Слобожанщини



Сторінка4/5
Дата конвертації17.04.2017
Розмір0.76 Mb.
1   2   3   4   5

ТУРИСТСЬКІ МАРШРУТИ ПО КУП'ЯНСЬКОМУ РАЙОНУ

До Нечволодавського дендропарку

Селище Нечволодівка знаходиться за 8 км від Куп'янська. Роком заснування села вважають 1715 рік. Існує легенда, що його назва виникла від слів "Ніч - володарка". Мовляв, перші жителі селилися у землянках, оточених дикими нетрями. Вночі було страшно виходити із землянок.

Ціль маршруту - дендропарк "Нечволодівський", що був заснований у 1976 році. Це відмічено пам'ятником при в'їзді до парку. Дендропарк знаходиться на правому березі каскаду з двох ставків, що збудовані на витоку р. Осинівка. Ця пам'ятка садово-паркового мистецтва має привабливий вигляд і сьогодні. В центрі парку знаходиться сонячний годинник, що представлений високою ялицею на круглій галявині. Перед годинником знаходиться облаштована автомобільна стоянка. По берегу ставків тягнуться асфальтовані стежки. Береги нижнього з ставків - пісковий природний пляж. Рельєф змінюється від рівнинного річкової долини, до горбистого, розчленованого Зайцевою балкою. Частина берега ставка - урвиста, з якого відкривається живописний вид на село Нечволодівка, своєрідний український Прованс, ставок багатий на рибу.

Рослинність дендропарку представлена середньоруськими видами дерев: березами російськими та сибірськими, кленом канадським однак зустрічаються і сосни. З кущів, основними видами є шипшина лікарська та глод звичайний. Нижній ярус представлений різнотрав'ям степу та лісостепу.

Зайцева балка - геологічна пам'ятка, яка являє собою природно зафіксований яр (зсув). Тут ви побачите, як природа сама зупинила ерозійний процес — балка заросла листяними породами дерев. Цікавим є те, що низина балки заросла молодим бором.

Отже, дендропарк "Нечволодівський" є унікальною пам'яткою природи та рекреаційним центром. На території парку було б доцільно побудувати туристичну базу.


До ботанічного заказника "Куп’янський"

Заказник знаходиться біля села Кислівка. Заказник є одним з небагатьох залишків степової рослинності без впливу на неї людини. Найкращий час для подорожей у ці місця: кінець весни - початок літа, коли степ розквітає, а ви чаруєтесь від паху рослин, співу птахів та комах. Майже всі види рослин, що можна побачити в заказнику, занесені до "Червоної книги України" та охороняються законодавством України. Серед цих рослин багато реліктових, тобто тих, які ростуть тут з часу появи цієї природної зони. Поміж цих живих пам'яток, найбільшу увагу слід приділити піону тонколистому, касатику низькому, ковилу Іоанна або перистому.

Заморившись під спекотним літнім сонцем, завітайте до села Кислівка, де на вас чекають гостинні мешканці, домашні селянські страви, затишок верб, що ростуть навколо сільської криниці, яка завжди повна для мандрівника цілющої джерельної води.

По Сковородинівським місцям.

Відомий український філософ-мандрівник Григорій Савич Сковорода бував не раз на Куп'янщині. Хронологія цих подій досить цікава : 1770, 1778-1779, 1782, 1787-1788, 1791-1792 - у селі Гусинка та 1785-1786 - у селі Моначинівка.

Назви ці села отримали по різним шляхам, хоча і знаходяться, як дві сестри-українки поруч. До них можна доїхати автобусом чи поїздом з Куп'янська.

Моначинівка - велике село на північ від Куп'янська. Моначинівка заснована на початку другого десятиріччя XVIII ст. Назва села важко піддасться науковому поясненню. Доводиться погоджуватися з тією, яка існує за легендою.

Поселення виникло в улоговині біля болота. У тій місцевості водилися птиці-кулики, які подають звуки, схожі на бичаче ревіння. За це, у народі, куликів називають бугаями. У вечірні та передсвітанкові години над цією місцевістю клубочилися тумани. Почути в такий час звуки птиці-бугая було моторошно.

- То якась мана чинить свою чорну справу, -говорили перші поселенці. Під словом "мана" тоді Маначинівка, згодом трансформувавшись у Моначинівку.

Найкращим місцем для культурного відпочинку у Моначинівці є ставки, які з одного боку обросли лісом, а з іншого - очеретом, населення облаштувало тут помости та невелику кав'ярню під відкритим небом.

Слобода Гусинка виникла ненабагато пізніше Куп'янська. При виникненні мала назву Гусинець. Як свідчать архівні документи, у 1690 році в Гусинці було закінчено будівництво церкви. Цей факт є підтвердженням того, що на той час у слободі вже жила значна кількість людей. Поселенців притягувала чудова тутешня природа, родючі чорноземи, чарівне плесо річки Гусинка, в яке видивлялись на свою вроду групи кремезних дубів, красивих лип і тендітних верб. Село отримало назву від назви річки, на якій знаходиться.

У селі деякий час працював Григорій Савич Сковорода. У наш час, в Гусинці встановлена меморіальна дошка і відкрита кімната-музей Сковороди. Вже відреставрована криниця Сковороди та обладнана площадка біля Сковородинівського дубу. Тут можна сісти на завалинку та поміркувати над життям, як це робив відомий український філософ.
До святих Петра і Павла

Запрошуємо вас відвідати славетну землю, де розвивалося і розвивається лозоплетіння. Це село, де по розповідям старожилів над рікою в день святах Петра і Павла ходять два брати, і приносять на ці землі врожай, радість та достаток. Це славетне село Петропавлівка.

У 80-х роках XVIII століття на березі річки Гнилиці з'являється хутір, який утворили переселенці з Західної України. Цей хутір був названий Гнилицьким, від назви річки. З 1800 року з'являється Петропавлівська слобода на місці Гнилицького хутору. Слобода названа від церкви, яку перенесли сюди.

Петропавлівська площа - це назва центральної частини села. Після того, як у 1800 році церкву святих Петра і Павла перенесли у Гнилицький хутір, кількість прихожан значно зменшилася, і тому, замість великої двохпрестольної церкви, збудували невелику (лише з одним дзвоном) однопрестольну церкву. Престол був освячений у 1802 році, Протоіреєм Куп'янським та настоятелем Соборно -Покровської церкви. Кожного року у день заступників села на площі, біля церкви, проводився ярмарок, на який приїжджали купці з Куп'янська, Харкова та інших міст Слобожанщини.

Зараз на території Петропавлівської площі знаходиться кам'яна церква у чудовому гаю, сільська рада, школа, універмаг, будинок культури та фонтан. Для туристів найбільш привабливим є Петропавловський храм - пам'ятка архітектури українського бароко. Кам'яна церква збудована на старій дерев'яній основі, де місцями видно елементи старої кладки. Увагу привертає образи святих, що були написані місцевими майстрами 2 століття тому.
По місцях партизанської боротьби.

"Отстоящая в 8 верстах от города Купянска станция Тищенковка находится на Купянско-Волчанской железнодорожной линии". У 1946 році станція Тищенківка, що знаходилася біля села Тищенківка, була перейменована на Сніжну. Мало хто знає, чому станція отримала таку назву. Свідки тих подій розповіли таке: "У часи, коли Куп'янщина була поневолена фашистсько-німецькими загарбниками, по всіх селах діяли партизанські загони. Одним з багатолюдніших був у селі Тищенківка. У нього входив і партизан Микола Бондаренко, його зв'язкова мала прізвище Сніжна.

Одного разу вороги зловили її, довго катували, але вона не видала, де знаходиться партизанський загін. Тоді німці повісили Сніжну на її косі. Цей подвиг живе і досі у серцях односельчан. Тому і залізничну станцію перейменували на „Сніжну”.
До першої роботи Рєпіна.

Село Пристін розташоване на південь від Куп'янська.

Село виникло як слобода на татарському броді. Існує багато версій, щодо походження його назви. Найбільш вірогідна: село виникло біля пагорба, тобто "при стіні".

Справжня пастораль відкривається тут для мандрівника, чаруюча панорама з вершини крейдяної гори на правому березі річки Оскіл. На передньому плані розкинулося село, що по своєму розміщенню дуже схоже на карпатське поселення. Ви можете зустріти і забудову старого поселення, що виникло у позаминулому столітті - глиняні хати-мазанки вкриті очеретом, саме такі, як змальовують українські поети. Ближче до вас - забудова сучасна. На задньому плані, казкові Оскільські плавні стикаються з небом. Тут змішалася ріка з очеретом, у якому гніздяться біля 20 видів птахів.

У селі можете оглянути фундамент церкви, що була зруйнована у роки Другої світової війни. Цю церкву розписував відомий український маляр І.Ю.Рєпін, це перша його велика художня робота. У музеї ви можете ознайомитися з всіма пам'ятками, що залишилися від цієї величної споруди.

У центрі села можете оглянути меморіал воїнам-визволителями.


Вниз по Осколу.

Багатоденний водний маршрут: Куп'янськ - с. Пристін - с. Сенькове - Куп'янськ.

Маршрут найкраще проходити на плотах або байдарках. Закінчується маршрут у сенківському яхт-клубі, де ви можете здати плавзасоби.

Декілька слів про Оскіл, найбільшій притоці Сіверського Дінця. Протяжність річки становить 436 км. Оскіл бере початок у Курській області, потім перетинає Бєлгородську і біля села Тополі входить на територію Харківщини, по якій тече протягом 180 км. Ширина русла ріки 30-40 метрів, глибина від двох до десяти метрів. Живлення, переважно, за рахунок атмосферних опадів та частково - підземними водами. Взимку ріка замерзає, льодовий панцир досягає глибини півметра. Вода ріки широко використовується для комунального та промислового водозабезпечення, а також у сільському господарстві.

Береги Оскола мають переважно степовий ландшафт. Звивисте русло заросло очеретом, вербою та лозою.

Вирушати у похід необхідно з міського пляжу, рРетельно перевіривши спорядження - в дорогу.

Далі маршрут проходить по старому звивистому руслу, по старовинному Куп'янську. Повз вас пропливає центральна частина міста, автомобільний міст, головпоштамт. Перед залізничним мостом два русла стікаються, далі ви рухаєтеся по живописному легендарному Осколу. Пропливають урочище Біла гора, недоторканий ліс на пагорбах.

Рухаючись за течією ріки, через короткий проміжок часу попадаєте в акваторію найбільшого на Східній Україні Червонооскільського водосховища. Об'єм його - приблизно 480 мільйонів кубометрів, площа дзеркала води - більш 320 квадратних кілометрів, ширина його три-чотири кілометри. Глибина місцями досягає 18 метрів.

Збудоване штучне "море" у 1957 році. Воно є частиною системи водозабезпечення Донбасу, в яку входять магістральний канал Дніпро-Донбас, ряд гідротехнічних споруд та резервних водосховищ. У спекотну пору року канал не може повністю давати воду, тоді і входить до роботи Червонооскільське водосховище, підтримуючи живлення каналу. Режим роботи водосховища керується греблею, яка має висоту 20 метрів. Напір води забезпечує роботу електростанції потужністю 2000 кВт. Водозлив греблі розрахований на злив 3000 кубометрів вода за хвилину!

Ви пропливаєте під залізничним містом та потрапляєте у найширшу частину водосховища. Правий берег - крутий, лівий - пологий. На правому березі увагу слід звертати на чисельні яри та зсуви. З лівого боку продивляються тераси, берег розрізаний мілкими затоками, місцями покритий невеликим лісом.

Першу зупинку слід зробити у Куп'янську-Вузловому - районі залізничників, де оглянути музей залізниці, будинок науки та техніки, меморіал залізничникам. Цей район виник у час прокладки залізниці через район у кінці XIX століття як окреме селище.

Друга стоянка рекомендована у с. Пристін, де можна виконати маршрут 6.

Нарешті ви прибуваєте в село Сеньково. Тут водосховище перетинає міст, по якому проходить дорога, що з'єднує Куп'янськ з селищем міського типу Борова. Відразу за мостом на правому березі знаходиться яхт-клуб.

Сеньківський яхт-клуб - найстаріший на Осколі. Тут на вас чекає затишок літніх будинків, туристська кухня, облаштована автомобільна стоянка. Тут ви можете замовити яхт-похід вниз по водосховищу. Відправитись в плавання по Осколу на сучасному річковому теплоході "Петро І". На теплоході облаштовані каюти, кают-кампанія, бар та своя кухня. Ви можете піднятися на верхню палубу та милуватися чарівними далями Оскола та його берегів.



До "Мисливських усмішок"

Красу Сеньківських місць змальовує Остап Вишня у своїх "Мисливських усмішках": "... а біля села Сенькова, під горою, де закучерявився "Ріжок" ліс, є озеро Сердюкове ...І на Сердюковому озері - ряска і латаття, і м'ятний пах, і очеретяний шум, і карасі, і щуки, і соми ..."

У цих місцях частенько бував український письменник-гуморист Остап Вишня. У селі Сенькове відкрита вулиця Остапа Вишні, хата-музей, де він зупинявся, джерело Остапа Вишні

Село отримало назву від його засновника Семена Осиповича Богуславського. На горі для захисту від татар він побудував укріплене поселення, що складалося з земляного валу, огородженого високим частоколом. Посеред нього були вириті глибокі ями та погреби, в яких мешканці залишали майно та харчі під час набігів татар. Ви можете оглянути залишки цього укріплення у вигляді земляного валу.

Посеред села знаходиться храм, пам'ятка архітектури, який завжди відкритий для огляду.

В селі діє археологічний музей. В ньому виставлені археологічні знахідки на терені Сеньков. Це свідчить про те, що це поселення поки є найдревнішим на Куп'янщині. Також можна оглянути не розкопані кургани, а також місця археологічних розкопок.

Вас радо зустріне Будинок мисливця та рибалки, де ви можете відпочити на березі Червонооскільського водосховища. Також тут можна взяти човен, рибальські знаряддя на прокат.

Купянський район має багатий потенціал для розвитку туризму на базі орографічних, кліматичних, водних, ландшафтних, історико-етнокультурних ресурсів.



Татаркін Геннадій, учень 9-В класу

Лозівської ЗОШ І-ІІІ ст. №7,

учасник обласного конкурсу-захисту МАН України,

секція географічного краєзнавства
ТУРИСТСЬКІ РЕСУРСИ ЛОЗІВСЬКОГО РАЙОНУ
1. Загальна характеристика району.

Лозівський район розташований у південній частині території Харківської області. Межує з п’ятьма іншими районами області: Сахновщинським (з північного заходу), Первомайським (з північного заходу і півночі), Балаклійським (з півночі), Барвінківським (з північного сходу і сходу), Близнюківським (з південного сходу і півдня), а також з південного заходу з Дніпропетровською областю України. Координати міста Лозова такі: 48о 50` пн. ш. 36о 23` сх. д. Таке положення визначає розташування в межах одного годинного поясу – другого (Київського).

Площа району (без міста Лозова) становить 1,4 тис. км2. Це 4,5% від площі Харківської області. За площею території район посідає 4-те місце серед районів області. Районним центром являється місто Лозова, яке є містом обласного підпорядкування.

Територія міста займає площу 18,1 км2. У сучасних межах район існує з 1987 року (після включення території Панютинської селищної ради до складу Лозівської міськради). Населених пунктів – 84, в яких проживає 33,8 тис. чол., з них в галузях економіки працює 10,8 тис. чол., пенсіонерів – 10,6 тис. чол. або 31,4 %. За адміністративним устроєм він поділяється на 2 селищні і 19 сільських рад.

У господарському комплексі району працює 3 промислових, 2 будівельних, 32 сільськогосподарських підприємства, 34 фермерських господарств. Загальна площа сільгоспугідь становить 120,9 тис. га., в т.ч. орних земель – 103,3 тис. га.

Соціально-культурна сфера району налічує 29 загальноосвітніх шкіл (4745 учнів), 37 медичних закладів, 35 Будинків культури і клубів, 34 бібліотеки. Працює 68 магазинів і 13 об’єктів громадського харчування. На його території знаходиться 48 пам’ятників історії, 4 храми.

Загальна довжина доріг із твердим покриттям – 474 км. Газифіковано 31 населений пункт (37%), працює 2,9 тис. телефонів і майже 3 тис. радіоточок.

Лозова має вигідне економіко-географічне розташування, що визначене близькістю до Донбасу, Придніпров’я, Харкова, і таким чином, як залізничний вузол, пов’язує між собою великі промислові центри України. Це, у свою чергу, вплинуло на промисловий розвиток міста, його становлення як великого промислового центру області.

Провідна галузь економіки міста – промисловість. В Лозовій налічується 10 підприємств промислового комплексу, в т.ч. ВАТ “Лозівський ковальсько-механічний завод”, “Лозівський завод металоконструкцій”, “Лозівський авторемонтний завод”, УДЦ “Укрспецвагон”, ЗАТ “Лозівський завод “Трактородеталь”, завод “Електродвигун”, АЗТЗ “Лозівський молокозавод”, ТОВ “Лозівський завод продтоварів”, УРП “Лозівський комбайновий завод”. У місті діють також 176 малих підприємств і понад 3 тис. індивідуальних підприємців.

Крім цього функціонують 9 будівельних організацій, найбільші з яких ЗАТ “Лозовабуд”, ДПАТЗ “ЛСУ-133”, КПБМУ “Лозовагазсервіс”. Залізничний транспорт представляють близько 10 організацій та структурних підрозділів Південної залізниці. Пасажирські перевезення здійснюють ВАТ “Лозівське АТП 16309”, а також 44 приватних перевізники.

Житловий фонд комунальної власності у м. Лозова нараховує близько 400 житлових будинків загальною площею понад 900 тис. кв. м. Інфраструктура господарства налічує 151 км міських доріг з дорожніми об’єктами, 283 км електромереж вуличного освітлення, 365 км водопровідно-каналізаційних мереж, 83 км тепломереж. У Лозовій функціонують 13 підприємств житлово-комунального господарства.

Мережа підприємств торгівлі та громадського харчування складається з 64 магазинів, 46 підприємств громадського харчування та 64 підприємства побутового обслуговування.

У місті налічується 35 навчальних закладів системи міськво, в т.ч. 14 дошкільних, чотири навчально-виховні комплекси – гімназія, колегіум № 2, НВК з ліцеєм № 4 та НВК “Загальноосвітній навчальний заклад-дошкільний навчальний заклад”, професійний та аграрний ліцеї, два вищих навчальних заклади І рівня акредитації – Лозівська філія Харківського автодорожнього технікуму та Лозівське училище культури і мистецтв, 9 позашкільних навчальних закладів. У Лозовій працюють заочні відділення Харківського національного аерокосмічного університету, Слов’янського коледжу цивільної авіації, Слов’янського педуніверситету, Харківського інституту управління.

На утриманні міської ради знаходиться лікарня, куди входить стаціонар, поліклініка, Панютинська амбулаторія. Медичні послуги населенню міста надають ЦРЛ, вузлова лікарня та інші заклади охорони здоров’я.

Мережа закладів культури: міський Палац культури, 3 бібліотеки, державний краєзнавчий музей, 4 навчальних заклади. В місті працюють ТРК «Лозова», «Вектор», «Сігма», виходять газети «Голос Лозівщини», «Машиностроитель», “Вектор”.

Архітектурні пам’ятники міста: пам’ятники Т.Г. Шевченку і В.І.Леніну, Меморіал Слави, пам’ятні знаки “Танк Т-34”, лозівчанам-ополченцям, воїнам-афганцям, загиблим ліквідаторам аварії на ЧАЕС.

Зараз будуються Свято-Смоленський і Свято-Петро-Павлівський храми.

На території міста знаходяться дендрологічний парк “Дружба” і парк відпочинку “Перемога”.

На Лозівщині народилися, жили та працювали 15 Героїв Радянського Союзу і 9 Героїв Соціалістичної Праці. Звання заслужених працівників у своїх професійних галузях отримали вісімнадцять чоловік. Звання почесних громадян міста присвоєно 12 особам.
2. Туристські об’єкти Лозівського району

В межах території району можна розробити чисельну кількість (від 30 до 100) маршрутів для подорожей, походів і екскурсій різних за тематикою, яка б включала в себе привабливі туристські об’єкти нашого району (в місті є фахівці, які можуть допомогти обрати маршрут). В місті та районі є умови для підготовки туристів початкового та середнього рівнів.

Привабливими туристськими об’єктами території є:


  • чисельні заповідні території, переважно це заказники місцевого значення:

1) орнітологічний заказник «Пташиний»;

2) ботанічні заказники: «Михайлівський» «Мальцівський», «Гора Городовище»;

3) ентомологічні: «Балка Михайлівська», «Берестовий»;

4) загальнозоологічний заказник «Лозівський»;

5) дендрологічний парк «Дружба»;


  • цікаві об’єкти природи,

  • чисельні історичні пам’ятники і пам’ятні місця, пов’язані з іменами видатних людей,

  • музеї: 1) державний історико-краєзнавчий (м. Лозова);

2) народний краєзнавчий (смт Орілька);

3) народний краєзнавчий (смт Краснопавлівка);

4) народний музей води (гідрологічний) смт Краснопавлівка;

5) народний музей історії і розвитку освіти міста та району;

6) тематичні музеї в школах та інших навчальних закладах;

7) музей Лозівського районного управління ГУ МНС України в Харківській області;

8) музей велотуризму.


  • архітектурні пам’ятники;

  • промислові підприємства та інші об’єкти господарського призначення;

  • організації та установи невиробничої сфери.

Найбільш поширеними є такі види туризму: велотуризм, автомототуризм, також це можуть бути пішохідні туристичні прогулянки, походи вихідного дня, тренувальні походи та походи І категорії складності. Є можливості для організації та проведення автомотораллі, туристських зльотів, семінарів та змагань. У місцевих фахівців є практичний досвід проведення таких заходів, так у 1986 році в Нестеліївській балці був проведений Перший Всесоюзний зліт юних велотуристів та V Міжнародний зліт велотуризму.
3. Приклади туристських маршрутів.

3.1. Пішохідний маршрут

Ландшафтами рідного краю”



Тривалість 4 дні, протяжність 46 км.

Мета маршруту:

  1. ознайомлення з характерними природними комплексами Лозівського району;

  2. знайомство з типовими представниками флори і фауни, об’єктами гідрографії, заповідними територіями.

Напрямок подорожі: м. Лозова → село Михайлівка → водосховище Бритай → село Смирнівка → хутір Вільне → село Світловщина → балка Михайлівська → м. Лозова.

Починається маршрут з поста 4 км, що на залізничному полотні в напрямку смт Близнюків. В східному напрямку від поста тече джерело, рухаючись вздовж якого занурюємось у живописну видовжену балку. Схили та дно балки місцями вкриті степовою лучною рослинністю, а місцями водно-болотними групами рослин, серед них: астрагал пухнастоквітковий, барвінок, горицвіт, ожина, деревій, гірчак лучний. З обох сторін балку оточують зарості ковили волосистої та лікарських рослин – полину, звіробію, материнки звичайної. Далі джерельце перетікає у невеликий ставок і потім дає початок річці, що несе свої води у Бритайське водосховище. Вода цієї маленької річки вирізняється чистотою, прозорістю. Прямуючи в північному напрямку цією річковою долиною бачимо, що на лівому березі річки ростуть густі лісові насадження – це широколистяно-мішані ліси дуба звичайного, клену, ясеня високого, вільхи чорної, хмелю. Над їхніми верхівками можна побачити як повільно кружляє підорлик великий (занесений до Європейського Червоного списку). Цей ліс є природним місцем проживання для строкатого дятла, соловейка. А навесні в цих місцях можна спостерігати за пробудженням перших квітів: проліску дволистого, калюжниці болотної, ряску бульбистого. На правому березі водосховища ледь видніється, поглинуте фруктовими садами, село Михайлівка. Далі береги річки вкривають дерева настільки, що вона стає непомітною. І ось, рухаючись вздовж берегів, ми бачимо нарешті краєвид Бритайського водосховища. Бритай є унікальним природним об’єктом. У його водах не переводяться короп, щука, лящ, карась, окунь звичайний, краснопірка, ракоподібні. Характерними є земноводні і плазуни – озерна жаба, квакша звичайна, вуж звичайний; комахи, паукоподібні. Багата водойма і на птахів: типові мешканці – білий лебідь, чорний крячок, мартин звичайний, берегова ластівка.

Вздовж берегів водоймища густі зарості різних рослинних угрупувань. Їх різноманітність настільки велика, що не вистачить і дня, щоб позбирати гербарій з усіх видів рослин. Наприклад, на пінічно-східному березі водойми домінують очеретово рогозові угрупування, які далі від берега змінюються дрібнолистяним лісом з тополі сріблястої, вільхи, з домішкою в'за, ясеня, хмелю. Замість підліску – різнотрав’я та лікарські рослини: череда трироздільна, чистотіл, підбіл звичайний, спориш та інші.

Південно-західний берег водойми оточують зарості комишу, аїру, різнотрав’я, серед якого можна побачити зозулин льон, росичку круглолисту. Затінок утворюють верба біла та вільха.

Крім того, водосховище має зручні пляжі, тому є улюбленим місцем відпочинку для населення. Північно-східне узбережжя є розвиненою рекреаційною базою.

Від Бритайського берега виходимо на шосе і перетинаємо водойму по мосту. Далі праворуч прямуємо через селище Братолюбівка. В селі, повернувши ліворуч, виходимо на грунтову дорогу і потім рухаємось тримаючись північного напрямку. І ось з височини відкривається чудовий краєвид антропогенного степу, охайні засаджені сільскогосподарські угіддя, що розділені ярами і лісополосами. Минаємо їх під співи польового соловейка і цвіркотіння коників.

Прибуваємо до села Долгове, де можна скуштувати освіжаючої джерельної води, настільки холодної, що коли набираєш воду – німіють руки. Далі подорожуємо вздовж лісополос, які розділяють степ на невеликі різнобарвні клаптики-поля та пасовища у напрямку села Смирнівка.

Проходимо селом по шосе і мосту, перетинаючи одну з найбільших річок району – Бритай. Повертаючи на захід, оминаємо один з найчисленніших фруктових садів. Фруктовий сад переходить в дикорослий чагарник, який густими полосами чи окремими заростями чередується з численними пасовищами. Характерні чагарникові це – шипшина щитконосна, жостір, терен, глід, бузина чорна.

Протягом червня місяця можна насолоджуватися солодким і пахучим смаком місцевих суниць, що ростуть на схилах балки. Місцями дно яру заболочено і вкрито живописним килимом з підбілу звичайного, клеверу лучного, живокосту.

Далі, рухаючись у південно-західному напрямку, наближаємось до ставків, розташованих у глибокій долині біля хутіра Вільне. В південно-західному напрямку відкривається один із схилів, що був зруйнований водною ерозією. На ньому видно значну потужність характерних для краю грунтів-чорноземів звичайних, з виходами материнської породи – суглинків. Прямуючи на південний захід, минаємо височину, за якою живописно розташоване село Світловщина. Тут має вихід джерело з найчистішою водою в районі. З села, прямуючи на південь, виходимо на заплаву річки Лозова. Претнувши річку, крокуємо дачними ділянками та полем.

Наближаємось ще до одного цікавого об’єкта: цілинної ділянки степу з широко-хвилястим рельєфом, що прилягає до лівого берега річки Бритай. Ця територія є ентомологічним заказником місцевого значення, який має назву “Балка Михайлівська”. Більша частина балки має крутизну схилів 7-10°. У підніжжя схилів і на дні балки грунти представлені намитими чорноземами, а верхні ділянки схилів розмиті водною ерозією. Тому схили і дно вкриті багатою різнотравною рослинністю: пирій повзучий, мятлик вузколистний, полин австрійський, конюшина повзуча, кульбаба лікарська, чебрець, герань лучна, адоніс, фіалка польова. Місцями у балці зустрічається шипшина. Таке багатство трав – середовище комах–запилювачів. Ентомофауна представлена бджолами (галікти, андреки, евцери, дазиподи, мелітти), дикими осами, наїздниками, метеликами. Серед тварин зустрічається сліпак звичайний, дибка степова, мурашний лев звичайний (види, що занесені до Європейського Червоного списку) і види, що занесені до Червоної книги України: волохатий стафілін, вусач земляний, хрестоносець.

З балки прямуємо по грунтовій дорозі, що переходить у шосе, яке веде до міста Лозова.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5

Схожі:

Слобожанщини iconМетодичні рекомендації до навчальної програми факультативного / спеціального курсу «Православна культура Слобожанщини» для учнів 8-хкласів загальноосвітніх навчальних закладів різних типів І форм власності з українською
«Православна культура Слобожанщини» для учнів 8-хкласів загальноосвітніх навчальних закладів різних типів і форм власності з українською,...
Слобожанщини iconЛітературними стежками Слобожанщини
Харківщини, розмаїттям тем І мотивів їх творчості, шляхом інтеграції літератури рідного краю з іншими видами мистецтва
Слобожанщини iconПрограма курсу за вибором «Православна культура Слобожанщини»
Батинський А. В., Войтенко Н. М., Воропаєва В. В., Дубініна С.І., Клімова С. В., Костюк І. О., Мацегора З. М., Татаринов М. В., Ухань...
Слобожанщини iconТема. Природа рідного краю в поезії Якова Щоголіва
Слобожанщини у творчості Я. Щоголіва; навчити учнів спостерігати рослинний І тваринний світ
Слобожанщини iconБіографія письменника
Білопілля в Лебединськім повіті Слобожанщини, Сумської області в чумацько-селянській сім'ї. Дід по матері орендував маєток у селі...
Слобожанщини iconСуми старовинне місто понад мальовничим Пслом, що несе свої води до Дніпра
Це колоритне місто Слобожанщини з установленими традиціями та великою культурної спадщиною, багатою на визначні імена
Слобожанщини iconІнформація з таких питань: положення про Всеукраїнську експедицію учнівської та студентської молоді «Моя Батьківщина Україна»
Випуск перших збірників «Краєзнавчі шляхи Слобожанщини» викликав значну зацікавленість у вчителів історії, географії, керівників...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка