Шкірні та косметичні стигми при деяких внутрішніх хворобах



Сторінка6/6
Дата конвертації16.03.2018
Розмір1.11 Mb.
ТипМетодичні рекомендації
1   2   3   4   5   6

КРОПИВ’ЯНКА

Кропив’янка – поліетіологічне захворювання, що характеризується раптовими висипами у вигляді пухирів з швидкою їх динамікою на різних ділянках шкіри, рідше – на слизових оболонках, поява яких супроводжується значним свербежем. Захворювання може мати гострий та хронічний перебіг у вигляді гострих нападів тривалістю в кілька годин і днів, або нападів тривалістю в кілька тижнів, місяців і навіть років. Гострий обмежений набряк (набряк Квінке) – це набряк глибоких шарів шкіри у вигляді гігантської кропив’янки на обличчі, в ділянці губ, язика, гортані, а також статевих органів.



Етіологія та патогенез. Згідно з сучасними уявленнями, пухирі у разі кропив’янки та набряку Квінке виникають при дії на організм різноманітних екзогенних та ендогенних чинників. За патогенезом розрізняють два типи кропив’янки: неалергічну (неімунологічну) та алергічну. У випадку неалергічного механізму розвитку кропив’янки біологічно активні речовини потрапляють у шкіру ззовні (наприклад, контакт з кропивою, хімічними речовинами, укуси комах), або виділяються лаброцитами (механічна, холінергічна, температурна кропив’янка), що в подальшому призводить до підвищення проникності судин, набряку шкіри та утворення пухирів.

Таким чином, причиною кропив’янки можуть бути: екзогенні чинники (є причиною переважно гострої форми кропив’янки); механічні (дермографізм – штучна кропив’янка); фізичні (сонячна кропив’янка – переважно на відкритих ділянках шкіри); температурні (холодова кропив’янка); хімічні (інгаляційна кропив’янка внаслідок підвищеної чутливості до парфумів, пилку (поліноз), а також контактна кропив’янка від контакту з косметичними засобами, медикаментами, виробничими факторами, харчовими продуктами; аквагенна кропив’янка (внаслідок контакту з водою); біологічні (контактна кропив’янка від контакту з певними рослинами, комахами, кліщами домашнього пилу); інші чинники (шовкові, бавовняні, синтетичні тканини, шерсть тварин; зубні пасти тощо); ендогенні чинники переважно є причиною хронічної кропив’янки через утворення біологічно активних речовин, аутотоксинів чи аутоалергенів в організмі внаслідок фізіологічних чи патологіч¬них станів (інфекційна алергія, глистяна інвазія, порушення функції нирок, органів травлення, вогнища хронічної інфекції). Адренергічна (холінергічна) кропив’янка розвивається під впливом фізичних навантажень, посиленого потіння, впливу психогенних чинників. Захворювання шлунково-кишкового тракту (гастрити, гастродуоденіти, гепатити, панкреатити, коліти) і нирок є причиною порушення обміну речовин, зниження дезінтоксикаційної функції печінки, утворення аутотоксинів й аутоалергенів. Сенсибілізації хворих також сприяє глистяна інвазія (аскаридоз, трихінельоз тощо), наявність вогнищ хронічної інфекції ЛОР-органів (тонзиліти, гайморити), зубів, жовчного міхура (лямбліоз), сечостатевих органів (аднексити та ін.), шкіри (дерматофіти, дріжджові грибки). Важливо зазначити, що кропив’янка може бути також раннім паранеопластичним проявом.



Клініка кропив’янки характеризується раптовою появою мономорфної висипки у вигляді пухирів, які супроводжуються значним свербежем. Пухирі мають вигляд плоских ущільнених безпорожнинних елементів рожевого або червоного кольору, різної форми та величини, з чіткими межами, які незначно підвищуються над рівнем шкіри. Кількість пухирів різна – від поодиноких до численних. Пухирі збільшуються ексцентрично і внаслідок посилення набряку й стискання кровоносних судин їх центральна ділянка блідне, а по периферії зберігається еритематозний вінчик. Для елементів характерна ефемерність (швидкоплинність) – швидко зникають і з’являються на нових ділянках. Зрідка виникають бульозні елементи (бульозна кропив’янка) чи геморагічний компонент (може залишати тимчасову пігментацію). Висипка локалізується на будь-якій ділянці шкірного покриву, інколи може виникати одночасно на шкірі й слизових оболонках. Захворювання може проходити або у вигляді гострих нападів тривалістю в кілька годин, днів, або мати хронічний перебіг – багато тижнів, місяців і навіть років. Гострий обмежений набряк (набряк Квінке) – це гігантська кропив’ян¬ка на обличчі, в ділянці язика, губ, гортані, на статевих органах; виникає швидко й триває від кількох годин до 2-3 діб, можливі рецидиви. Якщо набряк локалізується в ділянці гортані, можлива асфіксія, що потребує термінових заходів (трахеостомія).

Діагностика. Ґрунтується на виявленні типових уртикарних елементів, а також визначенні дерматографізму (яскраво червоний або уртикарний дермографізм).

Диференційна діагностика. Проводять диференціацію кропив’янки із захворюваннями шкіри, при яких можуть спостерігатись уртикарні елементи висипки.

Лікування. У випадку виявлення кропив’янки слід по можливості усунути дію етіологічного чинника. Якщо кропив’янка харчового походження чи спричинена вживанням ліків, в перші години промивають шлунок, дають проносне, ентеросорбенти, комплекс травних ферментів (фестал та інші).

Хворим на кропив’янку призначають гіпоалергенну дієту, засоби системної дії: антигістамінні засоби (димедрол, супрастин, піпольфен, феністил, діазолін, фенкарол, лоратадин, дезлоратадин, лорано, лоризан, ебастин, фексофенадин, цетеризин, цетрин, хлоропірамін, тавегіл, клемастин, кестин, мебгідролін, кетотифен, кларитин, акривастин, алергін, телфаст, еріус, алерон), які пропонують чергувати курсами по 10 днів; гіпосенсибілізуючі засоби (10 % розчин кальцію хлориду, 10 % розчин кальцію глюконату, 30 % розчин натрію тіосульфату); дезінтоксикаційні засоби (за недостатньої ефективності попередніх заходів: полівідон, натрію хлорид, калію хлорид, магнію хлорид, натрію гідрокарбонат, декстран із середньою молекулярною масою 30000-40 000); ентеросорбенти (діосмектит, лігнін гідролізний, мікрокристалічна целюлоза, поліфепан, сорбогель, ентеросгель, силікс мультисорб); ферментні препарати – за показаннями; симптоматична терапія відповідно до виявленої патології. У тяжких випадках хворим призначають глюкокортикоїдні засоби для системного застосування (метилпреднізолонмедрол, дексаметазон, бетаметазон, тріамцинолон). Зовнішня терапія передбачає застосування хворим збовтуваних суспензій з вмістом кортикостероїдних засобів.

Показаннями до госпіталізації хворих є: рецидив гострої кропив’янки з набряком Квінке, відсутність ефекту від амбулаторного лікування хронічної рецидивної кропив’янки.

Профілактика. Хворі на рецидивні форми кропив’янки, набряк Квінке підлягають диспансерному спостереженню, яке виконують двічі на рік. Хворим рекомендують дотримуватися гіпоалергенної дієти. При супутньому порушенні шлунково-кишкового тракту доцільні дієти № 2, 3, 5, при супутньому захворюванні нирок – дієта № 7, при супутньому цукровому діабеті – дієта № 9. Реабілітаційні заходи спрямовані на те, щоб запобігти сенсибілізації пацієнтів до алергенів, їх елімінації з організму та лікуванню супутніх соматичних захворювань, на тлі яких хвороба розвинулася, а також санації вогнищ фокальної хронічної інфекції.

Дитяча кропив’янка (дитяча почесуха, дитячий свербець, строфулюс) є одним з різновидів пруріго, які відносять до групи нейродерматозів. Для цієї групи захворювань шкіри характерними ознаками є папульозна дисемінована висипка, що супроводжується різким свербежем, порушенням сну і розладами психоемоційного стану. Дитяча кропив’янка виникає у дітей раннього дитячого віку – з п’ятимісячного віку (після переведення дитини на штучне годування) до 3-5 років (зрідка до 7 років).

Етіопатогенез. Етіологія та патогенез дитячої кропив’янки остаточно не з’ясовані, однак за даними сучасних досліджень, в основі розвитку дерматозу лежать алергічні реакції сповільненого типу на екзо- та ендогенні алергени. Провокуючими чинниками розвитку дитячої кропив’янки є: вживання трофалергенів (молоко, яйця, гриби, риба, мед, шоколад, консерви, копченості, свинина, цитрусові тощо); контакт з побутовими алергенами (одяг, рослини, тварини, іграшки, косметичні засоби); прийом лікарських засобів (антибіотики, сульфаніламіди, сироватки тощо); укуси комах та ін.

У патогенезі дитячої кропив’янки мають значення: порушення функції органів травлення, зокрема печінки, наявність гельмінтозів, інших вогнищ хронічної інфекції (ЛОР-органів, зубів), що сприяють аутоінтоксикації та аутосенсибілізації, а також зміни імунологічної реактивності, вегето-судинні розлади тощо.



Клініка. Хворі скаржаться на інтенсивний свербіж, що призводить до порушення нервово-психічної сфери пацієнтів, а також безсоння, дратівливість чи, навпаки, апатію. Патологічний процес на шкірі має поширений симетричний характер з локалізацією переважно на розгинальній поверхні кінцівок, сідницях, тулубі (зрідка на долонях і підошвах, де можуть виникати бульозні елементи), розташування висипки дисиміноване.

Висипка у хворих на дитячу кропив’янку представлена лентикулярними папулами, а також пухирями та везикулами, які мають характерне триповерхове розташування: в основі папул (серопапул) знаходиться пухир, який через 6-12 год після появи може регресувати, а на поверхні папул – дрібні везикули (після їх лускання залишаються кров’янисті кірочки). Папули (вузлики) за розмірами міліарні та лентикулярні, напівкулясті (конічні), щільні, яскраво-рожеві, після їх регресу можуть зберігатися вторинні пігментні плями, які надалі зникають. Вторинні елементи: екскоріації, кров’яні кірочки. Можливі ускладнення вторинною піодермією.

Перебіг дитячої кропив’янки рецидивний (можлива трансформація в хронічну почесуху дорослих чи атопічний дерматит).

Діагностика.У загальному аналізі крові еозинофілія, помірна анемія, лімфоцитоз, прискорена ШОЕ.

Диференційна діагностика. Дитячу кропив’янку диференціюють із:


  • коростою (свербіж переважно у вечірній та нічний час доби, симетрична локалізація висипки в типових для корости ділянках, попарне розташування елементів висипки, наявність коростяних “ходів” та патогномонічних симптомів Сезарі, Арді-Горчакова, Міхаеліса, наявність подібної висипки у членів сім’ї);

  • бульозним імпетиго (гострий перебіг, відсутні пухирі, є мономорфні гноячкові елементи, ерозії, гнійні кірки;

  • герпетиформним дерматозом Дюрінга (згруповане розташування висипки, наявність бульозних елементів, еозинофілія у вмісті бульозної висипки, позитивна проба Ядассона).

Лікування хворих на дитячу кропив’янку передбачає виявлення та усунення впливу етіологічних чинників, призначення гіпоалергенної дієти, а також засобів системної дії (з урахуванням віку дитини): гіпосенсибілізуючі засоби (30 % розчин натрію тіосульфату, 10 % розчин кальцію глюконату); дезінтоксикаційні засоби (неогемодез, реополіглюкін, реосорбілакт); антигістамінні препарати (курсами по 10 днів), ентеросорбенти (ентеросгель, активоване вугілля, сорбогель, силікс тощо); седативні засоби (3 % натрію бромід, екстракт валеріани, настоянка півонії ухильної); гепатопротектори; за умови виявлення порушень мікробіо- ценозу кишечнику призначають еубіотики (біфідобактерин, біфі-форм (дитячий), лактобактерин, тощо відповідно до виявлених змін); специфічну гіпосенсибілізацію (гістоглобулін); вітаміни (А. Е, С, РР). При тяжкому перебігу, торпідності до терапії, у разі відсутності протипоказань – призначають глюкокортикостероїди.

Хворим також не завадить фізіотерапія (у разі відсутності протипоказань до використання): селективна фототерапія, ПУВА-терапія (у тяжких випадках за наявності поширеної сверблячої висипки), фонофорез, ультразвук, рефлексотерапія.

Зовнішнє лікування: анілінові барвники (піоктанін, фукорцин, синька). При виразних проявах захворювання – комбіновані креми чи мазі, що містять кортикостероїди. У подальшому перехід на пасти, креми і мазі, що містять 1–2–3 % дьогтю чи 5 % нафталану.

Профілактика. При досягненні клінічної ремісії або покращення пацієнти підлягають диспансерному нагляду 1 раз на 6 місяців (частіше навесні та восени). Під час огляду звертають увагу на дотримання рекомендацій, наданих при виписці зі стаціонару, регулярність обстеження суміжними спеціалістами (алергологом, терапевтом, гастроентерологом, ендокринологом, психоневрологом). Шкіра потребує постійного догляду, який передбачає індиферентні креми або мазі та за необхідності використання вітамінів групи А і Е. Доцільне використання дієти згідно з виявленою супутньою патологією.

Програма реабілітації передбачає усунення чинників, що провокують погіршення стану (хронічні осередки інфекції, гострі респіраторно-вірусні інфекції, стреси тощо). Рекомендують уникати частого миття у ванні або під душем з милом (слід застосовувати нейтральні мила), контакту з хімічно активними речовинами (пральні порошки, пасти, фарби, лаки тощо), синтетичною і вовняною тканиною.


5. ЗАПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ



Запитання для самоконтролю 1 рівня складності:

  1. Діагностичними симптомами дискоідного червоного вовчака є:

А. Симптом Нікольського;

В. Симптом Беньє-Мещерського;

С. Симптом кровяної роси;

D. Симптом термінальної плівки;

Е. Симптом Асбо-Ганзена.


  1. Для склеродермії характерні стадії:

А. Набряку;

В. Атрофії;

С. Лущення;

D. Ущільнення;

Е. Всі вищеперераховані.


  1. Для клінічних проявів дерматоміозиту характерні:

А. Периорбітальний набряк;

В. М'язева слабкість;

С. Адинамія;

Д. Еритемо-сквамозний висип;

Е. Все вищеперераховане.


  1. Для діагностики екземи проводять:

А. Діаскопію;

В. Капіляроскопію;

С. Зішрябування за Броком;

D. Люмініскентну діагностику;

Е. Пробу Ауспіца.


  1. Для атопічного дерматиту характерно:

А. Відсутність суб'єктивних відчуттів;

В. Початок хвороби у людей старшого віку;

С. Відсутність рецидивів захворювання;

D. Позитивний синдром Ауспіца;

Е. Сухість та свербіж шкіри.
Запитання для самоконтролю ІІ - ІІІ рівнів складності:
Задача 1. В хворої 23 років на шкірі перенісся та повік у вигляді метелика розташовуються інфільтративні еритематозні бляшки вкриті лусочками, які щільно прилягають. Об'єктивно: в центрі вогнищ спостерігається рубцева атрофія, по периферії – телеангіектазії.

а) Які симптоми підтверджують діагноз червоного вовчака?

А. Симптом Уіекхема;

В. Симптом Нікольського;

С. Симптом Асбо-Ганзена;

D. Симптом Беньє-Мещерського;

Е. Симптом Кебнера.

б) Складіть план обстеження та лікування пацієнта.


Задача 2. Хвора 35 років має шкірне захворювання на протязі 2-х років, відмічає,що загострення відбувається в весняно-літній період. Об'єктивно: на шкірі бокових поверхонь шиї є три вогнища ураження округлої неправильної форми, d ꞊ 1,0 – 5,0 см. В вогнище ураження спостерігаються еритема, лущення, в центрі – атрофія, по периферії – телеангіектазії.

а) Який діагноз припускаєте?

А. Рожеві вугрі;

В. Псоріаз;

С. Дискоїдний червоний вовчак;

D. Себорейний дерматит;

Е. Туберкульозна вовчанка.

б) Складіть план обстеження та профілактики цього захворювання.


Задача 3. На прийом до лікаря дерматолога звернулась хвора 32 років зі скаргами на появу всипки на шкірі в ділянці шиї та грудної клітини, яка супроводжується свербежем. Висипка з'явилась після прийому ацетилсаліцилової кислоти і трималась на шкірі близько двох годин, після чого поступово самостійно зникала і виникала на нових ділянках. Об'єктивно: мають місце множинні уртикарні елементи розміром з долоню. У хворої – червоний дермографізм, у крові – еозинофілія.

а). Про яке шкірне захворювання можна думати:

А. Кропив'янка;

В. Алергічний дерматит;

С. Шкірна сверблячка;

D. Простий контактний дерматит;

Е. Свербець дорослих.

б) Диференційна діагностика цього захворювання.


Задача 4. У хворої 35 років після застосування синтетичного миючого засобу протягом двох тижнів утримується почервоніння шкіри нижньої третини перепліч і китиць. Скаржиться на свербіж у зазначеній ділянці. Об'єктивно: гіперемія, набряк, поширені папульозні елементи.

а) Який діагноз найбільш імовірний у даному випадку:

А. Алергічний контактний дерматит;

В. Лишай Жибера;

С. Обмежений нейродерміт;

D. Професійна екзема;

Е. Токсикодермія?

б) Опишіть принципи лікування та профілактики цього захворювання.


Задача 5. Хвора 37 років, маніпуляцій на медсестра, скаржиться на погане самопочуття, загальну слабкість, головний біль, біль у м'язах, суглобах та висипку на шкірі, яка супроводжується різким болем і печією. Висипка з'явилася через 2 дні після прийому вмпіціліну з приводу ангіни. Об'єктивно: загальний сан хворої тяжкий, температура тіла 39,2° весь шкірний покрив гіперемований. На тулубі та кінцівках – множинні бульозні елементи, ерозії, обривки епідермісу. Шкіра при пальпації болюча. Симптом Нікольського різко позитивний.

а) Яку невідкладну до госпітальну допомогу слід надати хворій (вкажіть неправильну відповідь):

А. Відмінити прийом ампіциліну;

В. Призначити кортикостероїд ний препарат парентерально;

С. Призначити ентеросорбенти;

D. Направити хвору в реанімаційне відділення для подальшого лікування;

Направити пацієнта на подальше лікування та спостереження до дерматолога?

б) Проведіть диференційну діагностику зазначеного захворювання.


Відповіді до питань І рівня складності:

1 – В; 2 – Е; 3 – E; 4 – С; 5 – Е.



Відповіді до питань ІІ - ІІІ рівня складності:

1а – D; 2а – С; 3а – A; 4а –А; 5а – D.



6. СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
І. Навчальна основна література:

1. Березов В.М. Внутрішні хвороби/ В.М.Березов, В.М.Васильєв, Є.І.Дзись та ін.: підруч.заг.ред. д-ра мед.наук, проф.М.С.Расіна для студ.вищих навч.закладів ІІІ-ІV рівня акрид. –Полтава: -2002, 343с.

2. Кожные и венерические болезни : руковод. для врачей : в 4-х т. / Под ред. Ю.К. Скрипкина. – М.: Медицина, 1995. – Т. 3. – 447 с.

3. Коляденко В.Г. Шкірні та венеричні хвороби / В.Г. Коляденко, В.І.Степаненко, П.В.Федорич та ін. – Вінниця: Нова книга. –2006. – 421с.

4. Кравченко В.К. Шкірні та венеричні хвороби / В.К. Кравченко. – К., 1995. – 300 с.

5. Савчак В. Практична дерматологія : навч. посібник / В.Савчак, С. Галникіна. - К.: Укрмедкнига, 1998. – 508 с.

6. Степаненко В.І. Дерматологія, венерологія / В.І.Степаненко, М.М.Шупенько, О.О.Сизон та ін. : підруч. під заг. ред. д-ра мед. наук, проф. В.І Степаненка для студ. вищих мед. нач. закладів ІV рівня акред. – К.: КИМ. – 2012. – 848 с.
ІІ. Навчальна додаткова література:
1. Адаскевич В.П. Дерматозы эозинофильные и нейтрофильные / В.П. Адаскевич, О.Д. Мяделец. – М.: Мед.книга; Н. Новгород: ВОНГМА, 2001. – 271 с.

2. Глухенький Б.Т. Иммунозависимые дерматозы: экзема, атопический дерматит, истинная пузырчатка, пемфигоиды / Б.Т. Глухенький, С.А. Грандо. – К.: Здоров’я, 1990. – 478 с.

3. Ахтаямов С.Н. Практическая дерматокосметология / С.Н. Ахтаямов, Ю.С. Бутов. – М.: Медицина, 2003. – 400 с.

4. Калюжна Л.Д. Вивчення ліпідних показників сироватки крові та поверхні шкіри у хворих на себорейний дерматит / Л.Д. Калюжна, К.О. Бардова, Т.С. Брюзгіна / Укр. журн. дерматол., венерол., косметол. – 2004. – № 4. – С. 22-24.



5. Braun-Falko O. Dermatologie und venerologie / O. Braun-Falko, G. Plewig, H.H. Wolf. – Springer, 2002. – 1615 S.
ІІІ. Методична література:

Методичні основи підготовки та проведення навчальних занять в медичних вузах ІІІ - ІV рівнів акредитації відповідно до теми, розроблені у вищих навчальних зкладах згідно з «Положенням про кафедру».

Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6

Схожі:

Шкірні та косметичні стигми при деяких внутрішніх хворобах iconМіністерство внутрішніх справ україни національна академія внутрішніх справ
Для працівників органів державної влади та місцевого самоврядування I–viі категорії посад
Шкірні та косметичні стигми при деяких внутрішніх хворобах iconПриклади тестових завдань з української мови
старілий, (пре-,при-) ємний, (пре-, при-) дорогий, (пре-, при-) лютий
Шкірні та косметичні стигми при деяких внутрішніх хворобах iconРозглянути біографії деяких вчених, які зробили значний внесок у вивчення електричних явищ

Шкірні та косметичні стигми при деяких внутрішніх хворобах iconКонституційний процес в україні
«Reforma sądownictwa» як віддзеркалення внутрішніх і зовнішніх політичних викликів у Польщі 6
Шкірні та косметичні стигми при деяких внутрішніх хворобах iconНаціональна академія внутрішніх справ
Професор кафедри оперативно-розшукової діяльності навс, кандидат юридичних наук, доцент Любченко Д.І
Шкірні та косметичні стигми при деяких внутрішніх хворобах iconМетодичні рекомендації з елективного курсу «косметології» для студентів / магістрів вищих навчальних закладів львів 2017
Методичні рекомендації підготовлені згідно вимог, які передбачені типовими навчальними програмами для студентів медичних І стоматологічних...
Шкірні та косметичні стигми при деяких внутрішніх хворобах iconНавчання дітей читання за методикою Миколи Зайцева
Як обрати методику? Починаючи навчати дитину читання, слід дотримуватися деяких принципів
Шкірні та косметичні стигми при деяких внутрішніх хворобах iconОбдарованість це виняток чи закономірність?
В даному випадку важливим є той факт, що у деяких дітей І, відповідно, дорослих рівень здібностей значно відрізняється від середнього....
Шкірні та косметичні стигми при деяких внутрішніх хворобах iconЗасоби виготовлення документів
До цього класу належать такі пристрої, як персональний комп’ютер, ноутбук, нетбук І т п. Як правило, через них координується робота...
Шкірні та косметичні стигми при деяких внутрішніх хворобах iconНаціональна академія внутрішніх справ
Підсумковою формою контролю знань є екзамен, в якому передбачається відповідь на теоретичні питання, а також виконання завдань, запропонованих...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка