Шляхи подолання мовних та



Сторінка2/12
Дата конвертації29.05.2017
Розмір2.33 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12

ПЕРЕВАГИ ТА НЕДОЛІКИ БОЛОНСЬКОГО ПРОЦЕСУ


Процеси інтеграції систем освіти України в Європу сприймаються громадськістю, у тому числі вченими і педагогами, далеко не однозначно.

У нашій сучасній педагогічній практиці основним методом навчання є репродуктивний метод подачі навчального матеріалу – засвоєння навчального матеріалу в ході лекцій з метою його подальшого відтворення та практичного закріплення на семінарах. Кінцевою метою є іспит або залік, який виявляє ступінь засвоєння матеріалу студентом. Численні наукові експерименти показали низьку ефективність репродуктивного методу. Стресова ситуація на іспиті, зазубрювання, тобто переклад засвоєного навчального матеріалу з довгострокової пам'яті в короткочасну, призводить до низького відсотку залишкових знань у студентів. Простіше кажучи, студент, отримавши жадану оцінку, стирає з пам'яті непотрібну вже йому інформацію.

Інший метод навчання – креативний (творчий) метод навчання особистості – припускає певний ступінь свободи. Учень має сам приймати рішення і створювати щось нове на основі отриманих від викладача знань і навичок. Метою навчання є не копіювання, репродукція, відтворення матеріалу, а навчання навичкам самостійної творчої роботи.

У системі освіти України креативний – творчий метод навчання – не отримав широкого поширення в силу як об'єктивних факторів (грошових коштів, відсутності необхідних матеріальних фондів і т.п.), так і суб'єктивних обставин (дефіциту у середовищі освітян яскравих особистостей, здатних організувати творчу студію і пройти з учнями шлях креативного пізнання від початку і до кінця).

Обидва ці типи навчання – креативний і репродуктивний – при всій своїй несхожості вимагають пошуку їх єдності, якоїсь основи, яка могла б їх об'єднати. Україна реформує систему освіти, адаптує методику викладання до західних стандартів у контексті руху всієї держави в Європейське співтовариство.

Очевидно, що накопичений в Європі педагогічний досвід і методологія викладання зовсім неоднозначні і вимагають ретельного вивчення. Тому необхідно розглянути, як проблема єдності репродуктивного і креативного підходу до навчання студентів вирішується на Заході.

На початковому етапі студенти слухають оглядовий курс досліджуваного предмета, знайомляться з історією розвитку, конкретним змістом тієї чи іншої наукової дисципліни.

На старших курсах студенти обирають індивідуальну форму спеціалізації, їх навчання починає набувати творчого характеру: написання наукової статті, есе, вирішення актуальної проблеми або виробничого завдання. Студент отримує наукового керівника, який коригує творчий пошук студента в заданому напрямку. Спілкування викладача та студента переходить від контролю до співпраці: заохочується самостійна робота студента і його творчий потенціал.

Характерно те, що форма контролю студентів – той самий іспит – носить докорінно відмінний характер і орієнтована на творчу сторону діяльності свідомості, а не на відтворення (зазубрювання) матеріалу. Студенту дозволяється працювати з джерелами, користуватися довідковою літературою і т.п. Відпадає необхідність у шпаргалках різної модифікації, так як перевіряється, у першу чергу, робота мислення, творча здатність аналізувати, систематизувати, модифікувати матеріал, отриманий раніше, робити щось нове, а не відтворювати старе і давно засвоєне.

Однак слід звернути увагу на той факт, що поряд з вищевикладеними позитивними моментами, західній системі освіти властивий і ряд негативних особливостей.

По-перше, зайва формалізація форм контролю: тестування нівелює особистість, зводить творчу природу мислення людини до положення придатка машини, яка оцінює коефіцієнт інтелекту студента і ставить йому позначку – студент навчається не заради знань, а заради рейтингу або заохочувальних стипендій.

По-друге, масовість набору в студенти призводить до «розмивання» творчих засад особистості – відсутній стимул добре вчитися. Тому все в більшій мірі західна наука «підживлює» себе студентами зі сходу, у тому числі і з України;

По-третє, втрата фундаментальних знань у таких галузях, як фізика, хімія, математика призводить до зниження кругозору і наукового світогляду студентів і сприяє перетворенню в «односторонню» людину.

У цілому західна система освіти орієнтована на переформування людини – студента: він повинен мати набір позитивних якостей в області спеціалізації і користуватися попитом на ринку праці. Тому навряд чи західна система освіти здатна створювати творчі особистості в масовому порядку, для цього має бути іншим соціальне середовище проживання.

Україна повинна враховувати цей фактор при реформуванні системи освіти і просуванні на західні ринки як праці, так і освіти. Ось чому, не слід сліпо копіювати законодавство, методику і стандарти у сфері освіти Європи та США. Якщо Україна буде намагатися ввійти одразу в кілька освітніх систем, то її власні інтелектуали поїдуть на Захід, а їх місце займуть аж ніяк не найкращі студенти-іноземці, що приїдуть здобувати освіту в Україні.

Спроби надати вищій школі загальноєвропейського характеру фактично розпочалися в 1957 році, коли було підписано Римську угоду. Згодом ці ідеї отримали розвиток у рішеннях конференцій міністрів освіти 1971 та 1976 років, у Маастрихтському договорі 1992 року і в 1997 році під егідою Ради Європи та ЮНЕСКО було розроблено і прийнято Лісабонську конвенцію про визнання кваліфікацій, що відносяться до вищої освіти. Цю конвенцію підписали 43 країни, у тому числі й Україна. Пізніше чотири європейські країни – Франція, Італія, Великобританія, Німеччина – підписали Сорбонську декларацію, спрямовану на створення відкритого європейського простору вищої освіти. Навряд чи хтось сьогодні зможе спрогнозувати всі кінцеві результати від реалізації ідей Болонської декларації. У будь-якій ситуації потрібно виходити з національних інтересів і не втрачати здатність до критичної оцінки. Ми ж у прагненні відповідати якимсь, часто «абстрактним», «європейським нормам» не враховуємо, що механізм прийняття рішень в ЄС знаходиться в прямій залежності від недекларованих інтересів політичних та економічних структур і орієнтований, перш за все, на вирішення внутрішніх європейських проблем. Європа завжди була орієнтована на соціальний бік освіти, що завжди було ефективним інструментом згладжування соціальних конфліктів і суперечностей, у той час як в Україні та США пріоритетним було питання якості.

З усього вищевикладеного можна зробити наступний висновок: Україна може втратити традиційну «якість» при підготовці фахівців, перейшовши на європейські стандарти освіти. Під питанням знаходиться спроможність університетів України забезпечити «кількість» студентів, які мають рівні права на вищу освіту, «якісними», талановитими викладачами, експериментальним обладнанням та методологічним забезпеченням при тому рівні фінансування, яке виділяється на освіту з бюджету. (За підрахунками фахівців фактичне фінансування системи освіти за роки незалежності України зменшилося в 3–4 рази, у той час, як вирішення проблем модернізації потребувало, навпаки, збільшення обсягів фінансування) Україна може стати «постачальником» талановитих молодих фахівців на європейський ринок праці, у той час, як сама відчуває дефіцит працівників інженерних та технічних спеціальностей. У цьому процесі ми не повинні повторити помилку Європи, де ефективна структура економіки не забезпечується чисельністю фахівців.

Таким чином, проаналізувавши вищевикладені точки зору різних авторитетних фахівців у цій галузі освіти, можна зробити ряд наступних висновків.



  • Україна має провести реформу системи освіти, враховуючи як зовнішні (інтеграція до Європи), так і внутрішні (економічне зростання) фактори.

  • Україна не повинна сліпо копіювати західні стандарти в сфері освіти, і при русі в європейському напрямку важливо враховувати той факт, що не варто міняти «якість» підготовки на «кількість» студентів.

  • Україні необхідно ретельно перевіряти методологію та напрацювання у сфері освіти, які пропонують Європа та США, та пам’ятати, що етична педантичність швидко зникає, коли виникають економічні інтереси як у підприємців, так і в уряді.

Ось чому, ураховуючи ірраціональні прихованні чинники процесу уніфікації дипломів і переформування молодого покоління, необхідно виробити власний підхід переходу до болонського процесу, щоб не стати охоронцем чужих національних інтересів, ігноруючи власну стратегію розвитку та історичні перспективи. На жаль, на Україні сьогодні немає жодного вузу, який може похвалитися повноцінною участю в болонському процесі. Сподіваємось, що переваги, які обіцяє болонський процес українським студентам – це справа найближчого майбутнього.

Креативний, творчий підхід до навчання студентів дуже важко реалізувати в умовах сучасного суспільства – це вимагає величезних капітальних витрат, творчих особистостей у середовищі освітян, а також найголовнішого – бажання учнів стати творцями власних життів, що можливо тільки тоді, коли в суспільстві виникне попит на творчі, оригінально мислячі особистості. Без таких особистостей реформація в суспільстві утруднена, воно приречене на вічне відставання. Тому проблема вибору типу навчання перетворюється в один з основних критеріїв здатності цього суспільства вижити і зберегти себе як соціокультурний феномен в історичній перспективі.


Людмила Бондарчук

м. Львів
ПРОБЛЕМИ СИНОНІМІЇ ТЕРМІНІВ У АНГЛІЙСЬКОМУ ЕКОНОМІЧНОМУ ДИСКУРСІ

Одним із найважливіших та водночас найсуперечливіших питань англійських термінів є їхня синонімічність. На думку А. Соколової, наявність синонімії у сфері термінології підтверджує зв'язок між термінологічною та загальновживаною лексикою. Попри те, що в окремих дослідженнях припускається ймовірність абсолютних синонімів (Д. Лотте, О. Тараненко), більшість лінгвістів схиляються до думки, що можлива лише часткова синонімія (І. Арнольд, В. Вілюман, О. Пчелінцева, Е. Скороходько та ін.).

За Ф. Палмером, існують принаймні п’ять чинників, за якими синоніми відрізняються: 1) різні діалекти мови; 2) різні стилі (реєстри) вживання; 3) наявність чи відсутність емоційного та оцінювального значення; 4) окремі слова можуть уживатися лише у сполученнях з іншими словами; 5) деякі синоніми збігаються за семантичним значенням лише частково [Палмер, 1982].

Семантична спільність, необхідна умова синонімії, визначається компонентним аналізом слова як на основі дефініцій тлумачних словників, так і з допомогою спостережень контекстуальних уживань слів. На думку ж В. Вілюмана, синоніми завжди відрізняються складом компонентів своїх значень і мають хоча б один компонент значення, який є інваріантним у значеннях усіх слів, що складають синонімічний ряд [Вілюман, 1980].

Конкретизуючи випадки часткової синонімії термінів, М. Мостовий додатково розрізняє два їхніх підвиди: ідеографічний та стилістичний [Мостовий, 1993]. Зокрема, ідеографічні синоніми – ті, що відрізняються або додатковим значенням, або вживанням чи сполучуваністю: assurance – страхування життя людей; insurance – інші види страхування.

На основі опрацьованих нами лексикографічних робіт, розглянемо такі синонімічні паралелі англійської загальноекономічної терміносистеми: товар – goods, merchandise, wares, commodities; кошторис – calculation, computation, budget; купівельна спроможність – buying power, purchasing power, spending power; ціноутворення – price formation, price-setting, pricing; готівка – cash, ready money, effective money; простій – downtime, dead time, idle time; дохід – income, revenue, earnings, proceeds; активи – holdings, assets; акція – share, stock; вексель – bill, paper, note; виробник – producer, manufacturer, maker; господар – master, boss, manager, owner, proprietor; застава – pledge, guarantee, security, mortgage; конкурент – competitor, adversary, rival; мито – duty, tariff, tax; нестача – deficiency, scarcity, shortage, lack; підприємець – employer, owner, entrepreneur, industrialist, businessman.

У більшості випадків компоненти наведених синонімічних рядів є взаємозамінними. Проте простежуються й окремі синонімічні варіанти, використовувати які можна за визначених, ситуативно обумовлених обставин.

Так, стосовно поняття “товар”, на думку Ю. Катцера та О. Куніна, існує таке підґрунтя до різних терміновживань: “Найзагальнішим терміном із значенням товар” є слово goods, яке завжди вживають у множині. Commodity – товар з погляду політичної економії, wares– збірний іменник, що означає сукупність товарів визначеного роду; merchandise – збірний іменник, що означає суму, сукупність товарів, призначених для продажу” [Катцер, Кунин, 1964].

З наведених терміноодиниць за нашими спостереженнями термін ware є вкрай маловживаним і рідко зустрічається у сучасних термінологічних словниках. Зазначені ж дивергентні семантичні ознаки цих термінів-синонімів (Commodity”, goods, wares”, merchandise) практично унеможливлюють їхню взаємопідміну.

Досліджуючи синонімічність англійського дієслова, у тому числі й дієслова-терміна, М. Білинський зазначає, що синонімічна співвіднесеність слів іноді має парадоксальний характер. Очевидно, вона пов’язана з нашим сприйняттям родо-видових відношень у лексиці. Окремо вказується на асиметрії синонімічності як «невід’ємної риси асоціативного лексикону людини». Так, дієслово to fund” має 2 синоніми: to finance” і to underwrite”. Djlyjxfc e xbckі cbyjyіvіd lієckjdf to finance ktrctvf to fund dіlcenyz (to underwrite? to support? to subsidise) [<іkbycmrbq? 1999]/

З погляду ідеографічної синонімії загальноекономічної фахової лексики, окремої уваги варті синоніми, що є дивергентними щодо інших слів синонімічного ряду своїм американським варіантом англійської мови.

Ознаки такої дивергентності простежуються як на рівні окремих літер в абсолютно ідентичних за значенням словах: licence (брит.) – license (амер.); marketeer (брит.) – marketer (амер.); cheque (брит.) – check (амер.); labour (брит.) – labor (амер.), так і в цілісних лексемах однакового значення: shop (брит.) – store (амер.); label (брит.) – tag (амер.); Excheque (брит.) – Treasury (амер.).

Британсько-американська різноваріантність фахової лексики не спричинює особливих проблем для перекладача, доки їхнє відтворення цільовою мовою не порушує цілісності семантичної структури конкретних лексем залежно від того, британські чи американські реалії вони описують.

Так, термін bond (цінний папір, що приносить відсотки) у США набуває ще одного додаткового значення – “боргове зобов’язання”. А слово jobber, яке в британському варіанті англійської мови має термінологічне значення “людина, що займається випадковою роботою” або ж “професійний біржовик”, “спекулянт на фондовій біржі”, у США має, крім цього, значення “гуртовий торгівець”.

Нарешті, уже на рівні деяких елементів дефініцій окремі лексеми аналізованого зразка мають дивергентні сигнали і тому, попри загальну семантичну схожість, не можуть вважатися абсолютними синонімами і потребують особливої уваги з боку перекладача:

1. Fiscal year – урядовий фінансовий рік. У Великій Британії це – період від 6 квітня поточного року до 5 квітня наступного, у США – від 1 липня до 30 червня;

2. Bank holidays – у США цей термін означає тимчасове закриття банків з розпорядження уряду для того, щоб вкладники не забирали своїх заощаджень і не зберігали їх поза банками. У Великій Британії це вихідні, що за законом є державними святами, і тому в ці дні офіційно зачинені всі банки, поштові відділення, ділові та урядові установи;

3. Green bookЗелена книга: у Великій Британії це – букмекерська книга, яку видає Лондонська фондова біржа. У ній зазначено умови допуску компаній до ринку незареєстрованих цінних паперів та їхньої звітності. У США це – економічний прогноз, який представляє Рада Федеральної резервної служби на кожних зборах Федерального комітету відкритого ринку.

Кожен із наведених прикладів у свій спосіб ілюструє семантичні дивергенції синонімів. У першому випадку такі дивергенції мінімальні – на рівні визначення різних дат початку і закінчення періоду фінансової звітності у двох державах. У другому випадку спільною рисою зіставлюваних понять у британському та американському варіантах є те, що вони обидва означають припинення роботи фінансових установ у США та Британії. Причини ж для цього в обох державах різні. Останній приклад ілюструє найпомітніші семантичні дивергенції: Зелену книгу (книгу фінансово-господарського змісту) видають нарізно в США та Британії у різних установах з різною метою та для різних потреб.

Стилістичні ж синоніми є близькими або тотожними за значенням, але вживаними в різних стилях: начальник – boss (розм.), master, head, chief, superior; гроші – money, bread (розм.), fat (розм.), lolly (розм.), dough (розм.), lucre, tin; чорнороби – industrial workers, manual workers, factory workers, blue-collar workers, blue-collars (розм.).

Синонімія загальноекономічної фахової лексики англійської мови є явищем небажаним для термінології, однак існує реально. Розширюючи варіантність ймовірного відповідника в цільовій мові, синонімічна та полісемантична лексика значно ускладнює роботу перекладача, а тому вимагає від нього прискіпливого й уважного ставлення до себе.
Тетяна Вакуленко

канд. філол. наук, доцент, м. Київ
ПИТАЛЬНІ РЕЧЕННЯ ФРАЗЕОЛОГІЗОВАНОЇ

СТРУКТУРИ, ЯКІ ВИКОРИСТОВУЮТЬСЯ З МЕТОЮ ВСТАНОВЛЕННЯ МОВЛЕННЄВОГО КОНТАКТУ

(на матеріалі англійської мови)

Корпус питальних речень сучасної англійської мови включає не тільки вільно модельовані утворення, але і речення, які характеризуються певним ступенем усталеності – питальні речення фразеологізованої структури (ПРФС). До числа ПРФС, що виконують функцію встановлення мовленнєвого контакту, відносяться привітання, які традиційно розглядаються серед формул мовленнєвого етикету: How do you do? How are you? How are you getting on? How's it going? How's tricks? How are you doing? How are things? How are you keeping? How's yourself? How goes it? Такі речення називають клішованими, готовими, усталеними зворотами, які використовуються в типових ситуаціях, і, як правило, допускають лише незначну варіативність лексичного складу. Призначення цих речень полягає у здійсненні контакту між коммунікантами, а також у створенні атмосфери довіри до переданої інформації і її джерела, що є необхідною умовою успішності комунікативного акту. Вибір тієї чи іншої форми привітання, встановлення контакту, залежить від багатьох чинників: статі, віку, службового або суспільного становища адресата, дистанції між комунікантами, обстановки спілкування та ін. Що можна сказати добре знайомому, молодшому чи рівному в невимушеній обстановці, то не підійде старшому, малознайомому в офіційній обстановці. Наступний приклад ілюструє соціально диференційований вибір потрібної форми привітання з урахуванням зазначених вище ознак: Hello, George. How's everything?Good evening, Mrs.Kalvin”. Як бачимо, до різних за віком та соціальним статусом адресатам в одній і тій же ситуації вибираються різні формули привітань.

Поширеною формулою-привітанням, характерною для офіційної обстановки спілкування, при зустрічі з незнайомими людьми, є How do you do? Порівн. словникові тлумачення: “How do you do?” This is a form of greeting on first meeting a person. It can be used only in the second person, and as a direct question. We cannot ask “How does your wife do?” , Ноw does your father do?”. Nor can we say “He asked me how I did”, or in answer to the salutation reply “I do very well”. The correct response is to repeat How do you do? to the person we are meeting. Наприклад: “Gavin, this is Sheila Beckwith, our number one editor.” “How do you do”, said Wilson./

Більш невимушеними, а отже, такими, що не відрізняються надмірною ввічливістю формами привітання, встановлення контакту є кліше: How are you getting on? How are you doing?How are things? How are you keeping? How are you?(Порівн. Укр.: Ну як справи? Як живете-можете? Як ся маєте? Що новенького чути? Як вам живеться?), які вживаються між добре знайомими людьми, рівними за віком і суспільним становищем, у невимушеній обстановці. Порівн. словникові тлумачення: How are you? – A conventional greeting, often also a definite enquiry about someone's health and welfare. Also: How are you doing? How are / or how's / things? How are you keeping? Порівн.також наступні словникові тлумачення: How are you keeping? / Coll. rather old-fashioned / – How are you? Used when one meets a friend whom one has not seen or met for some time. This idiom can be varied, e.g. to refer to another person, as in: How is your mother keeping? or in such phrases as: Are you keeping well? /

Отже, привітання являють собою мінімальну диалогічну єдність, що складається з двох однотипних висловлювань, кожне з яких проговорюється по черзі обома комунікантами, наприклад:

Elizabeth! How lovely to see you. How are you?” Elizabeth's smile was polite and blank.“We met at the Gholmondeleys” said Morgan hurriedly. “Yes, of course. How are you? ”.

Привітання у відповідь може відрізнятися від вихідної форми: How are you keeping, love?” Hello, Mrs. Burnett ... В окремих випадках у репліці-відповіді може прозвучати: I'm fine; fine; Couldn't be better; so-so; та ін, наприклад: How are you?” he asked, following her into the living room. Fine, absolutely wonderful. Через регулярність вживання в мовленнєвому спілкуванні, привітання семантично вихолощуються і стають рутинними висловлюваннями сфери мовленнєвго етикету, взаємообмін якими не передбачає отримання інформації про реальний стан справ співрозмовника. Тому питальні речення фразеологізованої структури How are you? How's it going? How do you do? та ін, що виступають у функції привітань, зазвичай не містять запиту інформації, а є конвенціональними ритуальними актами, які сприяють здійсненню соціального контакту. Якщо такі висловлювання і містять запит, то це запит про те, чи бажає адресат вступити в контакт із співрозмовником.

Як правило, за привітанням ідуть інші питальні речення фразеологізованої структури, які поєднуючись, утворюють цілий комплекс метакомунікативних сигналів, що передують переходу до власне коммунікації. Так, висловлювання типу How are you? How are things? можуть конкретизуватися, поширюючись на справи сімейні, службові, наприклад: How is your wife /family, / mother ?How are the children? How's your mother keeping? How are things at home / in your department /? How are you getting on with / your thesis /? та ін. Питальні речення фразеологізованої структури такого типу є своєрідною зачіпкою для подальшої розмови на такі теми як “Сім'я”, “Робота” та ін., які сприяють встановленню контакту між комунікантами. Часто таке спілкування набуває затяжної форми світської балаканини (small talk), єдине призначення якої – коммунікативна співпраця, коли важливо не те, про що йдеться, а що взагалі ведеться розмова. Наприклад: Mr.Kosak” , I said, How are you anyway? "I'm fine, Johnny, ” said Mr.Kosak. How are you? ” Couldn't be better, Mr.Kosak” I said. How are the children? ” Fine, ” said Mr.Kosak. Stepan is beginning to walk now. ” That's great, ” I said. How is Angela?Angela is beginning to sing, ” said Mr.Kosak. How is your grandmother? ” She's feeling fine, ” I said. She's beginning to sing too. She says she would rather be an opera star than queen”. How's Marta, your wife, Mr.Kosak? ”Oh, swell", said Mr.Kosak. Головним для small talks є не передавання інформації (якою все-таки обмінюються комуніканти в ході спілкування), а здійснення соціального контакту, що є частиною соціальної діяльності . Розмова на теми, що сприяють встановленню контакту, називають спілкуванням на неінформативному рівні. Під спілкуванням на неінформативному рівні мається на увазі не відсутність інформації як такої, а відсутність інформативно-важливих для комунікантів фактів, здатних привести до перегляду коммунікантом його ставлення до дійсності.

Під час встановлення контакту зі співрозмовником крім привітань використовуються такі питальні речення фразеологізованої структури (які також належать до мовного етикету), метою яких є привернення уваги адресата. Це метакоммунікативне завдання є найголовнішим на початковій фазі спілкування, тому що перехід до сприйняття адресатом комунікативно-значущої інформації вимагає руйнування бар'єру неуваги, бо раптова (при неувімкненій увазі адресата) мова може бути не сприйнята взагалі, або сприйнята неповністю, неповноцінно. З метою привернення уваги адресата і спонукання його до сприйняття повідомлення використовуються питальні речення фразеологізорованої структури, які утворюються за моделями: Would you +Inf.? Would you mind + Ger ...? Would you mind if + Pr + Inf ..? Would you be so good as + Inf.? Can / Could + Pr + Inf.?

Ці речення, як правило, використовуються для встановлення мовленнєвого контакту в нейтрально-офіційній та побутово-діловій сферах, де спілкуються незнайомі і малознайомі люди. У подібних ситуаціях потрібна особлива увага до правил ввічливості, до мовного етикету, щоб спілкування як діяльність, вписуючись взагалі в трудову діяльність, полегшувало останню. Так, загальноприйнятими формулами привертання уваги незнайомої людини є питальні речення фразеологізованої структури, які утворюються за моделлю Can / Could + Pr + Inf.?, Причому, could звучить ввічливіше і шанобливіше, оскільки передбачає і не висловлену вголос фразу “якщо вам не важко”. Наприклад: у госпіталі, в кімнаті очікування для відвідувачів сидять люди. Всередину їх не впускають, але вони знають, що там щось сталося, можливо, хтось із хворих помер. Нарешті приходить медсестра. Окинувши поглядом відвідувачів, вона підходить до однієї з них: “Missis Horowitz, could I please speak to you for a moment?” “Oh my God! ” she said. “It's my mother”," she said” / EH-FS, 20 /

Мовні акти такого типу називають складеними. Першим компонентом такого складеного мовленнєвого акту є звернення Missis Horowitz, що сполучає три функції – залучення уваги адресата (перлокутивна функція), індикація рівня міжособистісних відносин комунікантів, зокрема, ставлення адресанта до адресата (соціальна функція) і індикація адресата мовленнєвого акту ( адресато-диференціальна функція). Тут звернення Missis Horowitz одночасно привертає увагу адресата, вказує адресата спонукального мовленнєвого акту, підкреслює офіційні стосунки комунікантів і шанобливе ставлення адресанта до адресата. Мовленнєвий акт, виражений реченням Could I please speak to you for a moment? виконує не тільки метакомунікативну функцію, а й висловлює запитання про дозвіл поговорити з адресатом.

Проведений аналіз дозволяє стверджувати, що особливість комунікативної семантики ПРФС полягає в спеціалізації на реалізації непитальних функцій, однією з яких є встановлення мовленнєвого контакту. Практичне оволодіння цим матеріалом є одним з необхідних завдань вивчення і викладання англійської мови.


Віра Великорода

канд. філол. наук, доцент, м. Івано-Франківськ

Ольга Дубас

м. Івано-Франківськ

Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12

Схожі:

Шляхи подолання мовних та iconВідділ преси, освіти та культури Посольства США в Україні
Шляхи подолання мовних та комунікативних бар’єрів: методика викладання гуманітарних дисциплін
Шляхи подолання мовних та icon1. Підготовчий період
Створення малих груп, вибір керівника групи, розподіл навантаження на кожного учасника. Складання алгоритма для розв'язання проблемних...
Шляхи подолання мовних та iconСоціальні аспекти подолання наркоманії
...
Шляхи подолання мовних та iconІv міжнародного мовно-літературного конкурсу учнівської та студентської молоді імені Тараса Шевченка 2013 – 2014 н р. клас Спишіть уривок із твору «Тарасові шляхи»
Спишіть уривок із твору «Тарасові шляхи» О. Іваненко. Підкресліть головні та другорядні члени речення, надпишіть, якими частинами...
Шляхи подолання мовних та iconТема №1. Сучасна українська літературна мова та її норми
М о в н а н о р м а – це сукупність загальновизнаних мовних засобів, що вважаються правильними та зразковими на певному історичному...
Шляхи подолання мовних та iconО. Генрі. Новела «Останній листок». Взаєморозуміння та прагнення зробити добро іншому як засіб подолання життєвих негараздів

Шляхи подолання мовних та iconРайонний методичний кабінет о. Генрі. «Останній листок»
Взаєморозуміння та прагнення зробити добро іншому як засіб подолання життєвих негараздів
Шляхи подолання мовних та iconПрофілактика та подолання стресових станів
Матеріали: маркери, фломастери, аркуші паперу, бейджі, стікери, плакати, дошки, роздаткові матеріали
Шляхи подолання мовних та iconТема: О. Генрі. «Останній листок». Взаєморозуміння та прагнення зробити добро іншому як засіб подолання життєвих негараздів. Втілення в образі Бермана найкращих людських рис. Гуманізм новели

Шляхи подолання мовних та iconФахових вступних випробувань
Мета завдань – комплексна перевірка знань форм, значень й функцій опрацьованих мовних (граматичних та лексичних) явищ та вмінь вживати...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка