Шляхами-дорогами до неземного мистецтва. Неосяжна височінь таланту Оксани Петрусенко Слайд Звучить музика. За столом сидить Оксана Петрусенко



Скачати 227,07 Kb.
Дата конвертації19.04.2018
Розмір227,07 Kb.

Шляхами-дорогами до неземного мистецтва. Неосяжна височінь таланту Оксани Петрусенко

Слайд 1. Звучить музика. За столом сидить Оксана Петрусенко.

Слайд 2

Ведучий Далеко за північ горіла настільна лампа на письмовому столі Оксани Петрусенко. Співачка помітно хвилювалася: завтра вона має виступати з Панасом Карповичем Саксаганським у «Наталці Полтавці» й виголосити слово на честь його 75-річчя. Це відповідальний іспит у її житті, та хіба він у неї перший? Скільки вже їх складала! Що вона скаже своєму улюбленому вчителеві?

Ведучий Ні, їй нічого не треба вигадувати, не треба, як часто буває, обволікати ювіляра в серпанок доброти й людяності. ЇЇ вчитель від природи був утіленням гуманізму в житті й творчості.

Ведучі виходять.

Слайд 3

Оксана Петрусенко «Я зустрілася з Панасом Карповичем у перші роки після закінчення громадянської війни, приїхавши до Києва з палким бажанням учитися складної техніки сценічного мистецтва. Зустрілася з колективом видатних українських митців, серед яких були Марія Костянтинівна Заньковецька і Панас Карпович Саксаганський. Познайомились. Придивився до мене Панас Карпович, послухав мої співи, поговорив зі мною… І почалося навчання. Серйозне, систематичне, практичне навчання. Я швидко одержала роль у «Запорожці» і співала разом з Панасом Карповичем». Роль у «Запорожці»…

Оксана Петрусенко заглибилась у спогади

Слайд 4 Партія Одарки. Входить Марія Костянтинівна Заньковецька

Слайд 5

Марія Заньковецька Я оце весь час у полоні твоїх пісень, Оксано. Вони нагадали мені юність, рідні Заньки… Ти співаєш пречудово, з душею. І голосом дивним тебе природа нагородила. Співай, виливай співом душу. Я теж люблю наші народні пісні й танці, але за піснями й танцями я бачила горе й сльози мого народу. Багато сліз. Багато горя. І опинившись на кону, я весь час намагалась, як могла, повідати людям про ті сльози… Я немало прожила, багато слухала прекрасних голосів італійських, французьких, німецьких, російських, українських на оперних сценах Москви, Петербурга, Києва, Одеси, Харкова, але такого, як у тебе, не чула. У тебе голос од Бога, для великої сцени призначений. Тільки тобі, відчуваю, вокальної освіти бракує. Учитися треба, Оксано, опановувати секрети співочої техніки треба – і славна будучина тобі простелиться.

Слайд 6

Оксана Петрусенко Не перехвалюйте мене, не перебільшуйте моїх скромних можливостей, Маріє Костянтинівно.

Марія Заньковецька Не для того це кажу, щоб тебе похвалити, – я інше маю на думці. Мені радісно усвідомлювати, що серце твоє наладнане на пісню, а в пісні – душа нашого народу. Тож відгранюй свій дорогоцінний скарб і співай для народу.

Оксана Петрусенко Я вже не раз давала собі клятву: усе, що маю в собі дорогого, віддати людям.

Марія Заньковецька Вірю, вірю, що так і чинитимеш, – у тебе попереду ціле життя в мистецтві. Будуть успіхи, будуть і невдачі. Тільки треба бути завжди вимогливою до себе й самокритичною: амбітність губить в акторові митця. Цієї отрути треба боятися, як вогню.

Куди не закинула б тебе доля, які тяжкі години випробування не довелося б пережити, завжди пам’ятай про ту велику й святу місію, яку поклав на тебе рідний театр. Люби його й служи йому всім серцем. Не грай, а живи на кону життям героїні – тільки тоді ти можеш сказати, що віддала улюбленій справі все, що мала найкращого в душі.



Слайд 7 Звучить музика.

Ведучий Так вона і зробить – віддасть своєму народові все, що мала в душі.

Слайд 8

Ведучий Оксана Петрусенко народилася 5 лютого (за новим стилем) 1900 року в Балаклаві біля Севастополя. Батько, Андрій Оліфірович Бородавка був родом з Малої Балаклії Харківської області, мав чудовий голос, служив на Чорноморському флоті матросом, саме там його прізвище військовим писарчуком перероблено на Бородавкіна. Мати, Марія Іванівна Кулєшова, була родом з Орловської губернії. У книзі про шлюб Олександро-Нєвської церкви м. Севастополя зберігся запис про шлюб "крестьян А.Е.Бородавкина 25 лет и М.И.Кулешовой 18 лет".

Ведучий Оксані було лише трішки більше року, коли весною 1901 року батько помер від туберкульозу. Мати вийшла ще раз заміж, але новий чоловік безбожно пиячив, і після народження брата Івана вони розлучились.

Слайд 9

Ведучий У таких умовах, у бідності й нестачах почалося життя Ксенії Бородавкіної.Та світ не без добрих людей. Завдяки капельмейстерові(диригент хору), з доньками якого дружила, Ксеня пішла вчитися до міської чотирикласної школи. І на одному зі шкільних концертів її спів почув старенький учитель та розпізнав великий талант дівчинки. На жаль, ім’я його не зберегла історія, але відомо, що саме він, затятий українець, познайомив Ксеню з творами російських велетів – Михайла Лермонтова, Олександра Пушкіна, Івана Тургенєва, Льва Толстого – та з кращими зразками української літератури. Під впливом учителя опанувала українську мову, захопилася творами Івана Котляревського, Тараса Шевченка.

Ведучий Саме цей старенький учитель був першим на шляху дівчини, хто навернув її серце до української мови й пісні, до національної культури в цілому. Від нього вона дізналася й про існування українського драматичного театру.

Слайд 10

Ведучий Жити ставало з кожним днем усе важче. Мала Ксеня приносила додому якісь копійки, підробляючи солісткою в церковному хорі. З 14 років поденно працювала в Севастопольському порту. Але саме в 14 їй пощастило погостювати два тижні в Балаклії ( на Харківщині) у бабусі Параски Костянтинівни Бородавки.

Слайд 11

Ведучий Уразила дівчину Балаклія піснями, народними обрядами, розкішним народним вбранням, яскравими рушниками, що висіли над іконами, фотографіями на стінах. Ксеня неначе потрапила в інший, незвичний для себе світ – поетичний, романтичний, аж неначе казковий.

У пісні балаклійців дівчина просто закохалася, жадібно вбираючи в себе і мелодії, і слова. Так і пройдуть вони через усе її життя.



Слайд 12

Ведучий По поверненні додому жила мізерними підробітками, а потім влаштувалася на фабрику робітницею, із 17 років співала в аматорських концертах. Йшли бурхливі революційні часи, і аматорських колективів було немало. Один із них – самодіяльний хор "Рада" в Севастопольському військовому порту. У ньому співали переважно матроси та декілька дівчат. 11 липня 1917 року Оксані пощастило бути на концерті Федора Шаляпіна в Севастополі. На початку концерту він вийшов у матроському строю з червоним прапором і заспівав "Песнь революции" на власні слова й музику. Після концерту подруги порадили їй підійти до Федора Івановича, щоб він послухав її голос, але дівчина не наважилася.

Слайд 13 Слайд14

Ведучий У вересні 1918 року Ксенія пішла з дому з музично-драматичною трупою Степана Глазуненка. Мати не хотіла відпускати донечку, і Ксенія вирішила втекти таємно. Якимось чудом мати про все дізналася, і коли поїзд вже відходив від перону, у вікні Ксенія побачила матусю. У дівчини боляче стиснулося серце: «Як же я жорстоко повелася з вами, мамо! Ви ж бажаєте мені щастя, але не знаєте, що воно невіддільне від сцени. Пробачте мені, пробачте!» Матуся її благословила.

Слайд 15

Ведучий Трупа мандрувала з виставами по Україні. Чому Ксенія покинула трупу Глазуненка невідомо, але через два місяці молода дівчина прийшла до Херсонського театру. Прийшла в солдатській шинелі та у великих солдатських чоботах. У цьому театрі їй дуже пощастило. Вона зустріла людей, з яким зберегла добрі стосунки на все своє життя.

Слайд 16

Ведучий Очолював театр Іван Лукич Сагатовський, актор, режисер, і просто доброзичлива людина. Його дружина Катерина Людвиківна Лучицька почала вчити Ксенію основам сценічного мистецтва, показувала, як треба поводитись на сцені, яка має бути дикція, інтонація, вона ж закликала не копіювати її гру, а шукати свій образ.

Слайд 17

Ведучий У тому ж театрі Ксенія зустріла Петра Павловича Бойченка, який став її першим чоловіком. Коли він почув голос Ксенії Бородавкіної, захоплено вигукнув: "Спавжній діамант!". Він почав її вчити співати правильно, давав основи вокального мистецтва, учив читати ноти з листа. Саме він придумав Ксенії Бородавкіній сценічний псевдонім Оксана Петрусенко. Вона співала в хорі, іноді грала невеличкі ролі.

Ведучий У 1920 році в Херсон приїхав виступати видатний український актор Панас Карпович Саксаганський. Петрусенко грала Наталку, а він – Возного. Вони відпрацювали десять спектаклів, і це були десять справжніх уроків високого мистецтва. Возний в трактовці Саксаганського був не комічним дурнуватим підстарком, а людиною, якій випало складне життя, але яка в душі зберегла порядність і людські почуття. Співала Петрусенко гарно, але дістала зауваження Саксаганського відносно реплік. Ще не раз їхні творчі шляхи перепліталися, і кожна зустріч була для Оксани творчою школою.

Слайд 18 Партія Наталки

Ведучий У 1921 році Херсонський театр розпався. Довгі сім років Петрусенко мандрувала по Росії й Україні в складі пересувних музично-драматичних труп. Сувору школу життя в мистецтві вона пройшла за ці роки, але в усіх трупах вирізнялася своїм чудовим неповторним голосом.

Слайд 19

Ведучий На жаль, чоловік виявився негарною людиною: ревнував Оксану, принижував, навіть підіймав на неї руку. Вона не витримала й пішла від нього. У 1923-24 роках Оксана навчалася в Київському музично-драматичному інституті імені Лисенка. Одночасно вона двічі на тиждень брала уроки у видатного музичного педагога Олени Олександрівни Муравйової, яка жила на вулиці Підвальній 8, одним з учнів якої був Іван Семенович Козловський.

Слайд 20

Ведучий Олена Олександрівна високо цінувала Оксану й казала: "Щоб стати гарною співачкою, треба мати тут, тут і тут, – пальцем показуючи на скроні, горло й серце – якщо десь не вистачає, виходить посередній співак". Закінчити навчання не вдалося, бо закохалася у співака-баритона Мефодія Семенюту-Барила. Сумісного життя, на жаль, не вийшло. Оксана завагітніла, навчання стало неможливим, вона покинула Київ і поїхала в Калугу в пересувну трупу Сагатовського.

Слайд 21

Ведучий 16 січня 1925 року Оксана народила сина Володимира. Улітку цього ж року поїхала до Харківського оперного театру в надії залишитися в Харкові. Витримала проби, але працювати там не судилося.

Слайд 22

Ведучий Головним диригентом театру був Лев Петрович Штейнберг. Як кожна непересічна людина, він мав свої "закидони", любив брати співачок за нижню щелепу й приказувати "Молодец! Хорошо поёшь!". Коли після проби він підійшов до Оксани Петрусенко й намагався взяти її, як і всіх, та не стерпіла і відштовхнула його. Дівчина вона була росла і сильна, диригент відлетів досить далеко... Ображено він підскочив і виніс вирок: "Вы не приняты в театр!". З малою дитиною Оксана знову поїхала до Сагатовського в пересувну трупу.

Слайд 23

Ведучий У вересні 1927 року після успішних гастролей музично-драматичної трупи Оксана Петрусенко одержала пропозицію співати в оперній трупі Казанського оперного театру й погодилася. По-перше, це був крок до майстерності. По-друге, набридло бути "гастролёршей без пристанища". По-третє, справи в пересувній трупі помітно погіршали, її друзі Лучицька і Сагатовський поїхали працювати в Дніпропетровський міський театр.

Слайд 24

Ведучий. У Казані вона мала дуже вдалий дебют. 13 грудня 1927 року співала Оксану в опері Петра Чайковського "Черевички". Співати Вакулу запросили тенора Василя Москаленка (учень Станіславського і Немировича-Данченка) зі Свердловського театру. Він так завзято цілував її на сцені, що сценічний образ переріс у значно більші почуття. Незабаром вони почали жити разом на вулиці Проломній, а потім зареєстрували свій шлюб.

Ведучий У цей час Петрусенко багато займалася з професійними викладачами, удосконалюючи майстерність. Глядачі та критика звертали увагу на те, що вона свої ролі не лише співає, а вживається в них, "достигая высокой степени художественной правды". Співала Оксана не лише в театрі, співала в кінотеатрах перед фільмами, мала численні концертні програми, де виступала разом із чоловіком Василем Москаленком. Популярність Петрусенко зростала, і в Казані її почали називати "Украинский соловушка".

Ведучий Восени 1928 року в Казань з Харкова приїхав диригувати Лев Петрович Штейнберг. Він упізнав її, похвалив за вдалий виступ, дуже жалкував, що так вийшло в Харкові 3 роки тому, вибачився, і розсталися вони друзями. Ще не раз у майбутньому їхні творчі шляхи перехрещувалися, і Лев Петрович зробив немало доброго в житті Оксани.

Ведучий З Казанським оперним театром вона об'їздила весь Татарстан, виступала в Чистополі, Бугульмі, декілька разів була в Йошкар-Олі (сучасна столиця Удмуртії).

Слайд 25

Ведучий Восени 1929 року Петрусенко переманили до Свердловська, і це,безперечно, було великим кроком вперед, бо Свердловський оперний театр між провінціальними театрами помітно вирізнявся своїми видатними співаками та чудовим фінансовим становищем. Але виникали проблеми:

Ведучий Петрусенко ще не була "репертуарной певицей" – знала небагато оперних партій, а ті, які знала, співала на казанських сценах лише по кілька разів. Про це вона сама чесно сказала директору Свердловського театру. Він був хоч і здивований, але приємно вражений її відвертістю і чесністю.

Ведучий Василь Москаленко вже працював у Свердловську, і його (як співака) знали. Знали, що головні партії він співати не може. Тому брали в театр саме Оксану, а Василь йшов на другорядні ролі.

Слайд 26

Ведучий Перші 3 місяці у Свердловську Петрусенко співала лише в "Черевичках" Чайковського. На інші головні ролі театр запрошував співачок з Москви і Ленінграду. Петрусенко продовжувала під керівництвом гарних педагогів удосконалювати свій репертуар. Через 3 місяці вона співала головні партії у всіх спектаклях і співала чудово. Свердловський період був недовгим, але важливим для удосконалення Петрусенко як оперної співачки.

Слайд 27

Ведучий Переїзд у Самару був раптовим, для багатьох мало зрозумілим і очевидним "кроком назад" для Петрусенко як співачки. У 1931 році в Самарі зорганізовано "Средневолжскую краевую Государственную оперу". Не було досвідчених співаків, диригентів, режисерів, був слабий репертуар. Часто спектаклі трималися лише на голосі Петрусенко. Василь Москаленко, співаючи в Свердловську другорядні партії, сподівався, що в Самарі його таланту вистачить на перші ролі. Він і був головним ініціатором переїзду. Незабаром у театрі з'явився режисер-новатор Варламов. Він бачив образи своїх героїв в "социально-карикатурном аспекте".

Слайд 28

Ведучий Невдалі постановки зводили нанівець виконавчий талант Петрусенко. А гастролі в Ашхабаді в 1932 році взагалі завершились повним провалом. Лише на третій сезон в Самарі Оксана виконала партію Купави в "Снігуроньці" так, як грала в Свердловську, а не так, як трактував режисер. І це принесло гучний успіх. Вона стала першою солісткою самарської опери, яка одержала звання народної артистки Російської Федерації.

Ведучий Саме в Самарі Петрусенко познайомилася з видатною російської співачкою Надією Василівною Нєждановою, яка сказала: "Я українка, народилася в Кривій Балці, що в трьох кілометрах від Одеси". Під час довгих розмов йшлося і про Федора Івановича Шаляпіна. Нєжданова розповіла, що свою творчу біографію Шаляпін починав в українській пересувній трупі Григорія Йосиповича Любімова-Деркача. Співав Миколу і Петра в "Наталці-Полтавці", Султана в "Запорожці за Дунаєм", Остапа в "Ой, не ходи Грицю…".

Слайд 29

Ведучий У 1934 році столицю України з Харкова було переведено в Київ. Київський театр ширився та міцнів. Оксана Петрусенко написала туди листа й одержала запрошення на проби.

Слайд 30

Ведучий 14 липня 1934 року вона разом із сином і чоловіком приїхала до Києва. З вокзалу відразу пішла до Київського академічного театру опери та балету. Знайшла директора Яна Яновича Яновського, попрохала влаштувати проби відразу. Співала чудово. Проби закінчилися бурхливими оплесками. Аплодували всі присутні в залі. Москаленка прийняли на ролі "характерного тенора". Прослуховування було настільки вдалим, що відразу їм дали ключі від комунальної квартири.

Ведучий Наступного дня Оксана вже приймала участь у концертній програмі. Улітку багато співала в концертах. Незабаром стала широко відомою в музичних колах. Гарячі суперечки викликав її голос. Дехто вважав його колоратурним сопрано без належної школи, інші – ліричним сопрано, треті вважали, що у неї "звучное, сильное, драматическое сопрано", четверті називали сопрано "лирико-драматическим". Рафіновані музичні фахівці її голос не розуміли й не визнавали, а слухачі відчували, захоплювались і сприймали всім серцем. Спів Петрусенко був яскравим, індивідуальним, з гарною дикцією й артикуляцією. У великих залах без будь-яких мікрофонів було чудово чути кожне її слово.

Слайд 31 Пісня «Лугом іду, коня веду…»

Слайд 32

Ведучий Звичайні люди, невтомні трудівники, не мали жодного уявлення про сценічну, вокальну майстерність, та серцем відчували, що Оксана Петрусенко для них своя, рідна співачка. Одного разу під час концерту до сцени підійшли дві літні жінки. Одна з них – сліпа – підняла руку, у якій тримала пучечок синіх волошок, у напрямку артистки і промовила: «Спасибі тобі, дочко, за наші пісні! Ти їх серцем співаєш, радуєш ними людей! Немає в нас, чим тобі віддячити, то візьми хоч оці польові волошки!» І то була найвища винагорода для Оксани.

Слайд 33

Ведучий Багато хто із видатних людей розумів, що Петрусенко – явище в українській культурі непересічне. Ось що згадує Анатолій Федорович Мастаченко:

Мастаченко Коли я слухав Оксану Андріївну в опері, мені хотілося (аби була така змога!) покласти її голос у скриньку і зберігати як священну реліквію. Такий був великий її голос за звучанням, такий красивий, кришталево чистий, що слухав би і слухав його вічно, не відриваючись ні на хвилину! І що більше вона співала, то могутніше він лунав і переливався всіма барвами солов’їного співу.

Вона була єдиною, і такої більше людство не народить. Вона – унікум. Більше такої артистки я не зустрічав… Бачив знаменитостей, слухав їх, був знайомий з ними, але такої, як Оксана Андріївна, не було, немає і навряд чи буде коли… І людиною вона була прекрасною.



Ведучий Паралельно з концертною роботою Петрусенко удосконалювала оперний репертуар, який треба було розучувати українською мовою, невтомно працювала над собою.

Слайд 34

Оксана Петрусенко Я повинна сама все продумати, проаналізувати, зіграти, проспівати так, як уявляю… Оригінальність набагато цінніша, ніж наслідування. Я звикла відповідати за доручну мені роль і не люблю бути дилетантом ні в чому. Працюючи над роллю, я раджуся з умудреними досвідом людьми мистецтва. Я спроможна зробити все, що підказують мені здоровий глузд, доброзичлива критика слухачів, рецензентів, диригента, режисера. Здорова критика допомагає мені стати кращою, бо ж збоку все набагато видніше…

Слайд 35

Ведучий Велику допомогу їй надав Максим Тадейович Рильський. Він перекладав тексти на вишукану українську мову, передивлявся старі переклади, намагався, щоб українська мова лунала достойно. Зали під час виступу Петрусенко завжди були переповнені, а музичні критики замовчували її творчість аж до березня 1936 року. Вона була не академічною, а самобутньою співачкою. Визнавали, що Оксана неперевершено виконує народні пісні, дуже вдало співає в українському оперному репертуарі, але класичний оперний репертуар в її виконанні не визнавали. Суперечки між музикознавцями продовжуються і до наших днів.

Ведучий Ми не можемо зараз побачити гру та почути її спів у класичних операх, але є спогади видатних людей, які дають нам певні уявлення про Оксанине мистецтво.

Слайд 36

Мастаченко Шедевром стала в творчості Оксани Петрусенко партія Аїди. Вона тут зуміла одночасно поєднати дві протилежні складові образу – горду царівну й покірну рабиню. ЇЇ гра, спів захоплювали слухачів від арії до арії. Як заворожені, сиділи всі в театрі. Якими тільки переливами лунав її голос! Як багато в ньому було краси, сили! Як удозвіль у ньому було драматизму, лірики! Голос її перекривав і оркестр, і хор, і все-все, що докруж неї звучало! Як чарівно дзвенів її голос у верхах!

Я слухав багато Аїд, їх виконували знаменитості, співали прекрасно, але такої Аїди, як у Петрусенко, я ніколи більше не чув…



Наталія Шпілер: «Чи можна назвати її співачкою повною мірою академічною? Навряд. Але й навіщо? Вона була ПЕТРУСЕНКО. В її обдарованні таїлося скільки скарбів, що класифікації вона не потребувала. У вокально-театральному мистецтві Оксана Петрусенко – явище самобутнє, яскраве, неповторне. Вона несла людям світло й радість».

Слайд 37

Іван Козловський: «Вона єдина володіла оригінальним звуковеденням – співала у високому регістрі. Майже оголений звук і водночас красиво прикритий і благородний. Чи треба в принципі вважати, що саме це та школа, яку нам усім доконче треба опанувати? Я можу відповісти, що однієї школи, єдиної для всіх у мистецтві, тим більше –у вокальному, не повинно бути. Якби на небі була одна зірка, – це було б печально».

Слайд 38

Михайло Степанович Гришко: «Оксана Петрусенко не просто виходила на сцену співати: вона йшла сказати людям щось найпотаємніше. Найдорожче, йшла віддати їм своє серце, свої палкі почуття. Вона жила піснею і вміла передати її первозданну красу і силу. Часом здавалося, що то не голос людський звучить, а вирує нездоланна стихія, яка заволодіває вашими думками, обіймає душу і кудись нестримно несе на своїх крилах. Ця стихія наче роздирала й саму співачку. Нечуваний темперамент, високе творче горіння, натхнення великого художника – завжди полоняли в ній. У її безмежному, чарівному голосі було стільки життя з усіма його барвами, стільки сили й мужності, що не піддатися його своєрідній красі було неможливо. Я часто думаю, настільки могутньою була в ній природа, – такий був Оксанин голос…

У Петрусенко був дар чарувати слухача. Вона тільки всміхнеться, а вже всім подобається. Секрет її успіху був не тільки в тому, що вона володіла величезним багатством – чудовим голосом, усіх приваблювали її оптимізм, бадьорість, життєрадісність. Це була основна риса характеру Оксани. Люди, послухавши її, йшли додому радісні, хоч вона й сумних пісень співала».



Слайд 39

Ведучий Глядачі її любили, а колеги не завжди. У березні 1935 року в своєму щоденнику Оксана писала:

Оксана Петрусенко "Возненавиділа група нечестивих мене за моє сценічне і вокальне обдаровання – моя робота, мої успіхи спати їм не дають. Та якщо проґавили моє сходження і на виробництві, і в громадській роботі, важко назад відтягнути – занадто яскравою одиницею я в очах суспільності. А копають яму під мене сильно. Мене важко шльопнути…".

Слайд 40

Ведучий "Шльопнути" в ті дні не наважилися, оскільки Оксаною Петрусенко та її партнером на сцені Михайлом Донцем опікувалися авторитетні партійні керівники Панас Любченко і Андрій Хвиля.

Слайд 41

Ведучий А ворогів було немало. І перша з них видатна в ті часи оперна співачка Марія Іванівна Литвиненко-Вольгемут, яка бачила в Оксані конкурентку і "неосвічену провінціалку", і Зоя Гайдай, яка називала її «колгоспною співачкою».

Слайд 42

Ведучий На початку березня 1936 року в Москві проводилася декада української літератури й мистецтва. Було заплановано показати опери "Наталка-Полтавка", "Снігуронька", "Запорожець за Дунаєм". Дуже гостро стояло питання, кому співати в прем'єрних виставах. Петрусенко в "Наталці" було поставлено в третій виставі, в "Запорожці" – у другій. Але на генеральній репетиції Оксана так блискуче заспівала Наталку, що її поставили в першу виставу. Напружені відносили з Марією Литвиненко-Вольгемут і Зоєю Гайдай погіршали ще більше.

Слайд 43

Ведучий Декада почалася з урочистого концерту, і вже там Петрусенко привернула до себе увагу яскравим виконанням українських пісень і оперних арій. Її урочисто привітали В.Барсова, Н.Нєжданова, В.Обухова, І.Козловський. Наступного дня йшов "Запорожець за Дунаєм", де Одарку співала Литвиненко-Вольгемут. На третій день ішла "Снігуронька", Купаву співала Петрусенко. На цю роль варто звернути особливу увагу. Головний режисер і головний диригент трактували роль Купави інакше, а Оксана заспівала її по-своєму. Заспівала незвичайно і дуже вдало. Московські фахівці це помітили. Преса була переповнена доброзичливими відгуками. "Два царі" (диригент і режисер) були ображені й обурені.

Слайд 44

Ведучий Третьою виставою була "Наталка-Полтавка". Наталку співала Петрусенко. Московська преса писала: "Триумф Киевского оперного театра нарастает с каждым днём". Газети відзначали вдалу гру всіх акторів, а особливо Оксани Петрусенко. Закінчилася декада зустріччю з Радянським Урядом у Кремлі й запрошенням на дачу до Сталіна. Оксані Петрусенко разом з Михайлом Гришком було запропоновано творче відрядження в Мілан на удосконалення фаху.

Ведучий У Москві Оксана одержала визнання, яке вже не можна було замовчувати: звання Заслуженої артистки УРСР, орден "Знак Пошани", матеріальне забезпечення, перспективу подорожі в Мілан. На жаль, поїздка до Італії не втілилася в життя через погіршення політичних стосунків з урядом Мусоліні.

Ведучий Після повернення з Москви знову почалася робота в театрі. Але з травня 1936 року Петрусенко відправилася на гастролі по Україні і Радянському Союзу.

Ведучий Весною 1937 року були дуже успішні гастролі в Ленінграді і повне визнання її таланту публікою, але "звездной болезни" не було. Одного разу у вихідний день по набережній Неви прогулювалися три співачки, в тому числі й Петрусенко. Поруч проходили морські офіцери, привіталися, познайомилися, запросили на свій корабель. Співачки погодилися. Через деякий час були вже на борту корабля, оглянули все, потім попрохали заспівати. Спочатку Оксана заспівала сама, потім утрьох на три голоси заспівали "Лугом іду, коня веду". Над водою спів було чути далеко. Незабаром з інших кораблів почулися оплески і крики "Браво!".

Слайд 45 Слайд 46 Слайд 47

Ведучий Обставини життя і творчості в театрах змінюються швидко. Піднялася хвиля репресій в Україні. Зокрема в партійному керівництві. Були арештовані Іона Якір, Андрій Хвиля, які опікували Петрусенко, застрелився Панас Любченко, не було кому захистити Оксану від її "заклятих друзів". Арештовано директора оперного театру Я.Яновського. Кажуть, він був чудовою людиною, всі його любили і поважали, але на допитах він оговорив усіх. Про Петрусенко сказав, що вона була людиною близькою до Панаса Любченка, бувала у нього вдома, він підвозив її на автомобілі й обіцяв подорож до Італії. У ті часи це було смертельне звинувачення. Колеги почали жахатися Оксани. Гримувалася вона сама, в антрактах до неї теж ніхто не підходив.

Ведучий У липні 1937 року Оксана дізналася, що її звільняють з театру. Її охопив відчай і розпач, вона намагалася навіть накласти на себе руки, збираючись повіситися. Несподівано прийшла подруга Алла Олексіївна Бєгічева, яка приїхала з Москви з метою зробити записи на платівки видатних українських митців. Бегічева побачила Оксану з зашморгом на шиї. Тієї ж ночі вони таємно покинули Київ і відправилися до Москви. До кого вона зверталася в Москві, невідомо, але на роботі в Київському театрі її було відновлено і Радянський Уряд ставився до неї прихильно.

Слайд 48

Ведучий Петрусенко з головою поринула в роботу. Окрім класичного репертуару вона приймала участь в сучасних радянських операх.

Ведучий Розкрилено й урочисто звучав хвилюючий голос Оксани Петрусенко, щедро дарував людям тепло, радість і смуток. Якось виступала артистка перед мікрофоном по радіо й не знала, що голос її зіткнеться з дивом і стане причетним до відкриття світові генія з глибин народу.

Слайд 49 Звучить пісня «Чи я в лузі не калина була?..».

Слайд 50

Ведучий Одна жінка у хаті двоюрідної сест­ри з репродуктора-тарілки почула українську народ­ну пісню "Чи я в лузі не калина була?..", яку жалобно-тужно виконувала Оксана Петрусенко. Пісня пере­вернула її душу: це ж про неї співала артистка, це її зламаною долею зворушувала серця слухачів.

Слайд 51

Катерина Білокур Не пам’ятаю, як вийшла з хати, як ішла берегом. Перед очима все стояв зламаний пучок калини! І прийшли на пам’ять рядки з Шевченкової «Катерини», «Тополі», «Причинної»… Там усе так, як у тій пісні… Такого чарівного я ще не чула… Як же мені далі бути? Від кого помочі ждати? А може, від неї, Оксани Петрусенко, співачки з неземним голосом? Так, від неї! Тільки їй мушу написати! А кому ж іще?

Слайд 52

Ведучий Прибігши додому, зачинилася в комірчині, засвітила каганець-блимавку – і до світанку писала листа Оксані Петрусенко, цій незнаній артистці, що піснею збурила все її єство. Виклала на папері все своє драматичне життя, висповідала себе перед нею, як на духу: серцем відчувала, що співачка з таким чарівним голосом і пристрастю в співі, з таким глибоким відчуттям душі народної в пісні не насміється з неї, не зможе не відгукнутися на її довголітній біль. А можливо, з надією подумала, і допоможе?» На підтвердження того, що вона художниця, на клаптику полотна пучок достиглої калини змалювала, як ілюстрацію до пісні і власної долі. А вранці надіслала листа на адресу: «Київ, ака­демічний театр, Оксані Петрусенко».

Слайд 53

Ведучий І не помилилася… Лист знайшов адресатку. Вкладений у конверт разом із листом малюнок на шматочку по­лотна – калина – вразив співачку. Вона вирішує допо­могти, адже теж непросто пройшла шлях свого мис­тецького становлення. Оксана Петрусенко радиться з друзями – Касіяном, Тичиною, і звертається в Центр народної творчості із проханням ознайомитися з по­лотнами Катерини Білокур. У Полтаву надходить роз­порядження – з'їздити в Богданівку, знайти художницю, переглянути роботи. У село приїздить Володимир Хитько, який очолював тоді художньо-методичну раду обласного Будинку народної творчості. Побачене при­голомшило його. Кілька картин він забирає із собою в Полтаву, показує колезі й другові, художнику Матвієві Донцову. Висновок однозначний: це справжнє мистец­тво…

Слайд 54 Слайд 55 Слайд 56 Слайд 57

Ведучий Першого вересня 1939 року почалася Друга Світова війна. Німеччина напала на Польщу. 17 вересня Червона Армія також перейшла польський кордон. У складі творчої бригади артистів київських театрів Петрусенко поїхала в Західну Україну. 20 вересня вона була вже у Львові, оселилася в готелі "Жорж". Її сусідами були Олександр Довженко і Юлія Солнцева, які в той час знімали фільм "Визволення". Почалися виступи, зустрічі. Для неї Дмитром Покрасом і Олександром Лєбєдєвим-Кумачом була складена пісня "Україна моя, Україна", яку вона дуже зворушливо співала. Петрусенко попрохала познайомити її з Соломією Крушельницькою, була у неї вдома. Відрядження до Львова тривало 2 місяці.

Ведучий Слід сказати, що поїхала вона з задоволенням, бо в київському театрі їй стало важко: заздрість, доноси, репресії, а подорож до Львова була віддушиною.

Слайд 58

Ведучий У Львові вона трагічно закохалася. Сталося те, що буває між чоловіками і жінками, і Оксана Андріївна чекала дитину без будь-якої надії на сумісне життя з коханим. У кінці травня 1940 року вона знову приїхала до Львова, виступала, зустрічалася після концертів з Соломією Крушельницькою, але почувала себе зле, вагітність була непростою, вона повернулася до Києва. 8 липня народила сина Олександра.

Слайд 59

Ведучий А вже через сім днів увесь Київ тужив: 15 липня 1940 року о 14 годині дня раптово обірвалося життя легендарної співачки. За офіційною версією померла вона від тромбоемболії легенів, похована на Байковому цвинтарі Києва поруч з церквою. Ця смерть, неждана-негадана, неймовірна, загадкова, але…реальна, тяжким болем відізвалася у серцях мільйонів шанувальників її виняткового таланту.

Слайд 60

Пам’яті Оксани Петрусенко

Співала ж дзвінко, дужо, незрівнянно!

А голос був – із щирого срібла!

Ой рано, рано, дуже рано,

Оксано, ти від нас пішла…

Їй од природи стільки було дано!

Як велетень –вона росла й росла.

Ой рано, рано, дуже рано,

Оксано, ти від нас пішла…

У нас же літо зараз: засміялась

природа вся! Чудовий урожай!

А ти в далеку путь зібралась?

Не від’їжджай, не від’їжджай…

Тебе ще слухать хоче вся країна, –

набратись сонячного почуття –

і Бессарабія, і Буковина,

що скресли до життя.

Й народ, яким жила ти,– вічна сила –

носитиме твій образ на руках!

Що смерть? Сьогодні хай скосила,

але не скосить у віках!..

Співала ж дзвінко, дужо, незрівнянно!

А голос був – із щирого срібла!

Ой рано, рано, дуже рано,

Оксано, ти від нас пішла…

П. Тичина




Слайд 61

Ведучий У цьому ж таки 1940 році в Полтавському будинку народної творчості відкривається персональна виставка Катери­ни Білокур, на якій представлено одинадцять картин. На цей час Оксана Петрусенко відійшла у вічність, передавши естафету народної любові, визнання своїй посестрі по духу Катерині Білокур. Саме з цього часу почалося її сходження до сяйливих мистецьких вершин. Вона стане членом Спілки художників Украї­ни, одержить орден «Знак пошани» і звання заслуже­ного діяча мистецтв України, потім – народного ху­дожника України. Про неї писатимуть, до неї прислу­хатимуться, її матимуть за свою вчительку… Усе це буде потім…

Ведучий Катерина Білокур та Оксана Петрусенко є глибоко національними особистостями, які символізують Україну, її самобутню мистецьку душу, ліричний і героїчний вольовий жіночий характер, лагідну душу й чарівну вроду. Збігли десятиліття, як перестали битися їхні полум’яні серця. Багато засяяло зірок на українському мистецькому небосхилі. Однак їхні зірки й досі сліпучо мерехтять, чарують і надять. Голос співачки та картини художниці й сьогодні зворушують людей, здобувають все нових і нових шанувальників по всьому світові.

Невмирущі душі цих двох геніальних посестер – нев’янучі, найчарівніші квітки й жити їм вічно!




Сценарій створено за мотивами:

Микола Кагарлицький. Легендарна Оксана Петрусенко. – К.: ПП «Верещинські»,2007. –544с.: іл..



Каталог: doc -> files -> news -> 442
news -> Я це хтось інший…
news -> Памятка для кожного учня (додаток ); листок з початками речень для гри «Продовж речення»(додаток 4); листки для роботи в парах (додаток 5); листочки з словами для складання розповіді (додаток 6), читанка клас, ІІ частина
news -> Світова література клас Усього – 0 годин; розвиток мовлення – години; позакласне читання – години; контрольних робіт – годин
news -> Тема: олександр олесь. Поезії з книги «Княжа Україна»
news -> Тема. Тема спадкоємності поколінь, вірності волелюбним традиціям народу, збереження світлої пам’яті про захисників І борців за волю рідної землі. Г. Могильницька «Цвіт неспалимий»
news -> «Семінар читачів» (знайомство з творчістю Олександра Олеся)
news -> Методичні рекомендації щодо вивчення зарубіжної літератури в загальноосвітніх навчальних закладах у 2009-2010 навчальному році лист мон
442 -> Тема майстер-класу: використання хмарних технологій у навчанні англійської мови. Мета: Освітня
442 -> Урок-засідання прес-клубу з вивчення роману М. де Сервантеса Підготував: учитель світової літератури
442 -> Урок 19 Тема: Василь Симоненко. Цікава сторінка із життя митця. Казкова історія І дійсність у творі «Цар Плаксій та Лоскотон»


Поділіться з Вашими друзьями:

Схожі:

Шляхами-дорогами до неземного мистецтва. Неосяжна височінь таланту Оксани Петрусенко Слайд Звучить музика. За столом сидить Оксана Петрусенко iconПетрусенко Оксана Андріївна український соловейко Біобібліографічна довідка
Серія «Наші славетні земляки» започаткована Ірпінською центральною міською бібліотекою в 2009 році
Шляхами-дорогами до неземного мистецтва. Неосяжна височінь таланту Оксани Петрусенко Слайд Звучить музика. За столом сидить Оксана Петрусенко iconНа сцені: мати Людмила Львівна Шаргей сидить за столом з рукоділлям, батько
Людмила Львівна Шаргей сидить за столом з рукоділлям, батько -гнат Бенедиктович Шаргей сидить з книгою, син Олександр Гнатович Шаргей,...
Шляхами-дорогами до неземного мистецтва. Неосяжна височінь таланту Оксани Петрусенко Слайд Звучить музика. За столом сидить Оксана Петрусенко iconКонцерт до 8 березня у школі. Звучить легка, весняна музика. Ведечий 1
Діти вручають жінкам листівки з квітами. Звучить музика На сцену виходять 5 учнів 8класу з білими шарфиками на плечах
Шляхами-дорогами до неземного мистецтва. Неосяжна височінь таланту Оксани Петрусенко Слайд Звучить музика. За столом сидить Оксана Петрусенко iconСлайд №1 Звучить музика «Реве та стогне Дніпр широкий…» І ведучий
Протягом свого недовгого життя, любов торкалася серця Тараса багато разів це була скороминуща закоханість, чарівна симпатія, сліпа...
Шляхами-дорогами до неземного мистецтва. Неосяжна височінь таланту Оксани Петрусенко Слайд Звучить музика. За столом сидить Оксана Петрусенко iconУроку №15 10 клас Тема уроку : Духовна музика
Століттями духовну музику писали кращі представники музичної культури. Виконання багатоголосного твору багатоголосним хором викликає...
Шляхами-дорогами до неземного мистецтва. Неосяжна височінь таланту Оксани Петрусенко Слайд Звучить музика. За столом сидить Оксана Петрусенко iconСвята та розваги «Ой, весела в нас зима»
Звучить весела музика. Вихователь заводить дітей до залу. Діти зупиняються біля стільчиків
Шляхами-дорогами до неземного мистецтва. Неосяжна височінь таланту Оксани Петрусенко Слайд Звучить музика. За столом сидить Оксана Петрусенко iconЗвучить музика пісня Тіни Кароль «Україна –це ти» Староста класу
Та вона як побачила стільки гостей та дар мови втратила.І знову все треба брати у свої руки
Шляхами-дорогами до неземного мистецтва. Неосяжна височінь таланту Оксани Петрусенко Слайд Звучить музика. За столом сидить Оксана Петрусенко iconУрок Відлуння бахівських образів
Музика весь час з нами. А чи могли б ви, колеги, уявити своє життя без музики? Що означає музика у вашому житті? Музика існує для...
Шляхами-дорогами до неземного мистецтва. Неосяжна височінь таланту Оксани Петрусенко Слайд Звучить музика. За столом сидить Оксана Петрусенко iconВідкриття табірного збору «Будуємо свої світи» Перед початком свята звучить музика
В цьому місті не вистачає радості, щастя…подивіться на жителів цього міста, в них немає жодних емоцій, почуттів
Шляхами-дорогами до неземного мистецтва. Неосяжна височінь таланту Оксани Петрусенко Слайд Звучить музика. За столом сидить Оксана Петрусенко iconШевченко І музика
Ми більше говоримо про кріпака, а не про академіка. А проте це важливий факт, який допомагає осягнути всю велич І багатогранність...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка