Словник літературознавчих понять І термінів посібник для профільної школи



Сторінка1/7
Дата конвертації15.04.2017
Розмір1.05 Mb.
ТипПротокол
  1   2   3   4   5   6   7



СЛОВНИК

ЛІТЕРАТУРОЗНАВЧИХ ПОНЯТЬ І ТЕРМІНІВ

Посібник для профільної школи



Катеринопіль 2014

Розділ виставки: Перспективи розвитку профільної старшої школи

Укладач: Коровченко Ірина Юріївна, методист районного методичного

кабінету відділу освіти Катеринопільської райдержадміністрації
Посібник містить адаптовані до шкільного курсу світової літератури літературознавчі терміни та поняття за чинними програмами профільної школи з урахуванням загальних методичних принципів вивчення теорії літератури.

Стане у нагоді вчителям світової, української літератури на уроках у школі профільного рівня та під час підготовки до ДПА і ЗНО.




Рекомендовано до друку радою методичного кабінету

Протокол від 20.03.2014 №3



Передмова

Світова література – навчальний предмет, головною метою якого є «залучення школярів до найвищих досягнень світової літератури й культури, загальнолюдських і національних духовних цінностей, виховання естетичного смаку, високої читацької й загальної культур, вироблення імунітету проти низькопробних явищ масової культури» та через добір творів для текстуального вивчення «репрезентувати певне літературне явище, добу, стиль (від індивідуально-авторського до стилів літературних «великих епох» і/або національних літератур)». [13] Тому ознайомлення учнів із літературознавчими термінами і поняттями – необхідна умова повноцінного аналізу та інтерпретації художніх творів, глибокого проникнення до закономірностей перебігу літературного процесу, свідомого вивчення предмета.

Учителеві слід керуватися загальними методичними принципами під час вивчення теоретико-літературних понять.

Принцип науковості полягає у відповідності тлумачення понять теорії літератури, що вивчаються у школі, сучасному рівню літературознавчої науки.

Принцип наступності. Поняття з теорії літератури вивчаються протягом усього курсу "Світова література", тому вчитель має враховувати ті знання, які учні вже мають, й відштовхуватися від них, вводячи нові поняття.

Принцип доступності. Визначення теоретичних понять у літературознавчих словниках-довідниках розраховані на дослідників літератури, тому вчитель має певною мірою адаптувати подані в довідковій літературі поняття.

Принцип співвідношення понять з теорії літератури з літературними творами, явищами, спадщиною митців, твори яких вивчаються. До введення нових понять на уроках світової літератури можна пря­мувати двома шляхами:

1) дати визначення нового поняття, а потім показати спосіб його виявлення на літературних прикладах з матеріалу, що вивчається;

2) на підставі вивчення літературних творів, явищ узагальнити знання учнів, подавши нове теоретико-літературне поняття.

Принцип опори на культурологічний контекст. Вивчення світової літератури передбачає врахуван­ня розвитку світової культури, адже літературу неможливо відокремити від загальних культурних про­цесів і філософської думки. Такий підхід доцільний і в процесі вивчення понять з теорії літератури, адже сприятиме формуванню ши­рокого культурного кругозору учнів, поглибленню їхньої гуманітарної освіти.

Принцип багатозначності. Літературознавчі поняття, як правило, багатоз­начні: один і той самий термін може вказувати на різні явища, тож учителеві слід розкривати учням різні значення літературознавчих термінів у їхньому взаємозв’язку.

Принцип історизму. Кожне з теоретико-літературних понять має свою історію. Літературознавчі терміни змінювалися протягом розвитку літератури й мистецтва. Врахування історичності літературознавчих понять допоможе вчителеві сформувати в учнів цілісне уявлення про літературний процес і його динаміку.

Принцип типологічних взаємозв'язків зарубіжної та української літератур. Більшість теоретичних понять, що вивчаються в курсі світової літератури, представлені і в курсі української. То­му варто під час вивчення цих понять звертатися до творів і явищ не тільки зарубіжної, а й вітчизняної літерату­ри.

У роботі з літературознавчими термінами треба дотримуватися певних правил:



  • спиратися на найбільш характерний конкретний художній матеріал, який дає змогу наочно розкрити зміст терміна;

  • засвоювати поняття від простого до складного;

  • добре усвідомити виучуване поняття;

  • терміни, як і поняття, мають постійно вживатися, збагачуючись від твору до твору, від класу до класу новими деталями та прикладами;

  • активно застосовувати набуті теоретичні знання під час самостійного читання художньої літератури й літературознавчих матеріалів, ознайомлення з іншими видами мистецтв тощо;

  • пам’ятати, що вивчення теоретичних знань – не самоціль, а інструмент формування інтерпретаційної свідомості читачів.

У зв'язку з цим словникові статті посібника містять не тільки визначення літературознавчих понять і термінів, але й короткий коментар, адаптований для кращого розуміння школярів.

Доцільно також мати на увазі рівні опанування учнями теоретичних понять, які вчи­тель повинен враховувати під час оцінювання та мотивації оцінок школярів.



Рівень засвоєння учнями понять з теорії літератури

Характеристика

Початковий рівень


Учень механічно відтворює теоретичні визначення понять, не розуміючи їхньої сутності, не співвідносячи з явищами літератури, іншими понят­тями

Середній рівень

Учень знає і усвідомлює визначення понять з теорії літератури, може на­вести приклади їхніх виявів у літературі

Достатній рівень

Учень не тільки знає та усвідомлює визначення теоретико-літературних понять, але й може застосувати їх під час вивчення художніх текстів, зна­йти приклади, що відповідають вивченим поняттям у творах художньої літератури, співвіднести з іншими поняттями

Високий рівень

Учень знає та усвідомлює визначення теоретико-літературних понять, мо­же самостійно розкрити їх сутність, навести приклади, знайти їх прояви в літературі, використовує поняття у процесі аналізу художніх творів, харак­теристиці образів тощо; співвідносить теоретико-літературні поняття з іншими, з окремими явищами і всім ходом літературного й мистецького процесу, з творчістю митців; розуміє еволюцію теоретико-літературних понять в історії літератури, ідентифікує їх у текстах різних епох, напрямів, течій тощо

Розкриття сутності теоретико-літературних понять у тісному зв’язку з аналізом художніх творів і фактів літературного процесу – єдино правильний шлях до засвоєння цих понять.





Алфавітний покажчик

А

Авангардизм……………………………………………………………………12

Акмеїзм…………………………………………………………………………12

Алегорія………………………………………………………………………...13

Алюзія………………………………………………………………………......13

Анафора………………………………………………………………………...13

Антитеза………………………………………………………………………...14

Антиутопія……………………………………………………………………...14



Б

Байка……………………………………………………………………….…....15

Байронічний герой…………………………………………………..................15

Балада……………………………………………………………………….…..15

Бароко……………………………………………………………………….…..16

Бейт………………………………………………………………………….…..17

Билина……………………………………………………………………….….17

В

Верлібр…………………………………………………………………….……19

Вічний образ……………………………………………………………............19

Г

Газела…………………………………………………………………..….……20

Гекзаметр………………………………………………………………….……20

Героїчний епос…………………………………………………………….…...20

Гротеск………………………………………………………………….............21

Гумор……………………………………………………………...……………21



Д

Декаданс………………………………………………………………………..23

Детектив……………………………………………………………….…….…23

Драма……………………………………………………………………….…..24



Е

Езопова мова……………………………………………………………….…..26

Екзистенціалізм……………………………………………………….…….....26

Експресіонізм…………………………………………………………..............27

Епітет…………………………………………………………………………...28

Епіфора………………………………………………………………………....28

Епічна поема…………………………………………………………………...29

Епічна драма…………………………………………………………...............29

Епічний театр…………………………………………………………..............30

Епос……………………………………………………………………..............30

Естетизм………………………………………………………………...............31

З

Зовнішня і внутрішня дія……………………………………………...............32



І

Ідея………………………………………………………..………………….....33

Імпресіонізм…………………………………………………………..………..33

Індивідуальний стиль письменника………………………………….............34

Інтелектуальна проза………………………………………………………….34

Інтелектуальний роман………………………………………………..............34

Інтер’єр………………………………………………………………….……...35

Інтертекстуальність…………………………………………………….……...35

Іронія…………………………………………………………………….……...35

Історичний роман……………………………………………………….……..36



К

Казка…………………………………………………………………….……....37

Класицизм…………………………………………………………….…….......37

Класичний реалізм………………………………………………….………….38

Комедія………………………………………………………………..……......39

Комічне в літературі…………………………………………………….…..…39

Композиція…………………………………………………………………..…40

Контраст……………………………………………………………………..…40

Кубізм…………………………………………………………………………..40

Л

Лірика…………………………………………………………………………..42

Ліричний герой…………………………………………………………….…..42

Література факту……………………………………………………………....43

Літературна балада………………………………………………………….…43

Літературна казка……………………………………………………………...44

Літературний напрям………………………………………………………….44

Літературний процес…………………………………………………………..45

Літературна течія……………………………………………………………....45

М

Магічний реалізм………………………………………………………..….….46

Маленька людина ..……………………………………………………….…...46

Мандрівний сюжет…………………………………………………………….47

Метафора……………………………………………………………………….47

Міф……………………………………………………………………………...48

Міфологія……………………………………………………………………....49

Міфотворчість………………………………………………………….……....49

Модернізм………………………………………………………………..….....50

Мотив……………………………………………….…………………..………51



Н

Народна драма…………………………………………………………………52

Натуралізм……………………………………………………………………..52

Національний колорит………………………………………………………...53

Неоромантизм……………………………………………………………….…53

Нова драма ..……………………………………………………………….…..54

Новела…………………………………………………………………………..54

О

Ода……………………………………………………………………….…......56

Онєгінська строфа……………………………………………………………..56

Оповідання………………………………………………………...………...…57

Оригінал…………………………………………………………………....…..57

П

Парадокс………………………………………………………………..….…..58

Пейзаж………………………………………………………………..….…….58

Переклад………………………………………………...……………………..59

Поема………………………………………………………………..…………59

Повість…………………………………………………………………..……..60

Повість-притча...………………………………………………………..……..60

Портрет………………………………………………………………..….........61

Постійний епітет……………………………………………………..…….….61

Постмодернізм………………………………………………………..…….....62

Потік свідомості………………………………………………………..….….63

Приказка………………………………………………………………..…..….63

Природна людина……………………………………………………..…..…..63

Прислів’я………………………………………………………………..…..…63

Притча…………………………………………………………………………64

Просвітницький класицизм…………………………………………..………65

Просвітницький реалізм………………………………………………….…..66

Психологізм……………………………………………………………….…..66

Психологічне есе………………………………………………………….......67

Психологічний роман…………………………………………………….…...67



Р

Реалізм………………………………………………………………………....69

Ремінісценція……………………………………………………………….…69

Роди літератури…………………………………………………………….…70

Роман……………………………………………………………………….….70

Роман-біографія……………………………………………………………….71

Роман в романі………………………………………………………….……..72

Роман-есе………………………………………………………………............72

Роман-міф……………………………………………………………….……..73

Роман-памфлет………………………………………………………….……..73

Роман-парабола…………………………………………………………….….73

Роман-репортаж………………………………………………………….…....74

Романтизм……………………………………………………………………..74

Роман-щоденник………………………………………………………….…...75

Роман у віршах…………………………………………………………….…..75

Рубаї…………………………………………………………………………....76



С

Сарказм…………………………………………………………………….…..77

Сатира…………………………………………………………………….……77

Сентименталізм…………………………………………………………….…78

Символ…………………………………………………………………….…..78

Символізм………………………………………………………………….….79

Сонет……………………………………………………………………….….79

Соціально-побутовий роман………………………………………………....81

Соціально-психологічна проза……………………………………………....81

Соціально-психологічний роман………………………………………….…81

Сугестія……………………………………………………………………......82

Сюжет………………………………………………………………….……....82

Сюрреалізм…………………………………………………………………....82

Т

Терцина…………………………………………………………………..……84

Трагедія………………………………………………………………..………84

Трансценденталізм……………………………………………………..……..84



Ф

Фабула………………………………………………………………..………..86

Філософський роман……………………………………………………........86

Фольклор………………………………………………………………….…..86

Фольклорна балада……………………………………………………….…..87

Фольклорна казка……………………………………………………….……87

Футуризм……………………………………………………………….…….88

Х

Хоку…………………………………………………………………….……..90

Художній образ………………………………………………………….…...90

Художня деталь………………………………………………………….…...91




А


Авангардизм (фр. avant-garde — передовий загін) — термін для позначення низки художніх течій у літературі й мистецтві, що зародилися на початку XX ст. й рішуче порвали з реалістичною традицією. З-поміж них найбільший резонанс викликали експресіонізм, дадаїзм, сюрреалізм, футуризм. Авангардизм виникає у кризові періоди історії мистецтва, коли певний напрям або стиль переживає вичерпаність своїх творчих здобутків, перетворені на одноманітні "кліше", замикаючись на своїх канонічних зразках. В історичному аспекті XX ст. авангардизм слід розглядати як одне з помітних відгалужень модернізму, котре перейняло деякі його формальні ознаки. Вихідним пунктом естетичного пошуку митців-авангардистів було прагнення зламати усталені принципи побудови художнього твору й «норми» смаку публіки. Авангардистське мистецтво характеризують життєбудівничий пафос, ствердження позиції соціальної активності, загострена емоційність, що нерідко набуває форм відвертого епатажу, настанова на руйнування естетичного канону, сміливі експерименти з художньою формою та поетичною мовою.

Акмеїзм (гр. вершина, розквіт) — модерністська течія в російській поезії початку XX ст. Криза символізму зумовила появу поетичної школи і літературної течії на противагу символістам, засновником якої став російський поет М. Гумільов. Замість туманно-абстрактного світосприйняття, притаманного символістам, вони стверджували мужньо ясний погляд на земне життя й закликали «сприймати світ у всій сукупності його краси та потворності». У центрі поезії акмеїстів — людина в її історичних і духовних проекціях; на рівні поетики вони прагнули повернути слову його ясне й пряме значення, образові — графічну чіткість. Поезія акмеїстів переповнена різноманітними культурними асоціаціями, перегуком з культурними епохами минулого. Представниками течії були М. Гумільов, А.Ахматова, О.Мандельштам, С.Городецький, Г.Іванов та ін.

Алегорія (гр. інакомовлення) — спосіб двопланового художнього зображення, що ґрунтується на приховуванні реальних осіб, явищ і предметів під конкретними художніми образами, які викликають відповідні асоціації з характерними ознаками приховуваного. Алегоричні образи найяскравіші у літературних байках і сатиричних творах. На алегорії ґрунтуються притчі, апологи, параболи, які здавна використовувалися у релігійних проповідях, полемічних творах, релігійній драмі. На відміну від символу, який буває багатозначним, алегорія однозначно виражає суть явища чи предмета. Тому народні казки про тварин не мають алегоричного змісту, бо в них відсутня двоплановість зображення, персонажі мають характерні від природи риси (хитрість лисиці, хижацтво вовка, вайлуватість ведмедя). Вони тільки моделюють поведінку, взаємини людей (дружба, гостини, спільна праця тощо). Зовсім інше — літературні казки чи сучасні "химерно-міфологічні", "химерно-притчеві" твори: в них авторами свідомо закладена двоплановість.

Алюзія (від лат. allusio — жарт, натяк) — одна зі стилістичних фігур у художній літературі, в ораторській та розмовній мові. Художньо-стилістичний прийом, натяк, відсилання до певного літературного твору, сюжету чи образу, а також історичної події з розрахунку на ерудицію читача, покликаного розгадати закодований зміст. Подеколи вживається як особливий різновид алегорії, пов'язаної з фактами дійсності. Як натяк нерідко використовуються крилаті слова і вирази («слава Герострата», «перейти Рубікон», «прийшов, побачив, переміг», «Демьянова вуха», "Піррова перемога" тощо).

Анафора (гр. піднесення) — єдинопочаток; повторення на початку віршових рядків звукосполучень, слів, напіввіршів, фраз тощо. Найчастіше анафора зустрічається саме у віршових текстах, рідше - в прозаїчних. Нерідко анафоричний повтор може витримуватися протягом усього віршового твору, зазвичай невеликого за обсягом. Прозаїчна анафора зв'язує звичайно початки суміжних речень. Дуже рідко анафорич­ний повтор пов'язує не суміжні, а розведені в тексті мов­ні одиниці, наприклад, початки розділів повісті. Прозаїчна анафора найчастіше підсилює та емоційно увиразнює зміст того, про що розповідається, хоча може виконувати й композиційну функцію.

Антитеза (грец. проти­ставлення) — стилістична фігура в художній літературі та в ораторському мистецтві, яка утворюється зіставленням слів або словосполучень, протилежних за своїм змістом. Антитеза часто зустрічається в прислів'ях та приказках, афоризмах: «Ситий голодного не розуміє». Антитеза використовується для характеристики предметів, часто іронічної або сатирич­ної. В основі антитези часто лежать антоніми. Антитеза вживається в ліриці, художній публіцистиці, поширена як ораторський прийом.

Антиутопія — напрямок у художній літературі і в кіно. У вузькому значенні - опис тоталітарної держави, в широкому - будь-якого суспільства, у якому взяли гору негативні тенденції розвитку; зображення у художній літературі небезпечних наслідків, пов’язаних з експериментуванням над людством задля його «поліпшення». Першим таким твором вважається «Левіафан» Т. Гоббса (1651), пізніше стали відомими антиутопії: Франсуа Рабле, «Гаргантюа й Пантагрюель», Джонатан Свіфт, «Подорожі Гулівера», Жуль Верн, «П'ятсот Мільйонів Бегуми», Герберт Уеллс, «Машина Часу», «Коли сплячий прокинеться», «Острів доктора Моро», Анатоль Франс, «Острів Пінгвінів», Джордж Орвелл, «1984», Олдос Хакслі, «Прекрасний новий світ», Станіслав Лем, «Повернення із зірок», «Футурологічний конгрес», Джек Лондон, «Залізна п'ята», Рей Бредбері, «451° за Фаренгейтом», Іван Єфремов, «Година Бика», Євген Замятін, «Ми», Володимир Войнович, «Москва 2042», Кір Буличов, «Улюбленець», «Перпендикулярний світ», Володимир Винниченко, «Сонячна машина», Сюзанна Коллінз, «Голодні ігри», Вероніка Рот, «Обрана». Після утвердження тоталітарних режимів за більшовицькою та нацистською схемою, що зводили людство до нечуваної деградації, антиутопічні твори набувають особливої актуальності.

Б


Байка (давньорус. баять, байти, тобто говорити, роз­повідати) - невеликий, частіше віршований алегоричний твір повчально-гумористичного або сатиричного характеру. Життя людини в ньому відображається в образах тварин, рослин чи речей або ж зводиться до умовних стосунків. Фабула байки завжди стисла, дія розвивається швидко. Іноді цьому сприяє діалогічна будова твору. Пишуться байки переважно так званим вільним віршем. Важливе місце в композиції твору посідає мораль, тобто головний висновок байки, який подається наприкінці її, рідше — на початку. Відомими авторами байок є Езоп, Бабрій, Федр, Флавій Авіан, Жан Лафонтен, Іван Крилов. Нову літературну байку в Україні започаткував Григорій Сковорода. Розквіт жанру в українській літературі пов'язують із іменем Леоніда Глібова, до байки також зверталися Іван Франко, Борис Грінченко.

Байронічний герой — різновид літературного героя, який отримав свою назву після виходу у світ поеми англійського поета Байрона «Паломництво Чайльд-Гарольда» (1812). Типовий байронічний герой — титаноборець, бунтар, одержимий «світовою скорботою», мрійник, ідеаліст, що пережив тяжке розчарування, крах своїх ідеалів — це самотній мандрівник, вигнанець. Зазвичай це винятковий характер, що діє за виняткових обставин: для нього характерні глибокі та інтенсивні почуття, туга, меланхолія, душевні поривання, палкі пристрасті, він відкидає закони, яким підкоряються інші. «Байронічний герой» рано «втомився» від життя, втратив зв’язок з навколишнім світом. Лише одне визнає поет прийнятним для свого вільного, нелицемірного і самотнього героя — почуття великої любові, що переростає у всепоглинаючу пристрасть.

Балада (від фр. ballar — танцювати) - первісно так називалася танцювально-хорова пісня середньовічної поезії Західної Європи з чіткою строфічною організацією. Балада виникла у XII столітті в народному мистецтві Провансу. Пізніше - це невеликий фабульний твір, в основі якого лежить певна незвичайна пригода. Тому баладу часто називали маленькою поемою: «балада так належить до поеми, як оповідання до роману» (Г. Шенгелі). Тепер балада — це епічний жанр казкового, фантастичного чи легендарного змісту. Балади поділяються на: історичні, міфологічні, ліричні, трагедійні, розбійницькі, сімейно-побутові. Головні ознаки народної балади: віршований, ліро-епічний твір невеликого обсягу; зосередження уваги на моральних проблемах; напружений сюжет; легендність та фантастичність; драматична, часто несподівана розв'язка; присутність оповідача; використання діалогів і повторів. Балада присутня в доробках Данте Аліґ'єрі, Ф. Війона, Дж. Макферсона, Р. Бернса, С. Колріджа, Ф. Шіллера, А. Міцкевича, В. Жуковського. В українській поезії балада, виявляючи свою жанрову спорідненість з думою та романсом, поширювалася у доробку Петра Гулака-Артемовського, Л. Боровиковського, раннього Тараса Шевченка, сягаючи другої половини 19 століття (Ю. Федькович, Б. Грінченко та ін.).


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6   7

Схожі:

Словник літературознавчих понять І термінів посібник для профільної школи iconТема. Автобіографія як документ ділового мовлення та літературний жанр
Обладнання : словник літературознавчих термінів; тлумачний словник;А. Коваль.’’Культура ділового мовлення’’;таблиця’’Автобіографія’’(кожному...
Словник літературознавчих понять І термінів посібник для профільної школи iconЛуганської облдержадміністрації, навчально-методичний центр профтехосвіти у луганській області
Обладнання: портрет Дж. Джойса, виставка його творів, тексти есе, аудіозапис, мультимедійна система (презентація), словник літературознавчих...
Словник літературознавчих понять І термінів посібник для профільної школи iconПолтавський державний
Словник футбольних термінів – методичний посібник для вчителів фізичного виховання, викладачів вищих навчальних закладів, тренерів,...
Словник літературознавчих понять І термінів посібник для профільної школи iconУкраїнсько-англійський словник термінів сільськогосподарської техніки
Піхтовнікова Л. С., Морозов І. В., Зембінська Т. М., Семененко Л. О., Богуцька Т. Г. Українсько-англійський словник термінів сільськогосподарської...
Словник літературознавчих понять І термінів посібник для профільної школи iconСловник понять І термінів з всесвітньої історії (10-11 кл.)
Виконавча влада – одна з трьох гілок державної влади, яка спрямовує й організовує внутрішню І зовнішню діяльність держави, забезпечує...
Словник літературознавчих понять І термінів посібник для профільної школи iconІнформаційно-методичний центр
...
Словник літературознавчих понять І термінів посібник для профільної школи iconРобота зі словником літературознавчих термінів
У його розвитку, як І в розвитку національних літератур, формуються певні закономірності, внутрішні й міжнаціональні зв’язки
Словник літературознавчих понять І термінів посібник для профільної школи iconБєліков, О. О. Тлумачний словник найсучасніших юридичних термінів. – Х. Прапор, 2011. – 320 с

Словник літературознавчих понять І термінів посібник для профільної школи iconМ. Голянич, Р. Стефурак, І. Бабій Словник лінгвістичних термінів: лексикологія, фразеологія, лексикографія Івано-Франківськ 2011

Словник літературознавчих понять І термінів посібник для профільної школи iconМетодичні рекомендації до виконання контрольних робіт для студентів заочної форми навчання з навчальної дисципліни пп. 17 19 «документна лінгвістика»
Перекладіть українською мовою текст зі спеціальності (приблизно на 250 слів), подайте російсько-український тлумачний словник термінів...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка