Щоб урок був цікавішим. Нестерчук Л. М., вчитель світової літератури



Сторінка3/3
Дата конвертації08.04.2017
Розмір0.59 Mb.
1   2   3



У документах 18 століття виявлено історію, яка лягла в основу «Острова скарбів» При перекладі з голландської мови старовинних листів 18 століття, які зберігалися в Державному Архіві Нідерландів, Ганна Лі Кеттерінгцілком випадково виявила неймовірну схожість документа з сюжетом книги Роберта Л. Стівенсона «Острів скарбів». У листуванні йшлося про двох братів з Уельсу, які викрали з корабля, в екіпажі якого вони працювали, вантаж із золотими монетами, сріблом та іншими коштовностями. Брати заховали здобич на одному з карибських островів


Дід Роберта Стівенсона був похований на карибському острові Святого Кітса, який знаходиться неподалік острова Святого Євстафія. Стівенсон був там рівно за рік до того, як почав писати «Острів скарбів». Отож, ймовірно, це й надихнуло Стівенсона на створення легендарного твору.

Письменник був хворий на туберкульоз. Лікарі порадили йому перемінити клімат. Спочатку шотландець збирався оселитися в Австралії, але клімат Самоа виявився для нього набагато кориснішим Улюбленим місцем письменника крім робочого кабінету і бібліотеки став зал з каміном. Стівенсон не уявляв свого життя без каміну, хоча тут він був непотрібний. Температура на Самоа рідко опускається нижче +40 °C.

Саме в цей час йшов активний розділ Полінезії між Британією, Америкою і Німеччиною. Письменник включився в люту боротьбу за права місцевого населення і отримав на цьому поприщі славу серед аборигенів. Він став національним героєм Самоа. З тих пір його ім'ям на Західному Самоа називають готелі і вулиці, ресторани і кафе. На жаль, ні любов тубільців, для яких подружжя Стівенсонів улаштувало у своїй віллі лікарню, ні ненависть колонізаторів, ні благодатний клімат не допомогли письменнику. 3 грудня 1894 р. він помер, заповівши поховати себе недалеко від свого нового будинку.

Марк Твен

Семюель Клеменс у серпні 1862 одержав запрошення стати співробітником газети. Довелося шукати для себе псевдонім. Не довго думаючи, він згадав рідну річку і взяв собі в якості його вислів лотових на Міссісіпі, що викрикували «марк твен» («мірка 2»), що означало достатню глибину для безпечного плавання.

Як кореспонденту «Альта Каліфорнія» Марку Твену вдається взяти участь у середземноморському круїзі на пароплаві «Квакер-Сіті», під час якого він зібрав матеріал для своєї першої книги «Простаки за кордоном». Тоді ж письменник побував і в Україні — ним були відвідані такі міста, як Одеса, Севастополь та Ялта. Відвідав також письменник і резиденцію російського імператора у Лівадії.

Твен був прекрасним оратором, багато часу приділяв пошуку молодих літературних талантів і допомагав їм пробитися. Захоплювався наукою та науковими проблемами. Він був дуже дружний з Ніколою Тесла, багато часу проводили разом в лабораторії Тесли. У свій твір «Янкі з Коннектикуту при дворі короля Артура» Твен ввів подорож у часі. Технічні подробиці, які приводяться в романі, свідчать про обізнаність Твена в галузі досягненень сучасної йому науки.

Марк Твен працював над автобіографією з 1870 по 1905 рік, і так і не завершив її. У своєму заповіті письменник окремо прописав особливі інструкції, згідно з якими його біографію можна видати лише через 100 років після його смерті, а окремі її частини — взагалі не раніше, ніж через 500 років. Такі доволі дивні умови у заповіті Марка Твена пояснюються тим, що він у своїх мемуарах був дуже відвертим — як щодо того, що стосувалося його самого, так і у розповідях про сучасне йому оточення. Розмірковуючи про війни, релігії, політику та політиків, Марк Твен не добирав висловів, тому й боявся, що окремі судження будучи оприлюдненими могли викликати гнів згаданих ним осіб або й їхніх нащадків.

Своєрідний столітній «карантин» на публікацію автобіографії Марка Твена сплив у 2010 році, відтак у цьому році в США побачив світ перший із трьох томів спогадів письменника.

Лев Толстой

Пращур Толстого Петро Андрійович Толстой. Дипломат, сподвижник Петра І, за свої заслуги отримав титул графа. Палагея Миколаївна Толстая, бабуся Толстого, родичка О.С.Пушкіна.

Ідеї пізнього Толстого нагадують соціалістичне учення. Але на відміну від соціалістів, він був переконаним супротивником революції. І шлях до людського щастя бачив перш за все не в соціальних і економічних змінах, а в етичному самоудосконаленні кожної людини. Помірність бажань, скромне життя, без розкоші, звільнення від пристрастей, обмеження або придушення статевого ваблення — такі, згідно з Толстим, мають бути етичні орієнтири.

На півдні Росії його послідовники — толстовці — створили сільськогосподарські комуни, жили, спільно обробляючи землю.

Лев Толстой скептично ставився до своїх романів, у тому числі і до «Війни і миру». У 1871 році він відправив Фету листа: «Який я щасливий ... що писати багатослівну дурницю на кшталт "Війни" я більше ніколи не буду».

Правила жизни Толстого:

Каждое утро назначай себе всё, что ты должен сделать в течение дня, и исполняй всё назначенное.

Спи как можно меньше.

Все телесные неприятности переноси, не выражая их наружно.

Будь верен своему слову.

Ежели ты начал какое то ни было дело, то небросай его, не окончив.



Правила для подчинения воле чувства самолюбия:

Занимайся более сам с собою, чем мнением других.

Ищи в других людях всегда хорошую сторону, а не дурную. Всегда говори правду.

Правила для развития умственной деятельности :

Не делай воздушных замков.

Старайся дать уму как можно больше пищи.

Правила для развития памяти:

Составляй конспект из всего, чем занимаешься, и учи его наизусть.

Каждый день учить стихи на таком языке, который ты слабо знаешь.

Повторяй вечером всё то, что ты узнал в продолжение дня. Каждую неделю, каждый месяц и каждый год экзаменуй себя во всём том, чем занимался, ежели же найдёшь, что забыл, то начинай сначала.



ОмарХайям

Повне ім'я Гіяс ед-Дін Абу-ль-Фатх Омар ібн Ібрахім ель-Хайямі ен-Найсабурі (перс. غیاث الدین ابو الفتح عمر بن ابراهیم خیام نیشابوری). Ед-Дін («допомога віри») — традиційне поважне ім'я вченого, Абу-ль-Фатх Омар ібн Ібрахім — власне ім'я Хайяма, ен-Найсабурі («нішапурський») — говорить про походження з Нішапуру, одного з головних міст провінції Хорасан. Саме слово «Хайям» мовою фарсі означає «палатковий майстер» — вважають, що це вказівка на професію його батька або діда.

Місце народження Хайяма — місто Нішапур. Нішапур славився своїми бібліотеками, з XI сторіччя у місті діяли школи середнього та вищого типу — медресе. Ось у такому місті пройшли дитячі та юнацькі роки Омара Хайяма.

Відомі математичні результати, досягнені Хайямом, відносять до трьох напрямків: до алгебри, до теорії паралельних та до теорії відношень і вчення про число.

Алгебраїчні твори Омара Хайяма — їх збереглося до наших днів два (третій, без назви, не знайдений) — містили теоретичні висновки надзвичайної важливості. У своєму знаменитому «Трактаті про доведення задач алгебри та алмукабали», вперше в історії математичних дисциплін, Хайям дав повну класифікацію усіх видів рівнянь — лінійних, квадратних і кубічних (всього 25 видів).

Календар, запропонований Омаром Хайямом, був на 7 секунд точніше нині діючого григоріанського календаря (розробленого в XVI столітті), де річна помилка складає 26 секунд. Хайямівська календарна реформа з 33-річним періодом оцінюється сучасними вченими як чудове відкриття. Однак, система не була у свій час впроваджена в практику.

Ернест Хемінгуей

Його назвали в честь діда Ернеста, маминого батька. Проте, власне ім'я Хемінгуею не подобалося і він „пов'язував його з наївним, навіть дурнуватим, героєм комедійної п'єси Оскара Уайльда «Як важливо бути серйозним»“.

Малий Ернест дуже не хотів займатися музикою та співами, але його супротив було придушено і він щодня відвідував уроки музики. Вже дорослим Хемінгуей часто стверджував, що ненавидить свою матір, хоча біограф Майкл Рейнольдс відзначав, що Хемінгуей з матір'ю були дуже схожими за характерами. Пізніше Хемінгуей відзначав, що уроки музики були корисним для його творчості.

У 1911 коли Ернесту виповнилося 12 років, дідусь Хемінгуей подарував йому однозарядну рушницю 20-го калібру. Цей подарунок зміцнив дружбу діда і онука. Хлопчик обожнював слухати розповіді дідуся і на все життя зберіг про нього добрі спогади, часто переносячи їх у свої твори в майбутньому.

Хемінгуей дуже хотів служити в армії, однак через поганий зір йому відмовляли. Але він все ж зумів потрапити на І Світову війну, влаштувавшись шофером швидкої допомоги. 8 липня 1918 р. він був поранений на австро-італійському фронті, під Фоссальто ді П'яве. У воєнному шпиталі Ернест закохався у медсестру Агнес фон Куровські, яка, тим не менше, відмовила йому. Ці найяскравіші спогади юності Хемінгуей ніколи не забував.

Основним його місцем проживання був Париж, одначе він дуже багато подорожував, оскільки захоплювався гірськими лижами, полюванням і рибалкою. Після війни письменник переїхав на Кубу, де відновив літературну діяльність. Він продовжував подорожувати і в 1953 р. десь у Африці потрапив в серйозну авіакатастрофу

В 1960 році письменник повернувся до США, в Айдахо. Останні роки життя Хемінгуей страждав тяжкими депресіями і розладами психіки, а також цирозом печінки.

Хемінгуей вкоротив собі віку, вистріливши собі в лоба з мисливської рушниці.

Пауль Целан

Целан перекладав на німецьку та румунську мови твори Мандельштама, Єсеніна, Блока, Лермонтова, Тургенєва, Чехова, Шекспіра, Рембо та інших авторів.

Целан пройшов дивовижний шлях від класично рівного вірша до верлібру, в якому не тільки затемнюється зміст розірваних рядків, але починається вже руйнування словесної тканини. Пізні вірші Целана схожі на ребуси, імпресіоністичні і важкозбагненнї.

Людина замкнутий і малообщітельний, Целан проте скуштував повну міру літературної слави. Париж відкрив самотньому іноземцю всі двері, у Німеччині йому була присуджена вища літературна нагорода - премія Георга Бюхнера, реальна (Румунія) і потенційна (Ізраїль) історичні батьківщини марнували поетові всі мислимі похвали, про творчість Целана складалися статті та монографії.

Целан народився в Румунії, жив здебільшого в Парижі, а писав по-німецьки - мовою тих людей, для яких, будучи в таборі, будував дороги ("рив", як він говорив), від яких все життя потім по бездоріжжю бігав і до яких все життя повертався, оббігши меридіан.

У п'ятдесят років покінчивжиття самогубством, кинувшись у Сену з моста Мірабо

Антон Чехов

Чехов користувався десятками різноманітних псевдонімів, наприклад:

Антоша Чехонте, Макар Балдастов, Брат моего брата, Врач без пациентов, Вспыльчивый человек, Гайка № 6, Грач, Дяденька, Кисляев, М.Ковров, Крапива, Лаэрт, Прозаический поэт, Рувер, Улисс, Человек без селезёнки, Шампанский.

«Україна дорога і близька моєму серцю. Я люблю її літературу, музику і прекрасну пісню, сповнену чарівної мелодії. Я люблю український народ, який дав світові такого титана, як Тарас Шевченко», — писав А. Чехов Агатангелу Кримському.[2]

Батько письменника — Павло Чехов жив у селі Вовча Балка на Харківщині. Його матір'ю була Єфросинія Шемко. Бабуся письменника, в якої він часто гостював, розмовляла українською мовою. Звідси у творах А.Чехова так багато українізмів.

Україна постала в оповіданнях письменника «Степ», «Щастя», «Печеніг», «У рідному кутку», «На шляху». Знаменита п'єса «Чайка» була задумана А. Чеховим у період його знайомства з актрисою Марією Заньковецькою, яка й стала прототипом головного образу твору Ніни Зарєчної.

«Що за місця! Я просто зачарований! Крім природи, ніщо так не вражає в Україні, як народне здоров'я, високий ступінь розвитку селянина, котрий і розумний, і музикальний, і тверезий, і моральний, і завжди веселий», — записав А. Чехов після подорожі по гоголівських місцях Полтавщини.

В планах письменника було поселитися в Україні.[2] Антон Чехов: «У моїх жилах тече українська кров».

В анкеті перепису 1890-го року Антон Чехов написав: «національність — малоросіянин»



Вільям Шекспір

У віці вісімнадцяти років він одружився з донькою місцевого фермера Енн Хатауей, котра народила йому трьох дітей.

Події наступних семи років життя Шекспіра, до появи записів, що свідчать про його успіхи в Лон­доні як актора й драматурга, залишаються загадкою. Згідно з деякими свідчен­нями, він став співвласником найбільш прославленої театральної трупи Лондо­на, якою опікувався лорд Чемберлен.

Наприкінці 1590-х років популярність та успіх дозволили Шекспірові придбати великий будинок у Стретфорді, «Нью-Плейс», і здобути титул джентльме­на, а також отримати право на власний герб у 1596 році. У 1598 році Шекспір узяв на себе частину витрат по будівництву великого театру «Глобус».

Не раз виникало запитання: а чи існував такий письменник взагалі, чи не приховувався під його ім'ям хтось інший? Як відомо, Шекспір отримав лише початкову освіту. То чи ж міг він створити такі вишукані за формою й глибокі за змістом твори, які свідчать про те, що він бути автором творів, написаних високо ерудованою, надзвичайно освіченою, непересічною людиною свого часу? Існувала думка, що прізвище Шекспір скривало у собі декілька авторів. Сього­дні доведено, що автором шекспірівських творів була одна людина, цілком імовір­но, той самий Шекспір, який народився у Стретфорді.







Йо́ганн Ши́ллер

Перші віршові спроби Шиллера припали на роки його навчання в латинській школі. Це стало такою несподіванкою для його сім’ї, що навіть рідний батько, прослухавши перший вірш сина, здивовано запитав його: “Та ти що, з глузду з’їхав?!” Попри повну неготовність батьків бачити в синові майбутнього поета, він продовжував свої творчі вправи. Отримавши лікарський диплом, а разом із ним призначення в гренадерський полк, Шиллер аж ніяк не виглядав бравим гренадером. Військова уніформа, косички, трикутний капелюх виглядали на ньому напрочуд комічно. Величезні чоботи робили його ноги схожими на два циліндри. Він ступав в них, як журавель, не згинаючи ніг у колінах. Військове начальство відразу ж зненавиділо Шиллера. Втім, самого поета це мало обходило: він продовжував писати, і в голові у нього вже виник задум п’єси “Розбійники”, яка зробить ім’я Шиллера відомим усій Німеччині.

1791 року німецькими землями прокотилася чутка, що Шиллер помер. Особлива ця звістка вразила данських шанувальників творчості драматурга. Три дні в Данії тривали траурні церемонії на вшанування пам’яті Шиллера. А тим часом сам Шиллер разом із дружиною приїхали на лікування до Карлсбаду, де він і дізнався про власну смерть. Організовані на честь його особи масштабні траурні урочистості, як засвідчив один із знайомих драматурга, подіяли на Шиллера краще від будьяких ліків. Як компенсацію уряд Данії призначив дійсно тяжкохворому Шиллеру трирічну пенсію, яка більш ніж удвічі перевищувала грошову допомогу, що йому виплачувала рідна Німеччина. Вдячний Шиллер “розплатився” з данським принцом Фрідріхом адресованими йому листами з питань естетичного виховання людини, які увійшли до скарбниці світової культури людства.

Як відомо, поети, що пишуть любовну лірику, адресують свої віршовані послання переважно своїм сучасницям. Любовна лірика Шиллера, адресована якійсь невідомій Лаурі. Дослідники намагалися відшукати жінку з таким ім’ям в колі знайомих, близьких або рідних поета. Прекрасною “незнайомкою” виявилась… Лаура Петрарки, та сама Лаура, ім’я якої увіковічив в своїх сонетах всесвітньо відомий флорентійський поет епохи Відродження. Згодом у віршах Шиллера з ‘явилася ще одна прекрасна незнайомка на ім ‘я Мінна, якій поет адресував свої інтимні роздуми та переживання. її особа так і залишилась загадкою для біографів Шиллера.

Хоча Гете і Шиллер жили у Веймарі поруч, вони заприятелювали не одразу. Щось стримувало їх. Але в 1794 році сталася щаслива подія. Гете і Шиллер були присутні на засіданні Спілки природознавців в Ієні, обом не сподобалася якась доповідь, і вони продовжували дискутувати, йдучи додому. Так почалася дружба, що тривала понад десять років. Гете писав, що Шиллер “був величний в розмові за чайним столом, і так само величним був би він, безперечно, і в державній раді. Його ніщо не сковувало, ніщо не спиняло вільного польоту його думки... Це справжня людина”.

Пам’ять про Шиллера вшановують не лише на його батьківщині, в Німеччині, але й у Швейцарії. Іноземця Шиллера швейцарці вважають першим швейцарським національним драматургом. Цього почесного титулу Шиллер був удостоєний лише за один твір — народну драму “Вільгельм Телль”. А якщо взяти до уваги ту обставину, що сам драматург ніколи в житті навіть не перетинав кордону Швейцарії, то факт уявляється майже унікальним. З 1860 року знамениту скелю Мітенштейн на березі Фірвальдштетського озера, де зійшли перші паростки швейцарської незалежності, вдячні швейцарці прикрасили надписом: “Співцеві Телля, Фрідріху Шиллеру — стародавні кантони”.

Бернард Шоу

Людей за межами літератури, а також персонажів своїх п’єс Шоу поділяв на філістерів, тобто рабів загальновизнаних цінностей, і бунтівників, які відмовляються прийняти на віру те, що бездумно повторює більшість. Він запропонував й іншу класифікацію людей та персонажів : ідеалістів – тих, які живуть неперевіреними, фальшивими ідеалами, і “реалістів”, які скептично споглядають на навколишній світ, нешаблонно мислять, добре розуміють хвороби і вади світу. Завдання драматурга, на думку Шоу, полягає в тому, щоб викривати філістерську та “ідеалістичну” мораль, критикувати й знищувати фальшиві цінності.
Цитати і афоризми:

Спробувавши на одному із званих обідів несмачний салат, Бернард Шоу зауважив:

- Архітектори ховають свої помилки під плащем, лікарі - під землею, а господині - під майонезом ...

Спочатку Адам

- Чому бог спочатку створив чоловіка, а потім жінку? - Запитала одна дама Бернарда Шоу.


- Тому що він не хотів, щоб під час створення жінка допомагала своїми порадами.

Я б сам

Якась дама, в пориві одкровення заявила:

- Якби ви були моїм чоловіком, я б підсипала вам отруту.

- Мадам, - відповів Шоу, - якщо б ви були моєю дружиною, я б сам прийняв отруту.



Характеристика

Актер N просил Шоу дать ему письменную характеристику, и драматург написал следующее: 'Актер N играет Гамлета, Ромео, Фердинанда, на пианино, на флейте, в биллиард. На последнем играет превосходно'.



Я думаю про вас

Шоу зустрів знайомого американського фінансиста, який захотів поговорити з відомим письменником:


- Містер Шоу, що це ви стурбовані? Про що ви думаєте? Я готовий пожертвувати долар, щоб дізнатися про це!

- Те, про що я думаю, не коштує цих грошей, - відповів Шоу. Проте американець не вгамовувався:


- Про що все-таки ви думаєте? Відповідь була не позбавлений гумору, точніше кажучи, сарказму:
- Я думаю про вас!

Пекло і рай

Якийсь войовничий клерикал застерігав Шоу, що його твори чреваті пеклом.

- Це мене не лякає, - відповів Шоу. - І рай, і пекло мають свої переваги. В раю чудовий клімат, а в пеклі - вишукане товариство.

Добро
Шоу отримав від автора п'єси запрошення на прем'єру її постановки. Проте запрошення це було послано без квитка (контрамарки), а білетер в театрі відмовився пропустити невідомого йому безбілетника. Тільки втручання адміністрації театру усунуло непорозуміння. Після закінчення вистави Шоу вручив 1 фунт стерлінгів контролеру, не пускає його в театр зі словами: "Я переконався, що, не пропускаючи мене, ви бажали мені добра".

Хто винен.

Шоу був по комплекції худим. Якось він зустрівся зі своїм знайомим - дуже огрядним людиною.


- Пане Шоу, дивлячись на вас, можна подумати, що в Англії голод, - пожартував товстун.

- А ваш вигляд наводить на думку, що ви в цьому винні, - відповів драматург.



Бернард Шоу теж

Якийсь лорд направив Шоу запрошення відвідати його будинок. Очевидно, лорд вважав, що він "зійшов" до літератора з сумнівною репутацією. В кінці запрошення було пояснення: "Лорд N буде вдома під вівторка з 16 до 18 годин". Шоу приписав до запрошення "Бернард Шоу теж" і відправив його лорду N.



Бернард Шоу та оркестр

Коли драматург Бернард Шоу обідав в одному відомому ресторані, до нього підійшов диригент оркестру і запитав:

"Що зіграти в вашу честь?"

Шоу, якому набридла гучна музика, відповів:

"Ви б зіграли партію в карти або в шахи".

Моя мрія

У Бернарда Шоу запитали:

- Скільки ви хотіли б заробляти, щоб вважати себе щасливим?

- Рівно стільки, скільки я заробляю, на думку моїх сусідів!



Зліва направо

Одна наполеглива дама запитала Шоу, як краще писати, щоб стати відомим письменником.


- Зліва направо, - відповів Шоу.

Список використаних джерел:

http://www.i-version.ru

http://tvori.com.ua/vidatnij-rosiyanin-bajkar-i-krilov/#ixzz1lFa9Q5vT

www.livelib.ru/book/1000330585

www.litra.ru/composition/get/coid

http://h.ua/story/57426/#ixzz1ktEu2ebc

http://www.liveinternet.ru

http://uk.wikipedia.com

http://rusmilestones.ru

http://www.bibliotekar.ru

http://www.litra.ru

Історія зарубіжної літератури XVIII сторіччя.- М., 1990.

Мішуков О.В. Історія зарубіжної літератури і культури: Навчально-методичний посібник. – Херсон: Айлант. 2006

Вестник истории, литературы, искусства. — М.: Собрание; Наука, 2005.



Зверев, А. М. Мир Марка Твена: очерк жизни и творчества. М.: Дет. лит., 1985.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3

Схожі:

Щоб урок був цікавішим. Нестерчук Л. М., вчитель світової літератури iconУрок світової літератури в 6 класі з використанням мультимедійних технологій
Підготувала: Прадійчук Олена Лук’янівна, вчитель російської мови, світової літератури та основ християнської етики
Щоб урок був цікавішим. Нестерчук Л. М., вчитель світової літератури iconУрок світової літератури в 6 класі з використанням мультимедійних технологій
Підготувала: Прадійчук Олена Лук’янівна, вчитель російської мови, світової літератури та основ християнської етики
Щоб урок був цікавішим. Нестерчук Л. М., вчитель світової літератури iconРуденко В.І., вчитель-методист, спеціаліст вищої категорії, вчитель світової літератури Водянської сзш, Широківського району, Дніпропетровської обл Урок – іспит
Руденко В.І., вчитель-методист, спеціаліст вищої категорії, вчитель світової літератури Водянської сзш, Широківського району, Дніпропетровської...
Щоб урок був цікавішим. Нестерчук Л. М., вчитель світової літератури iconУрок літератури особливий урок, тому що ми, вчителі, маємо справу з дитячими душами, тож, щоб їх сформувати, треба докласти багато зусиль, а це нелегко. Ми повинні давати не тільки знання, а ще й навчити спілкуватися, розв’язувати проблеми
«Нестандартні форми навчання і виховання як засіб розвитку творчої активності учнів на уроках світової літератури»
Щоб урок був цікавішим. Нестерчук Л. М., вчитель світової літератури iconВідкриті уроки зі світової літератури з застосуванням мультимедійних технологій
Нтегрований урок світової літератури І англійської мови "урок радісного дня. Життєвий І творчий шлях елеанор портер. "Полліанна"...
Щоб урок був цікавішим. Нестерчук Л. М., вчитель світової літератури iconРозробки уроків світової літератури в 5 класі Вчитель світової літератури

Щоб урок був цікавішим. Нестерчук Л. М., вчитель світової літератури iconУрок зарубіжної літератури у 10 класі Тема уроку: «Життя, присвячене красі…» Оскар Уайльд. «Портрет Доріана Грея». Від тексту до контексту…
Сьогоднішній урок у нас, діти, буде таким, яким ви його самі створите. Зазвичай сценарій до кожного уроку пише вчитель. А ви, як...
Щоб урок був цікавішим. Нестерчук Л. М., вчитель світової літератури iconЗагальноосвітня школа І-ІІІ ст смт Люблинець Ковельського району Волинської області без байки світ цей був би гіршим…
Підготувала: Прадійчук Олена Лук’янівна, вчитель світової літератури, російської мови та основ християнської етики
Щоб урок був цікавішим. Нестерчук Л. М., вчитель світової літератури iconІ. Назва досвіду, адреса, авто Левицька Лілія Іванівна вчитель світової літератури Підволочиської гімназії імені Івана Франка
Проблема, над якою працюю : «Використання інформаційних технологій на сучасному уроці світової літератури»
Щоб урок був цікавішим. Нестерчук Л. М., вчитель світової літератури iconВідділ освіти Широківської рда контроль рівня знань на уроках світової літератури у 7 класі Вчитель світової літератури Лінік С. М
Шиллера оголосили почесним громадянином нової Французької республіки після створення ним драми


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка