скарб знайшла. А що до того в мене ще така добра дитина, як ти, то я дуже щаслива і задоволена. /Звучить оптимістична музика/
Усе таке оманливе у нашому земному світі.

Я не знаю що і як буде – спокуса повсюди є,

Усе таке привабливе – як би не попасти в сіті

Ніде, нікому і ніяк.
Не треба думати про ва-варіанти.

У нас знайдеш ти щонайкращі ліки,

Вони прекрасні усі навіки-віки –

Якнайкращі друзі для дівчат – це діаманти,

Якнайкращі друзі для дівчат – це діаманти.
Скільки б не судилося страждати,

Все одно благословлю завжди

День, коли мене родила мати

Для життя, для щастя, для біди.


День, коли мої маленькі губи

Вперше груди мамині знайшли,

День, що мене вперше приголубив

Ласкою проміння із імли.


Як мені даровано багато,

Скільки в мене щастя, хоч візьми! -

На землі сміятись і страждати,

Жити і любить поміж людьми!


Інсценівка вірша « Домашній твір» А. Костецького

Автор. Вітько – бідак страдає так,

Аж здригає ногами!

Він - за столом,

Він пише твір:

«Я помагаю мамі !»

Старанно олівець гризе

Та супить брови грізно ,

Але нічого - хоч умри ! –

До голови не лізе…

Та ось тихесенько зайшла

В його кімнату мама.

Мама. Вітюнь, будь ласка , в магазин сходи за сірниками.

Син. Ідея !

Автор. Вигукнув синок.

Син. Ну й морока !

Сама іди ! Я твір пишу –

Роблю важкі уроки.

Автор. І мама вийшла … А Вітько швиденько пише в зошит.

Син. (пише) « Я в магазин завжди ходжу , коли мене попросять…»

Автор. Хвилин за 10 мама знов з’являється у дверях.

Мама. Вітюнь , картопельки начисть, а я зварю вечерю.

Син. Сама начисть!

Автор. Кричить Вітько, Та так , що ледь не лопне.

Син. Я твір пишу ! Я – зайнятий ! Сама чисти картоплю!

Автор. Виходить мама, а синок писати знов сідає.

Син. (пише) « Я мамі сам варю обід, вечерю та сніданок…»

Автор. Радіє син.

Син. Не твір, а люкс!

Оцінка буде гарна!

Автор. І геть не думає про те , що він радіє марно.
Як хлібна нива одяга віночок

З ромашок, маків, ніжних васильків,

Ось так із успіхів синів і дочок

Сплітаються вінки для матерів.

Ромашки щільно облягли колосся

І гомонять про вічную вину.

А може, то у мамине волосся

Життя вплітає ранню сивину?

А он стежинка у житах згубилась,

Росте на ній так густо лобода.

Чия ж це доля в полі загубилась?

Чия ж це мама щастя вигляда?

Та знов засяє той чарівний усміх

І аж з вітрами до небес сягне,

Коли вернеться до синочка успіх,

Коли до доньки щастя поверне.

Колосяться, шумлять людськії долі—

Нехай їх завше обмина біда,

Нехай ніколи на родиннім полі

Не плодяться будяк і лобода!
Коли усміхається мама,

То ніжності ллється ріка,

А вітер танцює в нестямі

У нашім дворі гопака.

Колючії тануть сніжинки

Обабіч весняних доріг.

Нема чарівнішої жінки

За ту, що дарує усміх.

У світі стає враз тепліше

І все навкруги зацвіта.

Благаю, всміхайся частіше,

Матусю моя золота!


Одного ранку я прокинувся від ніжного дотику, повільно розплющив

очі й на своїй щоці відчув теплий промінь сонця. Я подумав: « Який добрий Бог, що створив сонце, яке дає нам світло й тепло».



Дівчинка. Одного ранку я прокинулась від ніжного дотику, повільно розплющила очі й побачила, що біля мене стоїть моя мама. І я подумала: «Який добрий Бог,що дав мені маму , яка дарує мені тепло й любов свого серця».

Хлопчик. Який добрий Бог , що дав нам найбільший скарб на землі – наших матерів.

Дівчинка. Який добрий Бог , що дав нам мужніх і сильних батьків , братів , сестер, бабусь і дідусів.

Хлопчик. Який добрий Бог , що дав нам сім’ю, родину , рідну землю.
Існує давня легенда, що Господь дав дитині дві руки, аби однією вона трималася за матір, а другою – за батька.
Бо лише батьки, давши життя, можуть з маленького крикливого дива виростити справжню людину.
В класі тихо — урок малювання,

Зосереджені діти сидять.

Ой, нелегке сьогодні завдання:

Треба щастя усім малювати.

Ось примружила очі Катруся,

Нахилилась над чистим листком:

Намалюю я маму й татуся



Та ще квітів багато кругом.

Малювали і Петрик, і Натка

Сонце, пишнії трави в росі,

Малювали матусю і татка,

І голівки вклонялись красі.

Ясноокеє сонце малятам

Усміхалося ніжно з листка.

Хай завжди будуть мама і тато, –



Шепотіли дитячі вуста.
Хто більше нас жаліє, ніж мама? Хто більше нам пробачає?
Звичайно, бабуся.
На жаль, на своїх дітей іноді не вистачає часу, терпіння.
На щастя, добрі і мудрі літами бабусі по-іншому дивляться на дитячі пустощі і непослух. Вони здатні захистити своє внуча від усього і від усіх.
Сучасним бабусям важко, бо часто мусять замінювати і маму, і тата.
Сьогодні вітаємо Вас і бажаємо насамперед здоров’я.
Кожна мати, кожен батько вчать свою дитину любити рідний край, місце, де народився. Вчать любити рідну домівку.
Рідний край…Починається він від батьківського порога, стежини, тополі стрункої, твоїх воріт, з барвінку, який ніжно стелиться по садочку.
Інсценізація

Ми йдемо і не знаємо, яка стежка найкраща.

Діти: 1. – Я знаю: до магазину, - там є цукерки.

2. – Ні, до школи, - там можна вчитись.

3. – Ні, до річки, - там можна купатись.

4. – Краще в садок, - там повно яблук та груш.

5. – Ні, у поле, - там простір широкий.
- Давайте запатаємо у мами.

- Яка стежка найкраща?


Ведучий. І , звичайно, кожна мати відповість:

- Додому, діти! До рідного дому!


Від шанування батьків йде шанування рідної землі – Батьківщини. Материнський образ України усміхається дітям, з любов’ю встає з сивих туманів віків, синього неба, золотавого надвечір’я, з вишневого цвітіння і калинової задуми.
Буває, часом сліпну від краси.

Спинюсь, не тямлю, що воно за диво,

Оці степи, це небо, ці ліси,

Усе так гарно, чисто, незрадливо,

Усе як є – дорога, явори,

Усе моє, все зветься Україна.


Ви, мамо, казали, що я народивсь

В найкращій країні, в хорошій сім'ї,

Де гори високі, де ріки широкі,

Поля неозорі, дзвінкі солов'ї.
Духмяність від цвіту, де трави шовкові,

Верба при дорозі й красуня Десна.

Сади українські, зоря світанкова.....

Мені наймиліша моя сторона.
Не хочу в Ізраїль, не мрію про Штати.

Моя Батьківщина для мене свята.

Хай буде щаслива, вродлива й багата,

Як ранок погожий, як юні літа.
Я, мамо, ніколи її не покину,

Я, мамо, ніколи не зраджу її,

Величну й красиву люблю Україну,

Її синє небо і спів солов'їв.
Боже, дай людям святу, живу згоду

і по негоді дай нам погоду.

На Україні постійно гинуть.

Вкраїна — це море.

Воно червоне. Хто сам — потоне,

в гурті — переборе.


Як я українець,

і ти українець,

і він, і вона –

як ми всі –

українці,

то більше не будем ходить

навпригинці,
бо ми – українці,

бо ми – українці!


Тоді позбираймо свій мак по зернинці,

держімось – удержимось! – на соломинці!

І вийдемо з моря – із горя, із крові –

на берег надії, на берег любові.


бо ми – українці,

бо ми – українці!


По тім не сидім в крайхатах поодинці,

аби не побрали в ясир – поодинці –

новітнього часу жорстокі ординці,
бо ми – українці,

бо ми – українці!


Ми всі на землі своїй різні і рідні,

будьмо ж премудрої Матері гідні.

Кров наша спіла, родити не пізно,

не вмирає душа наша й пісня.


бо ми – українці,

бо ми – українці!


Прийшов на землю травень, оспіваний у піснях, гаптований солов'їними трелями, і приніс нам зворушливе, сердечне Свято матері. Це місяць Пречистої Діви Марії, яка благословила у хресну путь свого Сина – Спасителя людства. До Матері Божої звертаються християни, просячи заступництва і допомоги.

/На фоні музики „Аве Марія“/

Поклін тобі,

О Божа Мати,

Поклін і честь

Тобі віддати…

До стоп твоїх

Всі припадаєм,

Поглянь на нас,

Тебе благаєм,

Поглянь і благослови.

Благослови нас,

Нашу родину,

І землю нашу,

Неньку єдину,

І сонцем ясним

Світи нам, Мати,

І щастя, долі дай

Нам діждати.
Ой маю я три матері, та всі три хороші—

Три матері, три квіточки, як три красні рожі.

Перша мати — Непорочна, ж лілея біла,

Із дитятком-немовлятком, Пречистая Діва.

Друга мати—це найкраща на світі країна,

Земля наша, наша славна ненька—Україна.

Третя мати—що ж про неї гарного сказати?

Це ласкава, люба, мила, рідна моя мати.

Ой маю я три матері, та всі три хороші,

Три матері, як три квітки, як три красні рожі.
1. Знову ясне сонце

Наді мною.

Віє травень

Таємничою красою.

2. Знов зі святом неньку

Я вітаю,


Щастя їй і радості

Бажаю.


3. Мати сіяла сон

під моїм під вікном,

А вродив соняшник.

І тепер: хоч буран, хоч бур'ян чи туман,

А мені - сонячно.
4. Мати сіяла льон

під моїм під вікном,

А зійшло полотно.

І тепер: хоч яри, хоч вітри крізь бори,

А я йду все одно.
5. Мати сіяла сніг,

щоб він м'яко - до ніг,

А вродило зілля.

І хоч січень січе, а мені за плечем

Журавлі журавлять.
6. Сонячним квітом своїм

при моєму вікні

Не опаде соняшник.

Я несу його в світ,

щоб не тільки мені,

Щоб і вам - сонячно.


7. Мами любі,

Мами рідні.

Ви від дітей своїх

Всевишньої любові гідні.

8. Мами любі,

Ви — наші долі,

ви — наші злети
Ви лише доброму вмієте вчити
9. Найдорожчі в світі матері,

а чим же ми віддячимо?

10. Тим, що ми є.

І тим, що ми значимо.


11. Тим, що ми будемо.

І тим, що в житті ми своєму зуміємо.

12. Мами рідні,

Мами наші милі,

Це ж Матінка Божа

Всім нам дає силу.

13. Хай Бог охороняє Вас від злого,

Хай світить сонце і колосяться жита,


14. Щоб були Ви щасливі та здорові

На многії і благії літа.


15. Все найдорожче нам у світі Богом дано,

Будь благословенна кожна мамо!







Каталог: bitstream -> 123456789
123456789 -> Урок позакласного читання у 8 класі Презентація проекту
123456789 -> Творчість А. Міцкевича апогея польського романтизму
123456789 -> Ключове запитання: Справжній Митець… Який він? Для реалізації проекту було створено групи „Біографи”
123456789 -> В. Стефаник. Новаторство письменника. Експресіонізм у його творчості
123456789 -> Урок 1 Тема. Як не любить той край Матеріал уроку. Володимир Сосюра "Як не любить той край "
123456789 -> Конспект уроку із світової літератури для 7 класу Тема. Поетизація давньоруської минувшини в баладі О. С. Пушкіна «Пісня про віщого Олега»
123456789 -> 5 клас Тема уроку. Шлях Мауглі від вихованця джунглів до їх володаря. Мета уроку


Поділіться з Вашими друзьями:

Схожі:

Сценарій виховної години у 2 (6) класі «Я берегтиму тебе, мамо» Монастирська Надія Михайлівна iconСценарій виховної години у 7-б класі присвяченої вшануванню пам’яті героям Небесної Сотні Класний керівник
Уття особистої відповідальності за долю держави, готовність служити Батьківщині своєю працею та стати на захист державних інтересів...
Сценарій виховної години у 2 (6) класі «Я берегтиму тебе, мамо» Монастирська Надія Михайлівна iconУрок світової літератури у 8 класі Провела вчитель Перемозької зош І-ІІІ ст. Багнюк Надія Михайлівна
Схід…Незвичайний, непізнаний, таємничий…Зі своїми суворими законами, мечетями й мінаретами, з казковим багатством султанів, своєрідною...
Сценарій виховної години у 2 (6) класі «Я берегтиму тебе, мамо» Монастирська Надія Михайлівна iconКласний керівник — організатор виховної роботи в класі
Усю цю роботу він проводить як офіційна, службова особа. Він несе відповідальність перед керівництвом школи та органами народної...
Сценарій виховної години у 2 (6) класі «Я берегтиму тебе, мамо» Монастирська Надія Михайлівна iconВераксіч Надія Михайлівна 5-б клас Мова
Твір-опис тварини за власним спостереженням ст. 136-137, впр. 347(усно),вик впр
Сценарій виховної години у 2 (6) класі «Я берегтиму тебе, мамо» Монастирська Надія Михайлівна iconНазва закладу
Тому, користуючись Програмою аналізу виховної роботи у класі, об’єктивно оцінюєте реальні результати виховної роботи за минулий рік...
Сценарій виховної години у 2 (6) класі «Я берегтиму тебе, мамо» Монастирська Надія Михайлівна iconНавчально-методичний комплекс
Хх ст. ” є нормативним курсом для спеціальності „Історія”, що викладається на ІІІ курсі в 2-му семестрі в обсязі 3,5 кредитів, в...
Сценарій виховної години у 2 (6) класі «Я берегтиму тебе, мамо» Монастирська Надія Михайлівна iconСценарій відкритого виховного заходу «Дякую, мамо, за життя!»
Матері, її значення в житті кожної людини; розвивати творчі, декламаторські, акторські, вокальні, танцювальні здібності учнів, культуру...
Сценарій виховної години у 2 (6) класі «Я берегтиму тебе, мамо» Монастирська Надія Михайлівна iconІнформація щодо проведення Шевченкіських днів у закладах освіти району
Глушківське нво – захід «Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття», конкурс читців поезії Шевченка, інформаційні години, літературні...
Сценарій виховної години у 2 (6) класі «Я берегтиму тебе, мамо» Монастирська Надія Михайлівна iconКлас Усього – 0 годин; текстуальне вивчення творів – 56 годин; розвиток мовлення – години; позакласне читання – години; резервний час – години
Література І культура. Роди літератури (епос, лірика, драма), їхні характерні ознаки. Літературний процес. Основні літературні епохи,...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка