Секція: українська література



Скачати 272,78 Kb.
Дата конвертації07.08.2017
Розмір272,78 Kb.

Міністерство освіти і науки України

Полтавське  територіальне відділення МАН

Стасівська  гімназія ім.М. Башкирцевої

 

 



                                                                   Секція:

                                                              українська література

 

 

«Щоденник Марії Башкирцевої  як історичне й літературне джерело»



  

Наукова робота

учениці 10 класу Стасівської  гімназії

ім.М. Башкирцевої

Варанкіної Олени Валеріївни

Науковий керівник:

Батир Любов Василівна –

вчитель української літератури

 

 



с. Стасі  2005

Зміст

 

Вступ.     Жанрова специфіка щоденників



 

Розділ  1.  “Щоденник” Марії Башкирцевої   як історичне та літературне джерело

1.1. Роздуми Марії про живопис  і скульптуру;

1.2. Навчання у студії Жуліана; перші успіхи;

1.3. Враження від побачених картин;

1.4. Творчі задуми Марії;

1.5. Погляди дівчини на суспільне життя;

1.6. Політичне життя Франції, Росії та інших європейських  держав  другої половини ХІХ століття;

1.7. Роль самоосвіти  у становленні особистості;

1.8. Погляди на кохання;

1.9. Сила духу хворої Марії, її щоденна боротьба з недугою.

 

Висновок    “Щоденник”  М. Башкирцевої  ще жде свого



справжнього  читача

 

Список використаної літератури



 

 

 



 

Вступ.     Жанрова специфіка щоденників

         Щоденник – різновид мемуарної літератури: записи про переживання, думи й події в житті якоїсь людини, зроблені нею самою у хронологічній послідовності. Для літературознавців значний інтерес становлять щоденники  письменників: вони  дають багатий матеріал при вивченні їх життя, громадської й літературної діяльності, зв’язків з життям, історії написання окремих творів тощо.

         Класичними зразками цього жанру стали “журнал” Т.Шевченка, а в літературі ХХ століття щоденники В. Винниченка, П. Тичини, О. Довженка, Остапа Вишні, М.Драй-Хмари, В. Стуса.

         Жанрова специфіка щоденників полягає в тому, що в них відсутній єдиний сюжет, немає єдиного спільного ідейного задуму. Естетичної цілісності щоденнику надає сам автор. Його роздуми день за днем нанизують на єдиний стрижень, у результаті чого щоденник набуває певної, досить умовної закінченості. Нормою в цьому жанрі є уривчастість, фрагментарність, необробленість оповіді, стилістична незавершеність фрази”1

“Письменницький щоденник”, - відзначала дослідниця цього жанру Н.Банк, - постійно вбирає в себе ознаки різних прозаїчних і поетичних жанрів, але зовсім не просто їх механічно додає”.

         Щоденникам притаманне зведення  воєдино фотографічних спостережень над життям і широке узагальнення  дійсності.

         Г. Костюк виділяє чотири жанрові типи щоденників.

         По-перше, це щоденники, автори яких обдумано пишуть з розрахунку на публікацію. У таких записах вони оминають свідомо

різні особисті, побутові, часто прикрі й негативні деталі, акцентуючи

увагу на головних питаннях часу.



1  Галич. О., Назарець В.  Теорія літератури – К., Либідь – 2001- с. 198              

         По-друге, це  щоденники, що містять “нотатки” глибоко особисті. Виповнені інтимними фактами, переживаннями.

         По-третє, це щоденники, схожі на доклади, позбавлені емоційної виразності.

 

Розділ 1.     "Щоденник" Марії Башкирцевої  як   історичне й літературне джерело.

         “Щоденник” Марії Башкирцевої – видатна сторінка у світовій літературі. Чим привертав і привертає він увагу читачів? Чому до нього звернені погляди сучасників? Спробуємо зрозуміти його пізнавальну, естетичну й літературну цінність. “Щоденник” допоможе глибше збагнути не тільки факти з життя художниці й письменниці Марії Башкирцевої, але й її суспільно-політичні та естетичні погляди, допоможе  збагнути природу живопису, душевні  поривання юної талановитої дівчини, одержимої мистецтвом, прагненням пізнати  себе. “Щоденник” допоможе сучасній молодій людині стати на шлях самовдосконалення, стати цілеспрямованою, всебічно розвиненою особистістю.

         Дослідження  “Щоденника” Марії Башкирцевої  як історичного й літературного джерела я розпочала не в  хронологічному, а в тематичному ракурсі. Мене  зацікавило, якій темі присвячено найбільше щоденникових записів Марії, чи  змінювало її погляди на мистецтво і себе у мистецтві з часом, коли вона ставала більш освіченою і досвідченою, якою була її громадянська позиція, зокрема у ставленні до рідної землі. Мною був проведений аналіз мови  "Щоденника"  і виявлено, що твір був написаний вправною рукою письменника, бо Марія була обдарована тонким відчуттям слова.

         "Щоденник"  вражає  афористичністю письма. Розглядаючи "Щоденник", я прагнула  зрозуміти духовні потреби Марії, які художниця втілювала у своїх картинах і щоденникових записах.

         Я вважаю,  що моє наукове дослідження стане  в нагоді усім, хто хотів би глибше ознайомитися з відверто-щирим і безкомпромісним “Щоденником” Марії Башкирцевої, тим, хто нині на шляху становлення особистості, тим, хто цікавиться мистецтвом, зокрема живописом, адже у роботі систематизовані роздуми Марії про творчу лабораторію художника, її враження  від побачених картин і творчі задуми. Наукова  робота допоможе у підготовці виховних годин, позакласних  заходів, написанні творів-роздумів, підготовці повідомлень на історичну чи лінгвістичну тему,  проведенні психологічних досліджень, адже щоденникові записи вражають насамперед неприхованою правдою людської душі без лицемірства і прикрас.

         Свою роботу над “Щоденником” розпочала з вивчення того, коли і де був надрукований твір, якими були відгуки на його появу, яким є останнє (найповніше) видання щоденникових записів.

         Наступний етап роботи – вивчення щоденникових записів, виписки і систематизація зібраного. В результаті проведеного дослідження узагальнено записи за темами:

1)    роздуми Марії про живопис  і скульптуру;

2)    навчання у студії Жуліана; перші успіхи;

3)    враження від побачених картин;

4)    творчі задуми Марії;

5)    погляди дівчини на суспільне життя;

6)       політичне життя Франції, Росії та інших європейських держав другої половини ХІХ століття; 

7)    роль самоосвіти  у становленні особистості;

8)    погляди на кохання;

9)    сила духу хворої Марії, її щоденна боротьба з недугою.

"Щоденник" – цікавий твір мемуарної літератури, багатство

виражальних засобів, емоційно забарвленої лексики.

Марія Башкирцева ( 1860-1884) відома  і як художниця, і як

письменниця.

          Як письменник  вона прославилась своїм щоденником, написаним по-французьки, виданим  посмертно й перекладеним  на багато європейських мов. На зламі століть він декілька разів видавався  і в Росії. Свій щоденник Муся, так називали Марію Башкирцеву близькі, вела безперервно, починаючи з 12 років до самої смерті, і він є не тільки унікальним людським документом, але й цінним літературним твором. Коли  через декілька років після її смерті французький письменник і критик Андре Терьє привів ці записи в порядок і опублікував у 2 томах найбільш суттєве з них (на  його погляд), - книга викликала справжню сенсацію , а англійський прем’єр-міністр сер Уїльям Гладстон назвав її “найкращою книгою століття”.

          З того часу у різних країнах з’являлися досліджувачі життя і творчості Марії Башкирцевої. Про неї написано декілька романів, Грета Гарбо і Кетрін Хепберн  передбачали – кожна по-своєму – втілити  її образ на екран, а Марина Цвєтаєва  присвятила свою першу збірку “Світлій пам’яті Марії Башкирцевої”.

          Спочатку щоденник справляє дивне і навіть деяке відштовхуюче враження – суперегоїзм і самозакоханість. Та це лише перше враження, яке проходить під час читання, а під час повторного зникає -

зовсім. Залишається інше – шок від оголеності людської душі. Здається, що це не Марія Башкирцева, а її двійник день за днем і година за годиною  записує життя її душі  і тіла, не приховуючи

нічого того, чого нас навчали  соромитися і приховувати з дитинства. А Муся писала більше ста років назад, коли “непристойного” було набагато більше.  Потрібно також пам’ятати, що “Щоденник”  зазнав цензури від матері Башкирцевої і нам доступна лиш його частина. Багато сторінок щоденника згоріли під час першої світової війни в Україні, куди на деякий час повернулась пані Башкирцева після смерті дочки.

          Усе було незвичайним у цієї дівчини, про яку так багато говорили і писали і яка померла, не доживши до 24 років, - краса, розум,  талант, працездатність, честолюбство й прагнення до слави: більш за все вона хотіла бути знаменитою.  Вона мріяла про кар’єру  співачки і мала для цього підстави, та у 15 років голос пропав : уже тоді розвивалась її смертельна хвороба – туберкульоз. Потім була музика, але і від неї довелося відмовитися : вона частково  оглухла. Башкирцева досконало володіла декількома іноземними мовами, включаючи латинську і грецьку, на яких і читала древніх авторів, професійно вивчала історію, філософію і фізику, захоплювалася політикою і  фемінізмом , мала незалежні і не по роках зрілі погляди з багатьох питань суспільного життя Франції і Росії. Та найсильнішими і найреалізованішими її  захопленнями стали живопис і скульптура.

          З переїздом у Париж Башкирцева поступила  в серйозну школу живопису – студію Жуліана і тут заявила про себе як надзвичайно обдарована і самобутня художниця. Під керівництвом художника Робера Флері вона закінчила школу із золотою медаллю і в 1880 році

виставила у паризькому салоні свою першу картину “ Молода жінка, що читає Дюма” Картина привернула увагу, тим більше, що двадцятирічна художниця уже була широко відома у паризькому літературному і художньому світі: у домі Башкирцевих збиралось вишукане товариство письменників, художників, політичних діячів. Найбільшу славу принесла Башкирцевій картина “Мітинг”, нині вона виставлена у музеї Орсе в Парижі.

          "Щоденник" Марії Башкирцевої  давно увійшов у зведення  визнаних творів класичної французької літератури.

          Уперше був опублікований у 1887 році в Парижі французьким журналістом Андре Тьорьє.  У Росії перша стаття про неї була написана видатною видавницею і письменницею Любов’ю Гуревич у 1888 році, а саме видання щоденника у її перекладі побачив світ у 1893 році. Ця публікація щоденника супроводжувалася статтями британського прем’єр-міністра Уїльяма Гладстона, великого шанувальника Башкирцевої, і Франсуа  Коппе, видатного

французького поета. Останній був вибраний в Академію  й одержав титул “безсмертного” у 1884 році, в рік смерті Башкирцевої.

          У 1891 році видано “Листи Марії Башкирцевої” з передмовою Франсуа Коппе. “Новий невиданий щоденник ( з ілюстраціями і передмовою  Рене д"Юльмеса). У 1925 році опубліковані видані особисті зошити Марії Башкирцевої”, у 1955 році "Щоденник" Марії Башкирцевої  ( видавництво “Фаскель”), у 1851 році "Щоденник" Марії Башкирцевої  ( видавництво “Мазаріні”), у 2003 році Марія Башкирцева. Щоденник” ( вид-во “Захаров” – Москва).

          У передмові до Щоденника Марія Башкирцева писала у 1884 році: “ Коли я  помру, прочитають моє життя, яке я вважаю чудовим.

          Якщо я і не проживу достатньо, щоб бути знаменитою, щоденник цей все-таки зацікавить натуралістів: це завжди цікаво – життя жінки, записане  день у день, без усякого хизування, ніби ніхто у світі не повинен був читати написане, і в той же час з пристрасним бажанням, щоб воно було прочитане; тому що я повністю переконана, що я буду здаватися симпатичною, і я говорю все, все, все.

          Я заповідаю свій щоденник публіці. Я подаю вам тут дещо небачене…”1

          Восьмого травня 1884 року Марія записала в Щоденнику: “Я божеволію  від бажання писати. Чи можу я писати? А втім мене наче штовхає якась непереможна сила. О, це з давнього часу. Починаючи з роману 1875 року і до цього часу не закінченого. Та це вірші. Часом здається, що у тебе в голові готовий сюжет для десятка книг.  Не знаєш, з чого почати… У мене навіть є велика кількість написаного, та я сміюсь над своїми претензіями. Я борюсь із собою, та жага писати непереборна” [ с. 610 ]

          Та найбільше записів у “Щоденнику” Марії Башкирцевої присвячені живопису і скульптурі – найсильнішим її захопленням.

          “Ніщо не може зрівнятися з мистецтвом “  [ с. 297 ]

“Я починаю відчувати справжню пристрасть до мого живопису”           [ с. 490 ]

“ О предивна сила мистецтва! О божественне, незрівнянне відчуття, яке зможе замінити вам все. О найвища насолода, яка піднімає вас  високо над землею” [ с. 502 ]

          “Я народжена скульптором, я люблю форми до обожнювання”   [ с. 529 ]

1 Башкирцева М. Щоденник. – 3-є вид., доп. – М.: Захаров, 2003. – с. 14

            Далі посилання на це видання. 

          Полюбивши живопис усією душею, Марія не жаліє сил, навчаючись у студії Жуліана:

          “Я, як завжди, весь день провела у майстерні, від дев’ятої до половини першої. Опівдні я їду, снідаю і повертаюсь о 13.20 і залишають до сімнадцятої години, а увечері від двадцятої до двадцять першої. Таким чином у мене іде на це дев’ять годин на добу. Це мене ніскільки не втомлює” [ с. 319 ]

          Вона ставить перед собою завдання : “За один рік потрібно виконати роботу трьох років” [ с. 322 ]

          “ Я виходжу із майстерні для того тільки, щоб братися  за римську історію з гравюрами,  примітками, географічними картами, текстами  й перекладами” [ с. 373 ]

          Така тяжка праця принесла багаті плоди! Я починаю перетворюватись із ремісника в художника; у моїй голові виникають чудесні образи”, - писала  Марія у “Щоденнику”  у 1882 році [ с. 319 ]

          Прийшло визнання , а згодом – слава.

          “Флері сказав мені, що я роблю вражаючі успіхи і що, цілком імовірно, у мене незвичайні здібності”[ с. 322 ]. “ У вас є все, чому не можна навчитися “[ с. 323 ]. “Жуліан та інші хотіли дізнатися, “ чи могла я у моїй сім’ї успадкувати від кого-небудь стільки талановитості  і сили в малюнку і мужності в праці” [ с. 328 ]. Жуліан говорив Марії, вітаючи з успіхами, що мали її роботи : “ Те, чого ви добилися  за такий короткий час, краще, ніж медаль через чотири роки навчання” [ с. 330].

          "Щоденник" Марії Башкирцевої  - це своєрідна енциклопедія для художника – початківця, скарбниця естетичного смаку, творчих задумів. Марія ділиться враженнями від побачених картин, роздумує

над тим, що “великі майстри великі тільки правдою. Важливо зуміти схопити природу і уміти вибирати. Вся справа художника у виборі”    [ с. 499 ].

          “Ні одна картина не хвилювала мене так, як “Жанна д”Арк” Бастьєна-Лепажа, тому що в ній є щось таємне, незвичайне. Він цілком зрозумів її почуття; це повне, сильне вираження великого натхнення…”[ с. 504 ].

          “Сьогодні я побачила картину “Кохання в  селі”  Бастьєна-Лепажа. Серед виноградника  стоїть дівчина, опустивши голову; крутячи квітку в руках. Вона спирається на  огорожу; з іншого боку огорожі молодий парубок обличчям до глядачів; він опустив очі і зніяковіло перебирає свої пальці. Ця картина наповнена чаруючою поезією і найтоншими чуттями. Про виконання уже й говорити нічого; це сама правда. Це не тільки живописець – це поет., психолог, метафізик, поет” [ с. 531 ]

          Марія  відгукується про картини Лефавра : “ Портрети його надзвичайно хороші” [ с. 580 ], картину Мункачі  “Христос на хресті”  [ с. 586].

          Марія Башкирцева записала у 1884 році у “Щоденнику”: “ Я художниця в найширшому значенні  цього слова : кожний художник– поет чи мрійник”.

          На сторінках “Щоденника” Марія занотовує : “ Я  відчуваю в собі такий підйом духу, такі пориви до великого, що мої ноги уже не торкаються землі. Що  мене постійно переслідує, так це острах, що я не встигну виконати усього задуманого” [ с. 574 ].

          А плани  були великими: “ Святі жінки”, “Великий  барельєф”, “Весна”, “Юлий Цезарь”, “Ариадна”….[ с. 575 ].

          За роботу бралася несамовито, усю себе переливаючи в твори, не жаліючи себе. “Щоденнику” звіряє свої задуми, і ми поринаємо в творчу атмосферу художника :” Я збираюся писати туман на берегах Сени -  із човна”. “Я хочу писати ліс з його вогняним листям – з цими дивними жовтневими тонами” [ с. 569 ].

          “Я працюю над портретом   Діни” [ с. 579 ].

          “Учора почала доволі велику картину у старому саду в Севрі, молода дівчина сидить під розквітлою яблунею” [ с. 597 ].

“У  липні розпочну картину “Вечір”. Картина являтиме велику дорогу без дерев, захід сонця. На дорозі віз, запряжений двома волами і наповнений сіном, на якому лежить на животі старий, спершись підборіддям на руки” [ с. 603 ]. “ Я розпочала  писати селянку в натуральну величину, в ріст, що зіперлась на тин” [ с. 466 ]. “ У цьому році я придумала наступне: біля  столу сидить жінка, спершись підборіддям на руку, а ліктем на стіл, і читає книгу; світ падає на її прекрасне біляве  волосся. Назва : “ Питання про розлучення” Дюма” [ с. 418 ]. У Марії з’являється бажання написати портрет Маргарити, котра повертається від Фауста: “Повертаючись від Фауста, зупиняється, напівопустивши очі, спрямовані вдалину, напівздивована, напівусміхнена, напівзадумана” [ с. 504 ]. “Моя статуя зображує жінку, яка плаче , опустивши голову на руки” [ с. 529 ].

“Я збираюся писати декоративний пейзаж. Весна. Жінка, зіпершись ліктем об дерево, і усміхаючись, заплющила очі, як у солодкому сні”

А навкруги м’який і світлий пейзаж. Потрібно, щоб з обличчя цієї жінки було видно, що вся вона захоплена гармонією цих барв, пахощами, співом птахів” [ с. 543 ]. Та,  проте,  Марія визнавала, що справжня її картина – попереду. “ Я дуже захоплена живописом

“Святих жінок”[ с. 531 ]. Марія записує у “Щоденнику”, якою вона бачить  свою картину: “ Вдалині – фігури людей, що ідуть після поховання Христа. Тільки ці дві жінки залишились – зовсім одні, наче сковані заціпенінням. Магдалину видно у профіль, ліктем вона спирається на праве коліно, поклавши підборіддя на руку; очі нічого не бачать, приковані до могили. Друга Марія стоїть позаду, голова опущена на руки. Голова безсило упала на руки і у всій фігурі її відчувається знемога, повне знесилення. Усе закінчено для неї”[ с.542].

“О пів на шосту я раптом  вловлюю  своєрідний ефект червонуватого вечірнього неба з серпом місяця, що сходить: саме те, що мені потрібно для святих жінок” [ с. 568 ]. Бастьєн повинен був зробити 50 етюдів, щоб упіймати задуманий ефект: ну, що ж, я зроблю їх сто для моїх “Святих жінок”[ с. 584 ].

          “Я знову переробила ескіз  для своїх “Святих жінок”. Так, необхідно, щоб це був справжній вечір, щоб відчувалося багато повітря…” [ с. 585 ].

          Безліч проведених у “Щоденнику” фактів і вражень з життя  тогочасної Франції, Росії та інших європейських держав роблять це видання безцінним джерелом історії. Марія  захоплювалась політикою, мала незалежні погляди на багато питань суспільного життя .

          У “Щоденнику”  знаходимо опис Ніцци: “Ніцца так прекрасна у вересні. Прокидаєшся на світанку і бачиш, як сходить сонце”[ с. 44 ], опис Ватікана  [ с. 60 ], подорож до Рима [ с. 99 ], перебування у Парижі [ с. 141 ], в Берліні: “Нічого не може бути сумовитішим за Берлін [ с. 168 ].  Любов’ю наповнені рядки “Щоденника”, у яких Марія говорить про Росію, Україну: “Я люблю російський народ –

добрий, чесний, щирий, наївний” [ с. 177 ].  Я дивилася у вікно на нашу  прекрасну російську рівнину , що нагадувала околиці Риму”     [ с. 175 ].

“Москва – наша справжня столиця, саме російське місто. Петербург – копія з німців, але – краще німців, так як зроблена росіянами” [с. 181 ].

          Марія захоплюється російськими офіцерами, що брали участь у визвольному русі сербського народу проти турків. Вона описує Москву, “Слав”янський базар”, Тріумфальну арку Катерини ІІ, Кремль. “ Я добре почуваю себе на батьківщині. Нема двозначності у становищі, можна ходити і дихати вільно” [ с. 189 ].

          Марія описує  маєток у Гавронцях: “ Мальовничі пагорби, ріка, дерева, прекрасний будинок. “Краєвид привабливий – червоний будинок і розкидані альтанки, справа – гора із церквою на схилі, далі родовий склеп” [ с.213 ]. Марія описує своїх земляків, вивчаючи звичаї, традиції, поведінку: “Танець наших селян, на вигляд покірних і простодушних, а насправді хитрих, як італьянці – танець їх справжній паризький канкан найспокусливіших властивостей”[ с. 220 ]. У “Щоденнику” враження від перебування у Харкові : “Харків – велике місто й освітлюється газом” [ с. 226 ], у Полтаві та Диканьці, описи церкви Петра І, бронзової колони на честь 1709 року, маєтка Кочубея  [ с. 239, 240 ].

          Повернувшись у Францію, Марія подорожує, у “Щоденнику” занотовує опис Сан-Мартіно - древнього монастиря[ с. 279 ], враження від перебування в Італії [ с. 280 ], Мадриді [ с. 473 ],описує  звичаї іспанців [ с. 474 ], зокрема бій биків[ с. 480 ], розповідає про перебування в Севільї, зокрема на фабриці сигарет, у Гренаді [ с. 483 ].

“Гренада з вежі – вражає красою” [ с. 484-485 ]. Описи міст , країн мають не тільки наукову , а й естетичну цінність, виробляють естетичні смаки у читачів. Багато записів у “Щоденнику” змальовують суспільні відносини, політичну ситуацію у країнах Європи у другій половині ХІХ століття і мають пізнавальне значення.

          Під час поїздки в Україну Марія занотовує: “… любов  до Государя ще сильна, слава Богу, також як  повага до релігії. Є щось зворушливе в набожності і простодушності народу” [ с. 183 ].

          “Говорили про полтавські звичаї, розбещеність там велика. Панянки ведуть себе легковажно” [ с. 214 ]. “ Я була присутня на засіданні палати депутатів. Обговорювали питання про церковний бюджет” [ с. 262 ].  “Правити повинні люди, вибрані за свої заслуги, яке б не було їх походження”  [ с. 520 ]. “… залишаючись  іноземкою, я все ж стою за братство народів і за всесвітню республіку” [ с. 520 ].

Події французької революції “зворушили мене. Я горю, як у пропасниці, забуваю про все, часто не можу від хвилювання їсти…”      [ с. 522 ].  Марія з жалем говорить про смерть Гамбетти: “ Він був головою  нашого покоління, його поезією. Я говорю  “нашого” , хоч і не маю  щастя бути француженкою” [ с. 520 ].

          Політичне життя Франції  того часу, парламентські дебати, портрети  видатних політичних діячів, історія зародження феміністичного руху в країні – все це можна знайти у “Щоденнику”. Спостереження зроблені зірким поглядом художника.

          “Вік живи – вік учись” [ с. 130 ].

          Із “Щоденника”  ми дізнаємося, що завдяки  самостійному плану занять, Марія одержала  прекрасну освіту ( знала латинь, давньогрецьку і європейські мови), за 5 місяців 1873 року закінчила

трирічний курс ліцею. Її учителі  живопису Родольф  Жуліан і Тоні Робер-Флері були вражені її неймовірною працездатністю й успіхами– в 1879 році за 4 роки вона закінчила курс, розрахований на сім років. Багато займалася самоосвітою.  У “Щоденнику” якось записала : “ Чим більше я читаю, тим більше відчуваю потребу в читанні” [ с. 168 ].

У колі зору Марії твори Горація і Тібула [ с. 120 ], Платона, Данте, Шекспіра [ с. 137], Понсона дю Терайля [ с. 272 ], Тіталівія [ с. 278 ], Аристофана, Геродота, Гомера [ с. 373], Бальзака, Золя ( “Я читаю й обожнюю Золя. Його критичні статті й етюди чудові”) [ с. 622 ], твори Тургенєва: “ Він був великим письменником, дуже гострий розум. Глибокий аналітик, справжній поет” [ с. 567 ]. “ О, яку могутність вміщує в собі слово!” – писала Марія у 1878    [ с. 374 ].

          Особливої виразності й експресії  надає щоденниковим  записам емоційно забарвлена лексика, оціночні й характеристичні слова. Говорячи про силу духу, що наповнює її вражене хворобою тіло, Марія пише : “ Мені здається, що свічка розбита на чотири частини і горить з усіх кінців” [ с. 574 ].

          “Бувають дні, коли наче розливаєш світло навкруги себе; а в інші схожий на якийсь потухлий ліхтар” [ с. 578 ]. Відчуваючи, як мало вона ще знає у студії порівняно з іншими ученицями, Марія пише: “Поруч з Бреслау я здаюсь собі маленькою неміцною картонною коробочкою поруч з дубовою шкатулкою, масивною і покритою  різьбленням” [ с. 489].

Крім картин і малюнків, десятків зошитів з записами, найкращим творчим досягненням Башкирцевої стало її власне життя, інтерес до якого хвилеподібно проявляється ось уже більше століття.

Через сприйняття особистості і духовного образу Марії Башкирцевої, її художніх робіт висвітлюються не тільки люди, що оточували її за життя, але й ті, які через роки щось писали про  неї і її “Щоденник”. Ця молоденька жінка у своєму посмертному існуванні нікого не залишає байдужим своєю цілісністю і прихильністю поняттям про добро і зло, межа між якими так стрімко розливається до більшої користі носіїв зла. Останніх особливо дратує те, що Башкирцева і її твори продовжують об’єднувати людей навкруги світлих ідеалів добра, які сповідувала сама  Марія, даючи надію і спонукаючи читачів до любові і творчості во ім’я любові.

“Я знаю, що нічого не стану просити для себе, але для іншого я зробила би сотню низьких вчинків, так як ці вчинки вивищують”         [ с. 285 ].

          “Не знаю, куди кинутися, бачачи зі всіх сторін скарбниці знань: історію, мови, природничі науки, словом , усю  землю” [ с. 371 ]. “Мені здається, що ніхто не любить усього так, як я люблю: мистецтво, музику, живопис, книги, світ, шум, тишу, сміх, сум, любов, сонце, всі пори року, спокійні рівнини Росії і гору навкруг Неаполя. Я все люблю до обожнювання” [ с. 595 ]. “ У житті так багато цікавого . Одне читання чого варте” [ с. 609 ]. “Немає більш приємнішого відчуття, як робити добро, яке не принесе вам ніякої вигоди” [ с. 398 ]. “Минулого тижня я віддала 1000 франків на бідних” [ с. 460 ]. “ Мама дає мені гроші, половину я буду віддавати  бідним” [ с. 29 ]. “Ви думаєте, що я не хвилююсь про Росію? Яка нещасна, зневажена істота, хто може забути свою Батьківщину в небезпеці” [ с. 298 ].

          Марія Башкирцева обдарована тонким відчуттям слова. У щоденникових записах  виразно виявляється нереалізований у

художній творчості письменницький талант автора. Можна навести приклади безлічі цікавих діалогів, портретів , описів природи.

          “Вдарила гроза, блискавки були просто страшні; іноді вони падали на землю, залишаючись на небі сріблясту лінію, - тонку, як римська свічка” [ с. 27 ].

          “ Я вийшла побродити по саду, при світлі ще молодого місяця , співі жаб і гомоні хвиль, що тихо набігали і хлюпали об прибережне каміння. Божественна тиша і божественна гармонія!” [ с. 97 ].

          “Я залишалася у саду до сутінків, які такі прекрасні на морі – фоном служить безкінечність, і ця розкішна рослинність, ці широколисті дерева і для контрасту бамбуки і пальми. Фонтан. Грот з краплинами  води, що безперервно падають з уступа на уступ, перш ніж потраплять у басейн;  густі дерева надають цьому куточку затишку і таємничості” [ с. 137 ].

          “Увечері знову море, небо, гори. Але увечері все здається чорним або темно-синім. А коли світить місяць, по морю біжить наче величезна дорога чи риба з діамантовою лускою” [ с. 44 ].

          Загалом стиль Башкирцевої визначає блискуче володіння словом, афористичність письма, вміння лаконічно й тонко відтворити пережиту ситуацію, суспільний стан, настрій. Ось кілька прикладів : “Кохання – це найкраще, що тільки може бути у світі” [ с. 46 ]. “Жінка до заміжжя – це Помпея до виверження , а жінка після заміжжя – Помпея після виверження” [ с. 90 ]. “Коли кохаєш, стільки говориться один одному навіть мовчки” [ с. 108 ]. “Кохання робить людину досконалою [ с. 125 ]. “Кохання – почуття велике і чисте, і все у ньому цнотливе” [ с. 441 ]. “Ох, як добре – бути коханою” [ с. 363 ]. “Нема іншої втіхи, як віра в Бога! Настільки нещасливі люди, які ні в що не вірять” [ с. 17 ]. 

          “Коли люди потребують хліба, вони не думають про цукерки”      [ с. 298 ]. “Час заспокоює  всі скорботи” [ с. 350 ]. “Бог рятує нас від безкінечного відчаю” [ с. 387 ].

          Життя Марії – зразок постійної і цілеспрямованої   роботи над творенням особистості.

          “Я інтелігентна, я вважаю себе розумною, проникливою... І справедливою. Ну, погодьтесь, чому б за таких умов мені не бути суддею?” – пише Марія у “Щоденнику” [ с. 576 ]. Щоденно вона аналізує, що вдалося зробити, картає за згаяні хвилини себе, навіть коли хвороба не давала змоги взятися за роботу. “Я страждаю  від усвідомлення, що нічого не зробила за літо; це складає для мене предмет жахливих докорів” [ с. 570 ].

          Передчуття  близької кончини пригнічувало Марію, змушувало її тужити. Тремтячи під впливом цієї прикрої думки, вона продовжувала писати і переносила частину свого життя на свої полотна. “У світських журналах Парижа й Англії є  хвалебні статті про мене. За  мною починають визнавати талант, а я тим часом згасаю” [ с. 624 ]. “ І нічого хорошого , нічого, щоб могло мене втішити хоч трохи” [ с. 629 ]. Свій розпач Марія намагається заглушити роботою.

          Глибоко страждала молода дівчина від зіткнення  з нікчемною дріб’язковістю і вульгарністю. Як інтелектуально високо розвинута особистість, вона не переносила шаблонних поглядів і вульгарних думок умовної моралі. Все це глибоко обурювало її. У “Щоденнику” Марія з жалем пише: “ Справжні художники не можуть бути щасливими. Боже мій! Бувають дні смутні, чорні, жахливі…. Мене осипають наклепами” [ с. 578 ].

          Молода дівчина не  переносила сентиментальної вульгарності. У ній ледь проявляється дитяча пристрасть розігрувати закохану, - так іноді дівчинка любить зображувати себе матір’ю. Але в той  же час вона зуміла прекрасно відобразити трепет душі юної дівчини, готової  перетворитися в жінку. Подорослішавши, вона мріяла покохати людину видатну. Подібно до більшості жінок вона дивилась на кохання, як на  релігію, для  якої необхідний Бог.

          Марія,  як жінка з високорозвинутим інтелектом,  мало звертала уваги на зовнішні дарунки. Вона прагнула стати “наперсницею прекрасної душі”. Вона мріяла про геніального художника, а не про чарівного принца. “Єдиний, незрівнянний”

          “Я захоплена ним. Геній! Що може бути прекраснішим! Цей невисокий некрасивий чоловік здається мені прекраснішим і привабливішим за ангела”, - писала Марія про Бастьєна-Лепажа.          [ с. 538 ].  У серпні 1884 року  Марія і Бастьє  якось відразу почали частіше відвідувати один одного, і їх розмови стали задушевнішими. Одного дня Марія наділа біле шовкове плаття. Тонке і  ніжне, як іній, мереживо тріпотіло кругом ніжно-розового обличчя, що нагадувало помираючу квітку. Марія була наповнена такою чарівною і невимушеною грацією, що у художника мимохіть вирвався оклик:

-         Ах, якби я умів малювати!

Вони обмінялися поглядами безнадійного відчаю. У її очах

блищали невиплакані сльози безмежного суму по своєму непрожитому життю. Та це  продовжувалось одну  лиш мить – коротку й  пекучу, а та ідилія знайшла своє вище, кінцеве завершення: 31 жовтня 1884 року померла Марія, 10 грудня 1884 року помер Бастьєн -Лепаж.  Дві геніальні, витончені стражданнями душі містично поєднались в смерті.

          Марія все ж виявилась переможницею: смерть не цілком украла її від нас. Вона виконала своє сміливе бажання і заповідала нам спадщину,  яку створювала з такою жадібною поспішністю.

          Молодим людям, які марнують час, вона дала приклад наполегливої і тяжкої праці, коли людина не  думає про нагороду.

          “Моє життя – це праця. Неможливість працювати – що може бути страшнішим?” – писала Марія. Переборюючи смертельну недугу, створювала  картини: “ Я готую малюнок для “Фігаро”, але з годинною перервою. Страшна гарячка. Я більше не  можу!” [ с. 638 ].

          20 жовтня 1884 року Марія зробила останній запис у “Щоденник”  Є у ньому ще кілька записів, але вже не її рукою.

          21 жовтня – “Марія намагалась ліпити, але не могла – задихалась”.

          25 жовтня – “журилась, що незакінчила твори. Уночі марила ними”

          26 жовтня “За 2-3 дні до смерті до неї раптом повернувся слабкий голос,  а  вона тихенько проспівала свою лебедину пісню”         [ с. 643 ].

 

          15 липня 1884 року Марія записала у “Щоденнику”: “Сьогодні в “Ревю де Де Монд” присвячена стаття нашому Толстому, і моє руське серце тьохкає від радості.



          Якщо ти любиш твою прекрасну, твою велику, твою величну Росію, їдь туди і працюй для неї.

          Але  я теж  труджуся на славу моєї країни…. Хай  я і не маю такого величезного таланту, як у Толстого!

          "Щоденник" Марії Башкирцевої  - приклад служіння рідній

Вітчизні, культурі, людству. Це роздуми Майстра над мистецтвом, роздуми Патріота над долею Вітчизни, роздуми Громадянина над майбутнім людства, роздуми  Особистості над духовним розвитком.

          Євген Сверстюк писав: “Щоденники надаються до створення мозаїчних картин: у них є перли і діаманти“. Це слова можна з повним правом  віднести до “Щоденника” Марії Башкирцевої.

 

 



          Висновок      “Щоденник” ще жде свого справжнього  читача

          Свого часу "Щоденник" Марії Башкирцевої  став сенсацією, тому що писала його 12-річна дівчинка, поступово  перетворюючись в чудову гарну дівчину. У цій книзі виявилися оригінальні літературні. Варті уваги думки, чудова мова, спостережливість, незвичайна, всепоглинаюча любов до життя і мистецтва. Навіть якби вона не стала художницею, то “Щоденник” підтверджував би її право на велику віру в себе, на те, що вона залишить про себе пам’ять у серцях людей, не зникне в світі її ім’я.

          “Немає сумнівів у високому рівні письменництва М. Башкирцевої: вона створила  дивовижні портрети, як своєї внутрішньої суті, так і навколишнього світу,  і   її   книга буквально сяє витонченими замальовками, прекрасною словесною інструментовкою” 1

          І все ж, незважаючи на розміри обдарованості, Башкирцева до цього часу мало ким гідно оцінена: сучасному читачеві її ім’я майже невідоме, а  деякими із її сучасників було висловлено про неї немало легковажних суджень. Частково  це пояснюється духом і стилем її прози,  в якій мало теплоти і тієї делікатності, яку Чехов міг би назвати людським началом: сам він стверджував, що це “людське” починає проступати тільки в кінці її сповіді.

          Так воно і є, вона належить до тих письменників, що вимагають учитування, навіть неодноразового повернення  до себе, вимагають укопування: тільки тоді  починають проступати заховані углиб, за слова, дорогоцінні золотоносні жили.

 

1  Дневник Марии Башкирцевой: Избранные страницы / сост., подгот. текста, примеч. и  вступ. ст. А. Басманова – М. : Мол.гвардия, 1991 – 14 с.

          Щоденника вистачило б на багатотомне видання.  Те, що вийшло в Парижі, а потім у Росії – це лише частина, але й частина,

утворюючи важкий том, склала пам’ятник авторові, у всякому разі, пам”ятник труда для такого короткого життя, і тепер, через 100 років, ми знову дивуємося: адже нам дістався лиш початок, адже завіса тільки почала  підніматися.

          А блиснуло за завісою щось сліпучо яскраве, щось хворобливе, вражаюче – величчю таланту і бажань, розумом, протиріччя, своїм сповідальним самозвинуваченням і своєю надмірною самозакоханістю. За свідченням одного із сучасників, вона “виставляє перед нами  розкішну тканину, вивернуту навиворіт”, подає не стільки автопортрет , скільки анатомію своєї натури -  дуже мужньої,

що дістає із глибини душі все чи майже все, що  лежить на самісінькому дні. Цим охопленням до  дна вона притягує і відштовхує, може бути, відштовхуючи більше,  ніж притягуючи – тільки коли абсолютність смерті починає виразно проступати за словами, а потім різко обриває напружену нитку розповіді, глибокий сум опановує нас, що стали, за її бажанням, свідками щасливої і трагічної долі.

          Недарма ж Марія Башкирцева стала однією з улюблених героїнь Марини Цвєтаєвої, яка навіть збиралася 1914 року видати в Парижі книжку їй  присвячених поезій. Недарма ж нею захопилася, дізнавшись про це незвичайне життя, італійська поетеса Ада Негрі, яку Леся Українка називала співцем сильних душ. Недарма ж  про неї зворушливо писав Анатоль Франс.

          Її “Щоденник”  ще жде свого читача – вдумливого, небайдужого, щирого, зацікавленого, наполегливого.

          Тільки йому він відкриває усі свої приховані скарби.

 

Рецензія до наукової роботи “Щоденник Марії Башкирцевої як історичне й літературне джерело”

          Наукова робота  Варанкіної Олени присвячена вивченню "Щоденника" Марії Башкирцевої  як історичного й літературного джерела. Висвітлена тема актуальна, так як учениця живе на землі, що подарувала світові видатну художницю, надзвичайно талановиту, наділену ще й письменницьким даром. Олена наголосила на багатогранності  буття Башкирцевої, що має політичні, соціальні, філософські, морально-естетичні, психологічні, етичні, побутові та інші аспекти. Через “Щоденник”  учениця намагалася глибше пізнати талановиту землячку, дослідити жанрову своєрідність твору, у якому подано нотатки глибоко особисті , виповнені інтимними фактами, переживаннями.

          Сама Марія у “Щоденнику”  записала: “Коли я помру, прочитають про моє життя, яке я вважаю чудовим.

          Якщо я і не  проживу достатньо, щоб бути знаменитою, щоденник цей все-таки зацікавить натуралістів: це завжди цікаво – життя жінки, записане день у день, без усякого хизування, ніби ніхто у світі не повинен був читати написане, і в той же час з пристрасним бажанням, щоб воно було прочитане…

          Я заповідаю свій щоденник публіці. Я подаю тут вам дещо небачене”.

          Однією з позитивних якостей наукової роботи є чіткість побудови і ясність викладу. Автор не приховує своїх вражень, висловлює їх емоційно й образно, активізуючи художнє бачення читача, ведучи за собою в духовний світ Марії Башкирцевої. Учениця прагнула подати матеріал компактно і максимально об’ємно. Прагнула до максимальної логічності й точності повідомлювальної  інформації.       

          У вступі  з’ясовано особливості щоденника як виду мемуарної літератури, а також історію  появи "Щоденника" Марії Башкирцевої .

          Основна частина присвячена дослідженню “Щоденника” як історичного й літературного джерела, з’ясовано, що найбільше записів – це роздуми Марії про живопис і скульптуру, а також враження від побачених картин, творчі задуми, описи подорожей країнами Європи, роздуми про сенс буття, роль самоосвіти…

          Автор рецензованої роботи намагалася проаналізувати мову щоденника і виявила, що  він написаний з використанням  виражальних засобів, емоційно забарвленої лексики, адже Башкирцева блискуче володіла словом, вміла лаконічно й тонко відтворити пережиту ситуацію, суспільний стан, настрій.

          У висновку йдеться про  практичне використання проведеного дослідження на уроках та виховних годинах  учнями і вчителями, а також ця робота стане в нагоді  усім, хто хотів би більше дізнатися про неординарну особистість – Марію Башкирцеву, що сама творила себе, що й дня не могла прожити без активної діяльності.

          Робота читається цікаво, наукова основа його належна, висновки аргументовані.

 

 

                   Список використаної літератури



1.     Басманов  А.Е. Мария Башкирцева // Огонек – 1986 - № 22 – с. 8-12.

2.     Башкирцева М.К.  Дневник – 3-е изд., доп.- М.: Захаров , 2003 – 688 с. (Серия  «Биографии и мемуары»

3.     Башкирцева М.К. Дневник: Фрагменты  [ 1873-1884 гг ]. Подг.текста и примечан. Басманова А. // Наше  наследие – 1990 - № 5 – с. 190-125.

4.     Башкирцева М.К. На славу моєї країни: Із щоденникових записів // Україна – 1987 - № 2 – с. 16-18

5.     Буровцева Н. Все, что  люблю, люблю одной любов’ю: Марина Цветаева читает «Дневник» Марии Башкирцевой // Библиография – 2003. - № 4 – с. 149-159

6.     Галич О. , Назарук В. Теорія літератури – К.: Либідь, 2001. - с. 245

7.     Дневник Марии Башкирцевой: Избранные страницы / Сост.подгот.текста, примеч. и вступ. ст. А.Е. Басмонова – М.: Молода гвардия, 1991. –  320 с.

8.     Книш І.  Щоденник Марії Башкирцевої  //  Жіночий  світ, – 1985. - № 4 – с. 9-10

9.     Короненко С. Тут дуже добра енергетика: Про книгу Слабошпицького М. “Марія Башкирцева” //  Книжник – 2001 - № 8 – 5 с.

10.            Коснье Колет. Мария Башкирцева: Портрет  без ретуши. -  М.: Наш дом, 2004. - 296 с.

11.            Крапива П., Превальская В.   Ее талантом  восторгался мир // Радуга, – 1984. - № 2 -  с. 170-172

12.            Слабошпицький М.Ф.  Марія Башкирцева: Роман-есе – К.: Дніпро, -1987. – 234 с.

13.            Слабошпицкий М.    М.Башкирцева, ее картины и ее дневник // Дет.лит-ра, - 1989. - № 4 – с. 29-32

14.            Тимченко С.В.  Я хорошо себя чувствую на родине: мат-лы к фак.занят. : [ о художнице М. Башкирцевой ] //  Всесв.лит-ра та культура  в навчальних закладах України, - 2003. - № 2 – с. 20-23



 

 

Поділіться з Вашими друзьями:

Схожі:

Секція: українська література iconСекція: українська література художні засоби у творчості тараса шевченка та у віршах тамари голобородько роботу виконала
Розділ народна та романтична спрямованість у творчості Тараса Шевченка
Секція: українська література iconВступні випробування 016 тест із загальної навчальної правничої компетентності час виконання – 60 хвилин Тест складається з трьох частин: секція «Критичне мислення»
Тест складається з трьох частин: секція «Критичне мислення», секція «Аналітичне мислення», секція «Логічне мислення»
Секція: українська література iconУкраїнська література, 5-12 кл
Відповідно, у сьогоднішній загальноосвітній системі предмет "українська література" набуває особливої актуальності
Секція: українська література iconГіпермаркет Знань>>Українська література 10 клас
Українська література:«Життя І творчість Івана Карпенка-Карого – одного з корифеїв українського театру»
Секція: українська література iconДавня українська література — література українського народу XI-XVIII ст. Давня українська література — література українського народу XI-XVIII ст
Нова періодизація давнього письменства базується на схемі Д. Чижевського, поданій в "Історії української літератури"
Секція: українська література iconУрок № українська література 11 клас 27. 01. 2014
...
Секція: українська література iconУкраїнська література 1920-1930 pp. Урок №1 -2 українська література XX ст. Як новий етап в історії національної культури, її періодизація. Модерністські та авангардистські течії. Українська література й духовне відродження нації в першу третину xx
Українська література XX ст. Як новий етап в історії національної культури, її періодизація. Модерністські та авангардистські течії....
Секція: українська література iconВчитель Лукашук Н. М. Українська література 11 клас
Суспільно-історичні умови розвитку української літератури ХХ ст., основні стильові напрями (модернізм, cоцреалізм, постмодернізм)....


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка