Слобожанщини



Сторінка5/5
Дата конвертації17.04.2017
Розмір0.76 Mb.
1   2   3   4   5

3.2. Велосипедний маршрут

«Історико-краєзнавчий»

Тривалість 4 дні, протяжність 112 км.

Мета маршруту:

1. відвідати історичні пам’ятнимі місця, сучасні господарські об’єкти Лозівського району;

2. ознайомитися з характерними представниками рослинного і тваринного світу, об’єктами гідрографії, заповідними територіями.

Напрямок подорожі: м. Лозова → село Нова-Іванівка → смт Орілька → Орільське водосховище → село Артільне → канал Дніпро-Донбас → Краснопавлівське водосховище → село Садове → село Благодатне → село Кінне → Бритайське водосховище → м. Лозова.

З міста Лозової виїжджаємо по автомобільній дорозі до села Нова-Іванівка. В селі можна побачити пам’ятник “Мужнім радянським воїнам 973-го та 975-го стрілкових полків, 63-го кавалерійського полку та 7-го стрілково-кулеметного батальйону, які загинули смертю хоробрих в боях з фашистськими загарбниками за звільнення села Ново-Іванівка”. В братській могилі поховані останки 204-х радянських воїнів. Датування пам’ятника – 1956 рік, заміна пам’ятника – 1996 рік.

По автомобільному шосе через село Петропілля рушаємо до селища міського типу Орілька. В селищі знаходиться пам’ятний знак воїнам-землякам, які загинули на фронтах Великої Вітчизняної війни. Цей пам’ятник був встановлений у 1980 році з ініціативи жителів селища Орілька та робітників Орільського цукрового заводу.

Звідти вирушаємо до Орільського водосховища помилуватися його чудовими краєвидами. На цьому етапі маршруту можна зробити зупинку для відпочинку, харчування, технічного огляду велосипедів.

Далі по шосе через село Петровське прямуємо до села Артільного. В 1943 році радянські воїни звільнили це село від фашистських загарбників. У боях за звільнення села загинуло 97 радянських воїнів, які захоронені в братській могилі, де встановлено пам’ятник. Відомі імена 13 воїнів. Датування пам’ятника – 1956 рік, заміна пам’ятника – 1990 рік.

Покинувши село Артільне, через село Надеждино приїжджаємо ближче до каналу Дніпро-Донбас. Там ми можемо побачити, що відкрите ложе каналу переходить у величезні, у зріст дорослої людини, труби, якими тече вода з Дніпра до Сіверського Дінця. Від каналу доїжджаємо до Краснопавлівського водосховища відпочити та помилуватися мальовничою природою цього куточку, де колись на Муравському шляху козаки захищали наш край від набігів монголо-татар.

Проїжджаючи село Різдвянка рухаємось у напрямку греблі, що на сході Краснопавлівського водосховища, яка є найпотужнішою сучасною спорудою такого типу в Харківській області. Рухаючись на південь до села Садового повертаємо на північний схід до села Благодатного. Наша дорога пролягає степами, густими лісополосами та дібровами.

Від Благодатного, прямуючи на південь через село Жовтневе, потрапляємо у село Кінне. У селі встановлено пам’ятник “Мужнім радянським воїнам 69-го кавалерійського полку, які загинули смертю хоробрих в боях з фашистськими загарбниками за звільнення села Кінне у лютому 1942 року”. В боях за звільнення загинули 128 радянських воїнів, які поховані в братській могилі. Датування пам’ятника – 1957 рік. В селі Кінне є зоопарк, де можна подивитися на оленів, а іноді і погодувати їх з рук. Там мешкають понад 25 видів різних тварин: олені, зубри, антилопи, різні види птахів. В Кінному є кінний завод, де розводять породистих конів. Є також іподром, на якому зараз коней тренують, а за часів Радянського Союзу на ньому проводилися Всесоюзні та Міжнародні перегони.

З села Кінне ґрунтовими дорогами доїжджаємо до села Городнє, а звідти до річки Бритай. Якщо пощастить, то на річці можна побачити диких лебедів. У заростях навколо Бритаю мешкають зайці, дикі олені.

Після відпочинку на річці Бритай повертаємось автомобільною дорогою назад до Лозової.



Висновки.

Лозівський район перспективний для розвитку таких напрямків туризму: лижного, пішохідного, кінного, автомототуризму, велотуризму.

В межах території району можна розробити чисельну кількість маршрутів подорожей, походів і екскурсій різноманітних за тематикою.

ТУРИСТСЬКО_ЕКСКУРСІЙНИЙ МАРШРУТ „ПАМ’ЯТНИКИ ТА ПАМ’ЯТНІ ЗНАКИ НА ВШАНУВАННЯ ЖЕРТВ ГОЛОДОМОРУ У ВАЛКІВСЬКОМУ РАЙОНІ”

(смт. Валки – с. Кобзарівка – с. Минківка – с. Сніжків – с. Перекіп – с. Високопілля)
Скрізь, де з Голодом Смерть

пройшла,


Біля кожного міста й села,

- Стань, Народе, без ліку й числа,

Хором Траурним, Пам’ятним

Колом!


Стань Вінком, стань життя

Ореолом:


Хай почує всяк пагорб і кожна

Ограда,


Що засуджено Зло і проміниться

Правда,


Омріяна Правда!

Василь Юхимович
Голодомор 1932-1933 років є однією з найстрашніших трагедій в історії українського народу. Харківщина на початку 30-х років була однією з центральних зон голодоморного лихоліття. Валківський район столичної тоді області республіки не був винятком, адже не лишилося на Валківщині села, котре не зазнало б голодного жаху. Однак оприлюднені на сьогодні документи даних про нього не містять. Відомо лише, що Валківщину в ті жорстокі часи було віднесено до 22 найважливіших хлібозатівельних районів, а в кінці 1932 року за невиконання непосильного плану хлібоздачі занесено на „чорну дошку” смертників.

Минуло 75 років з того часу, як голодна смерть у мирний період на найродючішій землі у світі обірвала мільйони людських доль. Ще живі люди, які пам’ятають Голодомор і які можуть розповісти про нього, ми ще маємо шанс засвоїти урок історії не заочно, за підручниками, а через безпосередній контакт з нею. Ми ще маємо шанс знайти й дослідити місця захоронень жертв Голодомору з допомогою свідків тих страшних подій, щоб увічнити їх пам’ять. Але з кожним роком така можливість зменшується. Голодомор віддаляється у часі. Проте, його страшний спадок продовжує тиснути. Щоб його позбутися, необхідно залучити до процесу переосмислення голодомору весь народ України.

З цією метою Валківським районним центром туризму краєзнавства та екскурсій за результатами пошуково-краєзнавчих експедицій гуртківців центру була складена картосхема поховань загиблих та розроблений туристсько-екскурсійний маршрут „Пам’ятники та пам’ятні знаки вшанування жертв Голодомору у Валківському районі (картосхема додається).

Жителі Валківщини, як і мешканці тисяч інших міст та сіл України, пережили тяжкі часи Голодомору 1932-1933 рр. Хоча з тих пір пройшло багато часу, та залишаються і понині в пам’яті народній ті безневинні люди, які стали жертвами страшного акту геноциду. Щоб не забували нащадки про жертв Голодомору, по всій країні встановлюються пам’ятники, які нагадують ті лихі часи.

Відвідування їх, вшанування пам’яті жертв Голодомору важлива складова виховної роботи сучасного молодого покоління.

У місті Валки, на Рогозівському кладовищі у листопаді 2002 року за ініціативою Валківської міської ради було встановлено пам’ятний знак жертвам Голодомору .

Природний камінь із хрестом на вершині з написом на вмонтованій нікельованій дошці „Жертвам голодомору 1932-1933 рр.” був встановлений щоб ми не обминули це місце та згадали невинних жертв Голодомору 1932-1933 років.

Багато невинних життів забрав голод у селі Кобзарівка Валківського району.

Нагадує про ті страшні події у центрі села прямокутний надгробок з овальним верхом присвячений жертвам Голодомору 1932-1933 років встановлений у листопаді 2002 року.

На темному овалі вирізьблений хрест, а в середній частині меморіальна дошка чорного кольору з надписом:

Жертвам Голодомору по Кобзарівській сільській раді.

У полі висохли криниці

Ніхто не сіяв, не орав.

Голодний рік, мов чорна птиця

Над краєм змореним літав...

По населених пунктах Кобзарівської сільської ради

в 1932-1933 роках померло 175 чоловік”.

Також пам’ятний знак встановлено в селі Минківка. На місцевому кладовищі на чорній гранітній стелі викарбовано імена загиблих під час Голодомору 1932-1933 років.

Але не всі імена загиблих записані на гранітній стелі. Мешканець м. Ужгорода Корсун О. М. теж просить дозволити відзначити пам’ятним знаком на Минківському кладовищі жертв Голодомору, своїх близьких які померли під час Голодомору і не були поховані належним чином (копія листа додається).

У селі Сніжків про ті страшні часи нагадує Меморіал Слави, який відкритий 17 вересня 1990 році на кошти агрофірми „Сніжків”.

На залізобетонному меморіалі встановлено дві стели, що стоять навпроти одна одній, обабіч братської могили учасників Великої вітчизняної війни. На горельєфі – знеможені фігури чоловіка і жінки з дитиною на руках. На меморіальній дошці, розташованій біля підніжжя пам’ятного знака, надпис: „В пам’ять жертв голоду 1933 року, від якого по Сніжківській сільській раді померло 468 чоловік, у тому числі:

с. Сніжків – 226

с. Дорофіївка – 94

с. Кантакузовка – 77

с. Ясиново – 32

с. Лиховидівка – 29”

На другій стелі – горельєф трьох людських фігур: плачучої жінки, військового з наганом на боці та цивільного чоловіка із закладеними назад руками. Біля підніжжя стели меморіальна дошка з надписом.:

Безвинним жертвам сталінських репресій від земляків – сніжківців.



Бережний А. К. Бридко М. Т.

Гнатенко П. П. Погрібняк О. С.

Гура І. Л. Погрібняк О. О.

Гейко М. М. Решетило П. Д.

Золотаренко І. М. Тимченко Т. І.

Золотаренко М. Я. Тимченко П. П.

Котелевець Я. М.

Хоч кривда вас калічила, гнітила

Та правду вбити не змогла вона.

І ось до Вас із забуття, з могили

Вернулись Ваші чесні імена.”

Не стало винятком і село Перекіп Валківського району. У вересні 2007 року колишній мешканець села, а нині киянин Олександр Михайлович Зінченко проявив власну ініціативу і встановив на одному з цвинтарів Перекопу пам’ятник членам своєї сім’ї, загиблим в ті важкі роки. Кожен, хто відвідає це пам’ятне місце, може прочитати такий напис:

Рідним і незабутнім нашим дідам, бабусям, дядькам, тіткам, які передчасно пішли у вічність у час голоду та в інші роки, не доробивши, не долюбивши, не доспівавши...”

На вшанування пам’яті

Зінченка Семена Дмитровича

Зінченко Настасії Мусіївни

Різниченко Митрофана Трохимовича

Різниченко Мотрони Прокопівни

Різниченко Наталії Митрофанівни

Різниченко Івана Митрофановича

Різниченко Афанасія Митрофановича

Різниченко Григорія Митрофановича

Різниченко Прокопа Митрофановича

Вічна Вам пам’ять!

Від рідних

За ініціативою мешканців села Високопілля та за підтримки Високопільської сільської ради у селі встановлено вирізьблений дерев’яний хрест, пам’ятний знак жертвам Голодомору 1933 року.



Серце стискається від однієї думки про тисячі загублених людських життів, але дуже добре, що є такі люди, які небайдужі до долі нашої держави і роблять все можливе, щоб не допустити забуття і повернення таких страшних подій.



СПИСОК КРАЄЗНАВЧОЇ ЛІТЕРАТУРИ


  1. Адам О. Ю., Винтрович А. А., Катрунова Н. В. Неизвестный Харьков. –Х.: ОАО «Книжная фабрика им. М. В. Фрунзе», 2006. – 270 с.

  2. Астахова О., Крупа Т. Ми Харків’яни, нам є чим пишатися! – Х.: Торсинг, 2003.

  3. Багалiй Д. І. Iсторiя Слобiдської України. - Х.: Дельта, 1990. - ­256 с.

  4. Бєляєв М. С., Чернiгова Н. В. Наш край - Богодухiвщина. - Х.: Оригiнал, 1993. - 144 с.

  5. Белова Л. А., Зотова Н. Л. Харьков научный. – Харьков, 2000. – 191 с.

  6. Бондаренко Б. А. Каменная летопись. Архитектурные памятники Харьковщины. - Х.: Прапор, 1972. - 81 с.

  7. Бородулин В. Г., Лурье А. И., Саппа Н. Н. Харьковщина туристская: 22 экскурсионных маршрута: Путеводитель / В. Г. Бородулин, А. И. Лурье, Н. Н. Саппа. - Х.: Прапор, 1988. - 243 с.

  8. Булига А. М. Краю мiй Шевченкiвщино ... Нариси з iсторії району. Ш.: вид. "Балаклiйщина", 2001. -136 с.

  9. Булига А. М. Нижній Бурлук. Новомиколаївка (Населені пункти Шевченківщини). – Шевченкове, 2007. – 200 с.

  10. Голиков А. П., Сидоренко А. Л. Харьковская область. - Х.: Оригинал, 1993. -128 с.

  11. Голиков А. В., Сидоренко А. Л. и др. Харьковская область. Природа, население, хозяйство. - Х.: Бизнес-Информ, 1997. - 288 с.

  12. Захаров І. І. Iсторiя Вовчанщини. - Вовчанськ, 1995. -78 с.

  13. Зеленин С. М. Туристскими тропами по Харьковщине. - Х.: Прапор, 1967. -127 с.

  14. Ісаєв Лесь Борівщина в минулому та сьогоденні (історико0географічний нарис). – Балаклія: Видавничий будинок „Балдрук”, 2007. – 288 с.

  15. Кеворкян К. Е. та ін. 100 знаменитих харків’ян. – Х.: Фактор, 2004. – 368 с.

  16. Клейн Б. Г., Лаврентьев И. Н., Лейбфрейд А. Ю. и др. Харьков: Архитектура, памятники, новостройки: Путеводитель. – Х.: Прапор, 1987. – 151 с.

  17. Кононенко О. Є., Шульженко Л. С. Харкiвщинознавство. - Х.: Гiмназiя, 2002. - 304 с.

  18. Лейфрейд А. Ю., Полякова Ю. Ю. Харьков. От крепости до столицы: Заметки о старом городе. –Х.: Фолио, 1998. – 335 с.

  19. Мигачова Е. Е., Ремизов И. Н. Харьковская область // Геологические памятники Украины: Справочник-путеводитель. - К.: Наук. думка, 1985. - с. 117-122.

  20. Нестеренко З. Н. Зеленое богатство Харьковщины. - 2-е изд., испр. и доп. - Х.: Прапор, 1983. - 84 с.

  21. Редіна В. А., Сіталова О. О. Довідник юного краєзнавця Харківщини. – Харьков, 2005. – 111 с.

  22. Садкiна В. І. Географiя рiдного краю. Харківська область. Навчальний посiбник. Х.: Скорпiон, 1999. - 144 с.

  23. Саппа Н. Н. Харьковщина заповедная: Путеводитель. - Х.: Прапор, 1987. - 118 с.

  24. Столиця відчаю. Голодомор 1932-1933 рр. на харківщині вустами очевидців. – Х.: Видання часопису „Березіль”, 2006. – 416 с.

  25. Тарасенко В. С. Географiя Дворiчанського району. - Х.: Торнадо, 2002. - 104 с.

  26. Тройнер В. І. Фізична географія Шевченківського району (краєзнавча книга). – Балаклія: Видавничий будинок „балдрук”, 2007. – 332 с.

  27. Филиппова Л. А. Природно-заповедный фонд Харьковщины. - Х., 1994. - 27 с.

  28. Харченко Т. Н., Очкуров О. Ю., Рудычева И. А. 100 знаменитых людей Украины. - Х.: Фолио, 2004. - 511 с.

  29. Шабельский О. Ф. Здравницы Харьковщины: Путеводитель. -- Х.: Прапор, 1980.- 61 с.

  30. Iсторiя міст i сiл Української РСР. Харкiвська область. – К., УСЕ, 1967. - 1003 с.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5

Схожі:

Слобожанщини iconМетодичні рекомендації до навчальної програми факультативного / спеціального курсу «Православна культура Слобожанщини» для учнів 8-хкласів загальноосвітніх навчальних закладів різних типів І форм власності з українською
«Православна культура Слобожанщини» для учнів 8-хкласів загальноосвітніх навчальних закладів різних типів і форм власності з українською,...
Слобожанщини iconЛітературними стежками Слобожанщини
Харківщини, розмаїттям тем І мотивів їх творчості, шляхом інтеграції літератури рідного краю з іншими видами мистецтва
Слобожанщини iconПрограма курсу за вибором «Православна культура Слобожанщини»
Батинський А. В., Войтенко Н. М., Воропаєва В. В., Дубініна С.І., Клімова С. В., Костюк І. О., Мацегора З. М., Татаринов М. В., Ухань...
Слобожанщини iconТема. Природа рідного краю в поезії Якова Щоголіва
Слобожанщини у творчості Я. Щоголіва; навчити учнів спостерігати рослинний І тваринний світ
Слобожанщини iconБіографія письменника
Білопілля в Лебединськім повіті Слобожанщини, Сумської області в чумацько-селянській сім'ї. Дід по матері орендував маєток у селі...
Слобожанщини iconСуми старовинне місто понад мальовничим Пслом, що несе свої води до Дніпра
Це колоритне місто Слобожанщини з установленими традиціями та великою культурної спадщиною, багатою на визначні імена
Слобожанщини iconІнформація з таких питань: положення про Всеукраїнську експедицію учнівської та студентської молоді «Моя Батьківщина Україна»
Випуск перших збірників «Краєзнавчі шляхи Слобожанщини» викликав значну зацікавленість у вчителів історії, географії, керівників...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка