Шляхи подолання мовних та



Сторінка3/12
Дата конвертації29.05.2017
Розмір2.33 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12

ЛЕКСИЧНІ ЗАСОБИ ВИРАЖЕННЯ ІНТЕНЦІЇ У

ПОЛІТИЧНИХ ПРОМОВАХ БЕНАЗІР БХУТТО

Будь-який окремо взятий мовленнєвий акт у політичному діалозі чи монолозі має на меті здійснення конкретного комунікативного наміру (інтенції). На нашу думку, однією із найголовніших характеристик успішного політика є вміння донести до мас свої бажання та наміри таким чином, щоб вони стали бажаннями та намірами всього загалу. Досягнення такої мети залежить, насамперед, від досконалого володіння мовними засобами, що допомагають адресанту реалізувати свої інтенції у процесі комунікації.

Засоби лексичного рівня, які використовуються у вираженні мовленнєвого наміру політиків, сьогодні вважаються найбільш численними і найбільш вживаними. Ми пропонуємо розглянути основні лексичні способи реалізації інтенції політика-жінки на основі промов колишнього прем’єр-міністра Пакистану Беназір Бхутто. Для аналізу нами було відібрано промови політика із книги “Benazir Bhutto. Selected Speeches 1989 – 2007”, виданою Сані Панхвар (Sani H. Panhwar) у 2009 році.

Оскільки політичний текст розрахований на широке коло читачів і за своєю природою зазвичай покликаний задовольняти перцептивні здібності якомога більшої кількості потенційних адресатів, лексичні засоби реалізації комунікативного наміру в основному належать до загальновідомої, загальновживаної та зрозумілої усім мовцям лексики, вибір якої до того ж повинен бути вмотивованим. Загалом для реалізації інтенції адресанта в політичному дискурсі найчастіше використовується:

1. Нейтральна лексика. Така лексика займає особливе місце у політичному дискурсі, оскільки саме нейтральні розмовні елементи здатні прямо впливати на адресата і викликати реакцію, неможливу при вживанні літературно-нормативних одиниць. Використання нейтральної лексики посилює ефект реалізації інтенції політика-мовця, тому що дозволяє йому простіше і зрозуміліше висловити власні думки, наміри та бажання.

“… throughout my life, I have subscribed to universal values of love and brotherhood and harmony. I have friends in the east and the west. I see myself as a bridge between two cultures and two worlds. My world is a world united by common concerns. I see a world worried about gender issues, education, crime. And when my friends and I meet over coffee, whether in the east or in the west, we talk about the same issues: our children, our expanding waistlines, our rising blood pressure and other such important issues. Whether we like it or not, we are all cut from the same cloth.” [Is Islam Compatible with the West? від 20 лютого 2000 року]

Наведений приклад ілюструє процес реалізації інтенції, яка полягає у бажанні політика збільшити свою популярність і розширити межі впливу серед простого населення за допомогою слів, зрозумілих широкому загалу.

2. Книжна лексика. Використання так званих престижних, елітних, завищених форм слів зазвичай є свідченням високого рівня розумових здібностей мовця, його освіченості.

Dictatorship doesn’t constrain fundamentalism or terrorism. It provokes it. The goal of rational foreign policy must always be to simultaneously promote stability and to strengthen democratic values. The stakes are high. Every war in the South Asian subcontinent from where I come started when my country was under a military dictator or one of its civilian surrogates. I do not know of a single case when a democratic country has gone to war against another democratic country. Dictators are not accountable and do not need a popular mandate behind their policies.” [Democracy and Internationalism: Post Iraq від 19 травня 2003 року]

За допомогою слів constrain, rational, promote, surrogates, accountable, mandate політик критикує політичну диктатуру, цим самим стверджуючи свою прихильність до політики демократизму та подальший намір утілювати її у життя. Уживання такого виду номінацій свідчить про високий рівень інтелекту політика-жінки, що, у свою чергу, вселяє довіру та посилює прагматичний вплив на адресата.

3. Терміни. Лексика цього виду характеризується наявністю точного, конкретного значення та відсутністю образності й емоційно-експресивного забарвлення. Таким чином, використання термінів у політичному дискурсі акцентує на серйозності та важливості інтенцій мовця.

We can remember that the future is in our hands. As the European philosopher Goethe once wrote, “Freedom must be reinvented in every generation.” Unipolarism can lead to unilateralism. As power shifts to new paradigms the challenge is to find ways where the voices of the rest of the world community can also be heard effectively. This is our turn to reinvent freedom. And we shall prevail.” [Democracy and Internationalism: Post Iraq від 19 травня 2003 року]

Використання термінів (unipolarism, unilateralism) дає змогу адресанту-політику уникнути вживання непотрібних слів, тобто лаконізувати мовленнєвий акт. В той же час це посилює акцентування інтенції мовця - наголошення на необхідності діяти за нових обставин, у «новому» світі на шляху демократичного розвитку, а також свідчить про професійність політика.

4. Модальні конструкції. Використання даних конструкцій у політичному дискурсі робить можливим подання мовцем-політиком власного висловлювання як необхідного, можливого, обґрунтованого. Таким чином модальність допомагає підготувати свідомість адресата і сигналізувати про вимоги, побажання чи наміри адресанта.

We can think of the peace dividend as the sum of resources no longer devoted to the military and available for the social sector. The peace dividend can be the traditional guns for butter trade-off. In the longer term, a peace dividend is defined by investment. We must invest in technology. We must invest in infrastructure. Above all we must invest in human capital – specifically on education and health.” [Meeting of Professional Women від 18 листопада 2003 року]

Використання слів на позначення модальності, які до того ж неодноразово повторюються, допомагають адресанту у реалізації її власної інтенції, спрямованої на виділення основних напрямів інвестиційної політики, яку вона вважає за потрібне провести найближчим часом.

5. Займенникова опозиція «Я (ми)» – «Вони». Такий засіб зазвичай використовують політики з наміром проявити себе і свою роботу з кращої сторони на відміну від інших. Наприклад:

There are many countries with disputes and disagreements. Yet they manage their affairs in a way that enables their people to know each other through trade, travel and tourism. They share warm relations without prejudice to their differing positions and perceptions. We can learn from such models of conflict management. We can make a meaningful attempt at resolution and reconciliation in South Asia to truly make progress across the board. And if we do make progress, the dividend before us is compelling”. [Meeting of Professional Women від 18 листопада 2003 року]

Акцентуючи на контрасті між країнами з різною зовнішньополітичною діяльністю, адресант засвідчує свою інтенцію щодо використання міжнародного досвіду у врегулюванні конфліктних ситуацій.

Отже, на основі аналізу вищенаведених прикладів ми виявили, що у своїх політичних промовах Беназір Бхутто вміло використовує різні засоби вираження власних інтенцій, зокрема на лексичному рівні, що свідчить про її мовну та політичну компетентність.



Віра Великорода

канд.філол.наук,доцент, м. Івано-Франківськ

Наталія Футерко

м. Івано-Франківськ
ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИКОРИСТАННЯ АБРЕВІАТУР

У ГАЗЕТНОМУ ТЕКСТІ

(на матеріалах газети “The Guardian”)

Час на зламі XX-XXI ст. – це період розвитку новітніх технологій та інформаційного суспільства, і надзвичайно важливу роль у ньому відіграють засоби масової інформації. Сьогодні постійно зростають обсяги інформації, і постає питання економії часу та простору. Передачу даних треба здійснювати швидко, з якнайменшими витратами зусиль та мовних засобів, тому питання використання абревіатур є надзвичайно актуальним.

У Лінгвістичному енциклопедичному словнику зазначено, що абревіація – це найновіший спосіб словотворення, який є досить продуктивним в сучасних мовах та спрямований на все більшу регламентацію та упорядкованість мови. Справжній вибух абревіації відбувся на початку 1990-х рр. (поява мережі Інтернет) – і триває аж до сьогодні. Тенденція англійської мови до моносилабізму та простої структури слова сприяє цьому процесу. Основним джерелом творення та функціонування термінів-абревіатур, які пізніше стають мовними універсаліями та використовуються у багатьох мовах світу, є засоби масової інформації, і найголовнішу роль у цьому процесі відіграють саме газети.

Газетна комунікація має чимало особливостей, та основною її рисою є те, що адресант не знає рівня комунікативної компетенції адресата, а той, в свою чергу, позбавлений можливості уточняти інформацію, незрозумілу для нього. Досліджуючи абревіатури газети “The Guardian”, ми звернули особливу увагу на так званий «принцип комунікативної значущості», який у ній широко застосовується і полягає у тому, що автор повинен орієнтуватися на середньостатистичного читача, інакше він зазнає комунікативної невдачі при сприйнятті повідомлення отримувачем.

Так, ураховуючи можливу необізнаність читача зі значенням використаної абревіатури, уживання її вперше в статті чи той факт, що вона може бути авторським неологізмом, журналісти зазвичай спочатку подають її з розшифруванням чи дескриптивним поясненням. Газети – це сфера, яка найбільше реагує на появу нових слів та сприяє їхній дистрибуції. Але, тільки попередньо пояснивши скорочення, автори отримують право використовувати абревіатуру даного слова чи словосполучення без будь-яких пояснень:



This is how negotiations over the Transatlantic Trade and Investment Partnership (TTIP) began. The TTIP is a proposed single market between the United States and the European Union, described as «the biggest trade deal in the world».

(The Guardian, 10 March 2014)

До того ж, таке використання скорочень дозволяє максимально передати зміст, зекономити час, простір та збільшити швидкість передачі інформації:



Gareth Thomas, the MP who chairs the Co-op Party NEC, said it was right Sutherland had quit if he could not be a successful boss of the group.

(The Guardian, 11 March 2014)

Речення містить три абревіатурні одиниці, і це значно зберігає простір, тому що, якби Джил Тренор та Шон Фаррелл у своїй статті не зробили скорочення, то об’єм речення значно збільшився б, і їм довелося б використати більше часу та ресурсів для передачі інформації, а читачам більше часу й зусиль для сприйняття повідомлення:



Gareth Thomas, the Member of Parliament who chairs the Co-operative Party National Executive Committee, said it was right Sutherland had quit if he could not be a successful boss of the group.

Та все ж у цьому випадку автори порушили принцип доступності, адже вони попередньо не пояснили значення вжитих абревіатур, і тому таке повідомлення читач може не зрозуміти через важкість для сприйняття аж трьох абревіатур в одному реченні чи через необізнаність з лексикою.

Але вживання абревіатур має більше переваг, ніж недоліків. І не тільки наявність великої кількості абревіацій, а й наявність багатокомпонентних абревіацій допомагає автору зберегти час та простір, пришвидшити процес сприйняття інформації читачем. До того ж, автор статті не зазнає невдачі, якщо правильно застосує на практиці принцип доступності та орієнтації на середньостатистичного читача:

EEAST sent a number of resources to the incident including two ambulance officers, three ambulances, two doctors and one rapid response car.

(The Guardian, 14 March)

East of England ambulance service sent a number of resources to the incident including two ambulance officers, three ambulances, two doctors and one rapid response car.

Правильно використані абревіатурні інновації можуть полегшити процес отримання інформації читачами в газетній комунікації. Наприклад, абревіатура-неологізм WWOOF (World Wide Opportunities on Organic Farms or Willing Workers on Organic Farms) уже настільки ввійшла у вживання, що не потребує ніякого пояснення і сьогодні вже почала вживатися як звичайний іменник чи дієслово та не викликає загрози для передачі інформації. Тому заголовок Ten of the best WWOOFing breaks (The Guardian, 8 May 2009) буде сприйнято читачем цілком нормально і не викличе потреби зазирнути до словника.

Часто автори не подають пояснення використаної абревіатури, і це створює значні перешкоди на шляху до розуміння тексту. Наприклад, заголовок Edward Snowden discusses NSA leaks at SXSW: 'I would do it again' (The Guardian, 10 March 2014) може призвести до того, що читач відмовиться читати статтю тому, що абревіатура SXSW (South by Southwest – is a set of film, interactive, and music festivals and conferences that take place early each year in mid-March in Austin, Texas, United States) незнайома для нього, не викликає інтересу та бажання прочитати інформацію чи навіть «відлякує», і в результаті тільки невелика кількість адресатів захоче пошукати її значення, якщо воно не зрозуміле з контексту. Отже, доступність є важливим чинником при передачі повідомлення широкому загалу.

Редакція газети “The Guardian” створила своєрідні правила у вигляді довідника під назвою «Guardian and Observer style guide» щодо того, як правильно вживати абревіатури, щоб полегшити їхнє сприйняття читачами. Серед них: не ставте крапки в абревіаціях та не робіть пропусків між літерами та ініціалами, це стосується й власних назв: IMF, mph (miles per hour), eg, 4am, M&S, No 10, AN Wilson, WH Smith; використовуйте великі літери, якщо абревіатура читається, називаючи ініціальні букви кожного слова скорочуваного словосполучення з вимовою за алфавітним принципом (ініціалізми): BBC, CEO, US, VAT; якщо абревіатура вживається вперше, подайте її скорочення, яке використовуватиметься надалі в дужках: Association of Chief Police Officers (Acpo), seasonal affective disorder (Sad); уживайте тільки першу велику літеру у виразах: C-list, F-word, «the word assassin contains four Ss» та інші.

Отже, сьогодні абревіатури набувають усе більшого й більшого поширення як у засобах масової інформації в цілому, так і в газетній комунікації зокрема. Ефективність передачі даних є визначальним фактором при виборі мовних засобів, оскільки від того, наскільки доступною для читача є інформація, залежить популярність газети та, власне, автора статті. Тому адресанти намагаються накопичувати якомога більше даних у мовному знаку для швидшої їх передачі та засвоєння, підвищення ефективності комунікації, економії мовних засобів та раціоналізації мови і, звичайно ж, у такий спосіб вони поповнюють та збагачують словниковий запас мови.
Світлана Волох

м. Київ
ЗАСТОСУВАННЯ ЕЛЕКТРОННОЇ ПРОГРАМИ ІTEST

У ВИЗНАЧЕННІ ТА ОЦІНЦІ РІВНЯ ЗНАНЬ СТУДЕНТІВ НА ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТТЯХ З АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ

На різних етапах навчання іноземної мови знання студентів потребують контролю мовленнєвих навичок та вмінь, а також визначення та оцінювання рівня їх сформованості. Ефективним засобом організації контролю у навчанні іноземної мови є тестування. Тестовий контроль або тестування як термін означає у вузькому значенні використання і проведення тесту, і в широкому – як сукупність етапів планування, складання і випробовування тестів, обробки та інтерпретації результатів проведення тесту (В. Коккота).



Існує декілька видів тестувань – традиційне паперове, де студенти виконують завдання за допомогою ручки та тестів на паперових носіях, та сучасне – комп’ютеризоване, з використанням готових комп’ютерних програм. Сутність інформаційних технологій навчання та особливості їх використання у навчальному процесі розглядали такі науковці: М. Анісімова, В. Глушков, А. Єршов, М. Жалдак, Є. Клементьєва, В.Лавринець, Є. Машбиць, В. Монахов, О. Пєхота, І. Підласий, Є. Полат, І. Синельник, С. Смирнов та ін. На сучасному етапі одним з положень «Національної стратегії розвитку освіти в Україні на 2012-2021 роки» є інформатизація освіти, удосконалення інформаційно-ресурсного забезпечення освіти.

Вид тестового контролю визначається цілями тестування – отримання інформації про рівень знань студентів на певному етапі навчання.

Види тестування:

  • попередній тест-контроль (placement test) знань студентів;

  • поточний тест-контроль знань студентів;

  • рубіжний модульний тест-контроль знань студентів;

  • підсумковий тест-контроль знань студентів;

  • тренувальне тестування .

Попередній тест-контроль (placement test) здійснюється з діагностичною метою перед вивченням дисципліни на початку року, семестру для з'ясування загального рівня підготовки студентів з предмета, щоб намітити організацію їх навчально-пізнавальної діяльності.

Поточний тест-контроль проводиться викладачем під час усіх видів занять і має на меті перевірку рівня підготовки студента за змістовими та заліковими модулями. Інформація, одержана при поточному тест-контролі, використовується як викладачем для коригування методів і засобів навчання, так і студентами для планування самостійної роботи. Поточний контроль повинен бути системним та об’єктивним.

Рубіжний модульний тест-контроль – це контроль знань студентів після вивчення логічно завершеної частини навчальної програми. Критерії оцінювання модульного контролю визначаються викладачем і відображені у робочій програмі навчальної дисципліни. Студенти, які не атестовані за результатами залікового модуля (кількість балів нижче мінімального залікового значення або через відсутність студента), зобов’язані пройти повторний модульний тест-контроль протягом двох тижнів.

Підсумковий тест-контроль проводиться з метою оцінки результатів навчання студентів на його завершальному етапі. Підсумковий контроль включає семестровий контроль студентів. Він проводиться у вигляді підсумкового тест-контролю з дисципліни в обсязі навчального матеріалу, визначеного навчальною та робочою програмами в терміни, встановлені навчальним планом.

Тренувальне тестування є різновидом самостійної роботи студентів і використовується викладачем як навчальне тестування для самостійного опрацювання студентами певної теми.

Тести можуть перевірятися двома способами:

- об’єктивно (тобто існує правильна відповідь і будь-який перевіряючий поставить однакову кількість балів за перевірені завдання);

- суб’єктивно (тобто оцінювання в основному залежить від рішення викладача, який перевіряє, різні викладачі нададуть різні бали за те саме завдання).

На базі лінгвістичної лабораторії в Національній академії статистики, обліку та аудиту для проведення об’єктивного контролю знань студентів, визначення рівня сформованості мовленнєвих навичок та вмінь використовується програма iTest (http://itest.sourceforge.net/) програма, що знаходиться у вільному доступі і приваблює тим, що вона є багатоплатформною, тобто працює в різних операційних системах Windows, Linux, Mac OS X та достатньо простою у використанні. Програма iTest дозволяє проводити тестування в локальній мережі аудиторії. Після завершення кожного із сеансів тестування результати студента автоматично відправляються на головний комп’ютер (сервер) і зберігаються в загальній базі даних.

Програма є легкою для встановлення та засвоєння і має невеликий об’єм. Після встановлення користувач автоматично отримує два додатки: iTestServer та iTestClient. Перший з них – для створення тестів викладачем, другий – для проходження теста студентом.

У режимі створення теста викладач повинен створити базу питань, а для цього вказати категорію (тему), увести текст запитання і варіанти відповідей. Програма підтримує не всі типи тестових завдань, а тільки найбільш розповсюджені – єдиний та множинний вибір.

Під час проведення тестування на головному комп’ютері запускається серверна частина додатку iTestServer, налаштовуються параметри сервера, а на студентських компьютерах запускається клієнтська частина iTestClient, налаштовуються параметри підключення (ІР-адреса та порт сервера, що використовується). Студенти відповідають на питання тесту, а після того як закінчили, відповіді пересилаються на сервер (головний компьютер) та фіксуються в файлі бази даних.

Зручними для викладача під час проведення тестування є можливості обрати:

  • категорії (теми) питань;

  • кількість питань з кожної теми, що включені до тесту;

  • кількість правильних відповідей для проходження тесту;

  • час для проведення тестування.

При наявності достатньої кількості питань у базі кожен зі студентів може отримати персональні питання (не такі, як у його сусіда).

Окрім цього, проведення контролю знань у формі електронного тестування має цілу низку переваг порівняно з традиційною формою діалога «викладач-студент»:

  • об’єктивність (виключається фактор суб’єктивного підходу з боку викладача, обробка результатів відбувається через комп’ютер у присутності студента);

  • валідність (можливість перевірки знань за всім обсягом навчального матеріалу);

  • демократичність (усі студенти знаходяться в рівних умовах);

  • масовість (можливість за певний встановлений проміжок часу охопити контролем велику кількість студентів).

Програма iTest досить зручна з точки зору студента. Вона надає можливість під час проходження тесту виконувати завдання в довільному порядку, повертатися до вже виконаних завдань для виправлення помилок, контролювати час, що залишився. Після закінчення тесту результати студента можуть бути надруковані або збережені в файлі (поставлені питання та отримані відповіді).

Звичайно програма має і недоліки: підтримуються не всі типи тестових завдань, а тільки єдиний та множинний вибір; немає можливості дистанційного тестування в мережі Інтернет. Проте можливостей програми достатньо для повноцінного контролю та оцінювання знань студентів.

Система комп’ютерного тестування – це універсальний інструмент для визначення та оцінювання рівня сформованості мовленнєвих навичок та вмінь на всіх рівнях навчального процесу. Комп’ютерне тестування як елемент контролю використовується поруч з іншими методами оцінювання знань студентів. Робота студентів з комп’ютерними тестами сприяє підвищенню мотивації до навчання, долучає до самостійної роботи та самоконтролю.
Дар’я Вольницька

м. Житомир
Х-ШТРИХ ТЕОРІЯ НОАМА ХОМСЬКОГО

Протягом 80-х років численні дослідження у рамках синтаксису змушували дослідників до віри у те, що більшість синтаксичних феноменів могли аналізуватися в межах функціонального ядра. Розвиток почався з дослідження Н. Хомського. На його думку, функціональні вершинні (ядерні) флексії та комплементайзери є синтаксично важливими, хоча попередньо вони розглядалися як другорядні категорії. В американській традиції синтаксичну структуру прийнято представляти у вигляді дерева безпосередніх складників. Саме Х-штрих теорія є продовженням у розвитку такої традиції. Так в усіх складників є вершина або ядро, яке може бути репрезентоване однією з традиційних частин мови – іменником, дієсловом, прикметником, прийменником тощо і визначати категорію складників [1]. Лексичні групи – іменні, дієслівні, прикметникові та препозиційні групи мають як і їх ядра, конституент, що їх позначає. В іменній групі NP присутнє N-ядро, у дієслівній групі VP – V-ядро тощо. Поряд з ядром група може містити комплемент. Напр.: (1) break the window (VP) складається з головного дієслова break та комплемента іменної групи (NP) the window. Наприклад: (2) The girl bought a dress yesterday.





Рис. 1 Деривація речення за теорією Х-штрих

Конституент V’ використовується з метою презентації факту, що a dress є обов’язковим аргументом дієслова to buy, тоді як yesterday є факультативним ад’юнктом до фрази bought a dress. Комплементи є завжди дочірніми вільної групи-штрих, але ніколи від Х-штрих чи Х-ядра. Аргументи є необхідними для формування речення (іменної групи NPSUBJECTAGENT і NPOBJECTPATIENT) і визначаються у дієслівному словниковому записі. Наприклад, семантичний запис для buy визначає суб’єкт іменної групи (the girl) та об’єкт групи імені (a dress) є необхідними елементами у формуванні граматичного висловлювання. Дієслово buy потребує агенса, тобто суб’єкта іменної групи (the girl) і пацієнса, тобто об’єкта групи імені (a dress) [2]. Іншим фразовим конституентом у синтаксисі Х-штрих є специфікатор, що є дочкою подвійної фрази Х-штрих (Х’’). У ранніх версіях Х-штрих теорії, Н. Хомський класифікував детермінанти так само, як і специфікатори. Тому іменна фраза від a dress має свою зовнішню структуру: [NP[D a] [N’[N dress]]]. У більш пізніх дослідженнях детермінанти були концептуалізовані як ядро групи детермінанта (DP), що містить детермінанти та іменну групу. Специфікатори виконують нову роль. Якщо розглядати приклад (2), то суб’єкт речення the girl вважається специфікатором групи bought a dress yesterday. У цьому аналізі фраза bought a dress yesterday стає вільною штрих-групою (V’), комплемент суб’єкту групи детермінанта – the girl. У свою чергу відбувається розпад V’ на дві групи, а саме іншу дієслівну штрих-групу та ад’юнкт, а препозиційна група підкреслює, що a dress є обов’язковим аргументом дієслова buy, у той час як yesterday є факультативним ад’юнктом до фрази bought a dress. Розпад X’ у подальшу Х’ групу та ад’юнкт є прикладом рекурсії. Проілюструємо процес рекурсії на прикладі:






Рис. 2 Рекурсія у теорії Х’

Варто зазначити, що група завжди містить ядро такого самого типу. Подвійна штрих-група (Х’’ чи ХР) складається з обов’язкового вільного ядра у позиції специфікатора і можливого ад’юнкта. Вільна штрих-група складається з обов’язкового не штрих-ядра, хоча пізніше вона може вміщуватися у вільній штрих-групі і можливих комплементах.

Х-штрих теорія має безліч різновидів. Наприклад, у праці Ф. Стуурман [6] мова йшла про відсутність необхідності визнавати більш ніж одну рекурсивну проекцію групи для будь-якої категорії. Таким чином, зміст теорії Х-штрих зводився до схеми: Х’X’, X’  X0. Приєднуючи до вершини Х комплементи, отримуємо проекцію Х-штрих, а приєднавши до Х-штрих специфікатори, отримуємо проекцію Х’’, яка співпадає з XP [4]. Загальна схема будь-якого складника у термінах Х-штрих теорії виглядає так:

а) три універсальних правила структури складників:

1. Xn  (ZP) X’ (специфікатор та вузол першого рівня)

2. Х’  X’ (WP) чи (WP) X’ (вузол першого рівня та ад’юнкт)

3. X’  X0 (YP) (вершина та комплемент)

б) загальна структура повного складника (без ад’юнктів) у відповідності з вище зазначеними правилами виглядає у так:





Рис. 3 Структура повного складника

Отже, головною перевагою зазначеної вище схеми, є її універсальність для усіх синтаксичних груп в усіх мовах. Окреслена схема замінює повністю окремі правила структури складників і є однією з найважливіших мовних універсалій. У традиційній лінгвістиці комплементи майже повністю відповідають об’єктам. Сполучники підрядності та схожі на них слова у генеративній граматиці називаються комплементаторами, а поєднуючись з підрядним реченням, вони утворюють групу комплементатора [5]. Наприклад:



  1. I heard that monkeys like bananas.



Рис. 4 Група комплементатора

Отже, теорія Х’ є базовою структурою, котра включає три правила, які виражають три елементи, окрім вершини. Комплемент представлений вузлом сестер вершини. Він завжди слідує вершині та обмежується субкатегоріальними вимогами. Специфікатор є вузлом сестер до Х’ та дочірнім для ХР. Специфікатори займають позицію перед вершиною та обмежені лише однією фразою. Останнім елементом групи може бути ад’юнкт, котрий може бути представленим на будь-якому штриховому рівні: Х, Х’, ХР.


Михайло Гавриш

канд. філол. наук, доцент, м. Київ
ОДНОМОВНІСТЬ ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ ЯК ВАЖЛИВА ПЕРЕДУМОВА ФОРМУВАННЯ КОМУНІКАТИВНОЇ

ІНОЗЕМНОМОВНОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ СТУДЕНТІВ

1. На нинішньому етапі людської цивілізації вже аксіоматичним можна вважати твердження про те, що постіндустріальне суспільство – епоха знань і інформації – суттєво змінює й посилює роль «людського фактора» та вимагає якісно нових фахівців, що, у свою чергу, обумовлює і нові вимоги до їх професійної підготовки. Іноземномовна компетенція поряд із фаховими знаннями належить до вагомих конкурентних переваг сучасних спеціалістів, особливо на глобальних, міжнародних ринках. Усвідомлення цієї нагальної вимоги часу знайшло своє втілення, зокрема, у «Рамковій програмі з німецької мови для професійного спілкування для вищих навчальних закладів України», до колективу розробників якої входив і автор цього повідомлення і яка визначає головною метою викладання німецької мови у вищій школі формування «професійно орієнтованої міжкультурної комунікативної компетенції» студентів. Аналогічна думка представлена також в «Програмі з англійської мови для професійного спілкування», де серед шести цілей першою названа практична мета, яка трактується як формування загальних та професійно орієнтованих комунікативних мовленнєвих компетенцій студентів «для забезпечення їхнього ефективного спілкування в академічному та професійному середовищі». Обидва видання отримали гриф «Рекомендовано Міністерством освіти і науки України», що є додатковим підтвердженням актуальності й правильності їх спрямування на реалізацію комунікативного принципу в навчальному процесі з іноземних мов.

З цитованих формулювань логічно випливає щонайменше два запитання, чітке розуміння відповідей на які можна розглядати як пріоритетну передумову для виконання поставленого завдання. Йдеться, на нашу думку, про те, а) яке ж змістовне наповнення охоплює вираз «комунікативна іноземномовна компетенція сучасного фахівця», у чому суть цього явища та б) якими техніками і методиками (підходами) можна досягти ефективного й стійкого розвитку цієї компетенції. Деякі міркування автора щодо зазначеної проблематики висвітлені в основній частині пропонованої статті.

2. Комунікативна компетенція, у тому числі і іноземномовна комунікативна компетенція як її різновид, вже протягом десятиліть є об’єктом прискіпливої уваги науковців з багатьох галузей знань. Цей інтерес спричинений комплексністю, складністю та багатогранністю явища, що йменується комунікативною компетенцією і охоплює щонайменше мовний, соціокультурний, психологічний, міжкультурний та професійно-фаховий аспекти, володіння якими та врахування впливу яких на адресата інформації і забезпечує успішність спілкування, тобто досягнення намічених комунікативних цілей. Отже, акт комунікації передбачає не лише мовні знання, але й адекватне використання технік спілкування, усвідомлення міжкультурних відмінностей, свідоме дотримання відповідних норм поведінки та правил ввічливості, тобто орієнтацію на позамовні параметри ситуації спілкування. Саме в такому розумінні комунікативна компетенція чи, іншими словами, здатність оптимально використовувати вербальні та невербальні засоби у будь-якому акті комунікації і є одним з важливих чинників професійної дієздатності сучасних фахівців, особливо менеджерів. На розвиток та поглиблення усіх навичок і вмінь, що в комплексній взаємодії забезпечують формування саме такої комунікативної спроможності студентів, і мають бути спрямовані зусилля викладачів іноземних мов вищих навчальних закладів.

Практика роботи представництв іноземних, зокрема, і німецьких, фірм в Україні підтверджує правильність окреслених вище міркувань та висновків. В міжнародних компаніях існує зазвичай одна – англійська чи мова країни походження фірми – мова внутрішнього спілкування та діловодства між співробітниками різних національностей та усіма співробітниками і головним офісом. Зрозуміло, що ця мова – яка для певної чи й переважної частини персоналу є іноземною – задовольняє потреби як ділової комунікації, у тому числі і письмової кореспонденції, так і неформального спілкування на повсякденні теми переважно приватного характеру. Іншими словами, діяльність транснаціональних компаній на ринках різних країн і континентів вимагає й передбачає таке володіння співробітниками іноземною – в сучасних умовах найчастіше англійською – мовою, яке забезпечувало б самостійне й повноцінне виконання ними функціональних обов’язків без виникнення суттєвих складнощів/непорозумінь на комунікативному рівні при спілкуванні представників різних етносів. Це означає, що внутрішня комунікація – як усні робочі обміни інформацією, так і письмовий робочий документообіг – відбувається за таких умов без посередницької допомоги перекладачів. (Перекладачів такі фірми запрошують, як правило, лише на заходи, які стосуються сфери розбудови зовнішніх міжнародних контактів: двосторонні чи багатосторонні переговори, виступи керівництва перед іншомовною аудиторією, офіційний переклад договорів тощо.)

Отже, іноземномовна комунікативна компетенція сучасних фахівців середньої та вищої ланки (економістів, юристів, інженерів чи будівельників) – це широкий спектр мовленнєвих навичок і вмінь, який – серед іншого – передбачає знання як фахової, так і загальновживаної лексики. Звичайно, що сфера діяльності підприємства, його організаційна структура, стиль управління та інші чинники впливають та визначають особливості його внутрішніх комунікативних актів та їх переважну, домінуючу тематику. Однак, типовими можна вважати, на наш погляд, такі (активні та пасивні) комунікативні ситуації, як інформування колег чи керівництва про стан справ (проблеми, потреби, досягнуті показники), короткі повідомлення щодо економічного чи політичного розвитку країни перебування (у тому числі і у формі анотації матеріалів ЗМІ), ведення телефонних розмов, участь у виробничих нарадах чи дискусіях, написання ділових листів, електронних повідомлень, розуміння внутрішніх нормативних документів тощо.

Саме у підготовці фахівців з такими комунікативними здатностями і вбачається головне завдання кафедр іноземних мов у нелінгвістичних вищих навчальних закладах. Тобто йдеться про вишкіл спеціалістів, які на достатньому рівні володіють усіма чотирма формами мовленнєвої діяльності іноземною мовою – читанням, слуханням, говорінням та письмом і які на цій основі проявляють готовність – у разі необхідності – до активної іноземномовної комунікації та спроможні мислити згідно з зразками, структурами («шаблонами») відповідної іноземної мови.

3. Якими ж шляхами можна досягти окресленої мети? Насамперед, наскрізним орієнтиром усіх практичних занять має бути навчання спілкуванню, що складає основний зміст (суть) комунікативного підходу у викладанні іноземних мов. Організація навчального процесу повинна відтворювати/моделювати реальні комунікативні ситуації/акти, тобто передбачати наявність адресанта і адресата мовлення, адекватного мовленнєвого завдання, що, у свою чергу, забезпечує вмотивованість, зверненість та ситуативність навчального іноземномовного спілкування студентів. Як і за реальних обставин, таке спілкування має бути формою соціальної взаємодії студентів, спонукати їх до висловлення й відстоювання певних позицій, обміну досвідом, прояву емоцій тощо.

З одного боку, максимальній наближеності до справжніх комунікативних процесів сприяє використання автентичних іноземномовних навчальних матеріалів, котрі є професійно і фахово зорієнтованими та ілюструють «культурні стандарти» носіїв відповідної мови (їх традиції, звичаї, культурні надбання, норми ділового етикету, спілкування тощо). Такий підхід обумовлює звикання до «живої» (а не спрощеної) іноземної мови, орієнтацію на головні змістовні складові висловлювань та текстів, а також усвідомлення міжкультурних відмінностей та їх толерантне сприйняття.

З іншого боку, ефективне комунікативне опрацювання та засвоєння таких матеріалів досягається широким упровадженням в аудиторний навчальний процес та самостійну роботу студентів завдань, що мають проблемно-інтенсивний характер та також віддзеркалюють суттєві риси професійного спілкування. Це, приміром, ділові ігри, виконання групових проектів, виступи з повідомленнями, презентації, розробка інтелект-карт, дискусії (з підготовчими вправами у формі діалогів „Zickzack“ (Zickzack-Dialoge) чи за методом PMF (PMF-Methode) і ціла низка інших форм монологічної та діалогічної мовленнєвої діяльності. Зрозуміло, що за нинішніх умов така робота неможлива без опори на сучасні інформаційні технології, чим досягається поєднання фахової спрямованості навчального матеріалу з комунікативними / інтерактивними формами його опрацювання.

Очевидно, що орієнтація на окреслений підхід, результативність якого підтверджується багаторічною практикою, вимагає (переважної) одномовності в організації практичних занять. У нашому розумінні, це означає насамперед залучення рідної мови лише у виняткових ситуаціях (для економії часу) та повну відмову від перекладу цілих текстів, тобто використання іноземної мови як інструменту спілкування в усіх формах навчальної взаємодії студентів та викладача і студентів. Послідовне дотримання принципу одномовності сприяє поступовому формуванню в студентській групі іноземномовного середовища, яке створює необхідні передумови для того, щоб подолати психологічні комунікативні бар’єри при необхідності спілкуватися іноземною мовою та позбутися звички (яка нерідко суттєво ускладнює комунікацію) перекладати бажані висловлювання з рідної мови іноземною (тобто дає поштовх до мислення іноземною мовою).

Іншими словами, і в цьому полягає наше глибоке переконання, одномовність допомагає відчути й пізнати «живі» механізми функціонування іноземної мови та забезпечує таким чином її адекватне використання в міжкультурній комунікації.


Марина Горюнова

канд. філол. наук, доцент, м. Київ
АУДІЮВАННЯ ТА ПРОБЛЕМА ПОДОЛАННЯ БАР’ЄРІВ ПІД ЧАС ВИВЧЕННЯ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ

У реаліях сучасного світу знання іноземної мови стало безперечною необхідністю. Значення іншомовної компетенції збільшується у зв’язку з глобалізацією нашого суспільства, стрімким розвитком ІТ-технологій та їх глибоким проникненням у громадське та особисте життя, у сфери ділового спілкування, навчального процесу та наукової діяльності.

Особа, яка володіє іноземними мовами, має можливість значно розширити свій інформаційний простір. Це стосується прослуховування та перегляду навчальних, розважальних, освітніх каналів, участі у міжнародних наукових конференціях, круглих столах, лекціях, семінарах (також в режимі on-line). Для успішної конкуренції в умовах сучасного ринку випускнику ВНЗ потрібно бути не лише фахівцем у своїй галузі, який має здатність до ефективної роботи за фахом на рівні світових стандартів, але вміти вільно спілкуватися хоча б однією іноземною мовою в умовах діалогу культур, що, безсумнівно, веде до більш тісної співпраці.

Мовлення як один з найважливіших засобів спілкування здійснюється за допомогою говоріння та аудіювання, механізми яких тісно пов’язані між собою. Саме під час комунікативно-спрямованого навчання аудіювання відіграє важливу роль, оскільки розпізнавання усного мовлення є доволі важким видом діяльності для студентів немовних спеціальностей, але дуже важливим. Ступінь володіння цією навичкою визначає подальший успіх у вивченні іноземної мови.

Оскільки процес навчання орієнтується на практичне володіння іноземною мовою, то і проблемі сприйняття мовлення на слух надається особливе значення. В останнє десятиліття велика увага приділяється теоретичним дослідженням цього процесу. Водночас слід зауважити, що теоретичні надбання недостатньо використовуються у вітчизняній практиці викладання. Іноді викладачі ВНЗ недооцінюють важливість аудіювання, віддаючи перевагу читанню, письму, роботі над граматичним матеріалом, а робота з розвитку вміння слухати має епізодичний та несистемний характер.

Як відомо, людина, навіть з гарними та виробленими упродовж років навичками читання й письма, може стати безпорадною за умов безпосереднього спілкування, потрапивши у потік іноземного мовлення. Дослідження з психології також свідчать, що сприйняття й розуміння усного мовлення є досить складною психологічною діяльністю.

Аудіювання вважається одним з найскладніших видів мовленнєвої діяльності, але «вміння слухати» повинно бути розвинуто якнайкраще. Існує декілька факторів, які заважають ефективному слуханню.

Перший бар’єр – невміння сприймати студентами інформацію, яку вони чують. Це пов’язано з тим, що слухачам бракує достатньо розвинутого фонематичного мовленнєвого слуху, необхідного для реалізації навчальних задач. Це поняття має дві важливі складові:



  1. Фонематичний слух, під яким розуміють уміння слухати, відрізняти й упізнавати окремі фонеми;

  2. Фонематичне сприйняття, яке складається з уміння визначити наявність або відсутність звука у слові, знаходити його місце та з’ясовувати послідовність звуків та їх кількість у слові.

Другий бар’єр – осмислення висловлювання. Дослідження психологів представляють процес аудіювання як інформацію, яку потрібно декодувати, перетворити слово в думку, змістовно осмислити прослуханий текст, і на цьому підґрунті зрозуміти висловлювання.

Третій бар’єр – відсутність уваги, яка особливо важлива для ефективного аудіювання. Для плідного прослуховування необхідно створити позитивну установку. Для цього до початку роботи над аудіоматеріалом можна дати загальну інформацію про текст, наприклад, «Дія відбувається в аеропорту», «Прослухайте враження двох студентів про їх перший тиждень перебування у Німеччині». Такий початок дозволяє сконцентруватися на тематиці тексту, що особливо важливо для студентів перших курсів. Також необхідно визначити мету прослуховування, яку викладач повинен сформулювати до початку аудіювання, а саме: «Які фото підходять до діалогу?», «Які страви з меню згадували персонажі в діалозі?», «Позначте на мапі пам’ятки, про які розповідає екскурсовод» тощо. Слід зазначити, що весь комплекс вправ, питань «до, після» аудіювання залежать від відповідної теми, яка вивчається, від мети прослуховування, від власних навчально-методичних розробок викладача.

Четвертий бар’єр пов’язаний з неточним розумінням тексту. Щоб подолати цей бар’єр необхідно до початку прослуховування ознайомити студентів з новими словами, мовними конструкціями, проконтролювати розуміння окремих мовних явищ.

Подолання психологічних бар’єрів аудіювання у студентів є однією з серйозних проблем сучасної науки та практики, тому потребує розробки нових методів і рекомендацій. Підвищення ефективності аудіювання позитивно впливатиме на весь навчальний процес під час вивчення іноземної мови.


Svitlana Grynyuk

PhD, Kyiv
ONLINE EDUCATION: FROM NOVELTY TO NECESSITY

Today, digital innovation is driving unprecedented change across the education sector. It has the potential both to improve student learning outcomes and expand access to high quality education opportunities in ways that would have been unimaginable even a decade ago.

Because this revolution is taking place online, it is globally accessible and able to leverage the lower distribution costs afforded by the Internet. These digital innovations will transform both what happens in the classroom as well as broader educational policy in the years to come.

As a result, education is undergoing a monumental shift, from a factory model to a digital, personalized model. The shifting of education from analogue to digital is a one-time event in the history of the human race. At scale, it may have as big an effect on the world as indoor plumbing or electricity. The consequence of nearly every human being receiving as much education as she wants and her ability permits will likely transform the quality of life and global GDP within one generation. Massive pools of human talent will be unlocked. Better-educated people will raise better-educated kids.

This article covers the revolution in online education, as played out in two main areas: distribution and data-mining. It will also assess the disruptive innovation occurring in higher education today and describe its ramifications for the future of universities.

Revolution in Distribution

The widespread growth and acceptance of online classes – whether primary, secondary or higher education; credit bearing or not-for-credit; private or open; paid or free; delivered by for-profit institution or not-for-profit – reflect a seismic shift in the education universe.

According to The New York Times, 2012 is the “year of the MOOC” (massive open online course), but they easily could have called it the “year elite colleges embraced online courses”.

The MOOC ecosystem today provides free online courses in nearly every higher education field of study. Some MOOC providers, like Coursera, are for-profit and venture-funded – they will one day be forced to pursue revenue and liquidation opportunities for their investors. Others, like EdX and Khan Academy, are not-for profit – meaning they will be perpetually capital-constrained versus any for-profit players that figures out a successful revenue model.

As of May 2013, the platform offers courses from 27 participating universities, including Georgetown University, the University of California at Berkeley, Cornell University, Wellesley College and Rice University.

To date, MOOCs and Khan Academy offer only part of what constitutes a course. They offer lectures with top teachers. This is certainly revolutionary, but it is also incomplete. For all the massive size and bureaucracy of the global education system, students primarily do just two things to drive their learning: (a) attend classes; and (b) read or interact with texts and other materials.

MOOCs offer very large and impersonal – but free – classes, sometimes supported with very light textbooks and materials. Professors generally contribute notes and suggest free materials to students, but to date the focus of MOOCs has been almost entirely on lectures. Almost all of the additional learning that students normally are expected to do on their own – by studying a carefully curated textbook, with professionally created scope and sequence, instructional design, assessment items and production values – is missing. The other supporting services that universities provide, both academic services like libraries and tutors, as well as other nonacademic services, are also missing.

From 2012 to 2013, MOOCs were the poster child for online education. It is easy to understand why people are so excited. Education has always had an access problem. People intuitively understand that creating video versions of the world’s great lecture experiences represents the beginning of a solution to this problem. By providing free access to world-class educators, MOOCs deliver tremendous social good. For many working adults with families, these courses represent an exciting way to improve one’s professional value and get promoted or find new work. When coupled with innovations in Internet infrastructure and hardware, MOOCs also provide an opportunity for students in both developed and developing countries to access educational experiences from top-tier universities for the first time. But the commercial value of MOOCs has not yet been proven. MOOCs’ main value-added may lie in serving as a lead-generation mechanism for for-credit, for-fee courses provided by institutions – sometimes referred to as “small private online courses” (SPOCs). Today, the billions of people who have left the formal K-12 education system are largely invisible to that system, though countless numbers would love to take courses from reputable schools. MOOCs could provide a large, untapped demographic to which SPOCs can market their for-credit or for-certificate offerings.

Given the business dynamics at work, it will likely be high production value, for-credit online courses that will play the central role in the ongoing educational revolution. The factory model of education is no longer necessary.

Revolution in Data-Mining

Educational data-mining is broadly defined as the process of developing new methods for using data to improve learning experiences. The field is closely related to that of learning analytics, which focuses more specifically on the application of these methods at large scales to predict student success and/or improve outcomes. Educational data mining can perform advanced “user modeling” to determine what a learner knows, what a learner’s behavior and motivations are and how engaged the learner is with a given course. Learning analytics can determine when students are getting off-track, or when they’re becoming bored or frustrated.

By identifying and analyzing patterns in educational data, technology can now do all of the following: personalize the learning process; predict future student performance and remediate preemptively; reduce administrative work for teachers; measure the efficacy of learning content; help publishers refine content; unlock the potential for cross-disciplinary education; gamify learning; aid in study habituation; conduct longitudinal studies; and facilitate community development and in-person activities (like study groups).

Ultimately, there is the potential for continuous improvement in all education products owing to the multiple feedback loops that provide valuable information to all parties. Students get immediate help on the next problem or piece of content they are tackling; teachers receive feedback each day on both individual students and their classes as a whole to guide individual intervention and class lessons; administrators can judge large-scale progress of their whole schools and district and state officials are able to see broad metrics quarterly or annually to inform overall initiatives. In addition to user-modeling, the ability exists to profile learners into groups to allow for a deeper understanding of each learner, or a more productive collaborative learning experience among learners.


Алла Давиденко

м. Київ



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12

Схожі:

Шляхи подолання мовних та iconВідділ преси, освіти та культури Посольства США в Україні
Шляхи подолання мовних та комунікативних бар’єрів: методика викладання гуманітарних дисциплін
Шляхи подолання мовних та icon1. Підготовчий період
Створення малих груп, вибір керівника групи, розподіл навантаження на кожного учасника. Складання алгоритма для розв'язання проблемних...
Шляхи подолання мовних та iconСоціальні аспекти подолання наркоманії
...
Шляхи подолання мовних та iconІv міжнародного мовно-літературного конкурсу учнівської та студентської молоді імені Тараса Шевченка 2013 – 2014 н р. клас Спишіть уривок із твору «Тарасові шляхи»
Спишіть уривок із твору «Тарасові шляхи» О. Іваненко. Підкресліть головні та другорядні члени речення, надпишіть, якими частинами...
Шляхи подолання мовних та iconТема №1. Сучасна українська літературна мова та її норми
М о в н а н о р м а – це сукупність загальновизнаних мовних засобів, що вважаються правильними та зразковими на певному історичному...
Шляхи подолання мовних та iconО. Генрі. Новела «Останній листок». Взаєморозуміння та прагнення зробити добро іншому як засіб подолання життєвих негараздів

Шляхи подолання мовних та iconРайонний методичний кабінет о. Генрі. «Останній листок»
Взаєморозуміння та прагнення зробити добро іншому як засіб подолання життєвих негараздів
Шляхи подолання мовних та iconПрофілактика та подолання стресових станів
Матеріали: маркери, фломастери, аркуші паперу, бейджі, стікери, плакати, дошки, роздаткові матеріали
Шляхи подолання мовних та iconТема: О. Генрі. «Останній листок». Взаєморозуміння та прагнення зробити добро іншому як засіб подолання життєвих негараздів. Втілення в образі Бермана найкращих людських рис. Гуманізм новели

Шляхи подолання мовних та iconФахових вступних випробувань
Мета завдань – комплексна перевірка знань форм, значень й функцій опрацьованих мовних (граматичних та лексичних) явищ та вмінь вживати...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка