«Славні імена земляків» Тема науково-практичної роботи: «Федір (Теодор) Іванович Гула»



Скачати 245,14 Kb.
Дата конвертації20.04.2018
Розмір245,14 Kb.

Всеукраїнська експедиція

учнівської та студентської молоді

«Моя Батьківщина – Україна»

Завалівська загальноосвітня школа

І-ІІІ ступенів

Підгаєцького району Тернопільської області


Напрям експедиції:

«Славні імена земляків»

Тема науково-практичної роботи:

«Федір (Теодор) Іванович Гула»

2008-2011


Виконавці: пошукова група «Істина» в складі учнів 11 класу Завалівської ЗОШ І-ІІІ ступенів Підгаєцького району Тернопільської області.
Склад групи:


  1. Батик Юрій.

  2. Будзяр Надія.

  3. Венгер Ігор.

  4. Демида Соломія.

  5. Кубай Ганна.

  6. Фатюк Ганна.

  7. Цюрпіта Марія.


Керівник групи Чистух Володимир Ярославович, вчитель математики та фізики Завалівської ЗОШ І-ІІІ ступенів Підгаєцького району Тернопільської області, класний керівник.

Тел. : Домашній: 03524244974.

Робочий: 03524245640.

Мобільний: 0992280525.




ВСТУП
Українська школа на сучасному етапі свого становлення гостро потребує створення нової єдиної національної виховної парадигми. Обов’язковим її елементом має бути виховання учнів на місцевому історичному матеріалі, який є найближчим і найбільш зрозумілим для дитячого світосприйняття.

А тому формувати в учнів національну свідомість і самосвідомість, прищеплювати їм любов до рідної землі і народу, знайомити їх з подіями і фактами, безпосередньо пов’язаними з селом, з людьми, які жили і працювали в ньому, спонукати до вивчення історії рідного краю, історії їх маленької батьківщини – чи не найголовніше завдання тих, хто покликаний виховувати підростаюче покоління.

Тим, хто народився, живе чи працює у нашому селі пощастило особливо. Адже село Завалів Підгаєцького району Тернопільської області славне видатними постатями, які тим чи іншим чином мають відношення до нього. Так, у 1883 році у місцевій церкві на Великдень побував Іван Якович Франко і навіть написав нарис «Два образи в церкві Завалівській». Тут народився і провів молоді роки народний художник України Антон Манастирський. У Завалові народилися і зростали прогресивний діяч, січовий стрілець, священик, багаторічний в’язень ГУЛАГу Денис Теліщук та визначний політичний і громадський діяч Канади Остап Сокольський. Тут народилася і весь свій вік прожила депутат Народних зборів Західної України, депутат Верховної Ради СРСР другого скликання Євдокія Бобецька. Завалівську школу закінчили художній керівник і диригент Гуцульського ансамблю пісні і танцю, заслужений артист України, виходець із села Заставчого Іван Легкий та відома українська дитяча письменниця Оксана Сенатович. Тривалий час заступником директора школи з навчально-виховної роботи працювала заслужений вчитель України, депутат Верховної Ради Української РСР двох скликань Марія Йосипівна Фостій. У свій час навчався і близько сорока років передавав свої знання підростаючому поколінню знаний далеко за межами району і навіть області вчитель фізики Ігор Євгенович Сиван. У 1980 році в Афганістані загинув випускник школи Петро Білецький. Завалівську школу закінчив Володимир Рокецький, який у свій час відбував «покарання» разом з Левком Лук’яненком і виніс з камери твори Василя Стуса.

У перші післявоєнні роки навчав дітей математики у нашій Завалівській школі знаний у науковому світі виходець із села Носів Теодор Іванович Гула.

Вивченням та дослідженням біографічних даних цієї неординарної особистості разом з учнями прикріпленого за мною класу і займаюся вже не перший рік.

За цей час виявлено і опрацьовано матеріали, опубліковані в періодичній пресі (газета «Свобода» – м. Тернопіль; літературно-мистецький альманах «Жайвір» – м. Бережани, «Університетський вісник» – Тернопільський технічний університет). Надзвичайну цінність становлять матеріали, видані в Чехії, де тривалий час працював Т. Гула (Симон Наріжний. «Українська еміграція. Культурна праця української еміграції між двома світовими війнами». Частина перша. Прага 1942) та «PRACE RUSKE, UKRAJINSKE A BELORUSKE EMIGRACE VYDANE V CESKOSLOVENSKU 1918-1945 (Bibliografie s biografickymi udaji o autorech). Praha 1996. ст. 205-206.), спогади Олега Гуглевича, в матері якого він квартирував, опубліковані у «Бережанській гімназії», колишніх учнів Федора Івановича Миколи Герети (публікації у «Жайворі» та «Бережанській гімназії» та в особистих листах, надісланих керівнику групи), Іванни Батик (Дідори) та Ганни Тесарівської (Яворської) (вперше записані учасниками експедиції), родичів, які проживають у родинному селі Носові.

У березні 2010 року у школі проведено урочистий ранок з нагоди 120-річчя від дня народження Ф.І.Гули за участю вчителів, учнів школи, громадськості села, вчителів математики Підгаєцького району, представників відділу освіти райдержадміністрації.

Проміжні матеріали, отримані під час дослідження, публікувались у виданнях:

- Чистух В.Я., Бартіш С.В. Село Завалів в історичних подіях та біографіях знаних людей. ст.135-141. Тернопіль. Астон. 2008.

- Чистух В.Я., Бартіш С.В. Село Завалів в історичних подіях та біографіях знаних людей. ст. 141-149. Тернопіль. Астон. 2010.

- Володимир Чистух. Теодор Гула. 1890-1953. До 120-річчя від дня народження. «Земля Підгаєцька». 5 березня 2010 року.

- Володимир Чистух. Теодор Гула: це ім’я потрібно знати. Із пошукової роботи. Газета «Фізика». № 6, лютий 2010. Видавництво «Шкільний світ». м. Київ.

- Володимир Чистух. Теодор Гула – математик, астроном, учений, педагог, громадянин. Сценарій математичного ранку до 120-річчя від дня народження. Газета «Математика». № 44, листопад 2010. Видавництво «Шкільний світ». м. Київ.
Виклад матеріалів, отриманих на сьогоднішній день, пропонуємо вашій увазі.
Володимир Чистух, керівник пошукової групи «Істина».

ФЕДІР (ТЕОДОР) ІВАНОВИЧ ГУЛА
Серед незаслужено забутих українських вчених минулого сторіччя був наш краянин, астроном-теоретик, доктор філософії Федір (Теодор) Гула.

З огляду на те тільки на вдячне слово заслуговує нині покійний Михайло Медюх, доцент кафедри фізики Тернопільського технічного університету імені Пулюя, котрий по довшім часі займався пошуками його спадщини. І саме завдяки йому, хоч і з великим запізненням, ім’я Федора Гули стало відоме тернополянам із публікації «Інтелігент старої австрійської школи», поміщеної в обласні газеті «Свобода» 14 березня 2001 року [4] . Неоціненну допомогу йому подав відомий краєзнавець із Підгаєць Степан Колодницький, котрий, проживаючи легально у Чехії, віднайшов тут сліди Федора Гули. Саме він за допомогою своїх чеських приятелів у слов’янському відділі народної (Національної) бібліотеки (м. Прага) віднайшов цінну книгу «Українська еміграція. Культурна праця української еміграції між двома світовими війнами» [1]. Автор її Симон Наріжний тривалий час співпрацював із Ф.Гулою та іншими українцями-педагогами, а тому свідчення його мають велику цінність у наших зусиллях і прагненнях закрити якнайбільше невідомих нам сторінок із біографії та творчої діяльності вченого.

Те, що вдалося дізнатися з цих та інших джерел, і пропонуємо шановному читачеві.

Федір (Теодор) народився 7 березня 1890 року у с. Носові Підгаєцького повіту на Тернопільщині у працелюбній багатодітній сім’ї (з дев’яти дітей вижило лише троє) середнього достатку Катерини та Івана Гулів.

Після закінчення "народної" (початкової) школи успішно склав відповідний іспит і був прийнятий до Бережанської гімназії (польської, але з паралельними українськими класами), яку закінчив в з відзнакою у 1909 році. Під час навчання Федір належав до гімназійного таємного гуртка, де його однодумцями були Микола Чайковський, Левко Лепкий, Михайло Яцків, Зенон Кузеля, Іван Трач, Микола Нискоклон та інші члени. Тут формувався його світогляд, гартувалася воля [6].

У 1909-1913 рр. навчається на філософському факультеті Львівського університету, за іншими даними [13] — у Празькому університеті, де імовірно слухав навіть лекції знаменитого ще одного нашого земляка із Гримайлова Івана Пулюя. А з 1913 по 1914 рік працює гімназійним "професором" (учителем) у містечку Белзі на Львівщині.

У 1914 році Ф.Гула був мобілізований до війська і скерований до австрійського офіцерського училища. Там і зустрів земляка із Підгаєць М.Гуглевича, який читав курсантам лекції з геодезії та топографії. Після однорічного навчання усім присвоїли звання лейтенантів і направили в діючу армію на східний фронт. У 1916 р. розбиті військові підрозділи передислоковуються в зону Карпат. Згодом він потрапляє в італійський полон.

Із 1919 по 1921 рр. разом з іншими військовополоненими Ф.Гула був розміщений в старому діючому монастирі на півночі Чеської республіки. Майже 2-річне спілкування з монахами у статусі інтернованих російських офіцерів було цілком цивілізованим і надзвичайно демократичним. Дозволялось користуватися бібліотекою, читати лекції. А щоб вийти за межі монастиря, потрібно було лише поклястися на шаблі (поцілувати ефес) у присутності охорони [8].

У Чехії Ф.Гула працює в Празькій університетській бібліотеці. В 1921 р. нострифікує свій диплом про закінчення Львівського університету, а в 1922 р. – захищає німецькою мовою в Карловому університеті м. Прага докторську дисертацію «Про граничну криву небесної механіки», у якій вніс поправки до законів Кеплера, що дозволило відкрити малу планету Сонячної системи, названу потім у його честь астероїдом Gula. Власне за те одержує вчений ступінь доктора природничих наук. За іншими даними захист відбувся у Відні [13].

Від початку 1920-х рр. д-р Гула перебував в українській еміграції в Чехословацькій республіці, де й приєднався до українських вигнанців в м. Йозефів (Північна Чехія). Тут у 1920–26 рр. був табір інтернованих частин української Галицької армії (УГА).

Йозефів – давня австрійська кріпость, обведена високим насипом-валом та глибокими ровами з мурованими стінами. На самому краї її, за валами й фортифікаціями посеред поля розташувався український табір. У ньому попри складні умови еміграції, вирувало інтенсивне культурно-освітнє життя: діяли гімназія, семінарія, різні просвітні курси, містились бібліотека, архів, хор і т.п. Як свідчить Симон Наріжний [1], всю просвітню працю в таборі провадив Культурно-Просвітний Кружок. Він був автономною організацією в таборі, а праця його полягала на добрій волі членів. Діяльність його то оживлялася, то занепадала. Причиною того була велика плинність: постійна висилка стрілецтва (УСС) на роботи, від’їзд студентів-таборитів на студії до Праги, Берна, Пршібраму, Відня й Загребу. Не сприяли роботі умови життя в таборі, брак елементарного забезпечення та і, як зазначається у Звіті Кружка з 1921 р. в «Укр. Стрільці», ч. 12, «зовсім недвозначне стремління чеської влади покласти край своїй гостинності, брак найконечнішої забезпеки».

Але, незважаючи на все це, в 1922 році кількість членів Кружка досягла 1176 чоловік. Він був осередком культурно-просвітньої праці для всієї військової еміграції ЗУНР в Чехії. Кружок багато дбав про заснування культурно-просвітніх організацій при робітничих відділах. Він утримував зв’язок з 69 робітничими сотнями – постачав їм книжки, часописи, купував підручники для науки, позичав ноти, театральне убрання, допомагав порадами й фахівцями. Разом з цим, він провадив широку просвітньо-виховну діяльність, а саме – влаштовував різні курси, відчити, академії, свята, обходи, вистави і т.п.; а також збирав пам’ятки з визвольної боротьби України, провадив видавництво, пропаганду в чужій пресі (зокрема, в італійській), співпрацював з італійськими культурними установами, дбав про охорону стрілецьких могил і т.д.

Як педагоги на середнєшкільних закладах в Йозефові працювали: сотник Кравець (директор), Ф.Гула, М.Дольницький – всі три пізніше професори української гімназії в Ржевницях, Д. Вапняк, О.Балицький, о. М.Кривуцький , В.Чорномаз та П. Будз. Всього в Йозефові витримали натуральні іспити 220 українців, які пішли звідси на студії в різні високі школи Чехії.

У цей період професор Гула разом із вченим філологом-германістом проф. Якимом Яремою, колишнім інтернованим сотником УГА, створює підготовчі курси для навчання в гімназіях в Подебрадах, Празі, Яблонному. Він був серед ініціаторів Українського громадського комітету (УГК) – організації, яка представляла українських емігрантів у світі. За ініціативою комітету в липні 1923 р. у Празі створили Український педагогічний інститут ім. Драгоманова. Навчання в інституті було безплатне й проводилося українською мовою. Інша мова для викладів допускалася лише за дозволом ради професорів.

Керівними органами інституту при його заснуванні був Громадський комітет та призначений ним директор, який був адміністратором-розпорядником, відповідальними перед управою Комітету; він керував усіма науковими й господарськими справами Інституту. Згодом директора вибирала професорська рада, а Громадський комітет затверджував цей вибір. Пізніше була реформована і сама професорська рада. Починаючи з 1925 року вона вже керувала цілим академічно-педагогічним життям інституту, контролювала усі установи. Тоді ж було утворено Сенат, при якому були різні референтури (в справах студентів, бібліотеки, фінансових, господарських, гімназії та ін.). Сенат складався з ректора, проректора, деканів, продеканів і секретаря професорської ради. Справами окремих відділів відали збори цих відділів, до яких входили професори, доценти, які керували окремими катедрами, і всі інші, що викладали навчальні дисципліни.

Академічний персонал Інституту складався з професорів, доцентів, лекторів і асистентів. Заснувався також і склад аспірантів, але той не розвинувся. Всього в списку академічного персоналу інституту за 10 літ його існування (1923-33) зазначено 92 особи, з них 80 – українці. Слід відзначити, що більшість з них пізніше стали відомими вченими у своїх галузях. Найбільш знані серед них доктори: Білецький Леонід (професор історії української літератури), Вагнер В’ячеслав (лектор теорії музики і композиції), Горбачевський Іван (професор хімії), Дорошенко Дмитро (професор історії України), Іваненко Євген (професор математики), Наріжний Симон (лектор всесвітньої історії середніх і новітніх віків), Нижанківський Нестор (в.о. доцента теорії музики), та ін. В цій когорті гідне місце займає і Гула Федір (доцент астрономії); він же названий як декан, який входив до складу сенату Інституту [1].

Тут і досягла апогею викладацька та наукова діяльність Федора Гули в 1923-33 рр. Саме в УВПІ, як доцент математично-природничого відділу (факультету), активно працює в науковій царині. Науковий доробок вченого майже не вивчений і належно не поцінований проте, як подала ще перша "Українська загальна енциклопедія" з 1930-х рр., д-р Гула є "автор високошкільних підручників із астрономії", має праці українською та німецькою мовами.

В бібліографії з біографічними даними про авторів російської, української і білоруської еміграції, видані в Чехословаччині в 1918-1945 рр. («PRACE RUSKE, UKRAJINSKE A BELORUSKE EMIGRACE VYDANE V CESKOSLOVENSKU 1918-1945 (Bibliografie s biografickymi udaji o autorech)), виданій в Празі у 1996 році (ст. 205-206) [2] зазначається: «Гула, Федір (1890, Носів у Галичині) – український астроном і педагог. Від 1920 в ЧСР, педагог в інтернованому таборі українських вояків у Йозефові, пізніше професор української гімназії і доцент УВПІД (українського вільного інституту імені Драгоманова) у Празі». Тут же наводиться перелік його публікацій: «До теорії затьм сонця (1929)», «Рівні форми східньої кривої граничної в теорії затьм сонця» (1932), та двох одноосібних підручників: «Сферична астрономія» (1927) та «Теорія векторів: лекції, читані в Українському вищому педагогічному інституті ім. М.Драгоманова у Празі» (1924).

Але це лише невелика частина наукової спадщини Гули, бо більшість результатів його наукових студій була опублікована в інших виданнях переважно німецькою мовою.

Професором українських гімназій у Чехословаччині, а також доцентом Українського високого педагогічного інституту імені Михайла Драгоманова у Празі, де викладали у той самий час видатні українські вчені: Іван Горбачевський, Софія Русова, Дмитро Чижевський, Гула працював до 1936 року.


В кінці 20-х – на початку 30-х років велику редакторську працю виконував у Львові емігрант з Буковини Д-р Василь Сімович. Як науковий діяч він входив до виділу НТШ, редагував філологічні випуски Записок цього товариства, науковий орган українознавства «Сьогочасне і Минуле», а перед тим орган Львівської «Просвіти» – «Життя й знання» та інші просвітянські видання. Маючи великі зв’язки серед еміграції, Д-р В.Сімович притягнув до співробітництва в редагованих ним виданнях багато авторів-емігрантів. Ще перед своїм переїздом з Праги до Львова Д-р В.Сімович разом з В.Дорошенком входив до редакційної колегії Української Загальної Енциклопедії (УЗЕ або «Книга знання», видання «Рідної школи», три томи якого друкувалися в 1930-1934 рр). Серед співробітників УЗЕ була більша частина емігрантів, особливо в півтомі «Україна». С.Наріжний [1] разом з відомими українськими діячами Д.Антоновичем, Л.Білецьким, С.Дністрянським, В.Дорошенком, З.Кузелею, І.Огієнком, С.Смаль-Стоцьким, Д.Чижевським серед емігрантів, співробітників УЗЕ згадує і Ф.Гулу.

Разом з корифеями української науки: юристом Станіславом Дністрянським, теологом і мовознавцем Іваном Огієнком, філологом Степаном Смаль-Стоцьким та іншими відомими вченими входив до редакційної колегії Української загальної енциклопедії (УЗЕ або «Книги знання»), три томи якої були видані у 1930-1934 роках.

При вільному українському Інституті у Празі функціонувала українська гімназія. У ній спочатку навчалися лише діти-сироти, а пізніше почали вступати й діти українських емігрантів у Чехії. Вже під кінець 1926-27 р. у ній навчалося 111 учнів; всі вони були української національності й походили з різних українських земель – з Наддніпрянщини 40, з західних українських земель 48, решта з інших країн. Пізніше кількість учнів досягла 185.

В 1934 році Міністерство освіти на прохання Батьківського комітету та педагогічної ради дозволило поступово перетворити українську реформовану реальну гімназію, якою вона була до того часу, в звичайну реальну гімназію. У 1935 році воно було здійснене.

Відповідно до цього збільшився й педагогічний склад гімназії. Зріс і його якісний склад, адже після закриття Педагогічного Інституту М.Драгоманова він поповнився його професурою. Серед них С.Наріжний називає і доктора Федора Гулу – математика, географія, латина, філософічна пропедевтика.

У своїй першій статті «Інтелігент старої австрійської школи» у березні 2001 року [4] Михайло Медюх зазначає, що до 1936 року Гула працював в університетах Праги та Відня. Посилаючись на цю публікацію, Степан Павчак з Городенки Івано-Франківської області твердить [13], що після закриття Українського Вільного Педагогічного Інституту Федір Гула працює в університетах Праги та Відня. Однак, вже у своїй пізнішій публікації «Через терни до зірок» [5] у листопаді 2002 року, та у Тернопільському енциклопедичному словнику [3] про цей факт біографії професора Гули М.Медюх не згадує. Спричинило це, очевидно ознайомлення ним з книгою Симона Наріжного, запропонованою йому С.Колодницьким. Так що цей період з життя Федора Гули потребує додаткового дослідження.


У 1937 р. Ф. Гула повертається в Галичину. І вчений ступінь, а трохи й особисті знайомства (зокрема. був знай­омий з відомими галицькими вченими: математиком Мироном Зарицьким, географом Юрієм Полянським, фізиком Романом Цегельським) допомогли обійняти скромну посаду "про­фесора" (вчителя) української приватної гімназії ім. Т. Шев­ченка в м. Городенка на Станіславщині (нині – Івано-Франківська область), де навчає дітей математики, фізики та читає лекції з німецької літератури.

За спогадами колишніх гімназистів (М. С. Гайдукевича, П. С. Якимовича і В. С. Павчака) їх учитель навіть з-посеред своїх непересічних колег, інших викладачів гімназії вирізнявся педагогічним тактом, науковою ерудицією, обізнаністю в математично-природничих дисциплінах, а особливо знаннями в так мало розвинутій тоді у нас астрономії.

Тим часом, здавалось, відкривалася можливість повтор­ної педагогічної діяльності у вищому учбовому закладі, що було пов’язане з відкриттям держуніверситету у Львові. Зберігся, зокрема, лист знайомого д-ра Гули, до­цента Львівського педінституту, Романа Цегельського від 8.01.1940 року, в якому він пише до свого товариша Федора Гули, що тут "буде також мат. фіз. факультет. Є пропозиція запросити Вас до співпраці при кафедрі математики в характері асистента евент. доцента. Посаду треба буде обійняти в найкоротшім часі". З цим наміром Гула їде до Львова, але до праці стає не в  педінституті, а в університеті. А оскільки того ж 1940 р; засновано астрономічну обсерваторію, і вже навесні 1941 р. її очолює д-р Федір Гула.

Та знову професійному заняттю улюбленою астрономією перешкоджає війна. Цим разом німецько-радянська. І в червні 1941 р. доктору довелося повертатися на свою стару квартиру в Городенці.

Тут уже його добре знали і поважали мешканці містечка, бо саме Ф. Гулу на зборах громадян восени того ж року обирають головою повітової філії УДК ("Українського допомогового комітету"). Незабаром філія почала працювати. Було створено її підвідділи, у чому, очевидно, немала заслуга і її першого голови. Однак через якийсь час Гула з невідомих причин відмовився від головування. Працює в "Повітовому союзі кооператив" (ПСК), причому формально обіймав посаду секретаря, а фактично був заступником голови і перекладачем у зносинах із німецькою владою. А з 1943 р. і аж до весни 1944 р. — у торговельній школі (організований замість колишньої гімназії), де вчив німецької мови.

І тут Ф.Гула зазнає нових потрясінь: гестапо арештовує його на грунті расового походження і відправляє в концтабір у Штрассгофі (мати Федора Івановича – Гольденцаль Ребекка – Неофіта Катерина була вихрещеною єврейкою).

С. Павчак [13] зауважує, що з відступом німців на Захід виїхали майже всі викладачі Городенківської гімназії. Емігрував (можливо, до Відня) і Федір Гула. Однак незабаром повернувся у Городенку. Але невдовзі він спішно (бо залишив навіть особисте посвідчення, приватні листи, фотографії, деякі наукові книги) виїхав до свого родинного села Носів на Тернопільщину.

Спочатку працював учителем математики та заступником директора з навчальної роботи середньої школи в сусідньому селі Завалові. З 1946 року Ф Гулу перевели у районний центр – м. Підгайці, де він обіймає посаду заступником директора і вчителя середньої школи. Викладав астрономію, математику, фізику та ще і логіку у 8-10 класах. Гулу неодноразово запрошували на престижні посади в наукові установи Львова і Києва. Однак він категорично відмовився, бо хотів прожити остаток життя у рідному селі й померти на своїй землі. Ф. Гула жив у сестри, бо власної сім’ї не мав, сільською господаркою не займався, а повністю присвятив себе науковій і педагогічній праці. Односельці часто бачили, як ходив подвір’ям з книжкою в руках і читав. Він мав спокійний, врівноважений характер, приємну зовнішність, поважну поставу. Люди, що спілкувались з ним, відзначали його скромність, делікатність, толерантність, пунктуальність... Професор Гула був добрим промовцем і педагогом. Простим, доступним і виразним поясненням складних природних явищ, яскравими образними порівняннями йому вдавалось полонити слухачів. Він любив своїх учнів і вони відповідали йому взаємністю. Виступаючи на районних учительських конференціях, говорив по суті справи, лаконіч­но, не лестив начальству, як тоді було заведено. Професор міг бути оригіналом, бо знав собі ціну

До речі, Гула добре володів багатьма іноземними мовами, зокрема, давньогрецькою, латинською, польською, німецькою, перекладав Гомера і Гете на українську, любив поезію, сам писав вірші.
Як логічне доповнення до наукового, педагогічного, творчого, просто людського портрету Федора (Теодора) Івановича Гули вважаємо за доцільне навести спогади людей, які особисто чи опосередковано знали його, чи спілкувалися з тими, хто його знав.
З публікації «Через терни до зірок» доцента кафедри фізики Тернопільського технічного університету імені Івана Пулюя Михайла Медюха в «Університетських вістях» № 4 (16), листопад 2002 року. [5]
«Як і більшість педагогів старої австрійської школи, він був добрим методистом. За словами його колишніх учнів, для пояснення абстрактних понять використовував аналогії з явищами, відомими учням з їх власного життєвого досвіду, викладав, як тоді казали, «на хлопський розум», образно, доступно. Наукова і педагогічна праця була його пристрастю, якій віддав все своє життя.

Глибокі знання зоряного неба й атмосферних явищ дозволяли йому за змінами на небі та в атмосфері візуально визначати час доби і достовірно прогнозувати погоду.

Гула був добрим оратором, що досконало володів словом, умів керувати настроями слухачів. Він був людиною європейської культури, уособленням християнських чеснот, мав спокійний, врівноважений характер, приємну зовнішність, поважну поставу. Люди, які його знали, одностайно відзначають його інтелігентність, доброзичливість, скромність, пунктуальність.

Теодор Гула був відомим вченим, талановитим педагогом і непересічною особистістю. Його життєва дорога – терниста, але він без вагань йшов нею, бо нестримно вабили його далекі й холодні зорі, пізнання законів руху, що було його земним покликанням. Він був сином своєї землі, свого народу, вірою і правдою служив йому. Життя його повчальне, а наукові здобутки не втратили практичної цінності й донині. Обов’язок нинішнього покоління українців – повернути із забуття і зберегти для майбутнього пам’ять про своїх славних попередників, що невтомною працею наближали краще прийдешнє для нащадків».


Із спогадів колишньої учениці Ф. Гули жительки села Завалова Підгаєцького району Іванни Михайлівни Батик (Дідори) – бабусі учасника експедиції Юрія Батика [9,11].

«У 1945-1946 роках, коли я навчалася у 5 класі Завалівської, на той час ще семирічної школи, математику у нас почав викладати Теодор Іванович Гула.

На уроках у нього нам завжди було цікаво, тому що крім суто математичного матеріалу він дуже цікаво розповідав про свою роботу за кордоном, про праці, які він там публікував. У 1948 році я закінчила 7 клас і мої однокласники розійшлися, хто куди. Я не мала можливості вчитися у Підгайцях чи в Івано-Франківську, тому до восьмого класу пішла аж у 1950 році, коли школа у Завалові вже розширилась до середньої. Математику тоді нас вчила однофамільниця Теодора Івановича Феодосія Макарівна Гула. Теодора Івановича, як освіченого талановитого вчителя із Завалова перевели ще у 1946 році у Підгайці, де на той час вже школа була десятирічною, а педагогічних кадрів, очевидно, не вистачало. Наша наступна зустріч з ним відбулася на екзамені з математики. Зайшовши до класу, він одразу ж впізнав мене і, якось ніби винувато, пояснив учням, що Феодосія Макарівна дуже талановита, розумна вчителька і він ані трохи не сумнівається, що дає вона нам міцні і глибокі знання, але через свій ще досить молодий вік вона не встигла здобути вищої освіти і тому приймати у нас екзамен направили його».
З публікації «Учителем стоїть школа» викладача Дрогобицького педуніверситету ім. І. Франка Миколи Герети, учня Ф.Гули, в альманасі «Жайвір» (м. Бережани) в серпні 2002 року [7].

«Серед розмаю щемно-ностальгічних спогадів про навчання в Підгаєцькій середній школі яскраво вирисовується імпозантна постать учителя математики Федора Івановича Гули. Був се вчитель неординарний, вельми поважний, із великим Сократовим чолом, ледь поораним плугом часу, з великими випуклими очима, наповненими по вінця якоюсь загадковою причасною задумою: видно, щось нило-квилило в його душі. Невибагливість в одязі, прості манери поведінки дивували нас, учнів.

Був наш учитель неодружений та зовсім не самотній, бо школа була йому за родину, а що всі ми були переростками у післявоєнний час, то Федір Іванович любив собі погуторити з учнями.

Був Федір Іванович людиною світлого розуму, розважливої селянської мудрості й високої ерудиції. Його математичний талант – від Бога, так дбайливо виплеканий, а працьовитість – від Івана Франка, бо так, як і Поет, він «трудився, горів і яснів» для науки, для школи, й, зокрема, для астрономії. Не знаємо, чи студіював професор Гула педагогіку в університеті, але в Підгаєцькій школі він віддано дотримувався дидактичних принципів, хоч і дещо в його власній інтерпретації. Простота і дохідливість в поясненні математичних істин – його педагогічне кредо.

Будучи завпедом школи, Федір Іванович цікавився кожним випуском стінгазети, вимагав від членів редколегії дотримання силабо-тонічної структури вірша. Іноді аналізував наші відповіді на уроці української літератури, застерігав нас проти зловживань фразами типу «закликав боротися, нищив і т.п.», а більше вникати в художній зміст твору, бо література – це мистецтво слова, красне письменство.

Крім математики, професор Гула викладав логіку й астрономію. Практикував більше лекційну форму занять, що нам дуже імпонувало. Федір Іванович утаємничував нас у незвідану гармонію зоряних світів, вказуючи на велику досконалість побудови світу, і хоч і не вживав слова «Бог», бо не ті часи були, але кожен з нас подумки згадував Творця світу – Бога істинного, вічного…

А лекції з формальної логіки – які ж то цікаві були вони! Користувались ми підручником з логіки автора Григорія Челпанова – доволі солідне видання. Шкода, що час стер з пам’яті чимало спогадів і пригадується тільки один епізод з поясненням формули «Idem per idem», тобто «те саме через те саме».

Жив наш професор у домі пані Гуглевичової, жінки шляхетної вдачі, а що була вона ще й примірною господинею (яка чистота, який затишок був у її скромному будиночку), то він харчувався в неї. Бувало, взимку рідко коли розмерзалися вікна в його кімнаті. Важке було повоєння: не вистачало палива, а світло було тільки до опівночі. Якось під Новий старий рік приходимо нишком до Федора Івановича, щоб повіншувати його, а вікна кімнати вкриті візерунками, вишитими морозом.

Окремо належиться згадати ще одну подію із життя нашого вчителя. Одного разу в народному домі міста Підгаєць відбувалася зустріч з депутатом Верховної Ради УРСР. Слово для виступу надали Федору Івановичу. Після короткої промови депутат поцікавився, чи мають учні підручники, навчальні посібники, зошити й чим би він міг прислужитися Підгаєцькій середній школі. Відповідь була така :

– Не знаю, як інші предмети, а що стосується підручників з математики, то для нас головне – збірники задач, а базовим підручником є я сам.

Однак, це не було зазнайство, а реальність життя. Професор Гула довгі роки викладав математику в українських приватних гімназіях, у вищій школі у Празі, видав свій підручник з цього предмету, тому й мав повну підставу так сміливо заявити.

Чимало води спливло тихим Коропцем до Дністра з часу вчителювання професора Гули в Підгаєцькій середній школі. Йшли ми до неї, як до храму науки, щоб осягати вічне, благородне, світле. Судилося нам мати добрих учителів, і серед них учителя математики і астрономії – Федора Івановича Гулу».


Із спогадів колишнього інженера, нині жительки міста Винники Львівської області, колишній Ганни Йосипівни Тесарівської (Яворської)колишньої сусідки учасниці експедиції Ганни Фатюк. [9,12].

«З перших днів мого навчання у Підгаєцькій середній школі серед всіх вчителів дуже виділявся Федір Іванович Гула, який викладав у нас математику, фізику та астрономію. Матеріал він знав бездоганно і подавав його завжди надзвичайно майстерно та доступно. На уроці у класі під час пояснення звичною була мертва тишина. Але час від часу Федір Іванович відходив від класичних педагогічних канонів і дозволяв собі робити своєрідні виховні паузи. В такі хвилини він для нас, в більшості післявоєнних переростків, ставав не суворим учителем, а просто другом і добрим товаришем.

Так, якось на одному з уроків він задає нам питання: «Діти, а як тримає голову порожній колосок?». «Прямо вверх» – відповідаємо ми. «А наповнений добірним зерном?» – продовжує екзаменувати нас учитель. «Опускає вниз» – не здаємось ми. «Ось так, діти, буває і з людьми. В кого розуму не дуже багато, той високо задирає носа вгору, ходить з високо піднятою головою. А розумні, освічені люди, в переважній більшості, завжди скромні. Про це завжди пам’ятайте. Ви повиростаєте, змужнієте, здобудете освіту. Але ким би ви не стали, зустрівшись з простим святим хліборобом завжди знімайте перед ним шапку і ніколи не старайтесь говорити з ним про високі матерії, яких ви наслухались, а говоріть про те, що йому близьке і знайоме: про пшеницю, про урожай, про ліси та луки. Щоб йому з вами було комфортно та цікаво.

Коли вчилася у Львові, мені переказали, що сталося непоправне – Федір Іванович помер. Я вже наступного дня була в його садибі. Сусідка, з якою я розмовляла, розповіла, що Вчитель, незважаючи на шкільні канікули, кожного дня ходив пішком з Носова до Підгаєць і назад, долаючи близько чотирьох десятків кілометрів в день. А в переддень своєї смерті, прийшовши з роботи, сказав своїй старенькій матері, що йти йому сьогодні було надзвичайно легко. Тоді до нього підбігла трьохрічна сусідська дівчинка і сказала, що якась пані у садку збирає яблука. Федір Іванович глянув на неї, усміхнувся і прямо на подвір’ї помер. А пані ніякої у садку ніхто більше і не побачив.

Похорон Гули Ф.І був надзвичайно багатолюдним. Багато людей говорили про нього добрі слова. Навіть цвинтар був, ніби, святковий. Відчувався надзвичайно глибокий спокій, ховаючи якусь надзвичайну загробну тишу. Відходив у вічність Вчитель».
Із спогадів корінного підгайчанина, нині жителя Тернополя Олега Гуглевича («Бережанська гімназія», Тернопіль. «Джура». 2007, ст. 244-245) [8].

«Я знав його з того часу, коли він, приїхавши працювати в Підгаєцьку середню школу взимку 1946 р., із перших днів замешкав у нашій оселі (своєї сім’ї він не мав) – домі свого фронтового друга часів Першої світової війни Михайла Гуглевича. Із 1916 р. вони нічого про себе взаємно не знали, ідучи кожен своїм шляхом у лабіринті земного життя…

Працюючи вчителем у Підгаєцькій середній школі, проф. Гула продовжував наукову працю, часто їздив у наукову бібліотеку Львівського університету, виписував книжки із Академії наук. Його здібності були не тільки в царині точних наук, але і в класичній літературі та античній поезії. Усі вільні хвилини Ф.Гула віршованим перекладам на українську мову поезій Шиллера, Гете, Вергілія, філософських та наукових трактатів Сенеки, Діогена, Галілео Галілея, Коперніка.

Пригадую собі, що в шухляді письмового стола Федора Івановича лежала пухла папка, написана дрібним каліграфічним почерком. Їдучи додому на літні канікули в 1953 р., він узяв її з собою. Того літа перестало битись його серце. На жаль, подальша доля наукових праць та перекладів проф. Гули невідома».


Насамкінець, хочеться наголосити, що ми ще дуже мало знаємо про деталі біографії нашого видатного краянина: недоступними залишаються абсолютна більшість його праць, суперечливими є окремі біографічні відомості у різних з небагатьох джерел, невідома доля останніх його праць, які, за словами його племінників, забрали якісь люди, нібито, для якогось музею десь ще в 60-х роках. Проте, ні в обласному краєзнавчому музеї, ні в архіві відомостей про ці матеріали (як і інших про життя та діяльність вченого) нами не виявлено.

Але із тієї скромної інформації, яку вдалося отримати, можна зробити висновок, що Теодор Гула був професіоналом вищого ґатунку, інтелігентом у найвищому розумінні цього слова, непересічною особистістю. Він належав до когорти українців, яким Бог дав світлий розум, а рідна земля – сили і наснагу до праці.

ЛІТЕРАТУРА:
1. Симон Наріжний. Українська еміграція. Культурна праця української еміграції між двома світовими війнами. Частина перша. Прага 1942.

2. «PRACE RUSKE, UKRAJINSKE A BELORUSKE EMIGRACE VYDANE V CESKOSLOVENSKU 1918-1945 (Bibliografie s biografickymi udaji o autorech). Praha 1996. ст. 205-206.

3. М. Медюх. Гула Федір (Теодор) Іванович. Тернопільський енциклопедичний словник. Т.1. Тернопіль, видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004, ст. 457.

4. М. Медюх. Інтелігент старої австрійської школи. Газета Тернопільської обласної ради і обласної державної адміністрації «Свобода», 14 березня 2001р.

5. М. Медюх. Через терни до зірок «Університетські вісті»

№ 4 (16), листопад 2002 року (Тернопільський технічний університет імені Івана Пулюя).

6. Професор математики та астрономії (редакційна стаття). Альманах «Жайвір» (м. Бережани), серпень 2002 року.

7. Микола Герета. Учителем стоїть школа. Альманах «Жайвір»

(м. Бережани), серпень 2002 року.

8. Олег Гуглевич. Велика подія мого життя. «Бережанська гімназія», Тернопіль. «Джура». 2007, ст. 244-245.

9. Чистух В.Я., Бартіш С.В. Село Завалів в історичних подіях та біографіях знаних людей. ст. 141-149. Тернопіль. Астон. 2010.

10. Володимир Чистух. Теодор Гула. 1890-1953. До 120-річчя від дня народження. «Земля Підгаєцька». 5 березня 2010 року.

11. Володимир Чистух. Теодор Гула: це ім’я потрібно знати. Із пошукової роботи. Газета «Фізика». № 6, лютий 2010, ст.15-19. Видавництво «Шкільний світ». м. Київ.

12. Володимир Чистух. Теодор Гула – математик, астроном, учений, педагог, громадянин. Сценарій математичного ранку до 120-річчя від дня народження. Газета «Математика». № 44, листопад 2010, ст. 14-21. Видавництво «Шкільний світ». м. Київ.



13. Степан Павчак. За матеріалами культурно-мистецького альманаху «Ямгорів» Астроном і педагог Федір Гула (ескіз-біографія вченого). Internet.
Каталог: bitstream -> 123456789 -> 4889
123456789 -> Творчість А. Міцкевича апогея польського романтизму
123456789 -> Ключове запитання: Справжній Митець… Який він? Для реалізації проекту було створено групи „Біографи”
123456789 -> В. Стефаник. Новаторство письменника. Експресіонізм у його творчості
123456789 -> Урок 1 Тема. Як не любить той край Матеріал уроку. Володимир Сосюра "Як не любить той край "
123456789 -> Конспект уроку із світової літератури для 7 класу Тема. Поетизація давньоруської минувшини в баладі О. С. Пушкіна «Пісня про віщого Олега»
123456789 -> 5 клас Тема уроку. Шлях Мауглі від вихованця джунглів до їх володаря. Мета уроку
4889 -> Сторінка перша Початок


Поділіться з Вашими друзьями:

Схожі:

«Славні імена земляків» Тема науково-практичної роботи: «Федір (Теодор) Іванович Гула» iconПрограма Міжнародної науково-практичної конференції 24-25 вересня 2009 р. Київ 2009 Порядок роботи конференції
Секція ІІ „Краєзнавча робота як сфера науково-практичної діяльності бібліотек, архівних та музейних установ”
«Славні імена земляків» Тема науково-практичної роботи: «Федір (Теодор) Іванович Гула» iconМатеріали Міжнародної науково-практичної конференції, приуроченої до 70-річчя заснування Державної історичної бібліотеки України
Науковий збірник містить доповіді й повідомлення, які надані учасниками Міжнародної науково-практичної конференції „Державна історична...
«Славні імена земляків» Тема науково-практичної роботи: «Федір (Теодор) Іванович Гула» iconКонспект уроку Федір Тютчев (1803 1873). "Я знаю в праосені пору…". Тема. Федір Тютчев (1803 1873)."
Тонкий ліризм поезії Тютчева. Замилування осінньою природою І майстерність поетичного вислову
«Славні імена земляків» Тема науково-практичної роботи: «Федір (Теодор) Іванович Гула» iconАктуальні питання теоретичної та практичної медицини Topical Issues of Clinical
Актуальні питання теоретичної та практичної медицини : збірник тез А43 доповідей ІІ міжнародної науково-практичної конференції студентів...
«Славні імена земляків» Тема науково-практичної роботи: «Федір (Теодор) Іванович Гула» iconЗбірник матеріалів VІІ міжвузівської студентської науково-практичної конференції
Мовленнєва культура як запорука професійного успіху спеціаліста: збірник наукових статей VІІ міжвузівської студентської науково-практичної...
«Славні імена земляків» Тема науково-практичної роботи: «Федір (Теодор) Іванович Гула» icon«молода наука-2010» Збірник матеріалів університетської науково-практичної конференції студентів та молодих учених
Богдановська Н. В., заступник декана з наукової роботи факультету фізичного виховання
«Славні імена земляків» Тема науково-практичної роботи: «Федір (Теодор) Іванович Гула» iconКонспект відкритого уроку з української літератури в 5 класі. Тема. Леонід Іванович Глібов
...
«Славні імена земляків» Тема науково-практичної роботи: «Федір (Теодор) Іванович Гула» iconМіжнародна науково-практична конференція
У виданні вміщено програму Міжнародної науково-практичної конференції «іv міждисциплінарні гуманітарні читання»
«Славні імена земляків» Тема науково-практичної роботи: «Федір (Теодор) Іванович Гула» iconЙного навчання в умовах соціально-економічної нестабільності матеріали VIІ міжнародної науково-практичної конференції (28 жовтня 014 р., м. Київ) Частина Київ 2014
Міжнародної науково-практичної конференції (28 жовтня 014 р., м. Київ) : у ч. – Ч. / уклад. Л. М. Капченко, С. О. Тарасюк, Л. Г....
«Славні імена земляків» Тема науково-практичної роботи: «Федір (Теодор) Іванович Гула» iconСциплін студентам немовних спеціальностей всеукраїнська науково-практична конференція Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції 7-8 червня 2013 р. Київ



База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка