Слайд №1 Звучить музика «Реве та стогне Дніпр широкий…» І ведучий



Скачати 177.8 Kb.
Дата конвертації17.01.2018
Розмір177.8 Kb.

Слайд №1

Звучить музика «Реве та стогне Дніпр широкий…»



І ведучий. 9 березня вся Україна відзначатиме

200-річчя з дня народження Тараса Григоровича Шевченка.

Ми знаємо його як народного патріота, героя, поборника справедливості, посланця народу, але це був також вразливий чоловік, палка натура,романтик. І як кожного поета, закоханість супроводжувала його по життю, даючи, в світ неповторні рядки,які йшли із самого серця, ці таємні струни його душі оживали хвилюючими рядками присвячення героїні серця поета.

ІІ ведучий. Протягом свого недовгого життя, любов торкалася серця Тараса багато разів - це була скороминуща закоханість, чарівна симпатія, сліпа жагуча пристрасть, безвідповідне кохання.

Ці жінки були музами поета: одні,навіть самі того не підозрюючи, надихали Тараса на рядки лірики, інші - пишалися причетністю до великого. Ми хочемо розповісти вам про п’ять муз Шевченка, п’ятьох жінок, які відіграли значну роль у його творчості і житті. Перша з них - це Ганна Закревська



Слайд №2

Інтимна лірика не буває безіменною. Звернемося до біографії поета. Навчаючись в Академії,, вже прославленим автором «Кобзаря» і портретистом їде Шевченко в рідну Україну. Тут 29 червня 1843 року він зустрічає на балу Ганну Закревську в цій жінці Тарас бачить одухотворений образ. До цього він зовсім не думав про шлюб. А після, як реакція на його безнадійність, з’являється в поета те характерне для нього і вже незмінне упродовж усього життя бажання мати свою родину, свій дім, дружину, тихий і надійний захисток. Це бажання невдовзі переростає в гостру душевну потребу.

Отже, Ганна Закревська. Та, що, на жаль, була дружиною іншого.

(Входить Ганна, Закревська (одягнена у сукню тієї епохи чи, хоча б, у розкішному намисті, з накинутою на плечі шаллю). Ледь поправляє на дошці свій портрет, намальований Шевченком. Звучить «Місячна соната» Бетховена.)

Закревська. Перед моїм портретом зупиняються і довго стоять люди, навіть ті, які нічого не знають про історію кохання Шевченка, бо мої очі невідступно переслідують їх. Для мене зустріч з Тарасом була щасливою, прозорою миттю. Він так красиво і ніжно виявляв свої почуття, що не міг не відчувати на собі мій уважний погляд чорно-синіх (так, саме таких) великих, виразних, ніжно-молитовних очей. Шевченко якимось невблаганно-тривожним поглядом пристрасно дивився в мої очі, ніби казав: «У чергуванні світла і тіней — краса життя».

(Виходить Шевченко.)

Шевченко не любив друкувати на віршах посвят жінкам.

Таких посвят є лише декілька. Вірш «Якби зустрілися ми знову», всупереч звичайній стриманості поета, адресований конкретній особі, схованій під двома літерами Г.З. 

Отож, Ганні Закревській, тобто мені.



(Шевченко і Закревська стають поруч, але обернені спинами одне до одного, паче якась перешкода не дає їм бути разом). Читають на фоні музики.

Звучить музика.

Шевченко.

Якби зустрілися ми знову, чи ти злякалася б, чи ні?

Якеє ти хеє ти слово. Тоді б промовила мені

Закревська.

Ніякого. І не пізнала б,

А може б, потім нагадала,

Сказавши «Снилося дурній».



Шевченко.

А я зрадів би, моє диво!

Моя ти доле чорнобрива!

Закревська.

Якби побачив, нагадав

Веселеє та молодеє

Колишнє лишенько лихе.



Шевченко.

Я заридав би, заридав!

І помоливсь, що не правдивим,

А сном лукавим розійшлось,

Слізьми-водою розлилось.

Колишнєє святеє диво!



(Музика стихає. Шевченко і Закревська виходять.)

Слайд №3

(Звучить вірш-присвячення Рєпніній)

Душа с прекрасним назначеньем

Должна любить, терпеть, страдать.

И дар Господний, вдохновенье,

Должна слезами поливать.

Для вас понятно зто слово!

Для вас я радостно сложил

Свои житейские оковы,

Священнодействовал я снова

И слезы в звуки перелил.

Вам добрый ангел осенил

Меня бессмертными речами

Мечты о рае пробудил.

І ведучий. «На память 9 ноября 1843 года. Княжне Варваре Николаевне Репниной»

Що ж це за особлива дата, яку закарбував поет? Дочка князя Рєпніна-Волконського закохалася в нього на все життя. Оскільки кохання це було взаємним, то княжна вирішила, що їй Богом призначено стати ангелом- охоронцем поета, і всіма силами своєї душі боролася з жагучим почуттям.



ІІ ведучий. Поет з великою повагою ставився до трепетного почуття Варвари, але не міг примусити серце відповісти на щире кохання. Врешті - решт між ними зав’язалася тепла, довірлива дружба, яка не переривалася майже до останніх років життя Шевченка.

І ведучий. Княжна хотіла стати музою і моральним наставником поета, не взявши до уваги того, що талановиту людину не можна тримати в рамках , які іноді бувають гірші за кайдани. Одного разу Рєпніна почала докоряти Шевченку, що він весь вечір, як їй здалось,говорив дурниці. По закінченні нотації запала тиша і Шевченко мовив: «Тихий янгол пролетів».

«Ви вмієте розмовляти з янголами, - сказала княжна, - то розкажіть, що вони вам говорять». Тарас Григорович схопив аркуш паперу і перо, і написав присвяту до твору, який пообіцяв вручити згодом. Перед присвятою було написано «На пам'ять 9 листопада». Варвара Миколаївна листувалася з поетом під час його заслання, збереглося 8 листів Шевченка і 16 Рєпніної. До вашої уваги один із листів.



Звучить музика. Варвара Рєпніна сидить за столом і пише пером листа:

«Сестра моя помираючи вимовила тричі слова: «Вище, вище, вище!». О майте собі за девіз ці таємниці слова. Я вам їх приношу у дарунок як обраному братові душі моєї. Вище душею, вище генієм, вище серцем. Ось цілі, яких ви повинні досягти. Свобода, батьківщина, самовідданість, любов, оспівані вами! Оспівуйте їх знову і вище! Співайте невтомно, почуття ж довіку нові! Не кидайте з рук ваших ліри, не кладіть її на сходах, що ведуть до омани, лестощів, зради. Співайте, співайте їх вище, вище , вище!»

Повертаючись із заслання Тарас Григорович відвідав давно небаченого друга, 50- літню княгиню, яка на той час жила в Москві і «щасливо перемінилася, стала гладшою і молодішою», як зазначив Шевченко. Остання їхня зустріч відбулася 24 березня. В.Рєпніна на довго пережила свого кумира і померла на 83-му році життя, 1891 року...

Слайд №4

ІІ ведучий. Вирвавшись із осоружної фортеці, поет .мріє якомога швидше потрапити до Петербурга. Та доля на цілих 5 місяців міцно пов'язує його з Нижнім Новгородом. Там Шевченко освідчується в коханні 15-річній актрисі Катерині Піуновій, не зважаючи на 28 років різниці між ними. Що це було? Мана, сп’яніння від волі, політ у прірву юності і краси? Ні, Боже наслання, яке спізнають лише генії — сини Всесвіту, обранці вічності. Так уже судилося, що невеличка, гінка, кучерява Катерина (яке символічне для поета ім’я!) була фатально схожа на першу, освячену, осяяну дитинством, кохану Оксану.

Звучить музика. (Входить Піунова. На хвилинку зупиняється біля свого портрета.)



Піунова. У Нижньому Новгороді під час спектаклю до мене підійшов Тарас Шевченко,посміхнувся і тихо промовив: «Вами,Катерино Борисівно, я любуюсь, коли бачувас на сцені». Тарас Григорович познайомився з моїми батьками, став приходити до нас. Я горіла нетерпінням бачити його, без нього дні ставали мукою... В один з візитів Тарас Григорович сказав моїм батькам ті слова, які для мене були найчудовішою мелодією глибоких почуттів. Він просив у батьків моєї руки. Я була щаслива, його ласкавий усміх тривожив душу, в моє серце вривався промінь його сонця, творчості, кохання, але. . грізні очі матері наказували мені вийти з кімнати і я кинулася до дверей . (Виходить.)

Шевченку не відмовили прямо. Але його більше не запрошували в дім, і сама дівчина уникала його. «Случайно встретил я Пиунову, — пише Шевченко у «Щоденнику», — у меня не хватило духу поклониться ей. А давно ли я видел в ней будущую жену свою, ангела-хранителя своего, за которую готов был положить душу свою?»

Наслання несподівано налинуло, та зовсім уже несподівано розвіялося, як світанковий серпанок під дощем, Шевченко виїжджає до Петербурга. Наступної весни йому прийшла відмова.Після розлуки Піунова вийшла заміж, грала на сцені, але не мала великого успіху в театральної публіки. Зникло сяйво генія, яке на якусь мить вихопило її постать із осоружного мороку повсякдення, й усталене життя повернулося на круги свої — на круги сірої одноманітності, монотонності, швидкоплинної дріб’язковості.

Шевченко

Якби з ким сісти хліба з'їсти,

Промовить слово, то воно б

Хоч і як-небудь на сім світі,

А все б таки якось жилось.

Та ба! Нема з ким.

.. .Ні, треба одружитись

Хоча б на чортовій сестрі!

Бо доведеться одуріть

В самотині.

Пшениця, жито

На добрім сіялись лану,

А люде так собі пожнуть

І скажуть: «Десь його убито,

Сердешного, на чужині...»

О горе, горенько мені!



Слайд №5

І ведучий. Коли Шевченко нарешті прибув до Петербурга, мрія створити сім’ю заволоділа його серцем. І ось поет їде до рідної України, щоб купити садибу, пошукати наречену. Дорогою з Нижнього до Петербурга Шевченко затримався на кілька днів у Москві, де відвідав родину Максимовичів. Михайло Олексійович Максимович, давній знайомий Тараса, український вчений, природознавець, фольклорист, був першим ректором Київського університету, на честь поета влаштував обід. Там Шевченко і познайомився з його дружиною Марією, якій того ж вечора подарував автограф одного з найкращих своїх ліричних віршів «Садок вишневий коло хати», написаний ще в казематі Петропавлівки перед засланням. У щоденнику з'явився напис: «Заехали к Максимовичу...хазяйки не застали дома., вскоре явилась и она, и мрачная обитель ученого просветлела. Какое милое,прекрасное создание».

Максимовичу на той час було 50 років, а його дружині - Марії Василівні не більше 25- ти.



ІІ ведучий. Тарас Шевченко і Марія Максимович листувалися. Поет навіть в одному з листів вислав їй своє перше фото. Прибувши на Україну на початку червня приїжджає до Максимовичів, де, за припущенням дослідників, поет працював над давно задуманою поемою «Марія».

І помолилася Марія

Перед апостолом. Горить

Огонь тихесенько на кабиці:

А Йосип праведний сидить-

Та думає. Уже зірниця

На небі ясно зайнялась

Марія встала та пішла

З глеком по воду до криниці

І ведучий. І.якщо уважно приглянутись до портрета Марії, намальованого Шевченком, то можна зробити висновок, що доти він нікого з жіноцтва не писав з таким натхненням, з такою душевністю. Її надзвичайно замріяні очі, її особливо сяючий вираз обличчя, серпанковий ореол навколо голови - все свідчить про те, що образ цей створений закоханим художником, який обожнював свою модель.

На жаль про подальшу долю Марії Максимович нічого не відомо.



Слайд №6

Звучить тиха музика.



ІІ ведучий. П’ятою жінкою в житті Шевченка була Ликера Полусмакова. В дачному селищі Стрельна біля Петербурга на дачі поміщиці Надії Забіли, Шевченко знайомиться з наймичкою, колишньою кріпачкою 20-річною Ликерою Полусмаковою. Граціозна, з кучерявою голівкою, зовні дуже схожа на Марію Максимович, вона полонить душу поета, пробуджуючи знову, вкотре надію знайти милу серцю дружину. Поет присвячує своїй коханій вірш, який так і називає «Ликері»

Моя ти любо!Усміхнись

І вольную святую душу,

і руку вольную, мій друже,

Подай мені.

І ведучий. Зачарований Шевченко не слухає нічиїх вмовлянь. Ліниву неохайність Ликери вважає селянською простотою, а пожадливість - життєвою мудрістю. Молода, свіжа, трохи грубувата, не дуже красива, зате з чудовим русявим волоссям, тонка у стані, пишна в плечах, із вишневими вустами і з гордовитою поставою,що і зачарувала, і обманула поета. Але закоханий не бачить темних плям на сонці свого кохання. Закохавшись у Ликеру, поет багато часу проводить з нею в розмовах, за останні гроші, купує їй одяг, взута, гостинці, присвячує їй вірші, малює її портрет, поселяє її в окрему кімнату, наймає їй учителя, який починає залицятися до зарученої учениці. Нареченій шили посаг, а Шевченко старанно готувався до весілля, до сімейного життя…

Аж раптом - розрив! Дехто вбачає причину його в тому, що одного разу Шевченко, несподівано прийшовши додому, застав Ликеру в обіймах вчителя, інші розповідають, що між ними сталася якась дріб'язкова сварка.

«Не дається , видно, особисте життя людям, покликаним служити людству,» - так доречно сказала одна художниця у спогадах про Шевченка. Друзі зазначали, що Тарас після невдачі з Ликерою почав не дружелюбно ставитись до жінок. Та на зміну ненависті в душі поета поселяються біль і смуток за втраченими ілюзіями. Адже це була його остання спроба створити сім’ю, про яку так довго і палко мріяв. Заповітна мрія стала нездійсненною, як сон, про що з гіркотою пише Тарас Григорович у вірші, присвяченому Ликері, хоч на цей раз просто під літерою «Л».

ІІ ведучий.

Давнє -колишній та ясний;

Присниться сон мені!... і ти!...,

Ні,я не буду спочивати,

Бо й ти приснишся. І в малий

Райочок мій спідтиха -тиха

Підкрадешся, наробиш лиха...

Запалиш рай самотній мій

Будучи не спроможною оцінити високу честь і святе покликання стати дружиною генія, народного поета, Ликерія одружилася з перукарем, і жила в Царському Селі.

А в 1904 році раптово переїхала до Канева, де часто ходила на Тарасову могилу.

Звучить тиха музика.

Слайд №7

Виходить Ликера.

Це я Ликера... ти мене чекав?

Чекав сердешний. Я прийшла до тебе.

Перед тобою винна й перед небом,

Бо ти, як Бог, беріг мене й кохав.

Тарасе мій, Тарасику, прости

Не осягла тебе, не зрозуміла.

Була рабою молодого тіла

Не тільки тіла - серця прагнув ти.

Хиливсь до мене стомленим чолом,

Вдягав неначе панну в оксамити

Хотів під образами посадити

В новенькій хаті над самим Дніпром.

Хіба простиш мені, простиш хіба?

Я-грудка снігу, ти ж трава зелена

Стою - твоя невінчана судьба.

Стою - твоя довічна наречена

Ликера співає пісню про втрачене кохання

«Ой летіли дикі гуси».
І ведучий.

Величчю Шевченка захоплюємося,

він – у наших серцях.

Вшановуючи пам'ять великого Кобзаря, низько схиляємо свої голови, переймаємося його сердечними пристрастями й розчаруваннями.

Прекрасну поезію про трагедію особистого життя генія написала Гуменюк І.І. вчитель української мови та літератури, а її донька ,учениця 11-а класу, Гуменюк Анна зачитає нам його.

То хто ж він - геній чи проста людина?

Чого так складно розібратись нам?

Усе життя шукав оту, єдину,

Щоб любою була без мелодрам.

Чого так складно Тарасу давалось

Знаходити підтримку у жінок?

Чи то не ті йому весь час траплялись,

Чи просто він робив невдалий крок?

Жінки його любили, та чи досить,

Щоб жити поруч, діточок ростить?

Чом обдарована людина часто мусить

Доводити, що їй не так болить?

Не так болить від зради чи зневаги.

Не так щемить від підлості душа.

Але які ж у щастя переваги?

Якщо так важко дати відкоша

Умовностям, обставинам, бажанням,

Щоб ту єдину в світі віднайти?

Як вдовольнитися лише чеканням

І як далеко треба часом йти?

Шевченко мандрував по світу досить.

Набачився лихого і добра.

Та весь свій вік людина щастя просить.

Ця істина аж надто вже стара.

І він просив у Бога і у долі:

Просив дружину, хату і дітей.

Як у дитинстві сподівався волі

Так в зрілості хотів лише дітей.

Та не дарує Бог усе одразу:

Талант і щастя, і міцну родину.

Шевченко зрозумів це не одразу,

Тому - то розпач так його поглинув.

ІІ ведучий. Невдалі спроби створити сім’ю і бути щасливим у власному домі на рідній Україні разом із сім’єю навівали Шевченкові смуток, який виливався у драматичні твори, у повні туги за коханням, трагічні долі своїх героїв. Одним з таких сюжетів є поема «Катерина"

Слайд №8

Сценка «Катерина»

Катерина сумна, стривожена, боса стоїть біля шляху на Московщину. Назустріч їй вершники, серед них її любий Іван.

Катерина:

Любий мій Іване!

Серце моє коханеє!

Де ти так барився?



(хапає його за руки, він відвертається, намагаючись піти)

Чого ж утікаєш?

Хіба забув Катерину?

Хіба не пізнаєш?

Подивись, мій голубе,

Подивись на мене

Я Катруся твоя люба,

Нащо рвеш стремена?



(Іван виривається з рук Катерини)

Постривай же, мій голубе,

Дивись – я не плачу,

Ти не пізнав мене, Іване?

Серце, подивися.

Їй же богу, я Катруся!



Іван:

Дура, отвяжися!

Возьмите прочь безумную!

Катерина:

Боже мій, Іване,

І ти мене покидаєш?

А ти ж присягався!



Іван:

Возьмите прочь. Что ж вы стали?



Катерина:

Кого? Мене взяти?

За що ж, скажи, мій голубе?

Кому хоч оддати

Свою Катрю, що для тобі

Сина породила?



(падає на коліна, припадаючи до ніг Івана)

Мій батечку, мій братику!

Хоч ти не цурайся!

Наймичкою тобі стану…

З другою кохайся…

З цілим світом… я забуду,

Що колись кохалась,

Що од тебе сина мала,

Покриткою стала…

Покриткою..., який сором!

І за що я гину!

Покинь мене, забудь мене,

Та не кидай сина.

Не покинеш? Серце моє,

Не втікай од мене

Я винесу тобі сина.



(кидається, бере дитину, виносить на сцену)

Осьде воно, подивися!

Де ж ти, заховався?

Утік! Нема! Сина, сина

Батько одцурався!

Боже ти мій! Дитя моє!

Де дінусь з тобою?

Москалики, голубчики

Візьміть за собою.

Не цурайтесь, лебедики.

Візьміть його та оддайте

Старшому за сина.

Візьміть його, бо покину

Як батько покинув.

Виростай же на сміх людям,

Оставайся шукать батька

А я вже шукала…

(побігла)

Звучить музика.



ІІ ведучий.Життя жінки у кріпосному суспільстві було нестерпним. На панщині її шмагав канчуками осавула, вдома вона виконувала всю хатню роботу і терпіла сімейний гніт,а на панщині працювала без відпочинку.

1 ведучий. А скільки дівчат, ставши жертвами поміщицької розпусти, накладали на себе руки. Шевченко ніби зібрав воєдино всі страждання жінок і на весь, голос розказав про них цілому світу. Кожна жінка для поета рідна. Він плаче її слізьми, мучиться її муками. Шевченкові поеми кличуть до помсти над тими, хто топтав жіночу честь, гідність і щастя.

ІІ ведучий. Великий Кобзар бачив у жінці передусім духовну красу, обожнював материнство, уславлював вірність і щирість, але не прощав аморальності й жорстокості.Немає у світовій літературі іншого поета, який би так ніжно, з любов’ю оспівував у своїй творчості жінку - матір усієї землі, берегиню, продовжувачку роду.

І ведучий.Шевченко для України все! Він став національним кодом, національним паролем. Україна - його Голгофа, воля ж - його хрест. Він розіп’ятий був за свою Вітчизну і воскрес через неї. Всенародний біль - у ньому, вселюдська трагедія - у ньому, драматизм віку -у ньому. Його передбачення пророчі, його творчість - витвір генія! З книг, успадкованих українським народом, на чільному місці в нас «Кобзар».

ІІ ведучий. «Кобзар» - це сплав непримиренності до катів і неприйняття , духовного рабства, це незрівнянна сила переконання. «Кобзар» - книга призначена для пробудження усіх синів в усі століття. Це книга, призначена для нашого спасіння й самоутвердження. «Кобзар» створює навколо себе клімат, у якому мають виростати всі покоління народу.

І ведучий. Він був кріпак і сирота, художник і поет, рекрут і в’язень, голодний, але не розчавлений, виснажений, але не зломлений, розпачливий, але не зневірений. Шевченко завжди сучасний і нагальний, як правда, добро, людяність, щирість, ніжність, мужність, братерство. Сила Шевченкового слова незбагненна. Кожне його слово і по сьогодні підтримує, воно і рідне небо. Читаймо «Кобзаря» -і ми ніколи себе не втратимо!

Звучить пісня у виконанні Василя Зінкевича

«Шлях до Тараса»

15 січня 2014 року у Полонській ЗОШ І-ІІІ ступенів № 3 пройшла літературно-музична композиція «Музи генія», на яку завітали заступник голови райдержадміністрації Наталія Собчук, начальник відділу освіти, молоді та спорту Полонської райдержадміністрації Петро Михайлович Кондратюк, а також учні та вчителі міських шкіл району. Зі вступними словами звернулися до присутніх директор навчального закладу Володимир Анісімов та Наталія Собчук. Слова, які йшли від чистого серця вчителя української мови і літератури Вознюк О.О., зворушили учасників заходу.

На святі звучали вірші, пісні та інсценівки, які не залишили байдужими нікого.

Учні школи вдало зіграли роль муз Генія. У літературно-музичній композиції взяли участь учні 10-11 класів: Пулим А., Козак І., Чорна М., Антоненко О., Компанець О., Яковенко К., Чухно О., Зінчук О. З величезним захопленням присутні слухали вірш, який написала вчитель української мови та літератури Гуменюк І.І., а презентувала його учениця 11-А класу, її донька, Гуменюк Анна.

До 200- річчя від дня народження Т.Г. Шевченка у школі розгорнута постійно діюча виставка учнівських робіт, якою захоплюються учні, вчителі та гості навчального закладу.

Ніколи не згасне пам'ять про велич Генія українського народу.






Поділіться з Вашими друзьями:

Схожі:

Слайд №1 Звучить музика «Реве та стогне Дніпр широкий…» І ведучий iconТема. Т. Г. Шевченко поет, художник, патріот
Обладнання. Портрети Т. Г. Шевченка, виставка творів Шевченка, ілюстрації до творів Т. Г. Шевченка, аудіозапис пісні «Реве та стогне...
Слайд №1 Звучить музика «Реве та стогне Дніпр широкий…» І ведучий iconКонцерт до 8 березня у школі. Звучить легка, весняна музика. Ведечий 1
Діти вручають жінкам листівки з квітами. Звучить музика На сцену виходять 5 учнів 8класу з білими шарфиками на плечах
Слайд №1 Звучить музика «Реве та стогне Дніпр широкий…» І ведучий iconМузико! О вічна таїна Музичний салон Ведучий
Ведучий: Яку роль в нашому житті відіграє музика? Напевне, ми ніколи серйозно не замислювалися над цим питанням
Слайд №1 Звучить музика «Реве та стогне Дніпр широкий…» І ведучий iconШляхами-дорогами до неземного мистецтва. Неосяжна височінь таланту Оксани Петрусенко Слайд Звучить музика. За столом сидить Оксана Петрусенко
Сани Петрусенко. Співачка помітно хвилювалася: завтра вона має виступати з Панасом Карповичем Саксаганським у «Наталці Полтавці»...
Слайд №1 Звучить музика «Реве та стогне Дніпр широкий…» І ведучий iconВедучий. Добрий день вам, люди, в нашій світлій хаті. Ми гостей найкращих
Я – Україна, а плачу, бо стогне земля моя відпролитої крові, від пожеж. Сини мої на чужині, на чужій роботі
Слайд №1 Звучить музика «Реве та стогне Дніпр широкий…» І ведучий icon40-річчя школи 2013 Ведучий. Доброго дня, дорогі друзі! Ведучий
Ведучий. Із хвилини на хвилину в цьому залі розпочнеться урочистість, присвячена славному ювілею нашої рідної школи
Слайд №1 Звучить музика «Реве та стогне Дніпр широкий…» І ведучий iconСвята та розваги «Ой, весела в нас зима»
Звучить весела музика. Вихователь заводить дітей до залу. Діти зупиняються біля стільчиків
Слайд №1 Звучить музика «Реве та стогне Дніпр широкий…» І ведучий iconЗвучить музика пісня Тіни Кароль «Україна –це ти» Староста класу
Та вона як побачила стільки гостей та дар мови втратила.І знову все треба брати у свої руки
Слайд №1 Звучить музика «Реве та стогне Дніпр широкий…» І ведучий iconУрок Відлуння бахівських образів
Музика весь час з нами. А чи могли б ви, колеги, уявити своє життя без музики? Що означає музика у вашому житті? Музика існує для...
Слайд №1 Звучить музика «Реве та стогне Дніпр широкий…» І ведучий iconВідкриття табірного збору «Будуємо свої світи» Перед початком свята звучить музика
В цьому місті не вистачає радості, щастя…подивіться на жителів цього міста, в них немає жодних емоцій, почуттів


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка