Служби україни


Обсяги несплачених сум податків (обов’язкових платежів) до бюджетів різних рівнів при транзакціях купівлі-продажу житлової нерухомості в Україні



Сторінка3/5
Дата конвертації16.05.2017
Розмір0.75 Mb.
ТипАвтореферат
1   2   3   4   5

Обсяги несплачених сум податків (обов’язкових платежів) до бюджетів різних рівнів при транзакціях купівлі-продажу житлової нерухомості в Україні

Рік

2007

2008

2009

2010

2011

2012

2013

Всього

Кількість транзакцій, (од.)

369536

303642

225000

224920

254586

182 950

152 088

1712722

Несплачені обов’язкові платежі млрд. грн.

5,5

4,6

3,4

3,4

3,8

2,7

2,3

25,7

Джерело. Розраховано автором

Інший податковий інструмент – податок на житлову нерухомість, практики стягнення якого в Україні не існує. З’ясовано, що цей податковий інструмент за наявного інституційного забезпечення втрачає свої функціональні властивості.

Ще одним податковим інструментом є плата за землю, надходження від якої демонструють позитивну динаміку. Водночас існують вагомі підстави вважати, що регулююча функція цього податку виконується не повною мірою, що певним чином пов’язано з неадекватною оцінкою земельної нерухомості, недоліками податкового законодавства, проблемою ідентифікації об’єктів оподаткування тощо.

У роботі наголошено, що за умов інституційного вдосконалення податкових інструментів їх вплив здатен сприяти: стимулюванню власника до ефективного використання нерухомості або позбавляння неприбуткового активу; зменшенню прибутковості транзакцій з нерухомістю; забезпеченню стабільних надходжень до бюджетів різних рівнів.

Серед інших інструментів, що здійснюють вплив на активізацію розвитку ринку нерухомості особливе місце належить іпотечним інструментам. Останні у вітчизняному законодавстві представлені досить різноманітно, причому деякі з них застосовуються у вітчизняній іпотечній практиці, а деякі – залишаються лише закріпленими законодавчо (табл. 4).

Таблиця 4

Групування іпотечних інструментів за ознакою їх застосування


Групи інструментів

Види іпотечних інструментів

відповідно до чинного законодавства

застосовуються

не застосовуються

Інструменти придбання нерухомості

Іпотечний кредит, цільові заощадження



Інструменти створення нерухомості

Іпотечні кредити, цільові облігації підприємств, інвестиційні сертифікати, сертифікати ФОН



Інструменти рефінансування

Іпотечні цінні папери: іпотечні облігації

Заставні, іпотечні сертифікати (сертифікати участі та сертифікати з фіксованою дохідністю

Джерело. Складено автором

Серед іпотечних інструментів найбільш затребуваним є іпотечний кредит. Проте упродовж останніх п’яти років спостерігається знижувальна динаміка транзакцій на ринку нерухомості і, відповідно, використання іпотечного кредиту. Встановлено, що стримуючими факторами застосування іпотечного кредиту під дохідну виробничу нерухомість, є: відсутність розвиненого фондового ринку; недостатній розвиток цих сегментів ринку нерухомості. Іпотечні кредити під земельну нерухомість не є актуальним напрямом діяльності вітчизняних іпотечних кредиторів, що пов’язане з кредитно-земельними ризиками (в частині незахищеності прав власності на земельну нерухомість, низьку ліквідність земельної нерухомості, нижчу потребу відносно житлової тощо). Водночас вітчизняна економіка не зможе обійтися без використання можливостей аграрної та земельної іпотеки для подолання занепаду сільськогосподарської індустрії.

Інструменти групи рефінансування, представлені передусім іпотечними цінними паперами, лише набувають поширення на вітчизняному ринку.

Узагальнюючи стан обігу іпотечних облігацій в Україні, виокремлено наступні проблеми. Низький рівень розвитку ринку іпотечних цінних паперів знижує ефективність їх застосування для рефінансування іпотечних кредитів, що призводить до неспіврозмірності витрат на емісію та отриманих вигод. Подолання даної перешкоди потребує комплексних заходів як у сфері регулювання власне обігу іпотечних цінних паперів (зокрема, урегулювання низки питань, пов’язаних з їх емісією, формуванням іпотечного покриття, веденням його реєстру, порядку ліцензування діяльності агентів іпотечного ринку), регулювання іпотечного кредитування в цілому (удосконалення методик оцінки предметів іпотеки, системи ведення реєстрів обтяжень на нерухоме майно) та фінансової діяльності в цілому. Відсутність спеціалізації іпотечної діяльності для фінансових установ призводить до зниження надійності іпотечних інструментів, а відповідно – їх інвестиційної привабливості.

Обґрунтовано, що сприяння створенню іпотечних банків та емісії іпотечних цінних паперів можливе в умовах функціонування системи державного стимулювання іпотечних кредитів через іпотечні банки (за прикладом Німеччини). Досвід діяльності дворівневої моделі іпотечного рефінансування у США свідчить про високі ризики, пов’язані з нею. Про це свідчить також і досвід діяльності ДІУ в Україні, що на сьогодні має фінансові труднощі.

Поряд з іпотечним кредитом і інструментами його рефінансування, у сфері житлової нерухомості перспективним напрямом є використання інструментів створення нерухомості: цільових облігацій та сертифікатів ФОН. Разом з тим існують серйозні проблеми з надійністю обох інвестиційних інструментів: проблема відповідності об’єкта нерухомості параметрам, які були заявлені під час емісії подібних цінних паперів, зокрема, фізичних характеристик та часу виконання емітентом власних зобов’язань. Якщо вести мову про цільові облігації, важливим питанням є також зміст товару, який використовується для покриття зобов’язань. Це збільшує транзакційні витрати інвесторів, пов’язані з необхідністю придбання необхідної кількості цільових облігацій або додаткового узгодження виділення відповідних частин об’єкта нерухомості з забудовником або емітентом. Тенденції використання сертифікатів ФОН практично не прослідковуються, їх випуск здійснюється ситуативно і нерегулярно.

У роботі охарактеризовано об’єктивні причини стримування застосування іпотечних інструментів в Україні, що негативно впливає на розвиток ринку нерухомості.

Оцінка впливу фінансово-кредитних інструментів на розвиток ринку нерухомості, засвідчує, що їх застосування не завжди досягає позитивного ефекту активізації розвитку ринку нерухомості. У зв’язку з чим викликає інтерес міжнародний досвід для виявлення можливостей його запровадження в національних умовах.



У четвертому розділі “Міжнародний досвід використання фінансово-кредитних інструментів на ринках нерухомості” досліджено міжнародний досвід застосування фінансово-кредитних інструментів різних секторів фінансової системи на ринках нерухомості окремих країн; висвітлено існуючі в різних країнах відмінності та особливості їх використання, досліджено специфіку впливу фінансово-кредитних інструментів на розвиток ринків нерухомості.

Незважаючи на очевидний вплив монетарних інструментів на розвиток ринку нерухомості, єдиного підходу щодо доцільності та характеру їх застосування з метою регулювання дієвістю ринку нерухомості досі не існує. Оглянуто існуючі підходи і визначено, що перший підхід полягає у запереченні необхідності реакції з боку монетарного регулятора на зміни на ринках нерухомості. Даний підхід відображає позицію, відповідно до якої завданням монетарного регулятора є забезпечення цінової стабільності. Другий підхід полягає у тому, що монетарний регулятор має реагувати на зміни цін на активи не лише з метою стабілізації сукупного попиту та інфляції, а й нести відповідальність за стабільність фінансової системи.

Вивчення світового досвіду дало змогу дійти висновку, що монетарний регулятор Єврозони Європейський центральний банк (далі – ЄЦБ) впливає на ринки нерухомості застосовуючи такі монетарні інструменти як: депозитна ставка, ставка рефінансування та ставка за кредитами. Охарактеризовано особливість монетарної політики ЄЦБ, яка спрямована на співпрацю з національними банками країн-учасниць Єврозони; основна мета якої – цінова стабільність. Загалом, ЄЦБ проводив політику відносно низької відсоткової ставки, хоч протягом 1999-2001 та 2005-2008 рр. проводилась політика підвищення відсоткових ставок: у першому випадку з метою забезпечення цінової стабільності, в іншому – у зв’язку зі значним зростанням грошової маси. Внаслідок цього ринок нерухомості в країнах Єврозони поводився по-різному. Найменші показники зростання цін на нерухомість продемонструвала Німеччина (з моменту запровадження євро у середньому – на 0,07% за рік), найбільше зростання цін відбулося у Франції (в середньому 11,56 %), Естонія (10,91 %), Бельгія (9,75 %) та Іспанія (9,6 %). Невисокі показники зростання у докризовий період показали ринки Австрії (1,52 % на рік) та Португалії (3,45 %); у Німеччині ціна скорочувалась у середньому на 0,64 % на рік. Внаслідок кризи найбільше падіння спостерігалось в Ірландії (11,7 % на рік), Естонії (8,39 %), Іспанії (4,6 %) та Греції (4,26 та 4,5 %). Натомість, у Німеччині та Австрії спостерігалось підвищення темпів зростання цін (1,79 та 3,35 % на рік відповідно).

Хоча ЄЦБ проводить єдину монетарну політику у зоні євро, грошова маса змінювалась у країнах-учасницях валютного союзу також неоднорідно: країнам з високими темпами зростання цін (Ірландія, Греція) відповідало значне зростання грошової маси, з іншого боку, Німеччина, в якій у докризовий період ціни на нерухомість знижувались, показувала й низькі показники зростання грошової маси. В умовах кризи та зниження ефективності передатного механізму ЄЦБ застосував низку нетрадиційних монетарних інструментів.

На відновлення ефективної діяльності ринку нерухомості частково була спрямована програма придбання облігацій з покриттям (Covered Bonds Purchase Program), до яких належать й іпотечні облігації. Проте, значного збільшення обсягів кредитування, у тому числі іпотечного, внаслідок застосування цих програм поки що не спостерігається. Окрім цього, ЄЦБ проводить політику забезпечення ліквідності банків з метою відновлення рівня кредитування населення та економіки. Це, зокрема, виявилось у знятті обмежень на обсяг коштів, які надаються на грошових аукціонах під ставку рефінансування, встановленні її фіксованого значення, а також у її значному зниженні. Незважаючи на ці заходи, на сьогодні, ринок нерухомості у Єврозоні й досі перебуває під негативним впливом кризових явищ.

Відносно низькі ставки Федеральної резервної системи (далі – ФРС), лібералізація регуляторної політики, застосування разом з традиційними монетарними інструментами (дисконтна ставка, цільова ставка рефінансування) нових фінансових інструментів сприяли стрімкому розвитку ринку нерухомості США. З 1991 до 2007 року індекс цін на нерухомість зріс на 127 %, при цьому кожне зниження відсоткових ставок сприяло пришвидшенню зростання цін на ринку. Порівняно з сегментом ринку споживчої нерухомості, сегмент комерційної нерухомості розвивався повільніше. На кризові явища у фінансовій системі та економіці ФРС відреагувала, окрім зниження ставок, наступними заходами. Тимчасово були підвищені строки надання коштів (до 30 днів за дисконтним вікном, до 90 днів за кредитами). Для надання фінансовим інститутам додаткової ліквідності була розпочата реалізація низки тимчасових програм.

Як і ЄЦБ, первинним завданням ФРС є забезпечення стабільності цін; в умовах кризи до цього завдання додалось забезпечення стабільності фінансової системи. Разом з цим, низка запроваджених програм опосередковано була спрямована на відновлення нормального функціонування ринку нерухомості. Через ці програми було здійснене вливання додаткової кількості коштів у фінансову систему, що мало сприяти відновленню кредитування населення та підприємств, у тому числі у сфері нерухомості. Разом з цим, відновлення ринку після шоку відбувається досить повільно. Кількість проданих будинків збільшується, що пояснюється достатньо низькими цінами та низькими ставками за іпотечними кредитами. Досі існують фактори, які обмежують розвиток ринку: негативні очікування щодо доходів та зайнятості населення, а також тенденції в ціноутворенні на об’єкти нерухомості. Окрім цього, умови іпотечного кредитування залишаються несприятливими. Існує проблема перенасичення ринку порожніми об’єктами нерухомості, що обмежує розвиток будівельної галузі. Це ж стосується ринку дохідної нерухомості. Умови фінансування придбання дохідної нерухомості залишаються несприятливими, що обумовлює низьку активність цього сегменту ринку.

У розвинених країнах достатньо ефективним інструментом фінансування місцевих інфраструктурних проектів є муніципальні інструменти. Хоча прямого цільового впливу на формування ринку нерухомості (шляхом створення нових об’єктів, реконструкції старих) не передбачено, такі проекти, як правило, включаються у “загальні потреби”. Порівняно з муніципальним кредитом, муніципальні цінні папери є більш ефективним інструментом залучення коштів на потреби муніципалітетів, через можливість їх ринкового обігу з залученням до інвестування фактично необмеженого кола осіб. З іншого боку, на відміну від муніципального кредиту, для ефективного функціонування якого достатніми є наявність відповідних повноважень муніципалітетів та наявність кредитної системи, інститут муніципальних цінних паперів потребує відповідного ринку, а також низки фінансових посередників, які спеціалізуються на оформленні емісії, первинному та вторинному розміщенні муніципальних цінних паперів та законодавчих норм, які роблять такі інструменти привабливими для інвесторів.



Найбільш розвиненим ринком муніципальних цінних паперів як за обсягами транзакцій, так і за якістю інститутів є ринок США. В європейських державах ринок муніципальних облігацій розвинений слабше, а самі муніципальні облігації не відіграють такої ролі в економіці, як у США.

Зроблено висновок, що розвиток муніципальних запозичень опосередковано впливає на ринок нерухомості через запровадження інфраструктурних проектів, реалізація яких і сприяє розвиткові місцевих ринків нерухомості.

Зарубіжний досвід застосування податкових інструментів у сфері нерухомості свідчить, що в розвинених країнах більшість податків, які безпосередньо впливають на розвиток ринку нерухомості, належить до компетенції муніципалітетів. Це надає муніципальній владі конструктивний важіль впливу на локальний ринок нерухомості.

У світовій практиці оподаткування нерухомості під об’єктами оподаткування, як правило, розуміють всі її види – житлова, комерційна, виробнича, промислова, земельна нерухомість тощо. Відмінністю є визначення бази оподаткування. Розглянуто декілька підходів до визначення бази оподаткування. Згідно першого – за основу взято площу нерухомості. Його перевагою є простота оцінки, недоліком – несправедливість розподілу податкового навантаження. Різновидом цього підходу є оцінка, що базується на площі нерухомості, однак з використанням коефіцієнтів, які коригують розподіл податкового навантаження, виходячи з відносної привабливості і корисності, що дозволяє краще врахувати стан ринку нерухомості. Такий підхід, найчастіше зустрічається в країнах, що розвиваються. Інший підхід передбачає вартісну оцінку і застосовується у країнах з розвиненими економічними системами (як правило, це країни ОЕСР). Оподаткування нерухомості в цих країнах досягло високого рівня адміністрування за рахунок розробки та використання фіскального кадастру нерухомості та автоматизованої системи її масової оцінки. Застосовуються такі показники як вартість оренди (чистий орендний прибуток, використовується у ФРН); капітальна вартість, що становить ринкову вартість об’єкта нерухомості (наприклад, США); показник дохідності (від найкращого використання нерухомості або найкраща ринкова ціна); дані експертної оцінки, ринкових угод тощо. Висока частка податку на нерухомість у податкових надходженнях зведених бюджетів є характерною для країн з розвиненою економікою (США – 10–15 %; Великобританія – 9–13 %; Канада – 8–12 %; Японія – 7–11 %; Франція – 4,9 %; Ісландія – 2,8 %; Данія, Нідерланди, Швеція, Ірландія – близько 2 %; Італії 0,4–0,7 %; Іспанії 0,3–0,4 %).

Безумовний інтерес викликала практика розвитку і застосування іпотечних інструментів у різних країнах світу. Іпотечні інструменти на ринках нерухомості різних країн світу мають певні особливості застосування. У більшості країн присутні такі іпотечні інструменти як придбання нерухомості і рефінансування іпотечних кредитів. Іпотечний кредит є найпростішим і основним способом залучення додаткових ресурсів. Розвиток його використання гальмується кризовими явищами у фінансовій системі; надмірна кількість іпотечних кредитів є передумовою для перегріву економіки та несе значні ризики для функціонування. До інструментів рефінансування віднесено іпотечні облігації “європейського типу” (Covered Bonds, облігації з покриттям) та “американського типу” (Mortgage-Backed Securities, цінні папери, забезпечені іпотекою).

Внаслідок кризи використання іпотечних кредитів на ринках нерухомості країн Єврозони скоротилось, однак останнім часом на ринку спостерігається позитивна динаміка: у 27 країнах ЄС у 2010 р. обсяг іпотечної заборгованості за житловими іпотечними кредитами зріс на 4,9 %, до 6414 млрд євро або 52,4 % номінального ВВП. Найпоширеніші іпотечні кредити у Нідерландах (107,1 % від ВВП), Данії (101,4 %), найменше – у Румунії (5,6 %), Болгарії (12,4 %) та Чехії (12,8 %).

Серед інструментів рефінансування домінують облігації з покриттям: у 2010 році їх емісія у країнах ЄС становила 473427 млн. євро (цінні папери, забезпечені житловою іпотекою – 87959 млн. євро); емісія цінних паперів першого типу здійснювалась у 17 із 27 членів ЄС, другого – у 9 з 27. Облігації з покриттям, які переважно застосовуються для рефінансування іпотечних кредитів у країнах ЄС, відрізняються надійністю, високим рівнем захисту інтересів інвестора, порівняною простотою емісії та прозорістю інформації. Вони потребують наявності розвиненої інфраструктури іпотечного ринку, не забезпечують сек’юритизації заборгованості. Ринок облігацій з покриттям в Європі, хоча і постраждав від фінансової кризи, відновлюється, чому сприяє зацікавленість у даному типі інструментів.

Визначено, що через кризу обсяги іпотечного кредитування на ринку нерухомості США скоротились: це, з одного боку, пов’язано з фінансовими проблемами банківської системи, а з іншого – що обсяги попередніх років забезпечувались наданням низькоякісних іпотечних кредитів; в умовах посилення регуляторного впливу та перегляду ризиків самими банками кількість таких кредитів знизилась. Обсяг нових іпотечних кредитів залишається невисоким, що пов’язано з відсутністю у потенційних позичальників коштів для першого внеску або кредитної історії, а також негативних очікувань населення.

Інструменти рефінансування в США представлені іпотечними облігаціями “американського типу” та “європейського типу”. Історично у США домінували цінні папери, забезпечені іпотекою. Внаслідок фінансової кризи, яка сильно вдарила по ринку даних цінних паперів, ускладнення процедури сек’юритизації та з метою диверсифікації системи рефінансування, у США здійснюється впровадження також облігацій з покриттям, хоча наразі їх емісія та торгівля ними обмежена через відсутність відповідного законодавства. Незважаючи на проблеми, що пов’язані з ринком цінних паперів, забезпечених іпотекою, вони залишаються основним інструментом рефінансування у США; разом з цим, з метою диверсифікації системи рефінансування та запровадження менш ризикових фінансових інструментів, відбувається впровадження облігацій з покриттям.

Прорахунки при застосуванні іпотечних цінних паперів на ринку нерухомості США стали каталізатором кризових явищ у світовій фінансово-економічній системі. При побудові системи рефінансування в Україні, слід враховувати виявлені ризики та недоліки зарубіжного досвіду, а саме: відсутність належного регулювання та виникнення великої кількості “нетрадиційних” фінансових інститутів, що здійснювали кредитування без залучення депозитів, а виключно за рахунок сек’юритизації; виникнення “фінансових бульбашок” на ринку нерухомості. Всі ці недоліки або присутні у вітчизняній практиці використання іпотечних інструментів на ринку нерухомості, або потенційно можливі.

У п’ятому розділі “Основні напрями підвищення ролі фінансово-кредитних інструментів для активізації розвитку ринку нерухомості” розроблено методику оцінки впливу фінансово-кредитних інструментів на розвиток ринку нерухомості; обґрунтовано науково-практичні положення щодо вдосконалення інституційного базису ринку нерухомості, системи оподаткування нерухомості, визначено методичні основи оцінки об’єктів нерухомості для цілей оподаткування та запропоновані методичні підходи до формування системи контролю за реалізацією фінансово-кредитних програм розвитку ринку нерухомості (ФКПРРН).

Комплексна оцінка впливу фінансово-кредитних інструментів на кількість транзакцій в різних сегментів ринку нерухомості була проведена за допомогою кореляційно-регресійного аналізу та економетричних моделей, які побудовані на основі фактичних даних за період 2007-2013.

Отримані прогнозні дані свідчать про ймовірність зниження активності ринку нерухомості України через зменшення обсягів фінансово-кредитних програм розвитку ринку нерухомості. Загалом у всіх сегментах ринку нерухомості відбулося зниження числа транзакцій в 2012 р.

На підставі фактичних за період 2007-2013 рр. та прогнозних на 2014 р. значень розраховано базисні темпи росту результуючого показника на ринку нерухомості України (рис. 1).


Рис. 1. Динаміка фактичних та прогнозних базисних темпів росту кількості транзакцій у всіх сегментах ринку нерухомості України.


Проведений кореляційно-регресійний аналіз засвідчив, що статистично значущий вплив на розвиток ринку нерухомості здійснювали ФКПРРН за рахунок державного бюджету (стимулюючий), а також випуск облігацій внутрішньої державної позики (дестимулюючий). З ростом випуску та частки на фондовому ринку іпотечних облігацій слід очікувати активізації учасників ринку житлової й земельної нерухомості через підвищення попиту на неї. Стратегія активізації вітчизняного ринку нерухомості в короткочасній перспективі повинна ґрунтуватись на використанні таких фінансово-кредитних інструментів, як: збільшення обсягів ФКПРРН за рахунок державного та муніципального бюджетів; зростання випуску та частки на фондовому ринку іпотечних облігацій.

Критичний аналіз діяльності ДІУ і Фонду дозволив виявити наступні проблеми: неконструктивна діяльність, часто невідповідна ринковим вимогам, бюрократичні перепони, непрозорість прийняття рішень, великі видатки на утримання кадрового апарату цих установ. Для удосконалення інституційного базису ринку нерухомості та з метою скорочення державних видатків запропоновано створення Національної установи розвитку ринку нерухомості (НУРРН) шляхом реорганізації ДІУ та Фонду. Це підвищить прозорість та мінімізує ризикованість відносин у сфері нерухомості; надасть скоординованості дій та спрощення процесів управління для держави; надасть можливість реалізації ФКПРРН не тільки за рахунок бюджетних коштів, а й шляхом залучення інвестицій під державні гарантії, тобто можливе скорочення прямого державного фінансування (зменшення навантаження на бюджет) зі збереженням реалізації ФКПРРН, що сприятиме активізації розвитку ринку нерухомості. Існуюча матеріальна база, в тому числі мережа регіональних управлінь дасть можливість здійснювати іпотечні операції в регіонах. Вихідними положеннями і стратегічними напрямами діяльності НУРРН є поєднання трьох незалежних напрямів роботи держави для активізації розвитку ринку нерухомості: перший – соціальне спрямування (запровадження соціальних програм з пільгового забезпечення громадян житловою нерухомістю і підвищення інвестиційної привабливості ринку нерухомості); другий – сприяння розвитку запровадження іпотечних інструментів на ринку нерухомості, підтримка ліквідності кредитних інститутів; третій – сприяння розвитку ринку земельної нерухомості (в тому числі і сільськогосподарського призначення).

Для забезпечення ефективного і вчасного контролю за реалізацією ФКПРРН та використанням іпотечних інструментів на ринку нерухомості в роботі обґрунтовано положення про створення в організаційній структурі НУРРН системи контролінгу, призначенням якої є науково-методичне забезпечення корегування трансформації інформаційного забезпечення процедури прийняття та реалізації управлінських рішень щодо запровадження фінансово-кредитних інструментів на ринку нерухомості. Базовими принципами функціонування системи визначено наступні: адекватність, гнучкість, убезпечення, прозорість. Це дозволить систематизувати й оцінити ефективність та результативність запровадження цих інструментів на ринку нерухомості.

При формуванні ФКПРРН у сегменті споживчої (житлової) нерухомості запропоновано виходити з таких положень: 1) визначення реперів, індикаторів програми у якісних та кількісних показниках (через грошовий та якісний еквіваленти); 2) орієнтованість на результат; 3) визначеність конкретних термінів виконання. ФКПРРН мають формуватися за такими принципами як: необхідність, прозорість, відповідальність, гнучкість, динамічність, багатоканальність системи отримання джерел фінансування, цілеспрямованість фінансування, інтегрованість державних, муніципальних коштів з приватними інвестиціями, ефективність і результативність.

З метою активізації розвитку ринку нерухомості і в межах його інституційного вдосконалення в роботі запропоновано реорганізувати існуючі інститути ДП “Центр державного земельного кадастру”, ДП “Інформаційний центр” та Державну реєстраційну службу України та створити на їх основі новий інститут Єдиний реєстраційний центр нерухомості (ЄРЦН), який здійснюватиме реєстрацію та облік нерухомості в чотирьох вимірах (правовому – реєстрація прав, економічному – економічна оцінка, фізичному – фізичний, хімічний, екологічний стан об’єкта нерухомості, соціальному – історія створення та існування). Це надасть прозорості ринковим транзакціям, скоротить їх часову і грошову витратність та забезпечить економічну безпеку економічним агентам.

Розвиток вітчизняного ринку нерухомості передбачає вдосконалення податкових інструментів. У роботі запропоновано підходи до формування системи оподаткування нерухомості за її структурними елементами в частині визначення об’єкта оподаткування (всі види нерухомості), бази оподаткування (ринкової ціни об’єкта нерухомості), податкових ставок і податкових пільг для стимулювання активізації розвитку ринку нерухомості. На основі цих підходів розроблено методику оцінки нерухомості для цілей оподаткування, що сприятиме збільшенню обсягів податкових надходжень до бюджетів різних рівнів, підвищить ефективність використання нерухомості і мінімізує спекулятивні дії на ринку.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5

Схожі:

Служби україни iconМіністерство юстиції україни головне територіальне управління юстиції у дніпропетровській області
Заступник начальника Головного територіального управління юстиції з питань державної виконавчої служби начальник Управління державної...
Служби україни iconРішення №910 від 29 жовтня 2013 року
Про звернення до Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України щодо руйнування меморіальної...
Служби україни iconІнформаційний довідник Громадських рад при регіональних органах Державної податкової служби України
Жіліна Алла Герасимівна, голова територіального відділення „Спілки аудиторів України” в ар крим
Служби україни iconЧому – років військової служби за контрактом краще – 12 місяців строкової військової служби?
Для тисяч свідомих представників молоді наступним етапом їхньої біографії стає строкова військова служба – адже її проходження є...
Служби україни iconНавчальний посібник За загальною редакцією ректора Національної академії Служби безпеки України

Служби україни iconПро затвердження Інструкції з організації обліку особового складу Збройних Сил України
Про військовий обов'язок І військову службу", Указу Президента України від 10 грудня 2008 року n 1153 "Про Положення про проходження...
Служби україни iconГоловне територіальне управління юстиції у дніпропетровській області
Заступник начальника Головного територіального управління юстиції з питань державної виконавчої служби начальник Управління державної...
Служби україни iconМіністерство юстиції україни академія державної пенітенціарної служби кафедра тактико-спеціальної підготовки «актуальні проблеми запобігання злочинам»
Підготувала: д ю н., професор кафедри тактико-спеціальної підготовки, заслужений юрист України
Служби україни iconПоложення про громадські заохочувальні відзнаки Всеукраїнської асоціації ветеранів війни та служби цивільного захисту І. Загальні положення
Це Положення визначає порядок нагородження громадськими заохочувальними відзнаками Всеукраїнської асоціації ветеранів війни та служби...
Служби україни icon“1944/1958”: 29. 73 Ббк 63. (4 Укр) Cергій Гордійчук український національно-визвольний рух на закарпатті
...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка