Соціальний працівник



Скачати 77.06 Kb.
Дата конвертації28.08.2017
Розмір77.06 Kb.

СОЦІАЛЬНИЙ ПРАЦІВНИК
Гуманітарний інститут
Шифр та найменування галузі знань :

1301 Соціальне забезпечення

Код та назва напряму підготовки бакалавра, спеціальності спеціаліста та магістра:



6.130102 Соціальна робота

7.13010201 Соціальна робота

8.13010201 Соціальна робота

Кваліфікація фахівця за освітньо-кваліфікаційним рівнем:



Бакалавр – 3460 Соціальний працівник

Спеціаліст – 2446.2 Соціальний працівник

Магістр – 2446.2 Соціальний працівник

2310.2 Викладач вищого навчального закладу

Професійна галузь: соціальне забезпечення
У довіднику кваліфікаційних характеристик професій працівників, що надають соціальні послуги (затвердженому Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 14.10.2005 № 324) наводиться опис посадових обов’язків та кваліфікаційних вимог до керівників (директорів центрів соціального обслуговування, соціальної реабілітації інвалідів, центру підвищення кваліфікації працівників, інтернатів та ін.); професіоналів – «фахівця із соціальної роботи»; фахівців – «соціального працівника»; робітників – «соціального робітника».
Домінуючі види діяльності

Фахівець із соціальної роботи повинен знати: законодавство України, нормативно-правові акти, методичні та інші розпорядчі документи та матеріали, які регламентують організацію соціальної роботи; організацію соціально-медичної роботи; організацію юридичної допомоги, піклування, опікування, догляду, соціальної реабілітації, соціального захисту; соціологію; психологію; технології соціальної роботи; національні особливості побуту, культуру людських відносин та інше. Кваліфікаційними вимогами до фахівця із соціальної роботи є повна вища освіта відповідного напряму підготовки (магістр, спеціаліст) та підвищення кваліфікації.

Професійні обов'язки фахівця із соціальної роботи обумовлюють його ролі. Він виступає як соціальний педагог, учитель, вихователь, експерт, консультант, коли надає поради, навчає різним умінням, ефективним методам родинного планування і господарювання, встановлює зворотній зв'язок, застосовує рольові ігри та інше. Фахівець виступає в ролі посередника, організатора, адміністратора, коли його діяльність спрямована на допомогу у подоланні проблем особи, що знаходиться у важкій життєвій ситуації. Він виступає в ролі соціального адвоката, коли представляє інтереси клієнта або групи клієнтів, наприклад при встановленні або позбавленні батьківських прав, опікунства, тощо.

Фахівець виконує свої ролі, працюючи в соціальних службах установ, підприємств і організацій різних відомств, в освітніх, культурних і медичних установах, будинках, мікрорайонах або зонах соціального обслуговування сімей, а також займаючись приватною практикою. Дії фахівця в його професійних ролях представляють сукупність конкретних операцій, необхідних для реалізації цілого ряду професійних функцій.


Історія професії

Соціальна робота належить до числа професій, які виникли і розвиваються на основі замовлення суспільства щодо створення системи соціальної допомоги населенню. Історія створення і формування основних підходів, мети, принципів, методів і технологій соціальної роботи давня і ґрунтується на поступовому розвитку і удосконаленні уявлень суспільства і окремих особистостей про зміст, структуру, особливості людинознавчої діяльності. Система соціальної допомоги пройшла шлях від філантропічного підходу в підтримці соціально вразливих верств населення, людей, які потрапили у складну життєву ситуацію внаслідок соціальних чи особистісних проблем, до появи такого виду професійної допомоги, як соціальна робота, що призначена не тільки створювати необхідні умови для соціального забезпечення громадян, але і для розвитку їхніх можливостей і вміння вибудовувати своє життя, мобілізації внутрішніх ресурсів у подоланні життєвих криз.

Процес становлення соціальної роботи як виду професійної діяльності розпочався на початку XX ст. у країнах Західної Європи і США. В Україні, як і в інших слов'янських державах, державна соціальна допомога сиротам, інвалідам, бідним, військовослужбовцям розвинулася ще за часів Київської Русі і знайшла своє відображення у діяльності київських князів і християнської церкви. Основні етапи розвитку соціальної роботи як професії розглядаються у межах курсу "Історія соціальної роботи".

Спроба науково-теоретичного усвідомлення різних форм соціальної допомоги робилася вже у XIX ст. як у нашій країні, так і за кордоном. Це знайшло відображення і в працях, що стосуються соціального життя людей (умов формування і реалізації життєдіяльності, свободи і рівноправ'я, справедливості), і у конкретних напрямках соціальної роботи у сучасному розумінні.

Тобто соціальна робота зародилася як прикладна наука. Теоретичне усвідомлення, узагальнення" систематизація наукових знань про соціальні процеси і явища, прогресивні підходи щодо соціальної підтримки особистості у складній життєвій ситуації визначалися на основі емпіричних даних, фактів практичної діяльності і досвіду роботи організацій і установ сфери соціального захисту населення, соціальних служб, освіти, спеціалізованих закладів.

Теоретичні підходи до соціальної роботи сформувалися на початку XX ст. у працях зарубіжних західних дослідників: М. Річмонд, В. Робінсон, Дж. Тарт, О. Ранк, Г. Гамільтон, Ф. Бістек, Х.Х. Перлман, Ф. Холліс і, Р. Смол-лі та ін.

Розвиток теорії соціальної роботи здійснювався за чотирма основними напрямками: теорія індивідуальної роботи, теорія групової роботи, теорія общинної роботи (в ком'юніті, спільноті, громаді, мікрорайоні тощо), теорія адміністрування і планування. Відповідно до цього всі підходи щодо визначення конкретних форм, методів соціальної роботи, технологій соціальної роботи поділяються на три групи: індивідуальний, особистісний підхід до теоретичної схеми соціальної роботи; соцієтальний підхід, де як базова схема розглядається вся сукупність суспільних зв'язків і відносин; соціально - діяльнісний підхід, коли соціальна робота розглядається в традиційній для сучасного пізнання суб'єктно-об'єктній схемі.

При формулюванні визначень соціальної роботи як науки, теорії, практичної діяльності враховуються такі аспекти, як відповідальність за проблеми суспільства; балансуючий характер суспільства; виховання певної соціальної позиції щодо ближнього; прикладна теорія християнства; особливості демократії. Цілевизначення соціальної роботи залежить від соціального регулювання в суспільстві, інтеграції у суспільстві окремої людини, відновлення соціальної значимості маргінальних, непривілейованих прошарків населення, виявлення християнських принципів, гармонії взаємовідносин у суспільстві, запоруки спокою суспільства, прагматичних навичок демократії.

Соціальна робота як прикладна наука сформувалася на основі застосування результатів фундаментальних наук для вирішення пізнавальних і соціально-практичних проблем і на основі тісних міждисциплінарних зв'язків зі сферами наукового знання, які становлять наукову базу соціальної роботи, такими як: педагогіка, соціальна педагогіка, соціологія" психологія, етика і естетика, філософія тощо.

Теорія соціальної роботи – система основних ідей у суспільній сфері знань, форма наукового пізнання, що дає цілісне уявлення про закономірності і суттєві зв'язки дійсності. Критерієм і основою розвитку теорії соціальної роботи є практика.

Соціальна робота як наука – сфера діяльності особистості, функція якої – вироблення і теоретична систематизація об'єктивних знань про дійсність; це одна з форм суспільної свідомості, що включає як діяльність з отримання нового знання, так і її результат – суму знань, які лежать в основі наукової картини світу; висвітлення окремих галузей наукового знання, що стосуються системи соціального захисту населення і підтримки особистості у складній життєвій ситуації. Безпосередня мета науки – опис, пояснення і передбачення процесів і явищ соціальної дійсності, які становлять предмет її вивчення на основі законів, які вона відкриває.

Соціальна робота як наука вирішує соціально зумовлені завдання:

  • дослідження і виявлення чинників соціально-політичного, соціально-економічного, соціально-культурного впливу на особистість і соціальні групи або спільноти; накопичення емпіричного матеріалу, його теоретичне усвідомлення, узагальнення, систематизація, практичне застосування;

  • визначення суб'єктів і об'єктів негативного і позитивного впливу на особистість і суспільство в цілому; закономірностей управління, регулювання і організації соціальної роботи як практичної діяльності;

  • використання різноманітних інструментів вивчення соціологічної думки і потреб громадян, соціальних, соціально-психологічних, соціально-економічних та інших проблем споживачів соціальних послуг, конкретного соціального оточення, умов функціонування суб'єктів і об'єктів соціальної роботи;

  • визначення правильних, доцільних, науково обґрунтованих засобів, прийомів, форм і методів соціальної роботи, її технологій, механізмів виключення із практики суспільного життя негативних чинників, що погіршують життя громадян;

  • наукової розробки системи попередження спаду благополуччя народу, стимулювання прогресивних ініціатив, розробки форм, методів, напрямків соціальної роботи, спрямованих на поліпшення становища народу, саморозвитку особистості;

  • розробки наукових підходів швидкого реагування системи державної підтримки населення на потреби і проблеми громадян, створення відповідної громадської думки, психологічної допомоги і соціального захисту.


Якості, що забезпечують успішність здійснення професійної діяльності

Здібності:

  • аналізувати соціальні проблеми (соціальний стан певної категорії клієнтів), причини їх виникнення, тенденції розвитку, наслідки;

  • виявляти особливості клієнтів соціальної роботи для визначення шляхів і методів професійного втручання;

  • знати мовний етикет і вміти його використати;

  • уміти формулювати цілі і завдання ділового спілкування;

  • організовувати спілкування й управляти ним;

  • аналізувати предмет спілкування, розбирати скаргу, заяву, ставити питання й конкретно відповідати на них;

  • володіти навичками й прийомами ділового спілкування, його тактикою й стратегією;

  • уміти вести бесіду, співбесіду, ділову розмову, диспут, полеміку, дискусію, діалог, дебати, круглий стіл, ділову нараду, ділову гру;

  • мати навички доводити й обґрунтовувати, аргументувати й переконувати, критикувати й спростовувати, досягати угод і рішень, компромісів і конвенцій, робити оцінки й пропозиції;

  • володіти технікою мовлення, риторичними прийомами й фігурами, уміти правильно будувати промову й інші публічні виступи;

  • уміти за допомогою слова проводити психотерапію, знімати стрес, страх, адаптувати клієнта до відповідних умов, коректувати його поведінку й оцінки.


Особистісні якості, інтереси та схильності:

  • емпатія – вміння бачити світ очима іншої людини;

  • повага, реагування на проблему клієнта так, щоб вселити йому впевненість у здатності подолати її;

  • конкретність і чіткість;

  • знання себе і вміння допомагати іншим у самопі­знанні;

  • щирість, вміння природно поводитися у стосунках з клієнтом;

  • дотримання правила «тут і тепер», що зобов’язує до невідкладного розв’язання проблеми, задоволення потреб клієнта.


Якості, що заважають ефективності професійної діяльності:

  • невміння співпереживати іншим;

  • нездатність до виявлення проблеми клієнта;

  • брак професійної підготовки в цілому та відповідного досвіду;

  • відсутність інтересу до роботи з людьми;

  • відсутність організаторських здібностей та здатності до самореалізації;

  • низький рівень розвитку комунікативних якостей.

Каталог: site -> variables -> docs
site -> Тема. Олександр Олесь (О. Кандиба). Життя І творчість, світоглядні Переконання. Прагнення гармонії людини й природи, майстерність у відтворенні настрою І почуття в поезіях «З журбою радість обнялася»,
site -> Креативний підхід вчителя до підготовки уроків читання
site -> Плани практичних занять
site -> Экзамен по литературе 8 класс
site -> Програма навчальної дисципліни підготовки бакалавр
site -> Рибкіна Марина
site -> Том Гуманітарні науки Бердянськ 2011 (06) ббк 74я5
docs -> Пр. Перемоги, 10, м. Київ, 01135, тел


Поділіться з Вашими друзьями:

Схожі:

Соціальний працівник iconСоціальний розвиток сільських регіонів випуск другий: Матеріали доповідей учасників ІІ міжнародної науково-практичної конференції
Соціальний розвиток сільських територій: Колективна монографія. Випуск ІІ. [Матеріали доповідей учасників ІІ міжнародної науково-практичної...
Соціальний працівник iconБібліографічний покажчик
Редакційна колегія: к п н. Л. В. Савенкова (відп ред.), засл працівник культури України Е. В. Татарчук, к п н. Л. Л. Макаренко, О....
Соціальний працівник iconСоціальний та емоційний розвиток малят

Соціальний працівник iconП. І. Рогова, кандидат історичних наук, заслужений працівник культури України
Державної науково-педагогічної бібліотеки України імені В. О. Сухомлинського напн україни
Соціальний працівник iconЧисте небо "Дарничанки"
Україні, а й далеко за її межами. Були злети, радощі та розчарування, але поступовий рух уперед не припинявся. З 1992 року колектив...
Соціальний працівник iconМодернізація у вищій школі як соціальний процес: концептуалізація поняття в рамках соціологічного теоретизування

Соціальний працівник iconЧоловік та жінка. Соціальний ракурс: Чи мають вони однаковий статус?
Ознайомити старшокласників із нормативно-правовими документами з питань гендерної рівності
Соціальний працівник iconВ. Хабарова „Портрет дівчинки Біографія Валерія Йосиповича Хабарова
Зінаїда Дмитрівна за покликанням медичний працівник. У роки війни пішла на фронт фельдшером. Залишилася жива, але втратила чоловіка...
Соціальний працівник iconПрофілактика шкідливих звичок серед дітей І підлітків
Упорядник: охріменко людмила василівна, соціальний педагог Державного навчального закладу «Звенигородський центр підготовки І перепідготовки...
Соціальний працівник iconНа минулому тижні Президент України
Віктор Янукович: Ми пропонуємо країні новий курс, в основі якого політичний діалог, соціальний мир, нова гуманітарна політика, економічні...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка