Щоб не відійшов у забуття



Сторінка1/10
Дата конвертації09.08.2017
Розмір2.35 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   10

Щоб не відійшов у забуття






Анатолій Павлович Поліщук народився 16 листопада 1934 року в селі Надчиці Млинівського району Рівненської області в селянській родині. В 1948 році закінчив місцеву початкову школу, навчався в Ярославицькій семирічці, а середню освіту здобув у Острожці. Відслужив у армії і в 1957 році вступив на навчання в Рівненське музичне училище на хормейстерське відділення. Згодом заочно здобув спеціальність вчителя музики в Рівненському педінституті. З 1961 року викладав у Острозькій музшколі, а через рік був переведений у Березне, де відпрацював то викладачем, то директором музичної школи до виходу на пенсію.

Помер у 2006 році.
Творчий шлях Анатолія Поліщука укладається в два часових відрізки. Перший, завдовжки у чотири десятки років, - викладацька діяльність в музичній школі та керування хорами в районному будинку культури, на підприємствах, в колгоспах , навчальних закладах, з якими здобував славу не лише на районному чи обласному, а й всеукраїнському рівні. І та його культурницька діяльність в контексті становлення і розвитку самодіяльного мистецтва району в другій половині минулого століття ще чекає на свого хронікера. Ця ж збірка презентує його як автора гуморесок, написанню яких присв’ятив він другий часовий відрізок свого життя, що не уклався навіть в десятиліття.

То не така вже й рідкість, коли людина в солідному, здебільш пенсійному, віці раптом береться за перо і надокучає редакціям газет своїми «геніальними» творіннями. І не скажеш такому: «Чоловіче, а воно вам треба не за свою справу братися?». Починаєш з ним мову, як говорять у народі, наздогад буряків, щоб дали капусти. Може, зрозуміє?

Уже перше прочитання гуморесок Анатолія Поліщука засвідчило - це зовсім інший випадок. У них траплялися стилістично неоковирні рядки, «кульгало» часом римування чи кома стояла не завжди на своєму місці, але свіжість, оригінальність погляду на події і речі приваблювали, повороти думки вражали. Були то не просто заримовані анекдоти, чим часто грішать і маститі автори. Нічого іншого не залишалося, як щиросердо заохочувати: «Пишіть, Анатолію Павловичу, пишіть!». І він писав, приносив до редакції, щось друкували, щось ні. Кожна публікація втішала його, надихала. Надто коли хтось із знайомих гарно відгукувався про неї. Він почувався тоді не забутим і зневаженим, а чогось вартим, потрібним людям, що додавало йому наснаги і бажання творити, навіть жити.

На жаль, у районці завжди бракує місця, хай і для такої невеликої речі, як гумореска. Бувало, принесені ним і підготовлені до друку речі тижнями чекали нагоди, щоб з’явитися на сторінках газети, і тоді його охоплювали апатія, розчарування: «Все, не буду писати!..». Але проходив час, життя підкидало такі сюжети, що не перенести їх на папір він не міг.

Не можемо й ми, хто сподобився пізнати його непересічну вразливу душу, допустити, щоб написане ним поросло травою забуття. Чому, сподіваюся, і слугуватиме ця книга. Гуморески уміщені в ній за роками публікації їх в «Надслучанському Віснику».

Другу частину книги складає листування Анатолія Поліщука з нашим земляком, відомим українським письменником Андрієм Кондратюком.


Борис Боровець


ГУМОР, САТИРА



Зелене море
Щоденно є реклама

До нашої уваги,

Багата в ній програма:

Гуляння і розваги,

Вода морська солона,

Ласкаве сонце гріє,

Шампанське вже холоне,

Шашлик в мангалі мліє…

Грошей нема де взяти?

То невелике горе,

Бо можна поміняти

Все на зелене море.

Там матимеш ти змогу

Добробут свій творити,

Лиш не забудь в дорогу

Сапачку нагострити.

1998 р

Возлюби
У Ольстері ллється кров

На кожному кроці

За Господа. А Господь

На чиєму боці?

Бог єдиний і одні -

І лагідні, й грізні -

Вимоги до всіх людей.

А дороги - різні,

Що ведуть нас від гріха

До святої віри.

То чому ж і в нас в церквах

Гризуться без міри?

Хто ненавидить братів

(Бо інша дорога,

По якій до раю йдуть),

Той не вірить в Бога!

1998 р.


КОМЕНТАР ПОЕТИЧНИЙ ДО ПОДІЙ ПОЛІТИЧНИХ

Пропозиція
В нас виборні посади, як магнітом,

Притягують до себе тих людей,




Порада юнакові
Як макіяжу шар поклала,

Пофарбувалась, то тоді

Краса природна геть пропала,

Неначе булька на воді.

Ти хочеш бачить вроду панни?

Якщо душа про це вола –

Поглянь, як йтиме вона з ванни

До косметичного стола.

1999 р.

Що вміють керувать хоч цілим світом,

І сповнені ушерть благих ідей.

В рік виборів усі вони чудові:

Уважні, енергійні, як вулкан,

Обіцянки дарують щедрі й нові,

Привабливий у кожного свій план.

А виборові пристрасті стихають,

Змовкає і вщуха оркестрів мідь –

Від праведних трудів відпочивають,

У сплячку всі впадають, як ведмідь.


Щоб якості прекрасні не пропали,

А діяли, творили цілий вік,

І в сплячку знов обранці не впадали –

Хай вибори проходять кожен рік!

1999 р.




НАЦІОНАЛЬНИЙ ХІД-ПАРАД

Для слуху і для зору - все противно,

Хай краще у ефірі буде штиль.

Настійно нам втовкмачують (аж дивно):

Національний хіт-парад - це новий стиль.
А стиль цей примітивний і банальний,

І у культурі нашій не маяк.

Можливо, й хіт-парад національний,

Але не український аж ніяк!

1999 р.


Бюджетник
Ти вибрав фах для себе благородний:

Розумне й вічне сіяти у грунт

Дитячих душ. Бо поклик мав природний,

А без дітей душа здіймала бунт.


У вир науки кидався безстрашно.

Безсонні ночі і голодні дні

Зазнав. Не раз було тобі так страшно

Під іспитовими дверми, мов на війні.


І успіхи дітей тебе зігріли.

Ти гордо йшов селом: "Це я навчив!"

Хоч скроні із роками побіліли,

А поклик вчительський ще й досі не спочив.


Сьогодні ж ти - убогий, бідний житель,

Не купиш і штанів - не то авто.

Наївно, мабуть, думаєш, що вчитель

Бюджетник ти тепер і більш ніхто!

1999 р.



Буде кінець світу

Пророкує Одкровення

Катаклізм останній,

Підказує сьогодення

Термін його крайній.
В парку липи розрослися

І духмяним пледом

Все покрили, налилися

Вщерть цілющим медом.


Перед крахом з переляку,

Щоб турбот не мати,

З рясним цвітом ту гілляку

Можна й відламати.


Подивишся, як проходить

Заготівля цвіту –

Розум висновку доходить:

Буде кінець світу!

1999 р.

Для зарплати
Браконьєри Случ грабують,

Все живе в воді катують:

Рибу б'ють електрошоком -

Рибінспектор ходить боком.

Для службової кар’єри

Нащо йому браконьєри –

Слухати погрози й мати?..

Рибінспектор для зарплати!

1999 р.


Люблю телевізор
Вбогі гріли нас розваги,

Як ми були юні:

Із насінням гарбузовим

Вечорниці в клуні.

На весіллі за порогом

Слухали гармошку,

Самосадом тютюновим

Відганяли мошку.

"Передвижку" раз у місяць

В село доставляли.

В район гарбуз якнайбільший

Щорік виставляли.

А тепер! Натиснеш кнопку –

Зіткнешся з любов’ю

В серіалах безкінечних,

З насильством та кров’ю.

Рекламою заповнена

Передача кожна…

Люблю за те телевізор,

Що вимкнути можна!

1999 р.

Дивні ліки
- І чого це по базару

Зранку сновигаєш,

Під рукою носиш тару?

Ти ж грошей не маєш!


- Геть знімають стреси й втому,

Наче ліки дивні,

Мрії: що б купив для дому,

Якби були гривні.

1999 р
МимоВолі
Усім виклик кинув

Іванов Порфирій,

Він з дому полинув,

Мов пташка у вирій.

Ані плащ у грози

Йому не потрібний,

Ні кожух в морози-

Мороз йому рідний.

Завше босий, голий

Ходив він усюди,

Не хворів ніколи,

Дивувались люди.

Люди й насміхались

«Причинний» - казали.

Однак, хоч під старість

Вчителем назвали.

Вивчайте та дійте,

Простий в нього виклад:

Люди! Не хворійте,

Наслідуйте приклад!

Якщо ж в краї ріднім

Стане 6ільш сутужно –

Заклик не потрібний –

Послідують дружно.

Дружно (мимоволі),

Наче піонери,

Ходитимуть голі

І пенсіонери.

1999 р.


Підслухана розмова
- Допоміг ти мені друже.

Випий же за труд!

- Я не п’ю, бо шкодить дуже.

Кинув я цей блуд.

- За гріх такий кара Божа

На тебе впаде –

Кидати таке негоже!

А як хтось знайде?

1999 р.


До мирного чеченця
Коли б жив ти собі ти тихо

В пустелі Сахара,

Не прийшло б до тебе лихо,

Мов Господня кара.

А так нафти хоч і море-

Всім не напасешся,

Тому й маєш в саклі горе,

В окопі трясешся.

1999 р


Опустивсь
- Доходи злиденні,

Ще й тих не дають:


Проблеми щоденні
По черепу б'ють.
Закінчились леза –

Росте борода,

Як біла береза,

Місцями й руда.


Літ сорок вже стажу.

Чого ж я добивсь?

Обиватель скаже:

"Ох, як опустивсь!"

1999 р


Підслухана розмова
- Хоч час скрутний, а ти держись,

Не падай духом, бадьорись!

- Держусь (як стріну сатану),

То за паркан, то за стіну.

1999 р.

Чужий
Серед клейнодів влади

Найвищий знак був - булава.

А чолі громади
Стояв повсюди Голова.
Був чуйний, справедливий,

Людським довір’ям дорожив,

І як бджола дбайливий.

На жалування чесно жив.


Нема сьогодні ладу,

Бо Голова вкраїнський вмер –

Прибрав до рук всю владу

Чужий незрозумілий мер.

1999 р.

Гімн картоплі
Городинко славна!

Любим тебе здавна.

Якщо є олія,

То ти - наша мрія.

А як є ще й сало

(Бажано б - немало),

То й душа співає,

Тебе вихваляє.

І буваєш часом

Розкішшю, як з м'ясом.

Якщо пісна навіть –

Народ тебе славить,

Є щіпочка солі –

Не втратимо волі!

Та сорочка злазить,

Коли думка вразить:

А що ж будем їсти,

З чим до столу сісти.

Людям як догодиш,

Якщо ти не вродиш?!

1999 р.


АРГУМЕНТОВАНА ПРИЧИНА
- Грибів у лісі ціле море,

А ти сидиш вдома.

Чи, крий Боже, серце хворе,

Чи здолала втома?

- Може, чув - в грибах знаходять

Радіонукліди,

Що людину переводять,

Несуть всякі біди?

А виводять ту гидоту

Лиш спиртні напої.

Та нема у цю скрутноту

Аптеки такої,

Щоб давала безкоштовно

Чудодійні ліки;

Де б свій вільний час змістовно

Збути чоловіку.

Отож мушу дома сісти-

Хочеться ще жити.

Я гриби боюся їсти-

Нема за що пити!

1999 р.

ЛІКУВАЛЬНИЙ ЕФЕКТ
- В чому екстрасенсів сила,

Що в них за манера?

Ти раніш сто кіль носила,

А тепер - Венера!
Я ж розстроююсь від вражень,

Як в люстро дивлюся,

Хоч від різних навантажень

Вже аж з ніг валюся.
- Надриватись нема сенсу

Та із шкіри лізти.

Віддай гроші екстрасенсу –

Не буде що їсти.

1999 р.




Радість розпирає груди
Заробляли хліб руками-

Він не падав з неба.

Їли бульбу з огірками –

Думали, так треба.


Харчувався хто прекрасно –

Те нам невідомо,

Не було ж екранів рясно

У кожному домі.


А сьогодні все покажуть –

Повік не забудеш,

Апетит такий нав'яжуть,

Що спати не будеш!


Бенюк, Бурда, Макаревич

Пропонують страви,

Яких не їв і царевич

В багатстві і славі.


Та рецепти їх розкішні

Втілити спроможні

Не пенсіонери грішні,

А люди заможні.


Радість розпирає груди,

Як щодня побачиш,

Що їдять багаті люди;

Від щастя заплачеш.

1999 р.

Перешкода покликанню
- Мабуть, в школі платять мало,

Тому її кинув?

Чи урок пройшов невдало

Й так на тебе вплинув?


- Працювати в школі можна

І життю радіти –

Перешкода є серйозна

Якби там не діти. 1999р.




Посварились на базарі
Язиком тріщить сусідка,

Наче кулемет з засідки:

- Ти возиш погану
З водою сметану!
У відповідь друга тітка

Б'є прицільно, як зенітка:

- А твоя корова
Брудна й нездорова!
Покупці ж тихенько боком,

Хто підбігцем, а хто кроком,

Від обох тікали,

Бо всю правду взнали.


Мораль

Перед виборами, люди,

Байка без моралі буде.

1999 р.
Надія


«…коли сліпий водить сліпого,

обоє до ями впадуть»

(Матвія, 14-15)
«… коли сліпий водить сліпого, обоє до ями впадуть» Матвія 15-14

На вибори маєм надію,

Що втілимо давнюю мрію,

Врахуємо досвід гіркий

І гетьман в нас буде такий,

Що око він матиме зряче

І серденько добре й гаряче.

Ще й буде ясна і голова

І в міцних руках булава.

Якщо ж оберемо "сліпого",

Немудрого, п’яного, злого -

Відомий печальний кінець:

Терновий чекає вінець.

Минем європейську з ним браму,

В глибоку попадаєм яму.

Ходитимем й далі в ярмі.

І будемо винні самі!

1999 р.





Розмова біля телевізора
- І за що цей співак популярний?

В нього ж голосу й слуху катма.

Та й манерами дуже вульгарний,

А в душі-як морозна зима.

- Слухача можна й тим ще купити,

Чого в інших артистів нема,

Якщо вміло когось "розкрутити",

То дорога до слави пряма.

Чи прекрасне воно, чи потворне-

Найціннішим являється те,

Коли є щось в митця неповторне-

Отоді він і "пахне" й "цвіте".

В неповторності вічна потреба

Заставляє артиста творить:

Вийти босому, руки - до неба,

Чи скакать, мов підлога горить.

Молодик цей на сцені- новенький,

Та в кар'єрі співацькій прудкий,

Бо хоч голос у нього слабенький

А зате… неповторно бридкий.


Віскас

(Реклама)
Дивлюсь на цей продукт я заздро й ласо -

Якого тільки там добра нема:

На виробництво йде добірне м'ясо,

І злак, і овощ - все це недарма!

В палатах ходить кіт здоровий, ситий,

Не знайдеш в нього бліх, а ні вошей,

Бо в дорогих шампунях перемитий,

Лиш для розваги ловить він мишей.

Є вітаміни й мікроелементи -

Таблиця Менделєєва притьмом!

Хотів би й я в оті апартаменти

І бути там улюбленим котом.

1999 р.


Сон пенсіонера
Я спав у ніч цю зовсім мало,

А таке наснилось:

По-іншому ніби стало,

Все перемінилось.


Ніхто більше не перечить,

Що парламент новий

Мінімум всім забезпечить

Справді прожитковий.


Ніби я тепер домігся,

Що мчусь, мов торпеда,

Бо із пенсії спромігся

Взять велосипеда.


Про таке раніше щастя

Не було і гадки,

А тепер купити вдасться

Внукам шоколадки.


На базар собі поїду

І, як в піст ведеться,

До сімейного обіду

Кублю оселедця.


Взяти одяг чи білизну –

Безпроблемний вчинок.

Заслужив я у Вітчизни

Такий відпочинок.


І злодії по Вкраїні

Не ходять безкарно,

І зарплату нашій зміні

Платять регулярно.


Розповів я про це диво

Жінці, як годиться.

Вона каже справедливо:

Дурню дурне сниться!

1999 р.




Для майбутнього Вкраїни

(Сумний жарт)
Нам для майбутнього Вкраїни

Багато треба ще зробить:

Заводи й фабрики – в руїни,

А зайвий люд – переморить.


Пенсіонерів треба вгробить,

Щоб не коптили міст і сіл.

І правильно держава робить:

Лиш хліб та воду їм на стіл.


Відійдуть всі і без турботи,

Бо користь людям з них яка?

Як від ледачого роботи,

Або від цапа молока.


Вони не знають де подітись

Від тих проблем, яких гора…

Та годі вже під сонцем грітись –

На вічний спокій їм пора.


І вчителів слід розігнати –

Крамольних носіїв ідей –

Народом легше керувати,

Як менше грамотних людей.


А щоб від них очистить школи –

Шляхи для цього є прямі:

Зарплати не давать ніколи –

Порозбігаються самі.

1998 р.




Подяка
Довелось хворобу знати:

Кляте ожиріння.

З ним боротись - треба мати

Й волю, і терпіння.


Я щоденно спозаранку

Схоплювавсь з постелі,

Бігав підтюпцем по парку,

Волочив гантелі.


Дієтичну мав нагрузку.

Навіть - повний голод!

Не давав собі я спуску

Ні в спеку, ні в холод.


Потім волі бракувало,

0б’їдався тихо:

Споживав і м’ясо, й сало.

Знов те ж саме лихо!


Та нові часи настали

Майже чудодійні:

На столі немає сала

І м’яса постійно.


І почав живіт спадати

В житейському вирі.

І не треба присідати,

Піднімати гирі.


Тепер маю сили повно,

Вагу ідеальну -

Роблять з мене безкоштовно

Людину нормальну.


За це дяку варт складати

До землі вклонитись…

Та вже годі лікувати,

Пора й зупинитись.

1998 р.




Лопнув банк
- Черговий банк «зіграв

У ящик».

На мільйони

Державу обікрав

І вкладників колони.
Чом луснули вони,

Мов бульбашки в калюжі?

Ще більше станем ми

Голодні і недужі.


- А лопають щораз –

Махлюючи над міру,

Як «надувають» нас,

Безправну масу сіру.

1999 р.

Осіння лірика
(Ідея забутого автора)
Коли вночі без сну лежу

В полоні тиші, мов в могилі, –

В уяві юність я буджу…

І бачу очі серцю милі.

Я чую ніжний голос твій

І чари молодої вроди

Струмують з-під дівочих вій…

Я млію знов від насолоди.

Цінніш немає нагороди,

Ніж спомини тих юних літ,

Вони мій настрій піднімають,

Притлумлюють безсоння гніт

І сон чарівний навівають.

1999 р.



Якщо…
Площа мітингами грала,

Аби Юлю не судить.

Як на мене, якщо вкрала –

Нехай, серденько, сидить!



Хто при владі
Це твердження з Писання:

«Від Бога всяка влада»,

Сприйнять нема бажання,

Бо є у ньому вада.

При владі був і Гітлер,

І Сталін, і Полпота,

І Берія, і Гімлер –

У них одна турбота:

Винищувать народи!

І хто його наводить,

Не зна Христа природи,

Наклеп на Бога зводить.

Слова ж, що вдерлись в моду,

У вік прадавній сивий

Тиранам на догоду

Вписав чернець лякливий.

І на Вкраїну нині

Не Бог наслав напасті,

А мафіозні свині

Диявольської масті.

Що щастя не вирує,

Не Бог нам на заваді.

Злодійство в нас керує,

Бо сатана при владі!

1998 р.

Редактору на згадку

(жарт)
Припиняю серцю любу творчу муку,

Так що слава поетична обмине,

Бо сатира не приймається до друку,

Ну а гумор… не влаштовує мене.

1999 р.


Шахтареві
Багатіють в нас злодії

Столичні й тутешні,

А трудящі без надії

Ждуть часи прийдешні.


Обіцянками рясними

Урядовці грають.

Смолоскипами страшними

Шахтарі палають.


Доки вони без зарплати

Вглиб тунелі рили,

Царські виросли палати,

Бари землю вкрили.


Доки ти ведеш лиш мову,

Ждеш добра ознаки,

Із екранів різні шоу

Забивають баки.


Соціальні твої рани

Здоров’я руйнують,

А злодії в ресторанах

Весело святкують.


Урочисто святкували

І Різдво і Злуку,

Та й уваги не звертали

На голодну муку


Дітей твоїх. Бо не вірить

Голодному ситий.

І ніколи не оцінить

Битого небитий.


Ти ж сам винен! Політично

Завше був ледачий.

Не тече вода практично

Під камінь лежачий.


І забув, що ти народу

Величі світильник.

Закопай пусту породу –

Ти ж її могильник! 1999р.



Думки в чотири рядки


До можновладців

Безперечно, доведу я науково,

Що на старість маю право невід’ємне.

Не штовхайте мене в яму достроково,

А робіть натомість добре і приємне.


Про щастя

І дух іскрометний, й любов до життя,

Кинуча енергія з діянням рясним –

Ось щастя, якому не буде кінця…

Та тільки не золото з поглядом згаслим,


Про український капіталізм

Один ікрою давиться,

А хтось лиш в сні вечеря…

Як буде так, то з’явиться

Новий Микола Джеря.
Про ціни

Радість, як росте дитина

І пшениці море,

А як ракова пухлина,

Або ціни – горе!
Про красу

Квіточка незірвана дарує

Велику радість і красу,

І в сто разів сильніш чарує,

Ніж та, що в хату принесу.
Про смерть

(за Достоєвським)

Боїться смерті – вовком виє!

А чи ж страшна оця кума?

Її нема, якщо живий я,

А з’явиться – мене нема.

1999 р.


Каталог: berezne -> files
files -> Березнівська центральна районна бібліотека Організаційно-методичний відділ
files -> Біографічна довідка
files -> Відгуки, зауваження, пропозиції щодо розміщення, добору літератури, оформлення просимо надсилати на адресу
files -> Березнівська центральна районна бібліотека Сектор довідкової та інформаційної роботи
files -> Березнівська центральна районна бібліотека організаційно-методичний відділ Національно-патріотичне виховання в бібліотеках
files -> 2015 р. Ббк 91 24 «Витязь молодої української поезії»
files -> Великої Перемоги немеркнуче світло До 70-річчя перемоги над нацизмом у Другій світовій війні
files -> Березнівська центральна районна бібліотека Сектор довідкової та інформаційної роботи Рекомендаційно-бібліографічний список до 85-річчя від дня народження Ліни Костенко
files -> Ббк 91 о 24 «Я народився І жив для добра І любові»
files -> Ббк 4 б 48 Березнівщина – перлина українського Полісся : краєзнавчий бібліографічний посібник, випуск /матеріал підготували О. Гурин, Н. В. Юрчик. Березне, 2016. 78 с


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   10

Схожі:

Щоб не відійшов у забуття iconМетодичні рекомендації до проведення заходів
П'єр-Огю́ст Ренуа́р (нар. 5 лютого 1841, Лімож — † грудня 1919) — французький художник. Представник французького імпресіонізму, що...
Щоб не відійшов у забуття iconПроект з усної історії «Без пам’яті про минуле ми приречені на забуття»
...
Щоб не відійшов у забуття iconКнига забуття роман-автокоментар Київ «Ярославів Вал» 2013
Тепер, коли війна закінчена й померлі мертві, І ми отримали те, що отримали, саме тепер час опублікувати таку книгу, як ця
Щоб не відійшов у забуття icon175 років від дня народження П’єра Огюста Ренуара (1841–1919)
П'єр-Огю́ст Ренуа́р (нар. 5 лютого 1841, Лімож — † грудня 1919) — французький художник. Представник французького імпресіонізму, що...
Щоб не відійшов у забуття iconКонкурс „ Шкільна бібліотека 2017" Номінація : „Бібліотека виховний простір навчального закладу"
Недостатньо, щоб виховання не псувало нас, необхідно, щоб воно змінювало нас на краще” (М. Монтень)
Щоб не відійшов у забуття iconСкрипник Іван Петрович класний керівник 8 класу “Серцем – до дитини
Світ існує не для того, щоб ми його пізнавали, а для того, щоб ми виховували себе у ньому Георг Крістоф Ліхтенберг
Щоб не відійшов у забуття iconЦентр з обслуговування закладів освіти Слов'янського району
«Учитель покликаний використовувати всі можливості, щоб саме в роки дитинства донести до свідомості й серця найтонші відтінки барв,...
Щоб не відійшов у забуття iconКоли дитина відчує красу рідного слова, вона відчує любов до мови
«Учитель покликаний використовувати всі можливості, щоб саме в роки дитинства донести до свідомості й серця найтонші відтінки барв,...
Щоб не відійшов у забуття iconЖиттєвий І творчий шлях Уласа Самчука. Роман
Коли у мене з одної корови стало шість … Щоб я, що цілий вік лив піт, що витворив стільки хліба, яким можна прокормити цілу державу,...
Щоб не відійшов у забуття iconВеликі Сорочинці. Ярмарок. Гоголь Духовна мікрогалактика Михайла Коцюбинського
Часто велике не народжує нічого. Воно просто існує для того, щоб бути тлом, відтінюючи, щоб своєю безмежною сутністю створювати передумови...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка