Соціальні мережі – інноваційний механізм зворотного зв’язку в управлінській діяльності



Сторінка1/2
Дата конвертації14.04.2017
Розмір0.58 Mb.
  1   2

Соціальні мережі – інноваційний механізм зворотного зв’язку в управлінській діяльності
1.Інформаційно-комунікаційна складова процесу управління: підходи до застосування інструментарію соцмереж.

2. Моніторинг соціальних медіа як інструмент зворотного зв’язку в системі управління.

3. Персональні сторінки соцмереж як платформа для зворотного зв’язку в управлінській діяльності.

4. Соціальні медіа – інструмент формування управлінських систем мережевого типу.

1.Інформаційно-комунікаційна складова процесу управління:

підходи до застосування інструментарію соцмереж
Інновація – нововведення в галузі техніки, технології, організації праці або управління, продуктів та послуг, що мають абсолютну або відносну новизну і виводить професійну діяльність на принципово покращений або якісно новий рівень.

Упровадження інновацій в управлінську діяльність, за логікою, має підвищити ефективність управління, забезпечити відповідність управлінських процедур і рішень вимогам сьогодення, адаптувати їх до сучасного рівня технологічного і суспільного розвитку.

Будь-яка управлінська діяльність у суспільстві передбачає утворення і функціонування цілісної системи, обов’язковими елементами якої є об'єкт, суб'єкт, засоби, операції, цілі, результати, потреби й умови.

Як зазначає І. Арістова, у процесі управління між об'єктом і суб'єктом управління встановлюється розгалужена мережа прямих і зворотних зв'язків, що забезпечують обмін інформаційними потоками. Вже в самому цьому зв'язку, тобто в інформаційному обміні, закладене відношення ефективності – всі параметри суб'єкта управління (інформація про нього) формуються таким чином, щоб забезпечити ефективний вплив на об'єкт, задоволення певної соціальної потреби та ідеальної цілі, що її відображає. Для соціальних систем управління на відміну від технічних, де має місце чітке розмежування керуючих і керованих підсистем, характерна органічна єдність суб'єктів і об'єктів управління, їхнє переплетення, відносність, обмін ролями, інтенсивні інформаційні процеси [2].

Результативність функціонування системи та процесу управління, тобто інтегрований результат взаємодії компонентів управління, визначатиме показник ефективності управління. Ефективність показує, якою мірою керуючий орган реалізує цілі, досягає запланованих результатів. Співвідношення результатів управлінських дій із початковою метою та витратами і становитиме зміст ефективності як управлінської категорії.

Критерієм ефективності управління є якість.

Під якістю управління, за В. Рульєвим і С. Гуткевичем, слід розуміти сукупність відповідності поведінки системи управління конкретній ситуації, яка дозволяє системі впевнено функціонувати в умовах швидких змін внутрішнього і зовнішнього середовища [4].

Забезпечення необхідної для стабільного функціонування і розвитку системи якості управління передбачає налагодження ефективної інформаційно-комунікаційної взаємодії між окремими елементами системи управління, у процесі якої зворотний зв’язок відіграє подвійну роль: джерела інформації про зовнішні зміни, до яких системі доведеться адаптуватися у вигляді ухвалення відповідних рішень і дій, та «лакмусового папірця», який демонструватиме рівень якості управління (наскільки управлінські рішення і дії виявилися адекватними ситуації).

Система управління – це сукупність взаємопов’язаних та взаємодіючих компонентів, що перебуває у постійному зв’язку з зовнішнім середовищем, відчуває його вплив і сама здійснює вплив на нього. Виходячи з цього, гармонізація функціонування окремих компонентів цієї системи, так само, як і її ефективний розвиток, адаптація до зміни умов і змінювання умов зовнішнього середовища неможливі без своєчасного ефективного реагування на інформаційні імпульси, що надходять у систему ззовні – на вході, їх переробки і надсилання вироблених інформаційних імпульсів на виході із системи. Отже, інформаційно-комунікаційна взаємодія – невід’ємна складова системи управління. Через використання прямих і зворотних зв’язків вона на різних рівнях поєднує процеси соціального середовища, функціонування та діяльність соціальних та політичних інститутів і владних центрів.

Т. Гранчак у зв’язку з цим у монографії «Бібліотека і політична комунікація» звертає увагу на акцентування американським політологом К. Дойчем ролі уряду як суб’єкта державного управління, який розглядається як структура з прийняття рішень на підставі різних потоків інформації. Ззовні чи із самої системи надходить інформація, що приймається структурами-«приймачами». На цьому рівні відбувається відбір та первинна обробка інформації, яка після цього аналізується, систематизується, структурується, творчо переосмислюється блоком «пам’яті і цінностей». Саме тут здійснюється порівняння нової інформації з попередньо накопиченою, перевіреною досвідом, з тими ідеями, цінностями і цілями, що вироблені даним соціумом і домінують у ньому. Опрацьована таким чином інформація стає базою для прийняття потрібних рішень «центром прийняття рішень». Ухвалене рішення у вигляді указу, розпорядження, інструкції тощо надходить до виконання структурам-«виконавцям» [3, с. 25–26].

Таким чином, уряд діє як кібернетична структура: він самостійно ухвалює рішення на підставі інформації про зовнішнє середовище.

До цього варто додати, що ефективність урядових рішень, можливість їх потенційної реалізації значною мірою залежать від ступеня підтримки уряду суспільством, від оцінок громадськістю його дій і політики. Можна цілком погодитись з Г. Г. Почепцовим у його формулюванні основного правила для владних структур: «Уряд має працювати ефективно, і населення має бути переконано, що уряд працює ефективно» [14]. Формування ж громадської думки відбувається шляхом поєднання, з одного боку, свідомих цілеспрямованих інформаційних впливів на суспільство з боку уряду, а з іншого – інформаційно-комунікаційних обмінів всередині самого суспільства, між його окремими структурами, групами і навіть індивідами.

Отже, можна зробити висновок про значення для забезпечення необхідної якості системи управління налагодження ефективної інформаційно-комунікаційної взаємодії між компонентами цієї системи.

Циркуляція інформації та обмін нею в системі державного управління, зокрема сукупністю відомостей про зміни в самій системі, формують мережу комунікаційних потоків, здатних посилювати чи послаблювати організаційну структуру секторів органів влади. Інформаційні ресурси слід розглядати в єдності: як засіб підвищення ефективності діяльності владних структур і водночас інструмент, за допомогою якого відбувається систематична оцінка цієї діяльності шляхом моніторингу, аудиту та оцінювання. Також використання інформаційних технологій у державному управлінні значно знизить витрати на робочу силу, прискорить виконання функціональних обов’язків, гарантуватиме точність при збереженні та передачі даних, тобто підвищить ефективність та результативність управлінської діяльності.

Інформаційно-комунікаційна діяльність є важливою складовою процесу державного управління, оскільки вона дозволяє узгоджувати і об’єднувати цілі держави і громадян в єдине ціле, що в результаті призводить до прийняття спільних і взаємоприйнятних політичних та управлінських рішень. Г. Г. Почепцов виділяє такі функції інформаційно-комунікативної діяльності в державному управлінні:

– функція обміну, створення інформаційних каналів для обміну інформацією між окремими організаціями, працівниками та громадськістю забезпечення ефективного обміну інформацією між ними;

– координуюча, тобто узгодження цілей і завдань діяльності, координації дій;

– креативна, яка полягає в тому, що інформація не просто передається, а й формується, що є важливим моментом у контексті ухвалення політичних (управлінських) рішень;

– керуюча, адже завдяки комунікації, можна регулювати не тільки діяльність державних органів і установ, а й впливати на поведінку інших людей;

– регулююча – регулювання та раціоналізація інформаційних потоків в системі державного управління;

– стабілізуюча – забезпечення стабільного функціонування соціальної системи;

– мобілізаційна, спрямована на отримання підтримки і схвалення суспільства з приводу прийнятих політичних (управлінських) рішень;

– інтегруюча, пов’язана із здійсненням такої державної політики, яка б враховувала інтереси всіх елементів суспільної системи, сприяла виробленню і прийняттю узгоджених управлінських рішень;

– функція соціалізації, що пов’язана з засвоєнням у процесі інформаційного обміну соціально-політичних норм, цінностей і традицій, підвищенням рівня політичної компетентності громадян [13, с. 36–48].

Сьогодні, в умовах глобалізації інформаційного простору і поширення електронних інтернет-технологій, найбільш сприятливим середовищем для обміну інформацією є соціальні медіа (соцмережі). На їх специфіці і перевагах порівняно з традиційними інструментами здійснення процесу комунікації наголошували такі дослідники, як О. С. Онищенко, В. М. Горовий, В. І. Попик, Т. Ю. Гранчак, Ю. М. Половинчак, Л. А. Чуприна, Д. А. Губанов, Д. А. Новиков, А. Г. Чхартишвили, Є. Морозов, К. Ширки (C. Shirky), Дж. Блоссом (J. Blossom), Р. Браун (R. Brown), П. Джиллин (P. Gillin) та ін. 1

Розглянемо переваги соціальних медіа в процесі забезпечення зворотного зв’язку в системі управління з метою підвищення ефективності управлінської діяльності.

Те, що платформи соціальних медіа здатні підвищити ефективність управління, сьогодні вже не викликає сумнівів. Інше питання – визначення ефективних шляхів застосування інструментарію соцмереж. Ряд російських дослідників активно розробляють проблему використання суб’єктом управління потенціалу соціальних медіа для впливу на громадську думку 2.

Зокрема, автори монографії «Соціальні мережі: моделі інформаційного впливу, управління і протиборства» Д. Губанов, Д. Новіков та А. Чхартишвілі на основі моделі інформаційного впливу дослідили і запропонували вирішення завдання інформаційного управління – впливу на користувачів соціальної мережі з метою формування потрібних підсумкових думок. Науковцями було розглянуто випадки здіснення впливів як на думки, так і на довіру, а також на репутацію обраних користувачів соціальної мережі. Серед отриманих теоретичних результатів – обґрунтування необхідності підвищеня репутації суб’єкту впливу шляхом висловлювання «популярних» в групі думок з різноманітних питань як основи для здійснення впливу на дану групу з певного питання перед «вкиданням» відповідної інформації в мережу.

Дослідниками, також, формулюється і вирішується завдання інформаційного протиборства – взаємодії декількох керуючих суб'єктів (центрів), які здійснюють інформаційні впливи на агентів в мережі. У загальному випадку інтереси центрів не збігаються, тому між ними може виникнути інформаційна війна. Однак, як виявляється, при дотриманні умови узгодження інтересів (які наводяться в книзі) центрам вигідніше діяти спільно. У перспективі автори монографії не виключають можливості розгляду завдання розділу сфер впливу, тобто визначення того, які агенти будуть контролюватися тим чи іншим центром.

Наприкінці серпня (27-28.08) 2012 р. рядом російських ЗМІ («Интерфакс», «Эхо Москвы», «Российская газета», «Политгазета» та ін. з посиланням на інформацію видання «КоммерсантЪ») повідомлялось про розробку Службою зовнішньої розвідки (СЗР) Росії нових методик моніторингу блогосфери з метою формування громадської думки в соціальних мережах, зокрема про проведення у січні-лютому 2012 р. СЗР трьох тендерів на дослідження з кодовими позначеннями «Шторм-12», «Монітор-3» і «Диспут».

З текстів трьох конкурсних завдань, які потрапили до журналістів, випливало, що держзамовник ФКУ «Військова частина № 54939», яка входить до системи СЗР, запросив розробити програми для «дослідження методів розвідки інтернет-центрів та регіональних сегментів соціальних мереж» (шифр «Диспут») на 4,41 млн руб., «дослідження методів негласного управління в інтернеті» (шифр «Монітор-3») на 4,99 млн руб., а також провести науково-дослідну роботу із розробки «засобів просування спеціальної інформації в соціальних мережах» (шифр «Шторм-12» ) на 22,8 млн руб.

Як пояснюється в матеріалах ЗМІ, згідно з планами, на першому етапі було передбачено моніторинг блогосфери системою «Диспут», яка повинна займатися «дослідженням процесів формування співтовариств інтернет-центрів поширення інформації у соціальних мережах» та «визначенням факторів, що впливають на популярність і поширеність відомостей».

На другому етапі отримана інформація мала аналізуватись системою «Монітор-3». Її завдання – «розробка методів організації та управління в інтернеті віртуальним співтовариством залучених експертів, що передбачають постановку завдань, контроль роботи в соціальних медіа та регулярне отримання від експертів інформації в заданих предметних областях».

Третім етапом мало стати надсилання на основі отриманих даних потрібної інформації в соцмережі системою «Шторм-12».

Розробниками очікувалось, що системи «Монітор-3» і «Диспут» будуть готові вже в 2012 році, а Шторм-12 – в 2013 р. За словами джерела видання, після завершення розробки розпочнуться попередні випробування, які повинні будуть довести ефективність системи. На запитання про те, на яких саме країнах ці розробки будуть випробувані, джерело відповіло ухильно: «На першому етапі це можуть бути країни Східної Європи, що входили до складу Радянського Союзу».

Не заперечуючи в цілому окреслених можливостей для впливу через соціальні медіа на формування суспільної думки, водночас, зауважимо, що процес управління не може і не повинен зводитись до інформаційних впливів на позиції громадян – адже такий підхід не забезпечує необхідних адаптаційних процесів у системі управління. Інакше кажучи, змінюється не реальність, а наше уявлення про неї, а має бути навпаки. В основі визначення цілей управління має бути не формування, а з’ясування суспільних потреб, для чого використовується механізм зворотного зв’язку, іншим призначенням якого є оцінка ефективності управлінських дій. Саме з цих позицій варто розглядати можливості використання технологій соціальних медіа в управлінні.

При цьому зауважимо, що наявність інформації про ціль, цілеспрямування інформації є основоположною для процесу управління рисою. Інформація про ціль відіграє роль своєрідної діалектичної ланки, що інтегрує в єдине системне ціле компоненти соціально-управлінської діяльності. Вона зв'язує не тільки інформацію про потреби та інформацію про результат, але й інформацію про засоби, тому що останні повинні відповідати певним цілям.

Інформаційний процес визначення цілей управління потребує як адекватного інформаційного відображення об'єктивної дійсності, так і урахування інформації про суспільні потреби та їх пріоритетність. Виявлення і визначення інформації про головні цілі тим більш важке, що в сучасних умовах змінюється і сам характер управлінських цілей: великі, генеральні цілі стають комплексними, багатоцільовими. Кожна така ціль, скажімо, інтенсифікація, розділяється за глибиною інформації, і в результаті формуються ієрархічні інформаційні сходи цілей.

З урахуванням важливості визначення цілей першочергового значення набуває оцінка поточного стану системи відносно зовнішнього середовища, яка здійснюється на підставі аналізу інформаційних імпульсів, що надходять ззовні у вигляді вимог і підтримки, а також внутрішньої інформації.

На основі оцінки поточного стану системи відбувається усвідомлення суб’єктом управління першочергових та перспективних потреб та інтересів – як системи в цілому, так і власних як керуючого елемента системи. При цьому ступінь адекватності визначення суб’єктом своїх стратегічних та нагальних потреб значною мірою залежить від того, наскільки повним сформується його уявлення про процеси, що відбуваються у суспільстві, державі та світі, тобто від ступеня його перебування в інформаційному контексті суспільно-політичних процесів. Останнє напряму залежить від, знову таки, джерельно-інформаційної бази. У випадку отримання неточної, неповної, викривленої інформації суб’єкт управління формує хибне уявлення про перебіг суспільно-політичних або соціально-економічних процесів, визначає хибні цілі, що у підсумку призводить до невідповідності управлінської діяльності суспільним потребам і системних криз. Отже, першочерговою умовою ефективного управління є формування якісної джерельно-інформаційної бази управлінської діяльності, одним з компонентів якої є результати моніторингу національного сегменту інформаційного простору. У даному випадку – інформаційного простору соціальних медіа.


2. Моніторинг соціальних медіа як інструмент

зворотного зв’язку в системі управління
Такі характеристики соціальних медіа, як оперативність, онлайн-доступ, персоналізована комунікація, анонімність, простота функціоналу сприяють залученню до процесу користування ними широких громадських мас і, як засвідчують дослідження, кількість користувачів соціальних медіа має тенденцію до зростання [17]. Отже, результати інформаційного моніторингу соціальних медіа відрізнятимуться достатньою репрезентативністю. При цьому не менш важливим є те, що в соціальних медіа представлене найбільш соціально активне населення, яке має доступ до комп’ютера і розуміється на технологіях веб-2, на яких ґрунтується функціонування соцмереж. Серед користувачів – відомі політики, суспільні активісти, лідери думок – журналісти, блогери, громадські і культурні діячі. Причому, організувати обговорення певної проблеми такою строкатою аудиторією в мережі набагато простіше, ніж в реальному житті. Таким чином, інформаційний моніторинг соцмедіа відображатиме не просто суспільну думку, а позицію найбільш активного в соціальному відношенні суспільного сегменту, здатного активно відстоювати свої інтереси і потреби не лише у віртуальному, а й в реальному світі. Останнє надає результатами такого моніторингу додаткового значення.

Система інтернет-моніторингу дозволяє якомога раніше зрозуміти можливі проблеми і спробувати мінімізувати негативні наслідки при економному витрачанні часових ресурсів управлінських структур.

Інтернет-моніторинг є ефективним інструментом при проведенні антикризових заходів, адже останнім часом реакція громадськості в першу чергу проявляється саме в Інтернеті, з огляду на що своєчасне виявлення електронних публікацій відповідного характеру дає можливість оперативно відстежити тенденції, які намічаються і вжити необхідних заходів.

Моніторинг соціальних мереж може здійснюватись у ручному режимі або автоматично за допомогою спеціальних програм і платформ. Доцільність вибору між ручним і автоматичним визначається кількістю контекта, який створюється в соціальних медіа. Кількість контенту, тобто ступінь обговорюваності проблеми, події, рішень і дій владних структур, політиків і політичних партій в Інтернеті в першу чергу залежить від того, наскільки ці проблеми, події, рішення та дії є значущими, яке їх громадське охоплення, наскільки вони стосуються життя кожного. Наприклад, кількість відгуків про якість мобільного зв'язку завжди буде більшою, ніж кількість відгуків про будівництво нафтових споруд. Активність самого суб’єкта управління в Інтернеті і його готовність іти на контакт з представниками громадської думки також має позитивний вплив на ступінь активності обговорення питання.

Моніторинг як в ручному, так і в автоматичному режимі здійснюється за допомогою використання спеціальних сервісів, утім автоматичний моніторинг має ряд переваг, серед яких Д. Халілов відзначає:


  • перманентність (відстеження ведеться постійно, в будь-який момент можна отримати дані станом на поточний момент);

  • збережені параметри (на відміну від ручного, у випадку з автоматичним моніторингом немає необхідності щоразу заново вводити параметри моніторингу (запити, платформи і т. д.) – налаштування здійснюється один раз, а потім за необхідності лише коригується);

  • глибокий моніторинг (у випадку з відстеженням вручну може виявитися проблематичним моніторинг з хронологічної глибиною у кілька років, зокрема «Яндекс.Блогі» найчастіше не дає змоги переглядати велику кількість сторінок результатів пошуку, натомість автоматичні системи дозволяють обходити це обмеження);

  • автоматичну систематизацію даних (при ручному моніторингу отриману інформацію необхідно самостійно систематизувати і заносити в таблиці);

  • аналіз отриманих даних (автоматичні системи самі здатні аналізувати дані, зокрема, визначати тональність згадувань);

  • формування звітів (в більшості систем моніторингу існує можливість генерації звітів на підставі отриманих даних та їх аналізу, зокрема, в ці звіти входить графічне представлення інформаційного поля, діаграми, що дозволяють наочно продемонструвати зміну його обсягу та якості в динаміці, порівняння з опонентами, співвідношення позитивного і негативного інформаційних полів) [19].

У підсумку автоматичний моніторинг дозволяє, по-перше, значно знизити трудовитрати за рахунок автоматизації рутинних процесів, по-друге, досягти високої точності за рахунок кращої систематизації даних та використання істотної кількості інструментів аналітики.

Проте в деяких випадках доцільніше все ж таки використовувати ручний моніторинг, зокрема:



  • якщо кількість згадок за темою моніторингу не перевищує п'яти на день;

  • якщо єдине актуальне завдання моніторингу – негайне реагування на негатив, щойно він з'являється, і при цьому немає необхідності в зборі та аналітиці даних;

  • якщо наявний брак коштів для покупки системи автоматичного моніторингу або права користування такою системою.

Що стосується технологічних аспектів здійснення ручного моніторингу, то для отримання необхідних результатів використовується можливість пошукових запитів через різні пошукові системи, а також відібрана шляхом «ручного» моніторингу і аналізу дискусійних мережевих майданчиків (окремих ресурсів, блогів, сторінок, груп, співтовариств, стін користувачів) безвідносно до ключових слів і існуючих тегів.

Інтерпретується отримана вибірка також виключно аналітиком за визначеними ним самим критеріями, із застосуванням доступних йому програмних засобів (наприклад графіки та діаграми доводиться будувати самостійно, використовуючи Excel, а не отримувати візуалізацію даних автоматично).

Ручний моніторинг дозволяє працювати з будь-якими завданнями, і отримувати не тільки репрезентативну і релевантну вибірку користувальницьких текстів, а й весь обсяг текстів, які відповідають обраним критеріям взагалі. Але трудовитрати і вимоги до кваліфікації аналітиків роблять його надзвичайно витратною, а часом і просто неможливою розкішшю.

При цьому варто зауважити, що абсолютно ручного моніторингу не існує – все одно доводиться використовувати ті чи інші інструменти, або ті чи інші програмні рішення, серед яких варто виділити такі, як пошукові платформи «Google Alert» (http://www.google.com/alerts?hl=uk) та «Яндекс.Блоги» (http://blogs.yandex.ru).

«Google Alert» (сповіщення Google) – це оновлення електронною поштою щодо останніх відповідних результатів пошуку Google (Інтернет, новини, блоги тощо) на основі заданого запиту. Налаштування сервісу відбувається шляхом заповнення таких полів:

– пошуковий запит (вводяться ключові слова пошуку);

– тип результатів (де надається можливість обмежити пошук інформацією новин, блогів, відео, обговорень, книг або ж здійснювати пошуковий запит за усіма рубриками);

– мова (можна обрати лише одну з багатьох);



  • регіон (де є можливість зазначити лише одну країну з багатьох і без можливості регіонального уточнення запиту по країні);

  • частота надсилання (можна обрати режим надходження відібраної інформації: одразу, раз на день, раз на тиждень);

  • кількість (можливість переглядати усі або найкращі результати пошуку);

  • доставка (електронна адреса).

У випадку введення пошукового запиту на відстеження певної інформації сервіс, також, забезпечує можливість миттєвого попереднього перегляду типу результатів, які буде надіслано у відповідь на зроблений пошуковий запит.

Що стосується сервісу «Яндекс.Блоги», то на сьогодні у світі відсутні його повноцінні аналоги. Сервіс індексує кілька десятків мільйонів російськомовних блогів, мікроблогів і форумів. При цьому записи з часто оновлюваних ресурсів індексуються кілька разів на годину, рідко оновлювані блоги індексуються кілька разів на добу. Отже, в базі «Яндекс.Блоги» завжди присутня максимально актуальна інформація з публікацій у блогах, що робить його ідеальним сервісом для моніторингу.

Важливою особливістю пошуку «Яндекса» по блогах є те, що за замовчуванням результати пошуку ранжуються не по релевантності запиту (як в звичайному пошуку), а по хронології. Тобто чим менше часу пройшло після публікації поста, тим вище він виявиться у переліку представлених результатів. Таким чином, на перших сторінках результатів пошуку, як правило, зібрана найбільш свіжа інформація за запитом. Такий підхід відповідає загальній логіці блогосфери: актуальність тієї інформації, що публікується, швидко втрачається.

У сервісі «Яндекс.Блоги» є кілька спеціальних вкладок, які дозволяють поставити фільтр на результати пошуку, зокрема:



  • «популярні блоги», яка виводить в результатах пошуку тільки згадки в блогах з певним рівнем популярності (даний фільтр варто використовувати для складання списку найбільш пріоритетного реагування, оскільки швидкість поширення інформації, в тому числі негативної, з популярних блогів на порядок вище, ніж з тих, де всього декілька підписчиків);

  • «блоги», яка виводить в результатах тільки згадки в блогах, даний режим виставляється за замовчуванням;

  • «мікроблоги» – виводить в результатах тільки згадки на сервісах мікроблогів (Twitter, «Рутвен» і т. д.);

  • «коментарі» – виводить в результатах тільки згадки в коментарях до записів;

  • «форуми» – виводить в результатах тільки згадки на форумах (за замовчуванням пошук по форумах не ведеться);

  • «всі блоги та форуми» – максимально повні результати пошуку, виводяться всі згадки на всіх індексованих майданчиках.

Крім іншого, в сервісі «Яндекс.Блоги» можна використовувати специфічну «мову запитів», щоб зробити пошук максимально точним. Наприклад, можна задати пошук за певною фразою, в якій слова розташовані послідовно в точному порядку, або пошук цитати з пропущеним словом («прибыл * посол»), слів у межах одного речення (политика & искусство) або в межах одного документу (Украина && граница) тощо. Більш докладно про це користувач може дізнатись з Пам’ятки з використання мови запитів (http://help.yandex.ru/search/?id=1111313).

Д. Халілов виокремлює такі етапи алгоритму ручного моніторингу через сервіс «Яндекс.Блоги» [19].

Крок 1. У пошукове вікно послідовно вводяться запити для моніторингу.

Крок 2. По кожному із запитів аналізуються дані за період, що минув з моменту попереднього моніторингу.

Крок 3. Виділяються згадки, що вимагають негайного реагування.

Крок 4. Отримані дані заносяться в спеціальну таблицю:



дата

запит

Посилання

майданчик


блогер

назва поста

Тональність згадки

Інфопривід

реакція аудиторії (кількість коментарів)

необхідність реагування






























Утім, таке докладне зведення потрібне лише в тому випадку, якщо одержувані дані планується аналізувати. Якщо ж єдине завдання – оперативне виявлення негативу і реагування на нього, зведені таблиці не потрібні.

Автоматизований моніторинг передбачає, що всі параметри пошуку вводяться в систему моніторингу, яка потім сама аналізує соціальні мережі і блоги і видає готовий звіт.

На сьогодні ринок систем автоматичного моніторингу соціальних мереж і блогів переживає різке зростання: постійно з'являються нові сервіси. У першу чергу, це пов'язано з активним використанням інформації соціальних мереж управлінськими структурами і з поступовим ускладненням завдань, які вони ставлять в даному середовищі.

Автоматичний моніторинг представлений низкою сервісів: IQBuzz, YouScan, «Крібрум», Wobot, SemanticForce та ін. Основні завдання, що стоять перед системами автоматичного моніторингу, полягають у широті охоплення пошуку і швидкості відображення інформації в сервісі.

Дослідниками виокремлюються такі загальні етапи в алгоритмі автоматичного моніторингу:

Крок 1. Аналіз предметної області і підбір семантичного ядра.

Згідно з отриманим запитом проводиться аналіз тематики моніторингу і пошук активних майданчиків соціальних медіа. Аналізуються пости даних майданчиків і визначається масив тематичного тексту.

Крок 2. Налаштування кампанії з моніторингу.

На підставі кількісного представлення тексту формується пошуковий запит з використанням тематичних ключових слів. Він може бути скоригований стоп-словами для відсікання не релевантних результатів пошуку. Ключові слова і стоп-слова можуть змінюватись і/або додаватись на наступних етапах. Також задається певний часовий проміжок.

Крок 3. Запуск кампанії, здійснення пошуку.

За допомогою сформованого пошукового запиту здійснюється пошук інформації соціальних медіа у визначеному часовому проміжку.

Крок 4. Коригування пошукового запиту.

Здійснюється перевірка «шумності» (кількості нерелевантних результатів) відібраної в процесі пошуку інформації. У випадку високого рівня «шуму» необхідно на підставі його аналізу скоригувати ключові і / або стоп-слова і повернутись до кроку 2 (налаштування кампанії з моніторингу). У випадку низького рівня «шуму» складається зведена таблиця думок соціальних медіа, яка включає посилання на публікацію, на профіль автора, вказівку ​​на кількість коментарів, загальну тональність висловлювання (позитивне, негативне, нейтральне), за необхідності – вказівку на тематику і т. д.

Крок 5. Відстеження результатів із заданою періодичністю.

Періодичний повтор кроків 3-4.

Крок 6. Аналіз результатів і складання звіту.

Зведена таблиця думок блогосфери аналізується, на її підставі складається звіт про моніторинг [10, 19].

При дослідженні результатів моніторингу використовується семантичний аналіз тексту, який звертається до змістовної сторони згадок: аналізу піддається зміст текстів повідомлень, види, складність і набір характеристик об'єктів аналізу, типи зв'язків об'єктів між собою і т. п. для отримання повноти уявлень про спектр думок користувачів соціальних медіа з конкретного приводу. В цілому, аналіз текстів соцмереж і блогосфери дозволяє відповісти в рамках конкретної теми на такі питання:

– яка інформація про подію переважно циркулює в соціальних медіа, які події впливають на масштаби та інтенсивність дискусій;

– яка динаміка масштабів обговорень теми і підтем, існуючих в її рамках;

– які питання, пов’язані з темою, привертають увагу аудиторії. Як розподілені теми і підтеми в рамках цільової аудиторії;

– яка кількість представників аудиторії впливає на обговорення теми і чому;

– яка частка позитивних / нейтральних / негативних коментарів у загальному обсязі обговорення. Що саме викликає позитивну і негативну реакцію аудиторії;

– особливості дискурсу в рамках обговорюваної теми (меми, жаргонізми тощо).

При цьому для забезпечення ефективності проведення моніторингу і системного вирішення поставлених перед ним завдань Д. Халілов у монографії «Маркетинг у соціальних мережах» обгрунтовує доцільність організації трирівневої системи моніторингу, яка складається з перманентного (перший рівень), періодичного (другий рівень) і стратегічного (третій рівень) моніторингів.

Перший рівень моніторингу дає змогу оперативно реагувати на негативну інформацію, щойно вона з’являється в інформаційному просторі соціальних медіа, а також вирішувати питання, які будуть актуальними короткий термін. Залежно від кількості згадувань такий моніторинг здійснюється від трьох до десяти разів на день. При цьому моніторинг першого рівня не потребує глибокої аналітики. Ряд автоматичних сервісів надає можливість отримувати повідомлення при появі публікацій, в яких пошукова тема згадується з певними словосполученнями. При виявленні сервісом таких згадок замовник отримує повідомлення у вигляді електронного листа, повідомлення в Skype або SMS на вказаний номер телефону.

Головне завдання періодичного моніторингу – проаналізувати тенденції в інформаційному полі за минулий період (як правило, береться відрізок часу від одного до чотирьох тижнів). Зокрема, визначити, з якими інформаційними приводами найчастіше згадувалась пошукова проблематика за минулий період, які події були сприйняті позитивно, а які негативно, наскільки збільшилася/зменшилася кількість згадок пошукової теми за минулий період, наскільки змінилося співвідношення позитивних/негативних згадок. Отже, завдання другого рівня моніторингу – визначення динаміки змін інформаційного поля стосовно пошукової проблематики.

Відповідно до отриманої статистики виділяються основні тенденції за минулий період, складається карта потенційних небезпек, а також коригується стратегія підвищення лояльності [19].

Завданням стратегічного моніторингу є осмислення загального інформаційного поля навколо пошукової проблематики, основних тенденцій, закономірностей, потенційних можливостей і небезпек. При цьому аналізується весь масив даних, отриманих в результаті моніторингу без обмеження конкретним періодом. Також на цьому рівні створюється «досьє» на кожного лідера думок. З одного боку, серед них виділяються максимально лояльні, ті, хто частіше за інших згадують окреслені моніторингом проблеми в позитивному ключі. Надалі саме з їх числа можуть з'являтися так звані «адвокати питання» – люди, які самі поширюватимуть потрібну замовнику інформацію. Крім того, такі користувачі зазвичай охоче беруть участь в акціях, і в інших заходах, пов’язаних з цікавою для них тематикою. З іншого боку, виділяються «агресори» – користувачі, які часто публікують негативну інформацію, що стосується питань моніторингу. Відповідно, для них задіюються довгострокові кампанії з побудови лояльності.

Абсолютно всі показники аналізуються в порівнянні з попередніми періодами, що дозволяє зробити висновки про те, як змінюється ситуація в системі управління в цілому.

Розглянемо декілька прикладів функціонування і можливостей сервісів автоматичного моніторингу.

Так, система моніторингу і аналітики соціальних медіа Wobot (http://wobot.ru/monitoring.html) надає доступ до таких статистичних даних як кількість авторів, ресурсів, показників охоплення і залученості, вираховує лідерів думок та ін. Сервіс характеризується широким охопленням джерел – 500 000 онлайн-видань із 150 країн; соцмережі: Facebook, ВКонтакте, Twitter, Google+ та ін.; відеоблоги: Youtube, Vimeo, Rutube і коментарі до відео; галузеві джерела: Headhunter, Ozon, Яндекс.Market; форуми і спеціалізовані ресурси. Система автоматично визначає тональність повідомлень (позитивні/негативні/нейтральні) та здійснює автотегування.

За будь-якими показниками Wobot здійснює візуалізацію відібраної інформації – створює діаграми, гістограми, лінійні графіки. Сервіс дає, також, змогу «вивантажити» звіт з будь-якої теми в зручному форматі з усіма супутними графічними та текстовими даними.

Інший приклад системи автоматичного моніторингу – один з найбільш популярних російськомовних сервісів такого роду Brandspotter (brandspotter.ru/), який здійснює моніторинг більше 92 млн блогів та інших джерел на території Росії, України та Казахстану.

Можливості сервісу передбачають виявлення нових згадувань за пошуковою тематикою практично в режимі реального часу. При цьому так само в режимі реального часу вибудовуються графіки з динамікою згадувань, співвідношенням позитивних і негативних висловлювань, а також з відображенням порівняння ключових показників з аналогічними показниками опонентів.

Brandspotter, також, надає і аналізує інформацію стосовно лідерів думок. У системі можна простежити історію ставлення кожного лідера думок до пошукової проблематики: коли, скільки разів і в якій тональності він згадував ту чи іншу подію, політика, інституцію тощо. Тут же вказується популярність блогера, що дає змогу зрозуміти значимість його висловлювань. Крім того, спеціальні алгоритми Brandspotter дають змогу виявляти потенційно зацікавлених користувачів, наприклад, друзів і читачів лояльних до замовника пошуку лідерів думок.

Понад це, Brandspotter збирає інформацію про кожне мережеве співтовариство, в якому з'являється згадка пошукової тематики. Зокрема, відстежуються такі показники, як кількість підписчиків, загальна кількість постів і коментарів, середня кількість коментарів до одного посту, середня кількість коментарів на кожного учасника. Ці дані дають змогу ухвалювати рішення стосовно того, чи має сенс реагувати на публікацію на даному майданчику, чи охоплення аудиторії буде мінімальним і жодних заходів уживати не потрібно.

Інформація про всі знайдені згадки за пошуковою тематикою зберігається в системі і за необхідності доступна для сортування, фільтрації за конкретними ознаками (наприклад, згадки на певній платформі або лише певної тональності) і подальшого аналізу. Brandspotter має кілька вбудованих унікальних метрик: увага (кількість користувачів, які отримали інформацію про ту чи іншу подію, політика, інституцію тощо через соціальні мережі); залучення (наскільки користувачі залучені в активну діяльність навколо питання, яке цікавить замовника моніторингу, – наприклад, в співтовариства або спеціальні промоакції); вплив (наскільки лояльно до політика, інституції або певного владного рішення ставиться аудиторія). Усі їх можна відстежувати як в режимі реального часу – на поточний момент, так і в динаміці зміни.

Сервіс Brandspotter передбачає функцію автоматичної генерації звітів в зручному форматі (наприклад, .xls або .pdf). При цьому є можливість налаштування, які конкретно дані будуть представлені в звіті.

Широкі можливості для здійснення моніторингу інформації соціальних медіа надає сервіс IQBuzz (http://iqbuzz.ru/). Як зазначив керівник проекту А. Яровий, IQBuzz – один з продуктів ЗАТ «Айкумен ИБС», яке вже більше 10 років займається розробкою і вдосконаленням систем для пошуку та обробки великих масивів неструктурованої інформації Інтернет. Першою розробкою в цій сфері став продукт «Айкумена-Аналітика», який використовується, в основному, різними державними структурами, великими фінансовими установами, військовими відомствами. Ідея розробити аналогічний продукт для масових рішень реалізувалась у сервісі IQBuzz, який на відміну від інших аналогічних систем, володіє власними пошуково-аналітичними механізмами, здійснює повнотекстовий пошук документів і виконує аналіз інформації з урахуванням російської, англійської та німецької морфології [18].

Сервіс IQBuzz обробляє інформацію з Facebook, Twitter, ВКонтакте, LiveJournal, LiveInternet, Google +, YouTube, RuTube і багатьох інших джерел (рис. 1). http://iqbuzz.ru/image.php?src=assets/images/presentation/new_preza/3.png&w=670&h=502&zc=1&q=85&hash=eacd07efe5ff1b791706719b29f89430

Рис. 1. Модель підключення джерел для збору документів сервісу IQBuzz

(Джерело: http://iqbuzz.ru/assets/files/Functsionalyne_vozmojnosti_IQBuzz.pdf)


Загалом принципової відмінності в джерелах інформації немає, система може збирати інформацію з будь-яких блогів, форумів будь-якої країни і будь-якою мовою. При цьому виконується аналіз інформації з урахуванням російської, англійської та німецької морфології. Також для IQBuzz розроблений англомовний інтерфейс. Однією з ключових переваг сервісу є можливість підключення за запитами користувачів нових джерел та Інтернет-ресурсів для моніторингу.

Серед завдань сервісу – збір і аналіз контенту, що створюється користувачами та їх групами, аналіз ступеня впливу користувачів на динаміку теми, управління репутацією в режимі онлайн, пошук та залучення прихильників, аналіз ефективності промоакцій і кампаній, виявлення очікувань громадськості, аналіз активності опонентів, аналіз думки користувачів про дії / рішення, партії (структури, організації) / політиків, аналіз активності користувачів і окремих груп, відстеження незаконних і таких, що суперечать чинному законодавству, повідомлень, а також інші завдання, пов'язані з аналізом контенту і активності його авторів в соціальніх медіа.

Для моніторингу кожної теми, яка цікавить замовника, створюється окремі рубрики в IQBuzz, в яких зберігаються всі документи по темах, а також формуються аналітичні звіти (рис. 2).

http://iqbuzz.ru/image.php?src=assets/images/presentation/new_preza/4.png&w=670&h=502&zc=1&q=85&hash=30d62edf50584890f93375b347246b15

Рис. 2. Автоматична рубрикація документів сервісом IQBuzz

(Джерело: http://iqbuzz.ru/assets/files/Functsionalyne_vozmojnosti_IQBuzz.pdf)
Основним параметром при налаштуванні рубрик є пошуковий критерій для документів, які повинні в цю рубрику потрапляти. Для того, щоб задати пошуковий критерій, може бути використаний простий пошук за ключовими словами або розширений пошук на «мові запитів» IQBuzz, який дає змогу формувати пошукові конструкції будь-якої складності.

Модуль обробки документів IQBuzz передбачає можливість визначення типу джерела, звідки отримано документ (коментар, пост, форум, соцмережі, відео, мікроблог, новина), релевантності (ступіню відповідності документу налаштуванням тематичної рубрики), охоплення (кількості інтернет-користувачів, які могли ознайомитись з документом – фактично або потенційно), кількості коментарів до документу, кількості користувачів, яким сподобалась інформація, яка міститься в документі, кількості користувачів, які поділились цією інформацією – поширили цей документ.

Сервіс IQBuzz може автоматично виділяти згадки пошукової теми в позитивному і негативному контекстах. Даний алгоритм побудований на присутності в тексті негативних/позитивних слів і фраз в безпосередній близькості від згадки об'єкта моніторингу. За результатами такого аналізу система «приймає рішення» про присвоєння документу одного з чотирьох можливих маркерів тональності: негативного, позитивного, змішаного або нейтрального. Змішана тональність характеризується наявністю в тексті як негативу, так і позитиву. У нейтральних документах взагалі відсутнє будь-яке емоційне забарвлення по відношенню до об'єкта. При цьому, у випадку незгоди з оцінкою тональності системою, є можливість встановити власну виправлену оцінку вручну (рис. 3).
http://iqbuzz.ru/image.php?src=assets/images/presentation/new_preza/6.png&w=670&h=502&zc=1&q=85&hash=57e9d43e017717bbcb617ba1d2a625a2

Рис.3.Визначення тональності згадок пошукової тематики сервісом IQBuzz

(Джерело: http://iqbuzz.ru/assets/files/Functsionalyne_vozmojnosti_IQBuzz.pdf)
Модуль аналізу інформації IQBuzz передбачає автоматичне визначення «інфоприводів» – виділення найбільш значущих подій за визначеною тематикою за обраний період часу. Система, також, дає змогу проводити категоризацію документів, підбираючи до них відповідні теги 3. «Тегування» документів використовується для виділення фактів, швидкого пошуку інформації і побудови аналітичних звітів.

Окремо системою аналізуються дані авторів відібраного в процесі моніторингу контенту, зокрема, звертається увага на стать, вік та місце розташування авторів. Сервіс дає змогу виділити і відслідковувати найбільш активних авторів за певною тематикою, причому сортування авторів можливо як за кількістю повідомлень, так і за масштабами аудиторії даного автора (кількість його підписчиків, фолловерів, друзів). Також, система дає змогу визначати майданчики, де обговорення пошукової тематики відбувається найбільш активно.

За знайденими в IQBuzz документами можливопобудувати графічні звіти, отримуючи у підсумку структурований джерельний матерал для аналітики (більше 15 звітів для візуальної аналітики). Звіти можна побудувати як по одній конкретній рубриці, так і за декількома рубриками одночасно, що дуже зручно для проведення порівняльного аналізу. Усі звіти в IQBuzz є інтерактивними, тобто такими, що забезпечують можливість зручного переходу з одного звіту в інший з метою деталізації даних (drill-down) (рис. 4).http://iqbuzz.ru/image.php?src=assets/images/presentation/new_preza/13.png&w=670&h=502&zc=1&q=85&hash=c7ec6d0352f49b82ec0b9c4aa62b0a82

Рис. 4. Зведені звіти сервісу IQBuzz

(Джерело: http://iqbuzz.ru/assets/files/Functsionalyne_vozmojnosti_IQBuzz.pdf)
Отже, методика проведення моніторингу інформації соціальних медіа за допомогою сервісу IQBuzz передбачає:


  • складання динаміки згадуваності, виявлення сплесків обговорень;

  • виявлення і розподіл основних тем згадуваності;

  • визначення лідируючих майданчиків згадуваності;

  • визначення соціально-демографічного розподілу;

  • опрацювання тональності повідомлень;

  • визначення тематики позитивних і негативних повідомлень, приклади повідомлень;

  • виявлення лідерів обговорень;

  • складання висновків і рекомендацій по роботі в соціальних медіа.

Як зазначив керівник проекту А. Яровий, компанія навчає своїх замовників не лише користуванню IQBuzz, а і технологіям грамотної роботи з отриманою інформацією, адже для забезпечення реальної користі від моніторингу соціальних медіа важливо вбудувати його в процес управління. За словами А. Ярового, сервіс налаштовується під завдання користувача і, в разі необхідності, для виконання замовлення проводяться аналітичні дослідження.

Крім використання сервісу, компанія пропонує своїм замовникам участь у безкоштовних вебінарах, присвячених питанням моніторингу соціальних медіа: роботі з негативною інформацією в соціальних медіа, аналізу опонентів у мережі, пошуку прибічників в інтернеті [18].

Висвітлення можливостей і потенціалу систем автоматичного моніторингу вимагає, також, розгляду специфічних характеристик сучасного мережевого середовища, які можуть мати негативний вплив на якість результатів використання таких сервісів – недостовірність інформації, яка розміщується користувачами соцмереж, збільшення кількості ботів 4, фактів тролінгу 5, інформаційні «вкиди», що в результаті може впливати на якість отриманої у підсумку аналітики.

Так, редактор «The Guardian» Кріс Елліотт написав статтю про те, що форум видання з коментарями до статей на українську тематику заполонили «тролі». Більшість ботів зареєстровані в лютому 2014 року, їх відрізняють агресивні, багаторазові коментарі не дуже «чистою» англійською мовою на підтримку В. Путіна.

«Модератори, які мають справу з 40 000 коментарів на день, вважають, що є організована прокремлівська кампанія», – пише К. Елліот [11].

Німецьке видання «Die Welt», у свою чергу відзначає, що Росія активно взялася за пропаганду в німецькому інформаційному просторі, розгорнувши війну проти німецьких ЗМІ. Як заявив глава Федерального відомства з охорони конституції Ханс-Георг Маассен, російські спецслужби не тільки займаються пошуком інформації, а й намагаються впливати на громадську думку в Німеччині. За інформацією газети, кампанії тепер проводять у мережі проти «редакцій західних газет і телеканалів».

На форумах і в соціальних мережах «хвилями» з'являються численні коментарі, зміст яких «завжди один і той самий», пише Х.-Г. Маассен, наводячи як приклад кілька висловлювань, зокрема таке: «У черговий раз фашистський уряд в Європі намагається заморити голодом людей у ​​Східній Європі» (мова в даному випадку йде про новий уряд у Києві, пояснює автор). Або: «Ганебне цькування Путіна і Росії» [15].

Польське видання «Rzeczpospolita» також відзначає, що «Washington Post» і «Guardian» оголосили війну користувачам мережі, які на гроші Кремля пишуть проросійські коментарі на західних форумах, навмисно починають сварки і створюють напружену атмосферу. За інформацією видання, діяльність таких користувачів фінансується компанією, таємно пов'язаною з Кремлем. Вони діють також на форумах «New York Times», «CNN», «The Huffington Post». Про присутність російських «тролів», що фінансуються Кремлем, поінформували хакери «Anonymous International». Вони отримали докази того, що дії проплачених користувачів мережі контролювало агентство інтернет-досліджень, яке знаходиться в передмісті Санкт-Петербургу. Хакери зламали електронну пошту співробітників і виклали в мережу звіти про їхню діяльність, адресатом яких є пан Володін. Видання припускає, що мова йшла про заступника глави адміністрації президента РФ, В'ячеслава Володіна.

У матеріалі констатується, що в обов'язки кожного «троля» петербурзької компанії входило написання мінімум п'ятдесяти коментарів під різними статтями. Крім того, наймані користувачі вели по шість профілів на Facebook і по десять – на Twitter, в кожному з яких вони були зобов'язані писати принаймні по три поста в день. Але загалом вся їх діяльність зводилась до транслювання меседжів «Я люблю Росію» або «Дії Росії цілком виправдані».

На сьогоднішній день діяльність російських «тролів» концентрується насамперед навколо ситуації в Україні і метою їх атаки є західні публікації саме з цієї тематики.

За таку роботу «тролі» отримують значні суми з російського бюджету. Як стверджує «Rzeczpospolita», протягом декількох років була розроблена ціла система «троллінгу», яка включила в себе інтернет-агентства з тисячею оплачуваних блогерів і коментаторів. До неї приєдналися також деякі російські, білоруські та українські ЗМІ, які за допомогою «правильних коментаторів» маніпулюють громадською думкою на користь Росії. І на цю діяльність Кремль щорічно виділяє 33 млн руб., резюмує польське видання [23].

Незважаючи на те, що такі коментарі не завжди легко відрізнити від справжніх, при більш пильному вивченні починає бути помітною певна стереотипність виразів і термінології. Зокрема, у випадку з Україною часто використовуваними словосполученнями є «майданівський фашизм» і «підбурювання до війни». «Rzeczpospolita» відзначає, також, що російським «тролям» властиві тексти імперського характеру на поганому англійському, а крім того використання нецензурної лексики.

Іншою відмінною ознакою того, що інформаційний сплеск певної тематики, який з'являється в соціальних медіа, є спланованою інформаційною кампанією, а не спонтанною реакцією користувачів мережі, є специфічний графік появи основної маси коментарів з інформаційного приводу – не відразу після події, а через деякий час.

Таким чином, незважаючи на те, що сервіси автоматичного моніторингу не дають змоги визначати ботів автоматично, за певними ознаками можна відзначити підозрілу активність деяких авторів. Зокрема, в останній версії IQBuzz було додано функцію повідомлення користувача про інформаційні сплески, що дає можливість вчасно локалізувати поширення небажаної інформації.

Отже здійснення ручного і автоматичного моніторингу соціальних медіа відкриває широкі можливості для вивчення громадської думки з актуальних проблем суспільного розвитку, ставлення громадськості до дій влади та оцінки їх ефективності. Можна впевнено прогнозувати подальший розвиток інструментів моніторингу – при щоденному зростанні аудиторії соціальних мереж на десятки тисяч користувачів це неминуче, адже в мережі люди обмінюються враженнями, висловлюють своє ставлення до актуальних подій та явища, суспільно-політичних та соціально-економічних процесів, міжнародної ситуації, діляться ідеями і розчаруваннями. Така інформація, яка циркулює в соціальних медіа, є цінною для налагодження зворотного зв’язку управлінських структур із громадськістю, адже влада має чітко усвідомлювати, які очікування з нею пов’язані, які її дії підтримуються суспільством, а які викликають невдоволеня і спротив. Раніше для з’ясування цих питань використовувався інструмент соцопитувань – дорогий і розтягнутий у часі. Натомість автоматичний моніторинг соціальних медіа коштує відносно недорого, дає змогу охопити значну аудиторію і отримати результат за кілька годин від початку роботи.
3. Персональні сторінки соцмереж як платформа для зворотного зв’язку в управлінській діяльності.
Утім, зворотний зв’язок в системі управління з використанням платформи та інструментарію соціальних медіа може забезпечуватись не лише шляхом здійснення моніторингу. Ефективними майданчиками для комунікації і налагодження зворотного зв’язку є персональні сторінки політиків, урядовців та управлінських структур у соцмережах та блогосфері. Кількість тих, хто вподобав сторінку або підписався на повідомлення з неї, зміст і кількість коментарів під постами дають інформацію для висновків стосовно того, чи підтримується діяльність того чи іншого політика або тієї чи іншої структури, які саме ухвалені рішення або вчинені дії викликали найбільший резонанс, що саме підтримується громадськістю, а що викликає критику, які очікування пов’язані з подальшою діяльністю суб’єкта управлінської діяльності.

Оцінити впливовість політика і ступінь його підтримки громадськістю, аналізуючи його активність в соцмережах, можна за допомогою сервісу «Klout» (http://klout.com/home), який – оцінює акаунт (або з’єднані акаунти однієї особи) за 35 параметрами, але головних напрямів три: охоплення (аmplification) – зона впливу, або скільки користувачів оцінюють, коментують запис; досяжність (true reach) – кількість людей, на яких здійснюється вплив; мережевий рейтинг (network score) – оцінка реакції аудиторії на вплив, або як далеко розходиться мережею інформація акаунта (як багато людей діляться інформацією даної сторінки). У підсумку користувач мережі отримує оцінку своєї впливовості від 0 до 100.

Аналітика здійснюється на основі даних мереж Twitter, Facebook, Google+, LinkedIn, Foursquare, YouTube, Instagram, Tumblr, Blogger, WordPress, Last.fm і Flickr, вимірюється розмір персональної мережі, враховується кількість контенту, що публікується, і те, як інші користувачі взаємодіють з цими публікаціями [22]. «Klout» оцінює ступінь впливу, використовуючи показники Twitter, такі як:


  • скільки авторів відстежується користувачем,

  • скільки авторів відстежують користувача,

  • кількість ретвітів,

  • згадки в списках авторів,

  • за якими спам- або неактивними авторами стежить автор сторінки,

  • яка ступінь впливу тих, кого він ретвітив,

  • кількість приватних повідомлень.

Отримана інформація об'єднується з інформацією з Facebook, коментарями, відмітками про вподобані публікації, кількістю друзів. Всі ці дані відображаються в рейтингу сервісу («Klout Score»), який показує ступінь впливу користувача в соціальних мережах.

На сьогодні в соціальній мережі Facebook підтримуються і регулярно оновлюються сторінки, наприклад, Президента України П. Порошенка (https://www.facebook.com/petroporoshenko?fref=ts), прем’єр-міністра РФ Д. Медведєва (https://www.facebook.com/Dmitry.Medvedev?fref=ts), президента США Барака Обами (https://www.facebook.com/barackobama?ref=ts&fref=ts) та ін.

Одним з найбільш активних користувачів соціальних мереж є фінський міністр у справах ЄС та зовнішньої торгівлі О. Стубб (@ alexstubb). Його впливовість оцінюється в 70 балів. Очікувано, основні теми політика – Фінляндія і Європа.

У російського шанувальника соціальних мереж – прем'єр-міністра Д. Медведєва – два акаунта в Твіттері: російськомовний @ MedvedevRussia і англомовний @ MedvedevRussiaE. Відповідно до системи «Klout», індекс впливовості кожного з профайлів Д. Медведєва вище, ніж у О. Стубба: 71 і 86 відповідно.

М. Азаров, перебуваючи на посаді Прем’єр-міністра України, рекомендував завести акаунти в соціальних мережах всім міністрам. Сам екс-глава уряду вів сторінку у Facebook. За інформацією видання «Мир 24», М. Азаров підтримував онлайн-спілкування щовечора п’ятниці [1]. Разом з тим останнє оновлення інформації на сторінці станом на 22 червня 2014 р. було датовано 14 лютого 2014 р. Нагадаємо, що М. Азаров склав повноваження керівника Кабінету Міністрів 28 січня 2014 р. Таким чином, активність екс-прем'єра в мережевому просторі була пов’язана виключно з виконанням ним посадових обов'язків.

У зв’язку з цим варто звернути увагу на те, що суб’єкти управлінської діяльності зазвичай створюють сторінки в соціальних медіа або до набуття певних управлінських повноважень, або в процесі їх виконання. У першому випадку створення і підтримка функціонування власної сторінки в соцмережі свідчить про потребу її автора в інформаційно-комунікаційної взаємодії (що від початку позитивно сприймається громадськістю, яку «хочуть почути», до думки якої «дослухаються», на оцінки якої «зважають»), опанування ним новітніх засобів такої комунікації (що знову-таки заслуговує на схвалення, надаючи додаткової «сучасності» іміджу), активну соціальну позицію.

Приклад, який можна визначити як хрестоматійний, – створення персональної сторінки в мережі Facebook заступником глави Дніпропетровської облдержадміністрації, юриста, бізнесмена, журналиста, учасника міжнародного космічного проекту «Virgin Galactic» Б. Філатова (Borys Filatov. – https://www.facebook.com/borys.filatov?fref=ts). В інтерв’ю виданню «The Kiev Times» політик зазначив, що рішення створити власний акаунт у мережі було пов’язане з його участю в космічному проекті. За словами Б. Філатова, коли він вирішив летіти у космос, його товариш запропонував йому популяризувати свій політ через Facebook, щоб розповісти людям більше про себе як про особистість: «Природно, перший космічний турист з України зацікавив користувачів, але тут раптом почалась революція…» (події Євромайдану 2013 – 2014 рр. – Ред.) [16]. Політик констатує, що у результаті спілкування з різними людьми прийшло усвідомлення реальних настроїв у суспільстві, що призвело у підсумку до початку коментування ним на сторінці у Facebook подій Майдану: «Спочатку намагався нагадувати, що сторінка взагалі-то присвячена космосу. Але більшість людей хвилював не космос, а суспільно-політична ситуація в країні» [Там само]. Саме тоді, у період Майдану, за його словами, з’явились основні підписчики його сторінки (станом на квітень 2014 р. у Б. Філатова в мережі Facebook було 30 000 підписчиків і 5 000 друзів). Б. Філатов продовжує вести свою сторінку в мережі і після свого призначеня на пост заступника глави Дніпропетровської ОДА, використовуючи Facebook як інструмент самовираження (наприклад, розміщуючи хокку), впливу (зокрема, рекомендуючи для прочитання інтерв’ю із заступником глави Дніпропетровської ОДА Г. Корбаном, видання «Росбалт» тощо) та взаємодії (анонсуючи, наприклад, прес-конференцію І. Коломойського та його команди, присвячену 100 дням перебування у владі Дніпропетровщини, і запрошуючи до участі журналістів ЗМІ).

У другому випадку спілкування в мережі набуває, переважно, штучного або формального характеру і свідчить про бажання сформувати в громадськості уявлення про політика або управлінську структуру як сучасних і відкритих в той час, як насправді вони такими не є. У цьому випадку інформація, яка розміщується на сторінці, так само, як і мова спілкування, має, зазвичай, напівофіційний характер, часто дублює відповідні офіційні веб-сайти і призначена не стільки для з’ясування громадської думки з певних питань, скільки для додаткового інформування громадськості. Показовий приклад – сторінка у Facebook «Конституційної Асамблеї» (КА) (https://www.facebook.com/cauinua?fref=ts), яка, по суті, копіює інформацію офіційного сайту цієї організації (http://cau.in.ua/). Зокрема, як на сайті КА, так і на сторінці в мережі останні оновлення однакові: «Співробітництво територіальних громад. Історія одного закону» (19 червня 2014 р.). Попереднє оновлення при цьому – «Для широкого громадського обговорення» (Проект Концепції внесення змін до Конституції України) – на обох ресурсах так само дублюється і датоване на сайті КА 28 січня 2014 р., а на мережевій сторінці – 4 лютого 2014 р.

Як робить висновок видання «Мир 24», «офіційний портрет і суха біографія – класичний стиль VIP-сторінок. Користувачі зізнаються, що читати оновлення таких профілів просто нудно, і приводять в приклад американських політиків» [1]. У цьому контексті ілюстративною є сторінка у Facebook президента США Барака Обами, яка є систематично оновлюваною і на якій часто публікуються особисті фотографії (рис. 5).
фотография: hand in hand.

Рис. 5 Рука в руці (Hand in hand). Barack Obama, 20.06.2014

(Джерело: https://www.facebook.com/barackobama?fref=ts)
Разом з тим, навіть за умови напівофіційності, сторінка в соцмережі може досить ефективно виконувати функцію каналу зворотного зв’язку. Так, як інформувало видання «Мир 24» стосовно мережевої активності екс-прем’єр-міністра М. Азарова, коли він очолював Кабмін, «в той час як Азаров “сидить” в інтернеті, його помічники – на телефоні. Оскільки розпорядження можуть надійти в будь-яку хвилину – Прем'єр особисто відповідає на скарги і прохання користувачів в Facebook.

“Після відповіді помічники Прем'єр-міністра виходять на зв'язок і просять підтвердити інформацію, яку запитували у міністра”, – розповідає користувач соціальної мережі І. Трубаєв» [1].

Аналіз досвіду функціонування мережевих сторінок суб’єктів управлінської діяльності дає підстави для формулювання основних вимог до їх ведення, дотримання яких забезпечує необхідну ефективність цих майданчиків інформаційно-комунікаційної взаємодії.

Перше. Мова і стиль спілкування мають відповідати не стільки статусу політика, скільки середовищу спілкування. Отже, виклад будь-якої інформації, що розміщується в мережевому середовищі, має бути адаптованим до аудиторії. Вітається, коли пости розкривають особистість їх автора, мають в міру емоційне забарвлення, спонукають до дискусії і висловлення власної думки. Наприклад, на сторінці прем’єр-міністра РФ Д. Медведєва інформація про його участь в IV Петербурзькому міжнародному юридичному форумі подається таким чином: «У Росії на відоме питання “У чому сила?” Зазвичай відповідають: “Сила – в правді”. Але “правда” і “право” в російській мові – це однокореневі слова. Тому для всіх нас сила – в праві». До тексту додається посилання на сайт російського уряду з детальною інформацією про подію (bit.ly/1w2mEH9) [6]. Станом на 22 червня 2014 р. пост уподобали 2 876 користувачів, при цьому 230 користувачів його прокоментували.

При цьому самі пости мають бути різноманітними за формою та жанрами – питання, інформування, посилання на події, коментування подій, відповіді на запитання.

Друге. Оновлюваність інформації на сторінці має формувати ефект присутності політика. Це важливо з огляду на потенційну зацікавленість автора сторінки в її коментуванні іншими, адже відвідувач сторінки прокоментує її інформацію у тому випадку, якщо сподіватиметься, що його коментар побачить або автор посту, або, принаймні, інший відвідувач. І те, і інше можливе лише за умови, що автор сторінки систематично «з’являється» в мережі, що можна відслідкувати як раз по оновленнях інформації на його сторінці – нових постах та коментарях. У випадку, якщо сторінка не оновлюється досить довго, зрозуміло, що її не передивлятимуться навіть тоді, коли там з’явиться щось нове. Оновлюваність інформації на сторінці є, також, індикатором того, наскільки її автор користується нею як інструментом комунікації, а також – опосередковано як додатковий чинник – наскільки її автор узагалі зацікавлений в налагодженні процесу комунікації.

Третє. Інформація, яка розміщується на сторінці, має бути актуальною, або, принаймні, стосуватись актуальних проблем. З одного боку, саме такі питання здатні викликати жваві обговорення, з іншого – саме з таких питань, які потребують оперативного вирішення і мають суспільну вагу, думка громадськості має бути вивчена і врахована.

Четверте. Основою для підтримки активного та інформаційно насиченого комунікаційного зв’язку з громадськістю є реакція автора сторінки на повідомлення її відвідувачів і їх коментарі до його постів. Для початку – інформаційна, а в перспективі – у вигляді реальних дій, за якими слідує звіт перед громадськістю. Показовою у цьому відношенні є сторінка у Facebook новообраного (2014 р.) депутата-мажоритарника Київради А. Велімовського (https://www.facebook.com/anatol.velimovsky?fref=ts), який ініціює в мережі обговорення актуальних питань, що стоять на порядку денному сесії Київради, інформує про власну позицію з цих питань, з’ясовує думку користувачів мережі з цього приводу, звітує про власну діяльність.

Типовий приклад його відповіді під постом про звіт за день (20 червня 2014 р.) з питань МАФів, Гостинного Двору, встановлення лічильників тепла, організації роботи на коментарі Юрія Андреєва, Андрія Блінова, Надії Сокольчук, Олени Трегуб, Олександра Харченка, Дмитра Мурина:

«Всім сестрам :)



Юра. Не виходить. Зрозуміло, буду акцентувати увагу на кількох темах, але не вийде тільки на цьому. Проблеми всюди ...

Надя. За ГД, думаю, буде все ок. Але присутність активістів на сесії не завадить. Думаю, дамо виступити.

Олена. За МАФам ми маємо активну опозицію підкріплену дуже великими грошима. Вчора були шини і наймані "сотні" біля адміністрації. Влаштовувати війну абсолютно не хочеться ...

Діма. Ідея хороша. Будемо думати.

Андрій. 100 % згоден. Але Генплан – питання не одного дня. А проблеми потрібно вирішувати вже сьогодні.

Саша. Спробую. Спасибі за підказку».

Таким самим типовим для сторінки депутата є представлений ним 22 червня 2014 р. звіт про результати двотижневої ревізії рішень Київради минулого скликання (починаючи з 2006 р.) по земельних ділянках, які передані в оренду в рамках 24 виборчого округу (Комсомольський масив і ближня до м. Дарниця частина Соцміста). Представлений звіт докладно інформує про рішення Київради, які вимагають скасування або викликають питання, про проблемні забудови. Наприкінці посту автор сторінки закликає: «Якщо щось упустив – повідомляйте».

П’яте. Слід наголосити, що оперативне реагування на інформацію відвідувачів сторінки можливе за умови, якщо сторінка ведеться суб’єктом управлінської діяльності самостійно, а не передоручається призначеній спеціально особі, яка надаватиме відповіді на запитання та оновлюватиме пости. При цьому для того, щоб налагоджений в мережі зв’язок став більш змістовним, оперативним і у підсумку ефективним, користувачі мережі з досвідом радять влаштовувати «кабінет»: створювати 3–5 спеціалізованих робочих груп з експертів і активістів, які цікавляться певними темами і розробляють їх.

Якщо ідеться про мережеву сторінку певної управлінської структури, то перед її заснуванням варто обрати власну стратегію комунікації з відвідувачами. Необхідно розробити політику реагування на те, що відбувається в мережі. Для підтримки лояльності відвідувачів важливо вибрати співробітників, які даватимуть коректні й оперативні відповіді. Також важливо розглядати негативні повідомлення не тільки як вираження негативних емоцій по відношенню до суб’єкта управлінської діяльності, але і як конструктивну критику, що дає можливості для розвитку структури.

Усі повідомлення, які надходять на сторінку, бажано обробляти за тональністю і ранжувати за форматом повідомлення, джерела, значущості документа, типом негативу. При цьому як негативні, так і позитивні відгуки відвідувачів сторінки заслуговують на відповідь.

Інструментами зворотного зв’язку на мережевій сторінці виступають «лайки» (позначки «подобається»), «підписки» (можливість отримувати оновлення зі сторінки, яка сподобалась), коментарі під постами (в яких може висловлюватись схвалення або несхвалення, поради, зауваження, пропозиці і додаткова інформація), повідомлення в «лічку» (повідомлення автору сторінки, яких не будуть бачити інші користувачі), напис на «стіні» (пост у «життєписі»).

Налагодження ефективної комунікації в мережевому середовищі, відкритість громадського активіста, політика або організації перед громадою стають додатковим чинником їх суспільної підтримки не в останню чергу і через розуміння ними внаслідок інформаційно-комунікаційної взаємодії громадських потреб та відбір саме тих інструментів діяльності (в тому числі залучення громадського потенціалу), що забезпечують її результативність. Причому ця суспільна підтримка проявляється не лише у віртуальному середовищі, а й у реальному житті – у вигляді надходження коштів на проведення виборчої кампанії, допомоги в розробці стратегії, організації і проведенні промоакцій, виготовлення друкованої продукції, реалізації проектів тощо.

Таким чином, мережева комунікація в системі управління стає додатковим чинником функціонування «соціального ліфту», сприяючи оновленню управлінської еліти (в першу чергу політичної) найбільш успішними представниками громадянського суспільства, які у цьому випадку також виконують роль своєрідного каналу зворотного зв’язку, доносячи до центрів управлінських рішень («знизу – нагору») об’єктивну інформацію стосовно актуальних потреб громадськості. Такі лідери володіють комунікаційним інструментарієм громадськості і громадськість їх розуміє – вони спілкуються зрозумілою один одному мовою, а отже інформаційно-комунікаційні викривлення мінімізуються, що забезпечує підвищення ефективності процесу комунікації – необхідної передумови ефективного управління.
4. Соціальні медіа – інструмент формування управлінських систем мережевого типу.
Принципово інший підхід – бачити в громадськості не лише об’єкт управління, а й партнера в управлінській діяльності, так само зацікавленого в її ефективності. Такий підхід узгоджується з висловленою Ф. А. фон Хайєком ідеєю «розсіяного знання», яке є невід’ємною рисою високорозвинених соціальних систем. Відповідно до цієї ідеї, для досягнення поставлених цілей кожен індивід накопичує значну кількість різноманітних відомостей, необхідних йому в конкретних умовах місця і часу. Таким чином, повним обсягом інформації стосовно подій і процесів, які відбуваються, володіє лише суспільство в цілому, уся сукупність його членів. Звідси висновок про те, що в сучасному суспільстві немає і не може бути якогось центру, здатного спрямовувати діяльність величезної кількості людей. Єдиною системою, яка, за Ф. А. фон Хайєком, «дає змогу забезпечувати найбільш оптимальне використання знань, розсіяних в суспільному організмі», є приватне підприємництво.

Отже, підвищення ефективності процесу управління вимагає налагодження функціонування системи з делегування частини владних повноважень суб’єктам громадянського суспільства. У цьому сенсі, говорячи про використання інформаційно-комунікаційних технологій у сфері взаємодії органів виконавчої влади та інститутів громадянського суспільства, О. Дєгтяр обґрунтовує доцільність використання технологій нової публічної служби, які найбільше відповідають сучасному інформаційно-технологічному етапу розвитку суспільства і рівню, метою якого є узгодження і спільне вирішення суспільних проблем [5].

Пропонована дослідником концепція нової публічної служби базується на ідеї, що сучасній державі не вдається забезпечити задоволення базових суспільних потреб, отже, нагальною стає потреба змінити ієрархічне адміністрування на нову форму управління – делегувати частину повноважень розгалуженій мережевій структурі, яка керується не вертикаллю наказів, а ініціативою окремих низових ланок з єдином центром координації. Але якщо новий публічний менеджмент у пошуках нових підходів робить акцент на ринковій економіці, то концепція нової публічної служби намагається утвердитися, враховуючи комунікативні процеси постіндустріального інформаційного суспільства і демократичну практику сучасних держав.

Ще М. Кастельс підкреслював, що під час організації системи комунікації між владою і суспільством варто формувати політичні «мережі», сформовані на зв’язках і відносинах горизонтального типу між політиками, державними службовцями і громадськістю [8].

Представляючи собою своєрідний альянс «професіоналів і дилетантів», мережа продукує активні обмінні процеси, мотивує співробітництво, упорядковуючи практики комунікаторів і реципієнтів і, в кінцевому рахунку, сприяє закріпленню принципів співпраці і співробітництва. На відміну від концептів «структура» і «система», поняття «мережа» робить акцент на усвідомленій взаємодії всіх агентів, спрямованій на вирішення соціально значущих проблем і досягненні загальних цілей.

Головними засобами узгодження інтересів стає комунікація та різноманітні форми підтримки контактів сторін, що передбачають установлення як двосторонніх, так і багатосторонніх зв’язків. Мережева комунікація веде до набуття громадськістю активної ролі у прийнятті рішень, а здатність до підтримання комунікації з боку влади стає одним з важливих показників ефективності державного управління.

За умови переходу до принципів «нової публічної служби» і створенні «політичних мереж», низка функцій держави та уряду передається структурам громадянського суспільства для спільного вирішення нагальних проблем, реалізації цілей держави і суспільства. Таким чином, змінюється і роль державної влади в системі державного управління: вона поступово знижується за рахунок розширення участі громадян у справах держави, яка перестає бути єдиним центром влади та прийняття суспільно значущих рішень. Органи державної влади в таких умовах стають ефективним суб’єктом у процесі взаємодії рівних учасників під час вирішення суспільних справ [5].

Події, що відбулися в Україні восени 2013 – в першій половині 2014 рр., підштовхнули активних громадян до створення ініціативних груп для просування різноманітних проектів, які позиціонуються як такі, що спрямовані на незворотну зміну діючої системи, і фактично стають майданчиками для набуття громадськістю необхідного для процесу управління досвіду.

Зокрема, 11 вересня 2013, на сайті http://narodna-vlada.org було опубліковано опис проекту «Громадський контроль», який спрямований на розширення можливостей реалізації законних прав громадян України, їх захист та відновлення через розробку та впровадження єдиної публічної інформаційної системи (електронного документообігу), яка буде накопичувати інформаційну базу стосовно невирішених проблем громадян. Пізніше цей проект змінив свою назву на Всеукраїнський соціальний проект «Зворотний зв'язок», у нього з'явився окремий сайт http://feedback.org.ua, який дає змогу більш детально ознайомитися із спрямованістю і завданнями проекту.

Відповідно до концепції проекту «Зворотний зв’язок», існуюча система людських взаємин у вигляді держави не може гармонійно і стабільно функціонувати у випадку порушення функціонування окремих елементів цієї системи, що провокує системні кризи. Автори проекту виходять з того, що системні кризи – це повна неузгодженість взаємин людей або структур один з одним, в рамках однієї або декількох взаємопідпорядкованих систем.

На їхню думку, сьогодні існує проблема взаємодії влади і суспільства, а саме проблема зворотного зв'язку між державною владою, органами місцевого самоврядування та громадськістю. Цей факт підтверджується відсутністю повноправного діалогу у вирішенні проблемних питань. До останнього часу офіційна позиція влади полягала в тому, що для вирішення різноманітних проблем їй були потрібні гроші і повноваження, при чому, за принципом «чим більше – тим краще». Можновладці були переконані, що такі функціональні та фінансові умови можуть дозволити їм самостійно і без залучення громадян вирішувати всі існуючі проблеми. Насправді, такий однобокий підхід породжує появу нових проблем і нераціональне використання ресурсів.

З огляду на це, для запобігання виникненню системних криз, на переконання авторів проекту, необхідно створити систему зворотного зв'язку між людьми, від яких залежить політична воля, та пересічними громадянами України, чиї права повсякденно порушуються; почати процес акумулювання проблем, їх аналізу та з'ясування причин, через які існуючі проблеми виникли; спрямувати всі зусилля на відновлення порушених прав громадян, усунення причин та недопущення повторень виникнення подібних проблем у майбутньому.

Даний соціальний проект дасть змогу вийти на принципово новий рівень взаємодії та співпраці органів влади та місцевого самоврядування з широкими верствами громадськості за допомогою відкритої інформаційної системи, яка акумулюватиме і відображатиме актуальні проблеми мешканців територіальних громад (сіл, селищ, міст, районів) і пропонуватиме алгоритми їх вирішення. Відкритість в обговоренні та подальшому вирішенні проблем – одна з найбільш ефективних і продуктивних форм співпраці, оскільки сприяє виявленню вже попередній стадії обговорення максимальної кількості слабких сторін, а іноді дозволяє вийти на принципово нові концептуальні рішення.

Реалізація проекта передбачає вирішення таких завдань:



  1. Створення в мережі Інтернет відкритої інформаційної системи.

  2. Забезпечення можливості отримання інформації про ключові проблеми, які турбують жителів різних сіл, селищ, міст, (областей) в реальному часі.

  3. Своєчасне доведення до керівництва сіл, селищ, міст, регіону, країни інформації стосовно проблем, про які було повідомлено:

    • про виявлені за допомогою громадськості причини, що обумовили виникнення проблем;

    • про розроблені за допомогою експертів планів заходів, спрямованих на вирішення проблем;

    • про рекомендовані керівництву міст (областей, країни) відповідних управлінських рішень.

  4. Підвищення кваліфікації персоналу органів державної влади та місцевого самоврядування в частині модернізації відповідних управлінських процесів і використання відповідних інформаційних технологій.

  5. Забезпечення можливості членам територіальної громади стежити за статистикою відповідей і вирішення проблемних питань органами державної влади та місцевого самоврядування.

  6. Забезпечення рівності і відкритості доступу до інформаційної системи органів державної влади та місцевого самоврядування як членам суспільства, які мають власний доступ до мережі Інтернет, так і тим, хто такого доступу не має.

  7. Інформування жителів територіальних громад (сіл, селищ, міст, районів) про нові можливості дистанційної взаємодії з органами державної влади та місцевого самоврядування, а також стосовно можливості здійснення громадського контролю за їх діяльністю.

Шляхом налагодження прямої взаємодії з громадянами, чиї права і законні інтереси порушені, пропонована система створить сервісне підґрунтя для аналізу причин, які викликали порушення, та розробки комплексу заходів, спрямованих на вирішення цих проблем за допомогою інструментів громадського впливу. У підсумку реалізація соціального проекту «Зворотний зв`язок» спрямована на зміну системи управління в нашій державі, забезпечення її відкритості і сприяння розвитку громадянського суспільства (рис. 6).

схема проекту

Рис. 6. Схема проекту «Зворотний зв’язок».

(Джерело: http://feedback.org.ua/images/stories/proekt/sxema_ua.jpg).
Відкритість у взаєминах «влада-суспільство» підніме ефективність державного управління та самоврядування в (сілах, селищ, містах, районах, країні) і матиме позитивний вплив на збільшення довіри членів територіальної громади до органів державної влади та місцевого самоврядування.

Схожий принцип удосконалення системи управління через налагодження зворотного зв’язку між представниками органів державної влади та громадськістю пропонує онлайн сервіс «Напиши депутату» (http://napyshy.org/), який, також має власну сторінку в мережі Facebook (https://www.facebook.com/napyshy). Принцип його роботи полягає в тому, що кожна людина може обрати тип звернення – публічне звернення, прохання про допомогу, повідомлення про порушення закону – та опцію отримання відповіді нього. Відповідь може бути у письмовому форматі та, за бажанням, цей лист може бути публічним, якщо його поширити у соціальній мережі Facebook.

Сервіс «Напиши депутату» забезпечує індивідуальність звернення: одна людина може надіслати звернення одному народному депутату. Це допоможе зменшити кількість електронних листів, які надсилаються на адреси всіх народних депутатів, внаслідок чого увага до них є незначною.

Для відправки листа необхідне підтвердження відправки шляхом введення унікального цифрового ідентифікатора. Також в сервісі використовуються спам-фільтри, які унеможливлюють автоматичну відправку звернень ботами.

Станом на 29 червня 2014 р. на ресурсі було розміщено 436 звернень до народних депутатів.

З огляду на важливість для ефективного процесу управління налагодження і підтримки систематичного зворотного зв’язку між владою та громадськістю у мережевому середовищі обговорюються пропозиції унормувати необхідність забезпечення зворотного зв’язку в системі управління на законодавчому рівні. Одним з лобістів та ініціаторів «просування» цієї ідеї в мережевому Інтернет-просторі є представлена в Facebook громадська організація «Учитель» (м. Ужгород) (https://www.facebook.com/pages/%D0%A3%D1%87%D0%B8%D1%82%D0%B5%D0%BB%D1%8C/258403570937436), якою було розроблено модель такого діалогу-контролю. Центральний механізм моделі – належним чином організований Інтернет-простір, що забезпечує постійний зворотний інформаційний зв'язок суспільства і держави, що, де-факто, дорівнюватиме роботі сталого багатофункціонального всеукраїнського референдуму в режимі онлайн. За допомогою цього механізму кожен громадянин України зможе бути учасником або організатором численних соціально-політичних акцій, дій або рухів, спрямованих на подолання корупції та розбудову громадянського суспільства, реально контролювати владу на всіх рівнях її ієрархії: від сільради до парламенту, від голови сільради до Президента України.

Такий простір і його комунікаційний механізм сприятимуть інтеграції суспільства, а в перспективі – консолідації суспільства і влади, що є необхідним підґрунтям для процвітання держави та зростання добробуту громадян, а в умовах агресивних зовнішніх впливів – запорукою обороноздатності країни.

Формування інформаційно-комунікаційного інтернет-простору, який би забезпечував ефективний діалог держави і громадянського суспільства, реалізація за допомогою інтернет-сервісів моделі «діалог-контроль» є актуальним завданням як для громадянського суспільства, так і для влади, як зацікавлених в удосконаленні процесу управління суб’єктів. Реалізація такої моделі у підсумку покликана не тільки сприяти вирішенню актуальних проблемних питань, але й затвердити принципи і алгоритм представницької демократії, згідно з якими громадяни запрошують політиків-менеджерів до управління державою шляхом конкурсного відбору під назвою «вибори», дають переможцям «дорожню карту», ​​контролюють її виконання і, в разі потреби, проводять заміну управлінців [7].

Необхідною передумовою функціонування пропонованої моделі, на переконання її авторів, має стати її законодавче оформлення і ухвалення Верховною Радою відповідним законом про суспільний діалог-контроль влади, в якому має бути передбачено:

1) можливість і механізм скарг, пропозицій та вимог від громадян до влади і зворотну конструктивну відповідь влади (відповідно до оновленого чинного законодавства);

2) можливість і механізм обговорення громадянами тих чи інших законів, поправок до них та їх аргументованого скасування, діалогу і самоорганізації громадян, проведення Інтернет-конференцій, семінарів, обговорень, голосувань тощо;

3) можливість і механізм організації петицій громадян з вимогою відставки того чи іншого чиновника, судді, депутата, міністра чи Президента, якщо вони того заслуговують.

Ухвалення такого закону і забезпечення ефективного діалогу в форматі «влада – громадськість» сприятиме широкому впровадженню в суспільну практику легальних механізмів суспільно-політичної активності, запобігатиме набуттю нею форм некерованого вуличного протесту, насильства і зростанню соціальної напруженості. Водночас, можливість вуличних протестів у випадку, якщо влада відмовиться виконувати законні вимоги громадян, передбачені ухваленим механізмом контролю, також має бути законодавчо закріплена – тоді влада в автоматичному режимі нестиме відповідальність за бездіяльність.

Говорячи про нову філософію державного управління на TEDx, прем’єр-міністр Великобританії Девід Камерон сказав, що якщо дати людям більше влади та контролю над їхнім життям, можна створити сильніше та краще суспільство [21].

Активне долучення громадськості до вирішення актуальних проблем суспільного життя, її інтеграція в управлінські процеси знаменує перехід влади у нову еру управління, в основі якої лежить делегування. І у зв’язку з цим перед державою постає завдання долучення до процесу створення ефективної системи «розумного управління». 

У різні часи філософи, історики, соціологи, письменники, політичні діячі звертали увагу на те, що колективні зусилля завжди є більш результативними. Елінор Остром у своїй книзі «Керування спільним. Еволюція інституції колективної дії» переконливо доводить успішність групового управління спільною власністю [12]. Згідно з моделлю Томаса-Кілмана, метод співпраці, який спонукає до пошуку спільного рішення, є найбільш ефективним у розв’язанні конфліктних ситуацій. Зокрема, К. Томас обгрунтовує, що при уникненні конфлікту жодна зі сторін не досягає успіху, у випадку протиборства, поступок або компромісу або один з учасників конфлікту виграє, а інший програє, або програють обидва, оскільки обидва йдуть на компромісні поступки. І лише у випадку співробітництва обидві сторони опиняються у виграші [9].

Таким чином, додатковим джерелом підвищення ефективності управлінської діяльності має стати залучення до процесу управління соціально відповідального бізнесу і найширшого кола громадян з актуальними ы затребуваними ідеями та навичками: «людина-медіа аналізує та вимагає прозорості, людина-влада та людина-бізнес мають ресурси, людина-науковець створює варіант моделі дійсності, громадянин світу знає, як реалізуватися, людина-ідейник може продукувати ідеї, а харизматичний лідер може їх втілювати. Більша кількість людей, що взаємодіють, здатна створити невидимі зв’язки, своєрідну синергію, пришвидшуючи перетворення» [20]. 

Отже, налагодження системи зворотного зв’язку з використанням інструментарію мережевих інтернет-сервісів є інноваційним чинником виведення процесу управління на принципово новий рівень, створення самокерованої соціальної системи, здатної швидко адаптовуватись до будь-яких трансформацій зовнішнього середовища, забезпечуючи стабільний розвиток держави і суспільства.




Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2

Схожі:

Соціальні мережі – інноваційний механізм зворотного зв’язку в управлінській діяльності iconПідвищення громадської довіри та впевненості в судовій владі
Як використовувати соціальні мережі й діяти в резонансних справах для підвищення довіри громадськості до судової влади
Соціальні мережі – інноваційний механізм зворотного зв’язку в управлінській діяльності iconВіртуальне освітнє середовище як інноваційний ресурс для навчання І дослідницької діяльності студентів

Соціальні мережі – інноваційний механізм зворотного зв’язку в управлінській діяльності iconАналіз українських наукових груп в соціальних мережах «дослідник І віртуальне середовище»
Соціальні мережі (такі як «Facebook» чи «ВКонакте» та ін.) сприймаються як місце проведення дозвілля, пошуку старих та нових друзів...
Соціальні мережі – інноваційний механізм зворотного зв’язку в управлінській діяльності iconПідготувала: Звягінцева Т. В
Мета: виховувати в учнів любов до Батьківщини, зацікавити історією рідного міста, розвивати інтерес до дослідницької діяльності;...
Соціальні мережі – інноваційний механізм зворотного зв’язку в управлінській діяльності iconПрофорієнтаційна спрямованість освіти в закладах – інноваційний шлях конкурентно-спроможності школи
Бностей І схильностей, професійних І пізнавальних інтересів у виборі професії, а також формування потреби у праці й готовності працювати...
Соціальні мережі – інноваційний механізм зворотного зв’язку в управлінській діяльності iconІнформатика 9клас Розділ 19 Основи Інтернету Інтернет як глобальна мережа
Ці мережі та індивідуальні користувачі підключаються до глобальної мережі через постачальників послуг Інтернет
Соціальні мережі – інноваційний механізм зворотного зв’язку в управлінській діяльності iconСеча (urina) — біологічна рідина, у складі якої з організму виводяться кінцеві продукти обміну речовин. Сеча утворюється шляхом фільтрації плазми крові в ниркових клубочках та зворотного всмоктування в канальцях більшості розчинених у ній речовин і
Сеча утворюється шляхом фільтрації плазми крові в ниркових клубочках та зворотного всмоктування в канальцях більшості розчинених...
Соціальні мережі – інноваційний механізм зворотного зв’язку в управлінській діяльності icon1 Характеристика творчої діяльності М. Костомарова
Костомарова та їх зв'язку з громадсько-політичною діяльністю вченого є такі слова М. Грушевського: історична й публіцистична праця...
Соціальні мережі – інноваційний механізм зворотного зв’язку в управлінській діяльності icon«уява людини. Її основні види та механізм» суми-2008 г

Соціальні мережі – інноваційний механізм зворотного зв’язку в управлінській діяльності iconХарактеристика педагогічної діяльності
Знати – значення поняття “педагог”, “учитель”; види педагогічної діяльності, суб'єкт та об'єкт педагогічної діяльності; особливості...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка