Сергій Гукасов «Думки про Гр. Сав. Сковороду»



Сторінка15/21
Дата конвертації17.04.2017
Розмір3.11 Mb.
1   ...   11   12   13   14   15   16   17   18   ...   21

* * *

Нехай скажемо, Сковорода не філософ, а просто учитель, це не грає ролі - у нього є учні. А це єдино результат будь-якого вчення. «Учись собирать расточеніе мыслей твоих и обращать их внутрь тебя.»318

Тільки із учительським способом мислення можна сприймати повчання Гр.Сав. Шанувальників його, починаючи з переяславського вчителя 19 в. збирача його рукописів, насамперед і потрібно шукати серед учителів. Число переписаних трактатів Сковороди ще прі його житті було досить велике (десятки), щоб ознайомити всіх активно мислячих.

Інтелектуальне сприйняття сільської інтелігенції значно відрізнялося від «передової демократичної ….» Люди прислухалися в першу чергу до своїх почуттів, а не до далеких європейських голосів. Ліберальний шум на верху не потрібно приймати за основний плин української думки.

Напрацьоване в 19 столітті народними розумами ще лежить невивченим шаром, і вивчати тепер його можна тільки за результатами просвітницької й моральної діяльності в наш час. Щось подібне відбувається й зараз, тільки інтелігенція «нагорі» остаточно здуріла в ізмах і маразмах від інтелекту, «всяк Веремій собі розумій», відірвавшись від яких не будь корінь і хіба, що вчителювання може врятувати становище, сприйнявши напрацьоване народом протягом сторіч; кращими її представниками в особі Сковороди.

Учителювання зараз здобуває виняткове значення; поворот розумів може відбутися тільки з них. А робота вчителя - як садівника, результат буде видний через десятки років. «Всeх наук сeмена внутрь человeка сокрываются, тут их источник утаен, а кто видит его?.»319


* * *


Сковорода досвідчений учитель, він володів всема таємницями вчительської майстерності. Спантеличити, зацікавити слухача, змусити подумати, у тому числі і «налякати» перспективами, що відкриваються, релігійно настроєного земляка

«Афанасій. Ты, как сам странными и крутыми дышеш мыслями, так и единомысленники твои, дикія думы, странным отрыгают языком. Сказать притчею: «По губам салата.»

Яков. А не то же ли поет и твой пророк Горатій: «Porticibus, non judiciis utere vulgi.» По мосту-мосточку с народом ходи, а по разуму его себе не веди.»320

Це було одкровенням, що зачіпало струнами його емоційної і життєвої філософії. Глухого нерозуміння в стилі закритих дверей, які часто зустрічаються серед філософів що «зависокосилися», не було.

Сковорода загострює увагу на незрозумілих моментах, пояснює їх парадоксами, порівняннями.

* * *


«Прийшли друже лимончиків пару, так прохолодиться хвороба моя або соку чорносмородинового.»321 Чим хворів Сковорода на 66 році життя? Огневиця?
Читаючи Мацуо Басьо.

Геніальний письменник сам того не усвідомлюючи переростає, рамки національної культури, особливо такою структурної, як японська і стає зрозумілий всьому світу. Круг його проблем знаходячись в рамках культури нації не втрачаючи своєрідності містить загальнолюдські проблеми.

У часи Мацуо Басьо, чоловік не був підвладний НТР, як і за часів Сковороди слобідчанин європейської філософії. Практичні думки не турбували поета-мислителя Басьо, хіба що дах і їжа.

Два погляди: для японця - природа освячена подіями і культурою попередніх поколінь, для Сковороди - поля, струмки і річки створені для радісного сприйняття, дії на людську натуру.

Світогляди Мацуо Басьо й Сковороди багато в чому подібні; теж саме ставлення до природи, любов до піших подорожей по своїй країні, краю, шанування дружнього спілкування, як вищої радості.

Мацуо Басьо «Записки з дорожньої скриньки»:

«Краса гір, рівнин морів і узбереж представляється мені проявом творчої діяльності вищих сил, я спрямовуюся серцем слідом іду по шляху звільнення від прихильностей, шукаю істину, що відкривається людині, що присвятила себе служінню прекрасному. Я покинув своє житло й немає в мене бажання обзаводитися скарбом. Руки мої порожні, а тому невідомі мені дорожні страхи. Свій розміряний крок я зволів дорожньому паланкіну, і ласійше м'яса моя скромна вечеря. Де побажаю, там і зупинюся передохнути, коли захочу тоді й продовжу йти далі. …Один настрій іде на зміну іншому, кожний новий день народжує нові почуття. А вуж якщо трапиться зустріти на шляху людину, хоч небагато знаючої в прекрасному, радість просто безмірна322

Сковорода в «Лайкі архістратигу Михайла»: «…дивиться на цього мандрівника на землі що ступає перед вами. Він прямує з посохом веселими й місцями і спокійно співає: Прибулець я на землі, не скрой від мене заповідей твоїх.



Співаючі повертає очі ліворуч, то праворуч, те на весь горизонт; спочиває те на горбку, то при джерелі, то на траві зеленій; їсть поживу звичайну, та сам він їй, як майстерний співець простій пісні додає смаку. Він солодко спить й тими ж божими видіннями уві сні й поза сном насолоджується. Встає рано свіжий і сповнений надії... І що краще, як «веселість серця - життя людині»?…Цей мандрівник блукає ногами на землі, серце ж його серед нас перебуває на небесах і насолоджується323

Надзвичайна подібність характерів в описі подорожанина в Басьо «Записки з дорожньої скриньки» і автобіографічного опису мандрівника Сковороди в «Лайці архістратига Михайла»....». Зв'язок часів спонукує розглядати думки великих не як порожні міркування. Що може бути краще чим подорожувати по дорогах думки, у своєму свого краю, "вишукуючи шляхи ея".


* * *


«Пізнай себе» Сковороди в корені відрізнялося від самопізнання сучасного інтелігента. Сковорода - це, насамперед, пошук горніх думок у людині, залежно від природи його мислення, пошук свого місця в житті, самовираження в спорідненій праці. «Наше точію дело узнать себе и справиться, в кую должность и с кем обращеніе иметь мы родились. И как сродность к званію, так и склонность к дружбе ни куплею, ни просьбою, ни насиліем не достается, но сей есть дар духа святаго, все по своему благоволенію разделяющаго; и последующій благому сему духу человек каждое званіе хвалит, но принимается за сродное; всякому доброжелательствует, но дружит с теми, к коим особливое святаго духа чувствует привлеканіе324

В ті часи праця ще не відділилася від світовідчування людини. Це залишилося й зараз у селянській праці, що незважаючи на НТР і прогрес, так і не змінилася за тисячоріччя у своїй основі. Ремесла були те саме що мистецтво, ярмарок – виставки народної творчості.

* * *

Сковорода дає прикмети спорідненості людини із професією. Для нього людина єдина в мільярдах. Властиві прагнення до психологічної спорідненості із професією є в кожній людині. «Изобиліем снабдевается одно точію тело, а душу веселит сродное деланіе.»325



Сковорода не надає особливого значення психологічному пізнанню життя. Нудьгу, муку повинно, по Сковороді, зжити, як заважаючу існуванню людини. Поняття особистості ще не було прийнято в увагу, тобто, по суті, не було відкрито її значення для людини (Достоєвським, Кафкою, Фрейдом). Задача об'єднати ці два підходи до людської натури так, щоб вони не суперечили один одному.
* * *

Поки Толстой і Гоголь трудилися в «струмені» культури, живучись напрацьованим до них тисячоріччям православ'я й національної самосвідомості, - вони були геніями. Як тільки на свій страх і ризик стали судити й виряджати про користь православ'я й мирової культури - перетворилися в юродивих.

Тільки цілісні особи, життя яких не отделим від їх переконань, що мають тісний зв'язок зі своїм народом, можуть з користю для своєї культури черпати у інших народів, щоб не втратити свою національну самобутність. Національна думка робить своїм все, запозичуючи у інших народів. Ми не тільки росіяни, українці, ми і православні; від цього і всі терпіння і страждання. Могутня культура ніколи не зменшується від чужоземських впливів, вона їх вбирає і переробляє, часто не безболісно. Страждають люди що переосмислюють її якщо це відхиляє їх внутрішній стан від природних коріннь. Але цілісні особи, такі як Сковорода, переосмисляют досягнення іноземних культур безболісно, примножуючи вітчизняну. Рядовому інтелігентові потрібна опора з традицій і культури свого народу. Навіть Толстой перетворився на юрода, намагаючись відмовитися від накопиченої своїм народом культури та рєлігії. Не можна безкарно для таланта нехтувати своєю природою - нічого не виросте. «Довіряй життю» казав Паустовський.
* * *
Для Сковороди невидимий мир - це не наука, а саме про мир ідей і законів людського існування. «Мысль есть невидная глава языка, семя делу, корень телу. Мысль есть язык немолчный, неослабная пружина, движимость непрерывная, движущая и носящая на себе, будьто обетшающую ризу, тленную телесную грязь, прильнувшую к своей мысли и ищезающую, как тень при яблоне.»326

Це й становить труднощі в розумінні проблематики Гр. Сав. сучасним інтелігентом, для якого це не осяяння, а залучена вихованням і освітою істина. Сучасний інтелектуал плутає невидимий мир ідей з науковими знаннями, що нібито вичерпують пізнання.

Сковорода почав в «Наркисі» з невидимого миру, самопізнання як основ життєвої філософії, фундаменту для побудови ідей про щастя. «Весьма тот редок, кто сохранил сердце свое или, как обще говорят, спасл душу свою. А как научил нас Іереміа, и ему веруем, что истинным человеком есть сердце в человеке, глубокое же сердце и одному только Богу познаваемое не иное что есть, как мыслей наших неограниченная бездна, просто сказать, душа, то есть истое существо, и сущая иста, и самая ессенціа (как говорят), и зéрно наше, и сила, в которой единственно состоит родная жизнь и живот наш, а без нея мертвая тень есмы, то и видно, коль несравненная тщета потерять себе самаго, хотя бы кто завладел всеми Коперниковыми мырами.»327

Благодатний матеріал для його образів були практичні міркування земляків. Знайдений Сковородою селянський підхід, саме селянський - пощупати тільки те, що бачиш, що випливає зі способу життя сільської людини. «Афанасій. Потише, господине мой! Не залетывай с орлами во мрак облачный. Перестаю разуметь речь твою. Пряди погрубее ниточку для очей моих сельских.»328 Не морочити голову над непотрібним ( чи не звідти Сковородинівське потрібне - неважким, важке непотрібне). «Григорій. Не поминай мне трудности в нужном деле. Нельзя никак, чтоб натура нужное зделала трудным. Не нужно, сиречь не полезно, а тем-то и трудно лететь черепахе, но не соколу329 Виявити таку свідомість удалося тільки Сковороді; підхід до зовнішнього світу й невидимого миру ідей двигаючих всім сущим. Ясний підхід на основі навколишнього світу й фольклору зрозумілого людям православної віри - це основні аргументи Сковороди, що приховують тисячолітню культуру, філософію еллінів і Біблії засвоєні їм.

Палкий прихильник Сковороди Лев Толстой сприйняв зовнішню сторону його навчання, але зрозуміти, що за цим стоїть глибока мудрість століть, з якої черпав Сковорода, він у силу свого раціонального мислення вихованого 19 століттям яке намагається розкласти все по поличках не зміг, дійшовши у своїх міркуваннях до примітивізму. Різні методи різні результати. Два великих розуми: один досяг вершин мудрості, інший - «опростився».

Сковорода найменше ратував за наукове пізнання, що, на його думку, заслоняло самопізнання, тобто так званих наукових методів у науці про людину. Пізнання невидимого миру, а не психології окремої особистості, самопізнання по Сковороді, це пошук спорідненістей у заняттях і стан душі, пошук законів буття людини.



«Ученый премного жрет. Мудрый мало яст со вкусом. Ученость, прожорство — то же. Мудрость же и вкус есть то же. Истиный вкус при здравіи, а прямая мудрость при ползе. Нет лучше ничего, как истинна полза; и нет лучше ползы, как полза душевна. Полза душевна есть лечба, пища и здравіе сердцу. Здравіе же — веселіе. И что ж сего дражайшее? Все суета, кроме сего.» 330

Тут у нього подібність із Лао Цзи, якого він, звісно, не знав. Гр. Сав. намагався повернути цивілізацію по дорозі самовдосконалення, а не наукового прогресу.

До Сковороди науковий прогрес займав ще скромне місце в житті людей, далеко що не відійшли від натуральних видів праці; наприклад, це й у Чжуан Цзи: притча про людину яка робить все своїми руками тому що з технократією можна втратити душу. «Мандруючи Цзигун заметіл городника, який копав канавки для грядок і поливав їх лазячи в колодязь з великим глиняним глеком. Клопотав, витрачаючи багато сил, а досягав малого.

Цзигун сказав: - Адже тут є машина, яка за один день поливає сотню грядок. Сил витрачається мало, а досягається багато…

Городник від гніву змінився в особі і, усміхнувшись відповів: - Я не застосовую її від того що соромлюся її застосовувати. Від свого вчителя я почув: В того, хто застосовує машину, справи йдуть механічно, серце стає механічним. Той, у кого в грудях механічне серце, втрачає цілісність чистої простоти, хто втратив цілісність чистої простоти, той не затвердиться в житті розуму. Того, хто не затвердився в житті розуму, не стане підтримувати дорогу331

Слобідська Україна 18 століття що ще не відійшла від ручної праці була благодатним матеріалом для цього виду самопізнання. І результат - не зафіксовані традиційною наукою два сторічча перекази Сковородинівської думки серед земляків.


* * *

Сковорода й слобідчани.

Сковорода автобіографічний навіть в своїх трактатах - що пережив і передумав сам, а також «що говорилося з із друзями» - те і пише.

Але думка, що підтримував її сам Сковорода; нібито,.»написано то, что говорено в беседах с здешними пріятельми. Они ж и беседующими лицами поставлены...»332 то він і записав: те саме що булгаківська «коробочка»; «Завірюха розбудила мене одного разу. Завірюшний був березень і бушував, хоча і йшов вже до кінця. І знову, як тоді, я прокинувся в сльозах! Яка слабкість, ах, яка слабкість! І знову ті ж люди, і знову дальнє місто, і бік рояля, і постріли, і ще якийсь повержений на снігу. Народилися ці люди в снах, вийшли з снів і міцним чином влаштувалися в моїй келії. Ясно було, що з ними так не розійтися. Але що ж робити з ними? Перший час я просто розмовляв з ними, і все-таки книжку романа мені довелося витягувати з ящика. Тут мені почало здаватися вечорами, що з білої сторінки виступає щось кольорове. Придивлявшись, жмурячись, я переконався в тому, що це картинка. І більш того, що картинка ця не плоска, а тривимірна. Як би коробочка, і в ній крізь строчки видно: горить світло і рухаються в ній ті самі фігурки, що описані в романі, і вночі одного разу я вирішив цю чарівну камеру описати. Як же її описати? А дуже просто. Що бачиш, то і пиши, а чого не бачиш, писати не слід.»333 Це красиво, образно, але звісно до кінця природи творчості до кінця не проясняє.

Те, що Сковорода знайшов себе в рідному краї серед близьких собі за духом, по походженню й національним особливостям земляків - природно. От тільки розмовляв Сковорода не з ними, а із самим собою, подібно пророкам, що вважали своє я - голосом бога. «А что ж есть бог, если не вечная глава и тайный закон в тварях? Истину сказует Павел: «Закон духовен есть».»334

Що був освіченим на думках стародавніх авторів, а по народженню й менталітету - козаком 18 століття, спадкоємцем вікової культури козацтва, Сковорода й образність знаходив близьку своєму козацькому духу, хоча при цьому ні в якій мері не підладжуючись під земляків. Внутрішній геній його тисячолітню мудрість греків і Біблії переплавляв в образи близькі сільській людині 18 століття.

І це не виходить, що думки його про самопізнання, невидимий світ не були близькі козакам сучасникам; серед його друзів були освічені люди. Але це була нова відкрита Сковородою для них проблема пізнання, викладена зрозумілою слобідчанам образною мовою фольклору й Біблії. Трактати Сковороди - це твори мистецтва й філософії. Сильні сторони обох ціх якостей він і використав.

«Памва. Любезный друг! Приобучай вкус твой к пище библейной. Нет ея ни полезнее, ни слаже, хотя ея хоромы не красны углами. Но, во-первых, прошу тебе получшее взять мненіе об угрюмой сей премудрости, создавшей себе дом седмистолпный. Сколько она снаружи неказиста и презренна, столько внутрь важна и великолепна. Она заимствует от тебе слова, подлую твою околичность значащіи, например: ноги, руки, очи, уши, голову, одежду, хлеб, сосуды, дом, грунта, скот, землю, воду, воздух, огонь. Но сама она никогда не бродит по окружности, а поражает в самую тончайшую и главнейшую всего окружія точку, до которой и привесть тебе единственно намерилась.» 335

Біблія займає в аргументації Гр. Сав. особливе місце, як незаперечний авторитет джерело алюзій для православної людини 18 століття. Він не наводить далекі для козацького менталітету приклади з філософії еллінів. Це побічно доводить, що писав він для широкого кола освічених читачів, а таких вистачало - в ті часи практично всі слобідчани були грамотні (по Багалію). У листах, у присвятах і перекладах що Були адресовані друзям, вихованим так само як і він на літературі древніх, він дозволяє собі ставити знак рівності Біблії й еллінів без застережень.

Біблія для Сковороди - природний мир ідей, протиріч, пороків, зльотів думки й помилок людства. Він сам признавався у винятковій пристрасті до біблійної премудрості, де кожен дріб'язок здається важливим.«Мнe кажется, библія похожа на дом премилосерднаго и пребогатаго господина, стоящій в пустынях на пути под видом гостинницы, даремной для путников. Сіе он вздумал, дабы приближить честь свою к подлости для неколикаго с нею обращенія. Господин из тайных своих горниц видeл вольные поступки, слышал разговоры всeх без разбору угощаемых, избирал себe в дружбу из прохожих, кто бы он ни был, если понравился. А послe обыкновенной щедроты дeлал особливой милости своей вeчьными участниками. На лицe гостинницы написано было: «Всe внійдут, но не всe будут.» «Всe насытятся, не всe насладятся.» 336

При цьому Гр. Сав. по козацькі сміливий, не звертає увагу - чи злякав він своїми думками друга Устина Звіряку, хоча до національних почуттів земляків він дуже делікатний.

Інша справа, що спілкування із земляками було своєрідною лабораторією; по їхній реакції він звіряв свої думки: будь якому вчителеві потрібна жива аудиторія. А курйозні випадки переляку деяким його ідеям і висловленням викликали в нього веселу реакцію. Це нерозуміння було прогнозовано Сковородою, що використовував його в педагогічних метах, як і загадки, недомовленість, які визивали здивування й зацікавленість властиві, що полюбляв вигадливість думки, характерові українця. Самі трактати були образною модифікацією подібного сприйняття; Гр. Сав. змушував співрозмовників сумніватися в потрібному йому напрямку ( в цьому і є подібність із Сократом) керуючи до потрібній йому істині; істин багато вона не одна. Якщо й «було говорено із друзями» - то Сковорода, як гарний диригент, керував і провокував питання, знаючи наперед відповіді, - проблематика розмов була не їх, а мудреця.

А тому що свідомість людини того часу була цілком релігійна - звідси й достаток цитат з Біблії що підтверджували його думки. Сковорода створював ці подібні зі своїми міркуваннями цитати, вириваючи з контексту фрази більш ніж сумнівної подібності з первісним змістом; це тлумачення Біблії на свій лад (ще одна містифікація Гр.Сав.) новий смисл якої мав найглибші коріння в козацькому світогляді.


* * *

Серед дослідників Сковороди існує тверде переконання, що діалоги його писані по живому, Сковорода і сам заявляє, що теми узяті із розмов з друзями. Та ось чи буквально це варто розуміти. Упізнали б друзі ті розмови. Скоріш за все, це образне прочитання що тільки тематично змикалися із реальними бесідами; старчик хитрий, як і хитрий дид Панько.

"Це що за дивина: "Вечори на хуторі поблизу Диканьки"? Що це за "Вечори"? І шпурнув в світло якийсь пасічник! Слава богу! ще мало обдерли гусаків на пір'я і винищили ганчір'я на папір! Ще мало народу, всякого звання і наброду, вимазало пальці в чорнилі! Смикнуло ж полювання і пасічника доволочитися услід за іншими! Право, друкарського паперу розвелося стільки, що не придумаєш скоро, що б таке загорнути в неї337

І річ не тільки в тому, що 200 років тому Сковорода щадив відчуття почуття своїх земляків подаючи їм істину приправлену народною культурою, а то, що раз проявлена делікатність сприймається всіма поколіннями читачів, як доброта і порозуміння. Проникнувши довірою, читач і далі цілком розділятиме думки великого старчика. Бесіду він вів по Сократівські, направляючи тему, передбачаючи відповіді і заперечення – ось це і «говорилося із друзями».

В.Ерн писав: «За свідченням багатьох, усна мова його була сильною, живою, привабливою. Він був жарким співбесідником і красномовним оратором. Він умів непомітно входити в бесіду, пересипаючи мову жартами, брати нитку бесіди в свої руки і робити її несподівано значною і пам'ятною»338.

* * *


Сільська людина - практична людина, у всьому що робить, вона впевнена. Упевненість ця - від тисячолітньої практики. Народна культура, повністю задовольняє її духовні запити, знаходячи вираження в переказах, традиціях, піснях, фольклорі. Світогляд сільської людини - більш підсвідомий, ґрунтується на конкретній практиці, а не абстрактних поняттях, завдяки чому й створюється ілюзія непотрібності мудрості книжкової.

У повсякденному житті людина поступає не усвідомлюючи про причини виниклих думок. Щоденність ситуацій, їхня повторюваність, не дає можливості над ними замислитися. От відчого й виник Сковорода, що освітив існування людини Слобідської України 18 століття. Відблиски цього розуміння ми зустрічаємо усі подальші рокі серед обдарованих людей, яки передавали списки його трактати з рук у руки.

Старчик Гр. Сав. органічно вписувався в слобідський побут і настрої земляків. Народ сам по собі не породжує культури - це роблять обдаровані його члени, народ користується культурою, іноді навіть не усвідомлюючи цього. Я вуж не кажу про сучасного обивателя позбавленого всякої цілісної культури.«Но где ты мне паки найдеш сердце, управляемое компасом и телескопом веры божія? Вот сія ж самая древность есть предивная редкость, новость, чудо! А хулящій ее есть пакостник плоти, ангел сатанын. Не люди сему виною, но сердцами их овладевшій хульный дух.»339

Презирство до цього обивателя й відвернуло філософів від практики, а в остаточному підсумку перетворило мудрість у схоластику.


* * *

Гостра критика Сковороди торкалася пороків що споконвіку властиві людині. «Враги твои суть собственные твои мнeнія, воцарившіеся в сердцe твоем и всеминутно оное мучащіи, шепотники, клеветники и противники божіе, хулящіи непрестанно владычное в мирe управленіе и древнeйшіи законы обновить покушающійся, сами себе во тмe и согласников своих вeчно мучащій, видя, что правленіе природы во всем не по бeсноватым их желаніям, ни по омраченным понятіям, но по высочайшим отца нашего совeтам вчера и днесь и вовeки свято продолжается. Сіи-то неразумeюще хулят распоряженіе кругов небесных, охуждают качество земель, порочат изваяніе премудрой божіей десницы в звeрях, древах, горах, рeках и травах; ничeм не доволны; по их нещастному и смeшному понятію, не надобно в мирe ни ночи, ни зимы, ни старости, ни труда, ни голоду, ни жажды, ни болeзней, а паче всего смерти.» 340

«Скажи, пожалуй, естли бы житель из городов, населенных в Лунe, к нам на наш шар земной пришол, не удивился бы нашей премудрости, видя, что небесныя знаки толь искусно понимаем, и в то время внe себe стал бы наш лунатик, когда б узнал, что мы в экономіи крощечнаго мира нашего, как в маленких лондонских часах, слeпіи [несмыслы]341 Це критика пороків, а не протиріч, виниклих вже в 19 столітті з розривом суспільства й технічним прогресом, що породило бездуховність обивателя, байдужість і страждання від непотрібності людини, розгубленість його. Це була остання успішна спроба розв'язати людські проблеми філософським шляхом, далі пішли наївні спроби Гоголя й Толстого, демократична байдужність до людини, психофрейдиські пошуки, метання інтелігенції незадоволеної всім цим маренням, звертання її до Сходу за істиною.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   11   12   13   14   15   16   17   18   ...   21

Схожі:

Сергій Гукасов «Думки про Гр. Сав. Сковороду» icon1-й чол голос: «Преподобний Сергій Радонєзький». 2-й чол голос
Києво-Печерській обителі св. Феодосієм в ХІ ст. Письменник Срібного віку Борис Зайцев так писав про нього у передмові до своєї книги...
Сергій Гукасов «Думки про Гр. Сав. Сковороду» iconКозятинський загальноосвітній
Поет є як би духовним наставником думки І поради, які тобі дорогі. Для мене таким є Сергій Єсенін. Тому цей поет зацікавив мене своїми...
Сергій Гукасов «Думки про Гр. Сав. Сковороду» iconНаталія Лігачова, Сергій Черненко, Валерій Іванов, Сергій Дацюк Маніпуляції на тб
Маніпулятивні технології в інформаційно-аналітичних телепрограмах українського телебачення: моніторинг, рекомендації щодо захисту...
Сергій Гукасов «Думки про Гр. Сав. Сковороду» iconКраєзнавці сумщини сергій побожій
Сергій Побожій : біобібліографічний покажчик / Сумська обл універс наук б-ка; уклад. С. І. Побожій, О. К. Линник. – Суми, 2014. –...
Сергій Гукасов «Думки про Гр. Сав. Сковороду» iconСергій Павлович Корольов
Академік В. Котельников так охарактеризував роль головного конструктора: «Якщо Костянтин Ціолковський був фундатором теорії космічного...
Сергій Гукасов «Думки про Гр. Сав. Сковороду» iconЄсенін Сергій Олександрович
Сергій Олександрович Єсенін народився 3 жовтня (21 вересня) 1895 р в селі Константіново Рязанської губернії в заможній селянській...
Сергій Гукасов «Думки про Гр. Сав. Сковороду» iconСергій Світославський зблизька І з вічності
Сергій Світославський зблизька І з вічності : біобібліогр нарис / уклад. О. Іоаніді; ред. Г. Брагарник; цбс поділ р-ну м. Києва,...
Сергій Гукасов «Думки про Гр. Сав. Сковороду» icon110 років від дня народження сергія павловича корольова сергій Павлович Корольов
Сергій Павлович Корольов — радянський вчений, конструктор І організатор виробництва ракетно-космічної техніки та ракетної зброї срср,...
Сергій Гукасов «Думки про Гр. Сав. Сковороду» iconРубінштейн сергій Лазарович
Рубінштейн сергій Лазарович (6(18). 06. 1889, м. Одеса – 11. 01. 1960, м. Москва) – доктор філософії (1914 р.), доктор педагогічних...
Сергій Гукасов «Думки про Гр. Сав. Сковороду» iconВелетень слова І думки
Велетень слова І думки : до 180-річчя від дня народження Олександра Потебні : біобібліографічний покажчик / Сумська обл універс наук...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка