Серія: «Сучасна українська письменниця»



Скачати 115.25 Kb.
Дата конвертації31.07.2017
Розмір115.25 Kb.


Управління культури і туризму облдержадміністрації
Одеська обласна бібліотека для юнацтва ім. В.В.Маяковського

Серія:

«Сучасна українська письменниця»

Дике поле

Галини Тарасюк


Інтелект-реліз


Вип.6

Одеса - 2010


Управління культури і туризму облдержадміністрації

Одеська обласна бібліотека для юнацтва ім. В.В. Маяковського


Науково-методичний відділ
Серія: «Сучасна українська письменниця»
Дике поле Галини Тарасюк

Інтелект-реліз

Вип.6
Складач: К.І. Благодар,

гол. бібліотекар науково-методичного відділу


Відповідальний за випуск:

Л.Ф. Пономаренко

Редактор: Л.Д. Фоменко

Комп’ютерний набір

та оформлення:

Т.Г. Астаф’єва


Тираж 40 прим.

Ксерокс ОЮБ



Галина Тимофіївна Тарасюк – поет, прозаїк, критик, перекладач, публіцист.

Її літературна та громадська діяльність є прикладом духовності та справжнього відчуття болі за свій народ та Батьківщину.

Її поезія і проза – воістину маленькі літературні шедеври. Тому знайомство з цією авторкою є невід’ємною частиною знайомства з сучасною українською літературою та культурою.


Традиційно вважають, що українська література доби незалежності почалася з Юрія Андруховича та Оксани Забужко, хоча можливо назвати інше ім’я - Галини Тарасюк. Її перший роман «Смерть – сестра моєї самотності», вперше виданий ще 1991 року, - це (а свого часу він був помічений колегами-письменниками як надзвичайна подія в українській літературі) зразок нової, аж ніяк не радянської прози. Чи не перший повноцінний роман незалежної України і про Україну періоду становлення незалежності. Досить відома публічна особа, дружина, а нині вдова видатного радянського діяча, побачила в романі письменниці «Смерть – сестра моєї самотності» свою постать, свою долю. Сама Галина Тимофіївна заперечує пряму прототипність: мовляв, усе було дуже сильно трансформовано, переосмислено.

Та, як би не було із реальними прив’язками, це психологічний роман, який жодною мірою не застарів і сьогодні. У центрі роману – конфлікт двох жінок – і аж ніяк не через чоловіка. Жіноконфлікт, який не згас і після смерті однієї з героїнь. Це зіткнення двох жінок із сильно активізованими чоловічими принципами. Така тема уперше була піднята в українській літературі. Цей сюжет був заявлений і на дуже доброму рівні розвинений на початку 90-х. Так само жорстоко в ньому звучить і тема переходу через рубіж зміни епох, тема кризи радянської еліти. І сама авторка цього роману цілком усвідомлює свою причетність до двох епох, двох світів.

Занадто багато було прожито й пережито за тієї попередньої епохи, - отож, і в цьому житті минулого вже не позбутися. Чи не тому, письменниця, в текстах якої немає ні штампів, ні кліше української літератури соцреалізму, а є вся складність і неоднозначність тодішнього й нинішнього буття, рекламує себе ще по-радянськи, використовуючи в промоцій них інтерв’ю стереотипи радянських уявлень (в їх кращому проявлені) про славу, однозначні максималістичні моральні оцінки.

Я з множини, із многості, з огрому,

З народного безмежжя починань.

Із тиші пісні, з молодого грому росту я,

Виростаю й не кінчаюся.

(«Смерековий міст»)

Відданість високому духовному заповіту у житті спонукає Галину Тарасюк – поетесу, письменницю, громадського діяча на вчинки, що не раз видаються алогічними, нерозважливими, дивними. Серед них і той, про який мовиться у вірші «Три долі», який по суті, визначає всю біографію цієї людини. Три долі завітали до героїні твору – Щаслива, Вродлива й Вередлива – і запропонували вибрати котрусь із них.

І що ж ?! Свій вибір вона зупинила на останній, сказавши:

Буду мати сонця ще й із градом зливу.

Буду щастям гарна, вродою щаслива

Сьогодні заплачу,

Завтра засміюся

І я тебе, доленько, не боюся.

(«Три долі»)

Галина Тимофіївна Тарасюк народилася 26 жовтня 1948 року в селі Горлівка Теплиць кого району Вінницької області в родині бібліотекаря, завідуючого сільським клубом.

Після закінчення Великомочульської середньої школи Г. Тарасюк працювала вчителькою англійської мови Бджільнянської восьмирічки та літ працівником Теплицької райгазети «Зірка» на Вінниччині.

1968 року переїхала до Чернівецької області. Закінчила філологічний факультет Чернівецького Національного Університету ім. Юрія Федьковича. Жила в Чернівцях. Працювала в Заставнівській районній газеті «Прапор перемоги», обласних та міських часописах: «Молодий буковинець», «Буковина», «Чернівці», «Доба», на місцевому телебаченні. Була редактором першої в краї демократичної (відродженої) газети «Час», організатором прогресивного жіночого руху, головою Жіночої Громади Буковини. Член національної спілки письменників України з 1977 року. З 200 року живе в Києві. Завідує відділом поезії і прози газети «Літературна Україна». Є членом національної спілки журналістів. Новели письменниці публікувались у газеті «Літературна Україна», часописах «Жінка», «Вітчизна», «Березіль», «Київ», «Дніпро», «Дзвін», інших українських періодичних виданнях.

Поезія Г. Тарасюк друкувалась в зарубіжній періодиці німецькою, італійською, киргизькою, латинською, румунською мовами.

Вірші поетеси вийшли окремою книжкою російською «Свет родника» у московському видавництві «Советский писатель» (1989). Новели в перекладах німецькою – в журналі «Литература и Критика» (Австрія, 1998).

Галина Тарасюк – лауреат премії журналу «Березіль» та родини Нитченків за кращий прозовий твір року (2002, 2003, 2004 рр.), Всеукраїнської літературної премії ім. Володимира Сосюри та премії Ліги українських меценатів ім. Дмитра Нитченка. Нагороджена Відзнакою Президента «Орден княгині Ольги» 3-го ступеня та медаллю «Незалежність України» Міжнародного Академічного Рейтингу популярності «Золота Фортуна». Має Галина Тарасюк і державну премію ім. Олеся Гончара, премію ім. Григорія Сковороди, «Краща книжка року» та інші.

Ім’я Галини Тарасюк пов’язано з ім’ям культового композитора та виконавця 70-х років минулого століття – Володимира Івасюка…

Письменниця, а тоді молода журналістка-початківець, згадує: «На початку вересня 1970 року мені, студенці Чернівецького університету, яка підробляла в газеті «Молодий буковинець», дали завдання написати про Володимира Івасюка, студента медінституту, чудова пісня якого «Червона рута» не переставала звучати по радіо, викликаючи неабиякий ажіотаж. Того ж дня відбулася наша зустріч, яка переросла у дуже теплі і довірливі стосунки двох творчих молодих людей. Невеличка стаття про молодого композитора була надрукована, і справді вийшло так, ніби з моєї легкої руки, як вважав батько Володі Михайло Григорович, почалася його планетарна слава… Після виходу у світ газети з моєю статейкою, Володя потрапив і в телепередачі «Камертон доброго настрою», «Алло, ми шукаємо таланти», яку тоді вів відомий і нині «кавеенщик» О. Масляков, і фільм «Червона рута» не забарився…

Коли Володя присвятив мені його чудовий хіт «Пісня буде поміж нас», для мене, тоді молодої поетеси, в цьому не було нічого незвичайного. Адже кожний ліричний твір передбачає свого адресата. Це закон творчості. Я теж присвячувала Володі свої вірші…

У книжці «Монолог перед обличчям сина» батько композитора написав, що я була його нареченою… Нам було тоді по двадцять, а попереду було велике творче життя… Ми обоє жили творчістю і мріяли про кар’єру: я про літературну, а він – про музичну, а це вимагало, крім великої праці, ще й великого егоїзму. Талант, якщо він запрограмований на блискучу реалізацію, егоїстичний. І в цих, дещо «красивих» словах, що Володя був одружений на пісні, є своя гірка правда… Власне, схему імовірності нашого шлюбу я накреслила згодом у своєму «маленькому романі «Любов і гріх Марії Магдалини», який побачив світ у 1993 році… Отож, саме тоді, коли Івасюкові пісні заспівав весь світ, і й подумати не могла, що писати про нього мені доведеться більше після його смерті… Стільки було в ньому вітальної сили, енергії, а головне, спраги до життя, до творчості. Коли ж сталася ця жахлива для нашої культури трагедія, в день його похорону спонтанно народилися ці, схожі на клятву, поетичні рядки:

«І стоятиму цілий вік окрай Твого неба,

щоби не впала і тінь сльози моєї на Тебе»»1

Невеличка новела «За сімома замками», датована 1966 роком, авторці виповнилось вісімнадцять… А мудрість твору, філософія і художня довершеність не те що вражають – гіпнотизують… Лише дві сторінки лаконічної історії про трагічну долю дівчини – покритки, яка, перебуваючи у фашистському полоні, народила сина від ворога, забувши, стару як світ, науку батьків, - «між смертю і безчестям обирають перше». Героїня новели Маланка Воло щук тримає свою таємницю за сімома замками, вигадавши для близьких та односельців, коли повернулася з полону, історію про нашого солдата, від якого народила і який загинув перед самою Перемогою.

«Як то для нас часом багато важить, - пише авторка, - аби люди не дізналися… Ніби все те, що ми робимо живучи, - не для нас, а для інших. Ніби падіння не буде ганьбою, коли того не засвідчать інші. І не усвідомлюємо, що стелю ілюзорного храму моралі підпирають гранітні стовпи людського егоїзму, нахабства прощати собі все, і нічого – іншим».

Усе життя Маланка живе зі своєю таємницею. «Вона гадала: з роками минеться і все її життя буде як хотілося. Брехня стане правдою, гріх – втратить вагу. Але нічого не минає безслідно, все твоє зостається з тобою, навіть по смерті, в могилі…»

Минули роки, «як століття», Маланчин син виріс і перетворився на того молодого німця, білозубого і голубоокого, що став колись її бідою і ганьбою. То була відплата за її брехню, за німецьку конюшню, де забула науку батьків: вибирати смерть, а не безчестя.

З-під семи замків її таємниці проросли ворожі гени, покаравши за брехню стражданням: все твоє залишається з тобою.

Новела всього на двох сторінках розкрила драматичну історію слов’янського жіноцтва, по землі і честі якого потоптом пройшли орди різноманітних дикунів-загарбників, залишивши після себе трагедію, закодовану в генах.

У 2009 році вийшла восьма за останні п’ять років книжка письменниці – збірка новел «Короткий танець на Віденськім балу».

Новела – жанр, що потребує від автора особливої майстерності у побудові сюжету, зображенні характерів і доль, адже обсяг твору зазвичай невеликий. Галина Тарасюк шукає сюжети у реальному житті «маленьких» людей, пише про наш складний і розхристаний час. Правдива, а часто і досить гірка, бо навіть жорстока її проза. Захоплює майстерність автора вести оповідь – то іронічно, то спокійно й розважливо, іноді навіть заколисати читача розповіддю, а потім вразити несподіваним фіналом.

Ось, наприклад, історія Варки в новелі «Як перед смертю». Вона чекає повернення чоловіка з Вінниці – поїхав до лікарні. Ранній ранок, невдовзі треба будити трьох синочків до школи, аж тут на поріг – сусідка. Варка знає, що з доброю новиною так рано ця сусідка не прийде. Так і є: чоловік замість іти додому повернув до іншої.

Що ж, піде шукати. Вона в нього душу вклала, а він – довів її до такого сорому, що мусить заглядати по чужих обійстях.

Нічого не вийшло з тих пошуків. Повернулась додому, а що впоратись не могла зі своїми проклятими думками, то взялася за прибирання, та таке ретельне, що дочка, побачивши, мало не злякалася: «Що це ви, мамо? Ви ж недавно прали й прибирали?» Але чим жінка може заглушити біль зради? Роботою. А тут і Петро все ж приїхав, привіз хлопцям іграшки. Діти тішаться, а Петро пробачення просить: «Не знаю, нащо я те робив, може, з горя, може, з досади. Серце моє, пробач!» Варя розуміє, що він знову збреше їй, але тепер від його брехні їй не хотілося ні плакати, ні сміятися – хотілося вмерти. Раптом зрозуміла – Петро смертельно хворий, мабуть буде скоро помирати. І вона посилає доньку Алісу, щоб поїхала «до тої… хай прийде попрощатися».

Напруження в новелі сягає апогею, коли повертається Аліса. Виявилося, що й там, «у тої» - похорон. Як виявилося, Петро познайомився з тією жінкою в онколі карні. Вони знали, що їм лічені дні залишалися. Сусіди переказували, що небіжчиця просила Варку не ображатися і не тримати зла на них, бо «ви тут, а ми – вже там». Новела, що дала назву книжці, несе в собі глибоку метафору: так, наше життя – то «короткий танець на Віденськім балу». Мілана, дівчина з глибокої периферії, зуміла своєю красою підкорити Париж, хоч далося це все їй занадто дорого: вона самотня і незахищена лялька. І не потрібна нікому, хіба бабусі Домці, чия прабабуся танцювала колись на справжньому балу у Відні. Домка Кузьмівна мріяла про таке для онуки. Картини світського життя української столиці подані в новелі, вражаюче контрастують з життям Домки Кузьмівни, яка ледве зводить кінці з кінцями у невеликому провінціальному містечку.

Можна поставити в один ряд з найкращими українськими творами і новелу «Ганька – сама собі ворог». Недаремно її після публікації в «Літературній України» передрукували в кількох виданнях, а авторку нагородили премією ім. Ольги Кобилянської.

Але не тільки трагічні моменти бачить у нашому житті Галина Тарасюк. Новела «Новорічний сюрприз для феміністки» сповнена оптимізму й іронії. Так само чарівна новела «Жека і Спиридон», а «Тіні заблудних нащадків» - то взагалі майже феєрична історія про двох заблудних заробітчан чоловіка і жінку з України, що зустрілися в далекому Ізраїлі, в борделі щоб… поспівати різних пісень і станцювати танець свого народу, щоб серце та душу зцілити джерелом своєї маленької Батьківщини.

Серед книг, що останнім часом потрапили у кожну бібліотеку України за державною програмою «Українська книга» є і збірка прози Галини Тарасюк «Янгол з України». В неї увійшла лірично-драматична сповідь, напівбіографічна «Грішні, чесніші за херувимів», гостра сатира на лжедуховність, у полоні якої перебуває частина нашого суспільства, роман від "абсурдного" - "Блудниця Вавілонська" і розділ новел - воістину маленьких літературних шедеврів.

Персональний сайт письменниці має символічну для її життя та творчості назву «Дике поле Галини Тарасюк». Мабуть тому на чільній сторінці у лівому кутку зображення дівчини, що приборкує крилатого коня – Пегаса. У правому — табун диких коней. Використання зеленого кольору в оформленні викликає ще більші асоціації з буйною, життєздатною та життєстверджуючою природою.

Розділи сайту: Новини, Критика, Проза, Поезія, Біографія, Бібліографія, Фотогалерея мають багато матеріалів для того, щоб більше дізнатися про творчість та громадську діяльність Галини Тарасюк.

Є книжки, які ми читаємо з різною мірою задоволення, і є, з котрими, одного разу пізнавши, не розлучаємося. Такою є й Галина Тарасюк. Бунтівна душа цієї жінки вражає, пізнання її примушує втратити спокій. Муза її світла й скорботна водночас. Дивну жіночність її творчості сприймаєш як дарунок, котрий хочеться переливати в себе по крапельці. Осягнення його суті вистачить до кінця днів. Авторка пробуджує душевні сили, почуття самоповаги, бажання хоч щось змінити у своєму житті, і в навколишньому, на краще.



Творчий доробок письменниці:

Збірки поезії:

«Смерековий міст» (К.: Рад. письменник, 1976), «Множина» (К.: «Молодь» 1982), «Світло джерела» ( Ужгород: Карпати, 1984), «Жайворове поле» (К.: Рад. письменник, 1987), «Горельєфи» (К.: Молодь, 1988), «Сотворіння гнізда» (Ужгород: «Карпати», 1989), “На трійцю дощ” (Чернівці: Місто, 1998), «Любов і гріх Марії Магдалини: вибране (поезія і проза)» (Чернівці: Облдрук, 1995).



Книги прози:

Дама останнього лицаря” (збірка новел) (Чернівці: “Місто”, 2004), “Між пеклом і раєм” (роман) (Чернівці: “Місто”, 2005), “Жіночі романи” (Бровари: “Відродження”, 2006). «Янгол з України: Київ: «Либідь», 2006), «Новели» (Бровари: «Відродження», 2006), «Трепанація» (Бровари: «Відродження», 2006), «Храм на болоті» (роман) (Бровари: Відродження, 2006), «Цінь Хуань Гонь» (роман) (Біла Церква: «Буква», 2008), «Короткий танець на Віденськім балу» (Бровари: «Відродження», 2009).








Література та електронні ресурси:
Якубовська М.С. Відчути біль чужий – як власний… (Літературний портрет Галини Тарасюк) // Якубовська М. У дзеркалі слова: есеї про сучасну українську літературу. – Львів: Каменяр, 2005. – С. 194-203.

Шаталова Н. «Одоленьки жорна…» (Роздуми над рядками Галини Тарасюк) // Чорноморські новини. – 2010. - №26 (4 березня). – С. 3.

***


Сайт письменниці «Дике поле Галини Тарасюк» // http://www.tarasyuk.info

Персональний блог Г. Тарасюк // http://www.g-tarasyk.Livejornal.com

Лірика Г. Тарасюк на сайті «Стихи.ру – национальный сервер современной поэзии» // www.stihi.ru/avtor/cadans

Сайт, присвячений Володимиру Івасюку, розділ «Воспоминания», Г. Тарасюк «Страницы памяти Владимира Ивасюка» // www.ivasyuk.org.ua



1 Васійчук І. Інтерв’ю з Г. Тарасюк «Феномен Івасюка не дає нам здрібнити»// «Громадський захисник».- 2009.- 6-12 березня. Сайт «Дике поле Галини Тарасюк».



Поділіться з Вашими друзьями:

Схожі:

Серія: «Сучасна українська письменниця» iconТема. Емма Андієвська – сучасна українська письменниця. «Казка про яян»
Обладнання : портрет Емми Андієвської, маршрутні листи,мультимедійна презентація, долоньки, зірки, картки із завданнями
Серія: «Сучасна українська письменниця» iconІваненко Оксана Дмитрівна— українська письменниця, перекладачка
Народилася майбутня письменниця в інтелігентній родині у Полтаві 31 березня (13 квітня) 1906. Будинок Іваненків знаходився неподалік...
Серія: «Сучасна українська письменниця» iconЯ. Б. Васильців іспансько – українська письменниця наталена королева
Спансько – українська письменниця наталена королева
Серія: «Сучасна українська письменниця» iconЧи згодні ви з тим, що риби мовчать? Тоді як вони розуміють одна одну… за казкою-притчею Емми Андієвської «Говорюща риба»
Тема: Емма Андієвська. Сучасна українська письменниця І художниця. Її казка-притча «Говорюща риба». Порушення питань моралі, дружби,...
Серія: «Сучасна українська письменниця» iconПрограма вступних випробувань «сучасна українська мова та історія української літератури з методиками їх навчання»
«сучасна українська мова та історія української літератури з методиками їх навчання»
Серія: «Сучасна українська письменниця» icon70 років від дня народження ніни митрофанівни матвієнко
Матвієнко Ніна Митрофанівна (1947), українська народна співачка, акторка, письменниця, громадський діяч. Це українська берегиня:...
Серія: «Сучасна українська письменниця» iconЕмма Андієвська – українська письменниця, поетеса, художниця Дата народження: 19 березня 1931 р

Серія: «Сучасна українська письменниця» iconМ. Зубков Сучасна українська

Серія: «Сучасна українська письменниця» iconМ. Зубков Сучасна українська

Серія: «Сучасна українська письменниця» iconУправління культури І туризму облдержадміністрації Одеська обласна бібліотека для юнацтва
Наталка Сняданко – молода успішна талановита сучасна письменниця, перекладачка та журналістка. Її книги руйнують стереотипи І стверджують,...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка