Серія: Відомі земляки. Серія: Відомі земляки



Дата конвертації09.10.2017
Розмір445 b.



Серія: Відомі земляки.

  • Серія: Відомі земляки.

  • Василь Сухомлинський

  • Учитель з великої літери

  • Педагогічна спадщина нашого земляка

  • Спогади про Василя Олександровича Сухомлинського

  • Звичаї та традиції сучасної Павлиської школи







Закінчив Полтавський педагогічний інститут (1939). У 1935 р. розпочав педагогічну діяльність. Працював учителем у Василівській школі Онуфріївського району, учителем і завучем у Онуфріївській середній школі. Багаторічний незмінний (1947 – 1970) директор Павлиської середньої школи. Кандидат педагогічних наук (з 1955), автор багатьох книг, брошур і статей, художніх творів для дітей. Розробляв питання теорії і методики виховання у шкільному колективі та родині, всебічного розвитку особистості учнів, педагогічної майстерності. Особливу увагу приділяв патріотичному вихованню дітей і молоді, проблемам розумового, морального, естетичного та трудового виховання школярів. Книга В. О. Сухомлинського “Серце віддаю дітям” (1969) удостоєна Державної премії УРСР 1974 р.

  • Закінчив Полтавський педагогічний інститут (1939). У 1935 р. розпочав педагогічну діяльність. Працював учителем у Василівській школі Онуфріївського району, учителем і завучем у Онуфріївській середній школі. Багаторічний незмінний (1947 – 1970) директор Павлиської середньої школи. Кандидат педагогічних наук (з 1955), автор багатьох книг, брошур і статей, художніх творів для дітей. Розробляв питання теорії і методики виховання у шкільному колективі та родині, всебічного розвитку особистості учнів, педагогічної майстерності. Особливу увагу приділяв патріотичному вихованню дітей і молоді, проблемам розумового, морального, естетичного та трудового виховання школярів. Книга В. О. Сухомлинського “Серце віддаю дітям” (1969) удостоєна Державної премії УРСР 1974 р.

  • Народився Василь Олександрович Сухомлинський 28 вересня 1918 р. в селі Василівка Онуфріївського району Кіровоградської області (за тогочасним адміністративно-територіальним поділом Василівська волость Олександрійського повіту Херсонської губернії) у незаможій селянській родині. Батько його, Олександр Омелянович, працював по найму як тесляр і столяр у поміщицьких економіях та заможних селянських господарствах. В 20-их роках XX ст. був активістом колгоспного життя у селі, завідував колгоспною хатою-лабораторією, керував трудовим навчанням учнів у семирічній школі. Мати майбутнього славетного педагога, Оксана Юдівна, працювала в колгоспі. Разом з Олександром Омеляновичем вона виховувала, крім Василя, ще трьох дітей: Івана, Сергія та Меланію. Всі вони стали вчителями. Василь Сухомлинський навчався спочатку (1926 – 1933) у Василівській семирічці, де був одним із найкращих учнів. Влітку 1934 р. він вступив на підготовчі курси при Кременчуцькому педінституті і того ж року став студентом факультету мови та літератури цього вузу. Проте через хворобу 1935 р. змушений був перервати навчання в інституті.





Сімнадцятирічним юнаком розпочав Василь свою практичну педагогічну роботу. У 1935 – 1938 рр.він викладав українську мову і літературу у Василівській і Зибківській семирічних школах Онуфріївського району.

  • Сімнадцятирічним юнаком розпочав Василь свою практичну педагогічну роботу. У 1935 – 1938 рр.він викладав українську мову і літературу у Василівській і Зибківській семирічних школах Онуфріївського району.

  • У 1936 р. Сухомлинський продовжив навчання на заочному відділенні Полтавського педагогічного інституту, де спершу здобув кваліфікацію учителя української мови і літератури неповної середньої школи, а згодом і викладача цих же предметів середньої школи (1938). З 1938 р. і до початку Великої Вітчизняної війни Василь Олександрович працював В Онуфріївській середній школі учителем української словесності, а через деякий час – і завідуючим навчальною частиною школи.

  • Війна внесла свої корективи у розмірений ритм життя: у липні 1941 р. Василя Олександровича було призвано до війська. Закінчивши військово-політичні курси у Москві, одержав військове звання молодшого політрука, а з вересня 1941 р. він – політрук роти у діючій армії. 9 лютого 1942 р. в бою за село Клепініно під Ржевом дістав тяжке поранення і понад чотири місяці лікувався в евакогоспіталях.



З червня 1942 р. до березня 1944 р. В. О. Сухомлинський працював директором середньої школи і вчителем російської мови і літератури у селищі Ува Удмурдської АРСР. Навесні 1944 р. Василь Олександрович разом із дружиною Г. І. Сухомлинською виїжджає на Україну, в щойно визволений Онуфріївський район Кіровоградської області.

  • З червня 1942 р. до березня 1944 р. В. О. Сухомлинський працював директором середньої школи і вчителем російської мови і літератури у селищі Ува Удмурдської АРСР. Навесні 1944 р. Василь Олександрович разом із дружиною Г. І. Сухомлинською виїжджає на Україну, в щойно визволений Онуфріївський район Кіровоградської області.

  • Упродовж чотирьох років він працював завідуючим районним відділом народної освіти і одночасно викладав у школі. Саме в цей період Василь Олександрович дебютує в пресі: онуфріївській районці “Ударна праця” та обласній газеті “Кіровоградська правда” із статтями на педагогічні теми. Найперша його публікація “Перед новим навчальним роком” з’явилася 25 серпня 1945 р. в “Ударній праці”.

  • 1948 р. В. О. Сухомлинського призначають на його прохання, директором Павлиської середньої школи. Цим навчальним закладом він керував до останку життя, двадцять три роки у Павлиші стали найпліднішим періодом його науково-практичної та літературно-публіцистичної діяльності.

  • Василь Олександрович доклав чимало зусиль, аби піднести пересічну сільську школу на рівень найкращих у тодішньому СРСР загальноосвітніх навчальних закладів, щоб перетворити її на справжню лабораторію передової педагогічної думки і якнайповніше узагальнити набутий досвід. І він досяг поставленої мети насамперед завдяки власній винятковій працьовитості, постійному творчому горінню, твердій , безкомпромісній вимогливості як до себе, так і до всього педагогічного колективу. Починаючи з 1949 р. Василь Олександрович виступає не тільки у місцевій періодиці, а й у республіканських та всесоюзних виданнях. У першій половині 50-их років його починають друкувати і періодичні видання тодішнього “соціалістичного табору”.

  • 1955 р. він успішно захищає у Київському державному університеті кандидатську дисертацію на тему “Директор школи – керівник навчально-виховної роботи”, а через рік з’являється його перша велика монографія “Виховання колективізму у школярів”.



Наприкінці п’ятдесятих років виходять друком одна за одною такі ґрунтовні праці В. О. Сухомлинського, як педагогічний колектив середньої школи” та “Виховання радянського патріотизму у школярів” Даниною тогочасній ідеології була книга педагога “Виховання комуністичного ставлення до праці” (1959).На найвищий щабель своєї педагогічної творчості Василь Олександрович піднявся у шестидесяті роки. Саме тоді з особливою виразністю і силою проявився його яскравий і самобутній талант педагога-дослідника й педагога-публіциста, саме у ті роки написав він найкращі книги, статті, художні твори для дітей та юнацтва.

  • Наприкінці п’ятдесятих років виходять друком одна за одною такі ґрунтовні праці В. О. Сухомлинського, як педагогічний колектив середньої школи” та “Виховання радянського патріотизму у школярів” Даниною тогочасній ідеології була книга педагога “Виховання комуністичного ставлення до праці” (1959).На найвищий щабель своєї педагогічної творчості Василь Олександрович піднявся у шестидесяті роки. Саме тоді з особливою виразністю і силою проявився його яскравий і самобутній талант педагога-дослідника й педагога-публіциста, саме у ті роки написав він найкращі книги, статті, художні твори для дітей та юнацтва.

  • До найголовніших, найгрунтовніших творів В. О. Сухомлинського, опублікованих, починаючи із 1960 р., належать: “Як ми виховували мужнє покоління”, “Духовний світ школяра”, “Праця і моральне виховання”, “Моральний ідеал молодого покоління”, “Сто порад учителеві”, “Листи до сина”, “Батьківська педагогіка”, “Проблеми виховання всебічно розвиненої особистості” і, особливо, “Павлиська середня школа” та “Серце віддаю дітям” (1969). Остання праця витримала вже кільканадцять видань, вона була удостоєна першої премії Педагогічного товариства УРСР (1973) і Державної премії УРСР (1974).



На високу оцінку заслуговують і праці В. О. Сухомлинського, які з’явилися окремими виданнями вже після смерті талановитого педагога: “Народження громадянина”, “Методика виховання колективу”, “Розмова з молодим директором школи”, “Як виховати справжню людину”.

  • На високу оцінку заслуговують і праці В. О. Сухомлинського, які з’явилися окремими виданнями вже після смерті талановитого педагога: “Народження громадянина”, “Методика виховання колективу”, “Розмова з молодим директором школи”, “Як виховати справжню людину”.

  • Віддаючи багато енергії вчительській роботі, створюючи фундаментальні педагогічні твори, В. О. Сухомлинський водночас виступав і як активний громадянський діяч, систематично проводив культурно-освітню роботу серед населення Павлиша, брав діяльну участь у численних науково-педагогічних конференцій, симпозіумах, сесіях, нарадах, семінарах. Не обійшло його й офіційне визнання: з 1957 р. В. О. Сухомлинський – член-кореспондент Академії педагогічних наук РРФСР, з 1958 р. Заслужений учитель УРСР. У 1968 р. йому присвоїли звання Героя соціалістичної праці. Того ж року він був обраний членом-корестондентом АПН СРСР.

  • 1 вересня 1970 р. серце Василя Олександровича Сухомлинського перестало битися. Втім, фізична смерть не поклала край життю його творчих надбань, не зупинила його жертовного служіння школі, учительству, вітчизняній педагогічній науці. “Людина, - любив повторювати педагог, - народжується на світ не для того, щоб зникнути безвісною пилинкою. Людина народжується, щоб лишити по собі слід вічний”. Ці проникливі слова можна і треба віднести до самого Василя Олександровича, адже саме вони були тим категоричним імперактивом, якому завжди і всюди слідував він у своєму недовгому, але яскравому й напрочуд плідному житті Педагога. Все найцінніше, створене ним, назавжди увійщло до скарбниці вітчизняної педагогіки та національної духовної культури.



Педагогічна спадщина В.А. Сухомлинського різносторонньо і багато планово. Вся система діяльності павлиського вчителя пройнята високими принципами комуністичного гуманізму, глибокою пошаною до особи дитини. Коли його питали: ”Що найголовніше було в його житті? ”, він відповідав: ”Любов до дітей!” Щира любов до дітей і справжня педагогічна культура, по Сухомлинському, поняття нерозривні. Він вважав, що вчитель зобов'язаний уміти дорожити дитячим довір'ям, щадити беззахисність дітей, бути для нього втіленням добра і справедливості. Без цих якостей не може бути вчителі. “Якщо вчитель став другом для дитини, якщо ця дружба осяяна благородним потягом, поривом до чогось світлого, розумному, в серці дитини ніколи не з'явиться зло. І якщо в школах є що насторожилися, що нащетинилися, недовірливі, а іноді і злі діти, то лише тому, що вчителі не взнали їх, не знайшли підходу до них, не зуміли стати їх товаришами. Виховання без дружби з дитиною можна порівняти з блуканням напотемки.”

  • Педагогічна спадщина В.А. Сухомлинського різносторонньо і багато планово. Вся система діяльності павлиського вчителя пройнята високими принципами комуністичного гуманізму, глибокою пошаною до особи дитини. Коли його питали: ”Що найголовніше було в його житті? ”, він відповідав: ”Любов до дітей!” Щира любов до дітей і справжня педагогічна культура, по Сухомлинському, поняття нерозривні. Він вважав, що вчитель зобов'язаний уміти дорожити дитячим довір'ям, щадити беззахисність дітей, бути для нього втіленням добра і справедливості. Без цих якостей не може бути вчителі. “Якщо вчитель став другом для дитини, якщо ця дружба осяяна благородним потягом, поривом до чогось світлого, розумному, в серці дитини ніколи не з'явиться зло. І якщо в школах є що насторожилися, що нащетинилися, недовірливі, а іноді і злі діти, то лише тому, що вчителі не взнали їх, не знайшли підходу до них, не зуміли стати їх товаришами. Виховання без дружби з дитиною можна порівняти з блуканням напотемки.”



В.О. Сухомлинський - гідний спадкоємець гуманістичної традиції. В Павлиській середній школі виховання без покарань було педагогічним принципом всього педагогічного колективу. В підході до проблеми покарань в школі мала місце певна еволюція його поглядів. Спочатку він визнавав у принципі доцільність покарань, був переконаний, що вони в певних випадках можуть бути ефективним методом виховної дії, а останніми роками своїй діяльності рішуче відстоював наступну тезу: виховання несумісний з покараннями вчаться. Він мав зважаючи на такі види покарань, як грубе відчитування, висміювання, виставляння з класу, залишення провинилося після уроків для виконання якої-небудь роботи, спеціальні скарги в щоденнику вчителя. Покарання Сухомлинський на відміну від його попередників розумів набагато глибше. «В середовищі педагогів, - відзначав Сухомлинський, - можна нерідко почути розмови про заохочення і покарання. А тим часом, найголовніше заохочення і найсильніше покарання в педагогічній праці - це оцінка». “Лихо багатьох вчителів в тому, що вони виміряють і оцінюють духовний світ дитини тільки оцінками і балами, ділять всіх учнів на дві категорії залежно від того, учать або не учать діти уроки”.

  • В.О. Сухомлинський - гідний спадкоємець гуманістичної традиції. В Павлиській середній школі виховання без покарань було педагогічним принципом всього педагогічного колективу. В підході до проблеми покарань в школі мала місце певна еволюція його поглядів. Спочатку він визнавав у принципі доцільність покарань, був переконаний, що вони в певних випадках можуть бути ефективним методом виховної дії, а останніми роками своїй діяльності рішуче відстоював наступну тезу: виховання несумісний з покараннями вчаться. Він мав зважаючи на такі види покарань, як грубе відчитування, висміювання, виставляння з класу, залишення провинилося після уроків для виконання якої-небудь роботи, спеціальні скарги в щоденнику вчителя. Покарання Сухомлинський на відміну від його попередників розумів набагато глибше. «В середовищі педагогів, - відзначав Сухомлинський, - можна нерідко почути розмови про заохочення і покарання. А тим часом, найголовніше заохочення і найсильніше покарання в педагогічній праці - це оцінка». “Лихо багатьох вчителів в тому, що вони виміряють і оцінюють духовний світ дитини тільки оцінками і балами, ділять всіх учнів на дві категорії залежно від того, учать або не учать діти уроки”.

  • В.О. Сухомлинський вважав, що правом користуватися гострим інструментом оцінки має тільки той педагог, який любить дітей. Вчитель повинен бути для дитини такою ж дорогою людиною, як мати. Віра школяра у вчителя, взаємне довір'я між ними, людяність і доброта - ось то, що необхідно вихователю, то що хочуть бачити діти в своєму наставнику. Одна з найцінніших його якостей - людяність, в якій поєднується серцева доброта з мудрою суворістю батьків. Кажучи про оцінку як інструменті покарання, Сухомлинський вважав допустимим її застосування тільки для школярів старших класів.

  • Оскільки в початкових класах покарання незадовільною оцінкою особливо боляче поранить, ображав і принижує чесноту дитини. Не можна допускати, щоб дитина в самому початку свого шляху за допомогою» вчителя, що поставив двійку, втратив віру в себе. Діти приходять в школу самі різні: зібрані і незібрані, уважні і розсіяні, швидко схоплюючі і тугодуми, неохайні і акуратні. Єдині вони в одному. Всі діти без виключення приходять в перший клас з щирим бажанням добре вчитися. Красиве людське бажання - добре вчитися - осяває весь сенс шкільного життя дітей.



Про те, що Казкою можна лікувати дитячі душі, зранені війною, злиднями, сирітством, Василь Сухомлинський вперше дізнався з творів Януша Корчака. І своїх вихованців він вів «на уроки» до лісу, на берег річки чи до таємничої печери, де разом із ними складав оповідки про справедливість і перемогу добра над злом. Діти ставали спокійнішими і впевненішими, в них засвічувалася віра в те, що не все втрачено, і попереду — сповнене цікавих відкриттів життя. Діти хотіли вчитися. Це була «Школа радості» Сухомлинського.

  • Про те, що Казкою можна лікувати дитячі душі, зранені війною, злиднями, сирітством, Василь Сухомлинський вперше дізнався з творів Януша Корчака. І своїх вихованців він вів «на уроки» до лісу, на берег річки чи до таємничої печери, де разом із ними складав оповідки про справедливість і перемогу добра над злом. Діти ставали спокійнішими і впевненішими, в них засвічувалася віра в те, що не все втрачено, і попереду — сповнене цікавих відкриттів життя. Діти хотіли вчитися. Це була «Школа радості» Сухомлинського.

  • Велику заслуга колективу Павлиської школи в переході до навчання дітей з шестирічного віку. Виношуючи цю ідею з кінця 50-х років, В. О. Сухомлинський створив у Павлиші «школу радості», у якій одним із перших у країні почав готувати шестирічних дітей. Усі діти навчалися в одну зміну, для чого будувалися невеликі споруди на один-два класи за рахунок ремонтних робіт. При школі була оранжерея, кролеферма, пасіка, метеостанція, чотири майстерні, фруктовий сад, виноградник і голуб’ятня. З останнім дзвінком коридори завмирали : жоден учитель, жоден учень не мали права навіть на 5 хвилин затримуватися в школі. Додому! Відпочивати! Читати книги! Працювати в саду, готуватися до гуртків, факультативів. Додаткових занять не було, вони були зведені до необов’язкових консультацій до уроків. Наради вчителів проводилися не частіше одного разу на тиждень. Школа живе вільним часом учителів і учнів – одна з думок В. О. Сухомлинського. Щоб учителі добре вчили, а учні добре вчилися в них, повинно бути багато вільного часу; о 5-ій годині вечора починали працювати всі гуртки. В. Сухомлинський настирливо вмовляв своїх учнів не робити уроків після занять у школі. Весь день вільні! Він рекомендував вставати о 6 -ій годині ранку і за дві години зробити уроки краще, ніж за чотири вечірніх. Біля входу в школу встановлено стенд, звернений до матерів: «Мати, пам’ятай, що ти головний педагог, головний вихователь. Від тебе залежить майбутнє суспільство». Далі йшли картинки з порадами матерям. Перша порада: «Матері, розповідайте своїм дітям різні казки». Ще більший стенд звернено до дітей: «Бережіть наших матерів» з портретами, які народили в майбутньому знаменитих людей. У школі був стенд з рекомендованою для читання літературою від Гомера до Хемінгуея під назвою «Людство буде читати їх вічно». Ще один стенд «Подумай, для чого людина живе на світі». Сухомлинський писав, що школа стає справжнім вогнищем лише культури лише тоді, коли в ній панує чотири культи: культ Батьківщини, культ Людини, культ Книги, культ Рідного Слова.





Школа в Павлиші завжди була попереду інтересів дітей, бо вони вчилися водити мотоцикл, трактор не в старших класах, а в 3-му, коли дітям усе нове, усе викликає захоплення. Для малечі було спеціально сконструйовано мотоцикл. Усі діти вирощували хліб своїми руками. Восени 3-ий клас отримував ділянку в півкласу, засівав її озимою пшеницею, і весною діти чергували, оберігали пшеницю від горобців, а літом косили хліб самі, обмолочували його на маленькій молотилці, усім класом відвозили мішок зерна на млин, одержували муку їхали з нею в пекарню і там пекли пиріжки і коровай до свята врожаю. Так закінчувалася початкова освіта в Павлиші – власним хлібом.

  • Школа в Павлиші завжди була попереду інтересів дітей, бо вони вчилися водити мотоцикл, трактор не в старших класах, а в 3-му, коли дітям усе нове, усе викликає захоплення. Для малечі було спеціально сконструйовано мотоцикл. Усі діти вирощували хліб своїми руками. Восени 3-ий клас отримував ділянку в півкласу, засівав її озимою пшеницею, і весною діти чергували, оберігали пшеницю від горобців, а літом косили хліб самі, обмолочували його на маленькій молотилці, усім класом відвозили мішок зерна на млин, одержували муку їхали з нею в пекарню і там пекли пиріжки і коровай до свята врожаю. Так закінчувалася початкова освіта в Павлиші – власним хлібом.



Праця як основа виховання нової людини — в теорії і практиці Павлиської школи наповнювався також незвичайними для радянської педагогічної думки особовою спрямованістю і духовно-етичним змістом. Системі трудового виховання в сільській школі була присвячена кандидатська дисертація Сухомлинського (1955 г.). Протягом подальших п'ятнадцяти років ця система безперервно удосконалювалася, забезпечувала учнем всі великі можливості для задоволення своїх трудових інтересів і схильностей, самореалізації і самовизначення, підготовки до професійної діяльності. Головне ж полягало в тому, що педагогічно організована праця виступала нічим не замінимим засобом виховання. «Що означає ідея: праця — основа усестороннього гармонійного розвитку? В практичній роботі з дітьми і підлітками це означає, що від праці йдуть міцні нитки до інтелектуального, морального, естетичного, емоційного, фізичного розвитку, до становлення ідейної, цивільної основи особи». «Розумова праця», «праця душі», «творення працею краси», шкільна «атмосфера серйозного відношення до праці» і т.д. По суті, всім ладом шкільного життя затверджувалося відношення до праці як основі моральності: «Всі блага і радощі життя створюються працею і лише працею», «Совість не повинна дозволяти . бути тільки споживачем благ і радощів», «У вас вже достатньо сил, щоб робити добро людям», «Навчання — ваша перша праця. Йдучи в школу, ви йдете на роботу» . В той же час «підтримувалася атмосфера нетерпимості до ліні, неробства, неохайності.

  • Праця як основа виховання нової людини — в теорії і практиці Павлиської школи наповнювався також незвичайними для радянської педагогічної думки особовою спрямованістю і духовно-етичним змістом. Системі трудового виховання в сільській школі була присвячена кандидатська дисертація Сухомлинського (1955 г.). Протягом подальших п'ятнадцяти років ця система безперервно удосконалювалася, забезпечувала учнем всі великі можливості для задоволення своїх трудових інтересів і схильностей, самореалізації і самовизначення, підготовки до професійної діяльності. Головне ж полягало в тому, що педагогічно організована праця виступала нічим не замінимим засобом виховання. «Що означає ідея: праця — основа усестороннього гармонійного розвитку? В практичній роботі з дітьми і підлітками це означає, що від праці йдуть міцні нитки до інтелектуального, морального, естетичного, емоційного, фізичного розвитку, до становлення ідейної, цивільної основи особи». «Розумова праця», «праця душі», «творення працею краси», шкільна «атмосфера серйозного відношення до праці» і т.д. По суті, всім ладом шкільного життя затверджувалося відношення до праці як основі моральності: «Всі блага і радощі життя створюються працею і лише працею», «Совість не повинна дозволяти . бути тільки споживачем благ і радощів», «У вас вже достатньо сил, щоб робити добро людям», «Навчання — ваша перша праця. Йдучи в школу, ви йдете на роботу» . В той же час «підтримувалася атмосфера нетерпимості до ліні, неробства, неохайності.

  • Маленька нероба — це живучий корінець дармоїдського і паразитизму, і, якщо людина стала дорослою дармоїдом, вирвати це коріння, яке прижилося з дитинства і отроцтва, дуже важко». З перших днів перебування в школі дитина повинна сприймати поважне відношення до праці. “Дитинство не повинне бути постійним святом, якщо немає трудової напруги, посильної для дітей, для дитини залишається неприступним і щастя труда… в праці розкривається багатство людських відносин” Дитяча праця таїть в собі величезну силу. Якщо дитина вклала певні зусилля в працю для інших людей і пережила у зв'язку з цим особисту радість, він, не може стати недобрим людиною. Дуже важливим моментом в системі трудового виховання В.А. Сухомлинського явився і положення про те, що праця дозволяє найбільш повно і яскраво розкрити природні завдатки і схильності дитини. Аналізуючи готовність дитини до трудового життя, потрібно думати не тільки про те, що він може дати для суспільства, але і про те, що праця дає особисто йому. В кожній дитині дрімають завдатки якихось здібностей. Ці завдатки як порох: щоб запалити, необхідна іскра.





У славетному сузір’ї видатних імен Кіровоградщини яскравою зорею сяє ім’я педагога-гуманіста Василя Олексаннровича Сухомлинського.

  • У славетному сузір’ї видатних імен Кіровоградщини яскравою зорею сяє ім’я педагога-гуманіста Василя Олексаннровича Сухомлинського.

  • Його педагогічна спадщина, як пророче писав його друг і соратник видатного педагога Іван Гурович Ткаченко, “з успіхом витримує екзамен на істинне і вічне довголіття… В. О. Сухомлинський – наш сучасник, наша історія і наше майбутнє”.

  • Вистраждані В. О. Сухомлинським ідеї гуманізації школи, виховання громадянина-патріота, психологізації навчально-виховного процесу, формування високоморальної творчої особистості співзвучні основним положенням національної доктрини розвитку освіти України в XXI столітті, Закону “Про загальну середню освіту”, концепції 12-річної загальноосвітньої школи.

  • Сьогодні педагогічні ідеї В. О. Сухомлинського активно і плідно працюють на модернізацію освіти, сприяють становленню і розвитку оновленої школи України як духовної колиски народу, майстерні гуманності, мудрості, працелюбства і творчості.





Тема культурологічних аспектів педагогіки й педагогічної спадщини В. Сухомлинського досить актуальна…

  • Тема культурологічних аспектів педагогіки й педагогічної спадщини В. Сухомлинського досить актуальна…

  • Отже, поцікавимося, що ж у художніх мініатюрах приваблює саме в культурологічному вимірі. Ми виділяємо в його художніх мініатюрах такі форми долучення дитини до культури:

  • народна культура (побутова й фольклорна, тобто народні перекази, казки, епос, народна педагогіка);

  • природа як частина культури (формування культурної ідентичності – цінностей, категорій, символів, знаків задля усвідомлення і визначення дитиною свого місця у світі);

  • шкільна культура (шкільне життя – у художньо-образному вимірі, причому життя сучасної йому школи, ситуації повсякдення школярів і вчителів);

  • сім’я як культура (стосунки в новочасній українській сім’ї);

  • гендерна культура (відображення системи патріархальних культурних стереотипів із відтворенням приватно-родинних зв’язків, спрямованих на підтримку, культивування етнонаціональних цінностей).



Це запам’яталось мені на все життя. Як найсвітліший день, найдорожча хвилина, найщемкіше почуття.

  • Це запам’яталось мені на все життя. Як найсвітліший день, найдорожча хвилина, найщемкіше почуття.

  • Заходило сонце. Я стояв біля хати й дивився на поле. У полі жовтіла пшениця. Синіло небо. У саду гули бджоли. Вони літали до квітучих соняшників. І ось із поля почулася тиха пісня. Співала її жінка. Запам’яталися мені перші слова:

  • Ой піду я лугом, лугом-долиною

  • Та чи не зустрінусь з родом-родиною…

  • Далі у пісні співалося про тяжку жіночу долю.

  • На все життя запам’яталась мені ця прекрасна пісня. Кожне слово у ній хвилювало й зараз хвилює мене.

  • Той день став для мене дорогим уроком рідної мови. Уроком на все життя . Я люблю свою рідну, дорогу українську мову. Як землю, на якій народився. Як свою милу матусю. Як Україну стражденну і пісню славетну, люблю ярий цвіт нашого саду – рідне слово, барвисте, пахуче, дзвінке.

  • Люблю свою мову.





Науково-практичний досвід павлиського вчителя (а саме в с.Павлиш Василь Сухомлинський протягом 22 років проводив тривалий педагогічний експеримент, у результаті якого створив оригінальну систему виховання дітей), висовує на передній план необхідність критичного переосмислення тих чи інших педагогічних методів і підходів до навчання та виховання дітей. Саме з цією метою ось уже впродовж 9 років науковці, вчителі, батьки збираються на Всеукраїнські педагогічні читання.

  • Науково-практичний досвід павлиського вчителя (а саме в с.Павлиш Василь Сухомлинський протягом 22 років проводив тривалий педагогічний експеримент, у результаті якого створив оригінальну систему виховання дітей), висовує на передній план необхідність критичного переосмислення тих чи інших педагогічних методів і підходів до навчання та виховання дітей. Саме з цією метою ось уже впродовж 9 років науковці, вчителі, батьки збираються на Всеукраїнські педагогічні читання.

  • У 1990 році була заснована добровільна організація під назвою Українська асоціація Василя Сухомлинського, покликана досліджувати й впроваджувати в життя творчу спадщину вченого, а також передовий педагогічний досвід, сприяти підготовці й підвищенню кваліфікації педагогічної громадськості і батьків. Влаштуванням педагогічних читань займається саме названа організація, оскільки подібний захід є одним із основних напрямків цієї організації. Проблематикою та тематикою цих педагогічних читань є завжди одна й та ж тема, що розглядається під різними кутами зору: Сухомлинський і сучасність. Це може бути екологія дитинства і спадщина Сухомлинського, проблеми етнопедагогіки і знову ж таки спадщина Сухомлинського…

  • Сухомлинський був предтечею дуже багатьох загально-гуманістичних і педоцентричних або, як зараз називають, неопедоцентричних, тобто сконценрованих на дитині, процесів. Адже ще в середині 60-их років він першим заговорив про унікальність дитячої особистості, стверджував, що кожна дитина талановита по-своєму, кожна вимагає поваги до своєї маленької гідності, що треба розвивати у дітей природну схильність до єднання з природою…



Спадщина Сухомлинського – ми, його учні, його вихованці.

  • Спадщина Сухомлинського – ми, його учні, його вихованці.

  • В 1969 році я закінчила Павлиську середню школу, коли директором був Василь Олександрович. Мало сказати про нього, що це була людина видатна, це була Людина з великої літери.

  • Як зараз бачу – вранці ми заходимо до так званої “великої школи”, де посмішкою нас зустрічає Василь Олександрович. З кожним вітається, комусь робить якесь зауваження, жодного учня не залишає поза своє увагою.

  • Василь Олександрович Сухомлинський був ерудованою, начитаною, освіченою людиною і такими хотів бачити нас, своїх вихованців. Працював він цілодобово. Важко навіть уявити, коли він відпочивав. Протягом дня був зайнятий життям школи: постійно відвідував уроки, на яких обов’язково доповнював матеріал, поданий учителем. Причому робив це коректно, так, щоб не зменшити авторитету учителя в очах вихованців.

  • Василь Олександрович мав багату бібліотеку і, крім того, виписував майже всі періодичні видання, які надходили на той час до поштового відділення. І все це він не просто перечитував, а й докладно вивчав, і потім найцікавішим ділився з учнями. Щотижня директор проводив велику політінформацію для учнів всієї школи, де й ознайомлював нас із особливо визначними подіями, які відбувалися в країні на той час…

  • Пройшов час і тільки тепер я розумію глибину слів В. О. Сухомлинського: “Що було найголовніше в моєму житті? Без вагань відповідаю – любов до дітей”…

  • Ми, його учні, з великою вдячністю і теплом завжди згадуємо про нашого шановного Педагога.



“Я знаю багатьох прекрасних директорів шкіл, які брали активну участь у виховній роботі… Це справжні майстри педагогічного процесу… В них є чому повчитися і вчителю, і класному керівникові” – таку оцінку одержав і педагогічний колектив школи №13, його директор І. А. Шевченко у книзі В. О. Сухомлинського “Серце віддаю дітям”. Відвідавши державний педагогічно-меморіальний музей великого Педагога в Павлиші, викладач педучилища ім. В. О. Сухомлинського, заслужений учитель України, кандидат педагогічних наук, доцент І. А. Шевченко залишив свої роздуми про Вчителя.

  • “Я знаю багатьох прекрасних директорів шкіл, які брали активну участь у виховній роботі… Це справжні майстри педагогічного процесу… В них є чому повчитися і вчителю, і класному керівникові” – таку оцінку одержав і педагогічний колектив школи №13, його директор І. А. Шевченко у книзі В. О. Сухомлинського “Серце віддаю дітям”. Відвідавши державний педагогічно-меморіальний музей великого Педагога в Павлиші, викладач педучилища ім. В. О. Сухомлинського, заслужений учитель України, кандидат педагогічних наук, доцент І. А. Шевченко залишив свої роздуми про Вчителя.

  • Мені, як і моєму поколінню вчителів, випало велике щастя спілкуватися з Василем Олександровичем, збагачуватися його педагогічними ідеями, осмислювати багатогранну, своєрідну навчально-виховну роботу.

  • На найвищий щабель своєї педагогічної творчості В. О. Сухомлинський піднявся в 60-ті роки. Але вже на початку своєї роботи в школі він досліджував різні проблеми навчально-виховної роботи, особливо його бентежив розумовий розвиток і моральне виховання дітей. Саме тоді, в 60-ті, з особливою силою виявився його яскравий і самобутній талант педагога-дослідника, педагога-мислителя, філософа і педагога-публіциста. Саме в ті роки написав він свої найкращі книги, статті, художні твори для дітей…

  • Можна оцінити велику педагогічну спадщину В. О. Сухомлинського словами великого його і мого друга Івана Гуровича Ткаченка, Героя Соціалістичної Праці, Заслуженого Учителя України, кандидата педагогічних наук, доцента: “…Він мав у своєму серці те, що не вмирає, а живе вічно, як народ, що дав йому життя, світлий розум, серце Данко і вогонь Прометея”.

  • Він не скільки жив в минулому, як живе сьогодні, в трудових буднях і творчих пошуках сучасної школи, а ще більше буде жити у майбутньому як філософ і соціолог, педагог і психолог, поет душі дітей, в вихованні яких він віддав інтелект генія і духовну повноцінність власного життя.







Василь Сухомлинський народився на Кіровоградщині і там же, у селі Павлиш, згодом створив свою «Школу радості». Його батько працював столярем і теслярем, майстрував і музичні інструменти. Мама, натрудившись на колгоспній ниві, вечорами розповідала дітям казки. За свідченнями односельців, у цій родині ніколи не карали дітей. Усі діти (троє синів і донька) стали вчителями української мови. Василь закінчив Полтавський педагогічний інститут, вчителював у своєму рідному селі Василівці, а згодом, пропрацювавши шість років директором Павлишської школи, став вихователем класу. Хоча за фахом був філологом, самотужки опанував математику, щоб викладати її «своїм» дітям. «Тридцять років безвиїзної праці в сільській школі були для мене великим, ні з чим не порівнюваним щастям, — писав Сухомлинський у передмові до своєї книги «Серце віддаю дітям». — Що найголовнішим було в моєму житті? Без роздумів відповідаю: любов до дітей».

  • Василь Сухомлинський народився на Кіровоградщині і там же, у селі Павлиш, згодом створив свою «Школу радості». Його батько працював столярем і теслярем, майстрував і музичні інструменти. Мама, натрудившись на колгоспній ниві, вечорами розповідала дітям казки. За свідченнями односельців, у цій родині ніколи не карали дітей. Усі діти (троє синів і донька) стали вчителями української мови. Василь закінчив Полтавський педагогічний інститут, вчителював у своєму рідному селі Василівці, а згодом, пропрацювавши шість років директором Павлишської школи, став вихователем класу. Хоча за фахом був філологом, самотужки опанував математику, щоб викладати її «своїм» дітям. «Тридцять років безвиїзної праці в сільській школі були для мене великим, ні з чим не порівнюваним щастям, — писав Сухомлинський у передмові до своєї книги «Серце віддаю дітям». — Що найголовнішим було в моєму житті? Без роздумів відповідаю: любов до дітей».

  • У Павлишській школі виховання без покарань стало педагогічним принципом всього учительського колективу. Оцінкою Сухомлинський користувався як винагородою за працю, а не як покаранням за лінощі.

  • Василь Сухомлинський — один із найвідоміших педагогів і дитячих письменників ХХ століття. Його ідеї, науково-методологічні розробки, практичний досвід сьогодні втілюються в освітньо-виховних системах європейських країн, Японії, Америки.










Поділіться з Вашими друзьями:

Схожі:

Серія: Відомі земляки. Серія: Відомі земляки iconРівненська державна обласна бібліотека серія „Славетні земляки” До 100-річчя від дня народження рівненська державна обласна бібліотека серія „Славетні земляки”
Поклик душі: До 100-річчя від дня народження Олени Теліги: Біобібліограф покаж. / Укладач: Л. А. Костильова; Редактори: Р. М. Щербан,...
Серія: Відомі земляки. Серія: Відомі земляки iconПетрусенко Оксана Андріївна український соловейко Біобібліографічна довідка
Серія «Наші славетні земляки» започаткована Ірпінською центральною міською бібліотекою в 2009 році
Серія: Відомі земляки. Серія: Відомі земляки iconРівненська державна обласна бібліотека серія „Славетні земляки”
Жорж Шарпак – лауреат Нобелівської премії : наук допоміж покажч. / уклад.: Л. А. Степанюк; наук ред. О. Л. Промська; ред.: З. М....
Серія: Відомі земляки. Серія: Відомі земляки iconЧернівецька обласна універсальна наукова бібліотека імені Михайла Івасюка Серія: «Відомі родини в літописі культури Буковини»
Бажанського (1863-1933) та 80-річчя від дня народження лікаря, письменниці Зірки Колотило (1933-2006))
Серія: Відомі земляки. Серія: Відомі земляки iconТернопільська загальноосвітня школа №8 з досвіду роботи керівника гуртка інтелектуальних ігор
«Спочатку я відкривав істини, відомі багатьом; а потім почав відкривати істини, які нікому ще не відомі». Очевидно, це І є шлях становлення...
Серія: Відомі земляки. Серія: Відомі земляки iconВипуск 7 Серія: філософські науки
Наукові записки кутеп: Збірник наукових праць. Серія: філософські науки. Вип. 7 / Редкол. Пазенок В. С. (голова). К.: Кутеп, 2010....
Серія: Відомі земляки. Серія: Відомі земляки iconВеликі математики україни
...
Серія: Відомі земляки. Серія: Відомі земляки iconЗнайомтесь! «Вишневі усмішки»
Остапа Вишні, має на меті зібрати інформацію та ознайомити користувачів бібліотеки про те, як вшановують пам’ять великого сміхотворця...
Серія: Відомі земляки. Серія: Відомі земляки iconКнига 13 Серія І. Українське відродження: історія І сучасність Вип. 1-2
Бібліотека журнала „Пам'ятки України. Книга 13 Серія І. Українське відродження: історія І сучасність Вип. 1-2
Серія: Відомі земляки. Серія: Відомі земляки iconІнформаційний огляд джерел Інтернету. – Серія: державність україни: історія І сьогодення
Журавков В. В. Анатомія «братства». Інформаційний огляд джерел Інтернету. – Серія: державність україни: історія І сьогодення електронна...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка