Соціально-політичний портрет українського проводу галичини та буковини в революції 1918-1919 років



Сторінка4/7
Дата конвертації19.04.2017
Розмір1.09 Mb.
1   2   3   4   5   6   7
Павлишин О. Українська Національна Рада ЗУНР-ЗОУНР: реконструкція особового складу УНРади ЗУНР-ЗОУНР (жовтень 1918 р. – червень 1919 р.) // Матеріали засідань Історичної та Археографічної комісій НТШ в Україні. Львів, 1999. Вип. 2 (1995-1997 pp.). С. 234-252) додано імена трьох галичан, що брали участь у засіданнях львівської делегації у жовтні 1918 р. (Лева Кульчицького, Олександра Пісецького, Степана Федака) та діяча буковинської делегації Семена Галицького.

10 Доповнена база даних (на правах рукопису) передана до Бібліотеки-архіву Інституту історичних досліджень Львівського національного університету імені Івана Франка (далі – БІІД ЛНУ). Тека 4 (Українська Національна Рада ЗУНР-ЗОУНР).

11 Така класифікація підходів окреслена в: Білозерський C.B., Пелех І.P., Святець Ю.А. Просопографічна база даних «КанДеп»... С. 165-166.

* Виняток становлять представники від війська (окрім кадрових офіце­рів) – взято до уваги їхню довоєнну професію.

12 Макарчук С.А. Этносоциальное развитие и национальные отношения на западно-украинских землях в период империализма. Львов, 1983. С. 43; Bujak Fr. Galicya. Lwów; Warzsawa, 1908. T. 1: Kraj. Ludność. Społeczeństwo. Rolnictwo. S. 129. У такому вигляді статистичні дані австрійського перепису 1910 р. щодо соціальної структури чи зайнятості населення Галичини за національностями не опрацьовані.

13 Львівська наукова бібліотека ім. В. Стефаника НАН України (далі – ЛНБ НАН України), від. рукописів, ф. 9 (Окремі надходження), спр. 52, арк. 16. Тут українців Східної Галичини виділено на основі віросповідання (греко-католики).

14 Піддубний Г. Буковина, її минуле й сучасне (Суспільно-політичний нарис із Малюнками і мапою Буковини). [Б. м.], 1928. С. 65.

15 Добржанський О.В. До питання про облік чисельності українського і румунського населення Буковини (1775-1918 pp.) // Питання історії України: 36, наук, статей. Чернівці, 1997. Вип. 1. С. 74; Піддубний Г. Буковина... С. 57.

16 Dmowski R. Polityka Polska i odbudowanie państwa. Z dodaniem memoriału «Zagadnienia Środkowo- i Wshodnio-Europejskie» i innych dokumentów polityki Polskiej z lat 1914-1919. Warszawa, 1925. S. 608-609.

17 [Merunowicz T.] Sprawa ruska i kongres pokojowy. Referat, opracowany dla polskiego biura prac kongresowych przez Teofila Merunowicza b. posła do Sejmu galicyjskiego i do austryackiej Rady Państwa. Lwów, 1919. S. 3.

18 Стахів М. Україна в добі Директорії УНР. Скрентон, 1963. Т. 2: Україна між двома силами (Наукове товариство ім. Шевченка. Бібліотека українознавства. Т. 10). С. 16-18; Його ж. Українські політичні партії... С. 61-62; ВИД ЛНУ. Тека 4.

19 Степанів О. На передодні великих подій. Власні переживання і думки 1912-1914. Львів, 1930. С. 17-18.

20 На початку 1914 р. серед 300 членів товариства «Січові Стрільці – II» було 33 жінки (Там само. С. 35).

21 Проклямація Української Національної Ради від 19 жовтня 1918 року // Конституційні акти України. 1917-1920. Невідомі конституції України. Київ, 1992. С. 93; М.Р.Л. [Рудницька М.] Чому українські жінки не мають представництва в Національній Раді? // Наша мета. Львів, 1919. 1 лютого. Ч. 1. С. 3.

22 Рудницька М. Львівське жіноцтво під час листопадового перевороту // Мілена Рудницька: статті, листи, документи. Збірник документів і матеріалів про життя, суспільно-політичну діяльність і публіцистичну творчість Мілени Рудницької / Упор. М. Дядюк. Львів, 1998. С. 96-99. Див. також: Богачевська-Хомяк М. Передмова // Мілена Рудницька... С. 10.

23 М.Р.Л. [Рудницька М.] Чому українські жінки... С. 3-4.

24 Лозинська М. Жінка в Українській Народній Републиці // Република. Станиславів, 1919. 11 цьвітня. Ч. 59. С. 3.

25 Підраховано за: Українська Центральна Рада. Документи і матеріали: У 2 т. / Упор. В.Ф. Верстюк, О.Д. Бойко, Ю.М. Гамрецький та ін. Київ, 1996. T. l (4 березня – 9 грудня 1917 р.). С. 235-241.

* Цей показник встановлено на підставі достовірних даних про те, в якій конкретно гімназії або семінарії навчався діяч, в окремих випадках – на підставі наявності вищої освіти, або за професійним статусом, що вимагав як мінімум середньої освіти.

26 Підраховано за: Sprawozdanie Dyrekcyi c.k. gimnazyum akademickiego za rok szkolny 1875/6. Lwów. S. XXI-XXIV.

27 У 80-х pp. XIX ст. гурток учителів Академічної гімназії був ядром і проводом народовецької партії (Будзиновський В. Смішне в поважнім // Нові шляхи. Львів, 1930. Червень. Кн. 6. С. 225). Степан Шах, візначаючи виняткову роль Академічної гімназії в українському русі, підкреслив: «Лобіч греко-католицької (візантіисько-католицької) церкви дала львівська Академічна гімназія протягом другої половини XIX. і першої половини XX. стол. західній вітці українського народу його національно-політичне обличчя» (Шах С. Львів – місто моєї молодости. Мюнхен, 1956. Ч. ІІІ: «Цісарсько-Королівська Академічна Гімназія». С. 328).

* Наявність вищої освіти у деяких діячів УНРадя встановлено на підставі їхнього професійного статусу. Достовірно відомо місце здобуття вищої освіти 76 осіб.

28 На чисту воду (На студентські теми) // Шляхи. Львів, 1916. Сшитки за падолист і грудень. С. 747.

29 Магніт Б. [Федорців Ф.] Сучасні українські політики. На вершинах політичного проводу (Спроба характеристики посла др. Костя Левицького) // Там само. С. 760. За певними ознаками періодизація Ф. Федорціва співвимірна з поділом (А–В–С) М. Гроха.

30 Див.: Андрухів І. «Адвокатська доба» національного відродження // Андрухів І., Арсенич П. Українські правники в національному відродженні Галичини: 1848-1939 pp. Івано-Франківськ, 1996. С. 3-24; Витанович І. Історія українського кооперативного руху. Нью-Йорк, 1964 (Із праць Історично-Філософської Секції НТШ). С. 134-135; Ганкевич Л. Десятиліття Союзу Українських Адвокатів // Ювилейний альманах Союзу Українських Адвокатів. Львів, 1934. С. 38-73; Грицак Я. Нарис історії України... С. 78.

31 Аплікатами серед діячів УНРади – адвокатів на момент утворення ЗУНР були: Василь Бараник, Микола Ганкевич, Дмитро Вітовський, Осип Назару к, Володимир Темницький, Лонгин Цегельський (Лициняк В. Українські адвокатські апліканти в Галичині // Ювилейний альманах Союзу Українських Адвокатів... С. 113).

32 Волошин М. Тим, що відійшли від нас у боротьбі за право // Там само. С. 80.

33 Там само. С. 88.

34 Ганкевич Л. Десятиліття Союзу Українських Адвокатів... С. 71.

35 Himka J-P. Socialism in Galicia. The Emergence of Polish Social Democracy and Ukrainian Radicalism (1860-1890). Cambridge, Mass., 1983. P. 7.

36 3 львівського універзитету // Поступ. Коломия, 1904. 16 марця (1. н. ст. цвітня). Ч. 12. С. 93.

37 Встановлено за: Волошин М. Тим, що відійшли від нас у боротьбі... С. 101.

38 Підраховано за: Адвокати Українцї в Галичині й Буковинї // Ілюстрований народний Календар Товариства «Просьвіта» на звичайний рік 1913. Львів, 1913. Річник XXXVI. С. 63; Ілюстрований народний Календар Товариства «Просьвіта» на звичайний рік 1914. Львів, 1914. Річник XXXVII. С. 33. У вказаних списках зазначено, що серед адвокатів на провінції – всі доктори прав.

39 Там само.

40 Адвокати Українці в Галичинї... Річник XXXVI. С. 63-64; Річник XXXVII. С. 33. Подібні цифри станом на 1919-1920 pp. наводить Л. Ганкевич. За його даними, в 1919 p. y Галичині налічувалось 73 українські адвокати (15 – у Львові); у 1920 р. їх кількість сягала 90 осіб (Ганкевич Л. Десятиліття Союзу Українських Адвокатів... С. 46). Віктор Пацлавський, натомість стверджує: «У хвилі розпаду Австрії в листопаді 1918 р. було біля 2500 адвокатів, в тому числі біля 150 українців, вписаних на лістах існуючих тоді адвокатських палат (камер) у Львові, Перемишлі й Самборі» (Пацлавський В. Як я став «справжнім українським» адвокатом? // Правничий Вісник. Нью-Йорк, 1955. С. 99).

41 Зі списком членів УНРади зіставлено за: Адвокати Українцї в Галичинї... Річник XXXVI. С. 63-64; Річник XXXVII. С. 33. До даних переліків адвокатів не включались кандидати адвокатури.

42 Підраховано за: Сохоцький І. Будівничі новітньої української державносте в Галичині // Історичні постаті Галичини ХІХ-ХХ ст. Ню Йорк; Париж; Сідней; Торонто, 1961. (Бібліотека українознавства НТШ. Ч. 8). С. 234 (Додатки).

43 Павлишин О. Організація цивільної влади ЗУНР в повітах Галичини... С. 184-193. Станом на середину листопада 1918 р. з 48 повітових комісарів ЗУНР 35 були правники за фахом: 25 адвокатів, 9 суддів й один нотар (Там само. С. 154).

44 Державний архів Львівської області (далі – ДАЛО), ф. 257 (Наукова комісія товариства по вивченню історії оборони м. Львова і Південно-Східних воєводств у Львові), оп. 1, спр. 191, арк. 2-18зв.

45 Відомо, що один з них (Теодот Галіп) на той час був практикуючим адвокатом, а Лев Когут відбув адвокатську практику раніше (з 1904 p.), далі працював видавцем та адміністратором українських установ (Савка М. Когут Лев // Українська журналістика в іменах. Матеріали до енциклопедичного словника / За ред. М.М. Романюка. Львів, 1996. Вип. III. С. 166-167). Рід занять Когута станом на 1918 р. не встановлено, відтак за освітою і професійним досвідом його віднесено до групи адвокатів.

* Спеціалізацію ще двох правників з Буковини не встановлено.

46 Новосівський І. Українські правники в Румунії після 1918 р. // Правничий Вісник. Нью-Йорк, 1955. С. 69.

47 Підраховано за: Адвокати Українці в Галичинї й Буковинї... Річник XXXVI. С. 63; Річник XXXVII. С. 33.

48 Кошелєва Н. Руське педагогічне товариство та його заклади у Львові (1888-1914) // Львів: місто – суспільство – культура. Спеціальний випуск вісника Львівського університету. Серія історична. Львів, 1999. (36. наук, праць). Т. 3. С. 378; Ступарик Б. Шкільництво Галичини (1772-1939). Івано-Франківськ, 1994. С. 72.

49 Ющишин І. Організація Українського вчительства в Австрії до європейської війни. Київ, 1918. С. 6, 7, 11, 15.

50 Буковина, її минуле і сучасне / Під ред. д-ра Д. Квітковського, проф. Т. Бриндзана, A. Жуковського. Париж; Філядельфія; Дітройт, 1956. С. 665-667.

51 Степан Шах відносив Г. Терлецького до розряду поміщиків (Шах С. Львів – місто моєї молодости... С. 196, 354). Рід Терлецьких як і ряд інших селянських родин Дрогобиччини розбагатів після віднайдення на їхніх землях покладів нафти.

52 Виборцї! // Діло. 1913. 23 червня. С. 1; Wiszniewski S. Brzeżany i Kresy Poludniowo-Wschodnie Rzeczypospolitej Poskiej w wojnie Ukraińsko-Polskiej. 1918-1919. Lwów, 1935. S. 63-64.

53 Відповідь на злобні запити «Громадського Голосу» // Громадські Вісти. Станиславів, 1928. 22 січня. Ч. 3. С. 1.

54 Справоздане дирекціh ц.к. Гимназіh Академичной во Львові на рôкъ шкôльный 1880/1. Львовъ, 1881. С. 86.

55 Іван Сандуляк Лукинів. Кандидат із 5 курії на Коломию-Надвірну-Богородчани-Косів-Снятин-Городенку (Життєпись, написав він сам) // Громадський Голос. Львів, 1900. 29 листопада і 6 грудня. Нр. 29 і 30. С. 248, 250.

56 Звіт з діяльности і замкненя рахунків Товариства взаїмних обезпечень «Дністер» у Львові за XXVI і XXVII адміністраційні роки (1918 і 1919). Львів, 1920. С. 2.

57 Шипилявий С. Передові громадяни і визначні постаті Бучаччини // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник. Ню Йорк; Лондон; Париж; Сидней; Торонто, 1972. (Український архів НТШ. Т. XXVII). С. 405.

58 Нові почесні члени «Просвіти». Гринь Тершаковець // Народній ілюстрований календар товариства «Просвіти» на переступний рік 1928. Ювшіейне видання з нагоди 60-ліття «Просвіти» і 50-ліття календаря. Львів, 1928. С. 259.

59 Олійник О. Павло Думка (1854-1918) // Шляхами Золотого Поділля. Тернопільщина і Скалатщина. Регіональний Історично-Мемуарний Збірник. Нью-Йорк; Париж; Сідней; Торонто, 1983. Т. III. (Український Архів НТШ. Т. XXXV). С. 614.

60 Витанович І. Історія українського кооперативного руху... С. 136.

61 Виборцї!.. С. 1.

62 Громадський Голос. Львів, 1928. 20 січня. Ч. 5. С. 2; Штундер О. Черніїв // Альманах Станиславівської землі. Збірник матеріалів до історії Станиславова і Станиславівщини. Нью-Йорк; Париж; Сідней; Торонто, 1985. Т. II. (Український Архів НТШ. Т. XXIX). С. 698-699.

63 Війт – радником двору // Діло. 1911. 29 цьвітня. Ч. 93. С. 5.

64 Руский шематизм на рік 1905 // Ілюстрований Буковиньский Православний Календар на рік звичайний 1905. Чернівцї, 1904. Рочник трицять другий. С. 22.

65 Попович О. Відродження Буковини. Спомини. Львів, 1933. С. 89.

66 БІІД ЛНУ. Тека 4.

67 Кандидати 6 селянської листи УНС нумер 6. Кандидати округу Станиславів. Ч. 53. // Селянський Прапор. Станиславів, 1928. 26 лютого. Ч. 7. С. 2.

68 Побіда Українців на Буковині // Діло. 1911. 29 цьвітня. Ч. 93. С. 5. Хоч секретарі громад і мали постійну платню, проте загалом їхнє матеріальне становище було непевним – часто місце праці секретаря залежало від ставлення до нього місцевої громади. Іноді секретар був змушений шукати собі іншу громаду для праці та прожиття або займатись паралельно господарством. Нерідко секретар водночас виконував обов’язки дяка місцевої церкви (приклад: діяч УНРади, селянин з Надвірнянщини В. Нагорняк). Деколи секретарем громади ставав один зі синів війта (діяч УНРади Антін Кунько, син буковинського делегата Марка Куриша Петро). Не займаючи стабільного становища, секретарі мали певний вплив на громаду, особливо під час виборів. Детальніше про громадських секретарів, зокрема, в Буковині, див.: Наші громадські секретарі // Православна Буковина. Чернівцї, 1913. 30 січня. Ч. 3. С. 3-4.

69 У 1909 р. Степан Внтвицький проаналізував соціально-економічне становище однієї з найбільших сільських громад Східної Галичини – громади Старих Богородчан. Описуючи заможніших селян, автор зауважив: «Так звані богачі є сільською арістократією; вони не удержують навіть товариських зносин з біднїйшими й можна сказати, виріжняють ся від них своїми спеціальними звичаями і ношею. Ріжницї маєткові слїдно навіть на відносинах родинних: богач дає своєму біднїйшому братови цілувати руку і приймає його у себе на подвірю. Сильно зорганізовані там, де ходить о бережене їх інтересів, мають т. зв. богачі рішаючий голос у справах громадських; їх відпоручники займають найвидшиші місця (буває що і всї) у раді громадській і церковнім брацтві. Всяку організацію «біднїйших», що має найбільш невинні цїли, вони старають ся розбити, бо боять ся, що вона пошкодить їх інтересам. Вони часто бувають перші, що закликають усї сили, зачинаючи від сьвященика на поміч проти «радикальних, соціялїстичних і безбожних» течій» (Витвицький Cm. Економічні відносини в селї «Старі Богородчани» // Студії з поля суспільних наук і статистики. Видає статистична комісія Наукового товариства ім. Шевченка. Львів, 1909. Т. 1. С. 213-214). Далі, ведучи мову про дрібноземельних сільських ремісників – теслів та ґонтарів, автор зауважує, що найбільшу денну платню (2 корони – 2 корони 20 сотиків) отримують теслі. «Вони в селї являють ся найбільш культурним фактором; вони є інїціяторами і основателями читальнї і «Січи»; по при те вони найліпші і найбільш інтелігентні господарі на землі» (Там само. С. 215-216). Показовим є, мабуть, той факт, що на додаткових виборах до УНРади з повіту Богородчани був обраний вихідець з родини столярів у Солотвині – Дмитро Паневник.

70 Новаковський М. Статистичні числа. (До дискусії в земельній справі) // Народ. Станиславів, 1919. 7 мая. Ч. 17. С. 2.

71 Девятой зйізд русько-укр. радикальної партії. 17-го і 18-ого грудня 1899 року // Громадський Голос. Львів, 1900. 1 і 15 лютого. Нр. З і 4. С. 27.

* Про реакцію населення ЗУНР-ЗОУНР на слабке представництво селян в УНРаді йтиметься далі.

72 Верстюк В. Українська Центральна Рада... С. 91.

** М. Галібей прибув до Львова з Коломиї у 1903 р.

73 Вибори до закладу убезпечень // Зелїзничник. Львів, 1913. 15 лютого. Ч. 4. С. 1.

74 3 руху в нашій організації // Там само. 1918. 15 серпня. Ч. 2. С. 2-3.

75 Кордуба М. В посольстві до гетьмана (Уривок із щоденника) // Літопис Червоної Калини. Львів, 1930. Грудень. Ч. 12. С. 11.

76 Державна конференція австрійських зелїзничників // Зелїзничник. 1918. 15 вересня. Ч. 3. С. 2; Надзвичайні загальні збори українських зелїзничників у Львові // Там само. С. 8; 3 руху в нашій організації // Там само. 15 серпня. Ч. 2. С. 2-3; 1 жовтня. Ч. 4. С. 7; II Краєва конференція українських зелїзничників у Львові // Там само. 25 липня. Ч. 1. С. 1.

77 Будзиновський В. Ішли діди на муки (Введене в історію України). Львів, 1925. С. 61.

78 Г. Піддубний відзначив, що в довоєнний період румунське робітництво в Буковині було організоване ще слабше, ніж українське (Піддубний Г. Буковина... С. 85).

79 Діяч УЦР Микола Ковалевський, підкресливши недостатню суспільно-політичну працю серед індустріальних робітників Полтавщини, писав: «Наші соціял-демократи, хоч і називали себе партією пролетарською і робітничою, хоч і мали в своїх рядах нєспівмірно більше інтелігентних сил, як ми, не багато зробили в ті часи, щоб об’єднати український пролетаріат і включити його в процес активної боротьби за визволення України» (Ковалевський М. При джерелах боротьби. Спомини, враження, рефлексії. Іннсбрук, 1960. С. 254). М. Ковалевський зазначив, що в Наддніпрянщині робітнича верства індустріальних робітників була зрусифікована, а в Галичині – здебільшого «спольщена». Водночас, автор підкреслив, що міщанство і взагалі середній стан у Галичині були більш національне свідомі (Там само. С. 557).

80 Верстюк В. Українська Центральна Рада... С. 92.

81 Шематизм всего духовенства греко-католицької Львівської Митрополичої Архієпархії на рік 1918. Львів, 1918. Річник 71. С. 7-8.

82 Андрієвський В. З минулого. Берлін, 1923. Т. II. Від гетьмана до Директорії. Частина друга: Директорія. (Бібліотека «Українського слова». Ч. 42). С. 190.

83 БІІД ЛНУ. Тека 4.

84 Жалібна карта // Народній ілюстрований календар товариства «Просвіта» на звичайний рік 1931. Львів, 1930. Річник 53. С. 247.

85 О. Северин Матковський // Народній ілюстрований календар товариства «Просвіта» на звичайний рік 1927. Львів, 1926. Річник 49. С. 173-174.

86 Кравненюк О. Визначніші постаті Скалатщини // Шляхами Золотого Поділля... С. 693.

87 Витанович І. Історія українського кооперативного руху... С. 135; Три провідники Комарнянщини і Рудеччини // Комарно-Рудки та околиця. Збірник історично-мемуарних, географічних та побутових матеріалів / Гол. ред. В. Лев. Нью Йорк; Париж; Сидней; Торонто, 1987. (Український архів. Т. 43). С. 426.

88 Звіт, замкнене рахунків і Білянс Краевого Союза Кредитового стоваришеня з обмеженою порукою у Львові. За девятьнайцятий рік діловий 1917. Львів, 1918. С. 18.

89 Відзначені за заслуги народу. Почесні члени «Просвіти». О. Стефанович Александер // Народній ілюстрований календар Товариства «Просвіта» на звичайний рік 1930. Львів, 1929. С. 174.

90 Цит. за: Витанович І. Історія українського кооперативного руху... С. 135. З цього приводу І. Витанович відзначив пам’ятну енцикліку папи Лева ХНІ «Rerum Novarum», у якій говорилось і про кооперацію як важливий засіб у суспільній реформі (Там само).

91 Відзначені за заслуги для народу... Митрополит Шептицький Андрей // Народній ілюстрований календар Товариства «Просвіта» на звичайний рік 1930.... С. 159; /caie П. Наші втрати. Митрополит Андрей Шептицький // Сьогочасне й минуле. Вісник Українознавства видає Наукове товариство ім. Шевченка. Рік третій. Нова серія. Мюнхен; Нью-Йорк, 1948. Т. І. С. 117.

92 Буковина, її минуле і сучасне... С. 287; Ті, що від нас відійшли... Короткий огляд праці й заслуг померших діячів за два останніх роки. О. Теофіль Драчинський // Народній ілюстрований календар Товариства «Просвіта» на звичайний рік 1930... С. 185.

93 Попович О. Відродження Буковини... С. 76.

94 Павлишин О. Організація цивільної влади ЗУНР... С. 156-157.

95 Заява З’їзду духовенства Західної Области У.Н.Р. // Українські Вісти. Тернопіль, 1919. 21 Травня. Ч. 15. С. 3.

96 ДАЛО, ф. 257, оп. 1, спр. 191, арк. 18зв.-19.

97 Степан Федак // Народній ілюстрований календар товариства «Просвіта» на звичайний рік 1927... С. 186; Ті, що від нас відійшли // Життя і Знання. Львів, 1937. Лютий. Ч. 2. С. 64.

98 Цей кооператив Т. Кормош утворив на підставі закону з 1873 p., взявши за зразок німецький тип кас Шульце-Деліч, з обмеженою порукою. Такий тип кредитових установ, названий з часом «Кормошівками», поширився по всій Галичині (

Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7

Схожі:

Соціально-політичний портрет українського проводу галичини та буковини в революції 1918-1919 років iconСоціально-політичний розвиток І національний рух в українських землях в першиій половині XIX ст
Криза феодально-кріпосницької системи І особливості соціально-економічного процесу в Україні
Соціально-політичний портрет українського проводу галичини та буковини в революції 1918-1919 років icon"Соціально-політичний розвиток І національний рух в українських землях в першиій половині XIX ст."
Криза феодально-кріпосницької системи І особливості соціально-економічного процесу в Україні
Соціально-політичний портрет українського проводу галичини та буковини в революції 1918-1919 років iconПлан: Столиця Галичини – Львів Історія Галичини
Перша писемна згадка про місто Лева датується 1256 роком. Засновником міста вважають Данила Романовича, короля Галичини та Волині....
Соціально-політичний портрет українського проводу галичини та буковини в революції 1918-1919 років icon175 років від дня народження П’єра Огюста Ренуара (1841–1919)
П'єр-Огю́ст Ренуа́р (нар. 5 лютого 1841, Лімож — † грудня 1919) — французький художник. Представник французького імпресіонізму, що...
Соціально-політичний портрет українського проводу галичини та буковини в революції 1918-1919 років iconВолодимир Коротенко к вопросу о биографии и генеалогии Михаила Билинского
Михайла Івановича Білінського, цікавої та непересічної особистості, міністра флоту Української Народної Республіки (1918-1919 рр.),...
Соціально-політичний портрет українського проводу галичини та буковини в революції 1918-1919 років iconСтруктура та зміст завдання Політичний лідер
Скласти політико-психологічний портрет відомого сучасного політичного діяча
Соціально-політичний портрет українського проводу галичини та буковини в революції 1918-1919 років iconСiчень 1 січня – 95 років тому (1919 р.) у м. Катеринославі народився Ігор Петрович Владіміров, видатний театральний режисер І педагог, актор театру І кіно, народний артист СРСР. Ігор Владіміров
Січня 1919 р у Катеринославі. Час його народження припав на найбільші потрясіння в житті міста, викликані Громадянською війною. Тож...
Соціально-політичний портрет українського проводу галичини та буковини в революції 1918-1919 років iconГаличина соціокультурна, історична, політична частка України План: Столиця Галичини – Львів
Перша писемна згадка про місто Лева датується 1256 роком. Засновником міста вважають Данила Романовича, короля Галичини та Волині....
Соціально-політичний портрет українського проводу галичини та буковини в революції 1918-1919 років iconБібліотека визначний творець української незалежності: В’ячеслав чорновіл бібліографічний портрет
Політичний діяч, радянський дисидент, журналіст, один із засновників Народного Руху України
Соціально-політичний портрет українського проводу галичини та буковини в революції 1918-1919 років iconПрограма навчальної дисципліни
Змістовий модуль Основні тенденції суспільно-політичного, економічного І культурного розвитку країн Західної Європи І США на рубежі...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка