Сине мій, якби ти знав, як ма­­ло потрібно ро­зу­му, щоб ке­ру­­­ва­ти світом!



Сторінка2/12
Дата конвертації19.04.2017
Розмір3.64 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12

До того ж, міністр Ю. Луценко заявив, що цим ін­цидентом прокурор Київської області Ю. Гай­син­­ський та міжрайонний прокурор О. Кузовкін на­­­магаються шантажувати президента України. «Мі­ністр-брехун – це для цивілізованої держави не­­прийнятно», – парирував руба Гайсинський, ви­ма­гаючи відставки Луценка.


Отакі «розбірки» між представниками сто­лич­ної «золотої молоді» – «молодими, крутими і відчай­ду­ш­­ними» – продовжують розважати публіку. До ре­чі, дід Олександра Кузовкіна свого часу був заступ­­ни­ком голови Верховного Суду, а батько працю­­­вав у Ге­неральній прокуратурі. «Українській прав­­ді» мо­лодий прокурор О. Кузовкін запа­м’я­тав­ся яс­­к­ра­­вою сленговою лексикою. Але мова не про це.

Довкруг нині ще частенько бачимо «акції при­крит­тя» скандалу руками правоохоронців. Бере ну­дьга за відсутність цілком тверезої позиції чіль­них урядовців, які, не ховаючи голову в пісок, да­ли б свої коментарі. Власне, зазначене і є най­сут­тє­вішим у неприємних інцидентах, із ким би вони не відбувалися.

Поки що сукупно демократія в піс­ля­ре­во­лю­цій­ній Україні не дуже успішно проходить від­по­ві­дальні тести. Кумири народжуються і вмирають, але цінності залишаються непохитними. Тут не по­т­рібно про них дбати по-месіянськи, по-бать­ків­­ськи у прилюдних промовах і радіозверненнях. За ними легше жити.

Зона
безвідповідальності



Тримісячній коаліціаді загрожує аборт
У 2006 році Україна стала парламентсько-пре­зи­­дентською республікою. Через майже три місяці піс­­ля парламентських виборів перед світом цент­ра­ль­на влада в Києві виглядає безпорадною. Бор­ги внутрішнього постачальника газу сягнули од­но­го мільярда доларів, доставка матеріалів для вій­­ськового будівництва в Крим американським ван­­тажним судном призвела до акцій протесту про­­ти США і НАТО.

Україна порушила кілька міжнародних угод. Ч­е­­рез відсутність коаліційної більшості парламент не зміг прийняти відповідні закони, тому не прой­ш­­ли спіль­ні українсько-американські та ук­раїн­сько-бр­и­­­танські військові навчання. Приміром, ко­ли підго­тов­чі витрати Великобританії вже ск­ла­ли 200 тисяч доларів, довелося в пожежному по­ряд­ку все ска­сувати.

Новообрана Верховна Рада провела два про­мо­вистих засідання 25 травня і 7 червня. Перше – уро­чисте – тривало близько години, а друге – п’ять хви­лин. Віктор Ющенко і «Наша Україна» по­го­ди­ли­сь на прем’єрство Юлії Тимошенко лише 8 чер­в­ня. На той момент ймовірні учасники по­ма­ран­че­вої коаліції узгодили програму дій на приблизно сто сторінок.

Тоді ж Україну відвідав статс-міністр зов­ніш­ньо­­­політичного відомства Німеччини, соціал-де­мо­к­рат Ґернот Ерлер. Він зустрівся з прем’єром Ю. Єхануровим і екс-прем’єром В. Януковичем. У ньо­го склалося враження, що дуже детально під­го­тов­лено зовсім іншу коаліцію – між «Нашою Ук­раї­ною» і Партією регіонів. Великій частині ви­бор­ців буде складно зрозуміти аморальний альянс із можливим фальсифікатором президентських ви­бо­рів 2004 року. Такої думки оглядачі Süd­deut­sche Zeitung із Мюнхена.


Кучмізм-lite

Утім, для багатьох розвал «помаранчевого та­бо­ру» і повернення В. Януковича не виглядає ка­та­строфою. Мовляв, якщо Партію регіонів не за­лу­­чити до влади, то в опозиції вона буде значно де­структивнішою. Після поразки на пре­зиден­т­ських виборах В. Янукович, на думку бер­лін­сько­го політолога Александера Отта, не має високих ам­біцій, як Ю. Тимошенко.

Що буде далі? Вітчизняні аналітики до­пус­каю­ть вс­тановлення політичного режиму під умовною наз­вою «кучмізм-lite» (політолог Олександр Суш­ко): без по­вернення до ортодоксального режиму з пов­но­мас­ш­таб­ною цензурою і обмеженням полі­ти­чних сво­бод. Однак якихось системних реформ у напрямку зак­ріплення демократичних завою­ва­нь По­ма­ран­че­вої революції не буде, як і не спо­сте­рі­­галося досі.

У «Дзеркалі тижня» за 10 червня журналісти Юлія Мостова і Сергій Рахманін були не­мило­сер­д­ни­ми у цій деталізації: «Зневага до законів і Кон­с­ти­­­туції, лобіювання економічних інтересів ок­ре­мих структур на шкоду національним інтересам, по­турання корупції, здійснення тіньового бізнесу, ви­користання адміністративного ресурсу, чинен­ня тиску на судову владу – у ці і багато інших по­ро­ків представники постмайданної влади вдаю­ть­ся настільки ж охоче, як їхні попередники».

Багатьом в Україні та світі навіть важко ко­мен­тувати безсилля президента України. Дехто заг­либився в читання книжок на історичну те­ма­ти­ку. «Він рішучий в проявах своєї нерішучості, нез­ворушний в своїй звичці завжди вагатися, твер­дий в своїй постійній м’якотілості, надійний в своїй безнадійній необов’язковості, всесильний в сво­єму безсиллі», – сказав Уїнстон Черчілль про Стен­лі Болдуіна, прем’єр-міністра Великобританії в 1920-1930 роках.

Водночас це точний політичний портрет пре­зи­­дента України Віктора Ющенка. Так, він назвав ба­­ть­ком Л. Кучму в 2001-му, проте очолив най­по­ту­ж­­­нішу опозиційну силу в 2002-му. Далі від­ки­нув бу­дь-яку співпрацю з кучмістами у 2004-му, але з ни­ми у 2005-му підписав меморандум і ді­ли­ть владу в 2006-му. Класикою став вересень 2005-г­о. В. Ю­щ­е­­н­ко спо­чат­ку похвалив уряд Ю. Ти­мо­шен­ко за ро­бо­ту, а потім від­правив у від­став­ку, не поя­сни­в­ши при­чин.

Так. Це точний портрет президента В. Юще­н­ка. Аж 10 червня 2006 року, через два з по­­­ло­ви­ною місяці після виборів народних депутатів, він опри­люднив декілька принципів, аби коаліція у Вер­ховній Раді була сформована. Вражаюча опе­ра­тивність.

Як завше, В. Ющенко красиво й розумно по­го­­ворив про принципи і відразу сховався в кущі: «Ду­­маю, що політик, який претендує на посаду пре­м’­єр-міністра, має взяти на себе від­по­ві­да­льні­сть за ство­рення коаліції». Мовляв, у 2004 році ни­ніш­ніх уча­с­­ників переговорного процесу (НСНУ, БЮТ, СПУ) об’єднала боротьба за демократію, за пра­во кож­но­го громадянина вільно обирати вла­ду. За під­сум­ками парламентських виборів 2006 ро­ку ці по­лі­тичні сили отримали другий шанс на ефек­тивне здій­снення влади.

Акт

капітуляції



15 червня в оточенні телекамер і репортерів ін­­формаційних агентств пролунала нова заява В. ­Ющенка. Озвучена та ж позиція: президент Ук­ра­ї­ни не є учасником коаліційних переговорів, хо­ча був і залишається прихильником «по­ма­ран­че­вої» демократичної коаліції. Він підтвердив, що роз­поділ посад і зон впливу повинен відповідати під­сумкам парламентських виборів. І назвав ту­пи­ком цих переговорів позицію БЮТ, яка, виб­рав­ши посаду прем’єр-міністра, запропонувала на го­лову Верховної Ради представника СПУ. На­сам­кі­нець В. Ющенко закликав «не розхитувати чо­вен політикам там, де відбуваються знакові для ук­раїнської нації процеси».

За день до заяви президента британська The Independent назвала Україну державним ко­раб­лем без керма і вітрил. Стабільність в Україні мо­же зберігатися і без уряду: за пострадянські роки гро­­­мадяни звикли дбати про себе самостійно. Про­­те вони заслуговують кращої влади за ту, що ни­­ні ма­ють. Австрійська Die Presse ще 9 червня ко­н­ста­ту­вала, що тягучий процес формування ко­а­­ліції не­га­тивно відбився на політичних настроях ук­раї­н­ців. Якщо досі залишився ще якийсь ре­во­лю­цій­ний підйом, то тепер і він зник.

До речі, 15 червня В. Ющенко заперечив кри­зову ситуацію в українській економіці. Вия­вля­є­ться, за п’ять місяців 2006 року Україна має одні з кращих показників за 5-15 років у власній та єв­ропейській історії: 4 % приросту ВВП, най­­ниж­чу інфляцію (2,8 %), найменший дефіцит дер­жав­ного бюджету (1,7 %) і найбільший ріст реальних до­ходів громадян (23 %). Звісно, в тому особисті зас­луги мінімальні: словами The Independent, мі­ль­йо­ни пересічних українців подбали про себе са­мо­ту­ж­ки, гаруючи остарбайтерами по Росіях і Єв­ро­со­ю­­зах. Зрозуміло, президент В. Ющенко теж по­­дбав про доходи особисті та своїх ближніх: під­няв зар­­платню і т. д. явно більше, ніж на 23 %.

У своєму коментарі від 5 червня німецький ти­ж­­невик Der Spiegel вказав на вкрай високий рі­вень безробіття, що в деяких регіонах України ся­гає 70 %. Носіям нездійснених «помаранчевих» спо­­­дівань стає дедалі важче обійти при фор­му­ван­­­ні уряду Партію регіонів, фінансовану ін­ду­стр­іа­льними баронами. Причому сумнівного по­хо­джен­ня. Але небезпека не в їх минулому, а в май­бут­ньому.

У чому річ? Для бізнесу «регіоналів» потрібні єв­ропейські ринки, але без європейських цін­но­с­тей. Впровадження західних норм руйнує їхню сис­тему взаємин між владою і народом, де страх є до­мінантою. «Регіонали» за тісні стосунки з Мос­к­вою, але без її втручання у свої справи. У під­сум­ку на­родиться нова багатовекторна зовнішня по­лі­ти­ка, властива новому режиму – кучмізму-lite.

СПУ від першого післявиборчого дня на­по­ля­га­ла на такому балансі влади: «Наша Україна» вже пре­дставлена у владі президентом, БЮТ буде пре­д­став­лена прем’єр-міністром, а представник СПУ мав би стати головою Верховної Ради. 11 червня лі­­­­дер соціалістів Олександр Мороз зазначив, що в ото­ченні В. Ющенка є нові «антикризові ме­не­дже­ри», як при президентові Л. Кучмі: «Виявляється, що партія, яка взяла 13-14 % на виборах, по­вин­на виконувати керівні функції так само, як це ви­ко­­нувала СДПУ(о), свого часу взявши 6 %». За де­кі­­лька днів соціалісти відступили і зняли претензії на посаду спікера.

Послідовний у своїй непослідовності пре­зи­де­н­т В. Ющенко 10 і 15 червня пристав на фор­му­ван­ня ко­аліції з урахуванням результатів виборів. БЮТ (22 % голосів) обирає посаду прем’єр-мі­ні­стра чи голови Верховної Ради. Блок «Наша Ук­раї­на» (бли­з­ь­­­ко 14 %) претендує на наступну посаду. Да­лі на­зи­­ває свої кадрові пріоритети СПУ (5 %). Со­бі пре­зи­дент забажав позаконституційного пра­ва ви­би­рати керівників силових структур, мі­ні­ст­ра за­­кор­дон­них справ і голів об­лдер­ж­адміні­ст­ра­цій.
Поради

сторонніх

19 червня електронний щоденник «Українська прав­да» подав статті з двох полюсів політичної аре­­ни: лідера СДПУ(о) Віктора Медведчука і чі­ль­но­го «нашоукраїнця», голови Харківської об­лде­р­ж­а­д­­міністрації Арсена Авакова.

нині просто як сторонній спостерігач В. ­Мед­вед­­чук проаналізував заяви Віктора Юще­н­­ка від 10 і 15 червня і став на захист Конституції, кот­ру «пре­зи­дент погано знає». Він зауважив оче­вид­ні ре­чі: В. Ющен­ко задекларував своє не­втру­чан­ня, але вод­­ночас визначив політичні сили для пар­ла­мен­т­ської ко­аліції та принципи розподілу по­сад.

Віктор Медведчук нагадав конституційну нор­му: спочатку формується парламентська коаліція, яка потім вносить президенту пропозиції щодо кан­­ди­датури прем’єра. На разі президент на­ма­гає­ть­ся збе­регти за собою максимальний обсяг влад­них пов­но­важень і встановити авторитарний ре­жим.

Як прибічник широкої коаліції (вся широта зво­­ди­ться до звуження формату: з трьох до двох фра­к­цій), україномовний прагматик В. Мед­вед­чук по­жал­­кував: Віктор Ющенко так і не став пре­­­зи­ден­том всієї країни, позаяк думка тих ви­бор­ців, що про­­го­ло­су­вали за непомаранчеві пар­тії, повністю іг­но­­р­ується. Тут усе ясно: прагне лю­ди­на політичної ре­інкарнації.

Російськомовний романтик Арсен Аваков уда­в­­­­ся до стилю героїчного епосу і запропонував ро­з­­ло­гий сюжет під назвою «Украина. Лезвие бри­т­­­­­­вы». Він перевтілився у фотографа і наклав де­кі­ль­ка зні­м­­ків один на одного, щоби побачити кар­тину подій, по­чинаючи з грудня 2004 року. Цей текст я звів би до прозової мініатюри, що зас­лу­говує цитування в скороченому, отже, більш ди­на­мічному вигляді.



Декабрь 2004. «Майдан». Это не народные гу­ля­ния, а самая что ни на есть революция.

Январь-июнь 2005. «Эйфория». Новый пре­зи­дент, новое правительство, новые лица… Это го­ря­­щие глаза счастливых людей. Они – победители!

Лето-осень 2005. «Разочарование». Идеи ос­та­ли­сь идеями, а принципы слегка потускнели в еже­дневной схватке с цинизмом обладания вла­сти.

Сентябрь 2005. «Потрясение». «Потрясение» не в том, что произошла отставка Юлии Ти­мо­шен­­­­ко. Пот­рясение в рядах. Потрясение в умах. На­­­­ци­о­наль­ное сотрясение мозгов.

Осень 2005. «Что же будет с Родиной и с на­ми». Они преданы Президенту и точно так же го­то­вы от­­дать жизнь за Тимошенко. …Страна была, как ма­­ленький ребенок: мама, папа, не рас­хо­ди­те­сь!

Январь 2006. «Мы начинаем! – ЦВК». Обычно изо­­­­браженных на фотографии подписывают «сле­ва на­право». На этом снимке определить лево, пра­­во, центр по лицам депутатов невозможно. Ука­­чивает.

Март 2006. «Наши методы». Для себя лично я дав­но определил, как можно выиграть у самого отъ­явленного мошенника или афериста. Рецепт про­ст – НИКОГДА С НИМ НЕ ИГРАТЬ.

Май-июнь 2006. «Облсовет». Что же мне по­со­ве­­товать вам, разочарованные и отчаявшиеся? Не оча­­ровываться впредь, хотя бы потому, что того тре­­­бует первая из Заповедей, призывающая не сот­­­ворить себе кумира. И еще очень важен… Глав­­­­ный Принцип, который, кстати, вывел нас на Май­­даны, – Так жить нельзя!» У значенні – без по­ма­ранчевої коаліції.
Туга за

революцією

«Невже революція закінчилася?» – 8 червня пе­ре­­питав загал її польовий командир Тарас Сте­цьків, на­­родний депутат І-ІV скликань, коли вчер­го­ве пе­ре­­несли дату створення помаранчевої ко­а­лі­ції.

Інший польовий командир Ю. Луценко, мі­ні­стр внутрішніх справ, 13 червня дав віртуальну від­по­відь: «Чи буде Юля прем’єром, залежить від Юлі. БЮТ – не Жуков, а «Наша Україна» – не Кей­те­ль, щоб підписувати акт про безумовну ка­пі­ту­ля­цію».

Подивимося. Але все-таки акт капітуляції при­й­­деться підписувати. Нема різниці: утрьох чи уд­­вох.

Нас


офутболили
Кожен український футболіст

на чемпіонаті-2006 заробив 267 тисяч євро
Протягом другої половини XX століття чо­ло­ві­чий футбол став невід’ємним елементом масової ку­льтури і популярним різновидом проведення до­з­вілля значної частини досі ще патріархально на­лаштованої цивілізації.

На початку XXI століття в цьому мало що змі­ни­лося, за винятком технізації видовища. Не обо­в’яз­ково дивитися гру з верхів’я стадіону за гро­ші, коли з такою ж видимістю можна все по­ба­чити безплатно і значно безпечніше. Екрани в су­ча­сних телевізорів щоразу плоскішають і бі­ль­ша­ють по діагоналі. Місце для них знаходиться не ли­ше вдома, а й на майданах.


Нова

утопія


Упродовж цьогорічного червня світовий фут­бол відлунив головною політичною темою України. Справа в тому, що самраз співпали два сезони: пе­рерозподілу шматків політичної влади (пік кі­ль­ка­мі­сячної підготовки урядової коаліції) і участь на­ці­ональної збірної у чемпіонаті світу. В обох ви­пад­ках фортуна посміхалася тим, хто молився за ту посмішку. Але футбол переважив шальку на­род­­ної прихильності.

Всі українці, жителі сходу чи заходу, при­хиль­ни­ки проросійського чи проамериканського ку­р­су, з од­­на­ковим азартом уболівали за національну фут­бо­ль­ну команду, що несподівано виявилася зв’я­зу­ючим цементом у політично розколотій кра­ї­ні. Пр­и­міром, таку думку висловив Паскаль Бо­ні­фас, ди­рек­тор Інс­­титуту міжнародних і стра­те­гіч­них від­но­син у Па­ри­жі, автор книги «Футбол і гло­ба­лізація».

Занадто довго щастило національній збірній Ук­раїни. Насамперед вона потрапила на чем­піо­нат. Тут їй не дісталася ні відбіркова «група смер­ті», ні грізний титулований суперник у першій «грі на виліт» (плей-оф). Тільки за рахунок фарту трап­ляю­ться подібні дива.

Увійти у «вісімку» найсильніших команд світу до­волі посередній збірній України просто по­ща­с­ти­­ло, бо її гравці на полі нічим особливим не про­я­ви­ли себе. Причому поталанило «вилетіти» з по­да­ль­­ших змагань на рівні з екс-чемпіонами – бра­зи­ль­цями, аргентинцями, англійцями…

Щоправда, ті «вилітали» у напруженій бо­ро­ть­бі, головним чином, після доданого часу і серії пе­нальті. Збірна ж України показала стабільну «су­ху» гру в першому і останньому поєдинках, де спра­в­ді випало грати з порівняно сильними ко­ман­дами Іспанії та Італії. І рахунок майже одна­ко­вий – 0:4 і 0:3. Звісно, не на користь України. На­ша збірна ста­­ла єдиною на чемпіонаті-2006, що про­грала два матчі з великим рахунком.

Тим не менше, це не затьмарило радості ук­раї­н­ських уболівальників. Вони з самого початку бу­ли на­­­лаштовані не дуже оптимістично. Аж ось збір­на до­­сягла свого індивідуального рекорду! Пе­ре­січні ук­раї­нці піднеслися духом. Звичайно, фут­боль­них фа­на­тів у нас чимало, проте не настільки, як у справді тем­пераментних футбольних націй. То­му в Україні гро­мадський порядок і його охо­рон­ці не по­страж­да­ли. У Франції, наприклад, свя­т­кували куди гучніше, зо­­крема, поліцейські Па­ри­жа не встигали особливо буй­них десятками доп­рав­ляти у відділки.

Ясна річ, чоловічий футбол (жіночий – менш ажі­­­о­­тажний) – сезонна фарба у будь-якій націо­на­ль­ній палітрі, але тотально не для всіх і не на­зав­ж­ди. Проте деякі гарячі мас-медійні голови роз­по­ча­­ли з українців на хлипкій футбольній гущі за­но­во конструювати націю, котра давно вже постала на історичному граніті.

Нині доволі ще слабенькі успіхи вітчизняного фут­болу пропонують використати як замінник на­ціо­нальної ідеї. Донедавна таким ерзацем слу­гу­вав європейський вибір. Із ним й у нової влади яко­сь не склалися стосунки: повзем і ніяк не до­по­в­зем у Європу. Отож європейський вибір до­пов­нено футбольним. Увінчав нескладну піар-ком­­бінацію російськомовний кітч – ресторанний шля­герок «За Блохіна». Ну, що ж? Вип’єм до дна. Ви­п’ємо і похмелімося.

Мабуть, чи то з перепою, чи то з похмілля ук­раї­нські чоловіки-можновладці з підупалими рей­тин­гами всенародної довіри перевтілилися в жі­ночі образи добродійної католички Терези і яс­но­ви­диці болгарської Ванги. Вони твердять, що піс­ля помаранчевого 2004 року футбол здатний ні­ве­лю­вати розкол. «Такі перемоги єднають людей і зак­ладають основу для створення нормальної на­ції», – сказав харків’янин Євген Кушнарьов, об­ви­ну­вачений у підбурюванні до сепаратизму в ли­с­то­паді-грудні 2004-го.
Чому

вперше?


Збірна Україна вперше, проте українці не впер­­ше результативно виступили на чемпіонаті сві­ту з футболу. Досі лише раз – на чемпіонаті сві­ту 1966 року – вони у складі збірної СРСР досягли най­­кращого успіху – пробились до півфіналу і по­сі­ли четверте місце. Не варто цього забувати і да­ру­ва­ти. До слова. У часи Союзу матчі між ки­ї­в­ським «Ди­намо» і московськими командами (особ­ли­во «Спар­таком») були чи не єдиною можливістю ви­явити патріотизм і національну гордість, які деін­де пресингувалися аж до карної від­по­ві­да­ль­но­сті.

Усе ж, факт вагомий. Незалежна Україна впе­р­­ше вийшла у фінальну частину чемпіонату світу з футболу і вперше дійшла до чвертьфіналу. Це до­дало шансів прийняти чемпіонат Європи 2012 ро­ку. Виступ України на ЧС-2006 став най­кра­щим виступом команд колишнього со­ці­алі­стич­ного табору. Україна випередила Росію і першою з усьо­го пострадянського простору вийшла у чвер­ть­фінал чемпіонату світу. На чемпіонатах 1994 і 2002 років Росія зазнавала поразки ще у від­бір­ко­во­му ко­лі. На нинішній вона не потрапила.

Якщо відкинути чистої води схоластику (точ­ні­ше – простеньку статистику), збірна України сен­сації не справила. Коли за підсумками зіг­ра­них матчів визначено символічну збірну чем­пі­о­на­ту світу, то жоден з українських гравців до неї не увійшов. Уболівальники розраховували на ві­до­мо­го у спортивному світі форварда Андрія Шев­чен­ка, проте, нічим він, крім зміни зачіски, не за­па­м’я­тався. Таке часто трапляється. Нинішній тре­­нер Олег Блохін виступав за збірну СРСР на че­м­піо­на­тах світу 1982 і 1986 років, коли вже пе­ре­­ступив ме­жу свого зеніту.

Напередодні матчу із Саудівською Аравією Ше­в­­­­­­­чен­ко постригся, мовляв, для нового старту в жит­­­ті. Наразі цей старт відкладено. Запа­м’я­та­ли­ся справ­ж­­­ні зірки футболу – вольові, мужні. Так, фра­н­­­цуз Зі­дан, англієць Бекхем, чех Недвед до ос­тан­ніх се­ку­н­д матчу штурмували ворота су­пер­ни­ків.

У Німеччині підопічні Олега Блохіна провели 5 мат­чів. Вони здобули дві перемоги, нічию (піс­ля­мат­чева серія пенальті дозволила вийти до 1/4 фі­налу) та дві поразки. У груповому турнірі Ук­раї­на програла Іспанії (0:4), перемогла Саудівську Ара­вію (4:0), Туніс (1:0) і посіла друге місце в групі Н. Основний і додатковий час матчу 1/8 фіналу з Швей­царією завершився внічию (0:0), а в серії пе­на­ль­ті кращими виявилися українці (3:0).

У матчі 1/4 фіналу Україна програла Італії – 0:3. Як на президента України Віктора Ющенка, прог­раний італійцям матч видався складним і дра­­матичним, бо суперником українців була одна з най­сильніших команд Європи. Навряд чи іта­лій­ців чекали за перемогу вищі гонорари.


Хто

більше?


30 червня, у день коли Україна грала з Іта­лією, «Газета по-українськи» порахувала, якщо Ук­раї­на виг­рає чемпіонат світу, то у неї будуть най­бі­льші пре­­­міальні. Кожен гравець міг отримати 800 тис. дол. Як підрахував німецький таблоїд «Бі­льд», за­га­лом кожен український футболіст на чем­піонаті за­ро­бив 267 тис. євро. Для порівнян­ня. Найменше за пе­ремогу на ЧС-2006 обіцяли бра­зильцям – по 168 тис. дол. кожному. За чем­пі­о­­­н­ство німцям «сві­тить» усьо­го-на-всього по 300 тис. євро.

Водночас українські футболісти помітно по­до­ро­ж­чали після чемпіонату світу. Найбільшим по­пи­том на Заході користується Анатолій Тимощук з до­нецького «Шахтаря». Його хочуть придбати іта­лій­­ські та британські клуби. Два роки тому іта­лій­ці пропонували за Тимощука 9 млн. євро. Тепер йо­го вартість зросла. Максима Калениченка оці­ни­ли в Англії в 11 млн. євро. За Андрія Русола фран­цузи готові віддати 5 млн. євро.

3 липня прозвітував титульний спонсор на­ціо­наль­ної збірної команди України з футболу. Опе­ра­тор мобільного зв’язку компанія «Київстар» ви­пла­тив їй 2,525 млн. гривень. За перемоги в гру­по­­во­му турнірі (над Саудівською Аравією і Ту­ні­сом) збір­на України одержала 1,515 млн., а над Швей­­ца­рією в 1/8 фіналу – 1,01 млн.

За перемогу в 1/4 фіналі «Київстар» сплатив би ще 1,515 млн. гривень, у півфіналі – 2,525 млн., у фіналі – 2,778 млн. Раніше «Київстар» зро­бив спон­сор­ський внесок у розмірі 7,5 млн. дол. на під­го­тов­ку команди до чемпіонату світу. Не­по­га­ні гро­ш­і.

У цілому Г. Суркіс призначив премію 28 млн. дол. США збірній України за виграш чемпіонату. Су­ма рекордна. І анекдотична. Міг пообіцяти й два-три мільярди за те, чого не досягнути в прин­ци­пі. Та й обіцяльник не вельми грошовитий.

Найбагатші люди планети подібним чином не кеп­кували над своєю збірною, хоча заплатити ті мі­­льярди їм до снаги. Кожен гравець збірної Сау­дів­­ської Аравії міг отримати 100 тис. ріалів (14,5 тис. фунтів стерлінгів) за нічию з Тунісом. Тобто і ме­­та, і сума помірна. Навіщо смішити довкіл ст­ри­­банням вище своєї голови.


Можновладці

в азарті


Але ж… Олігархи, яких Помаранчева ре­во­лю­ція трохи потіснила, а новий президент взяв і при­­голубив, залишилися ключовими фігурами фут­­больної верхівки України: вугільний мільярдер Ри­нат Ахметов, медіа і нафтовий мільйонер Гри­го­рій Суркіс тощо. Отож не обійшлося без нав­ко­ло­фут­больного шоу.

Понад три тисячі уболівальників у ніч на не­ді­лю 2 липня зустрічали в аеропорту «Бориспіль» лі­так з національною збірною України. Видно, тре­не­ру Олегу Блохіну настогид штучний пафос і він швидко пробіг крізь натовп. Навіщо кривити ду­шею. Непоганий результат, але до статусу на­ці­о­на­ль­них героїв далекувато.

Frankfurter Allgemeine Zeitung зауважила ін­ший кумедний випадок. 27 червня міністр за­кор­дон­них справ Борис Тарасюк перебував з візитом у Кишиневі. Повертався занадто пізно, не встигав на початок гри України з Швейцарією.

Довелося поспішати. Якщо з Києва до Ки­ши­не­ва літак з міністром долетів за 70 хвилин, то для зворотнього шляху знадобилося лише 45 хвилин. Він приземлився вчасно перед початком гри.

Дуже добре, що наші ракетники теж убо­лі­­валь­ни­ки і не проводили поряд якихось навчань.

Революцію




Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12

Схожі:

Сине мій, якби ти знав, як ма­­ло потрібно ро­зу­му, щоб ке­ру­­­ва­ти світом! iconЖити І працювати так, щоб поруч усім дихалось легко І спокійно, радісно моє педагогічне кредо
Любові, Толерантності. Звичайно, аби уроки були ефективними, досягали поставленої мети, потрібно, щоб вони відбувались за умови постійної...
Сине мій, якби ти знав, як ма­­ло потрібно ро­зу­му, щоб ке­ру­­­ва­ти світом! iconКнига 10 Класифікація книг 12 Функції книги 12
...
Сине мій, якби ти знав, як ма­­ло потрібно ро­зу­му, щоб ке­ру­­­ва­ти світом! iconАфоризми з історії
Щоб писати історію гідним чином, потрібно забути про свою віру, свою вітчизну, свою партію. П. Буаст
Сине мій, якби ти знав, як ма­­ло потрібно ро­зу­му, щоб ке­ру­­­ва­ти світом! iconСценарій виховного заходу патріотичного спрямування «Народ мій є! Народ мій завжди буде! Ніхто не перекреслить мій народ!»
Рідна земля, Батьківщина, Вітчизна – це найдорожче, найсвітліше, найрідніше місце на планеті, яке ми боронили І будемо боронити від...
Сине мій, якби ти знав, як ма­­ло потрібно ро­зу­му, щоб ке­ру­­­ва­ти світом! icon" Мій улюблений режисер"
Дейв просто в захваті від нових здібностей, але у нього не все виходить відразу. З кожним днем ​​хлопчик стає сильнішою, І зовсім...
Сине мій, якби ти знав, як ма­­ло потрібно ро­зу­му, щоб ке­ру­­­ва­ти світом! iconПрограма фахового іспиту для вступників на освітньо-кваліфікаційний рівень „ магістр
Для того, щоб всі ці засади набули практичного змісту, потрібно забезпечити сучасну школу висококваліфіко­ваними спеціалістами
Сине мій, якби ти знав, як ма­­ло потрібно ро­зу­му, щоб ке­ру­­­ва­ти світом! iconАндрій Кондратюк поза межами суєти роман-мозаїка
Така благість. Й усілякова, а найтяжча суєта, спадає, вивітрюється із душі. І душа твоя потає у стан невагомий, якби на кілька століть...
Сине мій, якби ти знав, як ма­­ло потрібно ро­зу­му, щоб ке­ру­­­ва­ти світом! iconБуду я природі другом!
Якщо ми не зможемо насолоджуватися природою, то ніколи не зможемо повноцінно жити. А щоб природою можна було насолоджуватись, потрібно...
Сине мій, якби ти знав, як ма­­ло потрібно ро­зу­му, щоб ке­ру­­­ва­ти світом! icon«Розвиток мотивації до навчання та пізнавальної активності учнів як компонент професійної компетентності педагога»
Ховання, розвитку, не пропали марно? Адже навчання — це не просто відвідування навчального закладу. Щоб відвідування стало навчанням,...
Сине мій, якби ти знав, як ма­­ло потрібно ро­зу­му, щоб ке­ру­­­ва­ти світом! iconМирненська зш І-ІІІ ступенів Математичний вечір для учнів 8-9 класів «Ігри юних математиків»
Рене Декарта. Обов’язковою умовою є рисунок в системі координат, із зазначенням координат точок, які потрібно з’єднати, щоб отримати...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка