Слово редактора



Скачати 239,91 Kb.
Дата конвертації29.05.2017
Розмір239,91 Kb.

Газета Новоолександрівської ЗОШ – дитсадка І – ІІІ ступенів січень-лютий, 2014 р.
Родинний

«В кожній людині є сонце, треба тільки дати можливість йому світити»


СЛОВО РЕДАКТОРА

Шановна учнівська громадо!! Центр учнівського самоврядування вітає усіх з Новим Роком, Різдвом Христовим та всіма святами зимового циклу!! Щастя усім у Новому році, добра, удачі, високих балів і вірних друзів!! Ми впевнені, що цей рік буде насиченим приємними подіями, незабутніми враженнями та сповнений гарного настрою. Значною мірою це залежить від нас самих, тому вмикайте уяву, імпровізуйте, пропонуйте свої ідеї, не бійтеся експериментувати, і цей рік стане для Вас незабутнім!!
Сократ


У номері:

1.Новорічні святкування у школі

2. Водохреще

3. 22 січня - День Соборності України

4. Свіча їх памяті не згасне…

5. Відлуння Афганських гір

6. День святого Валентина

7. Безсмертний подвиг українського народу

8. 23 лютого – День захисника Вітчизни





Якою має бути школа…

Які ж цілі ставить перед собою освіта на даному етапі, ми вирішили взнати у нашого директора.

- Сучасна школа повинна просто надавати освітні послуги учням, й розвивати громаду, залучати батьків та мешканців села до вирішення соціальних та інших проблем, які існують як в школі, так і в громаді.

Саме такою є наша школа. Вона є невід'ємна частина громади. Ми не просто співіснуємо, а живемо спільними проблемами і справами.



Громада допомагає у створенні досконалого освітнього середовища, яке сприяє покращенню навчальних досягнень наших учнів.



j0189212


У ЛЮТОМУ:


  1. Ложук Марина – 15.02.2003

  2. Апостолов Олексій – 23.02.2002

  3. Артеменко Роман – 03.02.2000

  4. Сандуленко Роман – 18.02.2000

  5. Левечко Валентина – 03.02.1997

  6. Ложук Ігор – 19.02.2006



У СІЧНІ:


  1. Лємєшев Денис – 27.01.2005

  2. Медун Дмитро – 14.01.2005

  3. Кузьмич Ольга – 09.01.2003

  4. Стрілець Анна – 29.01.2003

  5. Чугай Роман – 21.01.2003

  6. Тимчан Олексій - 23.01.2002

  7. Калита Сніжана – 30.01.2001

  8. Нагорна Анастасія – 20.01.2001

  9. Іванців Олена – 18.01.2000

  10. Дикуха Максим – 09.01.1999

  11. Калита Петро – 01.01.1999

  12. Хвищук Вікторія – 12.01.2006




Від щирого серця зичимо вам міцного здоров’я,

особистого щастя, благополуччя,

достатку, миру і злагоди!
Рецепт щастя на 2014 рік

  1. Довіру, відданість та щирість перемішати та укріпити за допомогою сильної волі. У результаті у Вас буде дивовижна на смак дружба.

  2. Для приготування любові Вам знадобиться:

Кохана людина, сила й щирість почуттів, вірність і взаємність.

  1. Зміксуйте дружбу і любов.

  2. Щоб смак щастя був ще досконалішим зловіть промінчик сонця, подих вітру, запах квітів, поділіться своєю любов’ю з рідними, відчуйте підтримку друзів.

  3. Фінальним акордом нехай стане усмішка.

СМАКУЙТЕ!

Як просто бути щасливим! Але як важко знайти потрібні інгредієнти…

d:\фото\новий рік 2013\dscf2042.jpgd:\фото\новий рік 2013\dscf2057.jpg
Школа… час безтурботного дитинства, безхмарної юності. Напевно, в серці кожного дорослого живе пам'ять про неї, бо саме тут ми вчились долати перші труднощі, дружити, підтримувати одне одного, вчились любити свій край, своє місто, людей. А ще школа – це веселі шкільні свята, серед яких найяскравішим і найнезабутнішим є святкування Нового року. Вже стало доброю традицією те, що в останній тиждень грудня Новоолександрівська ЗОШ - дитсадок перетворюється на казкове новорічне королівство, в якому царює добрий і мудрий Дід Мороз зі своєю внучкою Снігуронькою. Цього року вони завітали до нас не самі: разом з ними прилетіла до дітей Добра Фея, яка врятувала свято від недоброї Баби Яги та Злої Феї. Казкові гості радісно заходять у кожну класну кімнату, усім дарують хороший настрій і яскраві подарунки. Радісні усмішки на дитячих обличчях – це найкращий подарунок організаторам свята і найкраща подяка благодійникам.

Щиро віримо, що Новорічні свята подарують усім дітям радісні емоції і щасливі спогади, а всі смути та негаразди залишаться у році старому. Удачі вам усім, любові, добра і щастя! З Новим Роком, друзі!

Педагог-організатор

Водохреще. Хрещенський Святвечір (18січня)

У східних районах цей вечір називали «голодною кутею», в Галичині — «другим Святвечором», «Щедрим вечором».18

З появою вечірньої зорі, як і на Святвечір, сідали до родинної трапези. На вечерю подавались такі ж пісні страви, як і на «першу коляду». Знову чільне місце у вечері посідали традиційна кутя і узвар. У деяких місцевостях набирали, як і на Різдво, в миску по ложці усіх страв і ставили на підвіконні — для душ померлих.

Перш ніж сісти до вечері, хату обкурювали ладаном і зіллям, скроплювали всі її закутки свяченою водою, заїдаючи при цьому ритуальним печивом — паляницею чи пирогом. На стінах усіх приміщень вивішували паперові хрестики або малювали їх крейдою чи тістом, замішаним на освяченій у церкві воді. Після такого обходу господи щільно зачиняли двері й, помолившись, сідали до столу.

Вечеря відбувалася так, як і на Святвечір. Але, на відміну від першої, з цією вечерею пов'язаний звичай «проганяти кутю». Коли сім'я вставала з-за святкового столу, хтось з домашніх вибігав надвір. Палицею чи макогоном він гримав у причілок чистіну, вигукуючи:

Геть, кутя, з покуття,


А ти, узвар, іди на базар.

Так «проганяли кутю» здебільшого у східних районах України. У Галичині, зокрема на Гуцульщині, сідаючи до вечері, колись стріляли з пістолів. Цим ніби сповіщали про початок святвечірньої трапези та одночасно, за повір'ям, пострілами відлякували вовків. Після вечері, як і в різдвяні дні, ходили по хатах щедрувальники.



Ніч під Водохреща була сповнена всяких чудес. Худоба, згідно з народним повір'ям, розмовляє між собою. Але той, хто підслухав би що розмов, мусив би померти. Чарівною стає і вода в криницях чи потоках. Ось чому колись старші члени родини не спали в ту ніч. Як тільки проспівали опівночі півні, вони бігли до потоку чи річки набрати цілющої води. За народним повір'ям, той, хто буде першим і замість води набере вина, відразу після смерті потрапить на небо. Набрану опівночі воду зберігали за образами на випадок поранення або тяжкої недуги.


22 січня – День Соборності Українисоборність




Це свято відзначаємо щороку в день проголошення Акту возз’єднання Української Народної Республіки й Західно-Української Народної Республіки, що відбулося в 1919 році. Офіційно в Україні День Соборності відзначається з 1999 року.

22 січня 1918 року у приміщенні Київського Будинку вчителя було підписано Четвертий універсал, яким Українську Народну Республіку проголошено суверенною і незалежною державою. А 1919 року в цей самий день на Софіївській Площі в Києві було проголошено Акт Соборності українських земель.

Століттями розірваний український народ визволився з неволі – Лівобережна Україна вийшла з Російської, а Правобережна – з Австро-Угорської імперій – і возз’єднався на своїй землі в єдиній Українській державі.

Акт возз’єднання, злуки двох Україн був, швидше, символічним знаком прагнення єдності, бо у керівництві країни спільності тоді не було.

УНР як незалежна держава постала рівно за рік перед цим. ЗУНР (Західно-Українська Народна Республіка) постала в листопаді 1918 року, і відразу ж розпочався процес об'єднання: зазбручанська Українська національна рада надіслала до Києва свою делегацію для переговорів із гетьманом Павлом Скоропадським. Після зміни влади переговори велися з Директорією. 1 грудня 1918 року у Фастові був укладений «передвступний договір» про «злуку обох українських держав в одну державну одиницю». 21 січня 1919 р. в Хусті Всенародні збори ухвалили приєднати до Української Народної Республіки Закарпаття. Наступного дня у Києві в урочистостях з нагоди свята Злуки брала участь делегація — тридцять шість чоловік — Західної області УНР.

22 січня 1973 року в Чорткові на Тернопільщині гурт молоді під орудою Володимира Мармуса вивісив жовто-блакитні прапори (за що хлопців ув'язнили в радянському концтаборі).

22 січня 1978 р. на знак протесту проти російської окупації біля могили Тараса Шевченка в Каневі спалив себе Олекса Гірник із Калуша.

22 січня 1990 року сотні тисяч українців узялися за руки, утворивши “живий ланцюг” від Києва до Львова, на згадку про проголошення Акту Соборності.










Під таким девізом у Новоолександрівській школі-дитячому садку 11 лютого відбувся вечір пам’яті вчителів. Їх згадали поіменно (більше 50-ти прізвищ), бо кожен з них залишив свій добрий слід і пам'ять у серцях учнів школи, усі вони стали частиною майже 90-річної історії закладу.

Керівники, вчителі-предметники, вихователі дитячого садка, медичні сестри… Їх трудова біографія складалася по-різному. Але кожен залишився в пам’яті багатьох поколінь новоолександрівців.



Вечір розпочався з хвилюючого відеофільму «Людина живе доти, доки про неї пам’ятають». Чи не вперше нинішнє покоління учнів побачило на екрані легендарні постаті Новоолександрівської школи. Теплими спогадами про своїх колег поділилася ветеран педагогічної праці, колишній заступник директора школи з навчально-виховної роботи Світлична Анна Прокопівна. Для неї всі вони залишилися зіроньками, яких вона згадує щоденно. І свіча, яка палала протягом усього вечора, ніби нагадувала, що талант. Толерантність, доброта, простота притаманні колегам, з якими вона працювала, ніколи не зітруться в пам’яті.


Далекого 1957 року розпочала трудову біографію в рідній школі на посаді вчителя молодших класів Андрущенко Антоніна Андріївна. Вона й сьогодні в строю, мужня, енергійна, відповідальна. До глибини душі схвилювали присутніх її спогади про колег-початківців, зокрема Рослякову Марію Яківну та Родич Поліну Федорівну. Реаліями того часу були переповнені класи по 40-45 учнів, підготовка до уроків при світлі лампи та повна відповідальність за долю дітей протягом світлового дня. Адже батькам тоді доводилося працювати майже цілодобово. Але вчителі встигали і виховували чудовими людьми і своїх власних дітей. Про свого батька Гната Степановича, колишнього військового керівника нашої школи. Про спілкування з колективом 70-х років. Історію шефських зв’язків згадував присутній на вечорі директор ПАТ «Придніпровське», депутат Херсонської обласної ради Світличний Микола Гнатович. Будучи частим гостем нашого закладу, учасником майже всіх заходів, Микола Гнатович щоденно цікавиться справами школи-дитячого садка. Звання Відмінника освіти та Почесного учня нашої школи-його заслужені нагороди.
Проведення вечора пам’яті 11 лютого – не випадково. Адже 12 лютого виповнилося б 70 років талановитому педагогу, кавалеру ордена «Знак Пошани», делегату Всеукраїнського з’їзду вчителів, Людині з великої літери Жарик Аллі Миколаївні. Про щиру, добру, відповідальну колегу, керівника, з якою довелося працювати, згадував у своєму виступі директор школи Береговий Василь Миколайович. Він від серця подякував Аллі Миколаївні, колегам, яких уже немає, за перші життєві уроки в рідній школі, за допомогу в професійному становленні.
Лунали того вечора хвилюючі, журливі пісні у виконанні колишніх учнів школи-дитсадка Тетяни Капінус, Наталії Гаращук, Наталії Табор, учениці 8 класу Тетяни Швиденко, вчителя Геннадія Івановича Вдовенкова.
Зі сльозами на очах дивилися присутні на виступи хореографічних колективів під керівництвом Паучок Дарини В’ячеславівни.
Більше двох годин, як одна мить, при напруженій тиші, згадували, вшановували учасники вечора своїх колег.
А заключним акордом, підсумком вечора став виступ старости православної общини села Ярошик Віри Дмитрівни – ветерана педагогічної праці, яка, не дивлячись на тяжкі життєві випробування, не зламалась, витримала і щоденно несе до людей основи загальнолюдської й церковної моралі. І запалали в залі не одна, а більше 100 свічок, схиливши голови, стоячи, представники різних поколінь вшанували людей, ім’я яким – Учитель.

Свіча їх пам’яті не згасне.

Вони добро творили і прекрасне.

Ми не забудем їх ніколи,

Колеги, учні, рідна школа.
Директор школи В.М. Береговий
Потомку, й ти через століття ,

Пройшовши по Землі святій,

Зроби таке добро на світі,

Щоб вічно залишалось в памяті людській!

d:\рисунки\рисунки\candle.png
d:\рисунки\рисунки\rose_with_leaf1.png

14 лютого в актовій залі Новоолександрівської школи – дитячого садка відбувся хвилюючий захід. Присвячений він 25 – й річниці виведення радянських військ з Афганістану. Вперше, після її закінчення, до рідної школи завітав випускник 1972 року, льотчик-офіцер Сасcа Сергій Андрійович.


Не стримав воїн скупої чоловічої сльози, коли на порозі школи побачив свого наставника, вчителя фізичного виховання і військового керівника Жарика Олександра Івановича, який нині на заслуженому відпочинку


На долю Сергія Андрійовича Сасcи випало багато життєвих випробувань. Після закінчення Харківського льотного училища служба в Монголії, Угорщині, Німеччині, Західній Україні, Забайкаллі, Таджикистані. Та окремою сторінкою його військової біографії став Афганістан.

На багато років його домівкою стала кабіна МІ – 8, на якому він пройшов тяжкими дорогами афганської війни, був одним із останніх хто залишив цю країну в 1989 році. На учнів нашого закладу Сергій Андрійович справив незабутнє враження. Надзвичайно скромний, ерудований, з почуттям хорошого гумору. На зустріч до рідної школи одягнув лиш бойові ордени, хоча має багато медалей. Усього, чого досягнув у житті, завдячує школі, вчителям, отриманим тут знанням. Адже до військового училища поступив дуже легко і закінчив його з відзнакою. Долати серйозні навантаження допомагала хороша фізична підготовка, постійні заняття спортом, за що знову дякує школі. До речі, як і більшість випускників нашої школи. Сасcа Сергій Андрійович був відмінним волейболістом, тому комплект волейбольних м’ячів, як подарунок рідній школі, не випадковий.

Бойовий льотчик, який стільки пережив і бачив у своєму житті постійно повторював: «Я просто робив свою роботу».

І навіть зібравшись на традиційний вечір до Дня святого Валентина, нинішні Новоолександрівці старшокласники, обговорювали зустріч з колишнім нашим випускником. І залишились сповнені гордості за школу, за старше покоління і багато хто захотів бути схожим на нашого шановного гостя – Сасcу Сергія Андрійовича.



Наступні два тижні у нашому закладі пройдуть під знаком святкування 70-річниці визволення села, району від фашистських загарбників. Заплановано цілий ряд заходів до цієї знаменної події.

А головною подією цього року стане для нас святкування 90 - річчя створення нашої школи. Урочистості заплановані на 1 – 3 травня.




Заст. директора з ВР Лємєшова Т.В.


Доросла частина населення в усі часи вважала своїх дітей "важкими", критикувала їх, боролася з їхнім стилем життя та ідеалами.

Так, у 20- ті роки минулого століття дорослі називали молодих людей "полум'яною молоддю", боролися з їхньою розкутістю, яскравим одягом, захопленням саксофонною музикою та джазом. Серйозно обговорювалося питання про згубний вплив на юні незміцнілі душі перегляду великої кількості кінофільмів. Молодь боролася з усім старим і традиційним, за повну індустріалізацію життя.

У 50 - ті роки стурбованість дорослих викликало вже "бите покоління", яке обрало для себе як протест обмеження і аскетизм, надаючи перевагу тезі: "Людина - додаток до верстата". Бути в дорозі - для них означало бути вільними і незалежними. Оспівуючи романтику простих людських почуттів, вони ставили противагу вузькому раціоналізму життя і виробничій тематиці. Старше покоління засуджувало вузькі штани, твіст, а молодих людей називали "стилягами".

У 60- ті -70- ті роки старше покоління боролося з короткими спідницями та з захопленням молоді музикою "Бітлз", з довгим волоссям і штаньми "кльош", які носила молодь. З'явилися електрогітари і ВІА, пацифістські антивоєнні настрої, рок - н -ролл і новий стиль одягу "хіппі". У такий спосіб молодь протестувала проти війни, проти устрою суспільства, змістом якого було спожи-вання і неможливості впливати на свою долю.



У 80 -ті роки ХХ ст. Предметом стурбованості старших поколінь став стиль диско і брек-данс. Тривогу викликала масовість молодіжних рухів і напрямів. Зараз ці підлітки виросли, стали дорослими і є основними носіями нових демократичних цінностей, діячами ринкової економіки . Нинішню молодь найбільше турбують проблеми забруднення навколишнього середовища, найсерйознішими проблемами випускники називають наркотики, голод, загрозу атомної війни і звичайні війни.






c:\documents and settings\admin\рабочий стол\газета січень лютий\8695562_fd5b5d7f.gif

Християнського проповідника Валентина посадили в римську в'язницю за віру і невдовзі засудили до страти. Сидячи під вартою, Валентин закохався у сліпу дівчину, дочку в'язничного наглядача. Користуючись своїми медичними знаннями, він зцілив її від сліпоти.

За іншою версією, сліпа дочка тюремника сама закохалася у Валентина. Той як священик, що дав обітницю безшлюбності, не міг відповісти на її почуття, але в ніч перед стратою (ніч проти 14 лютого) прислав їй зворушливий лист, який підписав «Твій Валентин».

У пам'ять про це тепер у День Святого Валентина заведено дарувати одне одному «валентинки» — вітальні листівки у вигляді сердечок, з добрими побажаннями, словами кохання, пропозиціями руки та серця чи просто жартами, які не підписують, і той, хто отримує, повинен сам здогадатися, від кого вони..

Також у цей день дарують коханим квіти (найчастіше троянди — символи кохання),5
цукерки-сердечка, інші сувеніри у вигляді сердечок, купідончиків, пташок, що цілуються.


ПРО ЛЮБoff ;-))

4

Не повіриш: я не засмучена. 
Посміхнися: не ображаюся. 
Знаю я – моє серце змучене, 
Та не бідкаюсь і не каюся. 
Не повіриш: я не змінилася, 
Все така ж чудна та закохана... 
Пам’ятаєш, як я дивилася 
Перелякано і сполохано? 
Так, звичайно, я помудрішала, 
Але час душею не бавився, 
Неможливо це – стати іншою, - 
Хай би ще сто років наклалося! 
Не подумай. Я не забула – 
Кожен порух твій пам’ятаю, 
Кожну мить, що як сон минула, 
Я щоночі назад вертаю. 
Вірю: наша любов – освячена. 
Я вітаю тебе з весною! 
Не „прощай” кажу – „до побачення!”..........

Безсмертний подвиг українського народу

(до 70-річяя визволення села Новоолександрівка від фашистських загарбників)



Лежить на столі сімейний альбом.

Пожовкле фото, мов листя.

І видно напис старим пером:

На память рідним і близьким”.



Летіла листівка з чужого краю

Додому, у рідну хату,

З далеким минулим мене єднає,

Знайомить із дідом – солдатом...

Пам’ять землі – це пам’ять родини, безсмертя України. Відходять роки , стираються у свідомості картини війни , коли на рідній землі гриміли гармати , гинули солдати , вмирали батьки й матері , брати й сестри , старі й діти ; руйнувалися міста й села , текли криваві ріки .Про доблесний подвиг багато можуть розповісти прадідусеві фотографії й медалі ...

У школі пройшов виховний захід – зустріч з дітьми війни – Зоршею Григорієм Яновичем, Горшковою Олександрою Степанівною. Учні більше дізналися про дітей війни. Глибоко вразило життя в селі під час лихоліття тим, які труднощі доводилося долати людям. На їхню долю випало нещастя відчути на собі страх, холод, голод та смерть близьких.

Бідні діти війни.

Ви сьогодні - дорослі.

Біль торкнувсь сивини,

І жалієтесь досі:

На війну, на біду,

На життєві незгоди.

Ви, як сосни в саду,

І незвичні, і горді.

Ганна Чубач

Григорій Янович Зорша не тільки дитя війни, а й поет. Свої вірші він зачитав на цій зустрічі.



Пам’ятаймо ті, грізнії, роки.

Пройшли роки, спливли у вічність,

Безповоротно, назавжди,

То сяють золотом рядки,

Записані в історію, як дійсність.

І в пам’яті, народній, будуть жить

Ті подвиги героїв, що творились,

Що вкарбувались в ту, славетну, мить,

Коли вони життям своїм все людство заслонили.

Була війна, страшна і смертоносна,

Над світом звилася чума,

Коварна, підла, зореносна,

Запанувать над людством думала вона,

Занісши свастику ненависно і злосно.

Та переміг зміюку наш солдат!

І з Перемогою вернувсь додому,

Щоб господарство із руїн піднять

Та виховання сину дать малому.

Нелегкими були ті роки,

Лікували і рани й розруху…

І славлять історії давні рядки

Титанічні зусилля народу,

Його незламного духу.

Відродили і села й міста…

Всю державу міцною зробили

І завжди будуть славить героїв вуста

Поколінь всіх що знову зростили.
Будуть подвиги людськії жить

У віках і для всіх як уроки:

Всім народам у світі дружить ,

Пам’ятати ті грізнії роки!


В єдинстві наша сила.
Україно! Поля! Терикони!

Що ж сталось з народом твоїм? –

Розділились на два регіони

Із лідером , кожний своїм.

Забули що сила в єдинстві

І розквіт в єдиній сім’ї.

Нас вчили цьому ще з дитинства,

Як в древності князь вчив синів:

Щоб кинули злії роздори,

Зреклись міжусобиць страшних:

«Бо разом ви згорнете гори

Й досягнете днів золотих»

Й сьогодні повчання іздревлє

Є актуальним й для нас

І наше славянськеє плем’я

Досягне висот і в наш час.

То ж, об’єднаймося, браття!

Зі сходу і заходу – всі,

Щоб Україна усім нам на щастя

Засяяла в повній красі!



Низько схиляємо голови перед матерями, вдовами, жінками, які замінили чоловіків: на полях вирощували хліб, на заводах кували зброю, шили солдатам теплий одяг і своєю самовідданою працею наближали перемогу. Не зітруться із фотокарток їхні погляди – хвилюючі й відверті, болючі й вічні. Про це розповіла Горшкова Олександра Степанівна.c:\documents and settings\admin\рабочий стол\ф 70 р. визволення херс. від загарбн\dscf2283.jpg


Ваш доблесний подвиг – це

приклад для мене,

Вклоняюсь за мирне життя.

Дідусеве фото в минуле поверне,

З’єднає його з майбуттям.

На заході звучали і пісні фольклорного гурту «Левада», від який щеміло серце, котилася сльоза.

Нас завжди переслідує нав’язлива жахлива думка: а прийде ж день, коли підуть із життя останні з цих літніх людей з орденами на грудях і печаллю на серці. Полинуть у вічність їхні терпеливі душі й понесуть із собою живі спогади... Лише пам’ять залишиться... Вона ж нетлінна, дивиться на нас зі старих фронтових світлин, які зберігає шкільний музей. Тут історія моїх прадідів, біографія покоління, безсмертний подвиг українського народу.

Заст. директора з НВР Швиденко О.М.






31


У всі часи захищати рідну землю було справою честі та гідності мужніх людей, дійсних патріотів своєї країни, святим обов’язком кожного громадянина. Тож День захисника Вітчизни — це всенародне свято. Воно є символом непорушного зв’язку багатьох поколінь захисників Батьківщини та проявом поваги народу до них. У нього славні традиції, за ним стоїть сама історія, сповнена героїки подвигів, яскравих вчинків.

23 лютого Україна святкує День захисника Вітчизни, свято, яке із Дня Радянської армії перетворилося на всенародний чоловічий день. Це свято виникло у 1918 році як день народження Червоної Армії після перемоги над німецькими військами під Нарвою та Псковом.

23 лютого1999 року – Президент України Леонід Кучма видав Указ «Про День захисника Вітчизни», у якому зазначено: «Враховуючи численні звернення громадських організацій, ветеранів війни, та з метою сприяння патріотичному вихованню молоді постановляю установити в Україні свято — День захисника Вітчизни, яке відзначати щорічно 23 лютого». У часи СРСР 23 лютого був днем Радянської армії, тож і сьогодні, за традицією, вітають у першу чергу військових. Проте третина українців ставиться до свята як до дня чоловіків День захисника Вітчизни уособлює такі прекрасні людські якості, як доблесть і мужність. Фактично воно є святом усіх чоловіків, чиє головне покликання – обороняти рідну землю. Це свято символізує любов і повагу українців до своїх захисників і визволителів, до тих, хто сьогодні стоїть на варті незалежності держави.

У цей день ми з вдячністю згадуємо і вітаємо тих, хто захищав національні інтереси та безпеку нашої держави. У цей день традиційно вшановуємо усі покоління, які показали приклади вірності і героїзму, захищаючи Вітчизну, від часів Запорозької Січі до наших днів.

Мужність і героїзм, доблесть і слава, відвага і честь — саме ті чесноти, на яких базується вся багатовікова історія нашої України. На долю воїнів-захисників усіх поколінь випало багато випробувань. Захищати Батьківщину, свою землю, свою домівку – це святий обов`язок кожної людини.

Захисники Вітчизни – це ті, хто в грізні воєнні часи відстояв рідну землю від фашистської навали. Це ті сивочолі ветерани, чия юність співпала з нелюдськими випробуваннями, з горем, кров’ю та лихоліттям. Та вони вистояли і в післявоєнні роки відбудовували та розвивали країну.


У нашій пам’яті зберігаються усі подвиги багатьох поколінь воїнів-захисників, їх безмежна відданість і любов до рідної землі, мужність та героїзм.







c:\documents and settings\admin\рабочий стол\газета січень лютий\img_0001.jpg



Народ без школи, як без сонця день,

Як нива без доспілого ячменю.

Тут чути музику проспіваних пісень

Дітей, які давно поза її межею.

Приходять діти мудрість віднайти

Вона ж приходить через слово “вчитель”.

Він супроводжує до вірної мети

Яку обрав для себе кожен учень.

Приходь до школи, як у рідний дім,

Вона тебе огорне теплотою,

І посмішки приємні вчителів

Ти понесеш в шляхи з собою.

Тебе навчать, як жити і любить

Свою сім’ю, і матір, і державу,

Як правильно й по совісті чинить,

Як крізь життя пронести гарну славу.c:\documents and settings\admin\рабочий стол\газета січень лютий\j0432665.png

Школа
Школа рідна є найкращою в нашому

районі ,

Тут усе таке затишне, як у батьківсь-

кім домі.

І працюють тут найкращі вчителі у

світі,


Вчать лише добро творити й як на

світі жити.

Класи світлі та просторі,

Наче срібло, сяють.

І про цей затишок в школі

Вся громада дбає.

І навчатись наші учні

Дуже полюбляють

В конкурсах, олімпіадах

Перемоги мають.

А ще наші діти

Люблять танцювати

Та стареньким людям

Всім допомагати

Тож гордися, наша школо,

Своїми школярами

А вони тебе прославлять

Своїми знаннями.








Посміхнись =))c:\documents and settings\admin\рабочий стол\газета січень лютий\imagesщщщ.jpeg
***

- Завтра нехай прийде в школу твій дідусь!

- Ви хочете сказати - тато?

- Ні, дідусь. Я хочу показати йому, які помилки робить його син у твоїх домашніх завданнях!


***

- Ти чому спізнився в школу?

- Я хотів піти на риболовлю, але батько мене не взяв.

- Твій батько правильно зробив. Він, сподіваюся, пояснив тобі, чому ти повинний йти в школу, а не на риболовлю?

- Так, він сказав, що хробаків мало і на двох не вистачить...
***

Школярів попросили допомогти в поширенні лотерейних квитків. Кожному дали по 20 штук. Хлопці розійшлися по будинках. Один з них дуже швидко повернувся і гордо заявив:

- Я всі квитки продав! Усі двадцять взяли в одному будинку.

- І як тобі це удалося?c:\documents and settings\admin\рабочий стол\газета січень лютий\imageщщs.jpeg

- Мене вкусив їхній собака.
***

На уроці домоведення:

- Скажи тепер ти, що таке кілограм?

- Це 800 грам в упакуванні.


***

У школі вивчають методи першої медичної допомоги:

- Що б ти зробив, якби твій маленький брат проковтнув ключ?

- Лазив би додому через кватирку.



Газета


"Родинний"

Головний редактор

Швиденко Оксана Миколаївна



Редакційна рада:

Паучок Д.В.

Нагорна Н.В.

Логвиненко Т.Я.

Дикуха Вікторія

Мартиненко Євген

Швиденко Тетяна

Лємєшова Карина






Адреса редакції:

Провулок Шкільний, 6

с. Новоолександрівка

Нововоронцовський р-н

Херсонська обл.

74231


Тел. 3-82-26

e-mail: oksinda@ rambler.ru






Каталог: Files -> downloads
downloads -> «Це склад книжок» так скептик говорив, «Це храм душі» естет йому відмовив, Тут джерело всіх радощів земних, І їх дарують нам без цінним словом…»
downloads -> Для вчителів зарубіжної літератури
downloads -> Методичні рекомендації щодо викладання світової літератури в загальноосвітніх навчальних закладах у 2013-2014 навчальному році // Зарубіжна літератури в школах України. 2013. №7-8
downloads -> Талант людини це божий дар
downloads -> Василь Стус постать,що єднає
downloads -> Антон павлович чехов
downloads -> Остап Вишня. Трагічна доля українського гумориста. Моя автобіографія
downloads -> Урок 1 т ема. Вступ. Роль художньої літератури у формуванні життєвих цінностей людини


Поділіться з Вашими друзьями:

Схожі:

Слово редактора iconПрограма І всеукраїнської наукової інтернет-конференції «інноваційні методологічні стратегії вітчизняного літературознавства»
«Слово і Час» (за участю головного редактора Лукаша Скупейка) та наукових видань Інституту літератури
Слово редактора iconТ. Г. Шевченка нан україни Павло Михед Слово художнє, слово сакральне
М69 Слово художнє, слово сакральне Збірник статей. – Ніжин: тов “Видавництво “Аспект-Поліграф”, 2007. – 172 с
Слово редактора icon1. З’ясувати, що означає слово “хімія”; З’ясувати, що означає слово “хімія”
З’ясувати, що означає слово "хімія"; Слово «хімія» має кілька значень. Так називають науку І навчальний предмет. Іноді слово «хімія»...
Слово редактора iconБезпечний Інтернет
То ж згадаймо, що означає слово «безпека», яке лексичне значення цього слова, яку роль відіграє це слово у вашому житті
Слово редактора iconУрок вивчення нового матеріалу. Обмін думками, слово вчителя, робота з прислів’ями, робота зі словничком, дослідження порівняння, асоціація, інтерактивна вправа «Доведи або спростуй»
Слово в житті людини. Краса світу І людської душі в художньому слові. Образне слово – першоелемент літератури. Початок словесного...
Слово редактора iconКолонка редактора
Розбудова протиповітряної І протихімічної оборони після війни продовжувалася з наростаючими тем
Слово редактора iconВічне І живе Шевченкове слово : веб-список / Зарічненська црб. – Зарічне, 2014 Веб-список «Вічне І живе Шевченкове слово»
Веб-список «Вічне І живе Шевченкове слово» присвячений 200 -річчю від дня народження Т. Г. Шевченка
Слово редактора icon«слово о полку ігоревім». Образи І метафори. Вступне слово: «земля трояня» в «Слові о полку Ігоревім»

Слово редактора iconСтепан Павлюк. Від редактора с. 1 Роман Кирчів. Історія української етнографії с
П'єр Кампорезі. Магічні жнива: їжа, фольклор та суспільство
Слово редактора iconВічне І живе шевченкове слово
Шевченкове слово має великий вплив на формування світогляду усіх поколінь, в тому числі І молоді. З метою популяризації творчості...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка