Сине мій, якби ти знав, як ма­­ло потрібно ро­зу­му, щоб ке­ру­­­ва­ти світом!



Сторінка9/12
Дата конвертації19.04.2017
Розмір3.64 Mb.
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   12

с. Худльово, 13.11.2007.
Після дострокових парламентських виборів пре­­­зидент і прем’єр показують дива порозуміння. Най­дужче їх здружили взаємні провали і гасло «Два Віктори – одна доля». Їхні спічрайтери зб­ли­зи­лися настільки, що не розрізнити хто, де й кому в уста вклав чергову абракадабру.
Налий

та відійди!

2 листопада 2007 року Віктор Ющенко на рід­кіс­ній для нього нараді в Кабінеті міністрів – щодо ці­ноутворення і забезпечення цінової стабільності – «упав у дитинство», ностальгійно згадуючи, як від гіперінфляції 11 182 % у 1993-му Україна пе­ре­й­шла до дефляції 0,6 % у 2002 році.

Тоді він іще не був президентом і, мабуть, сам ро­бив сімейні закупки. Тому щиро дивувався, що вп­ро­довж 2007-го продукти харчування подорож­ча­ли на 12,4 %, а послуги – на 8,7 %. Його вра­зи­ли 7 млрд. дол. негативного торгівельного са­ль­до і те, що половина депозитних вкладів на­се­лен­ня зна­­ходиться в іноземній валюті.

Рутинне цитування президентом невтішної ста­ти­­стики Віктор Янукович сприйняв за хитрющий ві­­зан­тійський підкоп. Став виправдовуватися. Мов­­ляв, півроку уряд витратив на усунення сис­тем­ної кри­зи, а тільки приступив до реформ, як по­ри­нув у ви­борчу кампанію. Чистою українською, зок­рема у ро­сійськомовному щоденнику «Факты» (15 лис­­то­па­да), В. Янукович учив спiвгромадян роз­різ­ня­ти спра­в­­­ж­­нi причини інфляції та полiтичнi спе­ку­ляцiї.

Як маститий доктор економічних наук зі вче­ним званням професора (у власній правописній ве­р­­­­сії), прем’єр виявив дві причини наявної фі­нан­со­­­­вої дестабілізації. Це – популiсти вiд опозицiї (без об­­­разу внутрішнього ворога ніяк не обійтися) і ріст про­­­дуктових цiн у Німеччині та Франції (начебто об’єк­тивна реальність, позаяк в Європу йдемо).

Окрім того, В. Янукович додав іще три вто­рин­­­них фактори (посуха, енергоносiї, субсидiї ви­ро­б­­никам) та одну «українську специфiку» – не­ефе­к­­тивнiсть дуалiзму влади, що виявилася в не­ком­­­­петентності місцевих рад й адміністрацій.

Ця глибока аналітика здатна і тугодума пе­ре­ко­­­нати. Але…

Як на зло того ж урядового дня, 2 листопада, га­­­­зета «Дело» подала таблицю мінімальної оплати по­­­­годинної праці – у середньому та в перерахунку на гривні. В Україні вона ледве дотягує 2,6 гривні, у Великобританії – 56, у Франції, Бельгії, Ні­дер­лан­дах – 51, у Польщі, Чехії, Угорщині – 8-11. При цьо­му більшість українців витрачає на про­дук­ти по­ло­ви­­ну своїх доходів, а в ЄС – 20 %. Найви­ща в Ук­раї­ні середня зарплата зафіксована в сто­лиці Києві – 2 400 грн. на місяць. У Польщі ки­їв­ський рівень оп­ла­­­ти праці вважається міні­маль­но дозволеним зак­о­­ном, бо в ЄС цей показник у п’я­ть разів вищий.

Хто ж тут завинив: посуха чи опозицiя? Сіль не в тому. Із наближенням чергових пре­зи­ден­т­ськ­их виборів стримить у повітрі каверзне пи­тан­ня: «Хто ліпший президент: Ющенко чи Кучма?»

Дзвінок

другу


Один уже в історії, другий – майже. Най­б­лиж­чі два роки – рутинне співіснування з актором, який вичерпав себе. Тричі генеральний прокурор і дві­чі народний депутат Святослав Піскун, який не з теленовин знає Л. Кучму і В. Ющенка, вивів спіль­ний для них знаменник. Обидва президенти твер­до зійшлися на думці, що їм особисто, а не дер­жа­ві, повинні служити і прокурори, і судді, і мі­ні­ст­р­и, і рангами нижчі.

Для кого С. Піскун є занадто одіозним, а тому по­­за довірою, може сам переконатися, переглянув­ши, чим В. Ющенко займався у міністерстві внут­ріш­ніх справ 13 листопада 2007 року. Його попе­ред­­ній візит сюди (липень 2005) закінчився розго­ном Державної автомобільної інспекції. Як відомо, во­­на досі функціонує, оскільки передбачена в чо­ти­­рьох законах. Указ президента про її ліквідацію теж не скасований, але про нього згадують як про не­в­далий жарт.

Віктор Ющенко знову виступив у коронному ам­­­плуа – з низкою антикорупційних ініціатив сум­­­­нівного штибу. Плутаючи компетенцію і зло­вжи­­ва­ючи прислівником «бездарно», президент від­­шма­­гав управлінський актив ДАІ та показав лег­кі роз­­в’язки накопичених негараздів, приміром: «По­ди­­віться на розмітку?! Це питання гро­шей? Об­лаш­­­тувати 100 кілометрів дороги – це питання од­но­­місячного хабара українського міліціонера!» Так са­­мо президент підказав, де знайти 30 тис. грн. для при­дбання комплекту з камерою спосте­ре­жен­ня для боротьби з аварійністю.

Перебуваючи в дивній ейфорії, В. Ющенко за­жа­дав установити в обласних центрах десятки цих камер. «А якщо у вас не вистачатиме грошей – пе­ре­дзвоніть мені, я вам підкажу, де їх взяти», – бра­вур­но звернувся президент до ошелешених керів­ни­ків обласних автоінспекцій. Аби догодити главі дер­жаві, невдовзі кількох з них позбавили посад. І роз­­горнули в країні клоунаду з вилучення спеціаль­них («крутих») номерних знаків.

Від цього дорожно-транспортних пригод з уча­с­тю вершків суспільства не зменшилося. Вже че­­рез два дні після виховного монологу пр­е­зи­ден­та – 15 листопада – приватне авто «Тойота-Ава­лон» заступника міністра внутрішніх справ Сергія Поп­­кова, в якому чомусь одинцем пересувався во­­дій міністерства, на перетині вулиць у сто­лич­но­­му Печерському районі збило 18-річну киянку. Лі­­карі встановили маловтішний діагноз – перелом ос­­нови черепа, розрив кори головного мозку, чис­лен­­ні гематоми.

За іронією долі, заступник міністра С. Попков (са­­ме він пробував придушити Помаранчеву рево­лю­­цію) відповідав за урочистий прийом президен­та у стінах міністерства 13 листопада 2007 року.


Сонячні

кролики і зайчики

Пусте. Згідно з законами піару, належить за­пуд­ри­ти мізки видимістю кипучого титанізму. Ось і 27 листопада Віктор Ющенко закликав Вищу ра­ду юстиції звільнити 47 суддів за по­ру­шен­ня при­ся­­ги. А там, як уже вийде. Головне, пре­зи­дент на­гой­­кав (накричав). Най бояться. А де ж від­повідні за­­кони і результати про їх дієвість? Невже трьох ро­­ків замало?

Нема сумніву, що попередній уряд і пар­ла­мен­т пра­цювали незалежно один від одного, хоч у рам­ках спільної коаліції. За підрахунками вчених, ста­ном на 15 жовтня 2007 року кабінет В. Янукови­ча за­­про­понував лише 408 законопроектів із 3 314 за­­ре­є­ст­­ро­ваних у Верховній Раді п’ятого скл­и­кан­ня (12,3 %). У розвинених дер­жавах цей показник ся­гає 95 %. Але ж, дисбаланс і безсистемність у ді­яль­ність усіх пар­ламентсько-урядових коаліцій при­вніс механізм пар­алельного управління держа­вою (пре­зидент – РНБО – керівники місцевих ад­мі­ні­ст­ра­­цій).

Як не печально, за три роки президенства В. Ю­ще­н­ка Україна не вирішила жодної систем­ної проблеми. Маємо те, що й мали: глибокоеше­ло­но­­­вану корупцію, неефективну енерговитратну еко­­но­міку, занепале житлово-комунальне гос­по­дар­­ство, відстале сільське господарство і так далі. Про рух у Європу просто мовчу.

Стали притчею його неприховані надії на пере­об­­рання. За відзначених умов, лексикою гострих на язик, «другий термін – добре, тільки це зву­чить як у рецидивіста». Тому й коаліціаду-2 стали асо­ці­ю­­в­ати з третіми граблями (після мемо­ран­ду­му-2005, коаліціади-1 й універсалу-2006), на які на­сту­пив В. Ющенко. До речі, остання коаліціада за­тяг­ла­­ся більше місяця і дістала хресне ім’я «крі­ліади».

Народний депутат від блоку «Наша Україна – На­родна самооборона» Ігор Кріль, бізнес-соратник гла­ви президентської канцелярії В. Балоги, вперто не підписував угоду про коаліцію БЮТ і НУНС. Йо­му постійно заважали паранормальні явища: руч­ку забув, не прочитав, прозорості забракло... Свої­ми бурхливими фантазіями він щедро ділився пе­ред інформаційними агенціями. Таких братів по ро­зуму в НУНС на кінцевій стадії назбиралося аж 7. Бли­скуча сімка! Пригадуєте, кого до грудня 2004-го під цим брендом піарили. Де вони?

Покута


грішників

Інтернет-газета «Мукачево.нет», право власності на яку пов’язують з І. Крілем, 6 листопада 2007 ро­ку урочисто сповістила про те, що «за сприяння на­­шого земляка, Голови Секретаріату Президента Ук­раїни Віктора Балоги» (більших за великі букви в алфавіті нема, а жаль) у Закарпатті продовжили ди­тячу благодійну акцію.

У рамках її першого етапу (2006 року) встигли спо­рудити 10 спортмайданчиків і вручити: путів­ки в «Артек» (100 дітям), побутову техніку (понад 300 багатодітним родинам), комплекти одягу і взуття (10 тис. дітям), новорічно-різдвяні пода­рун­ки (100 тис. школярам). Наразі понад 500 уч­нів Мукачівщини отримали подарунки від В. Ба­ло­ги – комплекти теплого одягу і взуття.

Нічого не маю проти. Когось треба і взути, одя­г­­ти, зігріти, прозвітуватись і до нуля заокругли­ти чис­ло зігрітих. Господь усе бачить. Між іншим…

9 листопада 2007 року в греко-католицькій Зар­ва­ниці ужгородець Юрій Чижмарь, призначений го­­ловою Тернопільської облдержадміністрації, у да­­рунок отримав чудотворну ікону. Піар-служба стек­­­ла сльозами, спонукаючи тішитись, як «нова вла­­да розпочинає свою роботу з благословення Ма­те­рі Божої». Відтак присланий В. Балогою «варяг» на­лаштувався в путь до православної Почаївської лав­ри. Далі, мабуть, ляже стежка у костел, мечеть, си­нагогу. Бог у поміч.

Справді: як ходити, то краще святими міс­ця­ми, а не грішними і злачними. Тим більше, що від зас­ланих козачків галицького прориву навряд чи до­чекаємося.

Не та платформа, не та парафія.

Через засилля мільйонерів у політикумі Ук­раї­ни радник комісара ЄС Піркка Тапіола не зміг по­ба­чити, «яким чином звичайний громадянин – про­­­фесор або інтелектуал, будь-хто – може увійти в політичне життя».

От і вдовольняємося сурогатами і генно мо­ди­фі­кованими продуктами.

І так уже три роки після Помаранчевої ре­во­люції. На жаль.

Партійний

полон


Державна влада

як табір для переміщених осіб
Дослідницький центр «Соціовимір» недавно за­пи­­­тав 25 провідних українських економістів про під­­­­сумки півторарічного урядування Віктора Яну­ко­­­вича. І вони переважно дали негативні оцінки.

Якби гіпотетично уряд В. Януковича складав іс­­­­пит перед експертами, то отримав би двійку в усіх категоріях, за винятком трійки у двох – зов­ні­ш­­­­­­ньоекономічній та зростання ВВП. А до іспиту йо­­­го не допустили б узагалі з ключових питань – бо­­­­ротьби з корупцією, детінізації економіки і відо­крем­­­­лення влади від бізнесу.

Ось прем’єр Віктор Янукович, м’яко кажучи, за­­­­лишився незадоволеним новою російською ці­ною газу для України на 2008-й – 179,5 дол. за ти­ся­­­чу кубометрів. Натомість член його уряду – мі­ністр палива та енергетики Юрій Бойко назвав її ком­­­­­фортною. Причому ставка транзиту росій­сько­­го газу українською територією складе 1,7 дол. за ти­­­сячу кубометрів на 100 км. Тобто її підняли на 10 центів (9 %), а газ подорожчав на 49,5 дол. (38 %). Оце і є вінець для найбільш проросійського з усіх ук­­раїнських прем’єрів.

До того ж, В. Януковича мало не відлучили від цер­кви за те, що 24 листопада 2007-го під час па­на­хиди за жертвами геноциду 1932-1933 років у Со­­фійському соборі поцілував хрест із рук патріар­ха Філарета, глави Української православної церк­ви Київського патріархату. Конкуруюча Україн­сь­ка пра­вославна церква Московського патріар­ха­ту пе­ре­творила його на «жертву провокації», за­кли­кав­ши надалі проявляти конфесійну пильні­сть.


Дивний

спікер


Справа в тому, гадають фахівці, зокрема Ва­дим Карасьов, що державне управління України бу­­­­­дується не на принципі меритократії (за визнач­ни­ми здібностями), а патронажу: коли партія роз­став­­ляє своїх на всі хлібні місця. Вони служать не дер­­жаві, а партійному лідеру. Інститути влади ста­ю­ть не інструментами реалізації виборчих про­грам, а трофеєм у міжпартійній війні. Отож потрібно ви­зволяти державу з партійного полону. Як це вже траплялося (департизація у 2000-му).

Красномовний приклад. Як і більшість україн­ців, політолог Віктор Небоженко не вірить, що но­во­браний голова Верховної Ради Арсеній Яценюк у найближчі місяці проявить себе лідером пар­ла­мен­­­­таризму: «Він дуже дивний спікер – спікер, у яко­­­го нема своєї фракції».

До речі, буквально перед відкриттям зборів ко­­­аліції жартома мова зайшла про етнічну при­на­ле­ж­ність чергового фаворита президента і, зро­зу­мі­ло, підставну фігуру в складній комбінації.

– Хлопці, я вам кажу – Арсеній не єврей! – за­ін­­­тригував буковинець Геннадій Москаль.

– Якщо по суті, то ми з Москалем – два чер­ні­ве­ц­ь­ких євреї. А якщо по паспорту – то я укра­ї­нець, – підтримав гру А. Яценюк.

– Хлопці, я на Біблії клянуся – Арсеній не єв­рей, – наполягав Г. Москаль.

Аби направду потім не шукати відради у Віч­ній книзі, Юлія Тимошенко й Олександр Турчинов узя­­ли таємне голосування на публічний контроль. Ко­­аліціанти показували їм бюлетені перед тим, як опу­­стити у прозору скриньку. Ніхто з НУНС тут не під­­ставив плече, щоби їхній 34-літній кін­дер­сюр­приз не перечепився. Обрання А. Яценюка від­бу­ло­ся на грані провалу, але з точністю до голосу.

Відтак впливові члени фракції «Наша Україна – На­­родна самооборона» публічно порадили прези­ден­­­ту Віктору Ющенку усунути «носія візан­тій­сь­кої політики» – главу секретаріату Віктора Балогу, кот­­рий втопився в надмірних емоціях від три­ва­ло­го братання з власниками Партії регіонів.


Кому

по заслузі?

За підручником, будь-який успішний керів­ник мусить організувати роботу, поставити за­в­дан­­ня і контролювати результати. Що ж довелося спо­­стерігати протягом останнього місяця? Щиру уч­асть президента В. Ющенка в історичних і куль­турних акціях. І катання на лижах у робочий день, коли вирішувалася доля парламентської коаліції. Це вкотре залишило неприємний осад у багатьох, а не лиш у ведучої каналу ICTV Іванни Коберник (див. журнал «Кореспондент», 4 грудня 2007).

Тому ще й не просохло чорнило на почесній гра­­­моті Сергію Ківалову (сумнозвісний Підрахуй-2004) від постреволюційної Центральної виборчої ко­місії, як інший антигерой – народний депутат Бо­рис Ко­лес­ніков отримав ордена «За заслуги» дру­гого сту­пе­ню. Відійшовши від спантеличення і опа­ну­вав­ши се­бе, Юлія Тимошенко похвалила пре­зи­ден­та Вік­­то­ра Ющенка за несподівану іронію що­до опо­нен­­тів. Мовляв, на заміну банальному гаслу «Бан­ди­там – тюрми!» прийшло високе мистецтво тонкого по­лі­тич­ного гумору і вишуканого елітного глу­зуван­н­я.

Аби трішки підчистити імідж президента, Ю. Ти­­мо­шенко провела урок читання поміж рядків. От­же, Б. Колесніков почепить орден за те, що осо­бис­то привів Партію регіонів на дострокові ви­бо­ри, котрі вона програла. А також – за провал пе­ре­­купівлі депутатів і крах ідеї про широку ко­а­лі­цію.

Безпосередньо в указі президента України № 1162/2007 перед нагородою Б. Колеснікову за­з­на­­чено довжезну тираду «за значний осо­бистий вне­­сок у соціально-економічний, науково-техніч­ний і культурний розвиток України, вагомі досяг­нен­­ня у трудовій діяльності, багаторічну сумлінну пра­­цю та з нагоди річниці підтвердження все­ук­ра­ї­нським референдумом 1 грудня 1991 року Ак­та проголошення незалежності України».

Те, чим насправді думав і чим керувався, Вік­тор Ю­щенко залишив без коментарів.
Камінь

за пазухою

2 грудня 2007 року австрійська газета Die Pres­se вказала на мінімальне бажання Віктора Ющен­ка співпрацювати з Юлею Тимошенко, в якій він упер­­­то бачить насамперед конкурентку в боротьбі за президентське крісло через два роки. Швей­цар­­­ська Basler Zeitung примітила, що саме пре­зи­дент України, на якого ще покладає сподівання За­­­хід, цими тижнями постав у дуже поганому світ­­лі. Незважаючи на коаліційні домовленості НУНС і БЮТ, він робив і, очевидно, робитиме спроби змен­­шити популярність соратниці. Ця підкилимна вов­тузня якось спричинила реінкарнацію В. Яну­ко­вича (серпень 2006).

Поки що подібний маневр завершився втратою лиш одного бійця. Екс-секретар Ради національ­ної безпеки і оборони при президентові Украї­ни Іван Плющ став єдиним серед депутатів НУНС, який не поставив підпис під угодою про де­мо­кра­тич­ну коаліцію. Доти таких налічували вісім, але В. Ющенко їх поставив на правильну колію.

Це прокляття ворожки. Не вперше близьке ото­­­чення діючого президента не витримує чор­но­го гумору (мовою плебсу – розводок) і покидає го­ло­­го короля. Згадаймо, другі номери його ви­бор­чих списків 2002-го (Олександр Стоян) і 2006-го (Ана­­толій Кінах). Тепер, у 2007-му до них до­лу­чи­в­ся Іван Плющ, який за впливом тримав за па­зу­хою всю офіційну «десятку» НУНС, котрою зваб­лю­­­вали виборців.

Для пояснень історичного феномену згодиться про­­заїчна метафора. Кожен в оточенні пре­зи­ден­та В. Ющенка вийшов на дистанцію зі своїм стар­то­­вим пістолетом, а дехто навіть із набором майок різ­­них команд. Краще Юлії Мостової з «Дзеркала тиж­ня» (1 грудня 2007) і не скажеш.

Як наполіг поважний птах із президентського гніз­да, тут головне – віднайти свій шлях. Правда, він замаскував його під три глобальні варіанти: ке­ровану демократію, латиноамериканський со­лі­да­ризм, західний лібералізм.

Але ж ми з вами – не діти в яслях. Нехай самі се­­бе забавляють автори тих побрехеньок про епо­ха­ль­­не роздоріжжя та «дорожну карту», «команду мо­­лодості» та кіндерсюрпризи. Не вірю. На Біблії кля­­нуся. Москаль спровокував.



Дівчині сімнадцять. 2008-й

Малі діти



Евакуаційні настрої

гвардійців президента
Декому «стоднівка» уряду Ю. Тимошенко й ос­тан­­ні місяці президентства В. Ющенка видалися мар­­шем на плацу сурогатів. П’ять із них ріжуть слух: соціальний (необґрунтовані соціальні вип­­ла­ти), конституційний (знущання над Основним За­ко­­ном), програмний (помпезні амбіційні зав­дан­ня), керівний (клонування дублюючих державних стру­ктур), історико-національний (православ’я, геть­ман І. Мазепа і тим паче).

Розважливі, навпаки, називають міфи важ­ли­ві­­шими за сам хід історії, адже вони визначають на­­ціональну ідентичність. Україна служить прик­ла­дом плюралістичної держави. В її підмурівок ляг­­ли ідеалізовані прецеденти минулого. Але після бал­­тійських країн вона єдина з колишнього СРСР пря­­мує до консолідованої демократії.

Кого не дуже переймають розумні бесіди, той для душевної рівноваги б’є підленько в пах. Від­вер­­то – як міліцейський міністр столичного мера, під­­ки­лимно – як деякі губернатори, коли притри­му­­ють виплати освітянам чи безробітним. Мовляв, пре­­м’єр усі гроші перекинула на Ощадбанк.

Граються дітки. Переодяглися біля ялинки, хоч Но­вий рік давно відійшов.


Листоноша

Вікторові Ющенку не до снаги президентська но­­ша. Всі знають. Затісно натурі творчій. Тому він, шукаючи нове амплуа, засів за белетристику. Взя­вся писати закордон – до президента Росії. По­тре­­нувався. Відтак став бити телеграми, слати ли­с­­ти своєму прем’єру і доставляти через офіційний сайт. Швидше за найпрудкішого кур’єра.

Відкрито, чесно, прозоро показав 28 лютого 2008 року президентське бачення змін до держав­но­го бюджету. Просив прем’єра дещицю під­ки­ну­ти Збройним силам (11,5 млрд. грн.), будівничим до­ріг державного значення і протизсувних смуг у Кри­му (3,5 млрд.), Національній акціонерній ком­па­нії «Нафтогаз України» (3,5 млрд.).

Щедро, турботливо. Але… Передвиборчі клятви зрі­­­зати депутатські пільги у бюджеті-2008 ви­ли­ли­ся у приріст видатків на Верховну Раду на 141 млн. грн. (2007-й – 719 млн., 2008-й – 860 млн.). Зараз, ок­­рім зарплати 13-15 тис. грн., народному де­пу­та­ту належить 22 тис. на здійснення пов­но­ва­же­н­ь­, утримання помічників і консультантів. У бе­рез­ні 2008-го ця сума зросте до 35 тис.

Сам же президент подорожчав на півмільярда (2007-й – 778 млн., 2008-й – 1 млрд. 237 млн.). Він жод­­ного разу не прокоментував роздуті витрати сво­го Державного управління справами. Певно, го­тує тематичного листа. Золотенький.

Принагідно В. Ющенко надіслав у газети стат­тю «Україні потрібна Конституція національного тво­рення». Теж дріб’язок прохав: інститути кон­с­ти­­туційної скарги і народної законодавчої іні­ці­а­ти­­ви, референдум за народною ініціативою під на­­з­вою «народне вето». Зібрав юристів та інших, не­­хай паряться.

Адепт конституційного витка, голова Централь­ної виборчої комісії Володимир Шаповал очі­ку­ва­ну ве­р­сію Основного Закону звів до рівня «ін­стру­к­­ції для дур­нів» (високорангових посадовців). Ад­же бер­муд­сь­ко­му трикутнику «парламент – уряд – пре­зи­де­н­т» проти­показані положення з по­двій­ним тлу­ма­чен­ням.

Шкода, що протягом місяця президент у не­пра­­­цездатний парламент нічого не послав. Якось са­­мо­тужки невиразним протоколом порозуміння роз­­­блокувалися двері пленарних засідань. Ви­ру­чи­­ла банальна постанова Верховної Ради щодо вс­ту­­­­пу України до Організації Північноатлантич­но­го до­­говору (6 березня 2008 року). Кінцеве рішен­ня виз­ріє лише за наслідками всеукраїнського ре­фе­рен­думу. Навіть повідомили Генерального сек­ре­та­ря НАТО. Лікбез від і для Партії регіонів. Важ­ко да­ється алфавіт.

Урядова пома­ранчева коаліція начебто існує. Та соціальний порив (ще й не прорив) Юлії Ти­мо­шен­­ко всерйоз занепокоїв Віктора Ющенка. Він зно­­ву вдався до контрпродуктивних кроків. По­ї­хав 12 лютого 2008-го до Москви обговорити пи­тан­­ня, котрі мав перед тим з урядом вирішити вдо­­ма. Про прямі міждержавні газові поставки не до­мовився, по суті, капітулював.

Коли за тиждень усвідомив, то 18 лютого зіг­н­а­в злість на державній автомобільній інспекції та спецпідрозділі «Кобра». Тут посивілому пре­зи­ден­­­ту підіграв юний спікер. У стилі шкільного ябе­­­ди руду­ватий Арсеній Яценюк розповів про свою дорож­ню пригоду. Як «цей джип здає впра­во, в ньо­го опускається вікно, звідти витягується ру­­ка і по­казується середній палець». Людиною з паль­­цем виявився заступник начальника «Кобри».

Слава Богу, президент не писав гнівного ли­с­та, особисто прийшов захистити свого «дітвака». Не все так. Після фізичного контакту міністра внут­­­ріш­­ніх справ Ю. Луценка і Київського мі­сь­ко­го го­лови Л. Черновецького аж третього дня, 21 сiч­ня, В. Ющенко надіслав генеральному про­ку­ро­ру О. Мед­ведьку листа з проханням «ретельно з’я­су­­ва­­ти всі обставини інциденту і в разі не­обхід­но­сті за­­стосувати всі передбачені законодавством за­хо­ди до його учасників». Кореспонденцію про­чи­та­ли. Заходи? Не до того.

Варто від’їхати на південь від Києва, як відкри­­ється символ неприборканої української коруп­ції: ве­личезні простори, зайняті розкішними ма­є­тка­ми в Конча-Заспі. Приватні будинки вартістю в кі­ль­­ка мільйонів доларів належать державним служ­­­бовцям, у т. ч. президенту України.

І що? Його секретаріат щиро обурився неза­кон­­ним вилученням з обігу 36 тис. га земель сіль­сь­когосподарського призначення в Київській об­ла­сті. Аргументував. Якщо при Л. Кучмі, в 2004 ро­ці, площа таких земель у прилеглих до столиці семи ра­­йонах (Бориспільський, Броварський, Василь­ків­­ський, Вишгородський, Святошинський, Обу­хів­­ський, Макарівський) становила 216 тис. га, то у 2007-му – лише 180 тис. га.

Ну, і… Пройде якихось два-три роки і західна га­­зета типу Evening Standard напише про чер­го­вий рекорд на ринку нерухомості – купівлю ро­ди­чем нинішньою президента «невеличкої хатинки». Тим часом у лютому 2008-го у центрі Лондона най­­­дорожчий будинок за 160 млн. дол. придбала Оле­на Франчук, донька екс-президента Л. Кучми, дру­­жина мільярдера В. Пінчука.

До речі, в Україні зараз тих мільярдерів лише 20, у сусідній Росії – вже 101. Не падати ж лицем у болото. Треба наздоганяти, отже, їздити у Мос­к­ву за вищими цінами на газ.

От вам і логіка наступного листа президента до прем’єра 4 березня 2008 року. Аби реалізувати до­­мовленості В. Путіна і В. Ющенка, зміст яких до­­ведено Ю. Тимошенко, «єдиним реальним ви­хо­дом є негайне продовження переговорів».

Круто. Навісив на вуха листя з листів і те­лег­р­а­м, замаскував «відкат». Іди, шановна, змагайся, під­­ви­щуй президентську долю в кожному кубо­ме­т­­рі га­зу, спожитого і проплаченого «любим на­ро­дом».

Не на ту натрапив. 6 березня прем’єр-міністр Ю. Тимошенко відповіла президенту В. Ющенку. Теж відкритим листом. Вона пообіцяла виконати га­зові домовленості президентів України і Росії, за ви­­нятком заміни одних посередників іншими. Уряд уз­явся укласти прямі договори без жодних спіль­них підприємств.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   12

Схожі:

Сине мій, якби ти знав, як ма­­ло потрібно ро­зу­му, щоб ке­ру­­­ва­ти світом! iconЖити І працювати так, щоб поруч усім дихалось легко І спокійно, радісно моє педагогічне кредо
Любові, Толерантності. Звичайно, аби уроки були ефективними, досягали поставленої мети, потрібно, щоб вони відбувались за умови постійної...
Сине мій, якби ти знав, як ма­­ло потрібно ро­зу­му, щоб ке­ру­­­ва­ти світом! iconКнига 10 Класифікація книг 12 Функції книги 12
...
Сине мій, якби ти знав, як ма­­ло потрібно ро­зу­му, щоб ке­ру­­­ва­ти світом! iconАфоризми з історії
Щоб писати історію гідним чином, потрібно забути про свою віру, свою вітчизну, свою партію. П. Буаст
Сине мій, якби ти знав, як ма­­ло потрібно ро­зу­му, щоб ке­ру­­­ва­ти світом! iconСценарій виховного заходу патріотичного спрямування «Народ мій є! Народ мій завжди буде! Ніхто не перекреслить мій народ!»
Рідна земля, Батьківщина, Вітчизна – це найдорожче, найсвітліше, найрідніше місце на планеті, яке ми боронили І будемо боронити від...
Сине мій, якби ти знав, як ма­­ло потрібно ро­зу­му, щоб ке­ру­­­ва­ти світом! icon" Мій улюблений режисер"
Дейв просто в захваті від нових здібностей, але у нього не все виходить відразу. З кожним днем ​​хлопчик стає сильнішою, І зовсім...
Сине мій, якби ти знав, як ма­­ло потрібно ро­зу­му, щоб ке­ру­­­ва­ти світом! iconПрограма фахового іспиту для вступників на освітньо-кваліфікаційний рівень „ магістр
Для того, щоб всі ці засади набули практичного змісту, потрібно забезпечити сучасну школу висококваліфіко­ваними спеціалістами
Сине мій, якби ти знав, як ма­­ло потрібно ро­зу­му, щоб ке­ру­­­ва­ти світом! iconАндрій Кондратюк поза межами суєти роман-мозаїка
Така благість. Й усілякова, а найтяжча суєта, спадає, вивітрюється із душі. І душа твоя потає у стан невагомий, якби на кілька століть...
Сине мій, якби ти знав, як ма­­ло потрібно ро­зу­му, щоб ке­ру­­­ва­ти світом! iconБуду я природі другом!
Якщо ми не зможемо насолоджуватися природою, то ніколи не зможемо повноцінно жити. А щоб природою можна було насолоджуватись, потрібно...
Сине мій, якби ти знав, як ма­­ло потрібно ро­зу­му, щоб ке­ру­­­ва­ти світом! icon«Розвиток мотивації до навчання та пізнавальної активності учнів як компонент професійної компетентності педагога»
Ховання, розвитку, не пропали марно? Адже навчання — це не просто відвідування навчального закладу. Щоб відвідування стало навчанням,...
Сине мій, якби ти знав, як ма­­ло потрібно ро­зу­му, щоб ке­ру­­­ва­ти світом! iconМирненська зш І-ІІІ ступенів Математичний вечір для учнів 8-9 класів «Ігри юних математиків»
Рене Декарта. Обов’язковою умовою є рисунок в системі координат, із зазначенням координат точок, які потрібно з’єднати, щоб отримати...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка