Солдатова вікторія юріївна візуальні дослідження в соціології – методологічні засади та методичні засоби



Сторінка1/16
Дата конвертації25.08.2017
Розмір2.54 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   16


Національна академія наук України

Інститут соціології


На правах рукопису
СОЛДАТОВА ВІКТОРІЯ ЮРІЇВНА
УДК 303.4.02
ВІЗУАЛЬНІ ДОСЛІДЖЕННЯ В СОЦІОЛОГІЇ – МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ТА МЕТОДИЧНІ ЗАСОБИ
22.00.02 – методи та методологія соціологічних досліджень

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата

соціологічних наук

Науковий керівник

Бевзенко Любов Дмитрівна

Доктор соціологічних наук

Київ – 2016

ЗМІСТ





Вступ………………………………………………………………………....

4

Розділ 1 Візуалізація культури та візуальні дослідження в соціології…..

13

1.1 Візуалізація культури в її соціологічному вимірі …………………….

13

1.2 Візуальний поворот в соціології. Візуальна соціологія – підходи до визначення ……………………………………………………………..……

20


1.3 Візуальні дослідження в соціології – підхід до організації дослідницького простору ………………….………………………….........

27


1.4 Пізнавальна цінність візуальної інформації в соціологічних дослідженнях………………………………………………………………...

32


1.4.1 Візуальна інформація як особливий вид даних про соціальні факти ………………………………………………………………………...

32


1.4.2 Міра об’єктивності візуальної репрезентації соціального світу …..

43

1.4.3 Вербальне та візуальне – взаємодія, домінування, доповнення…....

58

1.4.4. Візуальні документи – можливі підходи до типологізації…………

62

Висновки до розділу 1 ………………………………………..……...……..

74

Розділ 2 Методологічні засади візуальних соціологічних досліджень….

77

2.1 Постмодерн як зміна погляду на людину соціологічну………………

81

2.2 Структуралізм – погляд на візуальний образ як на цілісну систему...

90

2.3 Феноменологія – акцент на феноменах свідомості, проекція у візуальне. Значення тілесності………………………………….……..…...

93


2.4 Практики візуалізації та їх соціокультурна детермінація – праксеологія Бурдьє………….…………………………………….…...…...

98


2.5 Етнометодологія – від Парсонса до Гарфінкеля як приклад парадигмального переключення ………………………..……………….…

199

Висновки до розділу 2…………………………………………………...….

107

Розділ 3 Методичний простір візуальної соціології – актуальний стан та напрями розвитку………………………………...………………….…...

109


3.1 Методи візуального дослідження – особливості концептуалізації…..

109

3.2 Актуальний стан – методи, які є усталеними і мають широке використання.……………………………………………………………......

117


3.2.1 Спостереження – особливість використання візуальних даних...….

117

3.2.2 Історичний метод – візуалізована пам’ять в соціологічних дослідженнях……………………………………………………………...…

120


3.2.3 Інтерв’ю з використанням візуальних даних……………………..…

125

3.2.4 Фото виявлення – візуальне як міст між дослідником і досліджуваним……………………………………………………………....

130


3.2.5 Метод уґрунтованої теорії в досвіді візуальних досліджень…….....

136

3.2.6 Метод режисерського сценарію (shooting scripts) – візуальні відповіді на теоретичні питання………………………………………...….

139


3.2.7 Контент-аналіз: особливість роботи з візуальним матеріалом…......

143

3.3 Методи, які знаходяться в процесі розробки та удосконалення…..…

154

3.3.1 Анкетні опитування – візуальна модифікація…………………...…..

154

3.3.2 Аналіз відео……………………………………………………..……..

158

3.4 Локалізація методів у дослідницькому просторі візуальної соціології……………………………………………………………………..

174


3.5 Приклад використання методів візуальної соціології та соціології візуального………………………………………………………………...…

177


Висновки до розділу 3 ………………………..………………………….....

185

Висновки ……………………………………………………………….……

188

Список використаних джерел …………………………………...…………

192

ВСТУП



Актуальність теми. Процес швидкого збільшення присутності візуальних об’єктів в соціокультурному просторі помітний навіть неозброєним оком. Візуальне є невід’ємною частиною життя людини, наповнюючи як її повсякденність, дозвілля, так і професійну сферу. Часом повільно та непомітно, візуальний культурний фон набуває визначального значення у картинах соціальної реальності, на які спирається людина у всіх життєвих практиках.

Дивлячись на описані вище процеси із соціального ракурсу, можна констатувати – візуальне стає суттєвим чинником перебігу подій в усіх сферах соціального життя.

Навіть, розглядаючи взаємовідносини між людьми, за традиційним інституційним поділом, можна помітити, що вони набувають суттєвих візуальних «навантажень» в рамках кожного інституційного напряму. Так, найбільш помітною є візуалізація життєвого простору міст і сіл, котрий наповнюється рекламними повідомленнями бізнесового, культурного, соціального та політичного спрямувань. Ті ж самі візуальні об’єкти щільно заповнюють ТВ-ефіри, інтернет-сторінки, кількість візуальної інформації в паперових інформаційних виданнях також швидко зростає. Стрімко візуалізується ділова сфера через зростання ваги інфографічних повідомлень в процесі ділового спілкування. Навчання, наукова комунікація не обходяться без презентаційного візуального супроводу, і він все більше відходить від вербальної форми, зміщуючись у бік яскравої, наочної, багатовимірної візуалізації. Процес спілкування, інформування, управління – все отримує свій візуальний вимір.

Завдяки швидкому наповненню життя все більш досконалою технікою – смартфонами, планшетами, комп’ютерами – візуальність активно заполоняє повсякденність. Практично кожна людина зараз має при собі фото та відео апаратуру, за допомогою якої будь-який момент повсякденного життя може бути легко зафіксованим візуально. А залучення все більшої кількості людей до он-лайн соціальних мереж дозволяє зробити ці візуальні матеріали публічними, долучивши їх до сфери комунікації або само-презентації.

Не можна сказати, що до цього часу візуальна складова соціокультурного життя не була предметом уваги науковців. Візуальна сфера досліджувалася культурними антропологами, культурологами, мистецтвознавцями, фотографами, журналістами. Однак, активне звернення соціологів до проблеми місця і ролі візуального в соціальному житті почалося порівняно нещодавно і, напевно, пов’язане саме із процесом його кількісної і якісної експансії, вплив якої на всі рівні соціальної реальності вже не може залишатися поза увагою соціологічної науки.

Зародження течії візуальних досліджень в рамках соціології відбулося на початку ХХ століття, однак після 1916 року позитивізм підтвердив своє положення домінуючої парадигми, тому візуальні методи дослідження розвивалися поза академічною соціологією. Становлення візуальної соціології як окремої суб-дисципліни відбувається в 1970-х роках ХХ століття, умовами для збільшення кількості візуальних досліджень слугували зміни в соціальному та культурному житті, і технічний розвиток. З 1981 р. активно працює Міжнародна асоціація візуальної соціології (International Visual Sociology Association), в рамках якої щорічно проводяться конференції та видається журнал «Visual Sociology». Про активізацію візуального руху в соціології свідчить 8 секцій, присвячених візуальній соціології на XVIII Світовому конгресі Міжнародної соціологічної асоціації «Звертаючись до нерівного світу: виклики глобальної соціології» (2014 рік). Однак, в український соціології візуальні дослідження наразі є досить поодинокими випадками.

Напрям соціологічних досліджень, які тим чи іншим чином звертаються до візуального, отримав назву візуальної соціології. Зростаючу актуальність візуальної соціології можна пояснити як вже згаданим процесом візуалізації соціокультурного простору, так і паралельно актуалізованою потребою в оновлені методичного арсеналу соціології. І візуальні методи обіцяють бути ефективними в розширенні та підсиленні методичного арсеналу соціологів.

Використання візуальних даних в соціології не обмежується вивченням виключно візуальних соціальних феноменів. Майже всі соціальні феномени та соціальні процеси мають візуальні прояви, тому предметне поле візуальних досліджень збільшується, і є потенційно необмеженим. Як і будь-який новий напрям, візуальна соціологія перебуває в процесі саморефлексії, усвідомленні свого місця в загальному просторі соціології як науки. І теми, які можуть активно дебатуватися, пов’язані з наступними питаннями: 1) місце та роль візуальних даних в сучасних соціологічних дослідженнях; 2) яким чином може бути структурований та впорядкований наявний дослідницький простір візуальної соціології; 3) як можна комплексно вибудувати методологічні основи візуальних досліджень; 4) як можна типологізувати та структурувати множину соціологічних методів, що обслуговують візуальні соціологічні дослідження, що в них нового, а що тягне свою історію від традиційних дослідницьких інструментів.

Все сказане дозволяє окреслити проблему, яка покладена в основу роботи. В умовах, коли візуального матеріалу, доступного для соціологічного осмислення, стає все більше, а чисельність соціологічних досліджень, які до нього звертаються, постійно зростає, виникає потреба в саморефлексії соціології щодо процесів у просторі візуальних соціологічних досліджень, структурних характеристик цього простору, особливостей методологічних засад, чинників становлення та розвитку методичних основ.

Ступінь розробки проблеми. До системних комплексних робіт з візуальної соціології, в котрих є авторські пропозиції відносно осмислення місця та ролі візуальної соціології та розглянуті особливості використання візуальних даних в рамках соціологічних досліджень, методів їх збору та аналізу можна віднести роботи, авторами яких є S. Ball та W. Smith, E. Chaplin, M. Emisson та P. Smith, S. Pink, G. Rose, П. Штомпка. Соціологію візуальної сфери розглядали R. Nathansohn та D. Zuev, візуальні методи в соціальних науках S. Spencer, візуальний аналіз даних T. VanLeewen та C. Jewitt.

Теоретичні роботи, які можна віднести до класичних для візуальної соціології, зробили H. S. Becker, J. Grady та D. Harper. Серед українських соціологів теоретичні підвалини візуальної соціології досліджувала І. Чудовська-Кандиба.

Історію візуальної соціології досліджував Bernt Schnettler, в Україні – В. Бондар та Я. Одинак.

Способи залучення фотографії до соціологічного дослідження аналізують H. Becker, J. Collier, S. Griebling, B. Kolb; C. M. Noland і R. Ziller (метод автофотографії); J. Aldridge (метод photovoice). Метод фото виявлення розвивають J. Collier та M. Collier, D. Harper, C. S. Suchar, K. Jenkings, R. Woodward та T. Winter.

Відео аналіз в своїй роботі розглядають H. Knoblauch, B. Schnettler, J. Raab та H.–G. Soeffner, також дослідженням відео та кіно займаються L. Cartwright, C. Vаzquez та L. Elali, G. Fele, C. Greiffenhagen, L. Mondada, J. Kaczmarek (соціологічний фільм), E. Laurier, I. Strebel та B. Brown (дослідження процедури редагування кінострічок).

В рамках історичного візуального методу працюють T. Ownby, G. Christmann, F. Ferrаndiz та A. Baer.

Над адаптацією уґрунтованої теорії до візуальних досліджень працювали C. S. Suchar, J. Kingsley та K. T. Konecki.

Удосконалювали візуальний контент-аналіз J. Richardsone, A. L. Kroeber, Robinson та Z. Kordjazi. В українській соціології метод візуального контент-аналізу вивчав М. Яковлєв.

Способи оцінки якості візуальних досліджень розробили R. Bachleitner і M. Weichbold.

Українськими дослідниками в рамках візуальної соціології вивчаються гендерні стереотипи в рекламі (С. Котова-Олійник, Т. Марценюк, О. Рождественська, О. Данілевська), комунікативні практики та аналіз цінностей в політичній рекламі (І. Чудовська-Кандиба, Т. Нікітіна), специфіка воєнної організації (А. Солнишкіна), візуальна репрезентація спорту (А. Зiнюк), щоденні практики міста (Л. Малес, В. Середа, А. Рябчук) та удосконалюються способи візуалізації результатів соціологічного дослідження (О. Кіслова).

О. Злобина та Л. Бевзенко запропонували візуальну анкету в якості інструментарію соціологічного дослідження.

Українськими вченими в різних ракурсах обговорювалися питання методології та методів соціологічного дослідження, що логічно виводять на проблему пошуку нових дослідницьких стратегій, до яких відносяться, зокрема, і візуальні. Цим проблемам присвячені роботи Е. Головахи, Н. Паніної, В. Паніотто, Н. Костенко, Ю. Сурміна, А. Горбачика. Серед російських вчених питання методів та методології соціологічних досліджень розробляли В. Ядов, І. Девятко, Г. Батигин.



Метою дослідження є структурація простору візуальних досліджень в соціології і осмислення їх методологічних основ та методичних засобів.

Робота побудована, таким чином, щоб кожен наступний розділ


наближав до розуміння способів практичного застосування візуальних методів та методів візуальної соціології в соціологічних дослідженнях. Основними
завданнями є:

- систематизувати напрацювання наукової літератури, присвяченої формулюванню визначень «візуальна соціологія» та «візуальні методи»;

- проаналізувати наявну множину візуальних соціологічних досліджень, та запропонувати власну схему її структурації;

- окреслити специфіку візуальних даних як джерела соціологічної інформації та дослідницького інструменту;

- виокремити соціологічні теорії, які є методологічною платформою візуальних досліджень в соціології, та виявити концептуальні установки, які поєднують ці теорії і виступають в якості загальної методологічної бази візуальних досліджень;

- окреслити наявний арсенал методів, що використовуються в візуальних соціологічних дослідженнях на даний момент, включаючи як методи збору так і методи аналізу візуальної інформації. Запропонувати власну типологізацію цих методів;

- узагальнити можливі перспективи розвитку візуальних соціологічних досліджень на підставі запропонованого бачення структури та сутності цього дослідницького простору.

Об’єктом є дослідницький простір візуальної соціології.

Предметом – структура дослідницького простору візуальної соціології, його методологічна основа і методичне наповнення.

Наукова новизна отриманих результатів. В результаті вирішення поставлених завдань була сконструйована дисциплінарна модель візуальної соціології, що ґрунтується на аналізі простору візуальних досліджень, його методологічної бази та методичних засобів. Це дозволило отримати наукові результати, що мають наукову новизну.

В роботі вперше у вітчизняній традиції:

- запропоновано структурування загального простору візуальних соціологічних досліджень за принципом зв’язку візуальності з об’єктом та предметом дослідження. Це дозволило виокремити візуальні дослідження двох типів: 1) ті, в яких візуальність з’являється на етапі вибору об’єкту дослідження (наприклад, практики візуалізації, візуальна реклама як фактор впливу на споживацьку поведінку); 2) ті, в яких об’єкт не прив’язаний до візуальних феноменів і є загальним для соціологічних досліджень (наприклад, динаміка сімейних практик дозвілля), а візуальність з’являється в процесі пошуку адекватного методичного інструменту. Дослідження першого типу є окремим напрямом візуальної соціології, якій запропоновано називати «соціологія візуального»;

- визначено коло методичних засад візуальної соціології, яке на даний час представлено такими методами, як: метод спостереження, історичні візуальні дослідження, фото інтерв’ю (photolanguage, autophotography, photovoice, photo elicitation), уґрунтована теорія, метод режисерського сценарію, візуальний контент-аналіз (кількісний, якісний), візуальна анкета, відео аналіз. Показано, що наповнення цього простору детермінувалося як появою нових задач в проблемному полі соціології, пов’язаних з процесами візуалізації культури, так і зростанням технологічних можливостей створення візуальних об’єктів;

- розроблено систему показників для порівняльного співставлення методів візуальної соціології: етап дослідження, на якому метод використовується; основна функція візуального у даному методі; автор візуальних зображень; переваги застосування; обмеження застосування; місце в загальній моделі структурації візуальної соціології; методична ґенеза виникнення. На основі запропонованих показників побудовано схематичну модель пов’язаності основних методів візуальної соціології. Наголошено, що запропонована схема є відкритою для розширення і дає можливість віднаходити місце новим методам у системі зв’язків з вже працюючою методичною базою.

Удосконалено:

- критерії класифікації документів, які використовуються у візуальних соціологічних дослідженнях, відповідно до візуальної специфіки. До існуючої класифікації документів (Н. Костенко) за способом фіксації, ступенем персоніфікованості, статусом та т. і., додано критерії експозиційної можливості (приватні, публічні), способу створення (створені автоматично, або людиною) та динамічності (статичні та динамічні).



Дістало подальшого розвитку:

- визначення співвідношення понять «візуальна соціологія» та «методи візуальної соціології». Зроблено висновок про недоцільність ототожнення цих понять. Запропоновано під візуальною соціологією розуміти весь комплекс соціологічних досліджень, де присутнє звернення до візуальних артефактів чи то на рівні об’єкту дослідження, чи то в якості дослідницького інструменту. До методів візуальної соціології пропонується віднести ту частину комплексу методів, які використовуються у візуальних дослідженнях, де візуальне є основним методичним знаряддям;

- обґрунтування методологічних засад візуальних соціологічних досліджень. Показано, що ці засади представлені у теоретичних концепціях, які в своєму баченні соціальної реальності роблять акцент на соціальних практиках. Це актуалізує звернення до візуальності, як засобу фіксації нерефлексивної складової соціальних практик. Показано, що в різних ракурсах таке концептуальне бачення присутнє в інтерпретативних теоріях (феноменології, етнометодології), структуралістській теорії, семіотичному аналізі, соціологічному постмодернізмі, соціології Бурдьє – саме ці теорії складають методологічні засади візуальних методів в соціології;

- визначення особливостей становлення та розвитку методів збору і аналізу візуальної інформації. Показано що їх розвиток пов’язаний, з одного боку, з адаптацією вербальних методів до особливостей візуальних даних (спостереження, історичний метод, метод уґрунтованої теорії, якісний та кількісний контент-аналіз, візуальні анкети), а з іншого – з розвитком специфічних візуальних методів (photo elicitation та photolanguage, autophotography, photovoice, метод режисерського сценарію, відео аналіз).



Дисертаційне дослідження має практичну цінність, як для спеціалістів у сфері методології та методів соціологічного дослідження, завдяки тому, що воно обґрунтовує розширення арсеналу соціологічних інструментів за рахунок звернення до візуальних даних, так і для соціологів-практиків, так як в дисертації здійснений аналіз візуальних методів в соціології, їх переваг і недоліків й потенційної сфери застосування. Окреме значення ця робота може мати для викладачів соціологічних факультетів вищих навчальних закладів, оскільки в ній міститься матеріал, на якому може ґрунтуватися програма з навчального курсу «візуальна соціологія» або розділи програми з навчальних курсів «методи соціологічних досліджень», що стосуються саме візуальних методів. Зокрема робота може бути використана для доповнення курсу «Методологія та методи соціологічних досліджень».

Методи дослідження. В роботі використані методи системного аналізу для побудування підходу до упорядкування простору візуальних досліджень, порівняльного аналізу – для виокремлення підходів до визначення поняття «візуальна соціологія» та «візуальні методи», класифікації – для типологізації візуальних документів, і розподілу емпіричних методів збору та аналізу візуальних даних в окремі групи, контент-аналізу та порівняння – для аналізу анотацій доповідей, що були зроблені під час XVII Світового конгресу Міжнародної соціологічної асоціації «Соціологія у русі», та XVIII Світового конгресу Міжнародної соціологічної асоціації «Звертаючись до нерівного світу: виклики глобальної соціології», якісного та кількісного контент-аналізу – для прикладів використання методів візуальної соціології та соціології візуального.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація з науковими планами організації, де вона виконувалася, а також з галузевими та державними планами чи програмами не пов’язана.

Особистий внесок здобувача. Наукові результати та висновки, які містяться в дисертації, опублікованих статтях та тезах доповідей, отримані авторкою особисто.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації були обговорені на таких міжнародних наукових та науково-практичних конференціях: «Розвиток суспільних наук: європейські практики та національні перспективи» (Львів, 2014 р.), «ІІ Міждисциплінарні гуманітарні читання» (Київ, 2014 р.), та на ІІ Конгресі Соціологічної асоціації України «Соціологія та суспільство: взаємодія в умовах кризи» (Харків, 2013 р.).

Публікації. Основні положення дисертації викладені у 6 наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях, в тому числі у виданні, яке входить до наукометричних баз.

Структура роботи. Дисертація містить вступ, 3 розділи, висновки, список використаних джерел – 212 сторінок; 4 рисунки, 2 таблиці, список джерел (202 найменування) займає 21 сторінку.

РОЗДІЛ 1



Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   16

Схожі:

Солдатова вікторія юріївна візуальні дослідження в соціології – методологічні засади та методичні засоби iconТеоретико-методологічні засади глобального громадянського суспільства
«суспільство», котре до націоналізації соціології використовувалося в універсальному значенні
Солдатова вікторія юріївна візуальні дослідження в соціології – методологічні засади та методичні засоби iconСемінарське заняття №4 соціологія книги І соціологія читання
Методологічні та соціально-історичні аспекти становлення предмета соціології книги І соціології читання
Солдатова вікторія юріївна візуальні дослідження в соціології – методологічні засади та методичні засоби iconАктуальність. Однією з важливих цілей навчання історії в школі є формування історичного мислення
Тема досвіду: Візуальні джерела як засоби формування інформаційної компетенції на уроках історії
Солдатова вікторія юріївна візуальні дослідження в соціології – методологічні засади та методичні засоби iconПрограма соціологічного дослідження
Тема Якісні методи в соціології
Солдатова вікторія юріївна візуальні дослідження в соціології – методологічні засади та методичні засоби iconЛекція №1 Тема. Теоретико-методологічні основи соціології. Мета
Мета. Розглянути специфіку соціологічного підходу до суспільства, ознайомитися зі структурними та методологічними особливостями соціологічної...
Солдатова вікторія юріївна візуальні дослідження в соціології – методологічні засади та методичні засоби iconДержавний заклад
Розділ I. Теоретико-методологічні основи дослідження взаємозв’язку музичних смаків та стильових особливостей життя студентів
Солдатова вікторія юріївна візуальні дослідження в соціології – методологічні засади та методичні засоби iconТеоретико-методологічні засади роботи 7
Крейна І на його сучасників, І на митців наступних поколінь зумовив стійку увагу до нього істориків літератури та літературознавців...
Солдатова вікторія юріївна візуальні дослідження в соціології – методологічні засади та методичні засоби iconОрганізаційно-методичні засади розвитку

Солдатова вікторія юріївна візуальні дослідження в соціології – методологічні засади та методичні засоби iconПрограма і методичні матеріали до навчального кусу магістерської програми з соціології

Солдатова вікторія юріївна візуальні дослідження в соціології – методологічні засади та методичні засоби iconПрограма Комплексного вступного іспиту на окр «Спеціаліст» за спеціальність «Соціологія» історія соціології
Основні етапи історії соціології. Основні підходи до переодизації історії соціології. Поняття протосоціології та основні етапи її...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка