Сине мій, якби ти знав, як ма­­ло потрібно ро­зу­му, щоб ке­ру­­­ва­ти світом!



Сторінка3/12
Дата конвертації19.04.2017
Розмір3.64 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12
продано!
Останній лот пішов за копійки –

якихось 220 мільйонів доларів
Оптовий покупець – Росія. Із спікером О. Мо­ро­зом і прем’єром В. Януковичем Україна від­мо­ви­ть­ся від ін­тег­рації в ЄС і можливого член­ства в НАТО. А хто про­давець? Тут без алегорії не обій­ти­сь.

Четверо сіли грати у карти «в дурня». Кожен сам за себе: Віктор Ющенко, Юлія Тимошенко, Олекс­ан­др Мо­роз і Віктор Янукович. У перших трьох спо­чат­ку ні­би добре йшла гра. Але Петро По­­рошенко кар­ти роз­давав. Наплутав і не тому дав мічені…

Схоже, такий історичний анекдот небавом гу­ля­тиме містами і селами України. І на кожного з ка­р­­тярів чекатиме своя покута. По-різному ви­­світ­­лив їхні лиця затяжний феєрверк імовірних ко­­а­лі­ці­й – демократичної, стабілізаційної, ан­ти­кри­­зо­во­ї…

Не встиг журнал «Кореспондент» оприлюднити спи­сок тридцяти найбагатших українців, як він по­­повнився легко впізнаваними прізвищами чле­нів Соціалістичної партії. Отак нині жартують. Або кажуть всерйоз: «Я – не Мороз!» Тобто враз сві­том пішли два номінали нової національної ва­люти: «мороз» – еквівалент запроданства і шах­рай­ства, а «немороз» – честі та чесності.


Зрадник.

О. Мороз


Як відомо, вибори 26 березня не дали жодній пар­­ламентській фракції достатньо голосів, аби са­мо­стійно сформувати уряд. Партія регіонів отри­ма­ла 186 місць, БЮТ – 129, «Наша Україна» – 81, соціалісти – 33, комуністи – 21.

Продовжимо далі екскурс у хронологічній по­слі­довності.

13 квітня «Наша Україна» (Р. Безсмертний), БЮТ (Ю. Тимошенко) та Соцпартія (О. Мороз) під­пи­сали про­токол про принципи формування ко­а­лі­ції, який пе­редбачав прем’єрство Ю. Тимо­шен­ко. І з цим на­ступ­ного дня не по­го­ди­ла­ся президія НСНУ.

18 квітня Ю. Тимошенко вперше озвучила те­зу про розподіл влади між «Нашою Україною» (уже представляє президент), БЮТ (претен­ду­ва­ти­ме на прем’єра) і СПУ (отримає спікера).

25 травня на першому засіданні новообраної Вер­­­ховної Ради коаліцію не створено. БЮТ, НС­Н­У­, СПУ проголосували за перерву до 7 червня.

7 червня у Верховній Раді оголошено перерву до 14 червня.

14 червня О. Мороз відмовляється від посади спі­кера, а «Наша Україна» пропонує широку ко­а­лі­цію.

16 червня президент наголосив, що хотів би по­маранчеву коаліцію, але не може ігнорувати ін­шу частину населення.

19 червня В. Янукович заявляє, що його сила го­това поступитись посадою прем’єра у коаліції з «На­шою Україною».

20 і 21 червня у Верховній Раді знову прой­ш­ли безрезультатно. Р. Безсмертний зап­ро­по­ну­вав нову назву – «стабілізаційна коаліція».

Як бачимо, три місяці тривали перемовини у ре­­­в­олюційному форматі (БЮТ, НСНУ, СПУ) і вре­ш­­ті 22 червня довгоочікувану коаліцію (де­мок­ра­ти­ч­ну) було проголошено. Ніби всі тертя позаду, разом із думкою перехрестити коаліцію на ста­бі­лі­за­ційну. Аж раптом…

Пізнього вечора на Івана Купала, у четвер 6 лип­ня, Олександр Мороз неждано вдруге став го­ло­­вою Верховної Ради. За нього проголосували 186 регіоналів, 29 соціалістів, 21 комуніст і 2 «на­шо­­українці» – всього 238 народних депутатів. На­ступ­ного дня Французьке інформаційне агентство (AFP) переказало емоції: демократична (по­ма­ран­че­ва) коаліція була геть ошелешена, коли по­ба­чи­ла дивовижний хід з боку своєї найменшої фрак­ції, що об’єдналася з проросійськими партіями. Ок­реслилася нова коалація – антикризова (ре­гі­о­на­­ли, комуністи, соціалісти).

Відомого аналітика Віктора Небоженка ця по­во­ротна подія переконала, що в сучасній Україні «зрад­ництво досягло статусу національного ми­сте­цтва». Сам Олександр Мороз свій вчинок мо­ти­ву­вав тим, що за складом та ідеологією «Наша Ук­раї­на», БЮТ і Партія регіонів мало відрізняються. До нього навіть потрапила угода, парафована «На­­­шою Україною» і Партією регіонів, про подібну ко­аліцію демократичних сил.

Із цих міркувань О. Мороз здав партнерів пе­р­­шим, аби вони не мали шансів здати його. Ло­гі­ка са­мовбивці: однаково вмирати. Ще раніше дов­го­літ­ній оглядач Сергій Рахманін вдало під­мі­тив: «При­родна інтелігентність уживається в Олек­сан­дрі Оле­к­сандровичу з єзуїтською насмішку­ва­ті­стю; при­­н­­­­циповість – з можливістю зрадити сло­ву, да­но­му ворогові; мудрість – з категоричністю; его­їзм – з по­­чут­тям всесвітньої відповідальності; лі­в­оце­н­три­с­т­сь­ка гнуч­кість – з партійно-ра­дян­ським кон­сер­ва­тиз­мом».

Безумовно, конституційної ночі 28 червня 1996-го, оприлюднення записів М. Мельниченка 28 лис­то­па­да 2000-го і удару в спину помаран­че­вої ре­во­лю­ції 6 липня 2006-го достатньо для приз­на­чення Олек­сандру Морозу суперечливої ролі в історії Ук­раї­ни. Подібно до запорожця Івана Сірка чи ана­р­хі­ста Нестора Махна, але з іронією – «єзуїтською нас­мі­ш­куватістю» вже з боку авторів підручника.

У 1990 році О. Мороз вперше обраний на­род­ним депутатом. Невдовзі очолив комуністичну бі­ль­ші­сть («групу 239»). Найбільшим успіхом стало го­­ловування у Верховній Раді 1994-1998 років. Із того часу його особистий рейтинг (постійно тре­тій на президентських виборах-1994, 1999, 2004) і рей­тинг його Соціалістичної партії (на пар­ла­мен­т­ських виборах-1998, 2002, 2006) невпинно зни­жу­вався: приблизно вдвічі – з 10 до 5 відсотків го­ло­сів виборців.

Тому мова нині йде про гарний ін­ди­ві­ду­аль­ний фініш матеріально забезпеченого пенсіонера О. Мороза (йому вже 63-й) і невідворотний крах йо­го дезорієнтованих партійців на найближчих ви­­­борах. Ясна річ, роздуми про швидку пенсію йо­­му не довподоби. Наразі він просто витиснув не­мож­ли­ве із своїх мізерних 5 %. І завис над прі­р­в­ою. «Ви зрадили партію, мільйони виборців, які за вас го­ло­сували», – кинув у вічі О. Морозу пер­ший секретар політради СПУ Йосип Вінський (до роз­колу – друга особа в керівництві соціалістів).
Розблокований.

В. Янукович

Завдяки півторарічному психологічному про­ти­­стоянню ключових фігур Помаранчевої ре­во­люції – В. Ющенка і Ю. Тимошенко – з небуття по­­­вернувся невдаха. Як кажуть у народі, де двоє чуб­ляться, там третій користає.

Принагідно голова Партії регіонів Віктор Яну­к­о­­вич не утримався від пафосу. Він проголосив 6 л­и­­­п­ня 2006 року початком нового етапу новітньої іс­торії України, розвиток якої перерваний восени 2004-го.

У кулуарах Верховної Ради поповзли чутки про ціну точки відліку цього етапу – 220 млн. дол., зап­лачених соціалістам. Щодо власної назви ета­пу. Можемо вдовільнитися поки що робочим ва­ріа­нтом, запропонованим 10 липня Die Welt: «бан­да фальсифікаторів виборів» витісняє «оранжевый кош­мар».

Аби загал довго не ламав голову, на допомогу при­й­шов Олександр Мороз. На правах учителя іс­то­рії він роз’яснив: «Коли ми з Віктором Фе­до­ро­ви­чем торкнулись проблеми Майдану, то він ска­зав те, про що я думав і раніше. … це була про­це­дура очищення суспільства». Як здібний учень В. Янукович додав: «Революція й мітинги закін­чи­ли­ся. Все це відійшло в історію. Прийшла пора спо­­кійних, розважливих і професійних дій».

О. Мороз-учитель клявся, що нікому нічим не зо­­бов’язаний. Проте В. Янукович прозрадив сут­ні­сть гарантій свого прем’єрства з боку соціалістів. Він по­жартував у звичній манері важ­ко­ви­хо­ву­ва­них уч­нів: «Когда деньги в кармане – вот это га­ран­­тии. А когда они в доме лежат – уже нет ни­ка­кой га­ран­­тии. Может дом сгореть». Чий відомо.

Не все так було. 27 квітня В. Янукович най­більш оптимальною бачив широку коаліцію – «на­шо­українців» і регіоналів. Ще 21 червня по­лі­тич­ний оглядач Томас Урбан у «Süddeutsche Zeitung» пи­сав, що «Наша Україна» навела жах на по­ма­ран­­чевих романтиків своїми переговорами з Пар­тією регіонів.

Навіщо? Аби приборкати амбіції Ю. Тимо­шен­ко і О. Мороза зміною стратегії. Тут підключився З­а­­хід і привів оточення В. Ющенка до тями. Збен­­те­жений в. о. прем’єра Юрій Єхануров, як фор­ма­ль­ний лідер НСНУ, відмовився від запро­по­но­ва­ної по­сади спікера, оскільки «виступав з са­мо­го по­чат­ку за широку коаліцію» (НСНУ і ПРУ). Він вва­жав створену 22 червня коаліцію НСНУ, БЮТ і СПУ лівоцентристською, а себе відніс до лі­бе­ра­лів.

Зараз очевидно, що за будь-яких варіантів роз­­витку подій у В. Януковича прогнозовано не­по­га­не майбуття. На відміну від соціалістів, регіонали не роз­тратили свій електорат. Водночас шедевр «ми­с­те­цтва зрадництва» тільки примножив пе­ре­січ­ні спо­дівання на повторне сходження «справжнього чо­ловіка» на владному олімпі те­пе­ріш­ньої України.


Знову спочатку.

Ю. Тимошенко

10 травня у польській «Газеті виборчій» пре­зи­дент В. Ющенко уперше після парламентських ви­борів заговорив про друге прем’єрство Юлії Ти­мо­шенко. Власне, суперечки навколо перегляду пев­них напрямків приватизації часів пре­зид­ент­ст­ва Л. Кучми, у вересні 2005 року послужили В. Ющенку причиною зняти Ю. Тимошенко з пер­шо­го прем’єрства.

Здавалося, що після 22 червня вже більше ні­що не заважало «залізній Юлії» «обратися» головою уря­ду. Коаліційну угоду (обсягом 103 сторінки) під­­­писали 243 народні депутати (БЮТ, НСНУ, СПУ). Суб’єкти Коаліції демократичних сил у Вер­хов­­ній Раді України V скликання мали сфор­му­ва­ти коаліційний уряд і розподілити посади від­по­від­­но до отриманих голосів на виборах народних де­путатів 26 березня. Навіть вивели формулу роз­по­ділу посад:



де:


– кількість посад для суб’єкта, відповідно до категорії посад, що розглядається;

– загальна сума посад у категорії посад, що розглядається;

– загальна сума депутатських мандатів коаліції;

– загальна сума депутатських мандатів суб’єктів коаліції.

Кандидатури на посади, призначення і звіль­не­н­­ня яких здійснюється президентом України за зго­дою Верховної Ради чи Верховною Радою за по­дан­ням президента, не входили до цього пе­ре­ліку. При­значення на ці посади і звільнення з них ма­ли здій­снювати за наслідками консультацій між пре­зи­­дентом і коаліцією. Це ж стосувалося посад го­лів обласних і районних державних ад­мі­ні­стра­цій, мі­ністра оборони, міністра закордонних сп­рав, го­лів Служби безпеки і Національного бан­ку, ге­не­ра­льного прокурора.

Австрійська газета «Der Standard» 27 червня вмі­­­стила коментар Тараса Кузя, професора Уні­вер­­ситету імені Джорджа Вашингтона (США): за прем’єра Ю. Тимошенко Україна піде далі шляхом єв­ропейської інтеграції. Розчаровані словами і ді­я­­ми, більшість українців вважають, що В. Ющ­е­н­­­ко працюватиме лише один пре­зи­дент­ський термін. Помаранчева коаліція – його ос­тан­ній шанс до­вес­ти зворотне.

В якості майбутнього прем’єра Ю. Тимошенко всти­гла оприлюднити намір переглянути газову уго­­ду з Росією і покращити кадрову селекцію. У по­не­ділок 26 червня викладачам і студентам Киє­во-Мо­­гилянської академії вона привела про­мо­ви­стий факт: за одну міністерську посаду БЮТ про­по­ну­ва­ли від 500 тис. до десятків мільйонів до­ла­рів.

Несподівано депутати-регіонали заблокували ро­боту Верховної Ради. 26 червня Партія регіонів поставила ультиматум обрати голову Верховної Ради без пакетного голосування і розділити пар­ла­мен­тські комітети пропорційно до представництва всіх депутатських фракцій. За кілька днів пре­м’єр­ські шанси Юлії Тимошенко стали при­мар­ни­ми.
Зачарований принц.

В. Ющенко

30 червня британський The Economist подав прог­ноз керівника секретаріату президента Олега Ри­бачука про те, що друга помаранчева коаліція бу­де схожа на другий шлюб – без кохання, ро­ман­ти­ки та ілюзій. На противагу прем’єрству Ю. Ти­мо­­шен­ко «Наша Україна» висунула на спі­ке­ра П. По­­ро­шенка. Формально це прізвище під­штов­хнуло О. Мороза до зради.

Утім, «Süddeutsche Zeitung» переконувала, що роз­рив договору про помаранчеву коаліцію під­­три­­мав сам президент. Промовистим є 9 лип­ня, ко­­ли В. Януковичу виповнилося 56 років. В. Юще­­н­­ко привітав його одним із перших, за­те­ле­фо­ну­вав­­­ши близько 7.30. «Мабуть, гарні були поз­до­ро­в­­­­лення, теплі, душевні, у всякому разі Яну­кович роз­­­повів про цю розмову з великим почуттям», – пе­­реповів чільний регіонал Микола Азаров.

Після чорного четверга (6 липня) президент В. Ющен­ко аж чотири рази звертався до народу – у п’ятницю провів прес-конференцію і дав ін­тер­в’ю телеканалу «Інтер», у суботу зробив що­тиж­не­ве радіозвернення, а в понеділок – заяву. Проте не зміг чітко відповісти, кого підтримує і як зби­ра­єть­­ся забезпечити європейський курс держави при про­­російській коаліції. Він тільки запевнив у не­змін­ності чинного державницького курсу. Хіба від В. Ющенка щось можна іншого було чекати? Про все і про ніщо. Як до, так і після…

Одне шкода, що розрахунок провели не в ро­сій­ських рублях, а в американських доларах. Ос­тан­ній лот пішов за копійки – якихось 220 мі­ль­йо­нів доларів. На аукціоні Сотбі заплатили б на­ба­га­то більше.

Коаліціада-2006 може гідно конкурувати зі спі­­керіадою 1998 року. Але за ту нібито від­по­ві­дальні кучмісти. А нині при владі хто?

Хто летить

фанерою над Києвом?
Антикризова коаліція рахує свої останні дні
В ефірі Першого національного телеканалу спі­­­кер Олександр Мороз 24 липня 2006 року за­­чи­тав звернення до народу. Не стільки бунтівне, скі­ль­­ки благочестиве. Мовляв, у президента нема жод­­них під­став для розпуску Верховної Ради, кот­ра «цьо­му свавіллю не підкорилася б». Насправді є. На дум­­ку О. Мороза, «суспільство може роз­ви­ва­­­тись ли­ше на основі компромісу і волю ви­бор­ців тре­ба по­­важати».

Чи не запізно схаменувся. Якщо судити за йо­го зовнішнім виглядом, то він був непідробно роз­гу­б­лений і наляканий своїми ж словами, котрі ро­зій­­шлися з ділами.


Конвульсії

Ще б пак! Залишився за бортом. За бортом мо­ралі (якщо по-філософськи), за бортом пе­рег­о­во­рів між регіоналами і президентом (якщо кон­к­ре­т­но). Він завис над прірвою, його доля нікому вже не­ці­ка­ва. За будь-яких сценаріїв (розпуску пар­­­ламенту чи нової ширшої коаліції) він стає дріб­ною роз­мін­ною монетою. Його значимість мог­ла б зрости лише на короткий час за силової роз­­в’язки а ля Єльцин жов­т­ня 1993-го. Але Ук­раї­на – не Росія, – давно пе­ре­ко­нав­ся екс-президент Л. Кучма, а ми – ще ра­ні­ше.

24 липня О. Мороз просторікував, що «волю ви­­борців треба поважати». Так от. «Спираючись на підтримку і довіру виборців», представники Бло­­ку Юлії Тимошенко, Блоку «Наша Україна» і Соціалістичної партії 22 червня створили пар­ла­мен­­­тську більшість – Коаліцію демократичних сил, яка повинна була упродовж місяця сформувати ко­­­а­ліційний уряд. Але 6 липня О. Мороз зрадив «під­­­тримку і довіру виборців», переметнувшись до ко­­­аліції регіоналів і комуністів, про яку ніхто досі не ві­дав. Він використав процедурні зачіпки що­до го­лосування по кандидатурі голови Верховної Ра­­ди.

Проте надалі саме процедура погубилила са­мо­­в­пеного знавця регламенту. Тому антикризову ко­­­аліцію довелося проголошувати повторно – 17 лип­­­ня, опісля подавати кандидатуру на посаду пре­­­м’єра. При цьому захмелілі коаліціанти забули до­­дати потрібні документи, в тому числі за­пов­не­ні власноруч не дуже грамотним професором В. Яну­­ковичем. Їх донесли наступного дня. Далі пре­­­зи­дент має право вивчати оту писанину два тиж­­ні – до перших днів серпня. А тут інша стаття Кон­­с­титуції дає підстави розпустити парламент піс­­ля 25 липня.

Словом, О. Мороз хотів бути хитрішим, а опи­нив­ся не те, що понад, а поза процесом. Тому юри­дична нісенітниця – постанова Верховної Ра­ди від 25 липня про повернення з відставки уряду Ю. Єха­ну­рова, в якій він уже півроку (з 10 січня), – лише зас­відчує маразматичні конвульсії ан­тик­ри­зовиків. Без узаконення президентом вони – ніх­то.
Плагіат

Кепкувати над ними можна як завгодно довго. Приміром, погляньмо у корінь. Порівняємо ба­зові документи. «Угода про створення Коаліції де­мократичних сил у Верховній Раді України V ск­ли­кан­ня» (22 червня) мала 103 сторінки. Вона ск­ла­да­лася з преамбули і трьох частин: програми, рег­ламенту, розподілу сфер відповідальності з чо­тир­ма додатками. «Угода про створення Ан­тик­ри­зо­вої коаліції у Верховній Раді України V ск­ли­кан­ня» (13 липня) – заледве 12 сторінок, де вмі­сти­ли­ся преамбула і дві частини: програма і регламент.

Прочитання обох текстів говорить, що ті 12 сто­рінок є коротеньким конспектом 103-х. М’яко ка­­жучи, йдеться про відвертий плагіат. Додано тіль­ки косметичні деталі. Наприклад, коаліція де­мо­к­ратичних сил була вичерпною, антикризова про­­голосила себе відкритою для приєднання всіх на­­родних депутатів.

Програма діяльності демократів (КДС) була роз­­­писана до дрібниць, антикризовики об­ме­жи­лися загальними фразами. Так, демократи га­ран­ту­вали освітянам зарплатню, не нижчу від се­ред­ньої у промисловості. Вони виступили за роз­ши­рен­­ня автономії вищих навчальних закладів та об­­меження часу перебування ректорів на посадах дво­ма термінами поспіль. Антикризовики це не за­­конспектували, проте пообіцяли підвищити оп­ла­ту праці на основі зростання її продуктивності. Аб­­страктно.

Демократи виписали календар своїх звер­шень: один мільйон робочих місць щорічно, на­бут­тя член­­ства у Світовій організації торгівлі до кін­ця 2006-го; допомога при народженні другої ди­тини – 15 тис. гривень, третьої – 25 тис. не піз­ніше 2008 року; добудова нафтопроводу Одеса-Бро­ди на території Польщі до 2008-го та його за­ван­та­жен­ня до 2010 року не менше 10 міль­йо­на­ми тонн нафти; створення судів присяжних до кін­ця 2009-го і т. п. Антикризовики обій­шли­ся роз­плив­ча­стими фразами на кшталт до­сяг­нен­ня ста­лого де­мографічного розвитку, за­без­пе­чен­ня стабільно низь­кого рівня інфляції та ра­ціо­на­льної податкової політики.

З однієї угоди в іншу перекочувала чи не єди­на точна дата – щодо мораторію на продаж землі до появи справжнього ринку землі – до 1 січня 2009 року. Це має статися після створення зе­ме­ль­но­го кадастру, проведення грошової оцінки зем­лі то­що.

Чому АК скористалася стилем «про все і ні­чо­го конкретно»? Справа така, що треба зняти з себе від­­повідальність за можливі провали. Попробуй спи­­­тати за щось, коли обіцяли «вокруг да около». У той же час антикризовики мають неприховані на­мі­­ри «відбити гроші», витрачені на політику і різ­них морозів.

Зокрема, відновлення податкових пільг у спе­ці­а­ль­них економічних зонах і технопарках, схва­ле­них па­рламентським бюджетним комітетом (го­ло­ва – ре­гі­онал Микола Азаров), призведе до втра­ти у бю­джеті 12,5 мільярдів гривень. Про це за­явив міністр фі­нансів Віктор Пинзеник 24 липня. Ці спроби «від­нов­лення тіньових оборотів еконо­мі­ки» ведуть до по­­­яви в країні офшорних зон, через які уникнути сплати податку може будь-який су­б’є­кт гос­по­да­рю­ван­ня. За таких умов буде не­мож­ли­во виплачувати мі­німальну зарплату в 400 гри­вень, що вводиться з груд­ня 2006 року, а також її під­вищити.

У зовнішньополітичній стратегії демократи на­­дали перевагу членству в Європейському Союзі та енергетичній незалежності України. Із Росією і кра­ї­­­нами Центральної Азії вони планували спів­пра­цю­ва­ти в енергопостачанні без тіньових по­се­ред­ників, але на основі збереження у державній вла­сності ма­гістральних нафто- і га­зо­тру­бо­про­во­дів.

Антикризовики сіли на шпагат, себто взялися працювати водночас на два фронти – набувати повноправне членство в Європейському Союзі та до­­вершити Єдиний економічний простір.

Пріоритетними завданнями для демократів ста­­ла взаємовигідна співпраця з НАТО на тлі пог­либ­лен­ня стратегічного партнерства з Росією, По­ль­щею і США. Щоправда, вступ у НАТО залежав від ре­­зультатів всеукраїнського референдуму.

З останнім повністю погодилися ан­тик­ри­зо­вики. Щось більше вони переписати полінувалися. Не думали, що це люди будуть читати. Могли б уза­галі папір зекономити: не роздувати конспект до 12-ти сторінок, а все вмістити у 2-х: перша – ти­тульна, друга – підписи дуже дрібненьким по­чер­ком, аби всім місця вистачило.

Ось і маємо нову байку. Одні за три місяці книж­ку написали, як нам жити і на що спо­ді­ва­ти­ся впродовж п’ятирічки. Інші битий тиждень її скорочували, щоб легше вчити напам’ять дітям біля шкільної ялинки. Клоуни.

Комунізм


для обраних
Український парламент нинішнього скликання

хоче вмерти у розкоші
За даними ООН, 26,7 % населення України мож­на віднести до категорії бідності. 14,7 % ук­раї­нців мешкають у крайній убогості. Майже по­ло­вина населення країни (46,8 %) вважає себе бід­н­и­ми. У грудні 2005 року середня заробітна плата од­но­го штатного працівника по Україні становила 1019 гривень. Найнижчий рівень заробітної плати за­­фіксовано у Чернігівській області (742 грн.), на­й­­­ви­щий – у Києві (1755 грн.).

Але хочеться сьогодні поговорити не про це, а про офіційне багатство в Україні. Точніше – як пре­дставники державної влади цілком легально зба­гачуються за рахунок пересічних платників по­дат­ків. Для наочного прикладу візьмемо наш пар­ла­мент. Він складається з обранців народу, котрі гор­ланять повсюдно, що за цей нещасний народ го­тові горою стати. Натомість тихо і невпинно ба­га­тіють за його ж, бідного, рахунок.

У 2006 році діяльність Верховної Ради обій­де­ть­ся у 606,5 млн. грн. Щорічно цей кошторис збі­ль­­шу­ється на 40 %. Приміром, фінансова під­три­м­­­ка са­наторно-курортного комплексу Вер­хов­ної Ра­ди виз­­начена в 54 млн. грн. Йдеться про са­на­то­рії «Ниж­ня Ореанда», «Дюлбер», «Затока». Се­ред­ня вар­тість одного номера в «Нижній Ореанді» на до­бу складає 150 дол.

Інше дрібнички. Протягом року кожен де­пу­тат може витратити на телефонні розмови бли­зь­ко 5 тис. грн. Щомісяця має на оплату праці своїх по­міч­ників 9 тис. грн. І тому подібне.

1 нардеп = 43 учителям

За матеріальним і соціально-побутовим за­без­пе­­ченням народний депутат прирівнюється до чле­­­на Кабінету міністрів. Його місячна заробітна пла­та становить близько 20 тис. грн.

Протягом одного року до працевлаштування ко­­­лишньому народному депутату дають ма­те­ріа­ль­ну допомогу в розмірі 240 тис. грн. У разі ви­хо­д­у на пенсію йому виплачують 12 місячних по­са­до­вих окладів. Це 240 тис. грн.

Народний депутат має право на одноразову гро­­­шову компенсацію для створення належних жит­­­лових умов. Середня вартість трикімнатної квар­­тири у Києві становить 600 тис. грн.

За підрахунками фахівців, приблизна су­мар­на оплата послуг народного депутата за п’ять ро­ків перевищує 2 млн. грн. (Зарплата + ма­те­ріа­ль­на допомога + грошова допомога + квартира → 1 200 000 + 240 000 + 240 000 + 600 000 = 2 280 000).

Як бачимо, видатки чималі, а робота? За ми­ну­лі чотири роки депутати Верховної Ради подали 18 329 законопроектів і зробили 15 828 запитів. У се­редньому на одного депутата припадає в рік по 9 законопроектів і 8 запитів.

Простіше кажучи, за місяць народний де­пу­тат із коефіцієнтом 0,7 законопроекта і 0,7 запита обходиться нам 42,5 тис. грн.

Українські парламентарі є найбільш ви­со­ко­оп­­­ла­чуваними в Східній Європі. Зарплата їхніх ко­­­лег у Чехії складає 1 300 євро (біля 8 500 грн.). Ті­­ль­­ки нім­­ці платять своїм обранцям більше – 8 тис. євро (52 тис. грн.). Це теж Європа, але вже За­хідна.

Загалом оплата послуг народного депутата Ук­раї­ни дорівнює оплаті послуг 42 се­ред­ньо­ста­ти­с­тич­­них українців, а всього скликання – 18,9 тис. ук­раїнців. Про них теж дбають. Ті ж народні де­пу­тати. Так, міністр освіти і науки Станіслав Ні­ко­лаєнко пообіцяв упродовж 2006 року підняти зар­плату на 25 %: до 950 гривень учителям шкіл і до 1700 гривень викладачам вищих навчальних зак­ладів.

Порівняймо: 42,5 тис. грн. пересічного нар­де­па і майже 1 тис. вчителя (поки що обіцяна). Хіба один народний депутат за розумовими па­ра­мет­ра­­ми вартий 43 учителів?



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12

Схожі:

Сине мій, якби ти знав, як ма­­ло потрібно ро­зу­му, щоб ке­ру­­­ва­ти світом! iconЖити І працювати так, щоб поруч усім дихалось легко І спокійно, радісно моє педагогічне кредо
Любові, Толерантності. Звичайно, аби уроки були ефективними, досягали поставленої мети, потрібно, щоб вони відбувались за умови постійної...
Сине мій, якби ти знав, як ма­­ло потрібно ро­зу­му, щоб ке­ру­­­ва­ти світом! iconКнига 10 Класифікація книг 12 Функції книги 12
...
Сине мій, якби ти знав, як ма­­ло потрібно ро­зу­му, щоб ке­ру­­­ва­ти світом! iconАфоризми з історії
Щоб писати історію гідним чином, потрібно забути про свою віру, свою вітчизну, свою партію. П. Буаст
Сине мій, якби ти знав, як ма­­ло потрібно ро­зу­му, щоб ке­ру­­­ва­ти світом! iconСценарій виховного заходу патріотичного спрямування «Народ мій є! Народ мій завжди буде! Ніхто не перекреслить мій народ!»
Рідна земля, Батьківщина, Вітчизна – це найдорожче, найсвітліше, найрідніше місце на планеті, яке ми боронили І будемо боронити від...
Сине мій, якби ти знав, як ма­­ло потрібно ро­зу­му, щоб ке­ру­­­ва­ти світом! icon" Мій улюблений режисер"
Дейв просто в захваті від нових здібностей, але у нього не все виходить відразу. З кожним днем ​​хлопчик стає сильнішою, І зовсім...
Сине мій, якби ти знав, як ма­­ло потрібно ро­зу­му, щоб ке­ру­­­ва­ти світом! iconПрограма фахового іспиту для вступників на освітньо-кваліфікаційний рівень „ магістр
Для того, щоб всі ці засади набули практичного змісту, потрібно забезпечити сучасну школу висококваліфіко­ваними спеціалістами
Сине мій, якби ти знав, як ма­­ло потрібно ро­зу­му, щоб ке­ру­­­ва­ти світом! iconАндрій Кондратюк поза межами суєти роман-мозаїка
Така благість. Й усілякова, а найтяжча суєта, спадає, вивітрюється із душі. І душа твоя потає у стан невагомий, якби на кілька століть...
Сине мій, якби ти знав, як ма­­ло потрібно ро­зу­му, щоб ке­ру­­­ва­ти світом! iconБуду я природі другом!
Якщо ми не зможемо насолоджуватися природою, то ніколи не зможемо повноцінно жити. А щоб природою можна було насолоджуватись, потрібно...
Сине мій, якби ти знав, як ма­­ло потрібно ро­зу­му, щоб ке­ру­­­ва­ти світом! icon«Розвиток мотивації до навчання та пізнавальної активності учнів як компонент професійної компетентності педагога»
Ховання, розвитку, не пропали марно? Адже навчання — це не просто відвідування навчального закладу. Щоб відвідування стало навчанням,...
Сине мій, якби ти знав, як ма­­ло потрібно ро­зу­му, щоб ке­ру­­­ва­ти світом! iconМирненська зш І-ІІІ ступенів Математичний вечір для учнів 8-9 класів «Ігри юних математиків»
Рене Декарта. Обов’язковою умовою є рисунок в системі координат, із зазначенням координат точок, які потрібно з’єднати, щоб отримати...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка