Сергій Гукасов «Думки про Гр. Сав. Сковороду»



Сторінка10/21
Дата конвертації17.04.2017
Розмір3.11 Mb.
1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   ...   21

Сумніви властиві великим, про «грубі» - тубільні слівця писав ще Аристотель.

«Мета риторики. - Умови, що додають мови характер переконливості. -причини, збуджуючі довіру до оратора211

І ще: «Мова складається з імен і дієслів; є стільки видів імен, скількі ми розглянули в творі, що стосується поетичного мистецтва; з числа їх слідує в окремих випадках і в небагатьох місцях вживати незвичайні вирази, слова, що мають двоякий сенс, і слова, знов складені; де[саме слід їх вживати], про це ми скажемо потім, а чому про це ми вже сказали, а саме: тому що вживання цих слів робить мову відмінною [від буденної мови] в більшій, ніж слідує, ступені. Слова загальновживані, тубільні, метафори ось єдиний матеріал, полезний для стилю прозаїчної мови. Доводиться це тим, що всі користуються тільки такого роду виразами: всі обходяться за допомогою метафор і слів загальновживаних і тубільних. Але, очевидно, у того, хто зуміє це спритно зробити, іноземне слово прослизне в мові непомітно і матиме ясний сенс. У цьому і полягає гідність ораторської мови. З імен омоніми корисні для софіста, тому що за допомогою їх софіст удається до поганих прийомів, а синоніми для поета;» 212

Аристотель дав філософії всі способи риторики, як засіб залучення уваги, здатності зацікавити, виразно і яскраво донести думку. Сковорода природно володів всіма риторичними й поетичними прийомами. 18 століття було і розквітом і завершальним етапом староукраїнської філософської думки.


* * *

Христос по Сковороді це Любов і дружба.



Що таке християнська релігія, як не істинна і досконала дружба? Хіба Христос не встановив, що відзнакою його учнів є взаємна любов? Хіба не любов все поєднує, будує, творить, подібно до того, як ворожість руйнує? Хіба не називає бога любов’ю його найулюбленіший учень Йоанн? Хіба не мертвою є душа, позбавлена істинної любові, тобто бога? Хіба всі дарунки, навіть ангельська мова, не є ніщо без любові? Що дає основу? — Любов. Що творить? — Любов. Що зберігає? — Любов, любов. Що дає насолоду? — Любов, любов, початок, середина і кінець, альфа і омега. Завершу коротко: від тебе початок, у тобі ж і кінець 213

Сковорода релігійний не в традиційно православному сенсі. Христос для нього не Спас, а мудрець, що зрозумів суть людської натури.


* * *

До сприйняття Сковороди - щоб не збентежити слабких духом... Українське православ'я 18 сторіччя - а це безсумнівно православ'я, що довело свою стійкість у боротьбі з Унією - відрізнялося від російської віри в Спаса (це просто різний рух душ, а не розходження конфесій) більше відкритим ставленням до інших християнських релігій.

Це обумовлено й географічним положенням. Знаходячись на границях християнських і мусульманських світів, підпавши під сферу впливу католицтва, ведучи менш осілий ніж у Росії спосіб життя, козаку ніколи було відвідувати церкву в походах і боях, носити із собою ікони (шанування ікон на Русі більше фактажне, стосується не до символу а до конкретної чімсь особливій іконі, козаки ж молилися на «папірці», (з повідомлення воєводи – Д.Багалій «Історія Слобідської України»). Хоча, при нагоді, казаки будували церкви робили багаті дари щодо утварі, а коли їх зруйновували татари, знов давали гроші на відбудову.214

Міркування про те, що Сковорода може збентежити іний незміцнілий у диспутах християнський розум і похитнути віру, може здатися наївним, після всіх совдепівських 80 років атеїстичних гонінь і огуди. Але в тім раз у раз, що гонінь на християнство за 2000 випробувало чимало, а от єресі, подібні Оригену, були й коливали правдивий напрямок православ'я. Те ж і з таким могутнім проповідником як Сковорода. Підхід його це підхід реформатора розвитку правдивого життя. Але Христа - Спаса він дорівнює до Мойсея й греків:

«Лука. Ни! Там Мойсей, а тут Христос. Тот жидовскій, а сей христіянскій вожд.

Памва. А Мойсей не христіянскій?

Лука. Никак!

Лука. Однако ж Мойсей был тленный, как мы, человек, а божіим назван по благодати.

Памва. Вот тебе выласка! Пожалуй, брось твое (однако ж)! Не представляй мне подлых школьных богословцов кваснин. Слушай, что такое о Мойсеи говорит божіе слово: «Не отемнесте очи его, ни истлеста устне его».

Лука. Однако ж Мойсей иное, а иное Христос.

Памва. Слушай, припутню! Сама евангелская премудрость вот что говорит: «Аще бысте веровали Мойсеови, веровали бысте без сумненія и мне.» Видиш, что разуметь Мойсея есть то разуметь Христа; и Мойсей закрылся в евангеліи так, как евангеліе пожерто Мойсеовыми книгами, которых оно есть летораслью.»215

Це підхід філософа мудреця, але із християнською вірою, а не тільки із православ'ям, це розходиться. Так, що нав'язувати трактати Сковороди православному людові не можна, тільки тім «дерзновіння що мають» в релігійних питаннях.

* * *

Сковорода вибірково ставився до людей. Недарма такі дослідники як Житецький, «ображалися» на його нерозуміння мас. Парадоксальне але з критиками Сковороді повезло більше чим з дослідниками творчості: вони виявилися принаймні спостережливими. Так критичні висловлення що до трактування ним християнства в біографії «Сковорода» Ерна важливіші гідностей інших дослідників.



Для Сковороди не існувало пізнє демократичного благоговіння перед мужичком як вищою інстанцією мудрості. Для мудреця народ був диференційованим шаром. Насамперед люди освічені, книгочеї й просто христолюбні душі, неосвічені, але відзначені богом, як порядні, благо породжені, котрим блиснула іскра божа:

«Царствіе божіе вдруг, как молнія, озаряет душу, и для пріобретенія вeры надобен один точію пункт времени.»216

«…яке нещасне створіння людина, у котрій в цьому кіммерійському мороку мирської глупоти не блиснула іскра світла Христова»217,

й нарешті юрба з якої, «по мосту-містку з народом ходи, а по розуму його собі не веди»218, у нашому розумінні обивателі.

Демократи всіх сортів, народні радетели і революціонери нівелюючи народ, як клас, абстрактне поняття дійшли до сталінізму. От тобі й: «прямі шляхи не самі короткі.» Істина одна, а за помилки треба платити, як би ти ні переконаний у своїй правоті не був. Аж тільки до Сартра дійшло, що пролетаріат це просто люди, коли під час Червоного травня в 68м у Франції вони не підтримали студентів. 219

Що стосується критичних висловів Житецького те Житецький абсолютно має рацію, кажучи, що Сковорода не прислухався до натовпу. Він чудово знав, що завжди знайдуться мерзотники, які говоритимуть - народ винен те-то, народ винен те-то.

Критика Житецького це традиційний комплекс поглядів «революційного демократа» того часу, який накладає шаблони на будь-якого члена суспільства, по якому і визначається його відношення до світу?! Будь то геній або простий селянин. Той хто не з нами той проти нас: цей метод приніс народу незліченні жертви.

«Метод» Сковороди - в підході до людей з людського боку - за здібностями і моральним якостям, а не здатності принести себе в жертву «ідеї». Чоловік це не одиниця в державній машині, якою можна маніпулювати політикам, а центр всесвіту.

Взагалі, розв'язання питання про народність Сковороди застаріло, і цікаво тільки з боку історичного ставлення до цього мислителів дослідників його творчості за останні 200 років. Сковорода не повинен був опускатися до примітивізму й псевдонародності щоб бути понятим. Нехай кожний кому хочеться, тягнуться думкою, втишаються його світовідчуванням. Якщо людина хоче горне мислити, то в Сковороди є цілий набір думок і образів, і їх можна перебирати, як чіткі в медитації. Хто захоче витягти із цього практичний урок - хай щастить. Інтелігенція у всі часи думала й заглиблювалася в себе, що їй і визначене.

* * *

Якби не слобідська аура дружб із місцевою інтелігенцією, Сковорода так і залишився б, у найкращому разі, схоластом пишучи багато наукові трактати, написані може бути навіть на латині, «але дружба, супроводжуючи життя, не тільки додає втіхи і чарівності його світлим сторонам, але й зменшує страждання. І бог, додавши до життя дружбу, зробив так, щоб все було радісним, приємним і милим, коли друг поруч і разом з вами втішається», 220 і нині Сковорода - всім народом «цілування душ».

Для Сковороди, при всьому його захопленні горніми думками, все таки велике значення був відгук їх у душах земляків. Це й підтверджують його бесіди з ними в трактатах.

«Григорій. А я радуюся о единомысліи нашем. Довлеет мне вас четырех согласіе. Горнія мысли в тяжкосердных душах не водворяются. Самый чистейшій спирт небесный, нареченный у елин αύρα, римски тоже aura, не живет разве только вышше облаков. Возвратимся ж на путь теченія речи нашей.» 221

Геніям завжди везе на місце й час. Сковорода опинився в слобідському краї під час його найвищого розквіту, серед люблячих його друзів, прихильного до бродячої мудрості, населення. Як би поставилися до Сковороди зараз?

* * *

Сковорода наймудрішим способом розпорядився своєю творчою спадщиною: «у чужі руки – ні ні». Опублікування завжди чревате «оглагольникамі»ю Піднімається піна заздрості, огуди. Сковорода розцінив, що спокій душі незмірно цінніше марнославства гласності. Мається на увазі друковані форми гласності. Альтернативою були трактати передані з рук у руки друзям однодумцям - ідеальна форма спілкування. Крім того він знав шляхи поширення думки, перед очами був Христос, древні, Еразм Ротердамський (останній, саме потрапив у гущавину боротьби католицтва із протестантами, мимо своєї волі).



Але в Еразма Ротердамського зараз читають тільки «Похвала дурості», та «Розмови запросто» (хоча все-таки читаються бо геній), а сколько «провозвестников» істини кануло в Лету, а Сковорода - всім народом «цілування душ». Для Сковороди при всьому його захопленні «горнімі думками» більше значення мало їх практичне осмислення в житті. Він «природний, а не церковний». (Ерн) В підсумку: за двісті років щаслива доля його трактатів, друзі зберегли, послідовники видали, вивчили. «У друга нашего бабайскаго іерея Іяк. Правицкаго все мои творенія хранятся. По мне бы они давно пропали. Я удивился, увидев у его моего «Наркисса» и «Симфон: Аще не увеси...» Я ее, ожелчившися, спалил в Острогорске, а о «Наркиссе» навеки было забыл. Просите у его. А я, не точію апографи, но и аутографи раздал, раздарил, расточил.» 222 Найшлися шанувальники серед творчої інтелігенції Толстой, Булгаков, Курбас, Вишня. На цей момент Сковорода визнаний український філософ-мудрець, учитель. Тиражі його видань - мільйони. Існує окреме видання його листів землякам. Це ще декілька десятків тисяч екземплярів книг. Цікаво, що видань Сковороди досить багато, особливо шкільних, але попадаються вони рідко, це значає люди бережуть і цінують.

Думка завжди знайде доріжку, поспіх і нав'язливість не є необхідною умовою для її поширення. Засвоєння думки людиною має свої закони. Тим більше такої думки, як сковородинівська - вона проростає в споріднених душах.


* * *

Розуміння Сковороди Толстим ще ми знаємо, а от, що думали Булгаков, Вишня, Курбас? Як філософа його по сьогоденню міг зрозуміти тільки філософ, таким був Ерн. Цікаво,були ще такі хто захоплювалися їм, але не залишили ніяких тому емоційних писемних свідоцтв?

* * *

Сучасному інтелігентові може бути й незрозуміло навіщо зараз потрібен Сковорода. Маючи в арсеналі набір найкрупніших філософів, від Ницще до Сартра, письменників від Кафки до Булгакова, маючи плеяду поетів 20 ст., інтелігент може перебувати серед вишуканих духовних переживань навіть якщо йому захочеться «ударитися» у релігійні міркування, є філософи руського ренесансу поч.. 20 віку або Мень.



Сучасна культура 20 віку розробила все на потребу інтелігентові причому самої найвищої якості, Висоцький і Тарковський завершують загальну картину. Але людині властиво докопуватися до основ існування, і отут без святих, без Сковороди й слов'янської біблії, й давньоруської літератури ніяк.
* * *

З часів Сковороди знайшлися люди, які оцінили його діалоги його думки та творчість. Хоча дивно зовсім інше: як могли освічені інтелігентні люди, за ці останні два століття, бути настільки осліплені раціоналізмом й «царством розуму», щоб відринути щиросердечне. «То, что библіа есть книга и глагол, завещанный от бога. Ба! Да сіе, ты мне говориш, и бабушка знает. Так ли? Так точно. Знает сіе всякая дура.Забыл ты то, что и бабы знают? Не пришло на память, что библіа есть храм вечнаго славы, а не плотскія твоея дряни?.» 223

На тлі європейських те світил і... якийсь старчик … це ж для вбогих селян затемнених релігійними забобонами?! А які розуми… і де вони тепер … старчик те переміг, але ж шапками закидали - ан викуси.

Навіть В. Ерн, найталановитіший з усіх, дивувався «убозтві» - тобто його схильності до фольклору - виразів Гр. Сав. Дивно було не побачити: Україна 15-18 століть була плідною філософією й особистостями, будучи на перехресті православ'я католицтва й протестантства, всотала давньоруську й латинську культуру.


* * *

Шанувальником Сковороди був і Папа Іоанн Павло Другий, про що говорив на зустрічі з українською творчою інтелігенцією 23 червня 2001 року. У своїй промові він відзначив: «Дорогі українці, саме християнство породило найвидатніших творців вашої культури і мистецтва і воно ж рясне вздобріло моральні, духовні і суспільні витоки вашої країни. Я хочу пригадати тут слова вашого співвітчизника, філософа Григорія Сковороди: «Все мине, але межею всього залишається любов. Все мине, але не Бог і любов.» Тільки людина, що до глибини прониклася християнським духом могла мати таку інтуїцію. У його словах чується відгомін Першого Листа святого Яна: «Бог є любов: хто живе в любові, живе в Бозі, а Бог живе в нім» (4, 16)

Свідоцтво найвисокого авторитету в християнскому світі прояснює питання наскільки Григорій Сковорода був християнином. Принаймні, християни вважають його світогляд за свій.

Прихильники язичницьких культів на Україні, такі як професор Володимир Шаян, теж вважають його за свого. Це говорить про вселенський характер учення Сковороди.


* * *

Адаптерів Сковороді не потрібно. Тому, хто хоче читати трактати старчика, пояснення й література про нього, для розуміння, не потрібна, отут потрібно «втішання», «tet a tet у чотири очі», як казав Остап Бендер. От для того щоб поспілкуватися, затвердитися у своїй думці, зустріти підтримку талановитого мислителя можна прочитати В.Ерна - єдиний філософ за останні 100 років що уважно, з душею, прочитав Сковороду.

От уже - дійсно Сковорода залишив такий «комп'ютерний» шифр на свої трактати, що в чужі руки ні ні, тільки при повної щиросердечній спорідненості. І це далося В.Ерну, зразком якому були святоотецька та еллінська література. От же знайшов родинну душу в простого козака з його «підлими слівцями».
* * *

Подання Сковороди, про людину як про мікрокосмос іде корінням не від Платона або Аристотеля, а від його селянського походження.

«Всяк рожденный есть в мыре сем пришелец, слепый или просввщенный. Не прекрасный ли храм премудраго бога мыр сей? Суть же тры мыры. Первый есть всеобщій и мыр обительный, где все рожденное обитает. Сей составлен из безчисленных мыр-мыров и есть великій мыр. Другіи два суть частныи и малыи мыры. Первый мікрокозм, сиречь — мырик, мирок, или человек. Вторый мыр симболичный, сиречь библіа. Во обительном коем либо мыре солнце есть оком его, и око убо есть солнцем. А как солнце есть глава мыра, тогда не дивно, что человек назван мікрокосмос, сиречь маленькій мыр. А бібліа есть симболичный мыр, затем что в ней собранныя небесных, земных и преисподних тварей фигуры, дабы они были монументами, ведущими мысль нашу в понятіе вечныя натуры, утаенныя в тленной так, как рисунок в красках своих.»224

Селянин у своєму світогляді егоцентрист (навіть Кафка помітив це в сільських людях шануючи за щастя подібні погляди). «Спільне враження від селян: благородні люди, що знайшли порятунок в сільському господарстві, де вони так мудро і покірливо організували свою роботу, що вона повністю злилася зі всесвітом і до блаженної кончини оберігає їх від всяких коливань і морської хвороби. Дійсні громадяни землі.225

А вуж Платон і прісні були, як підтвердження його думок, підтримка у світогляді. Важливо знайти коріння Сковороди на Україні, а не відшукувати аналогії з іншими філософами.

Істота особи і природа Сковороди-людини, коріння його, - в народному походженні. Сковородинівськє особове і суспільне - у вчинках. Що у нього було особове і що суспільне, хай про це міркують теоретики. Особа і переконання органічно зв'язані у мудреця зі способом його життя.


* * *

«Розмова п'яти подорожан про щире щастя в житті Сковороди:



«Люди в жизни своей трудятся, мятутся, сокровиществуют, а для чего, то многіе и сами не знают. Естли разсудить, то всeм человeческим затeям, сколько их там тысяч разных ни бывает, выдет один конец — радость сердца. Не для оной ли выбираем мы по вкусу нашему друзей, дабы от сообщенія своих им мыслей имeть удовольствіе; достаем высокіе чины, дабы мнeніе наше от почтенія других восхищалось; изобрeтаем разные напитки, кушаньи, закуски для услажденія вкусу; изыскиваем разные музики, сочиняем тьму концертов, минуетов, танцов и контратанцов для увеселенія слуху; созыдаем хорошіе домы, насаждаем сады, дeлаем златотканные перчи, матеріи, вышиваем их разными шелками и взору приятными цвeтами и обвeшуемся оными, дабы сым здeлать пріятство глазам и тeлу нeжность доставить; составляем благовонные спирты, порошки, помады, духи и оными обоняніе доволствуем. Словом, всeми способами, какіе только вздумать можем, стараемся веселить дух наш. О, сколь великим весельем довольствуются знатные и достаток имeющіе в свeтe персоны! В их-то домах радостью и удоволствіем раствореннои дух живет. О, сколь дорога ты, радость сердечная!»226

Й глава 18 в трактаті Чжуан Цзи. «Вище щастя»:

«Чи є в Піднебесному світі вище щастя? Чи можна сповна прожити свою жізнь? Що потрібно робити, на що сподіватися? Чого уникати, чим займатися? До чого прагнути, від чого відмовлятися? Що любити і що ненавидіти? У Піднебесній цінують багатство, знатність, довголіття і добру славу, люблять спокій, вишукані страви, розкішний одяг, красиві квіти і ласкаючи слух звуки. Ненавидять же бідність і приниження, передчасну смерть і дурну славу і страждають, коли немає ні спокою, ні вишуканих страв, ні розкішного одягу, ні красивих квітів, ні звуків, що пестять слух. Якщо людям бракує всього цього, вони впадають в смуток і печаль. Але немає нічого дурнішого, чім угождати лише витребенькам плоті! Багачі, виснажуючи себе тяжкими працями, накопичують стільки скарбів, що не встигають скористатися ними, та і до радощів плоті ці багатства нічого не додають. Знатні мужі днями і по ночах печуться про свою чесноту, но їх чеснота і поготів нічого не додає до радощів тіла. Людина сумує з самого свого народження, а проживши довге життя, впадає в затьмарення.»227

Повна аналогія у вислові про метушню світу аж до спільних слів. У різних країнах у різні часи мудреці приходять до одних думок.


* * *

Ми звертаємося до кришнаїтів, Дзен буддистів тощо, у пошуках відповіді що є щастя і як його досягти, коли у нас є Сковорода (?!), «истиннаго же щастія такова есть природа, что чем множайших иметь в нем сопричастников, тем слаже и действителнее беззавистное сіе добро становится и сим одним разнится от ложнаго мирскаго щастія»228

Щоб читати Сковороду, потрібно мати неабияку ерудицію, філософську схильність вже розвинену іншими авторами. Сковороду читають освічені люди, звиклі читати «божественне».

* * *


Різниця між долями Сковороди і його учня Михайла Ковалинського. Сковорода подивився Петербург, Європу, був обласканий при дворі, але повернувся на Слобідчину до простого життя. Коваленський, зробивши блискучу кар'єру, не знайшов у собі чинності й бажання жити відособлено. Потрібно мати потужну життєву позицію, щоб протистояти думці світу що уловлює у свої мережі людей не схильних до самоаналізу, пізнанню себе і усвідомлення необхідного собі способу життя. Сковорода багато чому навчив Михайла, а ось від кар'єри не «врятував». Порадники і добродійники не переводяться і понині, кожен знає коли і, що ти повинен зробити, і, як не дивно рятує байдужість. Поспішай неспішно, говорили стародавні і «довіряй життю» додавав Паустовський.
* * *

«Мир ловив мене, але не піймав» 229 останній жарт генія, це саме той сміх геніїв, про який писав Г. Гесе в «Степовому вовку». Сковорода цільно завершив своє життя жодного разу «не наступивши собі на душу» (вислів В.Чкалова).230 Який би напрямок не намагалися йому запропонувати від кар'єри священика до царедворця.

Сковорода посміявся закінчивши життя. Він знав: відтепер починається духовне життя його в серцях учнів, невигубне й нетлінне. Сильні миру цього неспроможні перед мислителем. Думка знаходить споріднені душі будь-де, така сутність геніальних слів. Приклад Достоєвського - чисто російського письменника, що знайшов відгук і гаряче поклоніння, став учителем душ у всіх країнах світу.


* * *

Той же, скажемо, Платон вище людини ставив державу, ні про які веселощі серця в нього мови не було. Сковорода, насамперед, піклується про людину, його духовний мир й задоволенню від праці. Тому в Платона держава - це монстр, у Сковороди - необхідність для нормального життя по спорідненості; хоча він ніде явно не висловлювався про державний лад.

Державу треба будувати з краєзнавства. Люди повинні знати хто жив на їхній землі, чим ці люди дихали. Історик Слобідського краю Дмитро Багалій писав: «Хай вільно проживають на Україні усі нації; хай усяка живе по- свойому… бо національний грунт потрібен для кожної. А українська культура нехай шириться поміж українцями і хай про її поширення турбуються і піклуються діти України – усі хто любить свій нарід і бажає йому добра, бо чужі за се не візьмуться. Нехай усім народам живеться вільно на Україні, але нехай нові поселенці на Україні пам’ятають, що не може бути зневажений на своїй рідній земли (як се було раніше) той український нарід, котрий заселив її, захистив од ворогів і довгі часи поливав своїм трудовим потом.»231

У 18 столітті у Слобідчини особливий статус в Російській імперії, він не укладається в теорії ні націоналістів ні комуністів, про нього прагнуть умовчувати. Бо козаки в ті часи просто жили добре, а це крамола для тих і для інших. Важко визнати, що 200 років тому люди жили краще ніж в наше освічене комп'ютеризоване століття, що вся ця сучасна цивілізація котові під хвіст. За це грошей не заплатять ні в одному журналі.


* * *

Сковорода звичайно прав, кажучи про «жванії при читанні», про поглибленість пізнання, а не масштабів прочитаного, про користування вітчизняними авторами. Але це на другій стадії поглибленого читання; в юності пізнання має бути багатообразним, інакше важко вибрати потрібний напрям, відчути тягу до якої або області знання.



«Бо якщо наше життя всюди у святому письмі порівнюється з днем, перша ж частина доби є ніч, а друга — світло, то дуже вірно ранній вік, тобто юність, називати нерозумним, сучасним життям, ще не освітленим сонцем істини.»232

На жаль і з талановитими філософами такими як Ерн, Печорін відбувалося розкидання в читанні і, що гірше, захоплення другорядними авторами в пізні роки - «Джоберті» Ерном (це після те Сковороди!?).

* * *

Думку про профпридатність Сковорода не запозичив де або, вона народилася на рідній землі, коли Гр. Сав. щодня бачив напружену працю земляків. «Почему нам столь подлым кажется хлебопашество, что все онаго убегаем? Щаслив, кто родился ко медыцине, к пиктуре, к архитектуре, к книгочеству... Я их благословенную, яко природную, школу (разумей — празность, упражненіе) блажу и поздравляю Радуюсь, если и сам в одной из сих наук, только бы сіе было с богом, упражняюсь.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   ...   21

Схожі:

Сергій Гукасов «Думки про Гр. Сав. Сковороду» icon1-й чол голос: «Преподобний Сергій Радонєзький». 2-й чол голос
Києво-Печерській обителі св. Феодосієм в ХІ ст. Письменник Срібного віку Борис Зайцев так писав про нього у передмові до своєї книги...
Сергій Гукасов «Думки про Гр. Сав. Сковороду» iconКозятинський загальноосвітній
Поет є як би духовним наставником думки І поради, які тобі дорогі. Для мене таким є Сергій Єсенін. Тому цей поет зацікавив мене своїми...
Сергій Гукасов «Думки про Гр. Сав. Сковороду» iconНаталія Лігачова, Сергій Черненко, Валерій Іванов, Сергій Дацюк Маніпуляції на тб
Маніпулятивні технології в інформаційно-аналітичних телепрограмах українського телебачення: моніторинг, рекомендації щодо захисту...
Сергій Гукасов «Думки про Гр. Сав. Сковороду» iconКраєзнавці сумщини сергій побожій
Сергій Побожій : біобібліографічний покажчик / Сумська обл універс наук б-ка; уклад. С. І. Побожій, О. К. Линник. – Суми, 2014. –...
Сергій Гукасов «Думки про Гр. Сав. Сковороду» iconСергій Павлович Корольов
Академік В. Котельников так охарактеризував роль головного конструктора: «Якщо Костянтин Ціолковський був фундатором теорії космічного...
Сергій Гукасов «Думки про Гр. Сав. Сковороду» iconЄсенін Сергій Олександрович
Сергій Олександрович Єсенін народився 3 жовтня (21 вересня) 1895 р в селі Константіново Рязанської губернії в заможній селянській...
Сергій Гукасов «Думки про Гр. Сав. Сковороду» iconСергій Світославський зблизька І з вічності
Сергій Світославський зблизька І з вічності : біобібліогр нарис / уклад. О. Іоаніді; ред. Г. Брагарник; цбс поділ р-ну м. Києва,...
Сергій Гукасов «Думки про Гр. Сав. Сковороду» icon110 років від дня народження сергія павловича корольова сергій Павлович Корольов
Сергій Павлович Корольов — радянський вчений, конструктор І організатор виробництва ракетно-космічної техніки та ракетної зброї срср,...
Сергій Гукасов «Думки про Гр. Сав. Сковороду» iconРубінштейн сергій Лазарович
Рубінштейн сергій Лазарович (6(18). 06. 1889, м. Одеса – 11. 01. 1960, м. Москва) – доктор філософії (1914 р.), доктор педагогічних...
Сергій Гукасов «Думки про Гр. Сав. Сковороду» iconВелетень слова І думки
Велетень слова І думки : до 180-річчя від дня народження Олександра Потебні : біобібліографічний покажчик / Сумська обл універс наук...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка