Шляхи Христа



Сторінка1/25
Дата конвертації24.10.2017
Розмір2,6 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   25

 

Шляхи Христа




Ісус, духовність і земля:
Шляхи Ісуса Христа, його внесок у людську свідомість та у зміни людства і Землі:
  незалежна інформаційна сторінка з новими точками зору з багатьох галузей досвіду та досліджень; з практичними вказівками для особистого розвитку.

http://www.ways-of-christ.com/uk/

 

Шляхи Христа у свідомості людини і на землі.



Повний зміст.

Перша частина: глава(-и) про євангельські етапи:

Шляхи Христа 1

Перша частина: глава(-и) про євангельські етапи: 4

ВСТУП у зміст і користування текстом. 4

«Спочатку було слово (грецький «логос») ... і слово стало плоттю...» (Ів.1). 11

Ісус із Назарету: історія народження. 12

Що було важливого в юності Христа? 13

Зауваження щодо суперечок про «двох хлопчиків Ісусів». 14

Хрещення в Йордані Іваном Хрестителем. 14

Спокій в пустелі. 17

Спокуси і призвання апостолів. 19

Одруження в Кані. 21

Погляди на статеві відношення, симпатії, співпереживання і кохання. 23

«Праведний гнів» (погляд на емоції). 25

Нагірна проповідь (погляди на розум). 26

Преображення Христа на горі Фавор (Мат. 17) 28

Питання про «дива». 29

Воскресіння Лазаря. 30

«Вівці». 32

Христос, «омивання ніг» і помазання Марією із Віфанії. 32

Таємна вечеря, в'їзд месії, полон і бичування. 34

Вінчання терновим вінцем і прощальні промови. 35

Розп’яття на хресті покладання в труну. 36

Питання пустої гробниці, «спуск у пекло» і «вознесіння у рай». 41

Воскресіння . 43

«Вознесіння на небо». 47

Події П’ятидесятниці. 49

Подоба Ісуса. 53

Частина 2: Етапи Одкровення Івана Хрестителя 53

Одкровення Івана. 53

Як відноситься до пророцтв? 55

Про зміст апокаліпсису Івана: сім церков. 56

Сім печаток . 68

Сім труб . 69

«Сім громів» і два пророка. 69

Жінка і дракон. 70

Морський звір із сьома головами. 70

Звір із двома рогами із землі. 70

«Сім останніх виразок» і кінець «Вавилона»;… «Повернення Христа» 71

(Справжнє) «тисячолітнє царство світу». 74

«Нове небо», «нова Земля» і «новий Єрусалим». 74

Заключна глава: християнство. 76

Частина 3:  інші теми 79

Молитва про мир, життя і землю. 79

Основи етичних цінностей. 80

Додаток: стислі зауваження про сучасні викривальні історії типу «Вся правда про Ісуса Христа». 83

Природничі науки і віра в Бога. 85

Свідомість, вивчення мозку та добра воля. 87

Інформація до роздумів: Ісус Христос і питання харчування. 88

Ісус Христос і медицина, в тому числі сучасна. 90

Про християнське благословення. 93

Скарга як допустима частини християнської дійсності 93

Християнський шлях переробки подій життя. 94

Відношення християн до економічних і соціальних питань. 95

Відношення християн до суспільства і політики*. 96

Християнство і філософія: про промови Хабермаса «Віра і знання»*. 97

Загальнохристиянські аспекти питань екології*). 99

Ненароджені діти*. 100

Частина 4:  Старий Заповіт, і Матеріали діалогу з іншими релігіями  102

Старий Заповіт, іудейська релігія та Ісус Христос. 102

Заратустра . 104

Інформація до роздумів: Ісус Христос та іслам. 105

Інформація до роздуму: Ісус Христос та буддизм. 108

Інформація до роздуму: Ісус Христос та індуїзм. 110

Інформація: Ісус Христос та Даосизм і Конфуціанство. 113

Загальні положення про примітивні релігії 115

Релігія 1) як «зворотній зв’язок» людини з Богом з точки зору шляхів Христа. 117

Допомога 120

Вказівка: право видання, вихідні дані 121


 

Перша частина: глава(-и) про євангельські етапи:

ВСТУП у зміст і користування текстом.


Ось вже дві тисячі років, а з урахуванням передуючим цьому пророцтв – декілька тисячоліть довше, люди відстоюють реальність своїх різнопланових прямих контактів з Ісусом Христом і, не дивлячись на відмінності в характері, релігійних, філософських і наукових школах, незалежно один від одного, демонструють схожість в одному. Вони говорять про Христа як донині реальну фігуру і вважають, що й інші можуть прийти до такого ж пізнання, що за останні 2000 років в розвитку людства завдяки Христу з'явились нові можливості, причому не тільки в області поверхневого історичного і культурного обміну. Дана праця по-новому детально розглядає не тільки теоретичні, але і доступні практиці етапи «росту». Слідуючи за кроками Ісуса, які він пройшов сам, можна побачити важливість цих кроків для різних сфер життя.

У XII столітті абат Іохім дель Фіоре передрікав прихід «царства Святого Духа», в котрому подібне відношення людей до Бога повинно було стати всезагальним, незалежно від людської організації. Сьогодні по всьому світі множаться рухи, які не тільки шукають отримання Христа в душі людини, але і вважають індивідуума свідомою клітиною «тіла Христа». Частково поєднано з цим духовне «друге пришестя Христа» і теперішній «апокаліпсис» є глобальними процесами, масштаби котрих значно більше «преображення» у людському вираженні.



Питання, шляхи вирішення котрого намічені в цій праці, стоїть так: які нові можливості розвитку людини і землі з'явились після закінчення земного життя Христа?

В той час як


- феномен Ісуса Христа використовується різними релігійними напрямками (Теологія) і догмами, а також мовознавством, історією, археологією, палеографією, соціологією релігії, психоаналізом, а також в політиці і природничих науках;

- подібно часам раннього християнства поряд з минулим матеріалістичним виникає нове багатопланове духовне оточення, причому обидва вони сходяться в одних питаннях християнства і розходяться в інших;

- відбувається безліч незрозумілих подій, наприклад, появи лжевтілених Ісусів, і коли від імені Христа творять сумнівні речі, а підчас і пряме зло;
вивчення питання про особливий внесок Христа могло би допомогти розібратися в сьогоденних хитросплетіннях.

Тут у наявності зв’язок з внутрішнім пізнанням, а також іншими джерелами, зокрема містикою. Розгляд ведеться на стику дисциплін, з точку зору не тільки теології, але й інших областей знання. Духовні аспекти не повинні підмінюватись помилково зрозумілим «внутрішнім світом», який відволікає свідомість від політики. Шори природничо-наукових догм людського мислення останнього століття неприйнятні, як і переконання Сходу, які походять від того, що в світі немає нічого нового, чого би вже не було у давньоіндійських Ведах, і вважають Христа всього лише «третьорозрядним» вчителем тих самих Вед. Зроблені тут висновки не походять з книг, посилання на які наведені в тексті лише з метою порівняння чи доповнення. Тому книги і теологічні вчення, які тут згадуються, не допомагають їх зрозуміти. (Те ж саме можна сказати про список літератури для тих, хто цікавиться теологією, див. посилання). Ці висновки не треба розуміти як догму або судження яких-небудь інших релігійних організацій. В той самий час вони не направлені проти будь-якої церкви чи конфесії, чи, скажемо, апостольського символу віри. Люди іншого віросповідання чи світосприйняття, котрі з добрих переконань цікавляться новими знаннями із області християнства, також могли би отримати користь з цього втраченого догматизму, але і не пригладженого матеріалізмом трактату. У зв’язку з цим в ньому є посилання на взаємозв’язки між християнськими і іншими шляхами пізнання. Подібно тому, як Євангеліє від Івана виражало суть християнства для шукачів істини того часу на зрозумілій їй мові, цей трактат вказує на різноманітність підходів, які існують сьогодні. Обраний стиль вільний, так як дослідницька праця - не місіонерство. Тих християн, котрі дотримується спрощеної віри, не ускладнюючи її глибинними пошуками, ця праця може навчити вмінню вступати в діалог з оточуючими їх людьми іншого духовного складу, не відчуваючи постійного нерозуміння.

Текст має говорити сам за себе.

«Ще багато маю, що сказати вам, але ви тепер не можете вмістити. Коли ж прийде Він, Дух істини, то наставить вас на всяку істину» (Ів. 16: 12-13). Дух істини – джерело натхнення для цього проекту.



Вернутися до змісту.

 

Методичні рекомендації *** з практики медитації.

Наші тексти були частково написані за допомогою споглядального відображення біблійних текстів. Отже, окрім інформації, яку вони мають, вони також написані як відповідні початкові пункти для вивчення глав Євангелія.

Нижче наведені 37 глав повторюють етапи, котрі можна прослідкувати по Євангеліям і в Одкровеннях Івана Хрестителя. Працювати з текстом рекомендується саме в цій послідовності, використовуючи по необхідності Євангеліє від Івана і його Одкровення. Вивчення Біблії, тобто читання та зіставлення текстів, - лише один з методів. В процесі вивчення може прийти розуміння тексту і можливо самої суті Бога на більш глибокому рівні.
Веб-сайт має розгорнутий, розбитий на частини текст, окремі глави якого можна отримати зі сторінки змісту. Для ґрунтовного вивчення текст рекомендується роздрукувати. В залежності від налаштувань браузера та принтеру виходить біля 120 сторінок. *

Ті, хто зацікавлений в цілісному методі вивчення, котрий має у собі незачеплені читанням куточки души, після прочитання чергової глави, можуть зосередитись на осмисленні відповідної до неї глави Євангелія від Івана або іншого джерела, використовуючи методи медитації. (Іван та його учні особливо багато займались духовним аналізом того, що відбуваються).

Детальніше про практику медитації.

Існує декілька можливостей. По-перше, діють звичайні правила всілякої медитації: свідомим зусиллям або через бесіду з уявною істотою увага повинна відволіктись від зовнішніх подразників, емоцій і проблем, щоб виникла відкритість духу. Треба уникати надмірної дії втоми, голоду, алкоголю, нікотину і тому подібних речей. Медитацію не повинні порушувати телефоні дзвоники та інші перешкоди. Місце має бути затишним, тобто не знаходитись поряд з приборами, які створюють сильне енергетичне поле (див. посилання на біологію житла). Досвідчена людина, мабуть, зможе зосередитись навіть на площі в базарний день, але початківцям треба дотримуватись цим порадам. Раніше для занурення у медитативний стан люди повільно з закритими очами промовляли текст із Євангелія (розенкрейцери**). Для того щоб увага фіксувалась не на словах, а на змісті, текст заздалегідь вчили напам’ять. Згідно ще одному методу, читання тексту супроводжувалось евритмічними рухами. Можна також спочатку прочитати текст, а потім закрити очі і насолодитись відчуттям ефекту, який він справляє. При цьому треба уникати активного мислення, медитація починається там, де зупиняється свідоме мислення. Якщо думки продовжують народжуватись, їх треба «спостерігати зі сторони», але не домислювати. Це відноситься і до тих думок, які на перший погляд нічого не мають спільного з предметом медитації. Якщо не дають спокою думки про зовнішні події, їх можна записати і свідомо відкласти на потім, щоб звільнити від них дух. Важливі події та відчуття, які з’явились у процесі медитації, також треба по можливості записувати, щоб потім можна будо прослідкувати прогрес у власному розвитку. Споглядання, медитація ведуть до поглиблення свідомості, однак цей ефект не настає автоматично.

Під час виходу зі стану медитації добре мати під рукою блокнот, щоб помітити в ньому основні моменти. По-перше, це допоможе потім згадати видіння; по-друге, записи дозволять прослідкувати за розвитком видінь. Ведення щоденної записи символів видінь дозволяє максимально розкрити здатність до сприйняття. Починає наростати відчуття, що не всі видіння пояснюються поточними подіями і реакцією психіки на них, відчуття, що тут відбувається дещо не менш важливе, ніж події дня.

Це не окультні ритуали, просто душі треба дати час розкритися назустріч змісту і Богу, не залишаючи цей зміст на розгляд одній свідомості. Сам по собі свідомість не є зло, але однієї її недостатньо для розуміння. Згодом процес зачепить і перетворить всі рівні людини, зокрема її волю та тіло. Якщо під час медитації починає приходити нове розуміння, з’являються символічні образи, або в житті починають відбуватись помітні події, значить ті місця в Євангелії, що могли бути відтворені в душі, досягли її чи хоча б визвали в неї відгук. Після цього треба робити наступний крок, особливо, якщо потреба в ньому вже яскраво відчувається. Можливо, спочатку треба бути вживатися в нову главу Євангелія цілий тиждень чи, ще краще, місяць. Можна не намагатись відпрацьовувати її зміст на 100%, адже етапи не відокремлені один від одного. Бог посилає людині прозріння, коли він (Бог) визнає це потрібним зробити. Медитація може наблизити «зіркову мить», але не в силах викликати її настання. Тим не менш, ніяка теологія не може замінити цю практику внутрішньої діяльності, яка дає людині не сіру теорію, але можливість пройти шлях Христа у власних відчуттях.

Незважаючи на можливості, які дає медитація, існує стільки ж різних шляхів, котрі ведуть до однієї тієї ж мети, скільки існує на світі людей.

Інші форми медитації в християнському контексті

Хоча вищезгадана, специфічна за змістом форма християнського медитації рідко пропонується сьогодні у церквах, на спеціальних церковних семінарах медитація все ж проводиться, хоча і в інших формах. Адже люди продовжують шукати новий досвід. А ось церкви покинули у минулих сторіччях свої власні духовні і медитативні традиції. Зараз їх приходиться відкривати знову. Для початку вони видозмінювали буддистські форми медитацій (дзен і прості форми трансцендентальної медитації), поєднуючи їх зі вступом в християнському або нейтральному дусі. Християнські містики у стані спокою «вбирали» образи, ікони або окремі вислови Біблії. В основній частині робіт, в главі «Спокій у пустелі» згадаються практика греко-православних монахів, що збереглась до наших днів на горі Афон, згідно якій вони багато разів повторюють фразу «кіріє елейсон» (Господи, помилуй). Спів псалмів також може приймати споглядально-медитативний характер. Однак найпростіший спосіб міг би бути найбільш ефективним – церкви могли би показати гарний приклад, роблячи періоди тиші в храмі під час служби, ніби чекаючи на відповідь, наприклад, перед молитвою, під час неї і після неї, після проповіді, під час душерятівної бесіди і т.д. Тоді елемент медитації не стояв би осібно і міг би відкрити свою цінність з поєднаннями зі всім іншим. Крім підготовки до розуміння діянь Бога це могло би надати всьому життя людини ту медитативну рису, яку так важко достигнути у наш сумбурний час. У всякому разі, коли будь-яку медитацію без розбору називають «нехристиянською справою», це звучить безглуздо і свідчить про безграмотність. Форми медитації, які практикуються деякими нехристиянськими групами, більш відомі, ніж християнські, але останні все одно існують. лубок (.PDF)

Медитація може наповнити новим змістом життя навіть тих людей, котрі в пошуку духовного досвіду потрапили на небезпечний і непридатний шлях вживання наркотиків.

* … Сконцетроване вивчення надрукованого тексту допомагає уникати таких проблем, які незалежні дослідники приписують надмірному впливу інтернету та «багатозадачності» (тобто одночасне виконання багатьох задач).

** Наприклад, у християнській Розенкрейцерській школі «Universitas Esoterica» в Берліні (Волфганг Вегенер), котра існувала до 1984.

*** (Глибше) розуміння цих сторінок вимагає вивчення «Я-концепції» та використаних додаткових методів (див. вище). Цей тип підходу до вивчення текстів розглядається іншими як загальна норма для серйозної роботи також в таких сферах як філософія («Принцип благодійсності», Дональд Девідсон, «Про ідею концептуальної схеми» у «Праці та адреси Американської філософської асоціації» Т.47, 1973-1974, стр.19).



Вернутися до змісту.

 

Різні богословські напрямки в історії церкви



1. Спроба витягти на світ божий забуті духовні цінності християнства природним чином повинна починатися з навчання, життя і ролі самого Ісуса Христа і перших християн, не відкидаючи геть їхні «апокаліптичні» риси і не вибираючи тільки те, що влаштовує певну богословську течію. Якщо зробити таку спробу, відразу стає видно, що серйозного ставлення - такого ж, яке виявляли самі євангелісти ******) - заслуговує і різноманіття поглядів ранніх християн. Через нього чіткіше проявляється ширший зміст імпульсів, що походять від Христа.*

2. Старі церкви наступних віків в основному діяли згідно творам і тлумаченням «батьків церкви». Вони («Батьки церкви» ранніх церков) донесли до Європи за допомогою грецького мови і вченості чіткіше давньохристиянські перекази. Вони ще багато знали з старого писання, котре зараз втрачено. На цьому етапу розвитку церкви, як і на решті, відбувалась суперечка, що вважати істинним християнством, а що ні. Деякі висновки того часу, від котрих зараз відмовились, гідні нового вивчення, хоча б для того, щоб порівняти їх з першоджерелами. Все ще збереглись християни, наприклад, в Єгипті (див. знахідки в Наг-Хаммаді), котрі не дуже покладались на рятівне посередництво церкви і віддавали перевагу індивідуальному спілкуванню з Богом через молитву і медитацію. Дуже помітні сліди цього шляху збереглись, наприклад, в «містичному богослов’ї» сьогоднішніх православних церквах.

3. Середньовічна схоластика і каноністика призвела до систематизації в теології, появі умоглядних, релігійно-філософських праць і висновків. Батьки церкви як і раніше виступали вищим авторитетом, поки дані ідеї цьому не суперечили. Хоча в схоластиці того часу можна знайти чи немало корисної духовної інформації, від її однобокої, безапеляційної і тому інтелектуально-обмеженої логіки починаєш тремтіти. Вона нічого не має спільного з істино масштабною релігійною думкою. Віра була законсервована у формі вчень та догм, схоластика сприяла появі інквізиції. Творчий підхід сьогоднішніх духодослідників чи містиків показує, що такий самий інтелектуальний метод в деяких місцях міг би призвести і підчас приводив до зовсім інших висновків, що справжній духовний розвиток передбачає присутність гнучкої, широкої і не озлобленої свідомості. Строгий схоластичний метод і зараз є істотним знаряддям систематичної теології, особливо у католиків. Однак в наш час він вже не допускає вкраплення інших екуменічних ідей (наприклад, Іва Конгара). Справа зовсім не в односторонній критиці якогось одного теологічного напрямку. На першому етапі роботи над трактатом «Шляхи Христа» проводилась перевірка того, яким чином можна систематизувати наявний матеріал. Після відсівання варіантів залишилася єдина можливість - послідовність «етапів життя Ісуса», яка полягає в самому Євангелії. Бо саме в ньому проявляється архетип послідовності стадій розвитку людини та її свідомості, у тому числі щодо навколишнього світу. Такий новий, міждисциплінарний підхід.

4. Коли першоджерела виявилися похованими під нашаруваннями церковних традицій, виник рух реформаторів, який прагнув повернутися до біблійних першооснов. Однак вони не змогли досягти цього повністю, так як були дітьми свого часу і, зокрема, були мало знайомі з духовними і містичними течіями в історії християнства. Крім того, вони відкинули деякі традиції, в суті яких не було нічого поганого, наприклад, поклоніння Діві Марії. Лише деякі в той час пробували себе в сфері глибинного, «християнсько-містичного» пізнання, як, наприклад, це робив євангелічний богослов Й.Андреа з його романтично завуальованими баченнями. Те, що християнський зміст нелегко вгадується в його працях, пов'язано з формою викладу, яку він обрав, думаючи про власну безпеку. Протестанти теж не були такі вже терпимі, як це може здатися спочатку. Картину довершували контрреформація і релігійні війни. Незважаючи на це, різні теологічні методи того часу були багато в чому схожі. Хоча всередині протестантської церкви до цього дня зберігається поділ на лютеранство, реформізм (кальвінізм) і протестантську унію, прихильники цих течій повинні визнати, що ці відмінності давно зжили себе у відношенні до власних прихожан і зберігають якесь значення тільки для вузько направлених богословських дискусій.**

5. В епоху нової філософії, просвітництва та природничих наук, що настала, теологія духовного досвіду так і не змогла зайняти своє місце поряд з систематизованої теологією інтелекту. Швидше навпаки. Історико-критична теологія свідомо чи несвідомо все більше орієнтувалася на однобічно матеріалістичне наукове розуміння світу того часу. Богослов'я перетворилося на напрям історичної науки, літератури та лінгвістики, що саме по собі не є негативним, але все ж одностороннім явищем. 
Немає причини не розглядати цей тип літератури найретельнішим чином, а не схематично, це й відноситься до нашої сторінки так-званої Євангеліє від Пилипа. Також постійно необхідно порівнювати твердження Священного Писання з обставинами того часу – і важливо одразу ж не зменшувати важливість того, що було написано в той час, коли на це дивишся з позиції духу сьогодення. Зв'язок з новими конгрегаціями також може пролити світло на значення, але це не повинно приводити до обмеження погляду на зовнішнє, чисто на людські події, в котрих Бог більше не з’являється безпосередньо, хоча Він був найважливішим для людства. Той факт, що послання чітко бачили окремі люди, зовсім не означає, що немає загального значення. Для нас сьогодні важливо берегти значення традицій; однак, повний зміст нам відкриється тільки тоді, коли ми втілимо у правду те, про що серйозно обіцяли, навіть люди сьогодення, або хоча б спробували зробити це.
Представники систематичної теології того часу, навпаки, вважали себе ядром істинної теології, навколо якого могли групуватися нові богошукацькі течії. Чи могли вони зіграти роль такого ядра - сумнівне питання. Зрозуміло, сама ідея ув'язки численних наукових відкриттів з релігійним вченням цілком виправдана. Тоді чому б не зробити це сьогодні? Проте спроб таких поки не було. Для цього довелося б брати до уваги нову картину світу, яка починає складатися на основі останніх досягнень не настільки матеріалістичних течій науки, наприклад, фізики елементарних часток, біофізики, геофізики, астрофізики і особливо пограничних дисциплін, таких як парапсихології. Немає ніякого сенсу робити опору в сучасній теології на наукову картину світу XIX століття.***

Просвітницькі тенденції, починаючи з XIX століття, також зустрічали зростаючий опір, наприклад, з боку руху пробудження, яке стало основою для багатьох незалежних євангельських церков. Вони не вважали за потрібне вступати в дискусії з представниками природничих наук, їх віра і без того була повністю заснована на Біблії. Як правило, вони навіть не використовували термін «теологія», тим не менш, у них існує власне теологічне осмислення Біблії (екзегетика / герменевтика).

6. У ХХ столітті з'явився ряд течій, що намагалися розвивати ті сторони богослов'я, на які раніше звертали мало уваги, проте вони як і раніше обходили стороною містично-духовний вимір. Правда, Карл Ранер вже тоді вважав його дуже важливим. Ці спроби католицької та євангельської церкви принесли суспільству певну користь, так як спонукали церкву проявляти турботу про людей на практиці. Див Карл Барт, політична теологія, теологія звільнення третього світу, теологія креаціонізму,**** теологія фемінізму. Інші напрями, як, наприклад, «теологія деміфологізації» Бультмана і зовсім виплеснули з купелі дитину разом з мильною водою, тобто, звели віру до матеріального, вже застарілому розумінню світу, правда, зберігши положення про те, що віра не потребує об'єктивних наукових доказів. Древерман спробував дати тлумачення Євангелія на основі глибинної психології. Цей крок міг би допомогти подолати бездушне матеріалістичне бачення світу, але глибинна психологія сама по собі не є духовним виміром Біблії, і тому немає ніякого резону поєднувати ці дві абсолютно різні області.
Проблеми між фундаменталізмом та релятивізмом переважають досі в дискусіях.
Крім того поза теологічними колами за останні роки поширюються так звані «Історії викриття Ісуса», які швидше за все шкодять дискусії теперішнього часу.

7. Про «постмодерністську» теологію XXI століття поки мало чути. Оновлення духовного потенціалу християнства при збереженні колишньої глибини віри і новопридбаної уваги до соціальних проблем передбачає докорінні перетворення у свідомості.***** Для цього замість адміністрування та продовження колишніх богословських, релігійних досліджень необхідні духовна гострота і диференційований підхід до суспільства і світу - шлях до «повноти» християнства замість сьогоднішньої роздробленості.

* Вони визнавали не тільки «Джерело промов Господніх», яким дослідники стали ґрунтовно займатися значно пізніше. («Джерело» містив вислови Ісуса, що передували періоду страждань Христа, які були наповнені етикою, що стоїть по той бік громадських укладень і асоціюється сьогодні з Нагірної проповіддю. З тісно пов'язаного з ним і тому автентичного Євангелія від Фоми видно, що серед інших проповідників і їх послідовників курсували також інші вислови Христа.) Останні етапи в житті Христа, починаючи з воскресіння Лазаря, могли бути духовно відтворені і правильно передані в той час лише небагатьма людьми. Тим не менше, для тих, хто шукає, доступ був відкритий.

** З недавніх пір в Німеччині стали робити спроби знайти вихід з цієї ситуації. Див. статтю «Євангельська церква - динозавр поворухнувся» в № 9 «Публіка Форум», замовлення на адресу: Postfach 2010, 61410 Oberursel. Відомості про різні церкви наведені також на нашій сторінці «Сім церков (згідно Одкровенню) і сьогоднішні церкви».

*** Див також нашу сторінку «Природничі науки і віра в Бога». ***) Для вивчення розвитку християнства дивись працю Ганса Кюнга «Християнство. Сьогодення, Минуле, Майбутнє», спеціальне видання 2007. Його метою є комплексне вивчення, яке приймає зміст Євангелій як контекстуальне джерело, незважаючи на археологію і критичне теологічне дослідження. Ми не приймаємо всі викладені там умовивіди, а робимо висновки з історично-критичного дослідження. Наприклад, деякі події, які відбуваються з Христом, виявлюяться нічим іншим як суб’єктивний досвід. Однак, Кюнг готовий до відкритого виду реальності такого досвіду, який ще вивчається. До речі, його цікавий метод дослідження кроків у розвитку християнства у цілому (парадигми) не може у повній мірі висвітлити значення наукових шкіл, таких як Містика, котра, в цілому говорючи, не була настільки ключовою як зараз. У них є такі здобуті методи, які важливі для розуміння повного потенціалу християнства. До того ж, часто людина не може зрозуміти людське єство з внутрішньою духовною «місією» чи містикою через простий історично-критичний аналіз, тому що у неї є незалежна внутрішня духовна біографія, окремо від її видимої біографії. Більш дієвим є прийняти повчання таких людей серйозно, аніж критикувати їх.

**** Див, наприклад, «екологічна теологія», видавництво Кройц-Ферлаг.

***** Натяк «нове вічне Євангеліє» від Святого Духа в Одкровенні Івана 14,6 передбачає зміцнення свідомості, яке не може відбутися лише за участю інтелекту.



******) додаток: Христос і різні релігійні вчення

Новий Заповіт має в собі різні теологічні погляди. Однак переписувачі святого писання, мабуть, комбінували їх свідомо. Вони чуттям вгадували, що у Христа багато різних сторін. Його неможливо зрозуміти, використовуючи лише якийсь один теологічний підхід.

З одного боку, Він проповідував соціальну чуйність, як у лібералів і теологів визволення, але проповідував також строгі індивідуальні етичні норми поведінки, як у право-консервативних теологів (позбавлені, однак, формалізму і прив'язки до державної влади).

Він підтримував як духовну позицію християнських містиків і християн-езотериків (наприклад, містичну теологію східних православних церков), так і твердження, що апостоли повинні прожити плідне життя у фізичному світі (останнє є лейтмотивом сучасних теологів і духовних опікунів, особливо євангелістів).

Ісус демонстрував «надприродний» зв'язок з Богом (від хрещення до розп'яття на хресті і воскресіння, як слідує з Євангелія від Івана); цього неможливо пояснити за допомогою інтелектуальної свідомості теологів на зразок Бультмана. Тим не менш, Христу довелося пройти через стадії людського життя, доступні натуралістам.

Багато подій можна зрозуміти, якщо застосувати сучасну глибинну психологію, але багато подій носять також духовний характер і тому виходять за рамки розуміння глибинної психології.

Багато аспектів нині майже втрачені, тому що цілі напрямки раннього християнства піддавалися переслідуванню за «єресь» (коли їх ставили на одну дошку зі справжніми віровідступництвами). Звичайно, всі вони грішили однобічністю, але те ж саме можна сказати про будь-яку церкву, котра колись існувала.

Однобічність не обов'язково є негативною рисою. Конструктивно налаштовані прихильники цих течій були б на вірному шляху, якби тільки не намагалися залишати за собою монополію на істину.



Конкретні Євангелія та вчення

Євангелія, наприклад, частина Євангелія від Марка, який називають «джерелом Q», висловлюють різні погляди. Вони написані для людей різного походження. Марк писав для аналітичного розуму римлян і для перекладу на романські мови. (Проф. Мортон Сміт згадує «таємну частину» цього Євангелія, яку взяли зі спадщини Петра, зокрема, яка мала опис воскресіння Лазаря, доступ до цієї частини отримували тільки досвідчені люди.) Австрійський містик Якоб Лорбер писав, що Марк грав роль посланця у спілкуванні між апостолами. Він-то мав знати, що відбувається. В ньому можна знайти риси теолога, який намагається відповісти на питання: хто є Христос?

Первісне арамейське Євангеліє від Матвія, яке було або загублено, або не виявлено, очевидно, було адресовано євреям. Воно, як і сучасне «Євангеліє від Матвія», було призначено для всіх, кого цікавило детальне, повне життєвих деталей опис діянь Христа. Воно схоже на Євангеліє від Луки, але в ньому більше емоційної глибини.

Євангеліє від Івана було написано для християнських містиків (у традиції грецьких містерій-біографій), причому в його мові розробляються деякі типово християнські положення.


Іван особливо чітко розуміє сенс життя Христа на прикладі подій п'ятидесятниці, Матвія більше цікавить саме життя Ісуса. Обидва погляди правомірні, хоча розп'яття і воскресіння мають куди більшу важливість для майбутнього.

Апокрифічне "Євангеліє від Пилипа» - зовсім не Євангеліє, але ранньохристиянський внесок (або коментар) в дискусію з прихильниками різних віросповідань. Воно займає в їхньому ряду своє особливе місце і не є, як багато хто вважає, писанням гностиків. Апокрифічне «Євангеліє від Томи» теж ніяке не Євангеліє, але в основному збір висловів самого Ісуса, в основному справжніх. Деякі з них присвячені людям, які цікавляться духовною практикою подібного роду.

Таким чином, кожен находив в писанні щось своє.

Методи дослідження

По-своєму корисні і різні методи досліджень, головне - застосовувати їх комплексно (дотримувати міждисциплінарний підхід). Коли хтось намагається побудувати вчення на який-небудь одній галузі знання, наприклад, мовознавстві чи археології, правдивий результат отримати не вдається. Крім того, в дослідження необхідно включати і медитативні методи, про що майже завжди забувають.


Більш того, більш-менш незалежними від християнської теології є загальна релігійна наука та філософія, котрі обидві іноді конкурують з теологією у релігійних питаннях, які важко вирішити, якщо дослідники не мають власного відношення до них. Якщо хтось поєднує це з дійсним пошуком Бога, однак, це може бути корисним доповненням. З часом ці суб’єкти можуть виявитись більш сумісними, якщо релігійність буде визнана як основна риса людини. (див. «Релігія...»).

Примітка до питання про «триєдність» Бога

Щодо церковних уявлень про три іпостасі або триєдність Бога (трійці) важливо проводити різницю між тими, хто з'єднує проповідь вчення з чуттєвим досвідом, який вони здатні якимось чином передавати іншим, і чисто інтелектуальних доктринерством про три Божі іпостасі. Для «Шляхів Христа» важливо опис природи Бога, Христа і Святого Духа, а також відтворюючого у відчуттях зв'язку між ними, але ніяк не суперечки про те, що є «трійця».



Вернутися до змісту.

 

 





Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   25

Схожі:

Шляхи Христа iconСв. Альфонс Марія де Лігуорі як любити ісуса христа зміст
Бог полюбив нас споконвіку
Шляхи Христа iconУзагальнений образ трагедії материнського страждання в поемі Анни Ахматової “Реквієм” та скульптурі Мікеланджело “Оплакування Христа”
...
Шляхи Христа iconПро віру та милосердя в оповіданні Ф. М. Достоєвського Хлопчик у Христа на ялинці
Мета: Формувати вміння аналізувати прозовий твір, використовуючи отримані раніше знання аналізу
Шляхи Христа iconІv міжнародного мовно-літературного конкурсу учнівської та студентської молоді імені Тараса Шевченка 2013 – 2014 н р. клас Спишіть уривок із твору «Тарасові шляхи»
Спишіть уривок із твору «Тарасові шляхи» О. Іваненко. Підкресліть головні та другорядні члени речення, надпишіть, якими частинами...
Шляхи Христа iconСучасні шляхи формування критичного мислення учнів на уроках світової літератури в умовах формування креативної освіти Матющенко Світлана Феодосіївна
Сучасні шляхи формування критичного мислення учнів на уроках світової літератури в умовах формування креативної освіти
Шляхи Христа iconУрок 13 Тема: Живопис Ренесансу. Леонардо да Вінчі «Мадонна в скелях»
Тема: Живопис Ренесансу. Леонардо да Вінчі «Мадонна в скелях», Л. да Вінчі «Джоконда», С. Рафаель «Сикстинська мадонна», Л. да Вінчі...
Шляхи Христа iconЛюдмила Олександрівна Базиль
Літературна освіта у профільній школі: шляхи активізації пізнавальної діяльності учнів
Шляхи Христа iconХарківської обласної ради шляхи подальшого розвитку творчої ініціативи
Л. Українка. Життєвий І творчий шлях
Шляхи Христа iconАгресія, шляхи її вивільнення
Крик, плач, оцепініння, хаотичність руху, тремтіння, деформоване страхом обличчя
Шляхи Христа iconХудзік Марта
Життєві шляхи вiйськових командирів до їхнього вступу у ряди української повстанської армії


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка