Слобожанщини



Сторінка3/5
Дата конвертації17.04.2017
Розмір0.76 Mb.
1   2   3   4   5

Гора Кременець - відслонення крейдових відкладень.

На правому березі р. Сіверський Донець біля районного центра м. Ізюм знаходиться гора Кременець, яку різко огинає річка. На західному схилі гори в численних ярах відслонюються крейдові та верхньоюрські породи.

Верхньокрейдові відклади представлені крейдою, піщанистим мергелем з фосфоритами і тонкозернистим глауконіто-кварцевим піском. В основі крейдових відкладів залягають строкатокольоровий різнозернистий, гравелітовий пісок та пісковики нижньої крейди.

Товща верхньоюрських порід складена строкатокольоровою глиною волжського та кімерійського ярусів, білим оолітовим вапняком і вапняком-ракушняком оксфордського і келовейського ярусів, залізистим гравелітом та вапняковим пісковиком з численними залишками брахіопод келовейського віку.

Розріз вперше був описаний А. А. Борисяком на початку ХХ ст. і став еталоном при вивченні крейдових і верхньоюрських відкладів північно-західної частини Донбасу. Саме тут було вивчено карбонатний тип верхньоюрських порід. На горі Кременець знаходиться найпівнічніший вихід верхньоюрських вапняків Східно-Європейської платформи. Юрські вапняки містять різну фауну. Геологічний розріз гори Кременець має велику наукову цінність.

2008 рік Указом Президента України оголошено роком туризму і курортів. Це передбачає розвиток, перш за все в’їзного і внутрішнього туризму, екскурсійної діяльності, а також дитячого і молодіжного туризму. Якщо говорити про перспективи розвитку туристсько-рекреаційного потенціалу Харківщини, то поза увагою не повинні залишатися геологічні пам’ятки, які треба належним чином охороняти тому, що вони не можуть бути відтворені при руйнації, і в той же час, є цікавими та пізнавальними об’єктами для відвідування групами екскурсантів.



ХАРКІВ ТЕАТРАЛЬНИЙ
Найважливішою подією у житті Харкова було відкриття у 18 столітті першого в Україні театру. Своїм походженням Харківський театр зобов'язаний губернаторові Кишенському, що турбувався про новий вид розваг городян.

У 1787 р. з нагоди проїзду через Харків Катерини П був побудований широка дерев'яна зала. Після урочистого прийому імператриці зала якийсь час простоювала. У цій залі й було вирішено відкрити театр (зібрали 100 рублів і переробили будинок під театр).

Губернський механік Лев Семенович Захаржевський облаштував сцену, виготовив дві декорації: „кімнату” і „ліс”. Акторами стали молоді люди, які побажали грати в театрі спочатку без усякої винагороди, вони ж виконували й жіночі ролі. Відкрила Харківський театральний сезон у 1791 р. комічна опера Княжніна «Без обіду додому їду» - дію із вставними куплетами.

Вистави йшли по вівторках і п'ятницях о 6 годині вечора. Плата за вхід була: ложа - 1 рубль, партер - 60 копійок, галерея - 25 копійок. П'єси, які ставилися в театрі, були близькі до дійсності, відображали звичаї того суспільства. П'єса «Без обіду додому їду» зображувала картини французького життя, але їх легко було перенести в реальне місцеве життя. Автор зобразив родину поміщиків, які через звичайну впертість увесь час сваряться.

У театрі виконувалися комедії, опери, музичні номери чергувалися з діалогами, монологами.

У театрі грав оркестр і співав хор вихованців додаткових класів Харківського колегіуму. Управляв оркестром і хором викладач Максим Прохорович Кенцевич. Він же складав духовні концерти й п'єси, які також виконувалися в театрі.

Відомим професійним актором Харківського театру був Дмитро Москвичев, а першою жінкою - акторкою стала його дружина - Єлизавета Гаврилівна (циганка по походженню). Пізніше в Харкові з'явився відставний придворний актор Петербурзького театру Константинов (в 1795 р.) з невеликою трупою з 9 чоловік (6 акторів і 3 акторки). Константинов розширив репертуар, вистави стали відбуватися частіше, театр став працювати у святкові й вихідні дні. Але в 1796 р. помирає Катерина П, була оголошена 10-місячна жалоба, Константинов із трупою виїхав, будівлю було зламано, гардероб продали на аукціоні. Припинення існування театру зв'язано зі зміною загального режиму в державі, з воцарінням імператора Павла.

Після закриття Харківського театру публіка задовольнялася виступами заїжджих гастролерів. Так, одна із проїзних труп акторів грала п'єсу «Братом продана сестра». П'єса харків'янам сподобалася й артистам запропонували залишитися у Харкові. Це послужило приводом для поновлення роботи театру в місті.

Відродження театру почалося у 1808 р. з ініціативи міського чиновника Н.І.Шредера. Був організований балаган - тимчасове приміщення, що простояло на Миколаївській площі до 1816 року. Першими антрепренерами були І.Ф.Штейн і О.І.Калиновський. Приміщення театру було дерев'яне, мало сцену, кілька рядів крісел у партері, ложі, амфітеатр, галерею. Спочатку в театрі виступали випадкові трупи. З 1813 р. у ярмаркові дні давалися спектаклі, але Калиновський часто не платив артистам і вони відмовлялися грати.

Період розквіту Харківського театру почався в 1814 р., коли на чолі театру стає вчитель танцювального мистецтва й балетмейстер І.Ф.Штейн. Він організував трупу, що складалася з 40 чоловік, балетна - з 20 чоловік. З 1816 р. Штейн став самостійним антрепренером і виступав окремо від Калиновського. Весь прибуток від спектаклів Штейн вкладав у театральне підприємство, костюми й т.д. Штейн мріяв про балетну школу, часто ставив балети. Штейну належить велика заслуга залучення в трупу відомого актора Михайла Семеновича Щепкіна (тоді ще він був молодим кріпосним актором графині Волькенштейн - поміщиці Курської губернії). М.С. Щепкін працював у Харківському театрі 5 років. Крім Щепкіна в театрі працювали інші гарні актори: Уваров, Пряженковська, Барсов, Медведєва.

В 1816 р. на Німецькій вулиці (наприкінці скверу напроти театру ім. Шевченка) був побудований новий театр. Будівля була широкою, це була мазанка в 3 яруси, не опалювалася, освітлювалася сальними плошками.

У репертуар входили п'єси (комедії): «Наречений трьох наречених», «Урок чоловікам», «Сварка двох сусідів за козла й собаку», опери: «Горе від карети», «Добрі солдати», «Два мисливці», «Козак - віршотворець» і ін. Трупу Штейна знали від Новгорода до Херсона.

В 30-х роках Х1Х століття Людвіг Млотковський організував свою трупу й склав конкуренцію Штейну, із трупи якого вийшов сам. Трупа Штейна незабаром не витримала конкуренції й розпалася, а Штейн згодом помер в убогості тому, що всі гроші вкладав у театр.

Млотковський Л.Ю. побудував у Харкові перший кам'яний театр на вул. Сумській, 9 (архітектор А.Тон). У 1841 р. Харківський драматичний театр вважався одним із кращих театрів того часу: 3 яруси, освітлювався гасовими лампами. Перший сезон відкрився 15 серпня 1842 р. спектаклем «Федір Григорович Волков або день народження російського актора» по п'єсі князя Шаховського.

У новому театрі виступали прекрасні українські актори: Садовський М.К., П.К.Саксаганський, М.К.Заньковецька. Наприкінці Х1Х - початку ХХ ст. в театрі працював відомий український драматург, актор і режисер М.Л.Кропивницький. У Харкові пройшла його п'єса «Дай серцю волю - заведе в неволю». Відомими акторами того часу були комік К.Т.Соленик, трагічний актор Рибаков Н.Х., акторка й дружина Млотковського - Любов Млотковська, прима театру, з нею грали столичні актори Мочалов і Каратигін), Петров І.О., який став потім солістом петербурзької опери. У театрі ставилися п'єси, водевілі, драми, мелодрами, трагедії, інколи опери й балети. У репертуарі були такі п'єси: «Венеціанська акторка» В.Гюго, «Карл Сміливий» О.Дюма, «Наталка-Полтавка» І.Котляревського, «Сватання на Гончарівці», «Шельменко-денщик» Г.Квітки-Основ'яненка, «Ревізор» М.Гоголя й ін. У той час Харківський театр вважався одним із кращих провінційних театрів у Росії. Згодом з'явилися нові актори В. І. Виноградов, П.А.Нікітін, Ф.Козловська, В.Комісаржевська.

Млотковському не вдалося розплатитися з боргами за будівлю театру й він виїхав в Орел. Після цього театр довго переходив з рук у руки. Нарешті з 1853 р. будівля на Сумській стала власністю Віри Дюкової (доньки Млотковського). Її чоловік керував орендою будівлі театру, а Квітка-Основ'яненко керував театром. У 1890 р. театр перейшов у власність міста. Під час поділу театрального мистецтва на жанри в середині Х1Х століття в Харкові поступово сформувався оперний театр. У 1874 р. на розі вулиці Катеринославської і Лопанської набережної був побудований оперний театр. Ініціатором виступив військовий лікар Пащенко В. Є., який цікавився оперою. Перший спектакль був показаний 26 грудня 1874 р., диригентом оркестру (з колишніх кріпосних музикантів) був відомий російський композитор К.П. Вільбоа. У театрі працювала російська трупа під керівництвом Бергера. Були поставлені опери «Іван Сусанін», «Руслан і Людмила» М. Глінки, «Травіата», «Риголетто» Д. Верді й інші.

Двічі в оперному театрі побував Чайковський, але в 1886 р. через відсутність фінансування театр закрили. В 1891 р. Харківську оперу реставрували в будівлі Комерційного клубу, де стала працювати постійна оперна трупа під керівництвом О.Ф. Картавова. Багато столичних акторів приїжджали в Харків на гастролі: в 1886 р. виступала російсько-італійська трупа, приїжджали й інші майстри балету.

У театрі ім. Шевченка в 1910 - 1919 р. існувала антреприза (приватна форма утримання) під керівництвом М. М.Синельникова. Він був і директором і режисером, одним із кращих у провінції. Він зібрав гарну трупу: в ній починала Клавдія Шульженко, в оркестрі на скрипці грав І. Дунаєвський. Синельников був одним з організаторів театру ім. Пушкіна. Його син теж був актором. У театрі ім. Шевченка розмістився Київський театр І. Франка під керівництвом Гната Юри (у 1923 -1926 р.р.), а Синельникова перемістили на віллу Жабкіна (на Харківській набережній) - гірша будівля у порівнянні із будівлею на Сумській. У 1926 р. кращий театр республіки «Березіль» забрали з Києва до Харкова (тоді столицю України). В «Березілі» працювали багато українських акторів: А.Бучма, М. Крушельницкий, Н. Ужвій, Д. Антонович, І.Марьяненко, О.Сердюк і інші. Керівником театру був відомий режисер Лесь Курбас. Театр «Березіль» відомий усьому театральному світу. П'єси для нього писав друг Курбаса Куліш. У 1933 р. Курбаса зняли з керівництва театром, потім він виїхав до у Москви, працював у театрі С. М. Міхоелса, потім його заарештували, привезли на суд у Харків, а потім відправили на Соловки. В 1937 р. його розстріляли, як і Куліша - в один день - на честь річниці революції. Назву театру «Березіль» також репресували і з 1934 р. театру присвоєна назва Харківський академічний драматичний театр ім. Т. Г. Шевченка. Працювали 2 сценічні площадки, актори ті ж самі. Мала площадка називалась «Березіль», більша - театр ім. Шевченка. Після Курбаса театр очолював Мар'ян Крушельницький. Він зміг зберегти колектив, але потім перейшов у Київський театр ім. І. Франка. У театрі ім. Шевченка є музей «Березіля», відкритий до 50-річчя театру.

Назва «Березіль» - від давньоруського «березоль», що означає «зелена береза». Це творча знахідка Курбаса. Будівля побудована по проекту архітектора О. Тона в 1841 р., а перебудував Б.Михайловський в 1883 р. додавши фасаду риси французького ренесансу. На фасаді будівлі:

- меморіальна дошка режисерові - новаторові Лесю Курбасу (працював у театрі з 1926 по 1933 р.)

- меморіальна дошка М.Крушельницкому (працював з 1926 по 1952 р.)

- меморіальна дошка Леоніду Бикову, йкий закінчив у Харкові театральний інститут мистецтв і почав акторську діяльність саме в цьому театрі.

Навколо театру «Березіль» виникали нові театри. Наприклад, Борис Балабан (учень Курбаса) став засновником Харківського театру музкомедії. Театр музкомедії виник у 1929 р. і називався театр пролетарської бадьорості й веселощей. Уперше в театрі були поставлені п'єси: «Амурський гість», «Сорочинський ярмарок», «Весілля в Малинівці». Розташовувався він на вул.Карла Маркса (стара будівля згоріла), зараз перебуває в ПК «Харчовик».

У 1939 р. був заснований Харківський театр ляльок. Йому більше 60 років, один з найстаріших на території колишнього Радянського Союзу. Конкурував з театром ляльок Сергія Образцова. Театру присвоїли ім'я режисера театру Віктора Афанасьєва в 1997р. Спочатку театр ляльок перебував на вул. Красіна, де Будинок Актора. Розквіт його доводиться на 50-і роки ХХ століття. Була відкрита перша в республіці кафедра театру ляльок. Театр анімації - інша назва театру ляльок. Фестиваль театру ляльок «Аніма» проводиться в Харкові під керівництвом О.О. Нюточкіна. Афанасьєв відродив вертеп. Лялькові «Майстер і Маргарита» одержали першу премію в країні. Ставлять спектаклі «Ревізор», «Божествена комедія», «Декамерон», «Чортовий млин» (для дорослих) і безліч дитячих спектаклів. Зараз театром керує режисер – Є. Гімельфарб, працюють актори Рубинський, Горбунов - народні артисти. Працювали такі актори як Л.Гнатченко, П.Янчуков, Ф.Грошева й інші.

У 1968 році театр ляльок одержав нове приміщення на пл. Конституції, побудоване по проекту О. Бекетова. Саме тут виник „Палац казок”, діє зимовий сад, „зоопарк” птахів, музей театральних ляльок, який за кількістю експонатів поступається лише Центральному театру ляльок у Москві.

Харківський державний академічний театр ім. О. С. Пушкіна був відкритий в 1933 р. Засновник театру - народний артист Росії М.В. Петров. Репертуар дуже багатий, є вистави російської й закордонної класики. В 1971 р. театру присвоєне звання академічного. О. С. Барсегян - керівник театру, головний режисер, народний артист України.

Одним з найстарших театрів Харкова є академічний театр опери й балету, заснований у 1925р.

У 1944 р. театру було присвоєне ім’я українського композитора М. В. Лисенка. В театрі працювали такі співаки, як І. Козловський, З. Гайдай, Б. Гмиря, В. Арканова, М. Манойло. Танцювали С. Коливанова, Т. Попеску. Сучасне приміщення театру на вул. Сумській, 25 побудоване по проекту київських архітекторів в стилі постмодернізму в 1971-1990 рр.

Театр має 2 зали: на 1500 та 400 місць, багато різноманітних службових приміщень. Вхід до театру прикрашає скульптурна композиція „Музика М. Лисенка” (автор скульптор Ястребов). Зараз у Малій залі ХАТОБа працює один з кращих кінотеатрів Харкова – „Кінопалац”.

У Харкові також працює театр юного глядача, який був заснований як перший дитячий театр у 1920 р. О. Білецьким.

Для театрів Харкова та України в місті працюють два вищих навчальних заклади: інститут мистецтв та академія культури.

Зараз у Харкові, крім державних, багато театрів - студій, приватних театрів. Наприклад, театр „СТЕЛ” – грають діти-актори для дітей. При міському Палаці дитячої та юнацької творчості активно розвивається дитячий театр „Каламбур” – призер багатьох фестивалів, при машинобудівному заводі „ФЕД” успішно працює театр „Мадригал”. Серед приватних театрів слід відзначити „Театр 19”, „Постскріптум”, „Нова сцена”, „Арабески”, „Дада” та інші.

Щорічно у Харкові проводяться театральні фестивалі „Курбалесія”, „Театрон”, „Аніма”, фестиваль дитячих театрів.

Для шанувальників театрального мистецтва пропонуємо маршрут екскурсії „Харків театральний” (див. картосхему).



План пішохідної екскурсії: Театр опери та балету ім. М. В. Лисенка – Харківський державний академічний російський драматичний театр ім. О. С. Пушкіна – театр ім. Т. Г. Шевченка – Харківський державний театр ляльок.

Мета екскурсії: ознайомити учасників екскурсії з театральним життям Харкова.

Тривалість екскурсії – 2 години

Довжина екскурсійного маршруту - 2 км.
Екскурсійний маршрут „Харків-театральний”


№ станції

Місцезнаходження станції

Об’єкти, на які слід звернути увагу

під час екскурсії



1.

вул. Сумська, 25

Харківський академічний театр опери та балету ім. М. В. Лисенка

2.

вул. Чернишевського, 11

Харківський державний академічний російський драматичний театр

ім. О. С. Пушкіна



3.

пл. Конституції, 22

Харківський державний театр ляльок

ім. В. О. Афанасьєва



4.

вул. Сумська, 9

Державний академічний український драматичний театр ім. Т. Шевченка, пл. Поезії, Театральна площа

5.

вул. Римарська,21

Харківська обласна філармонія


Альбощий Іван, учень ліцею

з посиленою військово-фізичною підготовкою

Харківської обласної ради,

призер обласного конкурсу-захисту МАН України,

секція географічного краєзнавства
ТУРИСТСЬКО-ЕКСКУРСІЙНІ ОБ’ЄКТИ

КУП’ЯНСЬКОГО РАЙОНУ
Куп'янський район є одним з живописних районів Лівобережної України.

Куп'янщина - своєрідний, неповторний край. Прохолода літніх дібров, грибна щедрість борів, захоплююча краса степів, де можна побачити сиву ковилу, блакитний простір Червонооскільского водоймища, чарівнау задумливість Оскола і його приток, безліч джерел і озер - це все приналежність краю.

Куп'янщина приваблює не тільки в естетичному відношенні, бо на її території розміщено багато цікавих, нерідко унікальних об'єктів. Знайомство з ними допоможе краще пізнати Харківщину - особливості її природи, історії, господарства, культури тощо.

Великий інтерес для науковців та туристів, без сумніву, викликають заказники, які розміщені на території району (ентомологічний заказник місцевого значення „Станки", ботанічний заказник місцевого значення „Куп'янський", ботанічний заказник місцевого значення "Осадьківський", ботанічний заказник місцевого значення "Калинівський", гідрологічний заказник місцевого значення "Пристін", гідрологічний заказник місцевого значення "Сеньківський") та чисельні пам'ятки природи (геоморфологічні, гідрологічні, геоботанічні, зоологічні). Вони також входять до туристсько-екскурсійних об'єктів.

Гідрологічні пам'ятки (старичні озера і болота) дають можливість вивчати стан водоймищ, що зберігають зв'язок з річкою Оскіл (притокою Сіверского Дінця), в тому числі Червонооскільского водоймища.

Знайомство з геоботанічними пам'ятками дозволяє скласти уявлення про різновидність рослинного світу Куп'янського району, які утворилися і розвиваються в зоні степового агроґрунтового району.

Тут знаходиться велика кількість рослин, які занесені до Червоної кпиги; цей край облюбували байбаки, котрі живуть тут з давніх часів.

На території Куп'янщини розміщені археологічні пам'ятки - відкриті поселення (селища), городища, кургани-могильники та інші пам'ятки матеріальної культури різних археологічних епох - від неоліту (V-IV ст. до н.е.) до епохи Київської Русі, від XVI століття до наших часів.

Найбільш цікаві для туристів є свідотства неолітичної стоянки (20 курганів у селі Кругляківка і 7 курганів вздовж західної його частини), курганний могильник в селі Воронцівка та селища Пристин та інші.

Велика кількість сучасних населених пунктів Куп'янщини виникли в період формування Слобідської України (XVII- XVIII століття).

Не обминули Куп'яшцину революційні події та громадянська війна, тому що Куп'янськ з його залізничним вузлом мав велике стратегічне значення.

У роки Великої Вітчизняної війни деякий час у Куп'янську були розташовані обласні і деякі республіканські органи влади. Сім місяців Куп'янськ був захвачений фашистами. Майже в кожному селі можна побачити братські могили радянських воїнів, пам'ятники визволителям, партизанам, землякам, що загинули на полях війни.

Куп'янщина - край, з яким пов'язані біографії маршалів Радянського Союзу Г.К.Жукова, С.К.Тимошенка, Р.Я.Малиновського, К.С.Москаленка, В.І.Чуйкова, видатного полководця генерала М.Ф.Ватутіна, легендарного льотчика, тричі Героя Радянського Союзу І.М.Кожедуба, космонавтів О.А.Леонова, А.В.Філіпченка та багатьох інших осіб.

З Куп'янськом і Куп'янським повітом пов'язане життя ряду видатних людей. Насамперед, належить назвати відомого українського філософа, поета, музиканта, народного просветителя Григорія Савича Сковороду, який впродовж двох з лишком десятиріч жив і писав свої філософські та поетичні твори на Куп'янщині.

До цього дня збереглася криниця, з якої пив воду Сковорода. Він посадив алею молодих дубів. І сьогодні у дворі Моначинівської сільської школи стоїть дуб, посаджений Григорієм Сковородою. В одній із шкільних кімнат діє невеликий музей, присвячений Сковороді.

Петро Васильович Іванов - етнограф - ентузіаст збирання та збереження старожитностей духовної та матеріальної культури населення рідної Слобожанщини. Існує музей ім. П. Іванова.

З Куп'янськом пов'язана і діяльність Марка Лукича Кропивницького. Це була велика постать в українській культурі на рубежі XIX і XX століть.

З Куп'янськом пов'язане життя й вчених: Миколи Авксентійовича Валяшко; мікробіолога Іллі Ілліча Мечнікова.

Куп'янщина дала життя і наснагу для творчості Миколі Сергійовичу Сядристому. Це людина, яку в багатьох країнах називають творцем дивосвіту. Він неперевершений митець з техніки мікромініатюри.

На Куп’янщині любив відпочивати, заряджатися творчістю і черпати теми для своїх усмішок великий сміхотворець України Остап Вишня (П. Губенко). Спостереження за тутешнім життям дало матеріал для ряду гумористичних творів, які увійшли до славнозвісного збірника „Вишневі усмішки”.

Існують також музеї: авіації та космонавтики, музей хліба, музеї бойової та трудової слави.

Куп'янський район має усі природні умови та історико-культурні об'єкти для відпочинку і оздоровлення населення, проведення туристичних подорожей та екскурсій. Цікаві пам'ятки природи, заповідні місця дають можливість відпочиваючим мати уявлення про своєрідність та унікальність цієї місцевості.


Пам’ятні місця Куп’янського району

м. Куп’янськ Ще в 1655 році виникла слобода Купенка. За документами можна визначити, що вже в 1662 році в слободі була збудована церква, а це означає, що вже тоді в Купенці проживало багато люду. Переважно це були вихідці з Правобережної України, що рятувалися від польсько-шляхетського гніту. Це була типова козацька слобода. Над Купецьким більш, ніж півсотні років тяжіла загроза нападу татарських орд, тому він і був військовим містечком. Ще перші поселенці на високому правому березі Оскола, в гирлі річки Куп'янки, між татарськими бродами - Осиновим та Калиновим, побудували дерев'яні укріплення, які в кінці XVII ст. були оновлені, прибудували до них бастіони, обнесли укріплення ровом. Поряд селилися люди, які під час нападів татар знаходили порятунок за кріпосними стінами. Далі в різних джерелах назва нашого міста звучить як Купецький, Купчинка, Купець. В 1765 році Куп’янськ вперше називається містом і з того часу його назва не змінюється.

До цього часу остаточно не визначено походження назви міста. Існує дві версії. За першою з них, назва міста походить від тієї функції, що виконував Куп’янськ - торговий центр Слобожанщини. Зручне географічне положення, судноплавні річки Оскіл та Куп'янка ( по них ходили баркаси ) сприяли розвитку торгівлі в місті.

Прибували купці в Куп'янськ з різних міст: Тули, Бєлгорода, Харкова, Чугуєва, з сусідніх слобод. Йшла торгівля хлібом, льоном, рибою, сіллю, вином, м'ясом, шкірами, дьогтем, худобою. З часом, з XIX ст., Куп'янськ втратив своє значення як торговий центр і став звичайним провінційним містечком Харківської губернії.

За другою версією, назва міста походить від назви річки Куп'янки, притоки р. Оскіл. В свою чергу річка отримала свою назву від слова "купина". Купинами називають підвищення на болотах, утворені сплетіннями корневищ і коренів осок. Таких купин насправді багато в долині річки Куп'янки.

До речі, назви старих татарських бродів збереглися до цього часу, але вже в назвах розташованих поряд - Осинове, Калинове .

"З ліквідацією слобідських полків Куп'янськ був центром комісарського правління Ізюмської провінції. З відкриттям у 1780 році Воронезького намісництва Куп'янськ став його повітовим містом, а в 1797 році знову був повернений Слобідсько-Українській губернії, з 1835 року - в Харківську губернію."

За більш, ніж 200-ну історію місто пережило багато: в другій половині XVIII ст. було значним торговим центром, в якому щороку відбувалося шість ярмарок, занепад в першій половині XIX ст., інтенсивний розвиток в другій половині XIX ст., пов'язаний з будівництвом залізниці, важкі роки громадянської війни, німецьку окупацію у Велику Вітчизняну війну.

Зараз Куп'янськ - значний районний центр, промисловий пункт, вузол залізничних та автомобільних шляхів. Транспортна сучасна систем дозволяє у найкоротший час доїхати до найвіддаленіших куточків міста, де ви можете побачити різнокольорові барви української провінції.

В парку, який розташований в центрі міста, стоїть пам'ятник-обеліск герою громадянської війни, першій жінці - командиру бронепоїзду „Власть Советов" Людмилі Макієвській. Неподалік від центру міста знаходиться Стела Героїв і Обеліск Слави з вічним вогнем, пам'ятник загиблим воїнам-афганцям.

Батьківщина М.Л.Кропивницького, С.О.Глазненка, В.Д.Дудінцева, М.А.Валяшко, М.І.Сядристого, І.І.Мечникова, Куп'янщина є батьківщиною 11 Героїв Радянського Союзу та 22 Героїв Соціалістичної Праці, земля Куп’янська зростила також 4 кавалерів Ордена Слави всіх трьох ступеней.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5

Схожі:

Слобожанщини iconМетодичні рекомендації до навчальної програми факультативного / спеціального курсу «Православна культура Слобожанщини» для учнів 8-хкласів загальноосвітніх навчальних закладів різних типів І форм власності з українською
«Православна культура Слобожанщини» для учнів 8-хкласів загальноосвітніх навчальних закладів різних типів і форм власності з українською,...
Слобожанщини iconЛітературними стежками Слобожанщини
Харківщини, розмаїттям тем І мотивів їх творчості, шляхом інтеграції літератури рідного краю з іншими видами мистецтва
Слобожанщини iconПрограма курсу за вибором «Православна культура Слобожанщини»
Батинський А. В., Войтенко Н. М., Воропаєва В. В., Дубініна С.І., Клімова С. В., Костюк І. О., Мацегора З. М., Татаринов М. В., Ухань...
Слобожанщини iconТема. Природа рідного краю в поезії Якова Щоголіва
Слобожанщини у творчості Я. Щоголіва; навчити учнів спостерігати рослинний І тваринний світ
Слобожанщини iconБіографія письменника
Білопілля в Лебединськім повіті Слобожанщини, Сумської області в чумацько-селянській сім'ї. Дід по матері орендував маєток у селі...
Слобожанщини iconСуми старовинне місто понад мальовничим Пслом, що несе свої води до Дніпра
Це колоритне місто Слобожанщини з установленими традиціями та великою культурної спадщиною, багатою на визначні імена
Слобожанщини iconІнформація з таких питань: положення про Всеукраїнську експедицію учнівської та студентської молоді «Моя Батьківщина Україна»
Випуск перших збірників «Краєзнавчі шляхи Слобожанщини» викликав значну зацікавленість у вчителів історії, географії, керівників...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка