Соціально-політичний портрет українського проводу галичини та буковини в революції 1918-1919 років



Сторінка6/7
Дата конвертації19.04.2017
Розмір1.09 Mb.
1   2   3   4   5   6   7
Ганкевич Л. Десятиліття Союзу Українських Адвокатів... С. 41-42, 72.

215 Підраховано за: Відзначені за заслуги народу. Почесні члени «Просвіти» // Народній ілюстрований календар Товариства «Просвіта» на звичайний рік 1930... С. 149-152.

216 Пеленська І. Освітнє життя Стрийщини // Стрийщина. Історично-мємуарний збірник Стрийщини, Скільщини, Болехівщини, Долинщини, Рожнітівщини, Журавенщини, Жидачівщини і Миколаївщини. Ню Йорк; Торонто; Сидней, 1990. T. І. (Український Архів НТШ. Т. XLIX). С. 397.

217 Іван Сандуляк Лукинів... С. 248, 250.

218 Арсенич П. Гуцульщина у творчості Гната Хоткевича. Івано-Франківськ, 2000. С. 38.

219 Нові почесні члени «Просвіти». Гринь Тершаковець... С. 551.

220 Шипилявий С. Передові громадяни і визначні постаті Бучаччини... С. 404-405.

221 Арсенич П. Гуцульщина у творчості Гната Хоткевича... С. 68-77; Його ж. Прикарпаття в житті Каменяра. Івано-Франківськ, 1996. С. 58.

222 Стоків М. Українські політичні партії... С. 53, 77-78.

223 Його ж. Андрій Шмиґельський // Збаражчииа. Збірник статтей, матеріялів і споминів / Ред. проф. д-р. В. Жила. Нью-Йорк; Париж; Сідней; Торонто, 1980. Т. І. (Український Архів НТШ. Т. XXX). С. 595.

224 Посмертні згадки. Д-р Михайло Король // Народній ілюстрований календар товариства «Просвіта» на звичайний рік 1926. Львів, 1925. Річник 48. С. 269.

225 Міщанин. Допись // Руслан. 1902. 24 липня (6 серпня). Ч. 164. С. 2.

226 Романенчук Б. Азбуковник. Енциклопедія української літератури. Філадельфія, 1973. Т. 2. С. 328.

227 Верниволя В. Два заслужені українські діячі на Буковині... С. 71.

228 Волинець С. Передвісники і творці Листопадового Зриву... С. 176.

229 Донцов Д. Рік 1918, Київ. Торонто, 1954 (Бібліотека видавництва «Гомін України». Ч. 1). С. 105; Попович О. Відродження Буковини... С. 90.

230 +Аґенор Артимович // Рідна школа. 1935. 1 листопада. Ч. 21. С. 322.

231 Дописи. З Кіцманя. «Коня кують а жаба ногу підставляє» // Православна Буковина. Чернівцї, 1913. 9 марта. Ч. 5. С. 5.

232 Аркуша О. Галицький Сейм: виборчі кампанії 1889 і 1895 pp. Львів, 1996. С. 68-69.

233 Вчерашні вибори // Діло. 1908. 28 лютого. Ч. 43. С. 1.

234 Новосівський І.M. Степан Смаль-Стоцький... С. 75.

235 Добржанський О. Національний рух українців Буковини... С. 229.

236 Там само. С. 76; Ті що від нас відійшли... О. Теофіль Драчинський... С. 185.

237 5 депутатів нами віднесено до УРП на підставі їх входження до складу Радикального клубу УНРади як прихильників (госпітантів) (Радикальний клюб // Народ. Станиславів, 1919. 6 квітня. Ч. 7. С. 8).

* УНП діяла в Буковині з 1913 р. як опозиційна до УНДП.

238 3 числа буковинської делегації до УНП у 1913 р. входив ще один діяч – вчитель Омелян Іваницький (Україна. Чернівцї, 1913. 16 жовтня. Ч. 43. С. 6). Проте на засіданні Конституанти він представляв УНДП Буковини.

239 Ярославин С. [Сохоцький І.] Визвольна боротьба на Західньо-Українських Землях... С. 82.

240 Перелік учасників засідань Конституанти подано за: Діло. 1918. 22 жовтня. Ч. 240. С. 1; Українське Слово. 1918. 22 жовтня. Ч. 242. С. 2.

241 Відмінність у кількості безпартійних порівняно з даними І. Сохоцького полягає в тому, що до їх числа той, очевидно, відніс М. Новаковського, який на такій основі в 1913 р. був обраний до Галицького сойму. В нашій базі даних М. Новаковський віднесений до УРП, бо в березні 1919 р. він увійшов до Головної Управи цієї партії (Головна Управа Партії // Народ, 1919. 10 марта. Ч. 6. С. 3).

242 Дані партійного представництва цієї групи делегатів уточнено щодо поданих у публікації: Павлишин О. Організація цивільної влади ЗУНР... С. 181.

243 Там само. С. 182.

244 Встановлено за: Радикальний клюб... С. 8.

245 На пленарних засіданнях УНРади часто головував один з лідерів УРП – Л. Вачинський. Детальніше про відсутніх у Станіславові див.: Павлишин О. Українська Національна Рада ЗУНР-ЗОУНР... С. 240-242.

246 Зіставлено за: ДАЛО, ф. 257, oп. 1, спр. 225, арк. 1а-4; Радикальний клюб... С 8.

247 Стахів М. Українські політичні партії... С. 94.

248 Політичні партії в 1914 і в 1920 р. // Вперед. Львів, 1920. 18 мая. Ч. 114. С. 1.

249 Формальною підставою організації Селянсько-Радикального Клубу було звинувачення К. Трильовським лідерів УРП у спробі в серпні 1918 р. припинити діяльність партії (Товариші! // Громадський Голос. Коломия, 1919. 15 лютого. Ч. 1. С. 1). За факт самовільного видання газети «Громадський Голос» та спробу реорганізації УРП Крайовий з’їзд цієї партії виключив К. Трильовського зі своїх лав (Народ. 1919. 10 марта. С. 2). У результаті в березні-травні 1919 р. на території ЗОУНР і в УНРаді діяли фактично дві радикальні партії.

250 Підтвердженням цього може бути приклад з М. Лозинським, відомим своїми лівими поглядами. Він був коптований до УНРади від УНДП. 1920 р. у листі до А. Крушельницького М. Лозинський пояснював свою заанґажованість у середовищі націонал-демократів у передвоєнний період так: «недостача організації, солідарносте [...] є найбільший гріх галицьких лівих. Завдяки сьому я 15 літ свого життя (найкращих літ у житті!) стратив у «Ділі», бо лівих ніяк не можна було зорганізувати хоч до видання порядної газети» (ЦДІА України у Львові, ф. 361 (Антін Крушельницький), оп. 1, сттп. 102. авк. 19зв).

251 Встановлено за переліком складу Селянсько-Радикального Клубу (Товариші!.. С. 1).

252 Встановлено згідно зі складом «ширшого і тіснішого заряду» УСДП (Борба. Чертвцї, 1914. 18 марта. Ч. 2-3. С. 11).

253 Стахів M. Українські політичні партії... С. 90.

254 Назарук О. Українські політичні партії і їх союзи // Воля. Відень, 1920. 20 березня. T. 1. Ч. 12. С. 574. У числі 141 делегата Надзвичайного з’їзду УНДП нараховуємо 45 селян (серед них лише 6 депутатів УНРади). Проте цей факт не став результатом зміни соціальної структури керівництва партії. Аналіз списку учасників з’їзду показує, що багато селян брали участь у його роботі не як делеговані партійними осередками, а як приватні особи. Крім того зустрічаємо по декілька представників з одного і того ж населеного пункту (ДАЛО, ф. 257, оп. 1, спр. 225, арк. 1а-4). Разом з тим на з’їзді було підкреслено, що партія на 56% складається зі селян (Там само. Арк. 10). Намагання лідерів УНДП показати себе в нових умовах представниками широких мас населення виявилось під час обговорення проекту нової назви партії. Делегати з’їзду запропонували тоді такі найменування: «Самостійна націонал-демократична», «Трудова демократична», «Селянсько- демократична», «Республікансько-селянсько-демократична», «Селянсько-трудово-соціальна», «Хліборобське-демократична», «Республікансько-хліборобсько-демократична», «Українська селянська партія», «Українське сторонництво трудово-демократичне», «Українська народна партія». Автором остаточно прийнятого варіанта – «Українська народно-трудова партія» – був селянин Т. Старух. Його пропозицію перейменування партії в такій редакції підтримали Є. Петрушевич, який спочатку пропонував назву «Трудовики-республіканці», та К. Левицький (Там само. Арк. 10, 13зв.).

255 За словами М. Стахіва, хребет незалежної політики творили адвокати, що зі всіх вільних професій були найчисленнішими серед керівництва більшості партій. Окремо автор виділив керівництво ХСП, яке було в руках державних урядників – професорів і суддів (Стахів М. Українські політичні парти... С. 92-93).

256 У 1913 p., звертаючись до Станової Комісії при Товаристві Правників у Львові, А. Чайковський писав: «Тота «независимість» адвоката українця, котрий не має своїх капіталів і мусить на себе зарабляти, добра лише для таких адвокатів, котрі в політичнім і взагалі в українськім народнім життю не беруть ніякої участи. Навпаки, як вони йдуть в народ і маніфестують себе діячами, наражують себе на великі матеріальні страти» (цит. за: Ганкевич Л. Десятиліття Союзу Українських Адвокатів... С. 45.). Л. Ганкевич заначив, що в час написання цього листа розпочався процес павперизації стану і зростаючий на матеріальній основі конфлікт верстви українських адвокатів з громадянством (Там само).

257 Там само. С. 71.

258 Звіт з діяльности і замкненя рахунків Товариства взаїмних обезпечень «Дністер»... С. 2.

259 Мінїстер Др. Іван Горбачевський // Український ілюстрований календар товариства «Просьвіта» з літературно-науковим збірником на звичайний рік 1918... С. 213.

260 Студинський К. Олександер Барвінський // Там само. С. 219.

261 Ордени для Василькових мамелюків // Українська робітнича газета. Перемишль, 1918. 27 цьвітня. Ч. 5. С. 4-5.

262 Попович О. Відродження Буковини... С. 63.

263 Магміт Б. [Федорців Ф.] Сучасні українські політики... С. 760.

264 Стахів М. Українські політичні партії... С. 87-88.

265 Загальноприйнято, що після смерті М. Лагодинського, у 1918-1930 pp. УРП очолював Л. Бачинський (Волинець С. Передвісники і творці Листопадового Зриву... С. 149; Encyclopedia of Ukraine / Ed. by V. Kubijovyc. Toronto; Buf­falo; London, 1984. Vol. 1: A-F. P. 155). У пресовому повідомленні про вибори керівництва партії йдеться тільки про вибори колегіального органу – Головної Управи (Головна Управа Партії... С. 3). У своїх спогадах І. Макух стверджував, що з’їзд УРП 1919 р. вибрав головою партії саме його (Макух І. На народній службі... С. 257). Версія Макуха вірогідна, він був на той час досить впливовою особою – Державним Секретарем внутрішніх справ ЗОУНР.

266 Шпорлюк Р. Доповідь на засіданні Львівського семінару: «Чи е Донецьк майбутнім України?» // БЦД ЛНУ. Архів усної історії. Касета 177 А.

267 Підраховано за: Звідомленє Загально-українсько Культурної Ради (від 5. лютого 1915. до жовтня 1917. p.). Львів, 1917. С. 4-5, 8-13, 16-22, 36, 77, 81, 87, 119.

268 Мицюк О. Мадяризація закарпатських українців за дуалізму // Сьогочасне й Минуле. Вісник українознавства видає Наукове Товариство ім. Шевченка у Львові. 1939. Львів, 1939. Ч. 1. С. 20.

269 ЦДІА України у Львові, ф. 581, оп. 1, мір. 128, арк. 8.

270 Баран 3. Маловідомий епізод з історії українсько-угорських відносин (Місія Теофіля Окуневського до Угорщини на початку 1919 року) // Записки НТШ. Львів, 1997. Т. ССХХХІІІ. С. 469-470.

271 Таємні переговори з «угорськими» українцями повинні були вести галичанин К. Трильовський і буковинський діяч С. Смаль-Стоцький (Трильовський К. До Львова // Український Прапор. Відень, 1919. 1 падолиста. Ч. 23-25. С. 18).

272 Студинський К. Олександер Барвінський... С. 222.

273 Поворот до краю // Громадські Вісти. Станиславов, 1927. 11 грудня. Ч. 1. С. 1.

274 Верниволя В. Два заслужені українські діячі на Буковині... С. 72.

275 Б.Б. Володимир Темницький (1879-1938) // Бучач і Бучаччина... С. 248.

276 Темницький В. Микола Ганкевич... С. 13.

277 Цегельський Л. Від леґенд до правди. Спомини про події в Україні звязані з Першім Листопадом 1918 р. Ню Йорк; Филаделфія, 1960. С. 143-144, 187-188; Чернецький А. З мого життєвого шляху (Уривок із спогадів) // Альманах «Молодої України»... С. 111.

278 Назарук О. Рік на Великій Україні. Конспект споминів з української революції. Відень, 1920. С. 189; Сімович В. Симон Петлюра у Львові // Назустріч. Львів, 1936. 15.V. Ч. 10. С. 2.

279 Жук А. Як дійшло до заснування «Союзу визволення України» (Спомини у 20-ліття «Союзу») // Калєндар-альманах «Дніпро» на звичайний рік 1935. Львів, 1935. Річник XII. С. 107, 113-114.

280 Охримович В. Зі Львова на Ангару. (Спомини) // Ілюстрований календар товариства «Просьвіта» з літературним збірником на переступний рік 1920. Львів, 1919. Річник 42. С. 73.

281 Лисий В. Михайло Петрицький (1865-1921) // Історично-мемуарний збірник Чортківської округи... С. 269.

282 Нові почесні члени «Просвіти». Гринь Тершаковець... С. 261.

283 Степан Федак... С. 187.

284 Надзвичайний Народній з’їзд // Свобода. 1918. 5 січня. Ч. 1. С. 4. М. Цегельський та С. Юрик на засланні познайомились з впливовим наддніпрянським діячем Дмитром Дорошенком. З останнім у період російської окупації Галичини мав стосунки і А. Крушельницький (Дорошенко Д. Мої спомини про недавне-минуле (1914-1920). В 4-х ч.: Галицька руїна–Доба Центральної Ради–Доба Гетьманщини–Доба Директорії. Мюнхен, 1969. 2-е вид. С. 442, 446).

285 Буковина, її минуле і сучасне... С. 669.

286 Каховський Ф. Посол Тимотей Старух на травневім Українськім Військовім З’їзді в Києві 1917-го року // Бережанська земля... С. 498-500.

287 Нові почесні члени «Просвіти». Гринь Тершаковець... С. 261; Пакуляк В. Знайомлюся з послом // Комарно-Рудки та околиця... С. 460.

288 Українська Центральна Рада. Документи і матеріали... Т. 1. С. 539 (прим. 71).

289 Віче в Сокалі // Голос з над Буга. Сокаль, 1919. 16 січня. Ч. 6. С. 3.

290 Заборовський Я.Ю. Митрополит Андрей Шептицький. Нарис про життя і служіння Церкві та народові. 1865-1944 pp. // Митрополит Андрей Шептицький. Львів; Івано-Франківськ, 1975. С. 31-32.

291 Українська Центральна Рада. Документи і матеріали... Т. 1. С. 60.

292 За словами К. Трильовського, Т. Окуневський, перебуваючи в Наддніпрянщині з «драгоманівською місією», познайомився там зі своєю майбутньою дружиною (Трильовський К. З мого життя... С. 79).

293 Домбровський А. Ніна побідила. Виїмок зі споминів: Моя вчительська праця // Рідна Школа. 1936. 1 травня. Ч. 9. С. 130-132; Його ж. Павлоградські учительські курси. Виїмок зі споминів: «Моя учительська праця» // Там само. 15 серпня. Ч. 15-16. С. 218-222; Його ж. Павлодарська Вчительська Спілка // Учительське Слово. 1930. 15 липня. Ч. 14-15. С. 39.

294 І.K. Шкільна праця «Усусусів» на Волині // Там само. 1932. 1 березня. Ч. 5. С. 74.

295 Зіставлено з: Патер І. Союз визволення України: заснування, політична платформа та орієнтація // Вісник Львівського університету. Серія історична. Львів, 1999. Вип. 34. С. 334; Його ж. Союз Визволення України та українське питання в політиці Центральних Держав 1914-1918 pp. // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність: 36. наук, праць. Львів, 1997. Ч. 3-4. С. 140.

296 Донцов Д. Рік 1918... С. 62, 66.

297 Кордуба M. В посольстві до гетьмана... // Літопис Червоної Калини. 1930. Ч. 11. Листопад. С. 5-6, Ч. 12. Грудень. С. 11; Микетей Г. 1 Падолиста 1918 р. у Київі // Український Прапор. 1920. 1 падолиста. Ч. 55-56. С. 7.

298 Кордуба М. В посольстві до гетьмана... // Літопис Червоної Калини. 1930. Листопад. Ч. 11. С. 9. Поява буковинця А. Галіпа в Наддніпрянщині мала авантюрний характер. Напередодні Першої світової війки він з групою австрійських уланів дістався на підросійську територію України, де зчинив паніку в запіллі і був взятий у полон полковником Сливинським (Донцов Д. Рік 1918... С. 17, 119-120 (прим.)).

299 Магміт Б. [Федорців Ф.] Сучасні українські політики... С. 763-764.

300 Сохоцький І. Будівничі новітньої української державности в Галичині... С. 169-170.

301 Далі І. Макух зазначив, що українські політики, які були університетськими професорами (С. Дністрянський, О. Колесса, С. Смаль-Стоцький), «мали досить можливостей побувати довше в Західній Европі й там пізнати методи політичного життя й нав’язати тісніші зв’язки. Того вони не зробили. Школа політики наших провідних політиків була тільки у Львові та дещо у Відні, а це не вистачало в боротьбі з Поляками, які мали сильні зв’язки на Заході» (Макух І. На народній службі... С. 232).

302 Бачинський Є. «Галичани» в «Українській Громаді в Парижі»... С. 510.

303 Л. Ганкевич тривалий час проживав у Софії, де познайомив з українською справою відомих політиків і журналістів ([Баран С.] Українські відпоручники в Болгариї і Туреччинї // Ілюстрований народний календар товариства «Просьвіта» з термінаром на переступний рік 1916. Львів, 1916. Річник XXXIX. С. 140).

304 У Болгарії С. Баран і Л. Цегельський обговорювали ідею створення Української Держави з болгарським прем’єром Василем Радославовим, а також з президентом парламенту («собранія») Константином Вачевим і парламентаріями. У Стамбулі з українськими представниками зустрічались міністр внутрішніх справ Туреччини Талат-бей та міністр війни Евнер-паша. (Там само. С. 141-142; Борщак І. З жалібної картки. Степан Баран // Україна. Париж, 1953. Збірник десятий. С. 888).

305 Сохоцький І. Будівничі новітньої української державносте в Галичині... С. 165.

306 Донцов Д. Рік 1918... С. 95.

307 Балицька О. Деякі питання державотворчої діяльності української інтелігенції (березень 1917 р. – квітень 1918 р.) // Розбудова держави. Київ, 1993. № 11. С. 29.

308 Верстюк В. Українська Центральна Рада... С. 90.

309 Склад делегації подано за: Левицький К. Розпад Австрії і українська справа. (Політичні спомини з р. 1918) // Воля. 1920. З липня. Т. 3. Ч. 1. С. 13. Крім згаданих осіб до віденської делегації було обрано К. Левицького, але він залишився у Львові, очоливши галицьку делегацію.

310 Підраховано за: Сохоцький І. Будівничі новітньої української державносте в Галичині... С. 235-236 (Додатки).

311 Буковина. Її минуле і сучасне... С. 287; Попович О. Відродження Буковини... С. 81.

312 Піддубний Г. Буковина... С. 85.

313 Каппелер А. Національний рух українців у Росії та Галичині... С. 113.

314 У Галичині вчителі початкових шкіл становили 15% від загальної кількості учасників руху в середині 80-х pp. XIX ст. (Там само).

315 Олександр Добржанський з цього приводу зазначив, що український рух Буковини внаслідок незначної кількості українців серед великих землевласників, заможних промисловців та торгової буржуазії орієнтувався на селянство, робітництво та різночинну інтелігенцію. Перші дві групи втягувалися повільно, тому на початкових етапах головну роль відігравали учителі, священики, службовці, студенти (Добржанський О. Національний рух українців Буковини... С. 83-84).

316 3 львівського універзитету... С. 93. Напередодні Першої світової війни у Чернівецькому університеті налічувалось лише 303 студенти-українці (Добржанський О. Національний рух українців Буковини... С. 85).

317 Підраховано за: Комітет «Національної Ради» Русинів на Буковині // Ілюстрований Буковиньский Православний Календар на рік переступний 1908... С. 43.

318 +Аґенор Артимович... С. 322. Поява чисельної верстви галицько-українських педагогів у Буковині, ймовірно, викликана їх утисками з боку австрійсько-польської адміністрації Галичини. За словами І. Ющишина, з цієї причини в 1904 р. почалася масова міграція українського вчительства в Буковину (Ющишин І. Організація Українського вчительства... С. 11). Чимало вихідців з Галичини було і серед студентів Чернівецького університету (Добржанський О. Національний рух українців Буковини... С. 86).

319 Зіставлено за: Українські товариства в Чернівцях (з кінцем 1911 р.) // Православний Календар на переступний рік 1912. Чернівц, 1912. Річник XXXIX. С. 49-51.

320 Так, у Косівському повіті делегата до УНРади (селянина П. Шекерика-Дониківа) обрали зібрані в комісаріаті священики, учителі, війти та провідні місцеві громадяни (Урядові Вісти Косівського повіту. Косів, 1918. 1 грудня. Ч. 1. С. 4).

321 Оголошене [Додаток до: Діло. 1907. 2 мая. Ч. 89]. У 1908 р. А. Старух вже став послом Галицького сойму (Вислід голосованя // Діло. 1908. 28 лютого. Ч. 43. С. 1).

322 Кандидатури на сеймових послів // Діло. 1913. 27 мая. Ч. 116. С. 1.

323 ЦДІА України у Львові, ф. 663 (Михайло Павлик), oп. 1, спр. 179, арк. 1.

324 Сохоцький І. Будівничі новітньої української державности в Галичині... С. 235.

325

Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7

Схожі:

Соціально-політичний портрет українського проводу галичини та буковини в революції 1918-1919 років iconСоціально-політичний розвиток І національний рух в українських землях в першиій половині XIX ст
Криза феодально-кріпосницької системи І особливості соціально-економічного процесу в Україні
Соціально-політичний портрет українського проводу галичини та буковини в революції 1918-1919 років icon"Соціально-політичний розвиток І національний рух в українських землях в першиій половині XIX ст."
Криза феодально-кріпосницької системи І особливості соціально-економічного процесу в Україні
Соціально-політичний портрет українського проводу галичини та буковини в революції 1918-1919 років iconПлан: Столиця Галичини – Львів Історія Галичини
Перша писемна згадка про місто Лева датується 1256 роком. Засновником міста вважають Данила Романовича, короля Галичини та Волині....
Соціально-політичний портрет українського проводу галичини та буковини в революції 1918-1919 років icon175 років від дня народження П’єра Огюста Ренуара (1841–1919)
П'єр-Огю́ст Ренуа́р (нар. 5 лютого 1841, Лімож — † грудня 1919) — французький художник. Представник французького імпресіонізму, що...
Соціально-політичний портрет українського проводу галичини та буковини в революції 1918-1919 років iconВолодимир Коротенко к вопросу о биографии и генеалогии Михаила Билинского
Михайла Івановича Білінського, цікавої та непересічної особистості, міністра флоту Української Народної Республіки (1918-1919 рр.),...
Соціально-політичний портрет українського проводу галичини та буковини в революції 1918-1919 років iconСтруктура та зміст завдання Політичний лідер
Скласти політико-психологічний портрет відомого сучасного політичного діяча
Соціально-політичний портрет українського проводу галичини та буковини в революції 1918-1919 років iconСiчень 1 січня – 95 років тому (1919 р.) у м. Катеринославі народився Ігор Петрович Владіміров, видатний театральний режисер І педагог, актор театру І кіно, народний артист СРСР. Ігор Владіміров
Січня 1919 р у Катеринославі. Час його народження припав на найбільші потрясіння в житті міста, викликані Громадянською війною. Тож...
Соціально-політичний портрет українського проводу галичини та буковини в революції 1918-1919 років iconГаличина соціокультурна, історична, політична частка України План: Столиця Галичини – Львів
Перша писемна згадка про місто Лева датується 1256 роком. Засновником міста вважають Данила Романовича, короля Галичини та Волині....
Соціально-політичний портрет українського проводу галичини та буковини в революції 1918-1919 років iconБібліотека визначний творець української незалежності: В’ячеслав чорновіл бібліографічний портрет
Політичний діяч, радянський дисидент, журналіст, один із засновників Народного Руху України
Соціально-політичний портрет українського проводу галичини та буковини в революції 1918-1919 років iconПрограма навчальної дисципліни
Змістовий модуль Основні тенденції суспільно-політичного, економічного І культурного розвитку країн Західної Європи І США на рубежі...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка