Словник понять І термінів з всесвітньої історії (10-11 кл.)



Сторінка3/3
Дата конвертації27.01.2018
Розмір0.68 Mb.
1   2   3

Тетчеризм – політика виходу британської економіки з кризи за допомогою втілення неоконсервативної моделі державного регулювання, за іменем прем’єр-міністра Великої Британії Маргарет Тетчер (1979-1990 рр.). Запропонована нова економічна програма М.Тетчер базувалася на теорії економічного лібералізму та його сучасної модифікації – монетаризму. Реформи зачепили всі сфери господарського життя країни: було обмежено профспілкові права на проведення страйків; у грошовій і банківській системі вводилась монетаристська концепція, яка передбачала жорстке обмеження грошової суми в обігу; здійснювалися стимулювання розвитку приватного бізнесу та обмеження державного підприємництва; проводилось розширення господарської самостійності та фінансової автономії державних компаній; проведено податкову реформу; вживались антиінфляційні заходи. Досягнуті успіхи «тетчеризму» стосовно умов Великої Британії були свідченням здатності капіталістичної системи трансформуватися і пристосовуватись до нових соціально-економічних умов.


«Третій шлях» - принципи модернізації лейбористської партії, реформування її ідейно-теоретичних засад, політичної стратегії та тактики, викладені Т.Блером в брошурі “Третій шлях: нова політика для нового сторіччя”. Основна ідея “третього шляху” досить проста: якщо перший шлях − це шлях, заснований на принципах індивідуалізму, неолібералізму й тетчеризму, а другий − традиційно орієнтований на одержавлений лейборизм, то “третій шлях” − це рух до справедливого суспільного устрою, базованого на цінностях коммунітаризму. В зовнішньополітичній сфері “третій шлях” являє собою спробу внести новий сенс в інтерпретацію сучасного світу, який бачиться таким, що постав на руїнах традиційної для ХХ ст. боротьби між капіталізмом і соціалізмом. “Третій шлях”, на думку Тоні Блера, ґрунтується на основних цінностях, якими керуються більше століття прогресивні політики: демократії, свободи, справедливості та інтернаціоналізму. “Третій шлях” покликаний сприяти динамічній економіці, заснованій на знаннях, які використовують, щоб примусити ринкове господарство служити інтересам зовнішньої політики, заснованої на міжнародному співробітництві.

Тема 5. СРСР. Нові незалежні держави

Біловезька угода – Угода про створення СНД, підписана 8 грудня 1991 р. у Біловезькій Пущі поблизу Бреста лідерами України (Л.Кравчук), Білорусії (С.Шушкевич) і Російської Федерації (Б.Єльцин). В Угоді ці держави констатували, що СРСР в умовах глибокої кризи і розпаду припиняє своє існування, заявили про прагнення розвивати співробітництво в політичній, економічній, гуманітарній, культурній та інших сферах.

«Відлига» - пом’якшення клімату суспільно-політичного життя СРСР, потепління в політичному житті країни, спроба змін і надій на кращі часи. Це період відходу від жорстких форм сталінської тоталітарної системи і спроби реформування всіх сфер життя в напрямку лібералізації, демократизації, гуманізації, десталінізації. Цей термін почав уживатися в політичному лексиконі після публікації повісті І.Еренбурга «Відлига» (1955 р.). Згодом «відлигою» почали називати епоху, пов’язану з перебуванням при владі М.Хрущова.

Волюнтаризм (від лат. voluntas – воля) – соціально-політична практика управління, яка не рахується з реальною дійсністю, законами історичного розвитку і здійснюється на основі особистих бажань і довільних рішень керівника.

«Гласність» - відкритість, публічність обговорень поточних та історичних проблем; діяльність державних органів, громадських організацій, посадових осіб, політичних лідерів, яка передбачає відкритість, надання інформації про свою роботу для залучення до політичних процесів широких суспільних верств, доступність для участі їх у прийнятті суспільно значущих рішень; врахування громадської думки, обнародування прийнятих рішень.

Дума (Державна Дума) – орган представницької влади Російської Федерації, нижня палата російського парламенту – Федеральних Зборів.

«Застій» - так образно в історичній і публіцистичній літературі називається період в історії СРСР 1964-1985 рр. Це визначення не зовсім точно відображає процеси, що відбувалися в СРСР у другій половині 60-х – першій половині 80-х рр. ХХ ст., але визначає загальну тенденцію соціально-економічного і політичного розвитку радянської системи. Відбувались реформи (друга половина 60-х рр.), реалізовувалися п’ятирічні плани розвитку народного господарства, велося активне будівництво тощо. Для тих часів характерним було досягнення відносної соціальної та матеріальної стабільності, досить пристойного, порівняно з попередніми періодами, рівня життя основної маси населення. Суть застою полягала в тому, що радянську владу охопила системна криза, яка проявилась в усіх сферах життя: економіці, політиці, соціальній сфері, суспільній моралі тощо.

«Перебудова» - термін, який почав широко вживатися з середини 1980-х рр. і означав курс на реформування тоталітарної системи в СРСР; період невдалих спроб реформування в умовах загострення кризи радянської системи, загострення національних суперечностей, краху соціалістичних ідеалів і розпаду СРСР.

Путч (нім. Putsch) – збройний авантюрницький виступ групи змовників, що не мають підпори й співчуття в масах, з метою вчинити державний переворот.

СНД (Співдружність Незалежних Держав) – міждержавне об'єднання, утворене Білорусією, Росією та Україною 8 грудня 1991 р. за Біловезькою угодою. 21 грудня 1991 р. до цієї угоди приєдналися Азербайджан, Вірменія, Казахстан, Киргизія, Молдавія, Таджикистан, Туркменія, Узбекистан, які спільно з Білорусією, Росією та Україною підписали в Алма-Аті Декларацію про цілі і принципи СНД. У 1993 р. до СНД приєдналася Грузія (в 2009 р. вийшла з цієї організації). У 1993 р. прийнято Статут СНД, який передбачає сфери спільної діяльності держав: забезпечення прав і свобод людини, координацію зовнішньополітичної діяльності, співробітництво у формуванні загального економічного простору, у розвитку систем транспорту і зв’язку, охорони здоров'я населення і навколишнього середовища, питання соціальної та імміграційної політики, боротьбу з організованою злочинністю, співробітництво в оборонній політиці та охороні зовнішніх кордонів. Проте на початку ХХІ ст. ефективність діяльності органів СНД стала зменшуватись. СНД перетворилось де-факто в політико-консультативну організацію, де обговорюють різні питання міждержавних відносин, але конкретних рішень, які задовольняють усіх членів СНД, приймається мало.

Тоталітаризм (від лат. totalis – весь, цілий, повний) – 1) одна з форм держави (тоталітарна держава), що характеризується її повним (тотальним) контролем над усіма сферами життя суспільства, фактичною ліквідацією конституційних прав і свобод, репресіями відносно опозиції та інакодумців (наприклад, різні форми тоталітаризму в фашистській Італії, комуністичний режим у СРСР, франкізм в Іспанії); 2) напрям політичної думки, реабілітуючий авторитаризм. З 1920-х рр. тоталітаризм став офіційною ідеологією нацистської Німеччини та фашистської Італії.

Тема 6. Країни Центральної та Східної Європи в 1945 – на початку ХХІ ст.

Берлінський мур – стіна між Східним і Західним Берліном, споруджена радянськими військовими будівельниками і робітниками НДР у ніч проти 13 серпня 1961 р. Причиною будівництва стіни стало те, що кордон між Східним і Західним Берліном був досить прозорим, і тисячі східних німців знаходили можливість перебратися в Західний Берлін, а звідти – у ФРН. Масовий перехід на Захід міг завдати значної шкоди економіці та політичному престижу НДР. В цих умовах радянське керівництво прийняло рішення спорудити стіну між Східним і Західним Берліном. Висота цієї бетонної споруди становила 4 м, довжина – 46 км (до цього також можна додати ще 115 км – довжину кордону навколо Західного Берліна, який фактично був оточений територією НДР). Стіна мала 25 контрольно-пропускних пунктів, що надійно охоронялися. Берлінський мур простояв понад 28 років, ставши символом «холодної війни». 9 листопада 1989 р. у зв’язку з перебудовними процесами в СРСР та численними виступами трудящих у Східному Берліні Берлінський мур було зруйновано.

«Оксамитова революція» - тобто спокійна, мирна революція; революційні події у Чехословаччині восени 1989 р. 17 листопада 1989 р. в міжнародний день студентів на вулиці Праги вийшли майже 50 тис. студентів. Застосування сили міліцією спричинило страйки по всій країні. 19 листопада були створені «Громадянський форум», який об'єднав усі опозиційні сили в чеських землях, і «Громадськість проти насильства» в Словаччині. Поліція відступила. Опозиційні сили взяли під контроль подальший розвиток подій.

РЕВ (Рада економічної взаємодопомоги) – у 1949-1991 рр. міжурядова економічна організація, членами якої були Албанія (припинила участь у роботі РЕВ у 1961 р.), Болгарія, Угорщина, В'єтнам, НДР (до 1990 р.), Куба, Монголія, Польща, Румунія, СРСР, Чехословаччина. Була утворена в січні 1949 р. з метою розвитку економічного співробітництва між соціалістичними країнами. Секретаріат знаходився в Москві. В 1970-ті роки були здійснені спроби посилення економічної інтеграції в РЕВ, розвивалась міждержавна спеціалізація господарства, але через командно-адміністративний характер економіки інтеграційні процеси в РЕВ не набули великого розвитку. Тому рівень розвитку країн РЕВ значно поступався рівню розвитку країн ЄЕС. Припинила своє існування після розвалу СРСР.

Реприватизація (від франц. re... - префікс, що означає зворотну дію, і privatisation, від лат. privatus — приватний, особистий) — процес, зворотний приватизації, суть якого полягає у непримусовому вилученні у власність держави або в комунальну власність приватизованого майна в разі його неефективного використання новим власником шляхом розірвання у судовому порядку договору купівлі-продажу цього майна або визнання такого договору недійсним на підставах, передбачених чинним законодавством. Предметом реприватизації може бути лише приватизоване майно, якщо договір його купівлі-продажу укладений з порушенням вимог закону чи суперечить меті (цілям) діяльності власника або умови цього договору покупцем не виконуються. У разі визнання судом договору купівлі-продажу державного або комунального майна недійсним власник приватизованого майна зобов'язаний повернути одержане за цим договором майно попередньому власникові. Якщо неможливо повернути одержане майно в натурі, його власник має повернути вартість даного майна у грошовій формі.

Самоврядування – надане законом і державною владою право місцевих органів самостійно вирішувати коло питань, віднесених до їх компетенції; діяльність з реалізації даного права.

«Солідарність» - профспілкове об'єднання в Польщі, що виникло як рух у 1980 р. і очолило боротьбу поляків проти комуністичного режиму. Легалізоване у квітні 1989 р. Входить у Міжнародну конфедерацію вільних профспілок. Чисельність понад 2 млн. членів (1992). Керівний орган – Всепольська комісія (ВК). До 1990 р. лідером «Солідарності» був Лех Валенса. На базі «Солідарності» сформувалися політичні партії – Угода центристських сил і Демократичний союз, а також інші партії та течії.

Соціалістичний табір – термін, яким за часів Радянського Союзу образно називали соціалістичні країни Європи, Азії та Латинської Америки. До соціалістичного табору входили: СРСР, Монголія, Албанія, Болгарія, Угорщина, В’єтнам, НДР, Китай, КНДР, Польща, Румунія, Чехословаччина, Югославія, Куба, Лаос.

«Шокова терапія» - економічні реформи, що забезпечують різкий перехід від планової економіки до ринкової; швидкі, радикальні методи оздоровлення економіки. Застосована, зокрема, в Польщі урядом Т.Мазовецького в 90-х рр. ХХ ст. (реформи були розроблені міністром фінансів Л.Бальцеровичем).

Тема 7. Розвиток провідних країн Латинської Америки в 1945 – початку ХХІ ст.

Військово-диктаторський режим – це політичні режими, що, як правило, означають панування, диктатуру певної групи військових людей (т. зв. військової хунти), яка, спираючись на військо, диктує суспільству свої правила поведінки, часто порушуючи права і свободи громадян.

Латифундизм (лат. latifundium, від latus - широкий і fundus – земля, маєток) – система землеволодіння, основу якої складають великі поміщицькі землеволодіння – латифундії; засилля латифундій в економіці слаборозвинутих країн Латинської Америки.

НАФТА (Північноамериканська асоціація вільної торгівлі) – організація, утворена в 1992 р. на основі угоди між США, Канадою і Мексикою про створення загального північноамериканського ринку. Між цими країнами демонтуються не тільки митні бар’єри, НАФТА відкриває шлях до створення єдиного континентального ринку для вільного руху товарів, послуг, капіталів і робочої сили.

Хунта (ісп. junta, букв. – об'єднання) – 1) назва громадсько-політичних організацій, об'єднань в іспаномовних країнах (Іспанія та більшість країн Латинської Америки); 2) військові союзи і організації, які приходять до влади шляхом військових переворотів і встановлюють, як правило, режими військової диктатури.

Тема 8. Країни Азії та Африки в 1945 – на початку ХХІ ст.

«Великий стрибок» - авантюристичний курс Мао Цзедуна на побудову комунізму в Китаї за дві-три п’ятирічки. Проголошений у 1958 р. Передбачав збільшення до 1962 р. виробництва сільськогосподарської продукції у 2,5 рази, а промислової – у 6,5 разів, виплавку сталі довести до 80-100 млн. т (за старим планом було 10-12 млн. т). Для здійснення цього плану по всій країні будувалися сотні тисяч кустарних доменних і мартенівських печей. Ця сталь була низької якості та непридатною для промисловості. «Великий стрибок» закінчився повним провалом. Він обійшовся китайському народові у 100 млрд. юанів. Промислове виробництво скоротилося, господарські зв’язки було порушено, в деяких регіонах країни почався голод.

Деколонізація – ліквідація колоніального панування метрополій, відновлення суверенності народів колоніальних і залежних країн як господарів власної долі та утвердження цих країн як самостійних і повноправних суб’єктів міжнародного права та міжнародних відносин. Процес деколонізації зумовили дві обставини: 1) в добу НТР колоніальна система, як така, втратила сенс, перестала бути рентабельною для метрополій; 2) розгортання національно-визвольного руху. Цей процес поділяють на три етапи: перший – 1945-1955 рр. (здобуття незалежності здебільшого країнами Азії – 11 держав, в Африці – Лівія); другий – 1955-1965 рр. (становлення незалежних країн Північної та Тропічної Африки – 37 країн, в Азії – 7 країн); третій – 1975-1990 рр. (здобуття незалежності країнами Південної Африки, деколонізація островів Тихоокеанського регіону). В другій половині 1990-х – на початку 2000-х років були ліквідовані залишки колоніалізму: Гонконг – Сянган (1997), Східний Тімор (1975, фактично – 2002).

Культурна революція – події 1966-1976 рр. в Китаї, які нічого спільного з культурою не мали. Це була цілеспрямована акція Мао Цзедуна і його прихильників, спрямована на усунення, аж до фізичного знищення, усіх критиків та опозиціонерів тоталітарного режиму в Китаї. Разом з тим це був закономірний період становлення комуністичної диктатури. В ході «культурної революції» постраждало близько 100 млн. осіб. Тільки в 17 провінціях і містах було репресовано 142 тис. працівників освіти, репресовано більше 53 тис. осіб, які працювали в сфері науки і техніки.

Модернізація – руйнування підвалин традиційної (аграрної) цивілізації. Це складний, доволі тривалий процес, що охоплює всі сфери життя суспільства. Модернізація включає в себе: урбанізацію, індустріалізацію, демократизацію політичних структур тощо. Для країн і народів Азії та арабської Африки характерною була форсована модель модернізації. Традиційне суспільство цих держав трансформувалось (у зв’язку з експансією провідних індустріальних країн) у колоніальне, і тільки внаслідок національно-визвольних революцій 1950-х – 1970-х років процеси модернізації почали розвиватися форсовано (прискорено). Існують різні варіанти такої модернізації: 1) гармонійне поєднання східних традицій і євро капіталістичних стандартів (Тайвань, Південна Корея). Традиції тут залишаються доволі сильними, але ті з них, що можуть завадити модернізації, послаблені, або видозмінені; ті, що не заважали, - збереглися; 2) країни, що успішно розвиваються за євро капіталістичною моделлю, але ще не перебудували свою традиційну внутрішню структуру. Велика частина країни та її населення вже існують у межах нової економіки, а інша залишається в рамках звичного для їхніх предків способу життя, якого зміни і нововведення лише торкнулися. Кожна з частин населення живе за своїми законами, хоча контактує одна з одною, водночас являючи собою єдиний організм.

Палестинська проблема – це проблема стосунків між арабським та єврейським населенням Палестини. Згідно з резолюцією ООН від 29 листопада 1947 р. передбачалося створення в Палестині двох держав – єврейської та арабської. Рішення ООН не визнали арабські держави. 14 травня 1948 р. було проголошено створення єврейської держави Ізраїль. Держава палестинських арабів не була створена. Регіон охопили постійні військові конфлікти (1948-1949 рр. – перша арабо-ізраїльська війна; жовтень 1956 р. – друга арабо-ізраїльська війна; червень 1967 р. – третя арабо-ізраїльська війна; жовтень 1973 р. – четверта арабо-ізраїльська війна). Міжетнічні збройні конфлікти призвели до масової втечі арабів з Палестини (близько 900 тис. чол.). У 1964 р. виникла Організація визволення Палестини на чолі з Ясиром Арафатом. У 1993 р. досягнуто домовленості про створення палестинської автономії в межах Ізраїлю. Арабо-ізраїльське порозуміння викликало спротив як серед радикалів з арабського світу, так і з боку ізраїльських екстремістів. У 2003 р. сторони досягли домовленостей про врегулювання відносин під назвою «Дорожня карта». Ізраїль погодився вивести свої війська з окупованих ним територій, а палестинці – власними силами припинити діяльність терористичних організацій. У майбутньому Ізраїль і Палестина мусять визнати один одного як незалежні держави і встановити кордони між собою. Проте, і в даний час палестинська проблема остаточно не вирішена.

Рух неприєднання – міжнародне об'єднання країн світу, які визнають неприєднання до військових блоків великих держав одним з основних принципів своєї зовнішньої політики.

«Червоні кхмери»маоїсько-націоналістичний партизанський комуністичний рух у Камбоджі, що захопив та утримував владу у країні в 1975-1979 рр. Звинувачується трибуналом ООН в практиці терору та геноциду проти мирного населення. Створений у 1968 р. Чисельність — близько 30 тисяч осіб. Широка соціальна база у цього руху з'явилась після вторгнення в 1970 р. американців (для удару в тил військам Хо Ши Міна), які знищили не менше 100 тис. мирних жителів. Рух в значній мірі поповнювався дітьми у віці 12-15 років, які втратили батьків і ненавиділи мешканців міст як «пособників американців». У 1975 р. партизани захопили столицю країни — м.Пномпень і встановили диктаторський режим. Камбоджа (перейменована у «Демократичну Кампучію») була майже повністю ізольована від зовнішнього світу, контакти підтримувались тільки з Китаєм та Югославією. Навіть імена та портрети керівників країни (Пол Пот, Ієнг Сарі) тримались в таємниці від населення. У результаті безграмотної економічної політики країна опинилась у занепаді.

Шлях соціалістичної орієнтації – один із варіантів подальшого розвитку країн, які звільнилися від колоніалізму. Для цього шляху характерні: панівне становище державного сектору, централізоване регулювання економіки, впровадження колективних принципів організації праці, обмеження громадянських свобод, орієнтація в зовнішній політиці на СРСР. Цим шляхом свого часу йшли Єгипет, Алжир, Сирія, Гвінея-Бісау, Конго, Ефіопія, Мозамбік, Ангола та інші країни. Однак наприкінці 1980-х рр. ці країни опинилися в глибокій кризі. На рубежі 1980-1990-х рр. вони вступили на шлях економічної та політичної лібералізації, відмовилися від соціалістичних принципів.

Японське «економічне диво» – багаторічне стійке та стрімке зростання японської економіки. Передумовами такого зростання були: закупівля ліцензій, патентів, використання нових технологій; реформа податкової системи, запропонована американцем Доджем; відсутність значних військових витрат; відносна дешевизна японської робочої сили; кредити США, великі замовлення під час воєн США в Кореї та В'єтнамі; зниження цін на світових ринках на сировину і паливо та ін. «Економічне диво» було ретельно розроблене. У 1955 р. був прийнятий 5-річний «план економічної незалежності», а через два роки С.Окіта – творець японських реформ – очолив роботу над новим довгостроковим планом економічного розвитку. «Економічне диво» базувалося на використанні досягнень електроніки в економіці, автоматизації праці, створенні і використанні принципово нових матеріалів, форсованому розвитку фундаментальних і прикладних наук. Японське «економічне диво» зробили можливим самі японці. Дисциплінованість, працьовитість і ретельність в усіх сферах трудової діяльності завжди були найважливішими рисами японського національного характеру. Протягом повоєнних років японські трудящі працювали значно більше й інтенсивніше, ніж робітники в інших країнах світу, і за досить скромну винагороду. Наслідками «економічного дива» було те, що Японія на кінець 1960-х рр. змогла посісти друге місце в західному світі за обсягом промислового виробництва, а на початку 1970-х рр. і за обсягом ВНП. Протягом 1950-1973 рр. темпи зростання японської економіки були найвищими в світі і становили 11% за рік.

Тема 9. Міжнародні відносини у другій половині

ХХ – у першій половині ХХІ ст.

Берлінська криза – політична криза у відносинах між СРСР і колишніми союзниками навколо питання про Західний Берлін. Приводом до першої Берлінської кризи 1948 р. стало проведення в західній Німеччині (Тризонії) грошової реформи і введення нової грошової одиниці. Радянська військова адміністрація розцінила такий крок колишніх союзників як ворожий. СРСР, скориставшись тим, що в угоді про статус окупованого Берліна не були передбачені правові основи чотирьох секторів міста, у червні 1948 р. фактично встановив блокаду Західного Берліна, яка тривала 324 дні. Відповіддю західних країн було створення «повітряного мосту», яким у Західний Берлін доставлялось продовольство, медикаменти, паливо та інші вантажі. Але, не дивлячись на це, жителі міста відчували значні труднощі, особливо в зимовий період. Спроби ООН зняти блокаду виявилися безуспішними, однак введення ембарго (заборони) у ряді країн на постачання в СРСР деяких товарів вплинуло на радянське керівництво і воно зняло блокаду. Друга Берлінська криза виникла у 1961 р. і була спричинена спорудженням Берлінського муру 13 серпня цього ж року. Виникла реальна загроза прямого воєнного зіткнення радянських і американських військ. Цілу добу тривало протистояння, але радянське і американське керівництво змогло досягти компромісу, і військам було віддано наказ відійти до кордону.

Варшавський договір – договір про дружбу, співробітництво і взаємну допомогу, підписаний 14 травня 1955 р. у Варшаві Албанією (з 1962 р. не брала участі в роботі створеної на основі цього договору Організації, а у вересні 1968 р. вийшла з Організації), Болгарією, Румунія, НДР (після приєднання до ФРН у 1990 р. вийшла з Організації), Румунія, Румунія, СРСР, Чехословаччиною. Цілями Варшавського договору проголошувалися забезпечення безпеки країн-учасниць Варшавського договору і підтримка миру в Європі. Держави Варшавського договору створили Об’єднане командування збройними силами, яке керувало разом з Військовою радою і штабом діяльністю Об’єднаних збройних сил (штаб знаходився в Москві). Вищий орган Організації Варшавського договору – Політичний консультативний комітет (ПКК). 26 квітня 1985 р. Варшавський договір було продовжено на 20 років. У лютому 1990 р. були скасовані військові органи договору. 1 липня 1991 р. у Празі Болгарією, Румунія, Румунія, Румунія, СРСР і Чехословаччиною підписано протокол про припинення дії Варшавського договору.

Гельсінська угода – заключний акт Наради з безпеки та співробітництва в Європі, підписаний 1 серпня 1975 р. у Гельсінкі керівниками 33 європейських держав, США і Канади. Містить домовленості, які повинні виконуватися в повному обсязі як єдине ціле, з 1) безпеки в Європі, 2) співробітництва в галузях економіки, науки і техніки, охорони навколишнього середовища, 3) співробітництва в гуманітарній та інших сферах, 4) подальших кроків після наради. Містить 10 принципів, що визначають норми взаємовідносин і співробітництва: суверенна рівність, повага прав, властивих суверенітету; незастосування сили або загрози силою; непорушність кордонів; територіальна цілісність; мирне урегулювання конфліктів; невтручання у внутрішні справи; повага прав людини і основних свобод; рівноправність і право народів розпоряджатися власною долею; співробітництво між державами; виконання міжнародно-правових зобов’язань. Країни-учасниці Наради з питань безпеки і співробітництва в Європі прийняли рішення про створення постійної Наради з питань безпеки і співробітництва в Європі (НБСЄ). У 1994 р. НБСЄ було перейменовано в Організацію з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ). Гельсінська угода ґрунтувалася на Статуті ООН, Загальній декларації прав людини і на міжнародних пактах прав людини. Але формально вона не є міжнародною угодою: це своєрідна багатостороння декларація морально-політичних зобов’язань.

Карибська криза – найбільше загострення відносин між СРСР і США за весь післявоєнний період, що поставило світ перед небезпекою ядерної війни між наддержавами, яке виникло у жовтні 1962 р. Безпосередньою причиною кризи було таємне розміщення на Кубі радянських ракет з ядерними боєголовками. Цей радянсько-американський конфлікт 1962 року був пов’язаний з тим, що, побоюючись прямої агресії з боку США, СРСР і Куба домовились про розміщення на острові балістичних ракет з ядерними боєголовками, які мали стати гарантом миру в регіоні, але це призвело до кризи радянсько-американських відносин. США встановили морську блокаду Куби. 23 жовтня 1962 р. радянський уряд розцінив дії США як агресивні і заявив, що завдасть відповідного удару у випадку розв’язання війни. Світ опинився на грані третьої світової війни. Але лідери країн проявили політичну мудрість і 26-28 жовтня 1962 р. досягли домовленостей, згідно з якими СРСР виводив з території Куби свої ракети і бомбардувальники Іл-28, а США повинні були зняти блокаду і дати гарантії невтручання у внутрішні справи Куби. Після цього почалася нормалізація відносин між двома країнами.

НАТО (Організація Північноатлантичного договору) – військово-політичний союз, створений на основі Північноатлантичного договору, підписаного 4 квітня 1949 р. у Вашингтоні США, Великою Британією, Францією, Бельгією, Нідерландами, Люксембургом, Канадою, Італією, Португалією, Норвегією, Данією, Ісландією. У 1952 р. до НАТО приєдналися Греція і Туреччина, у 1955 р. – ФРН, у 1982 р. – Іспанія. У рамках НАТО створене об’єднане військове командування. У 1966 р. з військової організації НАТО вийшла Франція (але вона тісно співпрацює з Альянсом і сьогодні відновила повноцінну співпрацю у військовій сфері), у 1974 р. – Греція (у 1980 р. повернулася в організацію); у військову організацію не входить Іспанія. На липневій сесії 1997 р. Ради НАТО в Мадриді було ухвалено рішення про розширення блоку за рахунок країн Східної Європи і республік колишнього СРСР. У 1999 р. до НАТО приєдналися Румунія, Угорщина і Чехія, у 2004. – Словаччина, Словенія, Латвія, Литва, Естонія, Болгарія, Румунія. Вищий орган – сесія Ради НАТО, а між сесіями – Постійна рада. Складається з Військового комітету, Комітету військового планування, Комітету ядерної оборони, а також «Єврогрупи», яка координує плани переозброєння європейських країн НАТО. Робочий орган НАТО – Міжнародний секретаріат на чолі з генеральним секретарем. Штаб-квартира НАТО знаходиться в Брюсселі (Бельгія).

«Нове політичне мислення» - нові концептуальні засади зовнішньої політики СРСР в 1986-1991 рр., які розробило нове керівництво СРСР на чолі з М.Горбачовим. Така політика передбачала: визнання права східноєвропейських народів на вибір власної моделі суспільного розвитку і виведення радянських військ з цих держав (що фактично означало відмову СРСР від попередньої «доктрини обмеженого суверенітету» Л.Брежнєва), можливість об'єднання НДР з ФРН в єдину державу, припинення втручання СРСР у справи інших держав (зокрема в справи Афганістану, з якого у 1989 р. було виведено всі радянські війська), початок реальних переговорів про скорочення ядерних озброєнь СРСР і США та розвиток ширшого економічного співробітництва між ними. Внаслідок втілення в життя засад «нового політичного мислення» у світі закінчилась «холодна війна».

«Розрядка» – період в міжнародних відносинах (1972-1979), для якого характерне ослаблення протиборства між наддержавами і нормалізація відносин між ними, взаємні поступки і компроміси, обмеження гонки озброєнь і розвиток співробітництва в різних сферах. Проявами розрядки було підписання договорів між СРСР і США про обмеження ядерних озброєнь (ОСО-1 і ОСО-2), підписання в 1975 р. Гельсінського акту про непорушність кордонів у Європі і розвиток співробітництва між державами, припинення війни в Індокитаї, розширення торговельних зв’язків між різними країнами, припинення існування воєнних блоків СЕАТО (1977) і СЕНТО (1979). В цілому в цей період позиції США в світі ослабли, чому сприяла ще й світова економічна криза 1974-1975 рр. Період «розрядки» закінчився в 1979 р. з введенням військ СРСР в Афганістан.

СЕНТО (Багдадський пакт) – військово-політичний блок, створений у 1955 р. за ініціативи США та Великої Британії у складі Ірану, Іраку, Туреччини, Пакистану та Великої Британії. Оформлений у Багдаді (Ірак). Мав на меті створити стратегічний пояс блоків (НАТО – Багдадський пакт – СЕАТО) біля кордонів соціалістичних країн. Після національної революції в Іраку (липень 1958 р.) Іракська республіка вийшла зі складу Багдадського пакту (офіційно з 24 березня 1959 р.). У серпні 1959 р. Багдадський пакт перейменовано в СЕНТО («Організація центрального договору»). Вищим органом пакту була рада міністрів країн-учасниць (з 1958 р. – місце перебування Анкара). У 1979 р. блок припинив своє існування.

«Холодна війна» – особлива система міжнародних відносин після Другої світової війни (друга половина 40-х – початок 90-х рр. ХХ ст.), що характеризується глобальним ідеологічним, політичним, військовим, науково-технічним, економічним та культурним протистоянням США та СРСР та очолюваних ними військово-політичних блоків – НАТО (Північноатлантичного альянсу) та ОВД (Організації Варшавського Договору), яке поєднувалося з гонкою озброєнь, високим ступенем загрози нової світової війни. «Холодна війна» як явище світової історії другої половини ХХ століття мала глобальний багатовекторний вплив на всю післявоєнну історію. Початок «холодної війни» пов'язують із виступом колишнього прем’єр-міністра Великої Британії У.Черчілля 5 березня 1946 р. в американському місті Фултоні, штат Міссурі. Він закликав демократичні країни об’єднатися проти СРСР, створити «залізну завісу», що покликана «врятувати Європу і весь світ від радянської експансії».

Тема 10. Розвиток культури (1945 – початок ХХІ ст. )

Інформаційне суспільство – суспільство, у якому більшість працівників зайнята виробництвом, зберіганням, переробкою та реалізацією інформації, її вищої форми – знань.

Науково-технічна революція – сучасна форма технічного прогресу, що зумовлює докорінні зміни виробництва внаслідок наукових досягнень. Її ознаками є освоєння нових видів енергії, виготовлення та застосування штучних матеріалів, автоматизація виробництва з використанням електронно-обчислювальних машин, приладів та устаткування.

Тема 11. Світ на початку ХХІ ст.

Глобальні проблеми людства – сучасні проблеми існування й розвитку людства з метою запобігання світової термоядерної війни і забезпечення миру для всіх народів; подолання розриву в рівні соціально-економічного розвитку між розвиненими країнами і тими, що розвиваються, подолання голоду, убогості й неписьменності; регулювання стрімкого зростання населення в країнах, що розвиваються; запобігання катастрофічному забрудненню навколишнього середовища; забезпечення людства необхідними ресурсами – продовольством, промисловою сировиною, джерелами енергії; запобігання негативним наслідкам розвитку науки і техніки. Глобальні проблеми породжені протиріччями сучасного розвитку, масштабами впливу діяльності людства на навколишній світ і пов’язані також із нерівномірністю соціально-економічного і науково-технічного розвитку країн та регіонів. Розв’язання глобальних проблем вимагає розгортання міжнародного співробітництва.

Екологічна криза – суперечності між продуктивною діяльністю людства і стабільністю природного середовища його проживання. Діяльність людей завдала значних збитків природі. Порушилася здатність природи самовідтворюватися: 1) забруднене повітря окислами сірки, азоту, вуглекислим газом; це спричинило зміну клімату – глобальне потепління за рахунок «парникового ефекту»; 2) з'явилися озонові дірки, кислотні дощі; 3) забруднені джерела питної води.

Демографічна криза – прискорене зростання населення планети. Щорічний приріст населення становить 2,5%, через кожні 30 років за рахунок демографічного вибуху в країнах Азії, Африки і Латинської Америки воно подвоюється. При цьому збільшення населення в окремих регіонах Південно-Східної Азії, Африки, Латинської Америки, як правило, не супроводжується створенням необхідних умов для життя людей. Збільшення кількості населення призводить до посилення навантаження на природні ресурси, прискорює їх вичерпування, створює небезпечну для загального миру ситуацію на планеті.
Список використаної літератури та джерел

  1. Великая Отечественная война 1941-1945: Словарь-справочник /Н.Г.Андроников, А.С.Галицан, М.М.Кирьян и др.; Под общ. ред. М.М.Кирьяна. – М.: Политиздат, 1988. – 559 с.

  2. Воронянський О.В. Всесвітня історія ХХ ст.: Навчальний посібник для вступників до ВНЗ. – Х.: Парус, 2006. – 336 с.

  3. Всемирная история: тысяча иллюстраций. Мировые войны и мирные периоды. – М.: ООО ТД «Издательство Мир книги», 2008. – 96 с., ил.

  4. Всемирная история: тысяча иллюстраций. Современный мир. Европа. – М.: ООО ТД «Издательство Мир книги», 2008. – 72 с., ил.

  5. Всесвітня історія. Словник-довідник. Поняття і терміни шкільного курсу /Уклад. Є.І.Балюта. – Х.: Країна мрій, 2008. – 240 с.

  6. Гісем Олександр. Словник персоналій до курсу всесвітньої історії (10 кл.) //Історія в школі. – 2008. - №1. – с. 31-45.

  7. Губарев В.К. Довідник школяра і студента. Всесвітня історія. – Донецьк: ТОВ ВКФ «БАО», 2007. – 496 с.

  8. Губарев В.К., Трофимова З.В. Сучасний гуманітарний довідник школяра та студента. – Донецьк: ТОВ ВКФ «БАО», 2006. – 1248 с.

  9. Довідник із всесвітньої історії. Для вчителів та учнів загальноосвітніх навчальних закладів. – Черкаси: «ІнтролігаТОР», 2010. – 256 с.

  10. Земерова Т.Ю. Всесвітня історія. Практичний довідник. – Х.: ФОП Співак Т.К., 2009. – 768 с.

  11. Історія України. Всесвітня історія: Програми для загальноосвітніх навчальних закладів. 10-11 класи. Профільний рівень. Академічний рівень. Рівень стандарту /Кер. авт. кол.: О.І.Пометун. – К., 2010. – 128 с.

  12. Кагітіна Н.А. Усі уроки до курсу «Всесвітня історія». 11 клас. Стандартний та академічний рівні /Н.А.Кагітіна, О.П.Мокрогуз. – Х.: Вид. група «Основа», 2011. – 238 [2] с.: табл.

  13. Киридон А.М. Словник-довідник. Міжнародні відносини. Країнознавство. Частина 1 /А.М.Киридон, В.О.Мартинюк, С.С.Троян. – Х.: Вид. група «Основа», 2011. – 127 [1] с. – (Б-ка журн. «Історія та правознавство». Вип. 04 (88)).

  14. Киридон А.М. Словник-довідник. Міжнародні відносини. Країнознавство. Частина 2 /А.М.Киридон, В.О.Мартинюк, С.С.Троян. – Х.: Вид. група «Основа», 2011. – 125 [3] с. – (Б-ка журн. «Історія та правознавство». Вип. 05 (89)).

  15. Мокрогуз О.П. Усі уроки до курсу «Всесвітня історія». 10 клас. Стандартний та академічний рівні /О.П.Мокрогуз, О.Є.Розумієнко. – Х.: Вид.група «Основа», 2010. – 255 [1] с.: табл.

  16. Остапенко Вадим. Довідник із всесвітньої історії //Історія України. – 2008. - №30-32. – с.23-45.

  17. Середницька Г.В. Всесвітня історія: 11 кл.: Опорні конспекти. – К.: Видавництво А.С.К., СПД ФО Сандул, 2008. – 432 с.

  18. Сайти в Інтернеті:

Cyclop.com.ua.

History.vn.ua.



Leksika.com.ua.

Uk.wikipedia.org./wiki/

Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3

Схожі:

Словник понять І термінів з всесвітньої історії (10-11 кл.) iconУкраїнсько-англійський словник термінів сільськогосподарської техніки
Піхтовнікова Л. С., Морозов І. В., Зембінська Т. М., Семененко Л. О., Богуцька Т. Г. Українсько-англійський словник термінів сільськогосподарської...
Словник понять І термінів з всесвітньої історії (10-11 кл.) iconСловник літературознавчих понять І термінів посібник для профільної школи
Посібник містить адаптовані до шкільного курсу світової літератури літературознавчі терміни та поняття за чинними програмами профільної...
Словник понять І термінів з всесвітньої історії (10-11 кл.) iconПрограма «Історіографія всесвітньої історії»
Робоча навчальна програма «Історіографія всесвітньої історії» для студентів за спеціальністю 02030201 Історія
Словник понять І термінів з всесвітньої історії (10-11 кл.) iconТема. Автобіографія як документ ділового мовлення та літературний жанр
Обладнання : словник літературознавчих термінів; тлумачний словник;А. Коваль.’’Культура ділового мовлення’’;таблиця’’Автобіографія’’(кожному...
Словник понять І термінів з всесвітньої історії (10-11 кл.) iconБєліков, О. О. Тлумачний словник найсучасніших юридичних термінів. – Х. Прапор, 2011. – 320 с

Словник понять І термінів з всесвітньої історії (10-11 кл.) iconМ. Голянич, Р. Стефурак, І. Бабій Словник лінгвістичних термінів: лексикологія, фразеологія, лексикографія Івано-Франківськ 2011

Словник понять І термінів з всесвітньої історії (10-11 кл.) iconПолтавський державний
Словник футбольних термінів – методичний посібник для вчителів фізичного виховання, викладачів вищих навчальних закладів, тренерів,...
Словник понять І термінів з всесвітньої історії (10-11 кл.) iconРобоча програма навчальної дисципліни історіографія всесвітньої історії окр «бакалавр» Галузь знань: 0203 Гуманітарні науки
Робоча програма навчальної дисципліни «Історіографія всесвітньої історії» для студентів окр «бакалавр» за напрямом підготовки 020302...
Словник понять І термінів з всесвітньої історії (10-11 кл.) iconКафедра всесвітньої історії та методики викладання історії

Словник понять І термінів з всесвітньої історії (10-11 кл.) iconСловник літературних термінів Авангардизм
Авангардизм — течії в європейському мистецтві XX ст., які, відкидаючи закостенілі художні традиції, хотіли вивести мистецтво на нові...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка