Слайд. Назва слайд. Слова Івана Лозки



Скачати 103.72 Kb.
Дата конвертації15.10.2017
Розмір103.72 Kb.

1 слайд. Назва

2 слайд. Слова Івана Лозки

1 вересня 2016 року Іван Лозка учень фізико-математичного класу НОПЛЧОР глибоко розчарований прийшов додому.

Несе в клас книги, кладе їх на стіл, сідає й гірко зітхає. Охо-хо-хо.

От маєш. Вступив до фізико-математичного класу….і що, прийшли вчителі літератури, української і зарубіжної, й продиктували списки текстів для читання на рік. Та їх за все життя чи прочитаєш? Ці метафори, епітети…Інше діло – математика!!! І взагалі навіщо це мені?....



3. Слайд. «Фауст» Гете. «Пролог на небі»

Диявол

Я переконаний, що сучасна молодь не читатиме художніх книг.

ІТ- покоління має інші захоплення, прагматизм у підході до справи не дозволить витрачати час на нікому не потрібне читання.

Я свідок лиш мізерності людської.

Смішний божок землі не зміниться ніяк.

Як спервовіку був, так і тепер дивак.



Господь

Він поки що у мороці блукає, та я вкажу йому до правди вхід. Бо знає садівник, як деревце плекає, який від нього буде цвіт і плід.

…Хто йде вперед, тай завше блудить.

4. Слайд Нечуй-Левицький «Кайдашева сім’я»

Я – Маруся Кайдашиха- дружина Омелька Кайдаша і мати двох прекрасних синів Карпа і Лавріна. Проте, немає чим мені похвалитися, бо зверхньо ставилася до чоловіка, не цінувала його тяжкої праці, принижувала його чоловічу гідність, приймаючи рішення, не порадившись із ним. Своїми сварками підштовхувала Омелька на шлях моральної деградації, що привів його до абсурдної смерті. Він «був колись Кайдаш, а тепер перевівся на маленького Кайдашця». Зерно, яким я засівала сімейну ниву – егоїзм, бездуховність, прагнення до збагачення, дріб’язковість, і небажання зрозуміти іншого зруйнувала мою родину.



5.Слайд

О. де Бальзак «Гобсек» Анастазі де Ресто

Чи був хтось у Парижі вдячний лихвареві Гобсекові за його жадібність, ощадливість, далекозорість і знання людської психології так, як я – донька макаронника, дружина графа де Ресто, матір трьох дітей – Анастазі де Ресто.

«Татусь Гобсек» із першого погляду прочитав на обличчі мого коханця, Максима де Трая, усе моє майбутнє: «Цей білявий красень, цей холодний, бездушний картяр і сам розориться і розорить графиню, розорить її чоловіка, розорить дітей, проциндрить їхню спадщину та й у багатьох інших салонах учинить розгром ». Заради нього я була готова розорити своїх дітей. Небезпека безпутного життя – ніщо інше, як «танталові зусилля впіймати швидкоплинні насолоди». Найбільша ж насолода для матері – щастя її дітей.

6. Слайд Л.Толстой «Анна Кареніна»

«Усі щасливі сім'ї схожі одна на одну. Кожна нещаслива. нещасна по-своєму».

У чому схожість щасливих родин? Обоє з подружжя мають стати особистостями, прийняти рішення про шлюб самостійно, а беручи шлюб, керуватися не лише почуттями, емоціями й збудженням, а запитанням… «Чи буде він (вона) щасливий(ва) зі мною у шлюбі?»

Перестраждати, «спалити» перші захоплення, переконатися що це не пристрасть,а любов, так, як це сталося із Левіним і Кіті.

А що ж до нещасливих, то я – героїня роману Льва Толстого - Анна Кареніна, хочу заперечити своєму авторові, бо й кожна нещаслива сім’я черпає свої нещастя з одного джерела, ім’я якому - егоїзм і гординя.

Напередодні першої зустрічі з Вронським, я радила Доллі пробачити чоловікові зраднику в ім’я збереження сім’ї, а сама забула про сина й чоловіка, відчувши «збудження від успіху», сп’янівши від усвідомлення того, що я викликаю «захоплення» чоловіків «своєю привабливістю, у якій було щось жахливе й жорстоке».

Проте, з часом, моя любов до Вронського «стала себелюбивою», я не змогла чи не захотіла прийняти його таким, яким він мав бути.

Чи мала я право на життя за порухами власної душі, чи повинна була виконувати обов’язок перед членами сімї, передовсім – дітьми?



Іван Франко «Перехресні стежки» Регіна

Відповідь на це запитання спробував дати Іван Франко у «Перехресних стежках» устами Регіни.

«Тепер у хвилі розворушення, ти бачиш у мені не те, що дійсно сидить перед тобою, а свій ідеал, той образ, який ти вимріяв у своїй душі. А за день. за два прийде розчарування, запал остигне, око загостриться на мої хиби, і наше крадене щастя переміниться на нову тюрму, нові кайдани. Я – шлюбна жінка, чесна жінка.

7. Слайд Борис Грінченко «Каторжна»

Докія

Усі називають мене Каторжна, бо «я не робила спроби з кимось подружитися, повести себе по іншому з батьком, зведеними сестрами, й братами, замкнулася у своїй образі на світ. Кожна людина має право на щастя в житті, вільний вияв природніх почуттів і здібностей». Вибрана мною, Докією, життєва позиція підтвердила «…незбагненний закон життя. Відповідаючи злом на зло ми породжуємо ще більше зло, підштовхуємо до помсти, провокуємо на злочин. Отже, ланцюг зла можна перервати лише добром» . (В.Стус) Я не змогла усвідомити. як героїня п’єси Михайла Старицького «Талан» Марія Лучицька, що «зовсім поганих людей немає, що оберніться теплим словом до лиходія , то і в нього Бог озветься».



8. Слайд. О.Вайльд «Портрет Доріана Грея»

«Вічна молодість» , безмежні пристрасті, насолоди, витончені й потаємні, розгін несамовитих веселощів і ще несамовитіших гріхів» – усе це зазнав я – Доріан Грей. А портрет, немов магічне дзеркало, «ніс тягар моєї ганьби». У Лондоні мене знали як філософа і теолога, знавця ароматичних речовин, музики і чудернацьких музичних інструментів, коштовного каміння й легенд про нього, вишиваних прикрас, гобеленів і культових убрань. Проте, це був «засіб забутися, хоч ненадовго звільнитися страху, який інколи ставав уже майже нестерпним». Я «добре знав, що ославив себе ганьбою, спаплюжив душу, сповнив потворністю уяву; усвідомлював, що справляв згубний вплив на інших і що від цього мав страшенну насолоду… покрив себе безчестям». «Врода виявила лише машкарою, а молодість – лише глумом». «Смерть власної душі в живім тілі, ось що найбільше мучило» мене.



9. Ч.Діккенс «Пригоди Олівера Твіста»

Монкс


Посмішка сходить із уст тих, хто почує моє ім’я – Монкс. Я – «джентльмен» і «диявол у плоті». Я – законно народжений син аристократа Едварда Ліфорта, ненавидіти якого навчила ще в дитинстві моя мати, яку згодом я обікрав.

Ненсі, подруга злодія Сайкса, сказала про мене: « Він не з тих, хто жартує, коли в ньому закипає ненависть. Я знаю багато людей, які роблять і страшніші вчинки; і мені краще десять раз вислухати їх, ніж один раз цього Монкса».

Я мав погану вдачу, порочні нахили, злостивість, гидкі пристрасті, був жадібним, заздрісним і підлим. Я пообіцяв зацькувати свого зведеного брата по батьку, Олівера Твіста, «вилити на нього всю свою ненависть, яка переповнювала моє серце, і тільки після цього посміятися над заповітом свого батька, довівши хлопця до шибениці».

Мій прагматичний план провалився, Олівер не став злодієм, бо мав природній «інстинкт добра».



10. Слайд А. Чехов «Скрипка Ротшильда»

Бронза

Я – трунар, Яків Матвійович Іванов, а вуличне прізвисько – Бронза. За 52 роки спільного життя з Марфою, я «ні разу не приголубив її, не пожалів, ні разу не догадався купити їй хусточки або принести з весілля чого-небуть солоденького, а тільки кричав на неї, лаяв за збитки, кидався на неї з кулаками, щоправда, … ніколи не бив її, але все-таки лякав, і вона щоразу ціпеніла від страху». «…Життя минуло без користі, без ніякої радості, пропало марно, ні за понюх тютюну; попереду вже нічого не лишилося, а глянеш назад, - там, нічого, крім збитків, і таких страшенних, що навіть мороз бере. І чому людина не може жити так, щоб не було отих втрат і збитків?... Чого люди завжди роблять саме не те, що потрібно? Чого Яків усе життя лаявся, ревів, кидався з кулаками, кривдив свою жінку і , спити б, для якої потреби допіру налякав і образив жида? Чого взагалі люди заважають жити одне одному? Адже від цього які збитки! Які страшенні збитки! Коли б не було ненависті і злостивості, люди мали б один від одного величезну користь». «…Прикро і гірко: чого на світі такий дивний порядок, що життя, яке дається людині тільки раз, проходить без користі? » Не жаль помирати, та не хочеться залишати сиротою єдину розраду в житті – скрипку. Бронза житиме , доки Ротшильд гратиме його мелодію на його скрипці.



11. Слайд М.Коцюбинський «Intermezzo»

Ліричний герой

«Життя безупинно і невблаганно іде на мене, як хвиля на берег. Не тільки власне, а й чуже. А врешті – хіба я знаю, де кінчається власне життя, а чуже починається. Я чую , як чуже існування входить в моє , мов повітря, крізь вікна і двері, як води притоків у річку. Я не можу розминутися з людиною. Я не можу бути самотнім. Признаюсь – заздрю планетам: вони мають свої орбіти, і ніщо не стає їм на їхній дорозі. Тоді як на своїй я скрізь і завжди стрічаю людину. Ти кидаєш у моє серце, як до власного сховку, свої страждання і свої болі, розбиті надії і свій розпач. Свою жорстокість і звірячі інстинкти. Весь жах, весь бруд свого існування. Яке тобі діло, що ти мене мучиш? Ти хочеш буть моїм паном, хочеш взяти мене…мої руки, мій розум, мою волю і моє серце…Ти хочеш виссать мене, всю мою кров, як той вампір. І ти се робиш. Я живу не так, як хочу, а як ти мені кажеш, в твоїх незліченних «треба», у безконечних «мусиш». Я утомився».

Добре, що Бог створив цілюще зілля для моєї душі, зраненої залізною рукою міста – ниви, зозулі, жайворонки, сонце,… Проходить час… «і людське горе таки ловить мене. І я не тікаю! Вже натяглися ослаблені струни, вже чуже горе може грати на них». І диявольське місто і божественна природа: усе це - частина мого життя!»

12. Слайд Ф.Достоєвський «Злочин і кара»

Порфирій Петрович

Да много ль вы еще и жили-то? Много ль понимаете-то? Теорию выдумал, да и стыдно стало, что сорвалось, что уж очень не оригинально вышло! Вышло-то подло, это правда, да вы-то все-таки не безнадежный подлец. Совсем не такой подлец! По крайней мере, долго себя не морочил, разом до последних столбов дошел. Я ведь вас за кого почитаю? Я вас почитаю за одного из таких, которым хоть кишки вырезай, а он будет стоять да с улыбкой смотреть на мучителей, - если только веру иль бога найдет. Ну, и найдите, и будете жить. Вам, во-первых, давно уже воздух переменить надо. Что ж, страданье тоже дело хорошее. Пострадайте. 


Еще хорошо, что вы старушонку только убили. А выдумай вы другую теорию, так, пожалуй, еще и в сто миллионов раз безобразнее дело бы сделали! Еще бога, может, надо благодарить; почем вы знаете: может, вас бог для чего и бережет. А вы великое сердце имейте да поменьше бойтесь. Великого предстоящего исполнения-то струсили? Нет, тут уж стыдно трусить. Коли сделали такой шаг, так уж крепитесь. Тут уж справедливость. Вот исполните-ка, что требует справедливость. Знаю, что не веруете, а ей-богу, жизнь вынесет. Самому после слюбится. Вам теперь только воздуху надо, воздуху!
- Кто я? Я поконченный человек, больше ничего. Человек, пожалуй, чувствующий и сочувствующий, пожалуй, кой-что и знающий, но уж совершенно поконченный, А вы - другая статья; вам бог жизнь приготовил (а кто знает, может, и у вас так только дымом пройдет, ничего не будет). Ну что ж, что вы в другой разряд людей перейдете? Не комфорта же жалеть, вам-то, с вашим-то сердцем? Что ж, что вас, может быть, слишком долго никто не увидит? Не во времени дело, а в вас самом. Станьте солнцем, вас все и увидят. Солнцу прежде всего надо быть солнцем.

13 Слайд Стендаль «Червоне і чорне»

Сорель

«Бонапарт ,нікому не відомий бідний лейтенант, зробився володарем світу з допомогою тільки своєї шпаги». «Коли Бонапарт примусив говорити про себе, Франція боялась іноземної навали: військові доблесті були необхідні і вони були в моді. А тепер священик в 40 років одержує платню у сто тисяч франків, тобто втричі більше, ніж уславлені генерали Наполеона… Треба стати служителем культу…» Так думав я Жюльєн Сорель, піднімаючись до вищого світу кар’єрною драбиною, сходами якої я обрав чорну сторону людської душі: честолюбство, гординю, лицемірство і жагу слави. Лише за крок до гільйотини я зрозумів, що найдорожче в житті – любов.



14 Слайд. Микола Некрасов На смерть Шевченка

Ні, не сумуйте, скажу я по щирості!

Випадок трапився трохи не бажаний.

Гине дочасно від божої милості

Краю російського син її вражений.

З часу дораннього молодість трудная,

Пристрастей повна, надій і захоплення…

Смілі промови, борня безрозсудная,

Довгі по тому часи поневолення…

Все йому знане: тюрма петербурзькая,

Допит, заслання, жандармів люб’язності,

Сині, безкраї степи оренбурзькії,

Ґрати залізні… У скруті, у незнаності,

Вічно образи холодні приймаючи,

Жив він солдатом — з солдатьми нужденними,

Міг і загинуть від лиха щоденного,

Певне, що й жив лиш того дожидаючи.

Та, не зменшаючи гніту знедолення,

Оберегло у часи поневолення

Руських людей провидіння грайливеє,—

Зникла пора його зла, нещасливая,

Все, що від юності ранньої марилось,

Серцю жадане, немов засміялося…

Бог же позаздрив йому.

І життя обірвалося.

Переклад П. Усенка


Не предавайтесь особой унылости:

Случай предвиденный, чуть не желательный.

Так погибает по божией милости

Русской земли человек замечательный

С давнего времени: молодость трудная,

Полная страсти, надежд, увлечения,

Смелые речи, борьба безрассудная,

Вслед за тем долгие дни заточения.

Всё он изведал: тюрьму петербургскую,

Справки, допросы, жандармов любезности,

Всё - и раздольную степь Оренбургскую,

И ее крепость. В нужде, в неизвестности

Там, оскорбляемый каждым невеждою,

Жил он солдатом с солдатами жалкими,

Мог умереть он, конечно, под палками,

Может, и жил-то он этой надеждою.

Но, сократить не желая страдания,

Поберегло его в годы изгнания

Русских людей провиденье игривое.

Кончилось время его несчастливое,

Всё, чего с юности ранней не видывал,

Милое сердцу, ему улыбалося.

Тут ему бог позавидовал:

Жизнь оборвалася.



15 Слайд Іван Франко «Мойсей»

Мойсей

Я – Мойсей, як будь-який Пророк – завжди «безумець», «опльований» всіма, «побитий камінням».

«Народе мій», «Невже повік уділом буде твоїм укрита злість,облудлива покірність, людське презирство», «самі сльози і зітхання», «знесилення журбою», «роздертість сумнівами», «побиття стидом»?!

І це одвічне «Якби!»

«Сліпців покоління»: авірони і датани завжди були й будуть!

Ви – «терен», що встилає землю, Ви – душу маєте «живу» і «творчі сили», не «спокій», а «політ» - бо «стріли Бога» Ви! Ви – «люд», що «сотворить героїв»,

що дійдуть до Вітчизни «шляхом духу». Це і буде «Твойому генію мій скромний дар весільний». А наречена – воля і любов!

14 Слайд І. Карпенко-Карий «Хазяїн»

Терентій Пузир

Я – Терентій Гаврилович Пузир – хазяїн, мільйонер, «нещасна безводна хмара. яку прожене вітер над рідною землею, і розвіє, не проливши і краплі цілющої води, на рідні ниви, де при таких хазяїнах засохне наука, поезія і благо народа». Ви скажете: «Пожалів грошей на пам’ятник І.Котляревському?!», та що там памятник я, маючи 22 тисячі кіп лише однієї пшениці, «страшенно озлився на гусей, які скубли копу пшениці, що таку потерю роблять, схопився з бігунків і побіг за ними. по уклону, хотів убить гуску… Біг, себе не тямлячи, та через ритвину схибнувся, упав з розмаху навзнак і одбив почки! От що гуси зробили». «Рим спасли, а хазяїна згубили!».



Ось уже й «повістку від смерті» отримав. Про що звітуватимусь перед Богом? Про оцю жменю соломи?.. Навіщо це мені..?

15 Слайд Іван Лозка

Я зрозумів: читання художніх творів наповнює мову художнім присмаком, дарує людині хвилини усамітнення для збагачення сторінок своєї душі й дає можливість відповісти на сотні важливих запитань.
Каталог: upload -> iblock
iblock -> Підготувала: Звягінцева Т. В
iblock -> Конгрес послідовників ідей К. Д. Ушинського
iblock -> Освітня діяльність І педагогічні погляди С. Русової (1856-1940рр.): Бібліографічний список літератури
iblock -> Мартинчук Наталія Андріївна
iblock -> Програма всеукраїнської науково-практичної конференції
iblock -> Розвиток професійної компетентності вчителів суспільних предметів у контексті реалізації нового Державного стандарту базової І повної загальної середньої освіти


Поділіться з Вашими друзьями:

Схожі:

Слайд. Назва слайд. Слова Івана Лозки iconУрок літературознавче дослідження
Б.І. Антонича, пошукові здібності дітей; виховувати в учнів працелюбність, відчуття краси художнього слова, високі морально – етичні...
Слайд. Назва слайд. Слова Івана Лозки iconТема. Рідний край у творчості волинських поетів (Слайд 1)
Література: Я. Найда. Матусині світанки,- луцьк,Видавництво Волинськогодержуніверситету «Вежа»,2000;В. Гей. Кривавник рідного слова,Луцьк...
Слайд. Назва слайд. Слова Івана Лозки iconТема. Рідний край у творчості волинських поетів (Слайд ) клас Дидактичні задачі уроку
Література: Я. Найда. Матусині світанки,- луцьк,Видавництво Волинськогодержуніверситету «Вежа»,2000;В. Гей. Кривавник рідного слова,Луцьк...
Слайд. Назва слайд. Слова Івана Лозки iconСлайд №1 Формування національної ідентичності учнівської молоді засобами краєзнавчої роботи

Слайд. Назва слайд. Слова Івана Лозки iconПовідомлення теми І завдань уроку (Слайд №1)
Сьогодні ми познайомимось із життєвим І творчим шляхом дитячої письменниці Тамари Коломієць, попрацюємо над її книгами
Слайд. Назва слайд. Слова Івана Лозки iconТема. Жанрово-тематичне розмаїття лірики Олександра Пушкіна Мета
Доброго дня, дорогі діти! Подивіться, (слайд 1) яке зворушливе диво я для вас знайшла!
Слайд. Назва слайд. Слова Івана Лозки iconМоє село у будні І у свята Пісня «Ласкаво просимо» слайд 1
Дівчина вручає хліб сільському голові, друга – коровай голові райдержадміністрації
Слайд. Назва слайд. Слова Івана Лозки iconУкраїнська література. 10 клас
Тема. Іван Карпенко-Карий. Комедія «Мартин Боруля». Прагнення стати дворянином як міф про краще життя. Психологічна переконливість...
Слайд. Назва слайд. Слова Івана Лозки iconСлайд Тема: Григорій Сковорода. Життя І творчість філософа, просвітителя, поета. Його християнські морально-етичні ідеали. Біблійна основа творчості Г. Сковороди та його вчення про самопізнання І "сродний труд"

Слайд. Назва слайд. Слова Івана Лозки iconТема проекту: Парк тіней незабутих предків Мета проекту
Кінцевий продукт: проект – альбом,,Ніхто не забутий,ніщо не забуте, в тому числі електронний варіант, слайд-презентація з супроводом...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка